Галат В.Ф, Березовський А.В, Прус М.П, Сорока Н.М, Паразитологія та інвазійні хвороби тварин

Подождите немного. Документ загружается.

310

зігнутими гачками. Личинка третьої стадії до

20 мм завдовжки, темно-сірого, а згодом бурого

кольору, з поперечними смугами по тілу. Тіло

з дорсального боку опукле, з вентрального —

плоске. На псевдоцефалі знаходяться пара сен-

сорних горбків і приротових гачків. Шипи роз-

міщені з вентрального боку. У задній частині

тіла помітні дві перитреми темно-бурого ко-

льору. Паразитують у носовій порожнині, глот-

ці, лабіринтах сітчастої кістки, лобовій пазусі

(рис. 4.10).

Цикл розвитку

Живуть оводи до одного мі-

сяця. Самки після запліднення підлітають до

морди коня і впорскують у ніздрі 8 – 40 личи-

нок, які заповзають глибше в носову порожнину. Вони міцно кріпляться до

внутрішньої поверхні раковин і лабіринту решітчастої кістки. З часом личин-

ки двічі линяють і вже зрілі, третьої стадії випадають з носової порожнини на

землю, де зариваються в ґрунт, під каміння і перетворюються на лялечку. У

цій стадії комаха розвивається впродовж 2 – 4 тижнів.

Епізоотологічні дані. Захворювання виявляється у вигляді ензоотичних

спалахів і поширене в південних регіонах. У сонячні й теплі дні самки оводів

нападають на тварин і викликають їх занепокоєння. Тяжко хворіють лошата

й старі коні. Кількість хворих коней у деяких господарствах може досягати

75 %.

Патогенез. Личинки оводів своїми приротовими гачками й шипами трав-

мують тканини порожнини носа, що призводить до катарального запалення

слизової оболонки, внаслідок чого розвиваються риніт і ларингіт. У місцях

паразитування личинок виникають інфільтрація і набряк тканин, порушу-

ється процес ковтання.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби хронічний, рано навесні вона загострю-

ється. Спостерігається риніт зі слизисто-гнійними виділеннями з ніздрів, іно-

ді сильна носова кровотеча, помітна задишка. З ніздрів поширюється непри-

ємний гнильний запах. Підщелепові залози збільшені. Коні не можуть ковта-

ти корм, тому швидко худнуть.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, під час об-

стеження тварин виявляють личинок овода в носовій порожнині. У ніздрі

вводять слабкий розчин інсектициду (50 – 70 мл) і відбирають личинок за до-

помогою ватного тампона. Застосовують алергічну пробу. Алерген (водний

екстракт личинок збудників) вводять коням так само, як під час проведення

малеїнізації.

Захворювання відрізняють від сапу, миту, гастрофільозу.

Лікування. Коней обприскують розчинами та емульсіями

неоцидолу, неос-

томазану, ціодрину, бутоксу.

Для пізньої хіміотерапії та профілактики ефек-

тивні

макроциклічні лактони

у вигляді паст і емульсій внутрішньо;

клозан-

тел

у вигляді ін’єкцій. Худих, виснажених коней лікують симптоматично, пі-

сля чого застосовують інсектициди.

Профілактика та заходи боротьби.

У період активності оводів коней утри-

мують під навісами, в конюшнях. Випасають тварин вранці та ввечері. Засто-

совують інсектициди й репеленти. Обробку проти ринестрозу слід проводити

Рис. 4.10. Rhinoestrus purpureus

311

восени, до того, як личинки спричинили захворювання. У січні – лютому об-

стежують усіх коней, яких випасали на пасовищі. Хворих і підозрюваних що-

до захворювання тварин лікують. Ретельно чистять приміщення та денники.

Гній складають для термічного знезараження. Личинок збирають і знищу-

ють.

Хвороба коней спричинюється кровососкою Hyppo-

bosca equina родини Hyppoboscidae і характеризуєть-

ся занепокоєнням, свербежем, дерматитами та схуд-

ненням тварин.

