Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
туральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансо
ваний за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в
будьякому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у
готівковій чи безготівковій формах.
Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що
даний безвалютний товарообмін здійснюється на основі
рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами.
Бартерний контракт за своєю структурою являє собою
ніби здвоєний контракт купівліпродажу. Кожна зі сторін є і
продавцем і покупцем. Загальна сума бартерного контракту
визначається сторонами в єдиній валюті після внесення ви
правлень, зведених з урахуванням базисних умов поставок.
Кількісні обсяги постачань товарів з кожної сторони коригу
ються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторони
була однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона
контракту сплачує у своїй країні самостійно без взаєморозра
хунків.
Бартерні контракти часто виступають як разові спробні
постачання на ринок з метою визначення попиту, каналів збу
ту, а також при нестачі валютних коштів.
Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозво
ляє партнерам гнучко виконувати свої зобов’язання з ураху
ванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи то
варній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних
коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.
Залежно від обсягу зобов’язань розрізняють три варіанти
зустрічних закупівель.
Перший варіант. Він допускає, що зобов’язання зустрічної
закупівлі містить контракт купівліпродажу, в якому передба
чається, що імпортер сплачує повну вартість товарів згідно з
документами, що підтверджують поставку, а експортер прий
має на себе зобов’язання купити не пізніше від установленого
терміну зустрічні товари на всю суму експортного контракту.
Імпортер визначає перелік товарів зустрічного постачання, їх
211
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
основні характеристики, ціни і вимагає від експортера пред
ставлення в комплекті платіжних документів і банківської га
рантії належного виконання зобов’язань щодо зустрічних по
ставок, тобто фінансового забезпечення угоди.
Сторонами укладаються основний і додатковий контрак
ти, в яких вони обмінюються ролями продавця і покупця.
Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з
яким імпортер оплачує одну частину суми коштами, а іншу —
зустрічними поставками товару. На суму зустрічних поставок
укладається додатковий контракт, що відображає основні зо
бов’язання імпортера по постачанню зустрічних товарів пого
дженої номенклатури, певної якості і рівня цін. У випадку не
виконання зустрічних зобов’язань за додатковим контрактом
імпортер основного контракту зобов’язаний оплатити експор
теру всю суму, що залишилася, грошима.
Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з
яким близько половини вартості поставленого товару імпор
тер оплачує коштами, а частину, що залишилася, — зустрічни
ми поставками товарів. Але в цьому випадку він здійснює
зустрічні поставки авансом, тобто до основної поставки. Такі
зустрічні закупівлі називаються авансовими, чи попередніми.
Контракти на основну поставку і на авансову поставку
пов’язані між собою таким чином, що закінчення виконання
зобов’язань по зустрічному авансовому постачанню товарів є
початком виконання зобов’язань за основною поставкою.
Для захисту своїх інтересів експортер в основний кон
тракт включає обов’язки імпортера надати фінансові гарантії
виконання зустрічних поставок.
Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки
товарів за додатковим контрактом здійснюються тільки за на
явності банківської гарантії належного виконання зобов’язань
на всю суму авансових поставок.
Викуп техніки, що була у використанні, при збуті більш
нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі екс
212
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
портер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу
продукцію, а імпортер — можливість звільнитися від мораль
но застарілої техніки, а також продати її за залишковою
вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної
техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж
за нову і становить залежно від її стану, моделі, року виготов
лення й інших умов приблизно 10–20% вартості нової.
Операції з давальницькою сировиною. Давальницька
операція — це постачання однією країною сировини, напівфа
брикатів, комплектуючих деталей для їх наступного перероб
лення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє
постачання готових виробів у країну першого експорту.
Економічний зміст таких операцій полягає в тому, що
власник сировини, не маючи потужностей для її перероблен
ня, передає її переробному підприємству, що знаходиться в
іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення вироб
ництва заданої кількості готової продукції, покриття витрат,
пов’язаних з переробленням, а також для забезпечення визна
ченої норми прибутку переробному підприємству.
