Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

199

Зелена книга України

90. Угруповання формації ковили гранітної

(Stipeta graniticolae)

Асоціації. Бульбистотонконогово–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae)

poosum (bulbosae)), валіськокострицево–гранітноковилова (Stipetum

(graniticolae) festucosum (valesiacae)), вапняковочебрецево–гранітноковилова

(Stipetum (graniticolae) thymosum (calcarei)), волосистоковилово–

гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum (capillatae)),

низькоосоково–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) caricosum (humilis)),

українськоковилово–гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum

(ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,1–14,4;

І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Підзона справжніх степів у межах Придніпровської

та Приазовської височин, а також півдня Донецького кряжу (Миколаївська,

Кіровоградська, Запорізька, Донецька області).

Фізико-географічні умови. Схили південної експозиції зі змитими та нерозви-

неними щебенистими ґрунтами, на відслоненнях гранітів, рідше – пісковиків

з розсипами щебеню та уламками граніту. Домінуючий вид – ковила гранітна

(Stipa graniticola) – облігатний петрофільний псамомезоксерофіт.

Біотоп. Справжні злакові степи. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові

(з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга

(S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності домінуючих видів. Формування ерозіофільних проценозів та угрупо-

вань агломеративного типу на кам’янистих схилах, гребенях гряд та осипах.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

200

Зелена книга України

Домінант (ковила гранітна) та співдомінанти (к. українська, к. волосиста

(S. capillata)) занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант є причорноморським ендеміком,

облігатним петрофільним видом, спорідненим з типовим псамофітом – кови-

лою дніпровською (Stipa borysthenica).

Ценотична структура та флористичне ядро. Доволі зріджені (загальне про-

ективне покриття до 40%), напівагломеративні, одноярусні трав’яні угрупо-

вання з добре вираженими двома-трьома під’ярусами, в складі яких переважа-

ють ксерофільні щільнодернинні злаки і степове та петрофільне різнотрав’я.

У першому під’ярусі (50–110 см заввишки) переважають ковила гранітна, к.

волосиста, к. українська та костриця валіська (Festuca valesiaca). Осібне про-

ективне покриття едифікатора незначне і не перевищує 10–20%. У другому

під’ярусі (10–50 см) переважає петрофільне різнотрав’я з помітною домішкою

ефемерів та ефемероїдів. Основу травостоїв формують евразійські степові види:

ковила волосиста, костриця валіська, тонконіг бульбистий (Poa bulbosa), ки-

пець гребінчастий (Koeleria cristata), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana),

полин австрійський (Artemisia austriaca) та ін. До них домішуються понтичні

та вузьколокальні облігатно-петрофільні види, а саме: ковила українська, че-

брець вапняковий (Thymus calcareus), юринея гранітна (Jurinea granitica), гра-

бельки Бекетова (Erodium beketowii) тощо. Внаслідок слабкої зімкнутості тра-

востою часто добре розвивається наземний покрив (покриття 15–20%) з мохів

та лишайників.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Незначні за площею локалітети охороняються

у відділеннях Українського степового ПЗ (Кам’яні Могили, Кальміуське

відділення) та Луганського ПЗ (Провальський степ), РЛП «Половецький

степ» (Донецька обл.), РЛП «Гранітно-степове Побужжя» (Миколаївська

обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Регламентована експлуатація

(сінокосіння, випас), тривалий «відпочинок» кам’янистих степів на пасовищ-

них угіддях. Виявлення та охорона існуючих місцезростань.

Джерела інформації. Зиман, Івашин, Хархота, 1972; Ткаченко, 1973; Зеленая

книга ..., 1987; Кондратюк та ін., 1988; Ткаченко, Чуприна, 1995; Ткаченко та

ін., 1998.

В.С. Ткаченко

201

Зелена книга України

91. Угруповання формації ковили дніпровської

(Stipeta borysthenicae)

Асоціації. Вапняковочебрецево–дніпровськоковилова (Stipetum (borysthe-

nicae) thymosum ( calcarei)), волосистоковилово–дніпровськоковилова (Stipetum

(borys thenicae) stiposum ( capillatae)), кримськополиново–дніпровськоковилова

(Stipetum (borysthenicae) artemisiosum (tauricae)), лавренковожитняково–дні-

провськокови лова (Stipetum (borysthenicae) agropyronosum (lavrenkoani)),

лишайниково–вузько листоюринеєво–дніпровськоковилова (Stipetum (borys-

the nicae) jurineoso (stoechadifoliae)–cladoniosum), пісковокипцево–беккеро-

кострицево–дніпров сько ковилова (Stipetum (borysthenicae) festucosо (beckeri)–

koeleriosum (sabuletorii)), пухнастолистоковилово–дніпровськоковилова

(Stipetum (borysthenicae) stiposum (dasyphyllae), українськоковилово–

дніпровськоковилова (Stipetum (borysthenicae) stiposum (ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,9–13,4;

І, ІІ; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Переважно на піщаних терасах річкових долин у межах

степової і лісостепової зон та південної частини Українського Полісся.