Збудник. Кінська кровососка має тіло завдовжки 7 – 9 мм, великі овальні

крила, які в спокійному стані знаходяться над черевцем, причому одне крило

прикриває друге. Голова й груди темно-бурого кольору зі світло-жовтими

смужками й плямами, а черевце і лапки коричневі. Тіло сплющене в дорсо-

вентральному напрямку. Кровососки живуть до 7 міс (див. рис. 4.6,

Цикл розвитку. Самки нападають на коней і живляться їхньою кров’ю.

Кріпляться в ділянці ануса, промежини, внутрішньої поверхні стегон, черева.

Після кровоссання вони можуть тривалий час знаходитись на тілі тварини.

Потім вони відкладають личинки (за життя 10 – 15) на землю, гній, у щілини

й тріщини дерев, будівель. Через кілька годин личинка стає чорною та блис-

кучою і перетворюється на лялечку. Ця стадія триває 3 – 6 тижнів, після чого

вилітає імаго.

Епізоотологічні дані. Кінські кровососки частіше трапляються у південних

регіонах України, Росії та інших держав. Досить активні вони в теплі сонячні

дні. Можуть нападати на коней, велику рогату худобу, а також на людину. Н.

equina переносить збудників сибірки й трипаносомозу тварин.

Патогенез. Кровососки своїми укусами, повзанням по тілу і виділеннями

слинних залоз спричинюють сильний свербіж та запалення шкіри, що при-

зводить до порушення терморегуляції й

виснаження тварин.

Клінічні ознаки. У коней спостерігають-

ся занепокоєння і свербіж. Місцеві коні

слабко реагують на укуси й повзання по

тілу навіть значної кількості кровососок, а

чистокровні виявляють сильне занепоко-

єння. Місця ураження на шкірі вони гри-

зуть зубами, труться ними об загорожу, де-

рева, відмахуються хвостом. З часом на

шкірі виникає запалення. Тварини швидко

худнуть

(рис. 4.11).

Діагностика. Враховують епізоотологіч-

ні дані, клінічні ознаки, під час обстежен-

ня виявляють кровососок на морді, голові,

шиї, вухах, боках тварини.

Лікування. Коней обприскують розчи-

нами та емульсіями

перметрину, неостома-

зану, ціодрину, диброму, пропоксуру, нео-

цидолу, оксамату

згідно з настановами.

Профілактика та заходи боротьби. Приміщення, стайню, годівниці, тери-

торію очищають від сміття, фуражних залишків та гною. Цементують тріщи-

ГІПОБОСКОЗ

(HYPPOBOSCOSIS)

Рис. 4.11. Ураження корови конячою

кровососкою

312

ни в підлозі, фарбують стіни. У період масового льоту кровососок коней обп-

рискують інсектицидами та репелентами.

Хвороба коней, спричинюється вошами Haematopinus

asini родини Haematopinidae і характеризується свербе-

жем, дерматитами, облисінням та схудненням тварин.

Збудник. Воші — безкрилі комахи сіро-жовтого кольору, самці розміром до

2,4 мм, самки — до 3,5 мм. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Ротовий апа-

рат колючо-сисного типу. Лапки закінчуються кігтиками. Черевце овальне,

вкрите волосками й щетинками.

Живуть комахи до 30 діб (рис. 4.12).

Цикл розвитку. Воші розвива-

ються з неповним перетворенням.

Самка за добу відкладає 1 – 4 гниди

(яйця), за все життя — 50 – 80. Че-

рез 1 – 2 тижні з них виходять ли-

чинки, які вже через 20 – 30 хв жи-

вляться кров’ю. Вони тричі линя-

ють і через 10 – 14 діб стають стате-

возрілими. На тілі коней комахи

живуть 2 – 3 тижні. Вони специфіч-

ні до вибору хазяїна і живляться

кров’ю тільки непарнокопитих.

Епізоотологічні дані. Джерелом

інвазії є хворі коні. Тварини зара-

жаються гематопінозом при конта-

кті з хворими і рідко — через пред-

мети догляду. Захворювання реєст-

рують у стійловий період у разі утримання тварин у брудних, темних і сирих

стайнях, незадовільного догляду та неповноцінної годівлі. У теплу пору року

кількість вошей на тілі коней значно зменшується.