Вартість наданої для перероблення сировини і готової
продукції, що закуповується, при реалізації міжнародного
контракту визначається на базі світових цін. Митний режим,
що застосовується до даних угод, передбачає звільнення
сторін угоди від заходів економічного впливу держави, сплати
вивізного мита, якщо під час виробничого процесу перероб
лення митний контроль підтвердить, що продукція, яка підля
гає вивезенню, виготовлена саме з визначеної в контракті да
вальницької сировини і відповідно до встановлених і погодже
них норм виходу готової продукції з даної сировини.
Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків пе
редбачаються в основному в товарній, а не грошовій формі.
Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної
торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умо
вах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення
213
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і
вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьо
му устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.
Метою даних операцій є: створення нових виробництв, но
вої продукції, насичення сучасним устаткуванням і техно
логією енергоємних галузей промисловості, що потребують
реконструкції.
У контракті передбачаються такі зобов’язання іноземного
експортера:
поставити необхідне устаткування;
передати супутні ліцензії на використання винаходів і
ноухау з виділенням їх вартості в загальній сумі;
виконати монтажні роботи;
забезпечити пуск в експлуатацію;
навчити персонал.
У компенсаційній угоді ціни визначаються двома основ
ними способами:
а) використання світових цін, що діють на дату підписан
ня угоди, без наступної їх зміни до повної компенсації. Ко
мерційні ризики при зменшенні чи збільшенні цін на компен
суючу продукцію несе, відповідно, покупець чи продавець ус
таткування. Однак сторони можуть заздалегідь визначити
термін компенсації;
б) постачання компенсуючої продукції здійснюється що
раз за поточними цінами відповідно до кон’юнктури. Недолік
цього способу — багаторазове узгодження цін і труднощі з виз
наченням терміну закінчення компенсації.
Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на су
ми, що не перевищують 20 млн дол. і на термін не більше 3
років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію встановлю
ються тверді і фіксуються щорічно.
Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5–10
років) компенсаційні операції великомасштабного характеру
(100 млн дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що екс
214
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
портер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу
продукцію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмов
ляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру ре
алізації продукції компенсує експортерові вартість устатку
вання і кредит.
Таким чином, складна компенсаційна угода має тристо
ронній характер.
Для виконання таких угод укладають контракти на поста
чання конкретного устаткування і на постачання компенсую
чої продукції, третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між
експортером устаткування і третьою стороною укладається
договір про умови погашення суми устаткування і вартості
кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.
При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди
зазвичай звертаються до міжнародної практики вибору парт
нерів на умовах відкритих міжнародних торгів, організації
тендерних комітетів.
Наступною складовою зовнішньоторговель
ної моделі є торгівля послугами.
Послуга — це виконання згідно з догово
ром однією стороною (виконавцем) за за
вданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснен
ня певної діяльності, що споживаються у процесі їх реалізації.
Послуги у ЗЕД — це економічні відносини між двома сторона
ми — резидентами та нерезидентами.
Послуги і торгівля ними якісно відрізняються від товарів і
торгівлі товарами.
Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна
на відміну від товарів, побачити і відчути на дотик; вони не
піддаються збереженню; торгівля послугами пов’язана з їх ви
робництвом; експорт послуг означає надання послуги інозем
цю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній
території країни. Однак вищенаведений опис характеристик
має обмеження. Деякі послуги можна побачити (наприклад,
215
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
Зовнішня
торгівля
послугами
звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (на
приклад, система телефонного автовідповідача).
Різниця між товарами і послугами полягає також у тому,
як, яким чином уряд надає захист власному виробникові. Як
що виробничі галузі промисловості відгороджуються через
встановлення тарифів, кількісних обмежень тощо, то сфера
послуг відгороджується головним чином національними нор
мативами і правилами відносно прямих іноземних інвестицій
і участі іноземних постачальників послуг у діяльності
національних підприємств.
