Кацинська Л.Л. Години спілкування: педагогічні технологи та досвід. Класному керівнику 5-6 класів

Подождите немного. Документ загружается.

Ой ти, мати, порадниця в хаті,

Пораль мені, що людям сказати?

Л чи мені рушники давати,

А чи мені іншого шукати?

Вважалося за велику образу, якщо дів<тна, пов'язавши сватів, опісля

відмовлялася від шлюбу чи навпаки — "взявши рушника", хлопець

пускав погану славу про дівчину, тобто розривав заручини.

Дати рушники — означало готуватись до весілля..

Учень: Вважалося, що рушник з'єднує родинні стосунки сімей

молодого та молодої.

Учитель:

Рушники використовувались і в інших випадках життя.

Наприклад, при зведенні житла ними застеляли підвалини, а ті рушники,

якими піднімали сволоки, потім дарували майстрам.

Навесні, коли зеленіли жита, люди виходили в поле та родиною тричі

обходили лан, несучи на рушниках хліб-сіль.

Рушниками скріплювали купівлю-продаж домашніх тварин.

Хоч загалом для українських вишиваних рушників характерні

спільні ознаки, проте кожен регіон мав свої відмінності:

— кольорові гами регіонів;

— спосіб виготовлення, сюжетне оздоблення;

— окремі області — червоний і чорний кольори.

(Учні співають пісню на вірші Д.Павличка "Два кольори").

Учитель:

Мистецтво виготовляти рушники досить давнє в Україні.

Ця традиція постійно розвивалася, удосконалювалася, набираючи

регіональних ознак.

II. Ознайомлення з виставкою рушників.

III. Виконання малюнків (на спеціальних заготовках).

IV. Виставка малюнків.

V. Висновки вчителя в кінці уроку.

— Що постає у вашій уяві після наших розповідей про рушник?

— З чим можна порівняти рушник?

VI. Усні твори-розповіді.

VII. Заключне слово вчителя про рушник.

Рушник... Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту

почуттів, глибину безмежної любові до своїх

дітей,

до всіх, хто не черствіє

душею. Він щедро простелений близьким

далеким друзям, гостям. Хай

символ цей ще довго живе у наших хатах як ознака великої любові та

незрадливості. Я би хотіла закінчити урок словами закарпатського поета

Василя Густі:

Поки живе чоловік,

Поки сходить і вруниться зілля —

Буде разом довіку рушник

Із началом весни і дороги,

Бо народ у цьому бачити звик

Віру в честь, у життя, в перемогу.

19. Мамина пісня

Родинне свято

(Святково прибраний зал. На стінах — вишиті рушники, серветки,

у центрі — портрет Т.Шевченка.

залі декорації: сільська хата, предмети

побуту та обереги старовинної української сім'ї, композиції з калини та

колосків. На столі — сімейний альбом "Наша родина", книжка

В.Скуратівського "Берегиня", збірки та аудіо записи українських

народних пісень, грамзаписи українських пісень. Лунас у запису пісня у

виконанні співачки Оксани Білозір або Ніни Матвіснко:

Зеленее жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленее жито ше й овес,

Сьогодні зібрався рід наш увесь.

У супроводі пісні, що поступово стихає і замовкає, ведуча

звертається до присутніх).

Ведуча: Шановні гості! Дорогі діти, батьки, наші рідні! Вітаємо вас

на нашому святі! Сьогодні ми зібралися, щоб провести родинне свято,

приурочене маминій пісні.

Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов'язані з

образом найдорожчої для неї людини — матері.

А її колискова звучить найгарнішою музикою навіть годі, коли

посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини

до добра, творчості й снаги.

(Вірш М.Бакая "Солов'їна пісня").

1-й учень: Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав;

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

2-й учень: У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами — мальви, в саду — материнка.

Оспівані щедро в піснях.

3-й учень: Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

4-й учень: Одна Батьківщина, і більш не буває.

Місця, де родилися, — завжди святі,

Хто рідну оселю свою забуває.

Той долі не знайде в житті.

Ведуча: Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з

маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною

ніжністю і простотою. В них — материнська ласка і любов, світ добра,

краси і справедливості.

1-я учениця:Раніше дітей гойдали в колисках, виготовлених

із

лози.

В Україні існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали,

її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, калини,

для неї вибирали легке, м'яке, співуче дерево.

2-а учениця: Колискова пісня... В кожного вона своя. Скільки їх

створив народ! Лагідний материн спів засівав дитячу душу, любов'ю до

людини, природи, до всього живого.

Під цей спів виростали поети та композитори, хлібороби та

робітники, захисники рідної землі, космонавти та вчені, філософи та

просто мудрі люди.

