Кацинська Л.Л. Години спілкування: педагогічні технологи та досвід. Класному керівнику 5-6 класів

Подождите немного. Документ загружается.

(Пісня "Мамина вишня").

Ведучий:

Ведуча:

Поклін тобі, тобі осанна

В цей день великий, люба ненько.

За ті важкі години ранні.

За золоте твое серденько,

Що все віддало б в любім зриві,

Щоб тільки ми були щасливі.

Хвала тобі за скорбні хвилі.

За руки, знижені мозолем.

За тії дні, що серцем милим

Молилась ти за нашу долю.

Зносила труд великодушно,

Щоб нам лиш дати хліб насущний.

Поклін тобі, яка в школа вела.

На шлях, де ясне сонце світить, —

Хоча не була сама весела.

Казала все нам — тіштесь, діти,

По днях трудних тих у віконце

Засяс нам утішне сонце!

(Пісня "Осене").

(Виходять двоє дівчаток в білій одежі, на голові віночки, в руках

свічечки, прямують до образа Божої Матері, складають руки).

Ведучий:

1-а дівчиика:

2-а дівчинка:

Мати Божа! Мати Божа!

І тобі ми назбираєм

Ярих квітів повні жмені.

Зберем дзвінки, дзвінки лелійові

Щонайкращі у діброві,

Нарвемо волошків у полі.

Мамочці дай щастя, долі.

На землі одна лиш мати.

Ти нам, там, у небі.

Ти рятуй нашу матусю

В небезпеці і потребі.

Серця наші, наші квіти,

Віддамо тобі в любові.

Захищай матусю нашу

Під святим покровом.

З-а дівчинка:

О, Мати Божа, наша єдина,

Ти — мати в мене, я — твоя дитина.

Щирою любов'ю буду тя любити,

Гріхом не засмучу, доки буду жити.

Пресвятая Діво, світла зорице.

Ми тебе просим, наша царице,

Ми тя взиваєм і руки зносим:

Спасай, спасай нас, усердно просим.

2-а дівчинка:

Ми до тебе прибігаєм і серця приносим,

І у тебе заступництва молимо і просим.

Прости гріхи усім нині, мати наша, ненько.

Щоб ми були чисті серцем і любили неньку,

Щоб ми були чисті серцем, як лелія біла.

Жили слідами добра і честі, Вкраїні служили.

Пісня

О, Мати Божа"

Вірш

Маріє-Діво..."

Маріє-Діво, царице моя,

Тобі несемо в жертві любов,

А ти заступиш всіх, всеблагая,

Хто тільки прийде під твій покров.

У тебе — поміч, ти нам — надія.

Ти — охорона для нас усіх,

Як нас продавить вража затія,

Наставить сіті злоба і гріх.

Пісня "Виростеш ти сину..."

Нині серця, як квіти,

В наших душах — сонця багато,

Ми, вкраїнські малії діти.

Святкуємо матусі свято.

2-й учень:

3-й учень:

Хлопчик:

Дівчинки:

Хлопчик:

Вийле наша ненечка до нас,

На покутті сяде поміж нами.

І всміхнеться любо нам не раз

Радісною усмішкою мами.

Нене наша, мамо золотая,

Не дібрати нам до тебе мови.

Завмирає слово на устах,

Щире слово шани і любові.

Хай малий я, а вже знаю.

Що сказати тобі маю.

Навчила мене природе

Щирих слів мого народу.

Будь все, мамо, так весела,

Як та весна наша мила.

А здорова, як це літо,

Що родить нам Боже жито.

І як осінь, так багата

Всім, шо містить наша хата!

Хоч маленькі ми ше діти,

Мов весняні дрібні квіти,

Величаєм у цю днину

Нашу матір-У країну.

Присягаєм тобі, мати.

Рідний нарід свій кохати

І служити до загину

Спільній неньці — Україні.

Ми до тебе прибігаєм,

Щирий наш привіт складаєм,

За турботи і за труди

Нехай неньці слава буде.

Мамо, зоре наша ясна,

Нині Ваше свято.

Цілий рік у вас, матусю,

Праці так багато...

Дівчинка:

Хлопчик:

Дівчинка:

Вічно ви про нас в турботі...

В білий день і в ночі.

Бережуть нас від пригоди

Материні очі.

Ой, не все сказати вміє

Дитиняча мова.