Патогенез. Воші своїми укусами, повзанням по тілу та виділеннями слин-

них залоз подразнюють нервові закінчення шкіри, внаслідок чого виникає

сильний свербіж і запалення. Їхня слина має токсичні властивості, а ранки

на тілі після укусів сприяють розвитку патогенних мікроорганізмів.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є сильний свербіж. Зане-

покоєння коней найпомітніше вночі. Хворі тварини гризуть ділянки шкіри,

труться об стіни. На шкірі з’являються рани, волосся скуйовджується, а зго-

дом випадає. Шкіра вкривається нашаруваннями сіро-коричневого кольору.

Коні виснажені, швидко втомлюються.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час

обстеження коней на шкірі, в ділянці шиї, лопаток, хвоста виявляють яйця,

личинки та імаго вошей. Влітку їх знаходять на внутрішній поверхні вух, бі-

ля ганашів і щіток.

Гематопіноз диференціюють від бовікольозу, саркоптозу, дерматомікозів.

Лікування. Коней обприскують розчинами, емульсіями та суспензіями ін-

сектицидних препаратів:

бутоксу, ціодрину, фоксиму, севіну, неостомазану,

диброму, неоцидолу, К-отрину, оксамату.

Застосовують аерозолі:

акродекс,

дерматозоль, інсектол, перол

із розрахунку 40 – 60 мл на тварину. Обробку

повторюють у теплу пору року через 8 – 12, у холодну — 12 – 16 днів.

ГЕМАТОПІНОЗ

(HAEMATOPINOSIS)

Рис. 4.12. Haematopinus asini

— cамка;

— яйце на волосині

313

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять механічне очищення і дезін-

секцію денників та всього приміщення. Годівниці й напувалки обшпарюють

окропом. Тварин, які надходять у господарство, обстежують і карантинують.

У разі виявлення хворих усю групу коней, а також приміщення обробляють

інсектицидними препаратами.

Хвороба коней, спричинюється волосоїдами Bovicola

equi родини Trichodectidae і характеризується свер-

бежем, дерматитами, схудненням тварин.

Збудник. Безкрилі комахи, самки розміром до 2,2 мм, самці — до 1,4 мм.

Мають сплющене в дорсовентральному напрямку тіло. Голова вкрита волос-

ками, ширша за груди. Груди короткі й вузькі, жовто-рудого кольору. Черев-

це овальне, білого кольору з червоно-бурими плямами. Лапки вкриті волос-

ками.

Цикл розвитку. Волосоїди розвиваються з неповним перетворенням. Їх

розвиток триває 2 – 3 тижні. Живляться комахи епідермісом, виділеннями

сальних залоз, волоссям, лімфою.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі коні. Зараження відбуваєть-

ся при контакті здорових тварин з інвазованими, а також через упряж, інвен-

тар тощо. Інтенсивність інвазії досить висока взимку й рано навесні. Збудник

може уражати ослів і мулів. Влітку у коней волосоїдів можна виявити в діля-

нці міжщелепового простору, на щітках та внутрішній поверхні вух.

Патогенез. Своїми укусами, повзанням по тілу і виділеннями слинних за-

лоз волосоїди подразнюють нервові закінчення, внаслідок чого виникають

сильний свербіж і запалення шкіри.

Клінічні ознаки. Характерний свербіж шкіри. Особливо помітний він у ні-

чний час. Ділянки ураження на шкірі коні гризуть зубами, труться об стіну,

загорожу, тупочуть кінцівками, б’ють копитами об підлогу. Нерідко на шкірі

виникає капілярна кровотеча. У ділянці шиї, спини, пахвин, кореня хвоста

випадає волосся і розвивається дерматит. Коні виснажені, під час роботи

швидко втомлюються.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані й клінічні ознаки, під час

обстеження на шкірі коней виявляють волосоїдів та їхні яйця.

Бовікольоз диференціюють від вошивості та корости.

Лікування. Коней обприскують розчинами, емульсіями та аерозолями ін-

сектицидних препаратів. Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12,

у холодну — через 12 – 16 днів.

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять механічне очищення і дезін-

секцію приміщення. Годівниці та напувалки обшпарюють окропом. Коней, що

надходять у господарство, оглядають і карантинують. У разі виявлення хво-

рих усю групу тварин, а також приміщення обробляють інсектицидними пре-

паратами.