І біда наша в тім, що ми забули пісню, адже її мелодія, мова

виховують доброту, чуйність, милосердя.

(Виконання колискової "Ой ну, люлі, люлі"). Ведуча: Мати...

Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані,

журитись долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила

б...

(Українська народна пісня "Болить моя головонька").

Ведуча: Невтомний біль утрати найдорожчої у світі людини —

матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе означала, коли її не стає

на світі.

Учениця: Мати... Рідна хата... Сучасні письменники, поети

примножують скарбницю синівського слова до рідної неньки, оселі.

Ведуча: Ось як пише Василь Скуратівський у книзі "Берегиня".

(Вчитель зачитує уривок з книги). А наш письменник-зсмляк Василь

Симопенко згадував про свою рідну хату так:

Учень: Ти була мені, наче мати,

Ти служила мені, як могла, —

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жаліла для нас тепла.

Ведучий:

Діти, а які пісні знаєте ви про рідну хату, рідну матінку?

(Діти називають: "Душі криниця" О.Морозова, "Чуєш, мамо"

О.Злотника, "Пісня про рушник", "Смерекова хата", "Заспівай мені,

мамо", "Чорнобривці посіяла мати". Учні виконують пісню "Заспівай

мені, мамо").

Ведучий: Але є, діти, не тільки пісні, створені авторами та

композиторами. Є ще й українські народні пісні. Які українські народні

пісні ви знаєте?

(Учні називають: "Ой, є в світі калина", "При долині кущ калини",

"Подоляночка", "Ой, ходила дівчина бережком", "Цвіте терен", "Ходить

Гарбуз по городу". Учні виконують одну з українських народних пісень).

Учениця:Посивіли від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат,

нічим не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот

тягнеться все живе. Мати — це вічність житія.

Ведучий: Діти, кажіть своїм батькам і ненькам ласкаві слова

щоднини й щогодини, бо хто ж боронить нас від усіх бід та й від самого

себе? Недарма в народі мовиться: "Болить у дитини пальчик, а в матері

— ссрцс". А які ще прислів'я і приказки про маму ви знаєте?

(Діти називають прислів'я і приказки. Учні виконують пісню

"Мамина коса").

1-й учень: Рідна мамо, добра ти моя ненько!

Мамо, мамо, вишенько біленька.

Чуєш, мамо? Горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.

2-й учень: Мамо, мамо! Горлиця, як ти, сива

Проліта крізь літа

Давнім спомином щаслива.

Чуєш, мамо? Більшого нема дива

За пісні, що ти дала, як папороть цвіла.

Ведуча: Друзі! Ось і закінчується наше свято. Ви багато співали,

декламували, уважно слухали вчителя. Чи сподобався вам цей урок? Чи

переконалися ви, що без маминої пісні, рідного неньчиного слова немає

людини?

(Учні висловлюють свої враження від уроку).

Ведуча: Повернімо ж серця наші до краси людської, збагатімо життя

наше маминою піснею.

Учеииця: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

Ученица: Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на свігі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(Учні виконують пісню "Чорнобривці посіяла мати").

Ведуча:Спасибі вам, діти, за щиру розмову, за участь у нашому святі.

20. Свято матері

Ведучий:

Дитина і Мати. Картина звичайна.

А все ж, наче сонця промінням осяяна.

Блакиттю мальована, сонцем залита,

І стяжками чаром веселки сповита...

Загорнена в вічність... в безмежні простори

І краща, ніж земних митців архітвори.

В ній все те найкраще, що мас вселення:

Її малювала рука божественна.

Чисті звуки серця — і біль, і сліз море.

Посвята і розкіш, і щастя, і горе...

Дитина і мати. Картина звичайна.

Життя все нового — незбагненна тайна.

А^чю/Материнство... Святе

прекрасне, оспіване постами, увічнене

художниками. У всіх народів і у всі віки Жінка-Мати була охоронницею,

добріш ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали в сім!, в її

розрадах знаходило спокій зранене і зболене синівське серце.

Ведучий:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Я перед нею помолюся.

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

(На сцені три дівчинки плетуть вінки, хлопчики подають квіти).

1-а

дівчинка:

А моя наймиліша

Зі всіх людей ненька

Тиха, мов голубка,

Щира і миленька.

2-а

дівчинка:

Нема у цілім світі,

Всім вам признаюся.

Кращої матусі,

Як моя матуся.

3-а дівчинка:

Я свою матусю

Щиро так кохаю;

Що і розказати

Не вмію, не знаю.

1-а

дівчинка:

Коли я хворенька,

Прийде моя ненька.

Тільки раз погляне.

Мені легше стане.

1-й хлопчик:

Над матері в світі

Немає опіки.

Материне серце -

Це найкращі ліки.

