Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику

Подождите немного. Документ загружается.

ЩО I ЯК ВИВЧАЄ НАУКА ПРО ПОЛIТИКУ

Багатовікову історію мають традиції політичних

знань. Вивчення будь-якої науки починається із з’ясу-

вання виникнення і розвитку науки, що і як досліджує,

які її найхарактерніші риси, місце і роль її в пізнанні і

перетворенні суспільства, дійсності. Оволодіння зміс-

том, основними положеннями, теоріями, концепціями,

висновками політичної науки, її законів і категорій і

передбачає постійну опору на знання філософії, полі-

тичної історії, політичної соціології, права, економіч-

ної теорії та ін.

Що ж вивчає наука про політику?

1. П

ОЛІТИКА — СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

Сучасне розуміння політики формується в процесі роз-

витку, існування і зіткнення кількох підходів або позицій. Суть

одного з підходів до визначення політики зводиться до ідентифі-

кації політики з соціальним явищем влади. Найчастіше політику

визначали і визначають як відносини з приводу державної влади,

її організації, напрямків діяльності. Окремі філософи розуміють

політику як сукупність воюючих між собою думок і теорій, що

стосуються основних принципів уряду або різних адміністратив-

них систем, які змагаються одна з одною за важелі влади, заради

найбільшого блага нації. Відомий соціолог Макс Вебер визначав

політику як прагнення брати участь у владі або впливати на роз-

поділ її між окремими групами всередині держави. Дехто з пра-

вознавців, політологів вважають найістотнішим у політиці будо-

ву, устрій державної влади.

Визначення політики через державну владу відрізняється

предметністю з орієнтацією на інструментальну особливість по-

літики і на різні характеристики через інститути, структури полі-

тики влади, використання державної влади для реалізації певної

мети. З розподілом влади в державі, децентралізацією владних

повноважень, розвитком партійних систем, засобів масової інфо-

рмації, багаточисленних і різноманітних соціальних спільностей,

груп, об’єднаних спільними інтересами, потребами, змістом, по-

літика, політичне життя уже не зводиться до державної влади.

Сфера політики охоплює не тільки владні структури, а все, що

відображає ставлення до них і володіння ними. Тим-то сфера по-

літики охоплює не тільки державу, але також партійні системи,

організаційні об’єднання, виборчу систему, типи і форми поведі-

нки особи з приводу ставлення до влади, процеси прийняття і ре-

алізації рішень, поширення та відтворення об’єднаних символів.

Отже, політика — особлива діяльність по управлінню держа-

вою, суспільством, організаційна і регулятивно-контролююча

сфера суспільства, що здійснює управління економічною, право-

вою, соціальною, культурною, релігійною сферами та ін. Поняття

політика знайшло поширення під впливом трактату філософа

Стародавньої Греції Арістотеля про державу та форми управлін-

ня державою. Майже до кінця XIX ст. політика традиційно роз-

глядалась як вчення про державу, тобто як вчення про владу ін-

ституційну, державного рівня. В сучасних умовах політика —

багатогранне і складне явище в суспільному житті. Є такий ви-

слів: якщо сучасна людина не цікавиться політикою, то політи-

ка між тим цікавиться людиною. Такий вислів склався в процесі

спостереження за тенденціями, що формують облік сучасного су-

спільно-політичного життя, високим ступенем організації суспі-

льства, ускладненням суспільних процесів і прискоренням темпів

їх змін, дедалі більшим підкоренням активності і діяльності інди-

відів колективній меті. Адже життя людини як людини суспіль-

ної, соціальної, — завжди життя політичне. Можливо, тільки

первіснообщинні племена вільні від політики як соціального

явища. Але навіть спільне полювання, не кажучи уже про між-

племінні контакти, в чомусь мали політичний характер. Сучасне

життя суспільства, всі його сторони — праця, побут, дозвілля,

соціальна активність — пройняті політикою, забарвлені в полі-

тичні кольори. I навіть ті здорові сфери життя (музика, спорт, та

й просто фізична праця, де, здавалось би, політикою і не пахне),

насправді ж, не вільні повністю від політики. В минулому навіть

«амурні пригоди» не раз ставали предметом обговорення і осуду

на політичних зібраннях.