Хвороба свиней, спричинюється вошами Наеmatopinus

suis родини Haematopinidae і характеризується свербе-

жем, дерматитом, гіперкератозом, схудненням тварин.

Збудник. Свиняча воша — найбільша серед інших видів, самки розміром

4,6 – 5,1 мм, самці — 3,9 – 4,3 мм. Тіло видовжено-овальне, сплющене в дорсо-

вентральному напрямку. Голова вужча за груди, очі відсутні. Ротовий апарат

колючо-сисного типу. Груди короткі. Лапки мають великі кігтики. Черевце ова-

льне. Задній кінець тіла у самок має виїмку, у самців — округлий (рис. 4.13).

БОВІКОЛЬОЗ

(BOVICOLOSIS)

ГЕМАТОПІНОЗ

(HAEMATOPINOSIS)

314

Цикл розвитку. Самки живляться кров’ю до трьох

разів за добу і відкладають 1 – 2 яйця, приклеюючи

їх до волосся. Через 12 – 14 діб з яєць виходять личи-

нки, які тричі линяють і перетворюються на імаго.

Воші живуть 1 – 1,5 міс, у зовнішньому середовищі —

3 – 7 діб.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена всюди.

Джерелом інвазії є хворі свині. Збудник може пере-

даватися при контакті хворих тварин зі здоровими, а

також через предмети догляду. Воші можуть перено-

сити збудників чуми, бешихи, сибірки та ін.

Патогенез. Слина вошей має токсичний і алергіч-

ний вплив на організм свиней, внаслідок чого вини-

кає сильний свербіж, запалення шкіри. У крові збільшується кількість еози-

нофілів, лейкоцитів.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою є свербіж. Свині занепокоєні, чу-

хаються об загорожу, виснажені. Шкіра з часом вкривається лусками, розви-

вається дерматит.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час

обстеження свиней на їхній шкірі виявляють вошей, личинок і гнид.

Лікування. Свиней купають або обприскують розчинами, емульсіями та

аерозолями інсектицидних препаратів. Ефективними є аплікації форми

про-

ксима (себацил), фосмета (горект), амітраз (амідин)

та інших інсектицидів.

Застосовують

макроліди

у вигляді ін’єкцій, а також згодовують

івомек-

премікс.

Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, в холодну — че-

рез 12 – 16 днів.

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять механічне очищення і дезін-

секцію приміщення. Годівниці та напувалки обшпарюють окропом. Тварин,

що надходять у господарство, оглядають і карантинують. У разі виявлення

хворих усю групу тварин, а також приміщення обробляють інсектицидними

препаратами. Свиноматок піддають дезінсекції за 2 – 3 тижні до опоросу, під-

свинків — за потреби, кнурів — двічі на рік.

Хвороби, спричинювані паразитуванням на шкірі

птахів пухоїдів Menopon gallinae, Menacanthus

stramineus родини Menoponidae та пір’яїдів Lipeurus

caponis, Goniodes hologaster родини Philopteridae, характеризуються свербе-

жем, облисінням, зниженням несучості, виснаженням птахів.

Збудники. Безкрилі комахи біло-жовтого кольору, завдовжки 1,5 – 2,5 мм.

Голова їх ширша за груди, ротовий апарат гризучого типу. Очі великі, світло-

бурого кольору. Лапки закінчуються кігтиками. Черевце видовжене, вкрите

волосками й щетинками (рис. 4.14).

Цикл розвитку. Малофаги — постійні паразити птахів. Розвиваються вони

з неповним перетворенням. Самка відкладає яйця купками на шкіру чи

пір’я. У окремих видів пухоїдів яйця мають гачкоподібні придатки, за допо-

могою яких вони міцно кріпляться до шкіри чи волосся. Через 4 – 20 діб з них

виходять личинки, зовні подібні до дорослих комах. Через 2 – 3 тижні личин-

ки перетворюються на імаго. Комахи живляться пір’ям, пухом, епідермісом,

кров’ю, лімфою птахів.

