Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

271

До договору позики примикає договір про переклад боргу в тих випадках, коли бор-

жник сплачує свій борг за допомогою претензії, що він має до третьої особи (нагадує

перекладний вексель).

Договір застави являє собою не забезпечення сплати боргу заставоутримувачу, а

тільки служить засобом доказу того, що заставоутримувач зобов’язаний сплатити необ-

хідну суму кредитору.

Що стосується умов недійсності договорів, то до них можна віднести насамперед

відсутність добровільної згоди сторін, коли договори були укладені внаслідок обману,

помилково або під примусом. Ці договори не тільки не признавалися дійсними, але і всі

сплачені ними, видані на підставі цих договорів суми або речі мали бути повернуті.

У вирішенні питання про недійсність договорів велику роль відігравали положення

ісламу, згідно з якими стягування відсотків і лихварство вважалося гріховним. Неза-

конними також вважалися договори, що служили джерелом прибутків, які суперечили

моральності, наприклад, спекуляція — іхтикар.

Сімейно-шлюбне право. В галузі сімейних відносин мусульманське право вихо-

дить із безумовної переваги чоловіка над жінкою. Шаріат дозволяє чоловікові мати чо-

тирьох законних дружин і необмежену кількість наложниць.

Шлюб за мусульманським правом оформлюється договором купівлі-продажу. Жінка

не виступає при укладенні шлюбного договору рівноправною стороною, а розглядаєть-

ся як предмет договору. Вона продається чоловікові за визначену суму грошей або за

відповідну кількість речей, але Коран наказує, щоб чоловік у свою чергу виплачував

дружині визначену винагороду. Розмір цієї винагороди («садак», з тюркської — «ка-

лим») визначався залежно від соціального стану нареченого і нареченої, але не повинен

бути менше 0,25 динара (близько одного золотого рубля). Частина садаку призначалася

на аліменти після розлучення і мала назву «мехрія».

За Кораном садак мав належати дружині, але фактично значна його частина повніс-

тю передавалась батькові нареченої. Мусульманське право санкціонувало цей звичай,

що склався в часи патріархату майже у всіх народів.

Згода на шлюб від жінки не була потрібною. В укладенні шлюбного договору вона

не брала участі. Вийшовши заміж, жінка переходила під владу чоловіка, повинна була

уникати зустрічей зі сторонніми чоловіками, не показуватися в громадських місцях то-

що. Чоловік міг застосовувати до неї тілесні покарання.

Розлучення — талок — за мусульманським правом залежало тільки від чоловіка,

який не був зобов’язаний пояснювати причини, що спонукали його вимагати розлучення.

Проте після розлучення чоловік повинен видати дружині аліменти на чотири місяці. Як-

що в цей термін чоловік побажає відновити подружні відносини, розлучення анулюється.

Після розлучення діти віддавалися під владу чоловіка і зберігали право успадкову-

вати майно подружжя. Діти віддаються дружині лише в тому випадку, якщо чоловік не

в змозі був утримувати їх. З усього викладеного очевидно, що мусульманське право са-

нкціонувало звичаї патріархального родового ладу, коли відновилися в сім’ї повно-

владдя чоловіка і безправ’я жінки. Шаріат перевершив у цьому відношенні навіть рим-

ське право, на ранній стадії його розвитку та європейське феодальне право.

Спадкове право. Спадкове право за шаріатом є досить складним. На початку пер-

шого періоду Арабського халіфату жінки і діти не мали прав на спадкування майна.

За мусульманським правом спадкування — ерє — визначається як переміщення

майна власника до інших осіб після його смерті. Це переміщення розглядається як один

із засобів придбання прав померлого, причому тільки одних прав, у той час як за євро-

пейським правом спадок вважається сукупністю майнових прав і обов’язків, що зали-

шилися після нього.

Таке розуміння юридичної природи спадку випливає з того, що за мусульманським

правом зобов’язання нерозривно пов’язані з особистістю боржника і не переходять до

спадкоємців. Тому до передачі їм майна мертвого необхідно очистити спадщину від

боргів і інших зобов’язань юридичного і релігійного характеру. Таким чином, у спадок

після погашення боргів і оплати витрат на похорон померлого надходить чистий актив.