Захист сфери послуг не можна забезпечити заходами на
кордонах через нематеріальний характер послуг, а також тому,
що небагато операцій з послугами пов’язані з перетинанням
кордонів.
Різні характеристики послуг впливають на спосіб, яким
здійснюються міжнародні операції. Якщо міжнародні операції
з товарами передбачають їх фізичне переміщення з однієї
країни до іншої, то тільки деякі види операцій з послугами пе
редбачають рух через кордони. Однак для більшості операцій
у сфері послуг час і місце споживання не можна відокремити,
тому постачальника послуг слід наблизити до споживача.
Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуван
ням чотирьох способів, зокрема:
1) транскордонне постачання, тобто надання послуг через
кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються
через кордон, його перетинає тільки послуга. Прикладами
транскордонних операцій можуть бути послуги, що передають
ся через засоби телекомунікації (консультації по телефону або
по факсу, постачання послуг поштою, переказ грошей через
банки), послуги, вкладені в товари (технічний звіт консультан
та, програмне забезпечення на дискеті), транспортні послуги;
2) споживання за кордоном, тобто переміщення спожи
вачів до країни експорту. Постачальник не переміщується (ту
ризм, освіта, медичні послуги в лікарні іншої країни, послуги з
216
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
ремонту суден, якщо судно однієї країни відправляється до
іншої для ремонту);
3) комерційна присутність, тобто створення комерційної
присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги
(відкриття філії чи дочірньої компанії). Постачальник послуг
переміщується, а споживач не переміщується (наприклад,
прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція,
банківська послуга, що надається через філію чи відділення
іноземного банку);
4) присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд
фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг (на
приклад, гастролі театрів, артистів, лекції професорів універ
ситетів, послуги архітекторів, юристів, подорожування інозем
ного консультанта до країни для надання консультаційних по
слуг) [68, с.100–101].
Загальна кількість послуг, якими торгують останніми дво
ма способами, значно вища від тих, котрими торгують у випад
ку застосування перших двох. Однак новітні досягнення ко
мунікаційних технологій і розвиток електронної торгівлі ство
рюють для компаній дедалі більше можливостей надавати по
слуги в режимі транскордонного переміщення, не створюючи
комерційної присутності в країніімпортері.
Можливі випадки, коли для надання послуги може вико
ристовуватись не лише один спосіб постачання. Наприклад,
певна консультаційна послуга може бути надана засобами те
лекомунікації і безпосередньо присутніми фізичними особами.
В Україні діє Державний класифікатор ДК 01297 “Кла
сифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності”
(КПЗЕД). Він є складовою частиною державної системи кла
сифікації і кодування технікоекономічної та соціальної
інформації.
КПЗЕД призначено для використання органами статисти
ки та тими підприємствами, організаціями, установами, що бе
руть участь у зовнішньоекономічній діяльності (підприємства,
217
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
банки, біржі, комерційні структури, будівельні та транспортні
організації, річкові та морські порти, готелі, ресторани та за
клади громадського харчування, вищі навчальні заклади, ту
ристичні бюро, пошти, страхові компанії та інші організації й
установи, які здійснюють експортімпорт послуг).
Використання КПЗЕД забезпечує проведення статистич
них обстежень послуг зовнішньоекономічної діяльності та
аналізу статистичної інформації щодо експортуімпорту по
слуг (складання платіжних балансів України).
До КПЗЕД включено види послуг, що використовуються
у звітності, обліку та статистиці експортуімпорту послуг.