Епізоотологічні дані. Захворювання поширене всюди, особливо в господар-

ствах, де птицю утримуються скупчено, у вологих приміщеннях, клітках,

МАЛОФАГОЗИ

(

MALLOPHAGOSES)

Рис. 4.13. Воша свиняча

315

вольєрах, а також в

умовах неповноцінної

годівлі чи незадовіль-

ного догляду.

Птахи заражаються

через кубла, сідала, піс-

кові ванни. Крім того,

паразитоносіями є пів-

ні. На курах паразитує

до 19 видів малофаг.

Патогенез. Пухоїди

живляться кров’ю, лім-

фою, епідермісом, ушко-

джуючи при цьому шкі-

ру, пір’я, пух. Вони спричинюють постійне подразнення і сильний свербіж

шкіри птиці. Молодняк погано росте, худне, у курей знижується несучість.

Клінічні ознаки. У інвазованої птиці відмічають сильний свербіж, випа-

дання пір’я. Особливо тяжко інвазію переносять кури. Вони годинами пере-

бирають дзьобом пір’я, потім сильно струшуються і залишаються напівголи-

ми. Птиця виснажена, несучість її знижується. Іноді пухоїди заповзають в очі

й спричинюють кератокон’юнктивіт.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, на спині,

голові, навколо клоаки, під крилами виявляють малофаг на різних стадіях

розвитку. Для легшого виявлення використовують їх термотропізм.

Лікування. Птицю обприскують низькотоксичними емульсіями та суспен-

зіями

оксамату, турингіну, севіну, диброму, ектоміну

за допомогою ДУК та

інших технічних засобів з розрахунку 25 – 50 мл на одну курку. Пір’я

змочу-

ють

1%-м розчином борної кислоти, бури

. Ефективні також термомеханічні

аерозолі за допомогою шашок

ШІФ-П (ДР — перметрин)

ШІФ-Ц (ципермет-

рин).

Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, у холодну — через

12 – 16 днів.

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять механічне очищення і дезін-

секцію приміщення, кліток, сідал. Годівниці та напувалки обшпарюють окро-

пом.

Kонтрольні запитання і завдання

1. Назвіть особливості морфології та біології оводів — збудників хвороб коней. 2. Що

таке рання й пізня хіміотерапія при гастрофільозі та ринестрозі коней, коли її проводять?

3. Дайте характеристику постійних ектопаразитів коней. 4. Які інсектицидні препарати

застосовують для обробки птахів? 5. Як діагностують бовікольози тварин? 6. Опишіть цикл

розвитку гематопінозів тварин. 7. Які клінічні ознаки гематопінозу свиней? 8. Опишіть

цикл розвитку гіпобоскозу коней. 9. Перелічіть збудників малофагозів птахів. 10. Назвіть

інсектицидні препарати, які застосовують при малофагозах птахів.

Рис. 4.14. Пухоїди і пір’яїди:

— Menopon gallinae;

— Menacanthus stramineus;

— Lipeurus

caponis;

— Goniodes hologaster;

— G. gigans

316

Хвороби спричинюються паразитуванням на шкірі

бліх Ctenocephalides canis (у собак), Ct. felis (у котів),

Pulex irritans (у людей) ряду Siphonaptera і характе-

ризуються свербежем, дерматитами, облисінням, схудненням тварин.

Збудники — комахи 1,5 – 3 мм завдовжки, від світло-жовтого до темно-

бурого кольору. Гладенька поверхня боків дає змогу комахам легко перемі-

щуватись у волоссі. Спинка їх вкрита волосками, щетинками й зубцями.

Останні у вигляді гребінчастого утвору із загостренням спрямовані назад

(ктейнідії). Кількість зубців у ктейнідіях має значення для визначення виду.

Голова спереду округла. На ній є вусикові ямки, в глибині яких знаходяться

тричленисті антени. У більшості видів по боках голови розміщені прості темні

очі. Хоботок добре розвинений, колючо-сисного типу, розміщений на нижній

частині переднього краю голови. Груди мають три рухливих сегменти, до

яких кріпляться три пари лапок, причому задня пара найдовша і пристосо-

вана до стрибків. Черевце складається з десяти сегментів. На дев’ятому сег-

менті з дорсального боку є округлий щиток — пігідій, який має чутливі воло-

ски. Кров’ю живляться як самці, так і самки. Можуть голодувати до 18 міс.

