Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

221

дача з кінцевою колективною відповідальністю. Доцільне комбінування

методик і організаційних форм дозволяє гнучко будувати навчальні за-

няття, головною метою яких є розвиток способів мислення, комунікати-

вних умінь, різноманітних способів комунікативної взаємодії, навичок

колективної праці, загальновизнаних норм поведінки. Такий поділ пра-

ці враховує інтереси й здібності кожного учня, що дозволяє кожному

краще виявити себе в загальній діяльності колективу.

Технологія орієнтується на гарантоване досягнення цілей та ідею

повного засвоєння навчального матеріалу шляхом навчальних процедур,

які включають у себе: лекції; самостійне вивчення матеріалу з викорис-

танням різних форм, методів та засобів; практичне відпрацьовування – з

декількома змінними партнерами групи; експертну перевірку (у парах

та групах, де доповідають про отримані результати) та самооцінку. Вза-

ємний контроль і відповідальність перед класом і групою дозволяє мак-

симально підвищувати ефективність пізнавальної діяльності, виховува-

ти позитивні особистісні якості. Багаторазове повторення матеріалу, на-

вчання один одного, використання опорних конспектів та інших засобів

підвищує якість знань.

Поділ праці між учасниками пізнавальної діяльності робить реаль-

ним співробітництво, взаємодопомогу, особистісну відповідальність ко-

жного за доручену справу. Спільна зацікавленість у загальному успіху

стає підставою для формування почуття колективізму, ствердження себе

як індивідуальності.

Застосування таких підходів до організації навчання у процесі реа-

лізації нашої технології активно формує знання, уміння та навички, які

необхідні в майбутній професійній діяльності та дозволяє отримати на-

ступні види результатів:

організаційний: відбувається спілкування в навчальному діалозі,

постійна зміна робочого місця учасників, робочий шум, праця в індиві-

дуальному темпі; відпадає необхідність у стримуванні темпу просуван-

ня одних і в спонуканні інших; формується позитивний мікроклімат у

колективі.

дидактичний: в основу навчання покладено співробітництво всіх

учасників; спонтанний характер навчання; засвоєння й застосування на-

вчального матеріалу відбувається майже одночасно на основі мобілізації

й актуалізації попереднього досвіду; обговорення однієї інформації з

декількома змінними партнерами збільшує кількість асоціативних зв'яз-

ків, що забезпечує більш міцне та повне засвоєння матеріалу; відповід-

ність змісту навчання до індивідуальних можливостей; самостійність,

активність та ініціативність.

розвивальний: учень є і суб'єктом, і об'єктом навчання; вчиться ви-

222

ступати, міркувати, доводити; у результаті виконання вправ, які регуля-

рно повторюються, вдосконалюються навички логічного мислення й ро-

зуміння; у процесі мови розвиваються навички мислення, активізується

робота пам'яті; беруть участь всі види пам'яті (слухова, зорова, моторна,

вербальна).

виховний: виникають стосунки відповідальної залежності; відтво-

рення навчального матеріалу, послідовно з позиції учня та з позиції

вчителя; підвищення відповідальності не тільки за свої успіхи, але й за

результати колективної праці; формування адекватної самооцінки влас-

них можливостей і здібностей; організація пізнавальної діяльності задля

себе та інших.

Отже, використання технології підготовки майбутніх учителів ма-

тематики до організації взємонавчання учнів основної школи в навчаль-

ному процесі вищих навчальних закладів освіти дозволяє студентам бу-

ти суб'єктами навчально-виховного процесу, ставити перед собою ціль,

планувати її досягнення, самостійно здобувати нові знання, адекватно

оцінювати себе й своїх товаришів, результати власної діяльності, нести

персональну відповідальність за доручену справу. Таким чином органі-

зована діяльність готує їх до інноваційної діяльності шляхом розвитку

свідомості у процесі соціалізації, засвоєння нових ролей (учителя, кон-

сультанта, учасника групової роботи), що сприяють розумінню проце-

сів, які відбуваються усередині навчальної групи.

Застосування запропонованої технології у викладанні різних навча-

льних предметів забезпечує високу якість знань, розвиток комунікатив-

них, пізнавальних, організаторських, проектувальних, конструктивних

та прикладних умінь за рахунок варіативності форм навчання. У межах

навчання, яке організоване таким чином, можливе забезпечення власно-

го темпу пізнавальної діяльності, розвиток індивідуальних здібностей

кожного студента.