Фізико-географічні умови. Легкі супіщані малопотужні дернові ґрунти,

подекуди легкосуглинисті слабко задерновані піски арен. Зрідка на

відслоненнях і щебенистих розсипах гранітів і пісковиків.

Біотоп. Псамофітні угруповання на других терасах річок Лісостепу, Степу

та морського узбережжя.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

202

Зелена книга України

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційо-

ваності домінуючих видів. Домінант (ковила дніпровська (Stipa borysthenica))

та співдомінанти (к. українська (S. ucrainica), к. волосиста (S. capillata))

занесені до ЧКУ; к. пухнастолиста (S. dasyphilla) – до ЧКУ та ЧК МСОП.

Ботаніко–географічна значушість. Азональні угруповання піщаних степів.

Ценотична структура та флористичне ядро. Дуже зріджені (загальне проек-

тивне покриття не більше 30-40%) псамофітно-степові трав’яні, одноярусні

угруповання з двома висотними під’ярусами. Перший під’ярус (заввишки 15–

70 см) формують едифікатор та численні облігатні псамофіти – костриця Бек-

кера (Festuca beckeri), кипець пісковий (Koeleria sabuletorum), полин Маршаллів

(Artemisia marshalliana), чебрець дніпровський, деревій дрібноквітковий

(Achillea micrantha), юринея пухка (Jurinea laxa) та ін., а другий під’ярус, або

наземний покрив, – лишайники, проективне покриття яких досягає 60%. Фло-

ристичне ядро формують причорноморські та причорноморсько-казахстанські

облігатні псамофітні види, що тут переважають.

Потенціал відновлюваності. Після порушення субстрату процеси демутації

дуже тривалі і охоплюють кілька стадій та підстадій поновлення первинного

рослинного покриву.

Режим збереження. Регульована заповідність (періодичне викошування,

регламентоване випасання худоби, фітоценотичний моніторинг).

Забезпеченість охороною. Чорноморський БЗ (Івано-Рибальчанська та Со-

лоноозерна ділянки), РЛП «Кінбурнська коса» (Миколаївська обл.), РЛП

«Трахтемирів» (Київська обл., Черкаська обл.), лісовий заказник загальнодер-

жавного значення «Березові колки» (Херсонська обл.), ботанічний заказник

загальнодержавного значення «Лісники» (м. Київ).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація нових природоохо-

ронних територій на пісках борової тераси Середнього Дніпра і р. Сіверського

Дінця.

Джерела інформації. Косець, 1936; Косець, Ткаченко, 1973; Зеленая книга ...,

1987, Ткаченко, Лисенко, 1998; Лавренко, 1980; Ткаченко, Уманець, 1993.

В.С. Ткаченко

203

Зелена книга України

92. Угруповання формації ковили Залеського

(Stipeta zalesskii)

Асоціації. Валіськокострицево–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii)

festuco sum (valesiacae)), вузьколистоковилово–залеськоковилова (Stipetum

(zalesskii) stiposum (tirsae)), залеськоковилова чиста (Stipetum zalesskii purum),

кущовокараганово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) caraganosum

(fruticis)), лессінгоковилово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii) stiposum

(lessingianae)), найкрасивішоковилово–залеськоковилова (Stipetum (zalesskii)

stiposum (pulcherrimae)), прибережностоколосово–залеськоковилова (Stipetum

(zalesskii) bromopsidosum (ripariae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,2–17,2;

І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Справжні різнотравно-валіськокострицево-ковилові

степи в східній частині їх поширення (Старобільщина, Донецький кряж,

східне Приазов’я) (Запорізька, Донецька, Луганська області).

Фізико-географічні умови. Плакори і пологі вододільні схили зі звичайними

малогумусними чорноземами або змитими та недорозвиненими щебенисти-

ми супіщаними ґрунтами, підстеленими вапняком, крейдою і пісковиками.

Домінант синтаксону виявляє середні (типові) для степу вимоги щодо

більшості провідних екологічних факторів та підвищену толерантність до за-

гального вмісту солей у ґрунті.

