Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

281

4. Еклога — це:

1) офіційний звід візантійського права;

2) кодекс римського права часів імператора Юстиніана;

3) варварська правда.

5. Кодексами власне візантійського права були:

1) кодекс Феодосія, кодекс Юстиніана;

2) Еклога, Землеробський закон, Морський закон, Прохірон, Епанагога, Базилики;

3) Кодекс Грегоріана, Кодекс Гермогеніана.

6. Вплив візантійського права на право слов’ян проявився в таких джерелах

права як:

1) «Василики», «Прохірон», «Мойсеєв закон»;

2) «Закон судний людям», «Законник Стефана Душана», «Кормчі книги»;

3) «Звід цивільних прав», Кодекс Юстиніана.

7. Салічні франки — це:

1) давньогрецькі племена;

2) германські племена;

3) скандинавські племена.

8. З ім’ям військового вождя Хлодвига з роду Меровінгів пов’язують виник-

нення ранньофеодальної держави у:

1) римлян;

2) англосаксів;

3) франків.

9. Земельні ділянки, що знаходились в спадковому безумовному користуванні

окремих сімей в ранньофеодальній державі — це:

1) марки;

2) паги;

3) аллоди.

10. «Березневі поля», «травневі поля» — це:

1) огляд війська у стародавніх франків;

2) родоплемінні збори у германських племен;

3) з’їзди феодалів в ранньофеодальних державах.

11. «Сеньорізація» влади — це:

1) розширення участі знаті в управлінні франкською державою;

2) усунення короля від влади в державі;

3) наділення франкських феодалів значними повноваженнями.

12. Карл Мартелла — майордом Австразії відомий;

1) великими завойовницькими походами;

2) як ініціатор проведенням бенефіціальної реформи;

3) перемогою над арабами в битві під Пуатьє (732 р.).

13. Бенефіцій — це:

1) форма довічного володіння землею на умовах обов’язкового виконання службових

обов’язків;

2) відокремлена область в королівстві франків;

3) сільська община в державі франків.

282

14. Розпад держави стародавніх франків юридично був закріплений Верденсь-

ким договором у:

1) 816 р.;

2) 800 р.;

3) 843 р.

15. Утворення держави Англія відбулося в результаті:

1) прийняття християнства в VІІ ст.;

2) об’єднання сими королівств в ІХ ст.;

3) розпаду Римської імперії в V ст.

16. Королівська рада в Англії ІХ—ХІ ст. — це:

1) уітенагемот;

2) «Велике поле»;

3) Палата шахової дошки.

17. Варварські правди — це:

1) джерела візантійського права;

2) джерела римського права;

3) джерела права германських племен.

18. Джерелом права салічних франків була:

1) Рипуарська правда;

2) Саксонська правда.

3) Салічна правда.

19. Рипуарська правда, Саксонська правда, Салічна правда, Алеманська прав-

да, Бургундська правда:

1) джерела права слов’янських племен;

2) джерела права германських племен;

3) англосаксонське законодавство.

20. Аффатомія — це

1) форма укладення шлюбу у стародавніх франків;

2) ритуал передачі третій особі права на розпорядження рухомим майном;

3) умовний викуп нареченої при укладенні шлюбу.

21. Основним видом покарання за Салічною правдою було:

1) викуп (судовий штраф);

2) членоушкоджувальні покарання;

3) кровна помста.

22. За відсутності реальних доказів при розгляді справи в суді, за Салічною

правдою, застосовували до звинуваченого:

1) тортури;

2) ордалії;

3) співприсяжництво.

23. Правда короля Етельберта, Закони короля Альфреда, Закони Кнута —

1) законодавство стародавніх франків;

2) англо-саксонські правди;

3) збірки звичаєвого права Німеччини.

24. Розпад імперії Карла Великого був обумовлений:

1) децентралістськими тенденціями;

2) боротьбою синів Карла Великого;

3) слабкістю економічних зв’язків окремих областей.

283

25. Система васальної залежності в середньовічній Західній Європі відома як

система:

1) сюзеренітету-васалітету;

2) сеньйорії;

3) бенефіціарії.