272

Мусульманське право знає спадкування за законом і за заповітом. Право на спад-

кування майна за законом поширюється на визначене коло фізичних і юридичних осіб:

1) на осіб, що знаходяться у кровному рідстві з мертвим;

2) на хазяїв рабів, що не мають спадкоємців, відпущених на волю;

3) на державу.

Родичі розділяються за такими лініями: а) прямі по спадній і висхідній лінії;

б) родичі по боковій лінії.

Жінки, що знаходяться в кровному родстві зі спадкодавцями по цих лініях, в усіх

випадках отримають половину частки спадщини чоловіків.

У спадкуванні майна подружжя тим, хто пережив, також різко виражена нерівно-

правність чоловіків і жінок. Чоловік одержує після смерті дружини половину всього

майна, що залишилося (нерухомого і рухомого), а при наявності дітей — одну чверть.

Дружина (або дружини) після смерті чоловіка одержує тільки чверть рухомого майна, а

при наявності дітей — восьму частину.

Щодо спадкування за заповітом слід зазначити те, що заповідач міг розпоряджатися

тільки однією третиною майна, у чию б користь воно не передавалося. Для законності

заповіту необхідно, щоб він був повнолітнім, у здоровому розумі, мав право розпоря-

джатися собою і майном, і щоб особа, якій спадщина заповідається, не належала до чи-

сла законних спадкоємців. Припускалися як письмові, так і усні заповіти. Для визнання

дійсності заповіту необхідна була наявність двох благочестивих свідків.

Злочини і покарання в мусульманському праві

Кримінально-правова частина близькосхідного права — шаріату — як би на проти-

вагу далекосхідному, була найменш розробленою. Вона відрізнялася архаїчністю норм,

відбивала порівняно низький рівень юридичної техніки. Було відсутнє загальне поняття

злочину, слабо були розроблені такі інститути, як замах, співучасть, обставини, що

пом’якшують і обтяжують провину.

Злочини. Ще середньовічні мусульманські правознавці розділили всі злочини на

три групи.

Першу з них складали злочини, що брали свій початок з мусульманської доктрини,

із вказівок самого Мухаммеда. Вони тлумачилися як зазіхання на «права Аллаха» і не

припускали прощення. Сюди відносились:

• відступництво від ісламу;

• злочини проти порядку управління — заколот і опір державній владі;

• злочини, оголошені тяжким релігійним гріхом і до яких відносились крадіжки, вжи-

вання спиртних напоїв, перелюбство, а також безпідставне обвинувачення в перелюбстві.

Другу групу злочинів складали протиправні дії, що розглядалися як зазіхання не на

права всієї мусульманської общини, а на права окремих осіб. Норми, що регулюють їх,

виходили із звичаїв родоплемінного ладу, зберігали сліди безпосередньої розправи по-

терпілого з кривдником.

Так, навмисне убивство або смертельне поранення спричиняли за собою кровну по-

мсту з боку родичів вбитого. У шаріаті, правда, вже передбачалася можливість заміни

кровної помсти грошовим викупом, якщо родичі вбитого прощали вбивцю. За ненавми-

сне вбивство встановлювався викуп, що супроводжувався двомісячним постом і відпу-

щення на волю раба-мусульманина.

Для інших злочинів даної групи, зокрема за тілесні ушкодження, відповідальність

також виникала за принципом відплати, таліону. Цей принцип чітко закріплюється в

Корані, де продиктовано «душу-за душу, і око-за око, і ніс-за ніс, і вухо-за вухо, і зуб-за

зуб, і рани-помста».

Третю групу злочинів складали дії, що не розглядалися як карні в період станов-

лення халіфату, а тому не згадувалися в основних джерелах шаріату. З розвитком пра-

вової доктрини і прагненням майнової верхівки зміцнити сформований суспільний по-

рядок починають розглядатися як карні злочини і каратися в судовому порядку такі дії,

як легкі тілесні ушкодження, образи, хуліганство, обважування і шахрайство, хабар-

273

ництво, розтрата державних коштів, азартні ігри тощо. Міра покарання по таких

справах залежала від думки, що висловлюється муджтахидами і від розсуду окремих

суддів.