Мамо, мамо! В рідній хаті

Всьому Ви основа.

З Вашим святом Вас вітаєм

Промінням надії

На щасливі, кращі літа,

Мамо, наша мріє...

Хлопчик:

Мамо рідна, хай святиться Твоє ім'я.

Україно, я — краплинка маленька твоя.

Всі квіти обом Вам складаю до ніг.

Хай скромні не сріблить печаль і журба

І "многими" будугь щасливі літа.

21. КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ ШКОЛЯРА

Мета: уточнити уявлення учнів про ввічливість; учитися

користуватися ввічливими мовними формами (будь ласка, добрий день,

до побачення); викликати бажання піклуватися про інших, виявляти

чуйність і турботливість; довести до свідомості дітей, що найвища краса

людини в тому, що вона живе не тільки для себе, а всі свої сили, енергію,

хист віддає іншим людям.

Обладнання: грамзапис творів П.І.Чайковського, плакат із словами

ввічливості, макет автобуса.

Вчитель. Діти, поведінка людини — це не тільки її особиста справа.

Так було завжди, а надто в наші дні. Як тільки не називають XX століття

(в якому ми живемо) — атомне, космічне, кібернетичне... Але мас наш

час важливу закономірність, що дозволяє назвати його століттям

спілкування. Ми вчимося, працюємо, ходимо в кіно, займаємось спортом.

У кожного з нас протягом дня відбувається десятки контактів з різними

людьми — в школі, на вулиці, в магазині. І щоразу настрій людей

залежить від того, чи привітні вони були, або роздратовані, грубі, — чи

знайшли правильну лінію поведінки. А цс дуже важливо, адже люди всі

різні, а прагнуть одного — миру, спокою, злагоди в своєму житті.

/ учениця. Я вам розповім один випадок, який стався з Мишком.

Одного разу мама Мишка повернулась з роботи. Вона зайшла до кімнати

і помітила брудні сліди ніг. Мишко сидів у батьковому кріслі і читав

книжку. Біля крісла стояли його брудні туфлі, а на столі лежали книжки,

хліб, печиво. "Мишко, чому ти ввійшов в кімнату з брудним взуттям?

Чому не прибрав зі столу?" — запитала мама. "Мені ніколи. Не займай

мене, я читаю цікаву книжку", — відповів Мишко.

— Мишко, поприбирай тут, а я піду приготую чай.

— А що ти завтра робитимеш? Завтра ж вихідний.

2 учениця. (До залу). Як можна оцінити поведінку Мишка? От

сьогодні ми і поговоримо з вами про те, як повинні поводитись учні з

дорослими, друзями, тобто про ввічливість.

Учениці.

(До залу). Що на вашу думку означає слово "ввічливість"?

Вчитель. Ввічливість, діти, — цс вміння делікатно, люб'язно ставитись

до людей, які нас оточують. Уміння поводитись залежно від вимог і

конкретних обставин. Ви закінчите школу

оберете кожен свою професію,

але ким би ви не стали, перш за всс, ви повинні вирости гарними людьми

— добрими, сердечними, ввічливими, незалежно від того, як з тобою

поводяться інші. Доброта, сердечність, ввічливість розкривається

добротою, сердечністю та ввічливістю саме

тому, коли людина зберігає

ці якості в найскладніших, в найважчих для неї обставинах, — не

відповідати злом на зло, або образою на образу, а, навпаки, перемагати

зло добротою свого серця.

Учні разом. Кого ж можна назвати ввічливим?

Учень.

Одного разу Володя їхав містом. На зупинці

автобус зайшла

жінка з маленьким хлопчиком. (Макет автобусу). Володя встав і сказав

жінці: (пауза) "Сідайте, будь ласка" (хором учні). Жінка зраділа

ввічливо

подякувала Володі (хором учні): "Спасибі".

Вчитель:доброта

— невід'ємна супутниця ввічливості. Якщо людина

не має доброти, чуйності до інших, то вона не може бути і ввічливою,

хоча на перший погляд її поведінка чемна.

Учень. (Продовжує). Автобус їхав далі. Поряд з Володею стояв

якийсь чоловік. Йому незручно було триматись за поручні, бо в руках

він тримав громіздкі речі. Автобус зупинився, і раптом цей чоловік, не

втримавшись, сильно штовхнув Володю, але Володя не тільки не

образився на нього, але швидко нахилившись, підняв з полу випавший

із рук цього чоловіка пакунок і повернув йому. Поряд піднявся з свого

місця хлопчик, щоб надати його чоловіку, але, невдоволено надувши

губи, сердито дивився на нього. Цей чоловік подякував

відмовився сісти.