26. З’їзд найзначніших феодалів Франції періоду ленної монархії — це:

1) Королівська курія;

2) «Великі поля»;

3) сенат.

27. Процес феодальної роздробленості в Німеччині періоду ранньофеодальної

монархії, на відміну від Франції, набув:

1) тимчасового характеру;

2) незворотного характеру;

3) завершеного характеру.

28. Золота булла 1356 р. закріпила феодальну роздробленість

1) Франції;

2) Англії;

3) Німеччини.

29. Рання централізація, слабка феодальна роздробленість, швидкий розвиток

публічних начал королівської влади — це особливості:

1) сеньйоріальної монархії в Англії;

2) ленної монархії у Німеччині;

3) сеньйоріальної монархії у Франції.

30. Васальні відносини в Англії ґрунтувалися на принципі:

1) «васал мого васала — мій васал»;

2) «васал мого васала — не мій васал»;

3) король — перший сеньйор серед рівних.

31. Посиленню королівської влади в Англії сприяли:

1) реформи Генріха ІІ (1154—1189 рр.);

2) політика Вільгельма Завойовника;

3) боротьба Іоанна Безземельного (1199—1216 рр.) з баронами.

32. Станово-представницька монархія в країнах Західної Європи складається

як результат:

1) зміцнення соціально-економічних основ союзу королівської влади й міст;

2) посилення крупного феодального дворянства;

3) послаблення королівської влади.

33. Генеральні штати — станово-представницька установа:

1) Німеччини;

2) Франції;

3) Англії.

34. Перше скликання загальнодержавних французьких зборів представників

феодальних станів відбулося:

1) 1215р.

2) 1302 р.

3) 1357 р.

284

35. Парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, рейхстаг і ландтаги в Ні-

меччині — це:

1) станово-представницькі установи;

2) судові органи;

3) міністерства.

36. «Великий березневий ордонанс» юридично закріпив правовий статус:

1) англійського парламенту;

2) французьких генеральних штатів;

3) іспанських кортесів.

37. Найбільш впливова група посадових осіб незнатного походження, часто з

університетською освітою, прибічників централізації і посилення королівської

влади у Франції періоду станово-представницької монархії, отримали назву:

1) глосатори;

2) легисти;

3) камерарії.

38. Загальноімперський з’їзд німецьких феодалів отримав назву:

1) кортес;

2) парламент;

3) рейхстаг.

39. Колегія курфюрстів, колегія князів, графів, вільних панів, колегія предста-

вників імперських міст — це структурні елементи:

1) англійського парламенту;

2) німецького рейхстагу;

3) французьких генеральних штатів.

40. Земські збори в окремих німецьких князівствах-державах отримали

назву:

1) рейхстаги;

2) ландтаги;

3) курії.

41. Велика хартія вольностей в Англії була прийнята:

1) 1356 р.;

2) 1215 р.;

2) 1265 р.

42. Перший парламент в Англії був скликаний у:

1) 1215 р.;

2) 1258 р.;

3) 1265 р.

43. Палата лордів, палата громад — структурні елементи

1) французьких генеральних штатів;

2) англійського парламенту;

3) німецького рейхстагу.

44. Серед функцій англійського парламенту ХІІІ—ХV ст. були такі:

1) виконавча, судова, законодавча;

2) фінансова, законодавча, контролююча;

3) законодавча, контролююча, каральна.

285

45. Порушення палатою громад перед палатою лордів англійського парламенту

як вищого суду країни періоду середньовіччя, звинувачення проти радників коро-

ля в зловживанні ними своїми обов’язками, відоме як:

1) октроювання;

2) імпічмент;

3) контрасигнація.

46. Історично першим органом міського самоврядування в середньовічних міс-

тах-республіках стали:

1) народні збори;

2) міські ради;

3) комуни.

47. Ганзейський союз, Рейнський союз (ХІІІ ст.), Швабський Союз (ХІV ст.) —

союзи німецьких міст створювалися з метою:

1) організації спільної торгівлі;

2) зміцнення своєї відокремленості від курфюрстів і навіть імператора;

3) боротьби проти зовнішніх ворогів.