Живуть блохи 1 – 4 роки (див. вкл., рис. 70).

Цикл розвитку

Розвиток комах відбувається з повним перетворенням.

Живуть вони у шерсті тварин або гніздах. Самки після запліднення відкла-

дають до 450 – 2500 яєць у щілини будівель, дерев, землю, сміття й іноді на

шкіру тварини. З яєць на 2 – 14-ту добу розвиваються личинки білого кольо-

ру, черв’якоподібні, схожі зовні на личинок мух. Вони мають ротовий апарат

гризучого типу. Живляться органічними рештками або фекаліями дорослих

бліх. Оскільки фекалії бліх містять кров, то личинки набувають рожевого за-

барвлення. Вони тричі линяють, збиваються в кокон і перетворюються на ля-

лечок, з яких виходять імаго.

У південних регіонах цикл розвитку бліх триває до 3 тижнів, у централь-

них і північних, з прохолодним кліматом — до 2 років.

Епізоотологічні дані. Блохи поширені всюди. Найбільшої шкоди ці комахи

завдають собакам і котам. Нападають і на людей. Поширені в місцях, де тва-

рин утримують в антисанітарних умовах, великими групами. Значна кіль-

кість бліх спостерігається влітку та восени. Вони можуть бути механічними й

біологічними переносниками збудників хвороб. Слина бліх для тварин і лю-

дей токсична і спричинює алергічний дерматит. Cобача і котяча блохи є про-

міжними хазяями цестоди Dipylidium caninum і філярії собак Dipetalonema

reconditum.

Патогенез. Укуси бліх болючі, зумовлюють свербіж, запалення шкіри, сху-

днення тварин. Собаки розчухують сверблячі ділянки, внаслідок чого

з’являються потертості, виразки, рани, волосся випадає, з часом настає обли-

сіння. У молодих тварин спостерігається прогресуюче виснаження, анемія.

Цуценята в разі високої інтенсивності інвазії гинуть.

Клінічні ознаки. Молоді тварини частіше заражаються блохами і тяжче

переносять інвазію. У собак і котів спостерігається свербіж, тварини гризуть

СИФОНАПТЕРОЗИ

(SIPHONAPTEROSES)

317

спину, черево, боки, корінь хвоста. Іноді навколо очей і між пальцями у собак

виникають вузликові потовщення. Вся шкіра вкривається виразками, шерсть

випадає. У деяких тварин шкіра потовщується, стає грубою, на ній

з’являються ділянки «мокрої» екземи, облисіння. Тварини виснажені, поши-

рюють неприємний запах (див. вкл., рис. 71).

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час

обстеження собак і котів на морді, в міжщелеповому просторі, верхній частині

шиї, на череві, біля хвоста знаходять бліх. Личинок виявляють у приміщенні

на підлозі, на землі, у фекаліях.

Лікування. Для собак і котів застосовують препарати

БІМ-1, БІМ-2, боль-

фо, тигувон 10

20,

а також інсектицидні шампуні, пудри та нашийники з

терміном придатності від 1 до 7 міс.

Собак і хутрових звірів обприскують або

змащують розчинами чи емульсіями інсектицидів:

бутокс-50

(1 мл на 1 л во-

ди);

0,02%-м неостомазану; 0,05%-м неоцидолу.

Коти чутливі до більшості

інсектицидних препаратів, тому для них застосовують нашийники або пудри.

Профілактика та заходи боротьби. Приміщення, клітки, будки, вольєри

тримають у чистоті і через кожні два тижні в теплу пору року обробляють ін-

сектицидними препаратами. Підлогу для собак роблять з твердим покриттям

і без щілин.

Хвороба собак і котів, спричинюється паразитуван-

ням на тілі вошей Linognathus setotus родини Lino-

gnathidae і характеризується сильним свербежем,

дерматитами, облисінням, схудненням тварин.

Збудник. Собача воша — безкрила комаха сіро-жовтого кольору, розміром

1,6 – 2,4 мм. Голова її вужча за груди. Очі відсутні. Ротовий апарат колючо-

сисного типу. Лапки закінчуються кігтиками. Черевце овальне, вкрите волос-

ками й щетинками.

