Малі статеві губи (labia minora pudendi) - складки шкіри, що нагадують слизову оболонку розташовані
медіально і паралельно до великих статевих губ. Вони обмежують присінок піхви. Ззаду малі статеві губи
зпиваються з великими, спереду - переходять у крайню плоть клітора, вкриті багатошаровим плоским епітелієм
і містять численні сальні залози. Вони добре забезпечені судинами та нервовими закінченнями, котрі
зумовлюють сексуальну чутливість під час статевого акту.
Клітор (clitoris) - рудиментарний аналог чоловічого статевого органа, який міститься між передньою
спайкою губ і сечівником. Складається з голівки з крайньою плоттю, печеристих тіл (правого і лівого) і ніжок.
Ніжки клітора фіксуються до лобкових кісток. Слизова оболонка клітора багата на судини, нерви, а також
сальні та потові залози, які виробляють сироподібну змазку (смегму). Клітор з’єднується з малими статевими
губами за допомогою вуздечок. Рясні рецепторні нервові закінчення (тільця Догеля) забезпечують
кровонаповнення і ерекцію печеристих тіл, які підвищують збудливість жінки.
Присінок (vestibulum vaginal) - міститься між клітором, малими статевими губами і човникоподібною
ямкою. У присінок піхви відкриваються: зовнішній отвір сечівника (ззаду від клітора), парні отвори проток
великих (glandulae Bartalini) і малих залоз присінка, виробляють секрет, а такожотвір піхви, прикритий дівочою
перетинкою або її залишком.
Дівоча перетинка (hymen) - дуплікатура слизової оболонки, її отвір буває різної форми -
кільцеподібної, півмісяцевої,решітчастої, зубчастої, трубчастої. Дівоча перетинка є важливим біологічним
бар’єром між зовнішніми і внутрішніми статевими органами, захищає внутрішні статеві органи від
проникнення сторонніх тіл і мікроорганізмів із зовнішнього середовища. У деяких випадках отвору у дівочій
перетинці може не бути, що може вести з початком менструацій до накопичення менструальної крові в піхві, а
потім в матці. Аномалія розвитку дівочої перетинки (атрезія) лікується хірургічним методом.
Великі залози присінка (glandulae vestibulares majores - glandulae Bartolini) містяться в основі великих
статевих губ. Довжина їх 10-15мм, ширина 6-8мм, довжина вивідної протоки до 15мм, яка відкривається біля
основи малих статевих губ і дівочої перетинки. Залози вистелині залозистим сецернуючим епітелієм. Під час
пальпації та придавлювання їх виділяється секрет, який зволожує присінок піхви. Під час закупорки протоки
можливий розвиток кісти великої залози присінка, а в разі інфікування - бартолініт.
Жіночий сечовник (urethra feminina) - відкривається у присінок піхви. Сечовник у жінок коротший і
ширший, ніж у чоловіків. Довжина його 3-4см. Слизова оболонка має повздовжні складки. Підслизова основа
багата на слизові залози. М’язовий шар складається поздовжніх (внутрішніх) і циркулярних (зовнішніх)
непосмугованих волокон, які біля виходу із сечівника утворюють сфінктер. Зонішній отвір сечівника міститься
ззаду клітора, оточений невеликим валиком, з обох боків його видно 2-4 отвори обхідних сечовипускних
проток (скенієвих пазух), котрі часто є вогнищем хронічної гонорейної інфекції.
Промежина (perineum). Проміжок між задньою спайкою статевих губ і переднім краєм заднього
проходу. Відстань від задньої спайки до заднього проходу називають висотою промежини, вона дорівнює
3-4см. Це частина тазового дна, утвореного шкірою, підшкірною жировою клітковиною, м’язами і фасціями.
3.1.2. Внутрішні статеві органи жінки
До внутрішніх статевих органів жінки відносяться: піхва, матка, маткові труби і яєчники (рис.2).
Піхва (vagina) – це сполучно-тканинний канал завдовжки 10-12см. Піхва з’єднується з шийкою матки.
У місці прикріплення піхви до шийки матки утворюються склепіння: переднє, заднє, праве і ліве. Та частина
шийки матки, що виступає в піхву, зветься піхвова частина шийки матки. Стінка піхви складається з трьох
шарів: слизового, м’язового і сполучнотканинного. Слизова оболонка вкрита багатошаровим епітелієм,
поверхневі шари якого щомісячно відторгаються. Клітини епітелію містять в собі глікоген, який під впливом
паличок Додерлейна перетворюється у молочну кислоту. Кисле середовище вмісту піхви перешкоджує
розвитку патогенних мікробів.
Матка (uterus) – є м’язовий орган, який має грушоподібну форму і складається із тіла, шийки і
перешийка. Тіло матки складається з гладком’язових і еластичних волокон. Довжина матки становить близько
9см, ширина у верхній частині дорівнює половині довжини (близько 4,5см), передньо-задній розмір – 2,5-3см.
Стінка тіла матки завтовшки 1,5см, маса – 50г. Зовні тіло матки вкрито очеревиною, всередині стінка матки
складається з трьох шарів, або оболонок: слизової, м’язової і серозної. Слизова оболонка тіла матки складається
з двох шарів: поверхневого (функціонального), що змінюється залежно від фаз менструального циклу і
глибокого (базального), який не змінюється у зв’язку з менструальним циклом.
У ділянці зовнішнього маткового вічка циліндричний епітелій переходить у багатошаровий плоский –
це місце стику двох видів епітелію.
М’язова оболонка – найміцніша оболонка матки. Серознеа оболонка – є вісцеральним листком
очеревини. Тіло матки вкрите очеревиною, яка спереду, переходячи на сечовий міхур утворює міхурно-маткове
заглиблення. Ззаду очеревина, переходячи на пряму кишку, утворює прямокишково-маткове заглиблення. З
боків матки очеревина утворює дуплікатуру – широкі зв’язки, які йдуть від бокових частин матки до стінок
таза.
Перешийок (isthmus uteri) – це канал завдовжки близько 1см, розташований між тілом матки і
внутрішнім вічком шийки матки. Під час вагітності і пологів нижня частина тіла матки і перешийок становлять
нижній сегмент матки.