Справді, всюди в людських відносинах можливо виявити по-

літику, але в людських відносинах не все, мабуть, можливо звес-

ти до неї. Ще на початку ХХ ст. політиці приписувалась роль

«нічного вартового» свободи і абсолютно вільної діяльності ін-

дивідів. В сучасних умовах нема людини, яка б могла сказати, що

вона перебуває поза радіусом дії політики. Навіть якщо людина

вважає себе аполітичною, вона змушена визнавати і водночас по-

важати рішення політичних влад. Політика — необхідність і

водночас потреба сучасної людини, політика стала дороговка-

зом і водночас обмеженням будь-яких дій людини в усіх сферах

суспільного життя. Знання політики відповідає інтересам кож-

ної людини, яка прагне зрозуміти, усвідомити своє місце і роль в

суспільстві, в світі, повніше, ефективніше задовольнити свої по-

треби у співдружності з іншими людьми, виявити вплив на вибір

мети і засобів її реалізації в державі. Не розуміти політику, сві-

домо відмежовуватись, відгороджуватись від неї означає викли-

кати негативні наслідки, що ведуть до відчуження, до загрози ос-

новам біологічного існування людства, та й не тільки.

Що ж таке політика?

Є різноманітні визначення політики. Є прості і осмис-

лені визначення. Це і політика як мистецтво можливого, це, за

визначенням великого лексикографа Володимира Даля, — наука

державного управління; це і участь в справах держави, напрям

діяльності держави, певні форми, мета, завдання, зміст діяль-

ності держави. Сфера політики охоплює питання державного

устрою, управління країною, керівництво соціальними спільно-

стями: класами, різними суспільними групами людей, політичну

боротьбу політичних партій, політичних рухів та ін. У політиці

відображаються корінні, життєві інтереси соціальних спільно-

стей, класів. Відомий соціолог Макс Вебер писав, що «поняття

політики має надзвичайно широкий сенс і охоплює всі види дія-

льності самостійного керівництва: говорять про валютну політи-

ку банків, про дисконтну політику імперського банку, про полі-

тику профспілки під час страйку; можна говорити про шкільну

політику, політику міської або сільської общини, політику розу-

мної дружини, яка прагне управляти своїм чоловіком». Та треба

відмітити, що управління здійснюється не в пустому просторі, не

святим духом живе політика — надбудова, що визначає базу.

У філософській енциклопедії дається визначення: політика —

сфера діяльності, пов’язана з відносинами між класами, націями

та іншими соціальними спільностями, ядром яких виступає про-

блема завоювання, утримання і використання державної влади.

Зміст політики визначається інтересами класу або союзу класів.

Будь-яка суспільна проблема має політичний характер, якщо її

вирішення прямо або опосередковано зв’язане з проблемою вла-

ди. Політика — практичні відносини, ідеологія, що визначається

рухом економічних процесів і виступає надбудовою над економіч-

ною базою суспільства. Економічні інтереси, врешті-решт, ви-

ступають як соціальна причина політичних дій. Політика — кон-

центроване відображення не тільки економічних, але й інших

потреб соціальних спільностей, класів, соціальних верств, має

істотний вплив на всі структурні елементи надбудови. В таких

визначеннях політики не надто ясно з’ясовано її суть. Ще в кінці

XIX ст. американський політик Роберт Лафоллет твердив, що по-

літика — це економіка в дії. Звичайно, під політикою розуміють

не тільки якусь більш або менш самостійну (не економічну) сфе-

ру суспільного життя, але й процес певних взаємовідносин між

різними суб’єктами політики — державою і громадянином, соці-

альними спільностями: класами, націями, політичними партіями.

Макс Вебер завжди визнавав, що «політика означає прагнення до

участі у владі або впливати на розподіл влади чи то між держа-

вами, чи то всередині держави, між спільностями людей, яких

держава спілкує, об’єднує». Iдея влади широко відома з найдав-

ніших часів.