Покарання за мусульманським правом відбили як архаїчні і додержавні засоби від-

плати, так і достатньо розроблені міри цілеспрямованої кримінально-правової репресії.

Злочини першої і другої групи спричиняли за собою строго фіксовані і суворі покаран-

ня: хадд і кисас.

Покарання за злочини, що відносяться до третьої групи — тазир, відрізнялися ве-

ликим розмаїттям і гнучкістю, але також мали яскраво виражений каральний характер.

Як відзначалося вище, шаріат припускав, і тим самим узаконював, кровну помсту (у

дещо обмежених, у порівнянні з доісламським періодом, розмірах. — Л. Б., С. Б.), та-

ліон, а також викуп речами або грошима (до 100 верблюдів або 1 тис. динарів золота) як

компенсацію потерпілому або його родичам, якщо вони відмовлялися від свого права

на кровну помсту.

У шаріаті передбачалися типові для середньовіччя жорстокі і залякувальні покаран-

ня. Так, страта, що призначалася за цілу низку злочинів, звичайно, відбувалася публічно

(шляхом повішення або четвертування), а потім тіло страченого виставлялося на зага-

льну наругу. Застосовувалися і такі види страти, як утоплення і закопування живцем.

Широко використовувалися також такі тілесні покарання, як відсічення пальців, рук і

ніг, бичування, биття камінням тощо.

Тюремне ув’язнення в Арабському халіфаті зазвичай застосовувалося для утримання

злочинців до суду, але поступово стало використовуватися і як міра покарання, причо-

му в окремих випадках призначалося довічне ув’язнення. Позбавлення волі виражалося

також і в домашньому ув’язненні або в ув’язненні в мечеті.

Мусульманське право знало також майнові санкції (конфіскації, штрафи тощо) і га-

небні покарання — оголення бороди, позбавлення права носити чалму, привселюдний

осуд тощо, а також заслання і виселення (за дрібні злочини).

Судовий процес

Процес за мусульманським правом носив, як правило, обвинувальний характер.

Справи порушувалися не від імені державних органів, а зацікавленими особами (за ви-

нятком злочинів, спрямованих проти державної влади). Розходження судочинства по

карних і цивільних справах практично були відсутні. Судові справи розглядалися при-

вселюдно, зазвичай в мечеті, де могли бути присутніми усі бажаючі. Сторони мали самі

вести справу, не звертаючись за допомогою до адвокатів.

Процес проходив усно, письмове діловодство не застосовувалося, хоча з часу прав-

ління Абассидів по цивільних справах складалися судові протоколи. Основними дока-

зами були визнання сторін, показання свідків, клятви.

Справа мала вирішуватися на одному засіданні і не мала бути відкладена до наступ-

ного дня. По суті процес у суді перетворювався у своєрідне змагання сторін, де, приро-

дно, багатий і бідний не були в рівному становищі.

При винесенні рішення суддя, за винятком порівняно невеликої категорії справ, мав

велику свободу розсуду. Це давало йому можливість керуватися особистими симпатія-

ми і враховувати соціальний стан сторін.

Особливістю процесуального права шаріату було те, що судове рішення не розгля-

далося як остаточне і безповоротне. У випадку встановлення нових фактів і обставин

суддя міг переглянути своє власне рішення. Це відкривало простір для зловживань і

свавілля.

При оцінці доказів у суді панував формалізм. Так, повним доказом у справі вважа-

лися свідчення двох гідних довіри свідків-мусульман. Показання жінок розглядалися як

половинні докази. При відсутності достовірних або переконливих доказів застосовува-

лася клятва, яку звичайно повинен був вимовити відповідач або той, кого звинувачува-

274

ли. Клятва, вимовлена в особливій урочистій формі і з посиланням на Аллаха, прийма-

лася як вагомий доказ у судовому процесі. Вона звільняла обвинувачуваного від відпо-

відальності або принаймні пом’якшувала покарання (наприклад, при обвинуваченні у

навмисному вбивстві. — Л. Б., С. Б.).

