Істо рі я Ук р а їни з д а в н и н и д о по ч а т к у X X I с т о л ітт я . Н а в ч а л ь ний пос і б н и к / А вт орс ь к и й кол екти в: ка нд . іс т.
на у к В . Т.Британ , кан д . іс т. н а ук О.Ю. Ви с оц ьк и й т а і н .
форсування колективізації стали хлібозаготівельні кризи у 1928-1929 рр. 1928 р. приніс Україні
неврожай. Селяни стали всіляко ухилятися від хлібозаготівель. Тоді за наказом Сталіна почалися
реквізиції зерна, як у роки «воєнного комунізму». Повернення до «воєнно-комуністичних»
методів було зумовлене потребами індустріалізації, яка вимагала величезних коштів, що їх можна
було «перекачати» із сільського господарства у промисловість.
Колективізація супроводжувалася експропріацією заможного прошарку селянства. В другій
половині січня 1930 р. комісія політбюро ЦК ВКП(б) розробила план компанії з розкуркулення.
Всього за час колективізації було розкуркулено 352 тис. селянських господарств. Унаслідок цього
восени 1931 р. питома вага колгоспних дворів серед селянських господарств досягла 67 %, до
кінця 1932 р. – 70 %. А до 1940 р. майже всі українські селяни входили до 28 тис. колгоспів.
Колгосп не вважали кооперативним господарством, а вироблена тут продукція не належала
його членам. Хліб треба було здавати державі, за винятком насіннєвого, фуражного і
продовольчого фондів (все та ж продрозкладка). Хлібозаготівлі за нереальними планами зверху
призвели до того, що з весни 1932 р. в 44 районах УСРР почався голод із численними смертними
випадками, фактами людожерства.
Голод 1932-1933 рр. був наслідком спроби здійснити соціалістичні перетворення воєнно-
комуністичними методами. Кількість жертв від голоду склала за різними підрахунками від 4,2 до
9 млн. осіб.
З кінця 1920-х рр. в УРСР, як і на всій території СРСР, під приводом пошуку «шпигунів і
ворогів народу, які створили розгалужену мережу контрреволюційних організацій», починаються
репресії. Репресії здійснювалися задля розправи над опонентами, призводили до нагнітання в
країні атмосфери страху. Було терміново підготовлено документ, яким скорочувалися терміни
розслідування державних злочинів та дозволялося винесення смертних вироків, що не підлягали
оскарженню й перегляду. Розгляд справ передавався особливим «трійкам» – позасудовим
органам, у які входили представники прокуратури, місцевої влади й наркомату внутрішніх справ
(НКВС). Україною прокотилися хвиля гучних процесів – «шахтинська справа», «справа Союзу
визволення України (СВУ)», «справа Українського національного центру (УНЦ)», за якими були
заарештовані і знищені колишні діячі українських політичних партій, технічні фахівці,
представники інтелігенції. Репресії другої половини 1930-х уже торкнулися радянських партійних
і військових кіл. У 1934-1939 рр. фізично була знищена більша частина «ленінської партійної
гвардії», провідних воєначальників, діячів науки та культури.
Таким чином, у 30-х рр. в СРСР було остаточно встановлено режим, який називають
тоталітарним. Він був заснований на системі насильства, запереченні демократичних інститутів,
позбавленні людей елементарних прав і свобод при політичній диктатурі комуністичної партії, яка
уособлювала собою соціалістичну державу.
1920-30-ті рр. в історії України – це часи певних зрушень: НЕП, індустріалізація, розвиток
кооперативного руху, українізація, ліквідація неписьменності. Водночас то були роки сталінських
репресій, двох голодоморів, насильного об’єднання селян у колгоспи.
2. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ І ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙН (1939-1945 РР.)
До кінця 30-х рр. у світі виникла загроза нової глобальної війни. Вона виходила від
Німеччини, Італії, Японії, їхнім апетитам протистояли Англія, Франція, згодом – СРСР, США.
Після невдачі спроб створення системи колективної безпеки в Європі, СРСР пішов на
підписання 23 серпня 1939 р. радянсько–німецького договору про ненапад строком на 10 років.
Він мав також таємні протоколи, метою яких був територіальний виграш, розподіл сфер впливу.
Німеччина відмовлялась від претензій щодо України, а СРСР отримував згоду Німеччини на
приєднання до своєї території українських земель, що входили до складу Польщі та Румунії.
Підписання договору фактично розв’язало Гітлеру руки, і 1 вересня 1939 р. німецькі
війська атакували польську армію з трьох оперативних напрямків. З нападом фашистської
Німеччини на Польщу Друга світова війна стала фактом. Вона охопила майже всі континенти
(до неї втягнулася 61 держава з понад 80 % населення земної кулі; в боях взяло участь 110 млн.
осіб; молох війни забрав життя 60 млн. людей, з яких 27 млн. були громадяни СРСР).
Зародилася війна в глибинних суперечностях, які існували між державами і випливали з їх
цілей: політичних – прагнення керівних кіл великих держав перерозподілити сфери впливу,