Біотоп. Справжні степи злакові. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові

(з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга

(S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

204

Зелена книга України

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності домінуючих видів. Домінант – ковила Залеського (S. zalesskii) – за-

несений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінанти – к. Лессінга, к. найкра-

сивіша, к. вузьколиста (S. tirsa) – занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант і сформовані за його участі угру-

повання знаходяться на західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Полідомінантні трав’янисті

угруповання з нечітко вираженими двома-трьома під’ярусами. Загальне проек-

тивне покриття коливається в межах від 40 до 95% (65–95% на чорноземах, 40–

70% на змитих, щебенистих ґрунтах). Осібне проективне покриття едифікатора

складає 15–30%. У чагарниково-степових угрупованнях (60–90 см) домінує

карагана кущова (Caragana frutex) з осібним покриттям 10–15%.

Основу травостою складають ксерофільні щільнодернинні злаки. В пер-

шому під’ярусі (40–70 см) переважають різні види ковили (Stipa), пирій ко-

вилолистий (Elytrigia stipifolia), шавлія поникла (Salvia nutans), люцерна

румунська (Medicago romanica), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), чи-

стець трансільванський (Stachys transsilvanica), підмаренник руський (Galium

ruthenicum) та ін. Другий під’ярус (20–40 см) утворюють костриця валіська

(Festuca valesiaca), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), кринітарія волохата

(Crinitaria villosa), полин австрійський (Artemisia austriaca), молочай Сегієрів

(Euphorbia seguieriana) та м. степовий (E. stepposa), деревій щетинистий

(Achillea setacea), в’язіль барвистий (Coronilla varia), оман британський (Inula

britannica), різак звичайний (Falcaria vulgaris), пижмо тисячолисте (Tanacetum

millefolium), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris) та ін. Третій під’ярус (до

20 см) краще виражений в петрофільних угрупованнях, де значною рясністю

відзначаються самосил білоповстистий (Teucrium polium), волошка вугільна

(Centaurea carbonata), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus), бедри-

нець вапнолюбний (Pimpinella titanophila), віниччя сланке (Kochia prostrata),

півники карликові (Iris pumila), остудник Бессера (Herniaria besseri) тощо.

У цілому в травостоях переважають степові євразійські види (ковила воло-

систа (Stipa capillata), к. Лессінга, к. Залеського, костриця валіська, стоколос

прибережний (Bromopsis riparia), кипець гребінчастий, тонконіг вузьколистий

(Poa angustifolia), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), карагана кущо-

ва, молочай Сегієрів, гадючник звичайний, подорожник степовий (Plantago

stepposa)) із значною домішкою кальцефільно-петрофільних понтичних видів

та ширше представлених на півдні степової зони ендеміків (юринея коротко-

голова (Jurinea brachycephala) і ю. павутиниста (J. arachnoidea), чебрець дво-

видний (Thymus dimorphus), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes),

волошка вугільна, ласкавець серповидний (Bupleurum falcatum) тощо). Серед

них види псамофітного флористичного комплексу (волошка первинногер-

берова (Centaurea protogerberi), юринея волошковидна (Jurinea centauroides),

ю. харківська (J. charkoviensis), козельці донецькі (Tragopogon donetzicus), вер-

блюдка Маршалова (Corispermum marschallii), гвоздика розчепірена (Dianthus

squarrosus), деревій дрібноквітковий (Achillea micrantha)).

Потенціал відновлюваності. Едифікаторні значення домінанта синтаксону

відносно швидко поновлюються після зняття пасовищних навантажень, проте

ця стадія демутації в умовах заповідання триває недовго. За помірного випа-

сання ценотична роль її є постійною.

205

Зелена книга України

Режим збереження. Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Угруповання синтаксону охороняються у Лу-

ганському ПЗ (Стрільцівський степ, Провальський степ) та Українському

степовому ПЗ (Хомутовський степ).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Раціональне природокористу-

вання, яке включає ощадливі форми експлуатації (періодичне викошуван-

ня, регламентоване випасання худоби, реконструкцію степів на еродованих

і виснажених землях) та регульований заповідний режим. Охорона степових

цілинних решток, організація там заказників та інших природоохоронних

територій з ощадливим режимом експлуатації.

Джерела інформації. Білик, Ткаченко, 1971б; Білик 1973б; Зеленая книга ...,

1987; Кондратюк и др.., 1988; Ткаченко, 1989; Ткаченко, Чуприна, 1995.