Визнання обвинувачуваного, якщо воно було зроблено повнолітнім, осудним, не під

впливом примусу, розглядалося як доказ, достатній для винесення рішення суду.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та тер-

мінів:

Поняття (визначення) Терміни

Шаріат

Сунізм

Шиїзм

Адат, буцуй, буке-хо, вакф, у гирі, ерє, іджма, ікта, іхтикар,

калим, кан

ни, кияс, лі, лін, люй, мед

есе, мех

ія, м

льк,

ріцу, рьо, рьомин, садак, талок, урф, фетва, фірмани, ха-

радж, хіджаз, хадиси

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних

подій виникнення та розвитку права середньовічного Сходу за запропонованою раніше

формою.

Завдання 3. Використовуючи текст документу № 1:

а) назвати злочини проти імператорської влади в Японії періоду раннього серед-

ньовіччя;

б) навести приклади особливостей застосування смертної кари до жінок, старих,

немічних, чиновників.

Завдання 4. Використовуючи текст документу № 2, показати спадкоємність ки-

тайського середньовічного і давнього права.

Завдання 5. Використовуючи тексти документів № 1—2, порівняти види злочинів у

китайському та японському середньовічному праві, визначивши спільне і особливе.

Завдання 6. Використовуючи матеріал посібника, додаткову літературу, підго-

туйте повідомлення на тему: «Мусульманська правова сім’я: шляхи становлення».

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Загальною характерною рисою розвитку як китайського, так і японського права

було..................................................................................…....................

2. Характерною рисою розвитку китайського права у період середньовіччя була йо-

го.......................................................................…..................................

3. Японська держава періоду VIII—X cт. в історико-правовій літературі отримала

назву «правова», що обумовлено.............…...................................

4. Предметом регулювання законом «Тайхо Йоро рьо» були відносини..…......

5. Право власності в середньовічному східному праві характеризувалось...................

......................................................…................

6. Низький рівень розвитку права зобов’язань в середньовічній Японії був обумов-

лений.....................................................................................…..............

275

7. Спільним в регулюванні сімейно-шлюбних відносин за китайським та японським

середньовічним правом було.....................................…................

8. Спільним у класифікації злочинів у середньовічних Китаї та Японії бу-

ло.................................................................................................…................

9. Судовий процес у середньовічному Китаї за характером був.....…..............

10. На відміну від китайського в Японії судовий процес характеризувався

як.........................................................................................................…............

11. Характерною рисою мусульманського права було те, що воно...…...........

12. Значення розробок мусульманських юристів галузі права полягає в тому,

що.......................................................................................................….............

13. Відносна цілісність мусульманського права була обумовлена...….............

14. Ієрархічний характер джерел мусульманського права проявився в тому, що.........

..........................................................................................………….......

15. Право власності на землю за мусульманським правом характеризувалось..........

......................................................…........................

16. Регулювання майнових відносин за мусульманським правом характеризува-

лось................................................................…..........................

17. Відмінною рисою кримінально-правової частини шаріату було.........…......

18. Злочини в мусульманському праві класифікувались.........................….......

19. Судовий процес за мусульманським правом мав.........…............характер.

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Джерела середньовічного далекосхідного права.

2. Основні цивільно-правові інститути середньовічного далекосхідного права

3. Спільні риси та особливості в регулюванні відносин злочинів і покарань у серед-

ньовічному Китаї і Японії.

4. Судовий процес в Японії і Китаї.

5. Особливості становлення мусульманської правової сім’ї.

6. Джерела мусульманського права.

7. Основні цивільно-правові інститути за мусульманським правом.

8. Судовий процес за мусульманським правом.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 12-ої теми

Завдання. Повторіть навчальний матеріал шкільного підручника «Всесвітня істо-

рія» в тій його частині, де висвітлюється:

а) процес переходу від феодалізму до капіталізму;

б) соціально-економічні та політичні передумови буржуазних революцій в Англії,

Франції та США, їх основні події.