2-а дівчинка:

Мені все говорить

Щовечора ненька.

Що я — українка.

Мов квітка пишненька.

2-й хлопчик:

Не раз біля мене сяде моя мати

Про славне минуле мені розказати.

І слухаю радо довгенькі години

Про князів, гетьманів, вождів України.

І про тих героїв, що за її волю

Голови поклали в широкому полі.

1-й хлопчик:

Туди, де в могилах вони сплять глибоко,

Мене моя мати провадить щороку.

І каже: "Хоч трупом поля застелили,

Вони нашу славу підняли з могили".

3-я дівчинка:

Як то усе гарно

Бозя в небі склала.

Що мені й Марусі...

Всім нам маму дала.

(Вбігають діти з квітами).

Декілька дітей (разом): Вітайте! Ми квіти нарвали на полі

—

сьогодні

святкуєм день Матері в школі.

1-а дівчинка:

А ми ось віночка сплели за хвилину.

Щоб ним заквітчати матір-Україну.

2-а дівчинка:

А ми таку пісню в чссть матері склали,

Щоби на святі її заспівали.

(Пісня "Чорнобривці").

Дівчинка:

О, Матінко!

Любити так, як любиш ги,

Ніхто не вміє на землі.

Тому ми всі — дітей гурток —

Сплітаємо тобі вінок

З найкращих квітів навесні.

Тому — при гомоні пісень —

Святкуємо твій, мамо, день.

Хлопчик:

О, Матінко!

Травневий блиск, травневий чар

І квіти з рідних піль і лук.

Приносимо тобі — як дар,

І хилимось до твоїх рук.

Ти — сонечко для наших віч

Весь довгий вік — і в день, і в ніч.

Тому в неділю цю святу

Тобі приносим яр-красу

При звуках дзвонів і пісень

Святкуємо твій, мамо, день.

Дівчинка:

О, Матінко!

В любові і подяки день

Прийми від нас, дітей, привіт.

Під звуки радісних пісень

Ми просим з глибини сердець.

Щоб добрий Бог, щоб Бо г-Отець

Тобі багато щастя дав,

Щоби тебе нам зберігав

Сто літ, сто літ.

1-й хлопчик:

Ой, пішов би я до Березня

Поміж березами:

Дай, Березню, трохи квіток

На свято для мами!

— Ще квіточки не зацвіли,

Листочки маленькі.

Земля встала, та не вбралась

Ще на свято неньки.

2-й хлопчик:

Ой ти. Квітню, ти так гарно

Земленьку вбираєш,

Ти вже, певно, для матусі

Гарні квіти маєш.

— Ой, вбираю я эемленьку,

Вбираю, як вмію,

Але свято неньки вбрати,

Здасться, не вспію.

3-й хлопчик:

Ой ти. Травню, красний Травню,

Прибраний багато,

Ти даш мені одну днину

Матусі на свято? -

Ой! І знав я, колись буде

Матусине свято,

Тому кожну свою днину

Вбрав гарно, багато.

(Виконується на сопілці в'язанка веснянок).

Читець:

Мама вишила мені

Квітами сорочку,

Квіти гарні, весняні.

— На, вдягай, синочку.

В нитці — сонце золоте,

Пелюстки червоні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишивані.

Вишиваночку візьму.

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

(Пісня "Два кольори").

1-й учень:

Пам'ятаймо, любі діти,

Пам'ятаймо завжди з вами,

Що для нас у всьому світі

Найдорожчі — наші мами.

2-й учень:

Нам, маленьким

дорослим,

Все дають вони з любов'ю:

Ніжне серце, світлий розум,

Силу нашому здоров'я.

Л-й учень:

Як ставали ми на ноги,

Перший крок був наш ло мами!

Радість маем чи тривогу -

Серце мами завжди з нами.

4-й учень

Де сини її та дочки -

Завжди там вона думками.

Пишем в класі ми на дошці

Наше перше слово — мама.

(Пісня "Пісня про рушник").

(Вірш Людмили Височииської "Приїжджайте частіше додому").

Приїжджайте частіше додому.

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави.

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Пригадайте дитинства стежини.

Поцілуйте батьківські сивини.

Зачерпніте водиці з джерельця.

Прихиліться серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати, —

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

(Вірш "Матері").

Додому щу, везу гостинці:

Для мами — хустку, для хати — синьку.

Побачить мати, всміхнеться мати

І буде знову теплом вгощати.

Заб'ється в зморшках крута сльозинка.

Ну що ж ви, мамо, моя єдина!

І будуть довго іти розмови.

Матусю рідна — зоре ранкова.

Як вечір ляже на тихі шати,

То буде мати мені співати,

Від серця пісня, як сон щаслива.

Дитинством пахне хатина синя.