Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П. та ін. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

201

7. Про деякі питання, пов’язані із застосуванням частини другої

статті 82 Господарського процесуального кодексу України.

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від

23.11.2001 р. № 018/1272 // Вісник господарського судочин

ства. – 2002. – № 1. – С. 138.

8. Про деякі питання практики призначення судових експертиз у

справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуаль

ної власності. Рекомендації Президії Вищого господарського

суду України від 29.03.2005 р. № 04576 // Вісник господар

ського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 19–23.

Юридична література

1 . Арбитражный процесс: Учебное пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и

В.Ф. Тараненко. – М.: Юридическая литература, 1996. – С. 87–99.

2. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. – М.:

Юристъ, 2002. – 480 с.

3. Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб’єктів

господарювання в арбітражних судах. – К.: Оріяни, 2001.

4. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб

ное пособие. – Х.: Эспада, 2002. – 368 с.

5 . Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер

надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За

заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. – Суми: ВТД «Університетська

книга», 2006. – 331 с.

6. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними

матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. – К.: Юстініан, 2002. –

544 с.

7. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяй

ственных споров: Науч.практ. пособие. – Х.: Эспада, 2001. –

С. 218–341.

8. Литвинова А.П., Ребриста С.В. Проблеми процесуальних форм

вирішення господарських спорів за відсутності відповідача у

судовому процесі // Вісник господарського судочинства. – 2005.

– № 3. – С. 29–32.

9. Мельниченко О.І. Про практику застосування арбітражними

судами конкурентного законодавства // Вісник господарського

судочинства. – 2001. – № 2. – С. 38–52.

10.Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст //

Право України. – 1999. – № 9. – С. 53–56.

11.Овечкін В.Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у

справах, пов’язаних із застосуванням законодавства про влас

ність // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. –

С. 42–49.

202

12.Осетинський А. Додержання законності при вирішенні госпо

дарських спорів // Право України. – 1999. – № 4. – С. 11–15.

13.Петрик І.Й. Використання в якості доказів інформації, яка ство

рена засобами електроннообчислювальної техніки // Вісник

Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 1. – С. 76–79.

14.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський

процесуальний кодекс України: Наук.практ. коментар. – Х.:

Консум, 2003. – 320 с.

15.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес:

Навч. посібник. – Х.: Консум, 2001. – 432 с.

16.Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлен

ня та сучасний стан взаємовідносин // Право України. – 2000.

– № 2. – С. 58–60.

17.Руденко М. Представництво прокуратурою України інтересів

держави у господарському суді: проблеми теорії та практики //

Право України. – 2001. – № 11. – С. 49–51.

18.Степанова Т.В. Деякі проблеми здійснення експертизи в госпо

дарському процесі // Вісник господарського судочинства. –

2001. – № 3. – С. 212–216.

19.Степанова Т.В. Місце судових доказів у процесі розгляду госпо

дарських спорів // Вісник господарського судочинства. – 2001.

– № 4. – С. 183–186.

20. Фонова О.С. Зупинення провадження у справі в господарсько

му процесі (перспективи законодавчого регулювання) // Вісник

господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 168–175.

21.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу

ального права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Універси

тетська книга», 2003. – 220 с.

22.Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією

підприємств // Право України. – 1998. – № 9. – С. 18–22.

203

Ãëàâà 9

Ïåðåãëÿä ñóäîâèõ ð³øåíü

â àïåëÿö³éíîìó ïîðÿäêó

9.1. Ïðàâî àïåëÿö³éíîãî îñêàðæåííÿ

Апеляція є одним із видів оскарження рішень суду, які не набрали

законної сили і передбачає новий розгляд справи по суті судом дру

гої (вищої) інстанції та винесення нового рішення у справі. У по

рядку апеляції суд вищої інстанції перевіряє суть рішення місцево

го суду, повторюючи спочатку дослідження доказів, що є у справі,

та знову поданих, після чого або затверджує оскаржуване рішення,

або, відмінивши його, приймає нове

Апеляційне провадження – це сукупність дій господарського

суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що

здійснюється з метою перевірки законності й обґрунтованості актів

господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили

і повторного розгляду справи по суті.