А Володя сказав: "Ходіть, будь ласка, вперед. Вам буде там зручно", —

і допоміг йому потрима

ти

речі.

Вчитель.

(Запитання до учнів). Чому чоловік відмовився від послуги

хлопчика? Як можна назвати поведінку хлопчика? Як повівся Володя?

Хто з них вам більше сподобався? Чому?

Запам'ятайте, діти, правило: завжди поступайте з іншими — які б

вони не були — так, як хотіли б, щоб відносились до вас. Людина ніколи

не бажас собі поганого. Тож все чиніть іншим, як собі. І все робіть так,

як це б робили ви для себе.

2учень. (Читання усмішки А. Гальченка "Робив зауваження").

... Прийшов онук із школи. Глянула бабуся, а новий костюмчик

пожмаканий, усі ґудзики відірвані. "Що ж це ти наробив?", — запитала

бабуся. "Та це я Миколі робив зауваження, щоб не свистів на вулиці", —

відповів онук.

Вчитель.

Який намір був

онука? А як він його здійснив?

як повівся

Миколка? Що потрібно було зробити онукові? А що — Миколі?

Запам'ятайте, діти, шо на вулиці не можна голосно розмовляти,

сміятись, кричати, звертати на себе увагу прохожих. Коли йдете з друзями

вулицею

—

не займайте весь тротуар: це заважає йти іншим людям. Якщо

вам потрібно поговорити з друзями, то відійдіть вбік і розмовляйте

впівголоса. А якщо трапляється, що вам роблять зауваження, то згадайте

"золоте" правило поведінки: все робіть так, як хотіли б, щоб для вас

було зроблено, — і виконуйте його.

А тепер поговоримо про ваше ставлення до старших.

Учні.

(Читання вірша Г.Бойка "Сашко", інсценівки, загадки).

1. По коридору йде вчителька, в руках у неї книжки, зошити,

портфель. Назустріч їй учень. "Добрий день", — і пішов далі.

— Що повинен був зробити хлопчик?

2. Вулицею йде старенька бабуся. Вона несе кошик з яблуками.

Раптом кошик випав у бабусі з рук, і яблука розсипалися. Назустріч їй

біг хлопчик. Він зупинився, подивився і побіг далі.

— Що повинен був зробити хлопчик?

Вчитель.

Читає вірш І.Кульської "Неприємності від чемності").

Запитання: Чи був Пилипко чемним? Чому дорослі були хлопчиком

незадоволені? Як Пилипкові слід було поводитися? Діти, а тепер

подивіться кожен на себе і подумайте, чи не схожий він на Ііилипка?

А зараз у нас в гостях Мальвіна і Буратіно. Вони хочуть поговорити

з нами про правила поведінки між людьми. (Уривок з книги).

Мяльвіня. Добрий день! (Привітно).

Буратіно.

(Буркає під ніс). Добрий день.

М. Чому ти такий невеселий, Буратіно?

Б. Невеселий і все. А тобі що від мене треба?

М. (Не ображається). Чому ти так мені відповідаєш? Я хочу знати,

що з тобою сталося. Може тобі потрібно допомогти?

Б. (Образливо). А що я тобі такого сказав?

М. Нічого особливого ти мені не сказав, але ти розмовляєш зі мною

так, що мені неприємно.

БХто не хоче, нехай зі мною не розмовляє.

М. Буратіно, що в тебе за тон?

Б. Звичайний. Я нікого не ображаю.

М. Я помітила, що ти часто розмовляєш таким тоном не тільки з

друзями, але навіть з татом Карлом.

Б. Подумаєш — тон! Можливо я іноді говорю голосніше, або

капризно, проте я хороший товариш, веселий, допомагаю всім, люблю

всіх веселити. Тільки дехто не сприймає жартів. Іду я вчора і бачу П'єро

послизнувся і як плюхнеться на землю. Я, звичайно, засміявся і запитав

у нього: "Ну, як посадка пройшла?". А він образився і пішов. А що я

йому поганого сказав?

Мальвіна. (Звертається до залу). Діти, чому образився П'єро? Чому

жарт Буратіно був йому неприємним?

