Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

431

50. Автором Біля про права (перших десяти поправок до Конституції США)

1791 р. був:

1) Джеферсон;

2) Медісон;

3) Гамільтон.

51. Метою прийняття перших десяти поправок до Конституції США 1787 р.

(Біль про права 1791 р.) було:

1) закріплення основних демократичних прав і свобод політичного характеру;

2) створення сфери загальнофедерального контролю й законодавства стосовно громадянсь-

ких прав і свобод;

3) накладення обмежень на законодавців.

52. Періодизація історії Великої буржуазної революції у Франції представлена:

1) 1775—1783 рр.;

2) 1789—1794 рр.;

3) 1789—1799 рр.

53. Рушійними силами першої буржуазної революції у Франції були:

1) буржуазія в союзі з новим дворянством;

2) буржуазія в союзі з усім народом;

3) трудящі маси.

54. Перша буржуазна революція у Франції розпочалася подіями:

1) 5 травня 1789 р., відкриттям Генеральних штатів;

2) 14 липня 1789 р., взяттям Бастилії;

3) 26 серпня 1789 р. прийняттям Декларації прав людини і громадянина.

55. Встановлення конституційної монархії у Франції було закріплено при-

йнятою:

1) 26 серпня 1789 р. Декларацією прав людини і громадянина;

2) 3 вересня 1791 р. Конституцією;

3) 24 червня 1793 р. Конституцією.

56. Основними політичними течіями революційного табору першої буржуазної

революції у Франції після прийняття Конституції 1791р.були:

1) роялісти;

2) конституціоналісти;

3) жирондисти;

4) якобінці.

57. Вперше проголошення Франції республікою відбулося:

1) 03 вересня 1791 р.

2) 25 вересня 1792 р.;

3) 24 червня 1793 р.

58. 1792—1804 рр. — це період:

1) Першої імперії у Франції;

2) Першої Республіки у Франції;

3) Другої Республіки у Франції.

59. Жирондистська, якобінська, директоріальна, консульська республіка — це

різновиди республіканської форми правління:

1) у Франції періоду Першої Республіки;

2) у Франції періоду Другої Республіки;

3) у Франції періоду буржуазно-демократичної революції сер. ХІХ ст.

432

60. Політичний режим за часів правління якобінців у Франції отримав назву:

1) консулат;

2) диктатура;

3) бонапартизм.

61. Колегіальний орган виконавчої влади у Франції за Конституцією 1795 р.

отримав назву:

1) Директорія;

2) Національний Конвент;

3) Трибунат.

62. Державна Рада, Трибунат, Законодавчий корпус, Охоронний сенат — орга-

ни законодавчої влади Франції за Конституцією:

1) 1791 р.;

2) 1795 р.;

3) 1799 р.

63. Початок процесу об’єднання Німеччини у ХІХ ст. було покладено:

1) ліквідацією Наполеоном І «Священної Римської імперії германської нації»;

2) утворенням Німецького, Рейнського, Митного Союзів;

3) буржуазною революцією 1848 р.

64. За Конституцією 1850 р. у Прусії встановлювалася:

1) абсолютна монархія;

2) конституційна монархія;

3) дуалістична монархія.

65. Гаслом Великої Французької революції було:

1) Мир — народам, земля — селянам;

2) Свобода, рівність, братерство;

3) Вся влада Радам.

66. Заслуга у вирішенні питання про землю в період першої буржуазної рево-

люції у Франції належить:

1) жирондистам;

2) якобінцям;

3) конституціоналістам.

67. Визначення історичного типу держави епохи громадянського суспільства

як буржуазної зумовлено тим, що:

1) буржуазія стала основною рушійною силою в боротьбі за створення безстанового суспільства;

2) прийшовши до влади, нова влада на початковому етапі відображала інтереси більшості на-

селення країни, представленого дрібними власниками-селянами;

3) держава виникає внаслідок буржуазних революцій.

68. Реставрація легітимної династії Стюартів в Англії відбулася в:

1) 1658;

2) 1660;

3) 1688.

69. Торі і віги — основні політичні угруповання:

1) німецького рейхстагу;

2) англійського парламенту;

3) американського конгресу.

70. «Славна революція» — це:

1) палацевий переворот в Англії 1688 р.;

2) термідоріанський 1794 р. переворот у Франції;

3) реставрація легітимної династії Стюартів в Англії 1660 р.

433

71. Становлення обмеженої (конституційної) монархії в Англії на рубежі ХVІІ—

ХVІІІ ст. знайшло юридичне закріплення:

1) в «Знарядді управління» 1653 р.