Цикл розвитку. Воші розвиваються з неповним перетворенням. Самка за

добу відкладає 1 – 4 гниди (яйця), за все життя — 50 – 80 (див. вкл., рис. 72).

Через 1 – 2 тижні з них виходять личинки, які вже через 20 – 30 хв живлять-

ся кров’ю. Личинки тричі линяють і через 10 – 14 діб стають статевозрілими.

Воші живуть на тілі собак 2 – 3 тижні. Вони специфічні до вибору хазяїна і

живляться кров’ю тільки м’ясоїдних.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена всюди. Джерелом інвазії є хворі

собаки й коти. Тварини заражаються при контакті з хворими, рідко — через

предмети догляду. Захворювання реєструють у холодну пору року, в разі

утримання тварин у брудних вольєрах, будках, клітках.

Патогенез. Укуси вошей болючі, слина токсична, тому тварини, особливо

цуценята й кошенята, тяжко переносять інвазію. Зміни на шкірі тварин за-

лежать від інтенсивності інвазії та тривалості патологічного процесу.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є свербіж. Собаки гризуть

уражені ділянки шкіри. Вони збуджені, агресивні й виснажені. Шерсть випа-

дає, шкіра вкривається лусками, стає грубою, тріскається, розвивається дер-

матит. Від таких тварин поширюється неприємний гнильний запах.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час

обстеження на шкірі тварин виявляють вошей, їхні личинки та яйця.

Лікування. Собак і котів купають в інсектицидних шампунях або втирають

пудри, пасти, розчини з

бутоксу, неостомазану, неоцидолу, БІМ-1, БІМ-2, бо-

льфо, тигувону 10

. Можливе застосування

макролідних препаратів

у ви-

ЛІНОГНАТОЗ

(LINOGNATHOSIS)

318

гляді ін’єкцій, які вводять двічі в дозі 1 мл/10 кг маси тіла з інтервалом 7 – 9

діб.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять клінічний огляд тварин.

Хворих ізолюють і лікують. Приміщення, клітки, будки, вольєри тримають у

чистоті й за потреби обробляють інсектицидними препаратами. Тваринам

надягають спеціальні нашийники тривалої дії.

Хвороба собак, спричинюється паразитуванням на

шкірі волосоїдів Trichodectes canis родини Tricho-

dectidae і характеризується свербежем, дерматитами,

облисінням та схудненням тварин.

Збудник — безкрила комаха розміром 1 – 2 мм. Має сплющене в дорсо-

вентральному напрямку тіло. Голова вкрита волосками, ширша за груди.

Груди короткі й вузькі, темно-коричневого кольору. Черевце овальне, світло-

жовтого кольору з червоно-бурими плямами. Лапки вкриті волосками.

Цикл розвитку. Волосоїди розвиваються з неповним перетворенням упро-

довж 2 – 3 тижнів. Живляться епідермісом, волоссям, лімфою.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі тварини. Зараження відбу-

вається при контакті здорових тварин з інвазованими, а також через підстил-

ку. Інтенсивність інвазії досить висока в холодну пору року. Влітку волосоїдів

у собак можна виявити на вухах, біля рота, нижньої губи, подушечок лап, ко-

реня хвоста.

Патогенез. Волосоїди спричинюють у тварин сильний свербіж, внаслідок

чого з’являються потертості, виразки, рани, випадання волосся. Молоді тва-

рини уражаються інтенсивніше, ніж дорослі, тому швидко виснажуються, цу-

ценята гинуть.

Клінічні ознаки. Характерний свербіж шкіри, особливо у нічний час. Со-

баки занепокоєні, агресивні, худі, гризуть ділянки ураження на шкірі зуба-

ми. Шерсть випадає, розвивається дерматит.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані й клінічні ознаки, під час

обстеження на шкірі собак знаходять волосоїдів, їхні личинки та яйця.

Триходектоз диференціюють від вошивості, корости, екземи, демодекозу,

дерматомікозів.