Метою апеляційного провадження, яке являє собою самостійну

стадію судового процесу, є перевірка законності і обґрунтованості

рішення місцевого господарського суду в повному обсязі (що зазна

чено в ч. 2 ст. 101 ГПК України), виправлення помилок, які допу

щено місцевим господарським судом.

В апеляційній інстанції перевіряється правильність встановлен

ня місцевим господарським судом обставин справи, застосування

норм матеріального права й норм процесуального права.

На думку І.М. П’ятилєтова, апеляційне провадження характе

ризується такими рисами

Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскарження в господарсько

му судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відновлення пропущеного

строку) // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 3. – С. 206.

Арбитражный процесс: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тара

ненко. – М.: Юридическая литература, 1996. – С. 151.

204

1) порушується за скаргами осіб, які беруть участь у справі

(ст. 91 ГПК України);

2) апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість су

дових актів (ч. 2 ст. 101 ГПК України);

3) апеляційний суд не пов’язаний доводами скарги і перевіряє

законність і обґрунтованість судових актів у повному обсязі

(ч. 2 ст. 101 ГПК України);

4) апеляційний суд повторно розглядає справу по суті (ст. 99

ГПК України);

5) перегляд за апеляційною скаргою здійснює апеляційний го

сподарський суд, повноваження якого поширюються на те

риторію знаходження відповідного місцевого суду (ст. 92

ГПК України).

Право апеляційного оскарження є правом на порушення діяль

ності суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунто

ваності рішень місцевого господарського суду

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського

суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішен

ня місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України таке право надано сторонам у

справі та прокурору. Особи, що не були залучені до участі у справі

місцевим господарським судом, не мають права на подання апеля

ційної скарги навіть у випадках, якщо цей суд прийняв рішення про

їх права та обов’язки. Однак відповідні особи мають право подати

касаційну скаргу на підставі ст. 107 ГПК

. Відповідно до ч. 3 ст. 106

ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського

суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу,

зазначені в ГПК України та Законі України «Про відновлення пла

тоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 92 ГПК України перегляд за апеляційною скар

гою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевого гос

подарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повно

важення якого поширюються на територію знаходження відповід

ного місцевого господарського суду. Такі території визначені Ука

зом Президента України від 11.07.2001 р. № 511/2001 «Про утво

рення апеляційних господарських судів та затвердження мережі

господарських судів України».

Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар

ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. – К.: Видавничий дім «Ін Юре»,

2003. – С. 248.

Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р.

№ 045/212.

205

У юридичній літературі звертається увага на те, що, визначаю

чи сторони суб’єктами права на апеляційне оскарження, закон не

пов’язує це право з фактичною їх участю в місцевому господарсько

му суді під час розгляду справи. Відповідно до ст. 22 ГПК України

участь сторін у судовому засіданні є їх правом, а не обов’язком

Розглядаючи питання про підстави і форми участі прокурора, не

можна не помітити суперечливості законодавства з цього питання.

Згідно зі ст. 121 Конституції України прокурор представляє інтере

си громадян або держави у випадках, передбачених законом. Отже,

участь прокурора в господарському судочинстві обумовлюється ви

нятково захистом публічних інтересів. Таким чином, прокурором

може порушуватися апеляційне провадження, якщо його подання

засноване на публічному інтересі.

Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є

наявність низки передумов об’єктивного та суб’єктивного харак

теру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попе

редні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких у

першу чергу віднесено наявність об’єкта, з приводу якого подаєть

ся апеляція.

Об’єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі

додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали

законної сили відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч. 1

ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскар

жені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбаче

них ГПК України та Законом України «Про відновлення плато

спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Самостійним об’єктом права оскарження може бути як рішен

ня в цілому, так і в його частині. У випадку оскарження частини

рішення, частина, що не оскаржується, не набуває законної сили,

оскільки згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господар

ський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в пов

ному обсязі. Справа розглядається повторно за наявними в справі і

додатково поданими доказами. Але додаткові докази приймаються

судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду

першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній

інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були

предметом розгляду в суді першої інстанції.