2) в Бредській декларації 1660 р.

3) в «Акті про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнення за мо-

рями» 1679 р., Біллі про права, 1689 р., Законі про престолоуспадкування 1701 р.

72. Встановлена на початку ХVІІІ ст. в Англії обмежена (конституційна) мона-

рхія набула різновиду:

1) парламентської;

2) дуалістичної;

3) міністеріальної.

73. Головним напрямком еволюції британської монархії протягом ХVІІІ ст.

було:

1) посилення королівської влади;

2) подальше обмеження влади короля;

3) посилення кабінету міністрів.

74. Право міністрів обиратися в нижню палату англійського парламенту було

юридично закріплено актами:

1) 1701 р.;

2) 1705—1707 рр.;

3) 1689, 1701 рр.

75. Партійне правління, регулярна зміна кабінету міністрів залежно від схва-

лення його політики в палаті громад — це основні характерні риси:

1) системи британського парламентаризму ХVІІІ ст.

2) американського президенціалізму;

3) французького бонапартизму.

76. Партійне правління, солідарна відповідальність уряду перед нижньою па-

латою парламенту, право на суміщення депутатського мандату із посадою в кабі-

неті міністрів, право кабінету уряду за допомогою глави держави на розпуск пар-

ламенту, фактичне позбавлення монарха права вета — це основні риси:

1) дуалістичної монархії Німеччини кінця ХІХ ст.;

2) парламентської монархії Великобританії кінця ХІХ ст.;

3) легітимної монархії у Франції першої половини ХІХ ст.

77. Еволюція парламентської монархії у Великобританії у ХХ ст. характеризу-

валася:

1) трансформацією парламентської монархії в міністеріальну;

2) послабленням парламенту;

3) занепадом королівської влади.

78. Зміни в парламентській монархії Великобританії протягом ХХ ст. знайшли

юридичне закріплення:

1) в парламентських актах 1911 р, 1914 р., 1920 р., 1949 р., 1999 р.;

2) в парламентських угодах;

3) в делегованому законодавстві.

79. За формою правління США, згідно Конституції 1787 р.: —

1) парламентська республіка;

2) президентська республіка;

3) змішана республіка.

434

80. Зміни в конституційному статусі американського президента знайшли за-

кріплення в поправках до Конституції:

1) ХІХ (1920 р.), ХХІV (1964 р.), ХХVІ (1971 р.);

2) ХІІ (1804 р.), ХХ (1933 р.), ХХІІ (1951 р.), ХХV (1967 р.);

3) І—Х (1791 р.).

81. Демократизація виборчого права США ст. знайшла конституційне закріп-

лення в поправках:

1) І—Х (1791 р.);

2) ХV (1870 р.), ХІХ (1920 р.), ХХІV(1964 р.), ХХVІ (1971);

3) ХІІ (1804 р.), ХХ (1933 р.), ХХІІ(1951 р.), ХХV (1967 р.).

82. Проголошення Наполеона Бонапарта імператором французів відбулося в:

1) 1799 р.;

2) 1802 р.;

3) 1804 р.

83. Реставрована Наполеоном Бонапартом в 1804 р. монархія за своєю сутністю була:

1) буржуазною;

2) дворянською;

3) легітимною.

84. Відновлення легітимної династії Бурбонів у Франції після краху наполео-

нівської монархії юридично було закріплено:

1) Хартією 1814 р.;

2) Хартією 1830 р.;

3) Конституцією 1848 р.

85. Друга Республіка у Франції (1848—1852 рр.) зазнала таких різновидів:

1) лютнева, бонапартистська (суперпрезидентська);

2) жирондистська, якобінська;

3) директоріальна, консульська.

86. Період Першої імперії у Франції охоплює:

1) 1802—1804 рр.;

2) 1804—1814 рр.;

3) 1852—1870 рр.

87. Встановлення Другої імперії у Франції було ознаменовано подіями:

1) 1799 р. — приходом до влади Наполеона Бонапарта;

2) 1814 р. — відновленням легітимної династії Бурбонів;

3) 02 грудня 1852 р., офіційним проголошенням монархічної влади в особі Наполеона ІІІ.

88. Період Другої імперії у Франції охоплює:

1) 1802—1804 рр.;

2) 1804—1814 рр.;

3) 1852—1870 рр.

89. Проголошення ІІІ Республіки у Франції мало місце:

1) 2 грудня 1851 р.;

2) 14 січня 1852 р.;

3) 3 вересня 1870 р.