Втілення розробленої технології підготовки майбутніх учителів ма-

тематики до організації взаємонавчання учнів основної школи здійсню-

ється поетапно, відповідно до поступової реалізації основних концепту-

альних ідей: на підготовчому, занурення та етапі інтеграції (рис. 1). Розк-

риємо сутність кожного етапу, спираючись на характеристику виділе-

них компонентів технології (мета, зміст, форми, методи, засоби) з пози-

цій технологізації навчального процесу.

223

Рис. 1. Етапи реалізації технології підготовки майбутніх учителів матема-

тики до організації взаємонавчання учнів основної школи

Метою першого, підготовчого, етапу є знайомство студентів фізико-

математичного факультету з можливостями ідей колективного навчан-

ня в межах традиційної лекційно-семінарської системи. У процесі ви-

вчення курсів "Загальні основи педагогіки", "Теорія та методика вихов-

ної роботи" засвоюються окремі локальні технології колективної роботи.

При вивченні курсу "Дидактика" студенти отримують теоретичні знан-

ня щодо організаційних форм навчання, які стають підґрунтям для сві-

домого використання технології взаємонавчання, її подальшого викори-

стання та вдосконалення у професійній діяльності. У курсі "Історія пе-

дагогіки" прослідковуються причини виникнення, шляхи розвитку тех-

нологій взаємонавчання та аналізуються можливості їх подальшого вдо-

сконалення. На заняттях з курсу педагогічної майстерності студенти

мають змогу отримати спеціальні знання, що допомагають зрозуміти

механізми дії основних пізнавальних процесів, тренувати уміння та на-

вички колективної роботи.

Основною колективною формою навчання при вивченні зазначе-

них курсів залишається лекція, на якій студенти одержують значну час-

тину знань про педагогічні технології. У ході лекції студентів залучають

до міркування, обговорення проблем, взаємообміну думками, викорис-

тання елементів взаємонавчання. Зміст лекцій, що безпосередньо

пов‘язаний з проблемою навчання та виховання у колективі, будується

таким чином, щоб увага акцентувалася на можливостях та особливостях

Загальні форми

Предмети педагогічного

циклу

Підготовчий етап

Факультатив

Етап занурення

Етап інтеграції

Предмети природничо-

математичного циклу

Загальні форми

Локальні

технології

Локальні

технології

224

технології взаємо навчання, на їх зв‘язку з основними положеннями тео-

рії виховання, історії педагогіки. З метою реалізації зазначених завдань

спеціально підготовлені студенти виступають на лекціях з інформацією,

яка розширює обізнаність інших, створює позитивну мотивацію, пробу-

джує інтерес до проблеми та готує до сприйняття практичних форм вза-

ємонавчання.

Поряд із традиційними, використовуються бінарні лекції, під час

яких відбувається взаємопов‘язана діяльність двох викладачів або викла-

дача та студентів; лекція-діалог, у ході якої реалізуються елементи діало-

гу між викладачем та студентами; мозкова атака, що передбачає вклю-

чення студентів у пошук швидких рішень; проблемна лекція, заснована

на спільному вирішені поставлених проблемних питань; фронтальна,

що дозволяє включити в роботу значну частину аудиторії та здійснити

оперативний зворотній зв‘язок. Такий підхід до організації та проведен-

ня лекцій дозволяє значно підвищити творчий поведінковий потенціал

аудиторії, активізувати подальшу самостійну творчу діяльність студен-

тів щодо підготовки до практичних занять та прищепити початкові на-

вички колективної роботи.

Подальше включення студентів у процес взаємонавчання на підго-

товчому етапі відбувається на практичних заняттях з педагогічних дис-

циплін, що мають на меті розширення обсягу самостійної роботи, залу-

чення до свідомого вивчення навчальних предметів. Важливими завдан-

нями практичних занять є також поглиблений розгляд проблем колек-

тивного навчання, озброєння первинними вміннями й навичками взає-

монавчання, формування умінь працювати в колективі. Продуктивною

формою практичного заняття є семінар-диспут, перевагами використан-

ня якого, в межах запропонованої технології, є можливість висловити

власну точку зору, дати оцінне судження, твердження, представити вла-

сну світоглядну позицію, що сприяє збереженню та подальшому розви-

тку традицій колективної роботи. Обговорення питань повинно бути

пов'язане з діяльністю майбутніх учителів, їх життєвим досвідом, інтег-

рувати з іншими навчальними предметами, мотивувати до подальшої

пізнавальної діяльності.