Буратіно.

А хіба я один так розмовляю? Я вчусь в інших. Є такі, які

навіть називають один одного грубими словами. Давайте не будемо

думати, що хтось гірше поводить себе, а просто станемо всі кращими.

Добре я придумав, Мальвіно?

Мальвіна. Дуже добре, Буратіно. Треба завжди пам'ятати, що від

доброго слова у людей тепліше на душі, а від злого дружба може

зруйнуватись. Недарма в народі говорять: слово лікує, слово й ранить.

Вчитель.

Діти, а які ще прислів'я про слова ви знаєте?

1. Що маєш сказати, то наперед обдумай.

2. Що посієш, тс й пожнеш.

3. Дружбу дружбою шукають.

4. Із серця мова іде на язик: яке серце — такий і язик.

5. Хто може угамувати язика свого — гой може приборкати і все

тіло своє.

Гра "Допоможи Незнайкові".

1. Незнайко сидить в автобусі біля вікна і з цікавістю дивиться на

нові будинки.

автобус заходить жінка з дитиною. Що повинен зробити

Незнайко?

2. На вулиці Незнайко зустрів дівчинку-однокласницю. Вона йшла

з магазину і несла важку сумку. Що повинен зробити Незнайко?

3. На багатолюдному перехресті стоїть бабуся. Вона в нерішучості

— не знає, як перейти вулицю. Що повинен зробити Незнайко?

Вчитель. Діти, послухавши вас, хочеться, щоб поряд з вами легко і

радісно було жити, щоб приємно було спілкуватися з вами, щоб навколо

завжди була доброта, радість, і ви приносили шастя іншим.

22, КОНКУРС "А Я ПРОСТО УКРАЇНКА, УКРАЇНОЧКА"

У конкурсі беруть участь дівчатка молодших класів. Вони

змагаються за звання "Маленька україночка '.

Свято розпочинається піснею "А я просто українка, україночка".

Ведучим. Кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом

багатьох століть. Звичаї — це прикмети, за якими розпізнається народ

не тільки

сьогоденні, айв історичному минулому; це ті неписані закони,

якими керуються в найменших щоденних і в найбільш національних

справах. Звичаї і рідна мова — це і с характерні ознаки народу.

(Лунає пісня "Стежинка").

Вчитель. На конкурсі учасницям надасться можливість показати

знання народних звичаїв, окрім того, продемонструвати загальну і

мовленеву культуру, сміливість та винахідливість, оригінальність. На

учасниць чекають різні випробування. Комусь пощастить більше, комусь

менше. Але нетреба сумувати в разі невдачі. Українцям

не

личить схиляти

голови

тузі. Наш народ, витривалий, сміливий, дотепний, веселий. Тож

будемо достойними називатись українцями.

А тепер запрошуємо учасниць конкурсу. (Під музику виходять

учасниці

українських костюмах, проходять по залу. Після нього кожна

учасниця коротко представляє себе. Журі оцінює привітання).

Ведуча. Водночас із пробудженням природи від зимового сну па

нашій землі, в Україні, починається цикл весняних свят. Наш народ у

своїх казках створив образ весни

—

красивої дівчинки з вінком на голові.

Вона — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-

веснянками, її зустрічають діти подарунками — солодким печивом у

вигляді пташок. Народний образ весни — це образ краси, сили і надії.

Ведучий.

Тому для наших учасниць ми

пропонуємо перший конкурс

— "Звичаї нашого народу". Дівчатка мають показати, як гарно вони

знають веснянки, їм пропонують розповісти або заспівати веснянку.

Потім учасниці конкурсу витягують жеребки і будуть готуватися

розповісти про обряд або свято весни.

Ведучий. Навесні пробуджується земля — неначе вибухає радісними

барвами. Неможливо навіть перелічити всі фавн і квіти, що казковими

килимами вкривають степи, узлісся, схили гір.

Наші учасниці мали домашнє завдання: створити композицію з

квітів, дати їй назву, а також прокоментувати це завдання. (Учасниці

під музику виходять з композиціями квітів, і по черзі коментують їх).

Ведуча.

"Ой, хустинка, хустиночка! Мережана, шита...". Так говорив

про хустку Т.Г.Шевченко у своїй поезії "Хустина". Наш наступний

конкурс пов'язаний з хусткою. Завдання для дівчаток: хто швидше

зав'яже хустку, хто найоригінальніше пов'яже хустку? (Журі оцінює

конкурс, а для глядачів звучить пісня "Вишиванка").