90. Першою формою диктатури пролетаріату — різновиду соціалістичної респу-

бліки, за оцінками Маркса, Енгельса, Леніна, була:

1) якобінська диктатура;

2) Паризька Комуна;

3) протекторат Олівера Кромвеля.

435

91. Вперше інститут президента у Франції було закріплено Конституцією:

1) 1791 р.;

2) 1799 р.;

3) 1848 р.

92. Третя Республіка у Франції охоплює період:

1) 1848—1852 рр.;

2) 1852—1870 рр.;

3) 1871—1940 рр.

93. Третя Республіка у Франції була закріплена Конституцією:

1) 1848 р.;

2) 1852 р.;

3) 1875 р.

94. Четверта Республіка у Франції охоплює період:

1) 1871—1940 рр.;

2) 1946—1958 рр.;

3) 1946 — по сьогодні.

95. Форма правління у Франції періоду ІV Республіки згідно Конституції 1946

року:

1) президентська республіка;

2) парламентська республіка;

3) змішана республіка.

96. 1848—1871 рр. — це період в історії Німеччини, котрий характеризувався:

1) розпадом Священної Римської імперії германської нації;

2) становленням німецької колоніальної імперії;

3) боротьбою між Австрією та Прусією за створення єдиної німецької держави.

97. Веймарська республіка в Німеччині (1918—1933 рр.) дала зразок:

1) парламентської республіки;

2) президентської республіки;

3) змішаної республіки.

98. Парламентська республіка в Німеччині була конституціоналізована:

1) 1871 р.;

2) 1919 р.;

3) 1949 р.

99. Перший досвід змішаної республіканської форми правління явила:

1) Веймарська республіка в Німеччині;

2) V Республіка у Франції;

3) Республіка у Фінляндії.

100. У витоків фашизму як різновиду недемократичного режиму стояла:

1) Німеччина;

2) Італія;

3) Іспанія.

111. Початок становленню демократичного режиму в зарубіжних країнах було

покладено:

1) буржуазними революціями ХVІІ—ХVІІІ ст.;

2) наполеонівськими війнами 1804—1814 рр.;

3) соціалістичною революцією в Росії 1917 р.

112. Політичний режим Німеччини за часів правління націонал-соціалістів ха-

рактеризувався як:

1) фашистський;

2) авторитарний;

3) нацистський.

113. Вперше інститут парламентської відповідальності уряду у Франції було за-

кріплено Конституцією:

1) Третьої Республіки (1875 р.);

2) Четвертої Республіки (1946 р.);

3) П’ятої Республіки (1958 р.).

114.За Конституцією 1875 р. У Франції в основних рисах встановилася:

1) президентська республіка;

2) парламентська республіка;

3) змішана республіка.

115. Незмінність республіканської форми правління у Франції остаточно було

закріплено:

1) Законом «Про організацію державної влади» від 25 лютого 1875 р.;

2) Законом «Про відносини між державною владою» від 16 липня 1875 р.;

3) Конституційною поправкою 1884 р.;

116. Еволюція Третьої Республіки у Франції на рубежі ХІХ—ХХ ст., характери-

зувалася:

1) посиленням влади президента;

2) появою елементів міністеріалізму;

3) домінуванням парламенту в системі елементів форми правління.

117. Складна форма державно-територіального устрою в епоху громадянського

суспільства знайшла свій прояв у таких видах як:

1) імперія, конфедерація, федерація;

2) союзна держава, федерація;

3) співдружність незалежних держав, конфедерація, федерація.

118. У ХХ ст. процес розпаду імперій стає незворотним, що було зумовлено:

1) посиленням національно-визвольної боротьби в колоніях;

2) двома світовими війнами;

3) холодною війною.

119. Конституційне закріплення другої Німецької імперії відбулося:

1) Франкфуртською-на-Майні Конституцією 1849 р.;

2) Прусською конституцією 1850 р.;

3) Конституцією Німеччини 1871 р.

120. Основною тенденцією розвитку «внутрішнього» федералізму в США в

епоху громадянського суспільства стало розмежування компетенції органів влади

союзу та суб’єктів федерації на принципі:

1) виключної компетенції федерації;

2) двох сфер виключної компетенції;

3) конкуруючої компетенції.

121. За Веймарською Конституцією 1919 р. державно-територіальний устрій

Німеччини визнавався як:

1) унітарний;

2) федеративний;

3) конфедеративний.

122. Основи сучасного німецького федералізму були закладені:

1) Веймарською Конституцією 1919 р.;

2) Боннською Конституцією 1949 р.;

3) Конституцією НДР 1949 р.