Рішення поставлених завдань здійснюється також шляхом викорис-

тання різноманітних активних методів навчання студентів. Серед них

провідне місце займають бесіда, дискусія, робота з навчально-

методичною літературою (вироблення умінь складати план, тези, схеми;

виділяти найбільш важливі та складні частини навчального матеріалу),

які розвивають інтелектуальні уміння, комунікативні здібності, навички

самостійної роботи, що необхідні для успішного занурення у техноло-

гію взаємонавчання.

225

На підготовчому етапі входження в технологію взаємонавчання на

практичних заняттях з педагогічних дисциплін починають також вико-

ристовуватися деякі елементи локальних технологій у ході застосування

індивідуально-групової та диференційовано-групової роботи (особливо

у межах методики колективних творчих справ – КТС): мозковий штурм,

ділові, рольові та імітаційні ігри. Дієвим шляхом упровадження ідей вза-

ємонавчання є використання локальної технології ділової гри, підготовка

та проведення якої допомагає колективному вирішенню важливих на-

вчальних проблем, включенню у посильний діалог-спілкування всіх

студентів відповідно до наданої ролі, та створює позитивну пізнавальну

мотивацію. Наприклад, на заняттях з педагогіки проводяться ділові ігри

на теми: "Професія вчителя в сучасному світі", "Чи потрібен сучасній

школі класний керівник" та інші. Способи використання та зміст діло-

вих ігор поетапно ускладнюється, поглиблюється у бік розгляду про-

блем взаємонавчання, озброєння уміннями й навичками колективної

роботи та у подальшому інтегрує у навчальні предмети за фахом.

Постійне застосування та подальше вдосконалення локальної тех-

нології мікровикладання дозволяє закріплювати суб‘єкт-суб‘єктні відно-

сини взаємонавчання. Використання зазначеної форми навчальної роботи

дозволяє спільно розробляти та використовувати прийоми та методи пізнава-

льної діяльності, виробляти загальну стратегію вирішення проблем, приймати

колективні рішення, генерувати нові ідеї. Навчання у співробітництві перед-

бачає спільну роботу студентів, для успішності якої використовуємо алгорит-

ми діяльності, інструкції, пам‘ятки.

Здобуваючи первісні знання та уміння про сутність та особливості

використання сучасних педагогічних технологій у практичній діяльнос-

ті, майбутні вчителі мають можливість закріпити їх під час педагогічної

практики й збагатити свій педагогічний потенціал. Наприклад, під час

пасивної практики на другому курсі студенти вивчають досвід учителів

щодо використання форм взаємонавчання та реалізують отримані на

практичних заняттях знання та уміння для застосування методики ко-

лективних творчих справ у виховній роботі з учнями.

Важливою формою навчальної роботи на етапі підготовки стають

консультації, де студент отримує відповіді на конкретні запитання, по-

яснення відповідних теоретичних положень, дізнається про можливості

їх практичного застосування. Залежно від навчальної ситуації вони мо-

жуть бути індивідуальними (індивідуальні завдання, що виконують сту-

денти) або груповими (обговорення загальних теоретичних питань з на-

вчального предмету). У ході підготовки до занять нами застосовуються

горизонтальна та вертикальна локальні технології взаємонавчання, які

дозволяють індивідуальній самостійній роботі надати колективного ха-

226

рактеру. Такий підхід дає можливість розробляти нестандартні різнови-

ди консультації, що відбуваються у парах змінного складу (консультан-

том стає студент, який краще знає матеріал) або в малих групах (консу-

льтантом є викладач або студент-старшокурсник). У подальшому, про-

водячи консультації, використовуємо форми динамічних пар, в яких

студент по черзі виступає або в ролі викладача, або отримує консульта-

цію.