Джерела

Документ № 1

ЗВІД ЗАКОНІВ ТАЙХО РІЦУ РЬО» (702—718 pp.)

(витяги)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Зміст кримінального кодексу

I. Карний закон про покарання

II. Карний закон про охорону імператорського палацу

III. Адміністративно-карний закон

IV. Карний закон про сім’ю і шлюб

V. Карний закон про казенні стайні і комори

VI. Карний закон про трудову мобілізацію

VII. Карний закон про заколот, розбій і грабіж

VIII. Карний закон про поранення і бійки

IX. Карний закон про шахрайство і підробки

X. Різні карні законоположення

XI. Карний закон про збіглих

XII. Карний закон про судові вироки

[Види карних покарань]

Стаття 1

Різки (тидзай) — 5 [ступенів]:

10 різок [чи] відкуп міддю (сокудо) — 1 кин

20 різок [чи) відкуп міддю — 2 кин

30 різок [чи] відкуп міддю — 3 кин

40 різок [чи] відкуп міддю — 4 кин

50 різок [чи] відкуп міддю — 5 кин

Стаття 2

Ціпка (дзедзай) — 5 [ступенів]:

60 ціпків [чи] відкуп міддю — 6 кин

70 ціпків [чи] відкуп міддю — 7 кин

80 ціпків [чи] відкуп міддю — 8 кин

90 ціпків [чи] відкуп міддю — 9 кин

100 ціпків [чи] відкуп міддю — 10 кин

Стаття 3

Каторга (дзудзай) — 5 [ступенів]:

Каторжні роботи 1 рік [чи] відкуп міддю — 20 кин

Каторжні роботи 1,5 року [чи] відкуп міддю — 30 кин

Каторжні роботи 2 роки [чи] відкуп міддю — 40 кин

Каторжні роботи 2,5 роки [чи] відкуп міддю — 50 кин

Каторжні роботи 3 роки [чи] відкуп міддю — 60 кин

Стаття 4

Заслання (рудзай) — 3 [ступеня]:

Заслання близьке (конру) [чи] відкуп міддю — 100 кин

Заслання середнє (тюру) [чи] відкуп міддю — 120 кин

Заслання далеке (вонру) [чи] відкуп міддю — 140 кин

Стаття 5

Страта (сидзай) — 2 [ступеня]:

Повішення (кьодзай): [чи] відкуп міддю — 200 кин

Обезглавлення (дзандзай) [чи] відкуп міддю — 200 кин

Стаття 6

Вісім тяжких злочинів (хатигяку)

1. Заколот (бохан).

(Говориться про змову, що загрожує государю).

2. Руйнування державних споруд і усипальниць (бодай-гяку).

(Говориться про змову з метою руйнування государевих палаців — гукецу і держа-

вних усипальниць — сенрє).

3. Державна зрада (мухон). (Говориться про зраду батьківщині і зрадництво).

4. Вбивство близьких родичів (акугяку).

(Говориться про побиття, задум вбивства [чи] вбивства дідуся, бабусі, батька, мате-

рі, дядька, тітки, старшого брата, старшої сестри по чоловічій лінії, а також дідуся, ба-

бусі по жіночій лінії [чи] убивстві [свого] чоловіка).

5. Аморальні вчинки (фудо).

(Говориться про вбивство трьох не підпадаючих під страту людей з однієї родини,

четвертування (сиге), виготовлення і збереження отрут, чаклунство (енми), образи дією

чи безпідставним обвинуваченням (вококу) старших дядьків, старших тіток, старших

братів, старших сестер чоловіка, дідуся і бабусі дружини, свого чоловіка [його] чи ба-

тьків, або задум [їх] убивства, а також убивства поважних родичів від четвертого коліна

і ближче [своєї] дружини).

6. Велика нешанобливість (дайфуке).

(Говориться про руйнування великих храмів (дайся), про крадіжку священних риту-

альних предметів (дзингомоцу), одягу государева гардероба, государевих регалій (дзи-

ндзи), про крадіжку особистої государевої печатки (найин) — чи підробки її, а також

про неправильне виготовлення лік для государя, про помилки в рецептах (фудай) для

государя, про помилки при сервіровці государева столу чи подачі заборонених страв

(дзиккин), про неправильну будівлю кораблів для государевих подорожей, про лихо-

слів’я на адресу государя (дзеє сисяку). Усе це порушує мораль. Протидія ж государеву

посланцю говорить про відсутність у підданого почуття поваги до государя (бурей).