В.С. Ткаченко

206

Зелена книга України

93. Угруповання формації ковили каменелюбної

(Stipeta lithophilae)

Асоціації. Білуватодроково–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae)

genistosum (albidae)), валіськокострицево–каменелюбноковилова

(Stipetum (lithophilae) festucosum (valesiacae)), жовтоасфоделіново–

каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) asphodelinosum (luteae)),

кальєчебрецево–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) thymosum

(callieri)), кримськочебрецево–каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae)

thymosum (tauricae)), низькоосоково–каменелюбноковилова (Stipetum

(lithophilae) caricosum (humilis)), стевеносонцецвітово–каменелюбноковилова

(Stipetum (lithophilae) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,5; І; 2;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Південний макросхил та яйли Гірського Криму

(Кримська АР). Поширена невеликими фрагментами (до кількох га).

Фізико-географічні умови. Відслонення вапняків та схили різної експози-

ції з малопотужними дерново-карбонатними ґрунтами на вапняках на висоті

понад 400 м н. р. м.

Біотоп. Петрофітний варіант степів справжніх злакових.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінанта та співдомінантів. Домінант – ковила каменелюбна (Stipa

lithophila) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінант – асфоделі-

на жовта (Asphodeline lutea) – занесений до ЧКУ.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

207

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Кримські ендемічні угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро. Проективне покриття травостою

складає 50–80%. Едифікатор угруповань – ковила каменелюбна – кримсь-

кий ендемічний вид, має проективне покриття 30–50%. Співдомінантами

угруповань, з проективним покриттям 20–30%, виступають такі степові

та петрофітні види, як костриця валіська (Festua valesiaca), осока низька

(Carex humilis), асфоделіна жовта, чебрець Кальє (Thymus callieri), ч. кримсь-

кий (Th. tauricus), сонцецвіт Стевена (Helianthemum stevenii), дрік білуватий

(Genista albida); серед них багато чагарничків. У складі угруповань виявлено

низку кримських ендеміків. Це, зокрема, переломник кримський (Androsace

taurica), самосил яйли (Teucrium jailae), залізниця кримська (Sideritis taurica)

тощо, а також види широго ареалу, які тяжіють до середземномор’я – вероніка

кримська (Veronica taurica), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes),

стоколос каппадокійський (Bromopsis cappadocicae) тощо. Лучно-степові види

відіграють незначну роль.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому

ПЗ, Кримському ПЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створення нових заповідних

територій, включення місцезнаходжень до структурних елементів екомережі,

моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984;

Зеленая книга …, 1987; Дидух, 1992.

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух

208

Зелена книга України

94. Угруповання формації ковили Лессінга

(Stipeta lessingianae)

Асоціації. Кальєчебрецево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae)

thymosum (callieri)), кримськочебрецево–лессінгоковилова (Stipetum

(lessingianae) thymosum (taurici)), стевеносонцецвітово–лессінгоковилова

(Stipetum (lessingianae) helianthemosum (stevenii)) – Крим; валіськокострицево–

лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) festucosum (valesiacae)),

вапнолюбнобедренцево–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae)

pimpinellosum (titanophilae)), волосистоковилово–лессінгоковилова (Stipetum

(lessingianae) stiposum ( capillatae)), вузьколистотонконогово–лессінгоковилова

(Stipetum (lessingianae) poosum (angustifoliae)), гребінчастожитняково–

лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) agropyrosum (pectinatae)),

залеськоковилово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) stiposum

(zalesskyiі)), кущовокараганово-валіськокострицево–лессінгоковилова

(Stipetum (lessingianae) caraganoso (fruticis)–festucosum (valesiacae)),

пониклошавлієво–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) salviosum

(nutantis)), прибережностоколосово–лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae)

bromopsidosum (ripariae)), українськоковилово–лессінгоковилова (Stipetum

(lessingianae) stiposum (ucrainicae)) – рівнинна частина України.

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,0–14,5;

І,ІІ; 3; «типові».

Поширення в Україні. Підзона різнотравно-ковилових (справжніх) степів

на Причорноморській і Приазовській низовинах, Приазовській височині,

Донецькому кряжі, на південних схилах Середньоруської, Придніпровської і

Подільської височин, в Криму (Тарханкутський і Керченський півострови).

Фізико-географічні умови. Один з найпосухостійкіших і карбонатофіль-

ніших видів ковили, що росте на схилах річкових долин, балок, лиманів і

Чорне море

Азовське

море

Чорне море