Отже, на підготовчому етапі у студентів формуються загальні уяв-

лення про сутність ідей взаємонавчання, шляхи їх розвитку, особливості

та способи їх реалізації на практиці, окреслюються умови подальшої пі-

знавальної діяльності.

Етап занурення передбачає активне включення студентів фізико-

математичного факультету у теоретичне та практичне опанування й ус-

відомлення особливостей втілення ідей взаємонавчання. Метою його є

педагогізація суб‘єктів спільної пізнавальної діяльності, соціалізація осо-

бистості у процесі постійної взаємодії, оволодіння специфікою викорис-

тання форм та методів взаємонавчання, окреслення можливостей влас-

ної інноваційної діяльності. Реалізація зазначеного етапу відбувається у

межах розробленого та втіленого в практику факультативу "Сучасні тех-

нології взаємонавчання".

Цей факультатив став результатом систематизації інформації про

існуючі технології взаємонавчання, історію їх виникнення та розповсю-

дження, узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів та ав-

торів альтернативних технологій. Добір змісту здійснювався з урахуван-

ням місця кожної із технологій у розвитку ідеї колективного навчання,

часу створення та ступеня впровадження в педагогічне середовище.

Умовами ефективності факультативу, на наш погляд, є врахування ви-

мог суспільства до рівня підготовки випускників вищих навчальних за-

кладів освіти, постійне відновлення й удосконалення його змісту на ос-

нові досягнень педагогічної науки та практики.

Склад учасників факультативу – студенти 2, 3, 4 та 5 курсів фізико-

математичного факультету, що виявили інтерес та бажання ознайоми-

тися з технологіями взаємонавчання та отримати навички їх практично-

го застосування у навчальних предметах за фахом.

Основна мета факультативу – дати студентам знання про різнома-

ніття технологій взаємонавчання та умови їх успішної реалізації, підго-

тувати майбутніх фахівців до їх подальшої професійно-педагогічної ін-

новаційної діяльності. У ході вивчення даного курсу вирішуються на-

ступні завдання:

формування уявлень про сутність педагогічних технологій;

227

ознайомлення з виникненням та розповсюдженням ідей взаємона-

вчання у різних країнах світу;

усвідомлення сутності та можливостей загальних форм в організа-

ції колективного навчання;

формування потреб постійно вивчати, аналізувати, узагальнювати

історичний та передовий педагогічний досвід;

розвиток творчих здібностей, спрямованих на створення власних

педагогічних технологій.

В основу успішної реалізації мети навчально-пізнавальної діяльнос-

ті факультативу покладено наступні принципи:

варіативності конструювання педагогічного процесу шляхом інте-

грації існуючих моделей, включаючи авторські розробки;

варіативності змісту навчального матеріалу курсу, де можливе ви-

користання елементів різних технологій;

розвитку професійної освіти: розробка різних варіантів змісту,

форм, методів, засобів та умов колективного навчання;

індивідуального підходу – врахування можливостей, інтересів,

схильностей майбутніх учителів, характеру розвитку особистості, що

стане підставою вдосконалення майбутньої професійної діяльності.

Навчально-тематичний план факультативу складається з 8 лекцій та

16 практичних занять, які розбито на 2 модулі. Зміст лекцій чітко визна-

чений, кожна з них супроводжується практичними заняттями, на яких

відпрацьовуються теоретичні знання з використанням методик взаємо-

навчання та активних локальних технологій, що допомагає, поряд із

отриманням основної та додаткової навчальної інформації, формувати

вміння та навички колективної роботи. Важливими компонентами на-

шої технології є: вибір і підготовка завдань самостійної роботи, індиві-

дуальне й колективне їх виконання студентами, подальше представлен-

ня на практичних заняттях та лекціях. До кожної теми пропонується са-

мостійна робота, яка включає систему індивідуальних завдань розвива-

льного характеру а також список рекомендованої літератури.

Вивчення першого модуля "Теоретичні засади технологій взаємонавчан-

ня", який реалізується протягом семестру, спрямоване на доповнення та

розширення знань студентів про зміст, сутність та особливості існуючих

технологій взаємонавчання. Залучення майбутніх учителів до ознайом-

лення з інноваційними педагогічними дослідженнями, подальшого ана-

лізу та участі у їх колективному обговоренні є умовою активного цілес-

прямованого включення у реалізацію запропонованої технології .