48. Різновидами професійного самоврядування середньовічних міст були:

1) цехове;

2) самоврядування університетів;

3) комуни.

49. Бургомістри, мери — посадові особи:

1) середньовічних міст-республік Західної Європи;

2) англійської королівської адміністрації;

3) керівники західноєвропейських середньовічних університетів.

50. Зміст французького абсолютизму знайшов вираз у вислові:

1) держава — це я;

2) король царює, але не править;

3) що завгодно принцепсу має силу закону.

51. За характером англійський абсолютизм був:

1) класичним;

2) княжим (обласним);

3) незавершеним.

52. Таємна рада, Зоряна палата, Висока комісія, парламент — центральні ор-

гани влади часів абсолютизму в:

1) Франції;

2) Німеччини;

3) Англії.

53. Княжий абсолютизм в Німеччині — результат:

1) посилення імператорської влади;

2) тимчасової рівноваги сил феодалів і буржуазії;

3) перемоги феодально-консервативних сил над буржуазним рухом і підпорядкування слаб-

кої німецької буржуазії князям.

54. Імперський суд, церковний суд, княжий суд, «кулачне право» — різновиди

судової влади в:

1) феодальній Англії;

2) середньовічній Німеччині;

3) сеньйоральній Франції.

55. Паризький парламент середньовічної Франції — це:

1) вищий законодавчий орган;

2) основний суд королівства;

3) королівська адміністрація.

56. Інтереси французького короля в Паризькому парламенті представляли:

1) особисто король;

2) прокурор і адвокат;

3) королівські міністри.

57. Велика палата, слідча палата, касаційна палата, палата башточки — струк-

турні елементи:

1) Паризького парламенту;

2) англійського парламенті;

3) німецького імперського суду.

58. Інститути роз’їзних суддів, суду присяжних набули офіційного визнання:

1) з реформами Генріха ІІ (1154—1189 рр.);

2) за часів правління Іоанна Безземельного (1199—1216 рр.);

3) за указом Едуарда І від 1295 р.

59. Судова система феодальної Англії була представлена:

1) Вестмінстерським королівським судом, судом королівської лави, судом загальних позовів,

судом казначейства, судом асизів.

2) судом королівської лави, судом загальних позовів, судом казначейства, судом асизів, кня-

жим судом,.

3) судом загальних позовів, судом казначейства, судом асизів, імперським судом, роз’їзними

суддями.

60. «Колискою поліцейського управління» вважають:

1) Францію;

2) Англію;

3) Німеччину.

61. Перший в історії поліцейський статут було видано:

1) у Франції. ХІІІ ст.

2) в Англії 1361 р.;

3) в Німеччині 1532 р.

62. Основною силою охорони громадського порядку на місцях у феодальній

Англії періоду абсолютизму були:

1) комісари, інтенданти, лейтенанти;

2) шерифи, констеблі, комерційна поліція;

3) кінно-поліцейські стражі.

63. Спільним у процесі державотворення Франції і Німеччини було те, що:

1) на початковому етапі обом країнам були притаманні децентралістські тенденції;

2) обидві країни виникли на землях колишньої імперії стародавніх франків;

3) обидві країни характеризувались вираженим централізмом в організації державної влади.

64. Ранньофеодальна монархія, сеньйоріальна монархія, станово-представ-

ницька монархія, абсолютна монархія — це:

1) різновиди монархічної форми правління в епоху західноєвропейського середньовіччя.

2) різновиди монархічної форми правління в країнах середньовічного Сходу;

3) історичні етапи розвитку феодальної західноєвропейської держави.

65. Головна відмінність станово-представницьких установ від феодальних

з’їздів полягає в тім, що:

1) вони виступили знаряддям королів в боротьбі проти децентралістських настроїв великих

феодалів;

2) в них були представлені основні стани феодального суспільства;

3) вони стали знаряддям представників третього стану в боротьбі з феодалами.

66. Значний політичний вплив парламенту в Англії, на відміну від Генераль-

них Штатів Франції, був обумовлений:

1) авторитетом і сильною владою короля в країні;

2) спільністю інтересів нового дворянства і буржуазії, що зароджувалася, представлених в

палаті громад;

3) історичними традиціями країни.

