Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

229

Зелена книга України

На Донецькому кряжі відмічені асоціації із співдомінуванням костриці

валіської (Festuca valesiaca) та юрінеї короткоголової (Jurinea brachycephala),

у їх складі багато кретофільних видів, таких як сонцецвіт крейдяний

(Helianthemum cretaceum), чебрець крейдяний (Thymus cretaceus), волошка

вугільна (Centaurea carbonata) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності або заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(відділення Крейдова флора та Михайлівська цілина), ПЗ «Медобори»,

Кримському ПЗ, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, НПП «Подільські Тов-

три», НПП «Святі гори», ботанічному заказнику загальнодержавного зна-

чення «Вишнева Гора» (Рівненська обл.), комплексній пам’ятці природи за-

гальнодержавного значення «Касова Гора», комплексних пам’ятках природи

місцевого значення «Великі Голди», «Скельно-флористичний резерват»

(Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Моніторинг за станом угрупован-

ня. Включення місцезнаходжень до нових територій природно-заповідного

фонду та екомережі.

Джерела інформації. Богайчук, Куковиця, 1969; Куковица, Шеляг-Сосонко,

1970; Куковица, 1973, 1976; Шеляг-Сосонко, Жижин, Куковица, 1975; Шеляг-

Сосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984; Орлов, 1984; Кондратюк и др.,

1988; Дидух, 1992; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Л.П. Вакаренко

230

Зелена книга України

103. Угруповання формації пирію ковилолистого

(Elytrigieta stipifoliae)

Асоціації. Валіськокострицево–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae)

festucosum (valesiacae)), вузьколистоковилово–ковилолистопирійна

(Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (tirsae)), вузьколистотонконогово–

ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) poosum (angustifoliae)),

залеськоковилово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) stiposum

(zalesskii)), ковилолистопирійна чиста (Elytrigietum stipifoliae purum),

кущовокараганово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) caraganosum

(fruticis)), лессінгоковилово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae)

stiposum (lessingianae)), найкрасивішоковилово–ковилолистопирійна

(Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (pulcherrimae)), прибережностоколосово–

ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) bromopsidosum (ripariae)), ранньо-

осоково–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) caricosum (praecocis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,2–17,2;

І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Південно-східна частина степової зони України (При-

азовська височина, Донецький кряж, Старобільщина) (Запорізька, Донецька,

Харківська, Луганська області).

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та лиманів, ділянки

вододілів зі змитими чорноземними та щебенистими ґрунтами на гранітах.

Біотоп. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові справжні степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінанта та співдомінантів. Домінант – пирій ковилолистий (Elytrigia

stipifolia) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінанти – ковила

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

231

Зелена книга України

Лессінга (Stipa lessingiana), к. найкрасивіша (S. pulcherrima), к. вузьколиста

(S. tirsa) – занесені до ЧКУ. Ковила Залеського (S. zalesskii) занесена до ЧКУ,

ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Загальне проективне покрит-

тя угруповань становить 50–70%, у травостої панує пирій ковилолистий

(30–40%), співдомінантами в різних угрупованнях виступають карагана ку-

щова (Caragana frutex), ковила Лессінга, к. найкрасивіша, к. Залеського,

к. вузьколиста, костриця валіська (Festuca valesiaca), стоколос прибереж-

ний (Bromopsis riparia), осока рання (Carex praecox), тонконіг вузьколистий

(Poa angustifolia) (15–20%). Переважно одноярусні трав’янисті угруповання,

інколи наявний чагарниковий ярус, утворений караганою кущовою, або пооди-

нокими кущами мигдалю низького (Amygdalus nana), таволги звіробоєлистої

(Spiraea hypericifolia), кизильника чорноплідного (Cotoneaster melanocarpa)

У складі трав’янистого ярусу переважають широкоареальні ксерофітні та

мезоксерофітні степові види, в тому числі кипець гребінчастий (Koeleria

cristata), самосил білоповстистий (Teucrium polium), кринітарія волохата

(Crinitaria villosa), рутвиця мала (Thalictrum minus), льонок звичайний (Linaria

vulgaris), котяча м’ята дрібноквіткова (Nepeta parviflora), вероніка австрійська

(Veronica austriaca), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), молочай степо-

вий (Euphorbia stepposa) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності або заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Луганському ПЗ (відділення

Стрільцівський степ) та Українському степовому ПЗ (відділення Хомутов-

ський степ, Кальміуське), НПП «Святі гори», РЛП «Половецький степ» (До-

нецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Пошук нових місцезнаходжень

та включення їх до територій природно-заповідного фонду та екомережі.

Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Білик, Ткаченко, 1971б; Білик, 1973в; Кондратюк, Бурда,

Чуприна и др., 1988; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998; Вакаренко, Мосякін,

1999.