У питанні визначення поняття політики в суспільствознавстві

Заходу сформувались дві основні позиції.

Одна з позицій — традиційна. Політика визначається через

суть і зміст діяльності держави, через участь людей в здійсненні

або опануванні державної влади. Політика — наука про державу,

більш давня і водночас більш близька до здорового глузду. Полі-

тика як наука бере початок від Арістотеля, для якого політика є

вивчення управління містом (полісом), державою. Розвиток наці-

ональних держав посилив таку позицію у визначенні суті політи-

ки, як соціального явища і науки. Політика — пізнання всього,

що має стосуватися мистецтва управляти державою і вести

стосунки, зв’язки з іншими державами. Найпоширеніша на Захо-

ді концепція політичної соціології визначає політику як науку

про владу, про управління, про авторитет, про командування в

усіх людських спільностях і соціальних групах, а не тільки у на-

ціональному суспільстві (Макс Вебер, Моріс Дюверже, Гарольд

Лассуел, Роберт Даль та ін.). Політика створює особливу сферу

суспільного життя, яку точніше іменувати державно-владною, і

реалізується в ній. Вплив політики на економіку, культуру і

вплив економіки на політику та ін. розглядається як взаємодія рі-

зних сфер суспільного життя.

Друга позиція. Політика визначається як певний вид соціаль-

ної діяльності, не обов’язково поєднаної з державною владою.

Ряд політологів Заходу вважають, що політика є спосіб

з’ясування і упорядкування суспільних справ, що особливо стосу-

ються розподілу дефіцитних ресурсів, принципів, за якими здійс-

нюється розподіл ресурсів, засобів, завдяки яким люди або соціа-

льні спільності мають і тримають контроль над ситуацією.

Влада і держава, в межах другої позиції погляду на політику, не

розглядаються апріорно, як щось відмінне від влади та інших со-

ціальних спільностей людей; якщо відмінність і є, то порівняння

вивчення влади в усіх соціальних спільностях людей дає можли-

вість їх виявляти. Це означає, що політика є, насамперед, суспі-

льна діяльність, звернена на соціальні і матеріальні взаємовідно-

сини людей, яка одержує різноманітні відображення у різних

сферах і постійно змінюється. Аналізуючи політику як соціальне

явище, варто мати на увазі, що в суспільстві зі складною соціаль-

ною структурою і за наявності публічної влади — держави, важ-

ко знайти явища і процеси абсолютно вільні від політичних від-

тінків, оскільки більшість з них пов’язана з інтересами тих або

інших соціальних спільностей, верств, класів, що борються за за-

воювання або утримання влади. Iнша справа, міра «політичності»

є різною. Найсильніша міра «політичності» — в сфері законодав-

чій і виконавчій, діяльності органів державної влади, в органах,

що забезпечують національну безпеку, а також в діяльності полі-

тичних партій, суспільно-політичних рухів, масових громадських

і суспільних об’єднань та деяких професійних спілок, творчих

добровільних товариств.

Отже, визначення поняття і суті політики дають можливість

зробити висновок, що політика не створює особливу сферу сус-

пільного життя, але й не заперечує наявності власної державно-

владної сфери, інтегрує різні сторони явищ, але й не зводиться

до жодного з них. Політика має свою якісну визначеність, склад-

ність і багатогранність. Політика, по-перше, — наука державного

управління, по-друге, види, наміри і мета владних структур та їх

дії нерідко приховують інші, взагалі самобутні образи, способи

дії. Політик — розумний і спритний (не завжди чесний) держав-

ний діяч, скритна і хитра людина, яка вміє схиляти всі діла на

свій бік, на свою користь, до речі, може і вчасно збрехати заради

досягнення мети. Але якщо розглядати політику як участь у

справах держави, визначення форм і завдань, змісту діяльності

держави, якщо визначати політику як відносини між соціальними

спільностями, класами, націями, і якщо визначати політику як

концентроване відображення економіки, то в усіх визначеннях

виділяються різні аспекти політики, що свідчать про багатство

змісту поняття політики і його інтегрований характер.