123. Основною тенденцією розвитку форми державно-територіального устрою

Великобританії на початок ХХІ ст. стала:

1) централізація;

2) децентралізація;

3) колонізація.

124. Історія справжньої унітарної Великобританії починається:

1) з початку ХVІІ ст.;

2) після Першої світової війни;

3) з 60-х рр. ХХ ст.

125. Історія сучасної унітарної Франції бере свій початок з:

1) періоду першої буржуазної революції у Франції;

2) після Першої світової війни;

3) середини ХХ ст.

126. Вперше Німеччина стала централізованою державою в:

1) Х ст.;

2) останній треті ХІХ ст.;

3) 90-ті рр. ХХ ст.

127. V Республіка у Франції була конституйована в:

1) 1940 р.;

2) 1946 р.;

3) 1958 р.

128. Сукупність державних органів, котрі є безпосереднім носієм державної

влади, вповноважені практично здійснювати і представляти її у відносинах з насе-

ленням та можуть застосовувати примус, називають:

1) державний механізм

2) державний апарат

3) державне управління

129. Систему державних органів, які здійснюють функції держави, називають:

1) державний механізм

2) державний апарат

3) державне управління

130. Основні напрямки діяльності держави називають:

1) принципами

2) особливостями

3) функціями

131. Юстиція — це сукупність органів:

1) законодавчої влади

2) виконавчої влади

3) судової влади

132. Оскільки держава поступово розширює сферу свого втручання в суспільне

життя, зокрема для вирішення питань, пов’язаних з соціальним захистом грома-

дян, одним із нових напрямків державної діяльності стала:

1) економічна;

2) соціальна;

3) культурна.

438

133. Економічна функція держави в країнах західної цивілізації в період між

двома світовими війнами характеризувалась:

1) дотриманням свободи, індивідуалізму, заохочення вільної конкуренції, панування приват-

ної власності;

2) розробкою економічної політики в масштабах країни, встановлення правових основ ринку,

боротьба з монополізмом, фінансування окремих форм економіки, контроль за дотриманням за-

конності підприємцями тощо;

3) невтручання держави в сферу підприємницької діяльності.

134. В роки так званої «великої депресії» в країнах Західної Європи та США

нового змісту набуває:

1) політична функція держави;

2) військова функція держави;

3) економічна функція держави.

135. Серед нових державних функцій, що виникають в другій половині ХХ ст.

були такі:

1) розвитку культури, науки, освіти, екологічна;

2) ідеологічна, соціальна, забезпечення миру й підтримки світового порядку;

3) соціальна, фіскальна, співробітництва сучасних держав.

136. Сучасним розумінням правоохоронної функції сучасної держави є визнан-

ня її одним з напрямків діяльності держави, спрямованим на:

1) забезпечення охорони інтересів пануючого класу;

2) охорону конституційного ладу, прав та свобод громадян, усіх форм власності;

3) активну інтервенційну політику всередині суспільства через посилення адміністративної

діяльності.

137. Англійська юстиція післяреволюційного періоду характеризувалась:

1) надмірною централізацією;

2) відсутністю системності;

3) багатоланковою структурою, заплутаністю апеляційних порядків, складністю підсудності,

збереженням власних судових систем Шотландією, Ірландією.

138. Основою судової реформи в сфері цивільної юрисдикції Англії в другій по-

ловині ХІХ ст. стало:

1) збереження в цілому старого укладу судоустрою;

2) створення судів графств;

3) реорганізація системи вищих судів королівства і створення Високого суду.

139. Перший Закон про судоустрій у США був прийнятий:

1) у липні 1776 р.;

2) у вересні 1783 р.;

3) у вересні 1789 р.

140. Нові принципи судоустрою буржуазної Франції були юридично закріплені:

1) у Декларації прав людини і громадянина (1789 р.);

2) у Законі від 16—24 серпня 1790 р.

3) у Конституції 1791 р.

141. Однією з найважливіших історичних особливостей судової системи нової,

буржуазної, Франції стало виникнення:

1) цивільної юрисдикції;

2) кримінальної юрисдикції;

3) адміністративної юстиції.

439

142. Особливістю юстиції Німеччини за Конституцією 1949 р. є побудова судів

загальної юрисдикції за:

1) федеральним принципом;

2) за територіально-галузевим принципом;

3) принципом централізації.

143. Перші нормативні акти, спрямовані на централізацію поліцейського апа-

рату у буржуазній Великобританії були прийняті:

1) у період буржуазної революції;

2) на початку ХVІІІ ст.;

3) наприкінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст.

