бугрів) вимірюють спеціальним тазоміром або сантиметровою стрічкою, при цьому до знайденої величини із
врахуванням товщини м’яких тканин додають 2см. Найбільше значення при вимірах розмірів тазу має оцінка
істинної кон’югати, найважливішого розміру малого тазу. Саме з боку прямого розміру входу в малий таз
голівка плоду зустрічає першу і найбільшу перепону при проходженні по родовому каналу. Опосередковане
визначення істинної кон’югати проводиться по величині зовнішньої кон’югати, при вимірюванні діагональної
кон’югати, яка визначається в процесі виконання вагінального дослідження, при вимірюванні вертикального
розміру ромба Міхаеліса.
Найточніше розміри малого тазу та, перш за все, величина істинної кон’югати, можуть бути визначені
за допомогою рентгенографії та ультразвукового дослідження.
Для визначення терміну вагітності і величини плоду сантиметровою стрічкою на рівні пупка
вимірюють обвід живота і по середній лінії висоту стояння дна матки над верхнім краєм симфізу.
Основним методом зовнішнього акушерського дослідження є пальпація живота, котра дозволяє
оцінити стан передньої черевної стінки, розміри, форму, тонус матки, положення і розміри плоду, кількість
навколоплідних вод.
При проведенні пальпації плоду в матці використовують чотири способи зовнішнього акушерського
дослідження (прийоми Леопольда) (рис.9).
Перший прийом дає можливість скласти враження про величину матки, рівень стояння її дна, і частину
плоду, розташовану в її дні – при цьому поверхні долонь обох рук розташовуються на матці охоплюючи її дно,
пальці звернені один до одного.
Другий прийом дозволяє визначити в який бік звернені спинка і дрібні частини плоду (тобто положення
і позицію плоду) – руки розташовуються по боках матки, обережно пальпуючи плід на рівні пупка.
Третій прийом ставить за мету визначити характер передлеглої частини та її відношення до входу в
малий таз – права рука охоплює над лоном передлеглу частину таким чином, що великий палець
розташовується з одного її боку, а чотири інших – з іншого. При передлежанні голівка вдається пальпувати
крупну частину округлої форми щільної консистенції.
Четвертий прийом – можна не тільки уточнити характер передлеглої частини, але і визначити рівень її
стояння відносно входу і відносно площин малого тазу. Лікар стає обличчям до ніг вагітної, руки розташовані
на бокових поверхнях матки трохи вище симфізу і обережно просуває їх у глиб між головкою та боковими
відділами входу в таз.
Для оцінки стану плоду використовується метод аускультації. Аускультація проводиться за
допомогою акушерського стетоскопа, котрий має широкий розтруб. Серцеві тони плоду ясні і ритмічні, мають
нормальну частоту 120-140
уд/хв
Місце найкращого вислуховування серцевих тонів залежить від позиції, виду і
передлежання плода (рис.10). При головному передлежанні серцеві тони вислуховуються нижче пупка
праворуч або ліворуч відповідно до позиції, при тазовому передлежанні – вище пупка. При оцінці серцевої
діяльності плоду враховується не лише частота, але і звучність тонів і їх ритмічність. Сучасна ультразвукова
діагностична апаратура дозволяє дати посилене звукове відтворення серцевих тонів. З цією метою може бути
використаний вітчизняний апарат “Малюк”. При аускультації нерідко можна вислухати шум судин пуповини і
плаценти, ритм яких синхронний з частотою пульсу вагітної.
Найважливішим діагностичним методом обстеження вагітної є внутрішнє акушерське дослідження.
Вагінальне дослідження в І триместрі є одним з основних методів діагностики вагітності. Спочатку
оглядають зовнішні статеві органи, промежину і ділянку задньопрохідного отвору, звертають увагу на висоту
промежини (в нормі 4-5см), ступінь змикання статевої щілини, наявність патологічних змін (варикозне
розширення вен, гнійнички, рубці та ін.). Потім пальцями лівої руки розтуляють малі статеві губу і оглядають
вхід у піхву при цьому звертають увагу на забарвлення слизової (гіперемія, ціаноз), стан уретри, вивідних
протоків великих вестибулярних залоз, залишків дівочої пліви. Обов’язковим компонентом вагінального
дослідження є огляд піхви і шийки в дзеркалах, при якому оцінюється стан слизової піхви і шийки матки,
характер виділень з цервікального каналу і вмісту піхви. Пальцями правої руки, введеними у піхву, визначають
його довжину і ширину, стан стінок (набрякання, складчастість, еластичність), потім обстежують шийку матки,
визначають її довжину, консистенцію, положення, стан зовнішнього вічка, досліджують вагінальні склепіння,
їх виразність, болючість, після чого переходять до дворучного дослідження. За допомогою пальців внутрішньої
і зовнішньої рук визначають положення, величину, форму, консистенцію, рухливість та болючість матки,
виявляючи при цьому ряд характерних для вагітності ознак. Далі визначають стан придатків матки, тазової
клітковини і зв’язок матки. При вагінальному дослідженні обстежують також усі доступні для пальпації
внутрішні поверхні малого тазу (внутрішню поверхню лонної дуги, крижову впадину, сідничні ості, крижово-
куприкове зчленування). При внутрішньому дослідженні малого тазу можна виявити патологічні кісткові
утворення (екзостози), зміни форми крижів, отримати уявлення про місткість малого тазу в цілому. Закінчують
дослідження вимірюванням діагональної кон’югати – відстані від найбільш виразної точки мису до нижнього
краю симфізу. Для цього кінець середнього пальця правої руки, що знаходиться у піхві, притискають до мису, і
на вказівному пальці відмічають зовнішньою рукою те місце, яке прилягає до нижнього краю симфізу. Пальці
виводять з піхви і тазоміром вимірюють відстань між відміченою точкою і кінчиком середнього пальця. В
нормі діагональна кон’югата дорівнює 12,5-13см. Віднявши від розмірів діагональної кон’югати 1,5-2см,
визначають розмір істинної кон’югати.