Функціонування політики в суспільстві, її суспільне буття ви-

значається суспільством, державою, владою і змістом, суттю са-

мої політики, універсальними і незмінними властивостями або

принципами її існування, що склалися історично. Їх сукупність і

взаємні відносини становлять основу суспільного буття політики.

Суспільне буття політики визначається двояко: загальними влас-

тивостями політики, що склалися історично, і конкретними умо-

вами суспільного життя і розвитку, реальними властивостями са-

мої політики, суспільствами і особливостями їх розвитку.

Універсальні властивості політики: функціонування політики в

межах специфічного політичного процесу — одного із суспільних

процесів чітко визначеної структури (замкнутого суб’єктом

процесу і його об’єктом — метою). Iмовірнісний характер такого

політичного процесу і політики неминучий: неповний і умовний

характер інформації, необхідної для проектування і реалізації по-

літики, імовірнісні і інформаційні фактори обумовлюють можли-

вість політичних ілюзій і утопій — постійних супутників політи-

ки і водночас обов’язковою є актуалізація політики, її орієнтація

на першочергову і необхідну мету та раціоналізація, прагнення

найефективніших рішень проблем. Мова йде, зрозуміло, про по-

літику, що реально спрямована на досягнення бажаних результа-

тів. Отут-то політика виступає як процес, що визначає мету, як

царство мети, доцільності діяльності, що здійснюється в декіль-

кох напрямках і аспектах: загальноісторичному, тому що політи-

ка різних епох відрізняється змістом, метою, учасниками полі-

тичного процесу. олітика — перша в історії глибока соціальна

революція, що змінила загальний напрям суспільного розвитку,

поклала початок економічному суспільству, де економічний ін-

терес, надбання і нагромадження багатства — головна мета і

основний рушій особистої і суспільної активності людей. У ви-

значенні суті політики виходили з того, що суспільство форму-

ється в процесі спільної діяльності і творчості людей, обміну

між ними.

Звичайно ж, основне покликання і призначення держави та її

політики є саме досягнення врівноваження, стабільності існую-

чого суспільного устрою. Якщо ж суспільний устрій перестає

відповідати об’єктивним потребам прогресу, то держава і її полі-

тика стає гальмом розвитку і виникає потреба в перетвореннях

(політична революція). Ось чому поняття політика, політичне,

що часто використовуються далеко не однозначно при визначен-

ні предмету науки про політику — це чітке наукове розуміння

природи політичного, і науки про політику — політології — тео-

ретичне відображення політичної сфери суспільного життя, на

відміну від економічної, соціальної, ідеологічної, духовної та ін.

Політологія — це наука, що аналізує і характеризує політику, на-

самперед, як науково обґрунтовану діяльність політичних партій,

суспільно-політичних і громадських рухів, об’єднань, товариств

та державних політичних інститутів, що випливає з самого по-

всякденного життя людей та суспільства.

2. П

РЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ

Що таке наука про політику?

Наука про політику — сукупність знань про політику,

створених системою спеціалізованих наук і наукових предметів,

що вивчають політичні явища та політичні процеси. Наука про

політику становить водночас частину найзагальнішої системи

політичних знань, з яких і сформувалась наука про політику. Ці

знання склалися зі знань політичної філософії, зі знань науки про

соціальне життя, суспільство, емпіричні методи пізнання політи-

ки. Одним з факторів, що визначають появу специфічної профе-

сійної науки про політику, стала наполеглива суспільна потреба в

науковому пізнанні політики, її раціональної організації, механі-

зму її формування, ефективного управління державою з тим, щоб

відійти від інтуїтивного розуміння політичних проблем і заміни-

ти або доповнити його науковим та постійним ускладненням са-

мої політики, функцій влади, розширенням масштабів політично-

го процесу. Формування науки про політику сприяло розвитку

самого політичного знання в процесі руйнування початкового

синтезу філософського, наукового та емпіричного, дослідного

знання про політику, диференціації єдиної політичної думки та ін.