144. Закон про утворення поліції міста Лондона — Скотланд-Ярду було прийня-

то:

1) 1782 р.;

2) 1829 р.;

3) 1835 р.

145. Початок процесу створення поліції штатів в США покладено:

1) прийняттям Конституції 1787 р.;

2) прийняттям Закону про судоустрій 1789 р.;

3) створенням першої поліцейської системи в Техасі 1835 р.;

146. В основу побудови поліцейської системи в США було покладено конститу-

ційний принцип державного устрою:

1) конфедералізму;

2) унітаризму;

3) федералізму.

147. Федеральне бюро розслідувань (ФБР) було створено:

1) 1782 р.;

2) 1835 р.;

3) 1908 р.

148. Міністерство внутрішніх справ Англії було створено Законом від:

1) 1782 р.;

2) 1817 р.;

3) 1829 р.

149. Особливістю державної поліції у Франції часів І-ої імперії був її:

1) яскраво виражений централізм;

2) децентралізація;

3) збереження найбільш сталих рис часів абсолютистської монархії.

150. У витоків сучасної поліцейської системи Франції стояли:

1) Людовик ХІV;

2) Наполеон І;

3) Наполеон ІІІ.

151. Діяльність поліції у Другій Німецькій імперії регламентувалася:

1) Прусським земським уложення 1794 р.;

2) Конституцією Прусії 1850 р.;

3) Конституцією 1871 р.

152. Межа дії судочинства — це:

1) юрисдикція;

2) юриспруденція;

3) юридична відповідальність/

440

153. Закон про Судоустрій в США був прийнятий 24 вересня:

1) 1769 р.;

2) 1779 р.;

3) 1789 р.

154. Військова функція, функція співробітництва сучасних держав, функції за-

безпечення миру і підтримки світового порядку це:

1) внутрішні функції

2) зовнішні функції

3) міжрегіональні функції

155. «Новий курс» як напрямок соціально-економічної діяльності держави в

30-ті рр. XX ст. запропонував:

1) Адольф Гітлер в Німеччині;

2) Франклін Делано Рузвельт в США;

3) Уінстон Черчилль у Великобританії.

156. У період Веймарської республіки в Німеччині організація і діяльність по-

ліції регулювалась:

1) Конституцією 1919 р.;

2) Версальським мирним договором;

3) спеціальним законодавством.

157. Основними відмінностями в організації і діяльності поліцейської системи

Франції періоду V Республіки є:

1) централізація;

2) децентралізація;

3) поєднання формувань цивільно орієнтованих і військових формувань.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Бельсон Я. М. Бюрократия, полиция и вооруженные силы в современном буржуазном го-

сударстве. — М.: Юрид. лит., 1969.

2. Бельсон Я. М. Полиция «свободного общества». Империализм: события, факты, докумен-

ты. — М.: Юридит. лит., 1984.

3. Гиленсен В. М. Полиция ФРГ: Организация и деятельность. — М.: Юрид. лит., 1973.

4. Гиленсен В. М. Федеральное бюро расследований США: История развития, современная

организация и деятельность. — М.: Изд-во ИМО, 1979.

5. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и дея-

тельности. — М., 1990.

6. Дегтерев Л. М. Полиция буржуазных государств: США, Англия, Франция, Германия. Лек-

ции / Под ред. доцента Г. С. Меркурова. —М.: Научно-исследовательский и редакционно-

издательский отдел, 1966.

7. Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайце-

ва, О. А. Гавриленко, В. М. Часнікова. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000.

8. Коломойцев В. Формування ідеології «нового курсу» президента США Ф. Д. Рузвельта.—

Луганськ,1997.

9. Крылов Б. С. Полиция Великобритании: основные черты организации и деятельности. —

М.: Юрид. лит., 1974.

10. Крылов Б. С. Полиция США: основные черты организации и деятельности. — М.: Юрид.

лит., 1972.

11. Михеєнко М. М., Молдован В. В., Радзієвська Л. К. Порівняльне судове право. — К.,1993.

12. Ощепков Д. Національна жандармерія Франції // Міліція України. — № 4. — 1998. — С. 26—27.

13. Старцев Ю. Государственный аппарат США в условиях подготовки и ведения войн

(1939—1960). — Свердловск, 1971.

14. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Т. В. Апаровой. — М.: Юрид. лит., 1980.

15. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права, очерки по истории суда и уго-

ловного процесса в рабовладельческом, феодальном и буржуазном государствах. — СПб, 1995.

16. Шишкін В. Судова система штатів у США // Право України. — 1995. — № 7.