67. Зміст виразу «Держава — це я» характеризує державний механізм періоду

абсолютизму середньовічної:

1) Англії;

2) Франції;

3) Німеччини

68. Спільними рисами в судоустрої феодальних держав Західної Європи на ета-

пі становлення були:

1) визнання єдиним джерело судової влади короля;

2) наявність єдиної судової системи;

3) відсутність єдиної судової системи.

69. Остаточне оформлення абсолютної монархії у Франції пов’язано з іменем:

1) Людовика ХІV;

2) кардинала Ришельє;

3) Людовика ХІІІ.

70. Феодальна роздробленість Німеччини була закріплена:

1) Великим березневим ордонансом;

2) Кароліною;

3) Золотою буллою.

71. Характерною рисою права країн континентальної Європи періоду серед-

ньовіччя було:

1) його партикуляризм;

2) релігійний характер;

3) його каральний характер.

72. «Звичаї Барселони», «Звичаї феодів», «Великий збірник звичаїв Нормандії»,

«Великий збірник звичаїв Франції», «Кутюми Бовезі» — це:

1) приватні кодифікації звичаєвого права;

2) офіційні збірки звичаєвого права;

3) теоретичні праці середньовічних юристів.

73. Автором «Саксонського дзерцала» є:

1) Умберто де Орто;

2) Ейке фон Репкоф;

3) Бомануар.

74. Партикуляризм права середньовічних країн континентальної Європи був

обумовлений:

1) феодальною роздробленістю;

2) сильною королівською владою;

3) збереженням правових норм попередніх періодів.

288

75. Джерелами права власне феодального походження були:

1) міське право, канонічне право, рецепійоване римське право;

2) міське право, канонічне право;

3) звичаєве право, королівське законодавство, канонічне право.

76. Значимість норм канонічного права у західноєвропейському феодальному

суспільстві визначалась наступними чинниками:

1) розробка його і підтримка римсько-католицькою церквою;

2) універсальність й екстериторіальність;

3) забезпечення його застосування королівською владою.

77. Звід канонічного права було підготовлено:

1) 1140—1141 р.;

2) 1500 р.;

3) 1580 р.

78. Капіталізація суспільних відносин, прагнення королів до необмеженої вла-

ди, посилення теоретичного інтересу до античної спадщини — це причини, які зу-

мовили:

1) початок робіт з систематизації західноєвропейського права;

2) рецепіювання римського права;

3) появу міського права як джерела феодального права.

79. Глосатори — це:

1) коментарі і дослідники римського права;

2) укладачі Зводу Юстиніана;

3) упорядкувачі канонічного права.

80. «Розподіл» країни на області «писаного права» і «звичаєвого права» харак-

терний для середньовічної:

1) Німеччини;

2) Англії;

3) Франції.

81. У витоків вивчення римського права стояли:

1) Паризький університет;

2) Болонський університет;

3) Гейдельбергський університет.

82. Акти французьких королів, починаючи з кінця ХІІІ — поч. ХІV ст. стали

називатися:

1) ордонанси;

2) закони;

3) прецеденти.

83. Цивільний ордонанс 1667 р., Ордонанс 1672 р., Торговий ордонанс 1673 р.

Ордонанс 1669 р. — це законодавчі акти:

1) французьких королів;

2) німецьких імператорів;

3) англійських королів.

84. Першим в Європі спеціальним кримінально-процесуальним кодексом вва-

жається:

1) Карний ордонанс (1670 р.);

2) «Карна конституція Карла V» [«Кароліна»] (1532 р.);

3) Саксонське дзеркало (1232 р.).

289

85. Загальне право Англії — це:

1) сукупність норм звичаєвого, нормандського й англосаксонського права;

2) сукупність норм нормандського й англосаксонського права;

3) сукупність релігійних норм, англосаксонського і нормандського права.

86. Загальне право — це:

1) практика королівських судів, закріплена в судових протоколах.

2) практика судів графств, сотень і феодалів;

3) практика Високого королівського суду, закріплена в судових протоколах.