Фактором, що сприяє формуванню науки про політику, стає

спільний процес становлення наукового пізнання світу та суспі-

льства, що йде як розклад натурфілософії, а також появи природ-

них наук та диференціації об’єднаного філософського знання про

природу людини і устрій спільного життя людей, політику і вла-

ду. Наука про політику — розгалужена галузь знань, що включає

політичну теорію (історія та філософія політики), теорію полі-

тичних інститутів та політичних процесів, порівняльні політичні

дослідження, теорію міжнародної політики, прикладні політичні

дослідження та ін. Політика не лише наука, але й певне мистецт-

во — мистецтво управління суспільством. Політичне життя —

настільки складний процес, в ньому взаємодіють стільки факто-

рів і умов, що людина часто-густо неспроможна раціонально пе-

редбачити всі напрями її поворотів, угадати наперед точний час і

масштаби політичних подій, особливо важко це зробити в період

криз, масових суспільних потрясінь.

Наука про політику — галузь наукових знань, що вивчає полі-

тичне життя, політичні відносини, політичну владу і політичну

систему, політичні явища та події, закономірності їх розвитку і

прояв їх у суспільстві. Теорія політики — це, по суті, наука про

політику, найзагальніші закономірності, спільні властивості,

принципи політичних відносин, формування, функціонування і

розвиток влади в сучасному суспільстві, відносин, що виникають

й існують між людьми на основі і з приводу суспільної влади.

Сучасна теорія політики спирається на сучасні теорії індустріа-

льного, постіндустріального, інформаційного суспільства, теорії і

концепції філософії про суспільство, теорії політичної соціології

та економічну теорію. Політологи України вважають, що теорія

політики — це різноманітна галузь знань, орієнтована на вивчен-

ня великомасштабних політичних явищ і подій (зразки і суб’єкти

державної і політичної системи, еліти і лідерство, демократія і

права людини, тоталітаризм і плюралізм). У вузькому розумінні

науку про політику можна звести до з’ясування психології

управління суспільством, вирішення проблем економічної та со-

ціальної сфери.

У становленні науки про політику важливу роль відіграє, по-

перше, багатоманітність, єдність і суперечливість сучасного сві-

ту. Швидкість політичних перетворень, що відбуваються в світі,

не йде ні в яке порівняння з тими подіями, що відбувалися рані-

ше. Світ став свідком різноманітності нетрадиційних шляхів

утворення національних держав, величезної кількості різнотипо-

вих міждержавних відносин. Форми людських відносин у сучас-

ному світі перебувають на найрізноманітніших етапах розвитку

соціально-економічного, політичного і культурного життя, почи-

наючи від племінних спільностей, для яких експерти ще не при-

думали загальноприйнятого політичного терміна, до вищих ета-

пів політичної організації суспільства. Диференціація міжнарод-

ного суспільного, політичного життя супроводжується інтеграти-

вними політичними процесами, створенням об’єднань держав,

блоків, співдружностей і організацій та ін. По-друге, сам процес

розвитку теоретичних знань про політику та політичні відносини,

політичні інститути, становлення політичної науки, як самостій-

ної форми знань. Невпинний потік політичної інформації, швид-

кість якої значно перевищує можливості раціонального опрацю-

вання даних, а, отже, їх перетворення в наукові знання, широке

впровадження і використання комп’ютерів, багаторазове наша-

рування даних проблем викликає до життя нові тенденції, зокре-

ма, певні труднощі аналізу розвитку політичної думки. По-

третє, політизація сучасного світу, зростання політичної куль-

тури громадян. По-четверте, необхідність розвитку науки про

політику викликається зосередженням зусиль на теоретичному

аналізі істотних політичних систем, намаганням знайти нові фо-

рми її розвитку і удосконалення. В сучасних умовах різноманіт-

ність політичних систем, звуження політичних відносин значно

підвищують роль політики та ін. Звичайно ж, політика — соціа-

льне явище, що інтегрує всі суспільні науки в певну цілісну сис-

тему.