7. Нешанобливе відношення до батьків (фуко).

(Говориться про порушення судової справи чи переказ прокльону прямих дідуся,

бабусі, батька, матері, [самовільному] виділенні в особливий двірський список чи [са-

мовільному] виділенні частини майна при наявності прямих дідуся, бабусі, батька, ма-

тері, [самовільному] вступі в шлюб, розвазі світською музикою чи зміні жалобного одя-

гу на повсякденну в період жалоби по батьку, матері, про приховання звістки про

смерть і неоплакування прямих дідуся, бабусі, матері, батька; помилкова заява про

смерть прямих дідуся, бабусі, батька, матері; перелюбстві з наложницею діда чи батька).

8. Порушення боргу (фуги).

(Говориться про вбивство основного хазяїна (хонсю), намісника провінції, [свого]

наставника, а також вбивство служками чи стражами начальника, що має 5-й ранг і ви-

ще; [про дружину], що, довідавшись про смерть чоловіка, ховається, не оплакує [його],

а розважається світською музикою і не носить жалобного одягу, про вступ дружини в

повторний шлюб [під час жалоби по чоловіку].

Документ № 2

КИТАЙСЬКЕ УЛОЖЕННЯ ХАНА ЮНЬ ДЖЕНЯ (1725 р.)

(витяги)

Передмова хана Юнь Дженя

У першому році царювання свого повелів вельможам прийнятися за уложення і за-

кони.

Усім суддям і начальникам слід книгу цю читати, повторювати і розуміти... бути

слідчими і приймати рішення здатними і гідними... Усі воєводи й управителі повинні

завжди у своїх підпорядкованих місцях: у містах, селах і селищах мешканцям, селянам

і всякого звання людям вселяти і тлумачити книгу цю, щоб усякого віку люди від них

навчалися, між собою тлумачили і, побоюючись покладених законів, один одного за-

стерігали і від злих справ утримували...

278

ЧАСТИНА I

Розклад знаряддям, котрі слід до в’язнів застосовувати

Дошка очеретова вагою не більш 2,5 фунти (замість тонких і товстих батогів).

Колодка дерев’яна на шию. Вага 6,25 фунта.

Колодка дерев’яна на руки. Уживати тільки до таких, котрі тяжку мають провину і

мають бути страчені. Не вживати до жінок і тих, котрі легко завинили

Ланцюг залізний. Застосовувати до всяких колодників.

Кайдани залізні на ноги. Тим, хто підлягає до заслання або страти.

Розклад покаранням на тілі

I. Тонкі батоги: 10, 20, 30, 40, 50 ударів (нині дошкою: 4, 5, 10, 15, 20 ударів).

II. Товсті батоги: 60, 70, 80, 90, 100 ударів (нині дошкою: 20, 25, 30, 35, 40 ударів).

III. Вживати у підлій роботі: 1 рік і 60 ударів товстими батогами; 1,5 року і 70 уда-

рів; 2 роки і 80 ударів; 2,5 роки і 90 ударів; 3 роки і 100 ударів.

IV. Заслати у віддалені місця: 2000, 2500, 3000 чи і до цього 100 ударів.

V. Страта: задушити, відрубати голову.

Глава I. Визначення провин і покарань

Чолобитника за неправу чолобитну покарати такою карою, якої він піддавав відпо-

відача. Якщо відповідача вже встигли покарати тілесно, то від чолобитника замість по-

карання срібла і хліба не приймати.

Страту швидко виконувати тільки над найважливішими злочинцями, а про всіх ін-

ших засуджених до смерті надсилати в осінній час до государя відомості з поясненням

провини.

Не брати джолигань (пеню) за провину зі старого (не менш 70 років), малолітнього

(не більш 15 років), з понівеченого (одне око, рука, нога тощо), але тільки з таких про-

вин, що цінуються менше заслання.