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на

оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися

Плевако В.І. Суб’єкти права апеляційного оскарження рішень господар

ського суду // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 3. – С. 201.

206

ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право згідно зі

ст. 100 ГПК України відмовитися від неї.

Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійсне

на за таких умов:

 забезпечено дотримання встановленого для подання апеля

ційної скарги або внесення апеляційного подання строку (ст.

93 ГПК України);

 скаргу подано управомоченою особою (ст.ст. 91, 94 ГПК

України);

 скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскар

женню (ст. 85, 88, 90 ГПК України).

9.2. Ïîäàííÿ àïåëÿö³éíî¿ ñêàðãè

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься про

тягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським

судом, а в разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише

вступну та резолютивну частину рішення – з дня підписання рішен

ня, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України.

Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (по

дання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення

місцевим господарським судом. У разі пропуску строку для подачі

апеляційної скарги він може бути відновлений судом за клопотан

ням осіб, які беруть участь у справі, якщо причини пропуску бу

дуть визнані судом поважними. Клопотання про це розглядається

на засіданні апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга може бути подана на рішення місцевого гос

подарського суду як у цілому, так і на його частину. При цьому

суд не пов’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє рішен

ня місцевого господарського суду в повному обсязі. Нові вимоги,

які не були поставлені в суді першої інстанції, у суді апеляційної

інстанції не приймаються і не розглядаються. Передумовами реа

лізації права на апеляційне оскарження є віднесення суб’єктів

оскарження до кола осіб, яким законом надане право подати апе

ляційну скаргу на рішення суду, а також наявність винесеного

місцевим господарським судом рішення, що не набрало законної

сили

Більш докладно див.: Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскар

ження в господарському судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відно

влення пропущеного строку) // Вісник господарського судочинства. – 2003. –

№ 3. – С. 207.

207

Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім проце

суальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскар

женню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги

особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є та

кож дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо

відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі

реквізитам.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмо

вій формі і має містити:

 найменування апеляційного господарського суду, до якого

подається скарга (подання);

 найменування місцевого господарського суду, який прийняв

рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

 вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а та

кож підстави, з яких порушено питання про перегляд рі

шення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у

справі або подані додатково;

 перелік документів, доданих до скарги (подання).

Частиною 2 ст. 94 ГПК України передбачено, що апеляційна

скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представни

ком. До скарги додаються докази сплати державного мита і надси

лання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апе

ляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і

доданих до неї документів, які в сторони відсутні. Прокурор, який

вносить апеляційне подання, надсилає сторонам у справі його ко

пію й копії доданих до неї документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має

право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції й особі, яка по

дала скаргу (подання). Слід звернути увагу на те, що надсилання

відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов’язком сторони й

відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) згідно з ч. 2

ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого

господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 апеляційна скарга (подання) не при

ймається до розгляду і повертається апеляційним господарським

судом у таких випадках:

1)якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка

не має права її підписувати, або особою, посадове станови

ще якої не зазначено;

2) якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її

копій іншій стороні (сторонам);

208

3) якщо до скарги не додано документів, що підтверджують спла

ту державного мита у встановлених порядку і розмірі;

4) якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, вста

новленого для її подання, без клопотання про відновлення

цього строку;

5) якщо до винесення ухвали про прийняття скарги (подання)

до провадження, особа, яка подала скаргу, подала заяву про

її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься

ухвала, на яку може бути подана касаційна скарга. Після усу

нення обставин, зазначених у п.п. 1–3 ч. 1 ст. 97 ГПК України

(апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має пра

ва її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазна

чено; до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій

іншій стороні (сторонам); до скарги не додано документів, що

підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку

і розмірах), сторона у справі має право повторно подати апеля

ційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання в загально

му порядку.

Якщо апеляційний господарський суд приймає апеляційну ска

ргу (подання) до провадження, то він виносить ухвалу, в якій по

відомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ця ухвала

надсилається сторонам і прокурору, який брав участь у розгляді

справи або вступив у розгляд справи.

Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги

вирішується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін,

що беруть участь у справі. Якщо рішення місцевого господарського

суду оскаржене в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК

України кількома особами, апеляційний господарський суд при

ймає до провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимо

гам ГПК України, та розглядає в одному апеляційному прова

дженні. За кожною з них виноситься ухвала про прийняття до про

вадження або про її повернення

У разі надходження до місцевого господарського суду апеляцій

ної та касаційної скарг (подань) на рішення (постанову), ухвалу

суду першої інстанції цей суд згідно з вимогами ч. 3 ст. 91 ГПК

України в п’ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скар

гу або подання разом зі справою відповідному апеляційному гос

подарському суду. У той самий строк місцевий господарський суд

Рекомендації Вищого господарського суду України від 17.12.2003 р. № 045/534.

209

надсилає касаційну скаргу касаційній інстанції і одночасно пись

мово повідомляє її про зазначені обставини

Апеляційний господарський суд не вправі повертати апеляційну

скаргу супровідним листом або в інший непередбачений законом

спосіб. Її може бути повернуто виключно на підставах, визначених

ч. 1 ст. 97 ГПК України. Отже, апеляційний господарський суд не

має права повернути апеляційну скаргу, якщо її подано не через

місцевий господарський суд.

У застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України господарському

суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ, ви

даний відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36

Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених поста

новою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, може

вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії по

зовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкла

дення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення

апеляційної скарги, оскільки згідно з п. 78 Правил листи, банде

ролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням

відправника і в господарського суду відсутні правові підстави спо

нукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкла

дення.

Суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апе

ляційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита

платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про по

рядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої

наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 р.

№ 15 (з наступними змінами і доповненнями). У разі виникнення

сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до дер

жавного бюджету України суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК

України витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу,

відповідне підтвердження територіального органу Державного ка

значейства України

Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскар

жено в касаційному порядку. Після усунення обставин, які були

підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути по

дано повторно відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України. Якщо пер

вісну апеляційну скаргу повернуто судом апеляційної інстанції

Рекомендації Вищого господарського суду України від 10.12.2004 р.

№ 045/3248.

Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р.

№ 045/212.

210

не через порушення, що передбачене п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК Украї

ни, то в разі повторного подання тієї самої скарги суд не має пра

ва вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій сто

роні (сторонам) копії скарги

Слід звернути увагу на пропущення строку апеляційного оскар

ження, який за клопотанням сторони поновлюється за наявності

поважних причин. З клопотанням про поновлення строку зверта

ються лише ті особи, які мають право апеляційного оскарження.

Клопотання може бути заявленим у вигляді письмової заяви або в

скарзі, де потрібно зазначити причини пропущення строку на по

дання апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги після закінчення строку, встанов

леного ч. 2 ст. 93 ГПК України, або особою, яка не має права на її

подання, внесення прокурором апеляційного подання з порушен

ням його компетенції, визначеної ст. 37 Закону України «Про про

куратуру», подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого госпо

дарського суду, яка не підлягає оскарженню, виключають перегляд

судових актів місцевого господарського суду в апеляційному по

рядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен

відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приво

ду відповідну ухвалу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що відновлення пропу

щеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох

місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Отже, якщо апеляційну скаргу повернуто через пропущення стро

ку на подання такої скарги за відсутності клопотання про його від

новлення, її може бути подано вдруге з клопотанням про віднов

лення строку тільки протягом трьох місяців із дня прийняття рі

шення місцевим господарським судом. З відповідним клопотанням

можуть звертатися лише особи, що мають право на подання апеля

ційної скарги. Таке клопотання може бути викладене в скарзі чи в

окремій заяві і має бути подане одночасно з поданням апеляційної

скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до вине

сення ухвали про повернення апеляційної скарги. Це клопотання

розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть

участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної

скарги до провадження. На практиці поважними причинами ви

знаються обставини непереборної сили, отримання стороною рі

шення місцевого господарського суду зі значним запізненням, що

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від

10.02.2004 р. № 045/212.