Л.П. Вакаренко

232

Зелена книга України

104. Угруповання формації сеслерії Хейфлерова

(Seslerieta heufleranae)

Асоціації. Валіськокострицево–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum

(heufleranae) festucosum (valesiacae)), гайовосамосилово–хейфлерово-

сеслерієва (Seslerietum (heufleranae) teucriosum (chamaedryis)), мечолисто-

оманово–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) inulosum

(ensifoliae)), низькоосоково–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae)

caricosum (humilis)), пірчастокуцоніжково–хейфлеровосеслерієва

(Seslerietum (heufleranae) brachypodiosum (pinnatae)), пустельновівсюнцево–

хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) helictotrichosum (desertori)),

середньотрясучково–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae)

brizidosum (mediae)), хейфлеровосеслерієва чиста (Seslerietum heufleranae

purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,9–15,1;

І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Покуття та Придністров’я, південна частина Опілля –

дуже рідко. (Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська, Чернівецька

області).

Фізико-географічні умови. Угруповання трапляються на крутих обривистих

північних та західних схилах горбів долини р. Дністер та її притоків зі свіжими

малопотужними (5–10 см) рендзинами, які сформувалися на вапняках чи

гіпсах, або на вапнистих глинистих сланцях.

Біотоп. Різнотравно-низькоосокові (Cirsio-Brachypodion) лучні степи з

домінуванням осоки низької (Carex humilis), сеслерії Хейфлерова (Sesleria

heufleriana), куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum); карбонатні екоси-

стеми, розвиток яких спричинений геоморфологічними формами.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

233

Зелена книга України

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності домінантів травостою.

Ботаніко-географічна значущість. Реліктові угруповання, в яких домінантом

є середньоєвропейський гірський вид на північно-східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій одноярусний, скла-

дається із двох під’ярусів, густий (80–100%), заввишки 40-60 см. Перший

під’ярус (заввишки 50–60 см) утворює едифікатор – сеслерія Хейфлеро-

ва – за участю куцоніжки пірчастої (подекуди до 35%), віхалки гіллястої

(Аnthericum ramosum), ласкавця серповидного (Bupleurum falcatum), шавлії

кільчастої (Salvia verticillata) – 1–5%, трясучки середньої (Briza media), пи-

рія середнього (Elytrigia intermedia), рутвиці малої (Thalictrum minus). Другий

під’ярус (заввишки до 25 см) утворюють оман мечолистий (Inula ensifolia) –

1–30%, осока низька – 1–35%, самосил гайовий (Teucrium chamaedrys),

фіалка шершава (Viola hirta), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus).

У найбільш сприятливих для сеслерії Хейфлерової екологічних умовах цей

під’ярус відсутній або слабо виражений. Чим вища ценотична роль домінан-

та, тим стабільнішим є угруповання.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Подільські Товтри»,

РЛП «Дністровський каньйон» (Тернопільська обл.), ботанічному заказнику

місцевого значення «Пугачівка», ботанічних пам’ятках природи місцевого зна-

чення «Лиса гора», «Скельно-флористичний резерват», «Глушківські скелі»

(Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння відновленню домінанта,

проведення моніторингу, організація об’єктів природно-заповідного фонду в

місцях виявлення угруповань, заборона надмірного випасу та рекреації.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, Байрова, 1965; Дідух, Єременко та ін.,

1982; Шеляг-Сосонко, Осычнюк, Андриенко, 1982; Дидух и др., 1984; Зеленая

книга ..., 1987; Стойко та ін., 1998; Коротченко, 2004.

І.А. Коротченко

234

Зелена книга України

105. Угруповання формації солодки голої

(Glycyrrhiseta glabrae)

Асоціації. Валіськокострицево–голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae)

festucosum (valesiacae)), вузьколистотонконогово–голосолодкова

(Glycyrrhisetum (glabrae) poosum (angustifoliае)), гіллястоколосняково–

голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) leymosum (racemosi)), голосолод-

кова чиста (Glycyrrhisetum glabrae purum), колхікоосоково–голосолодкова

(Glycyrrhisetum (glabrae) caricosum (colchicae)), піщаноцминово–голосолодкова

(Glycyrrhisetum (glabrae) helichrisosum (arenarii)), чорноморськоколосняково–

голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) leymosum (sabulosae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1; І; 4;

«перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Причорноморська та Приазовська низовини степової

зони України (Одеська, Херсонська, Запорізька, Донецька області).

Фізико-географічні умови. Рівнинні ділянки та неглибокі зниження з со-

лонцюватими чорноземними ґрунтами, черепашкові літоральні вали при-

морських кіс, приморські піски.

Біотоп. Південні полиново-злакові степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип

асоційованості домінанта та співдомінантів.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант та співдомінанти в межах

ареалу.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

235

Зелена книга України

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій угруповань щільний

(60–95%) одноярусний, розділяється на два-три під’яруси. Перший під’ярус

(заввишки 80–140 см) формує едифікатор – солодка гола (Glycyrrhisa glabra)

(60–80%), – інколи з досить значною участю с. щетинистої (G. echinata).