Розглянемо більш детально специфіку та особливості першого мо-

дуля. На вступній лекції-інструкції викладач готує студентів до сприй-

мання нового матеріалу за темою та дає загальний алгоритм подальшої

228

роботи. На наступних лекціях отримують інформацію щодо сутності та

змісту педагогічних технологій, шляхи розвитку в різний час, основні

особливості та класифікації. Студенти, шляхом порівняння та зістав-

лення, виділяють технології, за допомогою яких можна ефективно ви-

рішувати на практиці поставлені дидактичні завдання. У процесі розг-

ляду виділяються різні точки зору на способи використання та ефекти-

вність представлених технологій, аналізуються позиції науковців, педа-

гогів-практиків. Відбувається розвиток критичного мислення, вдоскона-

лення комунікативних навичок, умінь, прийняття вірних рішень, варіа-

нтів взаємодії з іншими людьми. Викладач координує, стимулює актив-

ність студентів, підтримує зворотній зв‘язок. Лекції побудовані на основі

діяльнісного підходу: студенти, завдяки спеціальній попередній підго-

товці (індивідуальні та групові завдання, ключові питання, бібліографі-

чні дослідження тощо), активно включаються в обговорення теми, наво-

дять додаткові відомості, ставлять проблемні запитання, дискутують з

викладачем та товаришами, що сприяє розвитку вміння аналізувати,

узагальнювати й систематизувати матеріал, формує навички комуніка-

тивної взаємодії.

Теоретичний матеріал кожної лекції супроводжується його ґрунто-

вним засвоєнням у ході двох практичних занять. Особливістю їх у пер-

шому модулі є знайомство з сутністю, змістом та правилами роботи в

межах основних та допоміжних форм – локальних технологій колектив-

ного навчання (ділові та рольові ігри, мікровикладання, огляд періоди-

чних педагогічних видань) та їх первинне використання для засвоєння

змісту навчального матеріалу.

Важливим завданням реалізації технології є вироблення вмінь пра-

цювати в парах змінного складу, що відбувається поступово, поелемент-

но на попередньому етапі (статичні пари), під час індивідуальних та

групових консультацій (динамічні пари). "Запуск" роботи в динамічних

парах починається з діагностики засвоєння студентами теоретичного ма-

теріалу кожної теми. Умовою допуску до роботи з іншими є ґрунтов-

ність та міцність знань, представлених в опорному конспекті, які вони

здобувають самостійно. Подальший крок діагностики полягає у вияв-

ленні вміння ставити та відповідати на питання за змістом отриманої

інформації, пояснювати складні проблеми викладачу, систематизувати

матеріал у вигляді опорних схем. Студенти, які успішно пройшли попе-

редню діагностику, отримують право працювати з іншими, які також

показали хороші знання зі свого навчального матеріалу. У процесі взає-

мообміну відбувається ґрунтовне засвоєння та поглиблення нової інфо-

рмації через багаторазове повторення, оскільки знання спочатку "про-

пускаються через себе", а потім під час взаємодії та обговорення з парт-

229

нером, виробляється вміння слухати й чути іншого, співпрацювати. Зі

студентами, які не пройшли початкову діагностику, викладач працює

індивідуально. Пізніше вони також включаються в спільну діяльність.

Таким чином, за короткий час не лише зміцнюються знання здобуті са-

мостійно, але й збільшується їх обсяг та міцність за спільної роботи з то-

варишами, які володіють іншою навчальною інформацією.

Завданням другого модуля "Практичне застосування технологій взаємо-

навчання" є включення майбутніх учителів в активну діяльність щодо

оволодіння формами, методами, засобами колективного навчання, фо-

рмування вміння критично аналізувати шляхи та способи їх викорис-

тання в організації навчальних занять з природничо-математичних дис-

циплін та у подальший професійній діяльності.

Лекційний матеріал подається, в основному, нетрадиційним шляхом:

у ході ділових ігор ("Лекція", "Прес-конференція") або за допомогою

спеціально підготовлених студентів, а також у процесі роботи в парах

змінного складу. Доповнення теоретичного матеріалу з метою усвідом-

лення його практичної спрямованості здійснюється в ході проведення

екскурсій, що передбачають ознайомлення з досвідом роботи освітніх

установ і окремих учителів, які реалізують повністю або частково техно-

логії взаємонавчання.