За структурою КПЗЕД складається з двох блоків: іден
тифікації та назви. Блок ідентифікації має ієрархічну систему
класифікації та систему кодування з використанням літеро
цифрового коду. Для виділення послуг за видами діяльності
класифікація поділяється на секції, розділи, групи, класи,
підкласи. Так, КПЗЕД поділяється на 16 секцій:
послуги, пов’язані із сільським господарством, мислив
ством та лісовим господарством;
послуги, пов’язані з рибним господарством;
послуги у видобувній промисловості;
послуги в обробній промисловості;
послуги у виробництві електроенергії, газу та води;
послуги, пов’язані з будівництвом;
послуги, пов’язані з оптовою та роздрібною торгівлею,
торгівлею транспортними засобами, послуги з ремонту;
послуги готелів і ресторанів;
транспортні послуги;
послуги, пов’язані з фінансовою діяльністю;
послуги в операціях з нерухомістю, здаванням під найм
та послуги юридичним особам;
послуги, пов’язані з державним управлінням;
послуги, пов’язані з охороною здоров’я та соціальною
допомогою;
218
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
колективні, громадські та особисті послуги;
послуги домашньої прислуги;
послуги, пов’язані з екстериторіальною діяльністю (з
діяльністю різних міжнародних організацій).
До третьої складової зовнішньоторговельної
моделі відноситься торгівля продукцією
інтелектуальної праці (міжнародний техно
логічний обмін). Продукція інтелектуальної
праці має не тільки наукову, а й комерційну
цінність. Серед неї розрізняють:
патент — свідоцтво, яке видається відповідною держав
ною установою винахідникові; воно засвідчує його мо
нопольне право на використання цього винаходу;
ліцензія — дозвіл, який видається власником технології
(ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом,
зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання
цієї технології упродовж визначеного часу і за визначе
ну плату;
копірайт — ексклюзивне право автора літературної,
аудіо чи відеопродукції на показ і відтворення своєї ро
боти;
товарний знак — символ (малюнок, графічне зображен
ня, поєднання букв тощо) певної організації, що вико
ристовується для індивідуалізації виробника товару і
який не може бути використаний іншими ор
ганізаціями без офіційного дозволу власника;
ноухау — надання технічних знань, практичного
досвіду технічного, комерційного, управлінського,
фінансового й іншого характеру, що є комерційною
цінністю, які застосовуються у виробництві і про
фесійній практиці і не забезпечені патентним захистом
[66, с.349; 74, с.112].
До форм торгівлі продукцією інтелектуальної праці відно
ситься також торгівля науковотехнічними послугами
(інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу).
219
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
Зовнішня
торгівля
продукцією
інтелектуальної
праці
При зовнішній торгівлі продукцією інтелектуальної праці
підприємцям варто брати до уваги такі її особливості:
1. Розвиток ринку наукоємних технологій. Прогресив
ною вважається тенденція не просто зростання експортного
потенціалу країни, а його “інтелектуалізація”, тобто збільшен
ня частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній
структурі експорту. Це є чинником економічного зростання.
Поглиблення міжнародного поділу праці призводить до зрос
тання зовнішньоекономічних інноваційних ресурсів, пов’яза
них з міжнародним трансфертом технологій. Міжнародний
технологічний обмін може до певної міри компенсувати неста
чу коштів для фінансування науковотехнологічного розвитку
країни.
Між технологічним прогресом країни та її ринковою кон
курентоспроможністю існує прямий зв’язок. Зміни в конку
рентоспроможності різних країн на світовому ринку складних
у технічному відношенні товарів відбуваються одночасно з
аналогічними змінами у відповідних позиціях країн у галузі
розроблення і впровадження нових технологій.
Про прямий зв’язок між розвитком передових технологій
у країні та рівнем її заможності свідчить показник частки екс
порту високотехнологічних товарів в експорті обробної про
мисловості.
Загальновизнаною класифікацією високих технологій для
експорту та імпорту продукції, що втілює нову та лідируючу
технологію, є класифікація, розроблена в США, яку викорис
товують міжнародні організації для виконання статистичних
порівнянь різних країн. За цією класифікаційною системою
можна дослідити торгівлю продукцією високих технологій у
10 головних технологічних галузях:
Біотехнологія — медичне та промислове застосування
передових генетичних досліджень, спрямованих на створення
нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для ви
користання в медицині та сільському господарстві.
220
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