Ведучий. Все починається з дитинства, з колискової. Звідти беруть

початок наші турботи і радощі, смуток і веселість, тривоги

сподівання.

Колискова —

це

душа, яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть

лише ті, хто вміє слухати. Тож давайте послухаємо, які колискові пісні

підготували наші учасниці. А спочатку — конкурс: "Хто швидко і

правильно загорне ляльку".

(Учасниці під музику загортають ляльки, а потім кожна для своєї

ляльки співає колискову).

Ведучий.

"їжте

вмочайте, а за решту вибачайте!" — припрошувала

господиня гостей. Сьогодні наші учасниці запрошують скуштувати їхніх

страв. Дівчатка змагатимуться за звання "Майсгриня-господиня". Кожна

приготувала одну зі страв української національної кухні. А журі визнає,

хто з них не лише знає українську національну кухню, а й вміє смачно

готувати.

(Під музику виходять учасниці зі своїми стравами, кожна розповідає,

як вона приготувала страву і запрошує до столу. Звучить пісня "А мій

милий-чорнобривий вареничків хоче".)

Ведуча. Пропонуємо конкурс для глядачів. На сцену запрошуємо

тих дівчат, які мають довгі коси.

(Журі визнає найдовшу косу. Переможниця отримує подарунок.)

Ведучий. А зараз — конкурс на кращий танок.

(Ведучі проводять конкурс, журі визначає кращих.)

Веду

ча.

Українська пісня! Хто не був зачарований нею! Вона багата

мелодією, безмежною широтою і красою образів. Під час наступного

конкурсу ми й побачимо, чи знають наші учасниці українські народні

пісні.

(Конкурс "Хто кого переспіває". Учасниця співають по одному

куплету пісні. Хто найбільше знає пісень, той і перемагає.)

Журі підбиває підсумки і визначає переможців.

23. СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

(Володимирсцька СШ Андрісвська Л.О.).

Веду ча. Добрий вечір, дорогі друзі!

Веду чміі.

Здрастуйте!

Ведуча. Дякуємо вам за те, що прийшли сьогодні на наш вечір, на

свято української кухні.

Веду чим.

Сьогодні ви зможете багато дізнатись про різні українські

страви, рецепти приготування і матимете змогу навіть покуштувати їх.

Ведуча. Отож, розпочинаємо наш вечір.

(В зал заходять три дівчини з хлібом на рушнику).

1 Дівчина. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, стрічаємо з хлібом,

любов'ю та миром.

2 Дівчина. Для людей відкрита хата наша біла, тільки й жодна

кривда в неї не забігла.

3 Дівчина. Хліб ясниться в хаті, сяюгь очі щиро, щоб жилось по

правді, щоб жилось у мирі.

Ведучий. Ми хочемо провести декілька конкурсів між нашими

учасниками, щоб виявити, хто з них краще знає українські страви,

перевірити їхню кмітливість, вміння приготувати те чи інше блюдо,

зассрвірувати і прикрасити стіл. Але перш за все — познайомимось з

нашими учасниками.

(Ведучий ознайомлює глядачів з учасниками конкурсу).

Ведуча. Шановна родино! Сьогодні "ми зібралися, щоб поговорити

про те, що завжди було турботою і радість людини, чому вона вищала

свій труд

талант. Про тс, що для кожного з нас звичне, як сонячне світло

чи дихання

—

це хліб

справи. Отож, перше завдання дія наших учасників

було намалювати плакат на тему: "Хліб —основа життя". Хліб

—

оберіг

сім'ї, родини. З давніх-давен народ наш цінував над усе хліб, сіль і честь.

Хліб — то багатство, сіль — гостинність, щирість, а честь — то людська

гідність.

Веду

ча.

Давайте оцінимо художні здібності наших учасників.

(Оцінюють плакати).

Ведучий. А зараз наступний конкурс. Він призначений виробам з

тіста.

Ведуча. Всі ми дуже любимо вироби з тістечка, торти, пироги... Ні

одне свято не обходиться без солодощів, виробів з тіста. І наш

сьогоднішній вечір був би несправжнім святом кухні без печеного.

Коржі — найдавніший вид хліба, що виготовляли з прісного тіста,

а пироги відігравали велику роль

традиційному народному харчуванні.