Предмет і об’єкт науки про політику

Питання про об’єкт і предмет науки має сенс тоді, коли

за системою тих або інших знань визнається статус науки, тобто

такої теорії, де відображаються закономірності реальної дійснос-

ті, процесів, розроблено загальні поняття (категорії), сформульо-

вано принципи застосування знань (використання закономірнос-

тей) в практичній діяльності. Уява про предмет і об’єкт науки

про політику сформувалась лише на початку ХХ ст., після того,

як склалась певна система стійких політичних цінностей і стала

розвиватися суспільна і академічна потреба в систематичному

вивченні політики. В різних країнах розуміння предмета полі-

тичної науки складалось далеко не однаково. Національні особ-

ливості розвитку соціальної думки в окремих країнах виявились

настільки значними, що і в сучасних умовах в світі немає єдиного

розуміння предмета науки про політику. Та в усіх випадках осно-

ву проблем науки про політику становить узагальнення націона-

льного політичного досвіду у співвідношенні з загальноцивіліза-

ційними політичними досягненнями і особливостями політики в

інших країнах. В країнах Європи та США наука про політику ви-

діляється з державознавства та правознавства. В Німеччині про-

цес становлення науки про політику зв’язаний з формуванням і

розвитком так званої «правової школи». В Англії серйозний ім-

пульс формуванню науки про політику надало створення в кінці

XIX ст. Лондонської школи економіки і політичних наук. У

Франції наука про політику народилася на перехресті державо-

знавства, політичної історії та соціології. З кінця XIX ст. в США

інтенсивне оформлення науки про політику сталося зі створен-

ням при Колумбійському коледжі школи політичної науки. Якщо

в Західній Європі та США процес інституціоналізації політології

мав постійний, невпинний характер, то в Україні, Росії та інших

країнах Співдружності у зв’язку з соціальними процесами, катак-

лізмами, що відбувалися, наука про політику тільки формується.

Предметом науки про політику є влада, головна функція

якої — розподіл ресурсів, забезпечення загального порядку. Наука

про політику покликана займатися вивченням факторів політич-

ного впливу, пошуку шляхів стабілізації політичної системи.

Предметом науки про політику є не спільні закони, а специфічні

проблеми і окремі політичні інститути, вивчення процесів і ме-

ханізмів того, як люди використовують політичні і соціальні ін-

ститути, що регулюють їх спільне життя, і вивчення людей, які

приводять в рух інших. Цінність науки про політику полягає в

аналізі стійких тенденцій, що повторюються, а також процесів,

узагальненні широкого досвіду політичного розвитку, виявленні і

поширенні загальноцивілізаційних цінностей, перспективних на-

прямків, перетворень їх у національне надбання, стійкі риси спо-

собу життя.

Сучасний зміст політики, як особливої форми діяльності,

принципово відрізняється від стародавньогрецького її тлумачен-

ня, коли під політикою розуміють все багатоманітне життя суспі-

льства з його економічними, духовними і владними аспектами.

Те ж саме стосується і понять демократія, лібералізм, конститу-

ціоналізм, ідеологія. Предметом теорії політики є політика з її

структурними і функціональними особливостями. Суть теорети-

чних досліджень політики — у виявленні вимог стійкості, змін

тенденцій при збереженні повної політичної стабільності. Пред-

мет політичної соціології становить політичні відносини в їх

зв’язку з інтересами, статусом і свідомістю індивідів і соціальних

спільностей. Предметом науки про політику є політична систе-

ма суспільства, політичні дії і явища, політичні відносини між

соціальними спільностями та державою, між державами та ін.

I хоча предмет науки про політику має широкий аспект, все ж ос-

новна її ланка — держава. Дехто з політологів вважає, що пред-

мет науки про політику — це влада великих соціальних спільно-

стей, прагнення оволодіти владою і зберегти безпосередню або

опосередковано поєднану з суперечностями і конфліктами, що

виникають між і всередині соціальних спільностей людей з при-

воду розподілу матеріальних благ та ін. Тут є ототожнення полі-

тичної і державної влади. Є і типи визначення предмета науки

про політику. Багато міркувань і думок про політику як соціальне

явище висловили ще в античності Платон, Арістотель, Ціцерон, а