Лікування. Собак купають у розчинах та емульсіях, втирають у місця ура-

ження на шкірі інсектицидні препарати. Застосовують аерозолі

акродекс, де-

рматозоль

та інші препарати, що є в торговельній мережі ветеринарних ап-

тек. Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, у холодну — через

12 – 16 днів.

Профілактика та заходи боротьби.

Проводять механічне очищення і дезін-

секцію приміщення, кліток, будок, вольєрів. Собакам і котам надягають на-

шийники, заздалегідь оброблені інсектоакарицидними препаратами тривалої

дії.

Kонтрольні запитання і завдання

1. Назвіть особливості морфології та біології постійних ектопаразитів м’ясоїдних

тварин. 2. Перелічіть ектопаразитів — проміжних хазяїв збудників гельмінтозів

м’ясоїдних тварин.

3. Які інсектицидні препарати застосовують для обробки м’ясоїдних

тварин? 4. Опишіть цикл розвитку збудників сифонаптерозу собак. 5. Назвіть клінічні

ознаки сифонаптерозу собак.

6. Як діагностують триходектоз собак?

ТРИХОДЕКТОЗ

(TRICHODECTOSIS)

319

Хвороба бджолиних маток і робочих бджіл, спричи-

нюється вошами Braula coeca родини Braulidae і ха-

рактеризується масовою загибеллю бджіл.

Збудник

Сліпа браула — безкрила комаха завдовжки 1,3 – 1,6 мм, черво-

но-бурого кольору. Тіло вкрите темними щетинками. Голова велика, плоска,

трикутної форми, з очима та світлими вусиками. Ротовий апарат лижучого

типу, спрямований донизу і складається з верхньої губи, щелепових щупа-

лець, вкритих волосками, та слабкорозвиненої нижньої губи. Груди короткі.

Лапки п’ятичленисті, закінчуються двома подушечками та гребінкою з хіти-

нових зубців. Черевце овальне. Живляться комахи кормом бджоломаток і ро-

бочих бджіл. Локалізуються зверху на їхніх грудях. Задніми лапками вони

обіймають голову бджоли, а передніми збуджують верхню губу доти, доки на

язичку не з’явиться крапля корму,

яку вони відразу ж поїдають. Браули

швидко рухаються і за одну хвилину

можуть відібрати корм у 7 – 8 бджіл.

Без їжі вони гинуть на 2 – 4-ту добу

(рис. 4.15).

Епізоотологічні дані. Хвороба по-

ширена в південних регіонах Украї-

ни, в центральних і північних браули

живуть лише один сезон. Джерелом

хвороби є заражені бджоли. Інтенсив-

ному розвитку інвазії в сім’ї сприяє

тепла й коротка зима, використання

старих стільників.

Клінічні ознаки. Інвазовані бджоли занепокоєні, намагаються звільнитись

від паразитів. Такі сім’ї слабко розвиваються. Бджоли-годувальниці через не-

стачу корму менше виховують розплід, бджоломатки скорочують або припи-

няють яйцекладку. Спостерігається порушення цілісності коконів передляле-

чок. Бджоли мало літають, поїдають більше корму, тому у вулику помітні слі-

ди фекалій. Медозбір зменшується на 40 %. У разі високої інтенсивності інва-

зії робочі бджоли покидають вулики, а матки залишаються в них і гинуть.

Діагностика

На тілі бджіл і бджоломаток виявляють браул, а також ходи

личинок. Зрізані медові кришечки вміщують нижнім боком у тарілку з водою,

і комахи відпадають. Їх видову належність установлюють під мікроскопом.

Лікування. Застосовують ті самі препарати, що й при вароозі:

апітол, біпін,

вароатин, перицин, фенотіазин, фольбекс, мурашину, щавлеву кислоти.

Курс

лікування повторюють через кожні 10 днів. Під час роботи з цими препара-

тами дотримуються техніки безпеки.

Профілактика та заходи боротьби.

На пасіку накладають карантин. Яйця,

личинок, лялечок паразитів знищують шляхом систематичної заміни гніздо-

вих стільників. Навесні через кожні 10 – 14 днів чистять дно вуликів, із запе-

БРАУЛЬОЗ

(BRAULOSIS)

Рис. 4.15. Браула