Співдомінантами різних угруповань виступають тонконіг вузьколистий

(Poa angustifolіa), колосняк китицевий (Leymus racemosus), к. чорноморський

(L. sabulosus), костриця валіська (Festuca valesiaca), осока колхідська (Carex

colchica), цмин пісковий (Helichrysum arenarium). У складі травостою перева-

жають ксерофітні та мезоксерофітні степові євразійські види – оман німецький

(Inula germanica), шавлія дібровна (Salvia nemorosa), залізняк колючий (Phlomis

pungens), кермек широколистий (Limonium platyphyllum) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(відділення Хомутовський степ), РЛП «Меотида» (Донецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезнаходжень

угруповань до територій природно-заповідного фонду та екомережі. Забо-

рона заготівлі кореневищ. Пошук та картування нових місцезнаходжень.

Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Зеленая книга ..., 1987; Ілляшенко, Мовчан, 1991; Тка-

ченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Л.П. Вакаренко, Я.І. Мовчан

236

Зелена книга України

106. Угруповання формації тонконога різнобарвного

(Poeta versicoloris)

Асоціації. Волосистоковилово–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris)

stiposum (capillatae)), низькоосоково–різнобарвнотонконогова (Poetum

(versicoloris) caricosum (humilis)), пісковоперстачево–різнобарвнотонконогова

(Poetum (versicoloris) potentillosum (arenariae)), подільськошиверекієво–

різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) schivereckiosum (podolicae)),

різнобарвнотонконогова чиста (Poetum versicoloris purum), середньопирійово–

різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) elytrigiosum (intermediae)),

скельноавринієво–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) auriniosum

(saxatilis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 14,4–15,4;

І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Переважно в Дністровському каньйоні та Кам’янецькому

Придністров’ї, дуже рідко на Покутті (Тернопільська, Хмельницька, Івано-

Франківська, Чернівецька області)

Фізико-географічні умови. Угруповання формуються на вузьких карни-

зах скель та дуже крутих обривистих скелястих схилах різної експозиції з

дерново-карбонатними малопотужними ґрунтами.

Біотоп. Різнотравно-низькоосокові (Cirsio–Brachypodion) лучні степи з до-

мінуванням осоки низької (Carex humilis), сеслерії Хейфлерова (Sesleria

heufleriana), куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum); полиці, карбонатні

екосистеми, розвиток яких спричинений геоморфологічними формами.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоці-

йованості домінантів травостою. Домінант – тонконіг різнобарвний (Poа

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

237

Зелена книга України

versicolor) – занесений до ЧКУ. Співдомінанти – ковила волосиста (Stipa

capillata) – занесена до ЧКУ, а шиверекія подільська (Schivereckia podolica) –

до ЧКУ, ЄЧС, ЧК МСОП та Додатку І Бернськой конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні для України ендемічні петрофітно-

степові угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій переважно не

диференційований на під’яруси, негустий (35-60%), заввишки 60–70 см. Крім

едифікатора – тонконога різнобарвного – його формують ковила волосиста

(1–25%), пирій середній (Elytrigia intermedia) (1–30%), перлівка трансільванська

(Melica transsilvanica) (1-5%), костриця валіська (Festuca valesiaca) (1–5%),

люцерна румунська (Medicago romanica) (1–5%), вероніка колосиста (Veronica

spicata), віхалка гілляста (Anthericum ramosum), куцоніжка пірчаста, гадючник

звичайний (Filipendula vulgaris) та інші. У деяких асоціаціях травостій має

два під’яруси, нижній із яких формують перстач пісковий (Potentilla arenaria)

(15–25%), маренка рожева (Asperula cynanchica), осока низька, цибуля гірська

(Allium montanum), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys) та с. паннонський

(T. pannonicum), авринія скельна (Aurinia saxatilis), шиверекія подільська, че-

брець Маршаллів (Thymus marschallianus).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Подільські Товтри», РЛП

«Дністровський каньйон» (Тернопільська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння відновленню домінанта,

організація моніторингу.

Джерела інформації. Куковиця, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін.,

1998; Коротченко, 2004.

І.А. Коротченко

238

Зелена книга України

Трав’яні та чагарничкові угруповання

ксеротичного типу на відслоненнях і

пісках

107. Угруповання формації гісопу крейдяного

(Hyssopeta cretacei)

Асоціації. Вапнолюбнобедринцево–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei)

pimpinellosum (titanophilae)), вапняковочебрецево–крейдяногісопова

(Hyssopetum (cretacei) thymosum (calcarei)), крейдяноранниково–

крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) scrophulariosum (cretaceae)),

сіроплодомаренково–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) asperulosum

(tephrocarpae)), солончаковоподорожниково–крейдяногісопова (Hyssopetum

(cretacei) plantaginosum (salsae)), солянковиднополиново–крейдяногісопова

(Hyssopetum (cretacei) artemisiosum (salsoloiditis)), суцільнобілополиново–

крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) artemisiosum (hololeucae)),

талієвокипцево–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) koeleriosum

(talievii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 14,8–17,8;

І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Басейн р. Сіверський Донець (Луганська, Донецька та

Харківська області).

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та окремих гір з су-

хими крейдяними відслоненнями, що добре прогріваються.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море