87. Право справедливості — це:

1) практика нових канцлерських судів Англії (ХІV—ХVІ ст.);

2) практика роз’їзних королівських судів Англії;

3) практика імперського суду в Німеччині.

88. Особливістю судово-правової системи феодальної Англії вже з часу її фор-

мування було:

1) її централізований характер;

2) її дуалізм;

3) її нерозвиненість порівняно з іншими західноєвропейськими країнами.

89. Джерелами права феодальних західноєвропейських країн, в яких знайшли

закріплення норми регулювання державно-політичних відносин володарювання,

були:

1) «Велика хартія вольностей», «Кароліна», «Дзерцало німецьких людей»;

2) «Велика хартія вольностей», «Золота булла», «Великий березневий ордонанс», «Саксонсь-

ке дзеркало»;

3) «Звід канонічного права», «Реєстр указів», «Великий березневий ордонанс».

90. Основні елементи державного механізму і форми німецької держави епохи

середньовіччя були закріплені:

1) в Кароліні;

2) Золотій буллі;

3) Саксонському дзеркалі.

91. Виключне право видобутку дорогоцінних металів, карбування монети, за

Золотою буллою, закріплювалось за:

1) німецьким імператором;

2) курфюрстами;

3) правителями німецьких держав.

92. Історичним значенням прийняття Золотої булли в Німеччині було:

1) посилення влади німецького імператора;

2) юридичне оформлення олігархії найбільших німецьких феодалів (курфюрстів);

3) посилення місцевих правителів.

93. Повноваження Генеральних штатів у Франції були закріплені:

1) Золотою буллою;

2) Великим березневим ордонансом;

3) Герлицьким кодексом.

94. Право власності і утримання у феодальному праві — це:

1) основні види майнових прав на землю;

2) основні види прав на рухоме майно.

3) основні види політичних прав.

290

95. Бенефіцій — це:

1) різновид вільного шляхетного утримання землі за феодальним правом;

2) різновид права власності на землю за феодальним правом;

3) різновид невільного, неблагородного утримання землі за феодальним правом.

96. Основними видами вільних благородних утримувань землі за феодальним

правом були:

1) бенефіцій, феод, лен;

2) цензива, короткострокова аренда;

3) аллод;

97. Засобом захисту права утримування землі для лицарів феодальної Англії

було:

1) субінфеодація;

2) інститут довірчої власності (траст);

3) сплата «щитових грошей».

98. Особливістю регулювання сімейно-шлюбних відносин за феодальним пра-

вом західноєвропейських країн було те, що:

1) воно здійснювалось під впливом канонічного права;

2) було прерогативою королівської влади;

3) воно здійснювалось на основі звичаїв та традицій.

99. Перехід земельної власності у спадщину до старшого сина, в разі його відсу-

тності — до старшого в роду, у феодальному праві західноєвропейських країн ві-

домий як:

1) принцип майорату;

2) колонат;

3) траст.

100. Розподіл злочинних діянь залежно від тяжкості на тяжкі, середні, легкі ві-

домий у феодальному праві:

1) Франції, Німеччини;

2) Франції, Англії;

3) Англії, Німеччини.

101. Тризн, фелонія, місдімінор це:

1) різновиди форм земельної власності у феодальному праві Англії;

2) різновиди договорів про укладення шлюбу в римському праві;

3) різновиди злочинних діянь за англійським феодальним правом.

102. Поділ злочинних діянь за тяжкістю і за об’єктом посягань відомі феодаль-

ному праву:

1) Німеччини;

2) Франції;

3) Англії.

103. Визначення загальних понять кримінального права: замах, співучасть, не-

обережність, необхідна оборона знайшли закріплення в:

1) «Кутюмах Бовезі»;

2) «Кароліні»;

3) Карному ордонансі 1670 р.

104. Найбільш поширеними видами покарань у західноєвропейському праві

періоду розвинутого феодалізму були:

1) страта, відправлення на галери, каторга, в’язниця, позбавлення честі;

2) відправлення на галери, каторга, в’язниця;

3) позбавлення честі, грошові штрафи.