Десять зол

1. Навмисна зрада проти самого государя.

2. Навмисна зрада своїй батьківщині і таємна відданість іншій державі.

3. Навмисний бунт щодо руйнування государева дома.

4. Нелюдські: якщо хто бив або умертвив діда свого (по батьку) чи бабку, чи батька

матір, діда чоловікова чи бабку, батька чоловікова чи мати. Якщо хто убив до смерті

дядька свого рідного чи його дружину, тітку рідну, батька сестру, брата сестру, діда (по

матері) чи бабку, дружину свого чоловіка. Якщо хто бив або тільки мав намір вбити ді-

да (по батьку) чи бабку, батька і матір.

5. Явне беззаконня. Вбив трьох чоловік однієї родини за несмертельні провини; по-

різав або на частини порубав живу людину; отруту робив, у себе її ховав, робив для по-

гублення людини чаклунством.

6. Велика зневага. Якщо хто украв річ від жертовника государева, а паче государеву

печатку, написав щось помилкове в государевому велінні, склав помилково не за роз-

порядженням ліки, написав помилково іншою назвою ліки, що готуються для государя

або страву, не таку приправу поклав, яку необхідно; не міцно зробив водяне судно, на

якому государ їздити буде.

7. Немає любові і поваги до рідного по крові. Якщо хто учинив донос на діда (по ба-

тьку), бабку, чи на батька матері, на діда чоловікова чи бабку, на батька чоловікова чи

мати і коли лаяв їх чи сварив. Якщо хто за життя діда чи бабки, батька чи матері відо-

кремився від їхнього будинку і почав маєтком володіти особливо... Якщо хто по смерті

батька чи матері під час жалоби оженився, заміж вийшов, у будинку мав ігри і танці.

Приховав смерть батьків, не відправляв обрядів. Неправдиво говорив про діда, бабку,

батька, матір, начебто хто з них помер.

279

8. Нема згоди. Хитрим способом убив або продав родича (одного роду і прізвиська).

Якщо дружина чоловіка била, донесла на нього.

9. Немає совісті. Хто убив свого начальника, вчителя. Дружина приховала смерть

чоловіка, під час жалоби веселилася, вийшла заміж.

10. Збурення за кровним родством. Співжиття з родичкою, наложницею діда, бать-

ка. Те ж відноситься і до жінок. Усі ці десять провин не прощаються.

Глава IX. Закони про борги

Якщо кредитор після визначеного терміну силою забрав у боржника, не бив чолом у

судовому місці — 80 товстих батогів. Якщо за борг узяв дружину, дочку боржника —

100 товстих батогів. Якщо силоміць узяв — покарання ще більше.

Позикодавець може з людей, що зайняли під заставу чи інше зобов’язання, брати

лихварських грошей за місяць з 1 лани не більш 3-х фунов. Візьме більше — 40 тонких

батогів.

Хто на збереження взяв чужий маєток і витратив — покарати. Знайдені речі потріб-

но оголосити в присутньому місці не пізніше 5-ти днів. За знахідку одержить половину.

За вживання неправильних мір і ваги — покарати. За виготовлення неякісних това-

рів — 50 тонких батогів.

Глава XV. Про військові встановлення

Якщо хто змусить майстра вилити собі пушку, то йому і майстру відрубати голови,

а дітей, дружин і людей їх відписати в скарбницю; сусідів же і старостів того місця, де

гармата вилита, засудити до смерті на удавлення і чекати про їх іменного указу. Нача-

льників того місця позбавити всіх чинів, а побічних начальників, як і главноначальни-

ків області віддати жорстокому суду.