Важливим елементом будь-якого практичного заняття другого мо-

дуля є використання методики колективного способу навчання (КСН): за-

няття в парах, малих групах, методика взаємопередачі тем Рівіна, мето-

дика взаємотренажерів, ділові ігри, моделювання навчальних ситуацій;

створення банку локальних технологій тощо. Під час експерименталь-

ної роботи учасниками факультативу засвоюються також методики

співробітництва "по горизонталі" – методика Рівіна, взаємний тренаж,

взаємодиктанти, взаємообмін завданнями. "По вертикалі" – метод безпе-

рервної передачі знань, що полягає в організації вивчення матеріалу

програми зверху вниз (сходинками), коли студенти, що випереджають

засвоєння навчального матеріалу, стають викладачами та консультанта-

ми для невстигаючих. Майбутні вчителі вчаться ставити питання, конс-

труювати відповіді, продумувати заперечення та репліки, проектувати

виступ, будувати діалоги. В ході використання представлених локаль-

них технологій виробляються вміння критикувати й розуміти критику,

переконувати, роз'яснювати, доводити, оцінювати.

При організації та проведенні практичних занять застосовуються ді-

лові та рольові ігри – з метою отримання основної та додаткової інформа-

ції по зазначеній темі, а також для забезпечення засвоєння майбутніми

вчителями способів організації колективної діяльності в процесі

розв‘язання педагогічної проблеми шляхом імітації та відтворення в ро-

230

лях основних видів поведінки, моделей професійної діяльності за пев-

ними, закладеними в умовах гри правилами і в умовних ситуаціях. У хо-

ді таких занять виробляються вміння працювати із застосуванням коле-

ктивних форм організації пізнавального процесу.

Наприклад, для відпрацювання локальної технології роботи в парах

змінного складу проводилася рольова гра "Запуск". Студенти, які поділені

на групи по-чотири, отримують пакети з набором текстів та алгоритм

дій. Для успішності організованої діяльності необхідно також продуму-

вати розташування студентів, варіанти роботи, послідовність дій. Кожен

спочатку працює індивідуально, вивчаючи текст, складаючи план пові-

домлення та питання на розуміння прочитаного. Після чого починаєть-

ся робота в парах змінного складу, в процесі якої студенти повинні роз-

повісти партнеру свій текст так, щоб він міг сам структурувати його й

сформулювати висновки; задати запитання на розуміння прослуханого

тексту; спільно структурувати обговорений матеріал і зробити виснов-

ки. Таким чином, кожен тричі змінює партнера, розповідає і сам одер-

жує необхідну інформацію.

Така діяльність студентів має колективний характер. Розвиваються

вміння слухати, ставити питання, давати поради; виникає інтерес до

спілкування й отримання нових знань, відзначається зростання почуття

особистої відповідальності за рівень засвоєння матеріалу, що пояснюєть-

ся. Після роботи в парах змінного складу в кожного студента підвищу-

ється рівень якості знань. Набуття навичок згортання та розгортання

навчальної інформації полегшує засвоєння й подальше запам'ятовуван-

ня. Діалог мобілізує комунікативні вміння, розвивається рухливість ко-

мунікативних процесів. Робота в парах змінного складу надає також мо-

жливість здійснення індивідуального підходу, що досягається за рахунок

індивідуалізованого пояснення нового матеріалу, яке відбувається бага-

то разів з додатковими питаннями і відповідями. Зміна ролей впливає на

розвиток можливостей щодо управління навчальним процесом: відбува-

ється педагогізація діяльності, що допоможе у застосуванні методики у

майбутній діяльності.

Ефективним способом колективного обговорення навчальних про-

блем є організація ділової гри у вигляді міні-конференції. Студенти отри-

мують спільне завдання: підібрати матеріал відповідно до теми заняття,

виділити проблемні або цікаві моменти та підготуватися до його пред-

ставлення.

У процесі заняття, відповідно до теми, дидактичної мети та підгото-

вки учасників, можуть бути підібрані різні варіанти завдань: спільне для

всіх, яке вони реалізують відповідно до розробленого плану; варіативні

завдання для певних груп студентів; завдання творчого характеру, які