ЧАСТИНА ІІ

Глава XVIII. Закони про державних злодіїв, розбійників, крадіїв

Хто підніме бунт, підбурюватиме народ, виявиться зрадником, повставши проти госу-

даря, того, його радників і спільників усіх без розбору страчувати смертю — порізати на

дрібні частини, а діду такої людини, батьку, синам, внучатам, рідним братам, разом з ним

людям, що жили, (хоча б не одного з ним роду), дядьками племінникам (аби не було кого

менш 16 років) рубати усім голови. Малолітніх, котрим не більш 15 років, матір, дружин,

дочок, сестер, невісток, дружин синів роздати у дома заслужених вельмож, зробивши ра-

бами. Маєток лиходія взяти в скарбницю. Не торкати лише дочок і сестер, що мають наре-

чених і мають одружитися, дітей і внучат, відданих стороннім людям на виховання.

Усім зрадникам государевим рубати голови, а дружин і дітей віддавати... У раби,

маєтки — у скарбницю. Батьків, матерів, дідів, внучат, братів рідних заслати за 2000 ба.

Хто навмисне таких зрадників випустить, сховає — задушити. Тим, хто донесе, зловить

і приведе зрадника в судове місце — віддавати весь маєток.

За крадіжку з великого храму жертовних судин, ін. речей — без розбору рубати усім

голови.

За крадіжку з казенних комор сторонніх людей карати у відповідності з вартістю

краденого. За три крадіжки зі скарбниці — смерть.

Розбійникам, що людей убивали, підпалювали будинки, в’язниці, палати зі скарбни-

цею розбивали, або банда не менш 100 чоловік, рубати голови і вішати привселюдно.

Глава XIX. Покарання вбивцям

За вбивство діда, бабки, батька, матері, дядька, брата винному і його співучасникам

рубати голови і порубати трупи на дрібні частини. Так само покарати дружину за по-

280

збавлення життя чоловіка, невістку за свекра чи свекруху. Таке ж покарання за один

тільки замах.

Якщо дружина чи наложниця, погодившись з коханцем, вб’є чоловіка, порізати її на

дрібні частини, коханцю — відрубати голову.

За убивство в бійці, якщо ненавмисно — задушити, навмисно — відрубати голову.

Глава XXII. Чолобиття й доноси

Судді, знайшовши з чолобитної, з доносів і свідчень правду у справі, повинні справу

вирішити без зволікання, навіть якщо ще не всі свідчення зібрані, не всі винні знайдені.

Той, хто, подавши донос або чолобитну на іншого, до суду не з’явиться, сховається

того, залишивши донос, знайти і покарати так, як це слід було б зробити з тим, на кого

він доносив.

Якщо будуть бити чолом діти на батьків, онуки на дідів і бабок, дружини на чолові-

ків, на свекруху, то 100 товстих кийків і 3 роки роботи, хоча і по правді чолом били.

Якщо що-небудь одне в чолобитній невірне — задушити їхніми тятивами.

Хто буде бити чолом на свого вищого коліна кревного родича — 100 товстих батогів.

Але усім доносити на своїх вищого коліна кревних родичів по справах про зраду,

бунт, найважливіших смертовбивств, укриття шпигунів.

Слуг, що б’ють чолом на панів своїх покарати — 100 товстих батогів і чолобитної

не приймати. Приймати лише доноси про зраду, бунт, смертовбивстві, укриття шпи-

гунів.

Глава XXIII. Покарання за хабарі

Якщо судді чи інші наказові люди беруть з чолобитників чи відповідачів хабаря, ка-

рати по сумі хабарів, але наказових на один ступінь менш проти суддів.

Хто з чиновних сищиків, що злодіїв і розбійників шукають, піймавши їх, приховає

крадену річ — 40 тонких батогів.

Примітка:

Документи № 1, 2 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін

Юре, 1998. — Т. І. — С. 423—425, 397—399.

Готуйтеся до проміжного контролю

Тести для самоконтролю

1. Візантія виступила державо- і правонаступницею:

1) Стародавніх Афін;

2) Західно-Римської імперії;

3) Східно-Римської імперії.

2. За візантійськими імператорами в VІІІ—ІХ ст. остаточно затвердилися титули:

1) владика всесвіту;

2) василевс;

3) автократор.

3. Становлення ранньофеодальної держави в Європі відбувалося такими шля-

хами:

1) зародження нових феодальних відносин в надрах рабовласницького суспільства;

2) розкладу родоплемінної організації та об’єднання племен;

3) захоплення нових територій.