Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
надання послуг по виконанню проектних і ремонтних
робіт, по технічному обслуговуванню та здійсненню
технологічних операцій, що зв’язані з виготовленням та
реалізацією кінцевої продукції [27].
Особливості міжнародного виробничого кооперування:
суб’єктами кооперації є промислові підприємства з
різних країн;
кооперація не супроводжується створенням будьяких
організаційних структур;
сторони на основі попереднього узгодження умов
спільної діяльності пристосовують своє виробництво
до здійснення кооперації;
проведення уніфікації об’єкта кооперування, тобто вве
дення спільних технічних вимог, технічної докумен
тації, вимог техніки безпеки;
закріплення в договірному порядку в якості головних
об’єктів кооперування видів комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, технологій тощо;
розподіл між сторонами в межах узгодженої програми
завдань, закріплення виробничої спеціалізації та коор
динація їх господарчої діяльності;
додержання графіка виконання виробничих програм в
узгоджених обсягах, асортименті, якості;
довгостроковість, стабільність та регулярність відносин
між партнерами, що підвищує їх зацікавленість у тако
го роду зв’язках і веде до встановлення між кооперато
рами установлених виробничих і технологічних
зв’язків, тісної взаємодії та взаємозалежності;
різний соціальноекономічний характер відносин між
партнерами, що залежить від того, чи є кооперування
внутрішньофірмовим або міжфірмовим.
Розвиток міжнародного виробничого кооперування зу
мовлений такими чинниками:
суттєве ускладнення продукції, що виготовляє
підприємство. Це практично виключає якунебудь
241
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
можливість масового випуску усіх компонентів машин
та устаткування на одному підприємстві;
зростання капіталоємності виробництва та ускладнен
ня програм організації випуску нової продукції, що по
требує великих фінансових коштів;
загострення конкурентної боротьби на світовому ринку
змушує підприємства знижувати витрати виробництва
на одиницю виготовленої продукції. Для машино
будівництва в розвинутих країнах характерним є виго
товлення уніфікованих компонентів кінцевої продукції
спеціалізованими фірмами на виробничих потужнос
тях великих компаній. Це дає можливість компаніям
підвищити ступінь використання власних площ та ус
таткування, збільшити серійність випуску продукції,
удосконалити технологію, знизити витрати на робочу
силу тощо;
розвиток співробітництва між окремими компаніями.
У сучасних умовах одна компанія не може в короткі
строки вирішити складні виробничі проблеми щодо
розроблення та створення принципово нових конст
рукцій та виробів;
поступове зниження ставок мита між розвинутими
країнами, особливо на комплектуючі вироби, а також
значний розрив у рівні мита на проміжну продукцію та
готові вироби у країнах, що розвиваються.
Між українськими підприємствами та підприємствами
СНД виробнича кооперація здійснюється на основі Угоди про
загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої ко
операції підприємств і галузей держав — учасниць СНД та По
ложення про порядок поставок і митного оформлення про
дукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей дер
жав — учасниць СНД [15,26].
Метою Угоди є створення загального економічного про
стору на базі ринкових відносин, забезпечення сприятливих
242
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
умов для підтримання і взаємовигідного розвитку виробничої
кооперації і прямих зв’язків між підприємствами та галузями
в межах Співдружності.
Сторони повинні проводити погоджену політику у сфері
розвитку міжнародної спеціалізації та кооперації вироб
ництва, умов їх здійснення; визначення пріоритетів у галузях
промисловості; сприяння розробленню і реалізації спільних
пріоритетів у галузях промисловості; сприяння розробленню і
реалізації спільних проектів і програм; проведення багатосто
ронньої координації виробництва, включаючи сферу конверсії
оборонних галузей.
Головні умови цієї Угоди:
сторони не застосовують ввізного та вивізного мита, по
датків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів, які
поставляються по кооперації;
порядок поставок спеціальних комплектуючих виробів,
призначених для виробництва озброєння та військової
техніки, а також інших специфічних товарів, що підля
гають нетарифним заходам регулювання з метою до
тримання встановлених міжнародних гарантій, визна
чається окремими міжурядовими угодами;
сторони не перешкоджають відкриттю рахунків у своїх
банках у порядку і в терміни, передбачені їх національ
ним законодавством. Вони доручають відповідним ор
ганізаціям здійснювати роботу, пов’язану із зближенням
законодавства і практики господарювання у цій сфері;
сторони утримуються від вимог оплати товарів (робіт,
послуг), що поставляються, у вільно конвертованій ва
люті;
підприємства реалізують вироблену ними продукцію
(роботу, послуги) за цінами, що визначаються ними за
погодженням між собою;
сторони забезпечують створення умов, необхідних для
безперешкодного здійснення розрахунків за поставки
243
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
продукції та послуги. Порядок відкриття та ведення
взаємних рахунків встановлюється відповідно до домо
вленості між центральними (національними) банками
сторін;
сторони погоджують умови надання кредитів та інвес
тицій, що стимулюють розвиток кооперації в на
укоємних виробництвах та експортно орієнтованих га
лузях, а також випуск імпортозамінної продукції;
сировина, матеріали та комплектуючі вироби, які по
ставляються в межах цієї Угоди, не підлягають реекс
порту в треті країни, у тому числі іноземним фізичним,
юридичним особам або міжнародним організаціям, без
письмової згоди уповноваженого органу державипо
стачальника;
з метою розвитку інтеграційних процесів у виробничій
сфері проводиться послідовна робота з координації та
зближення норм національного законодавства щодо
господарюючих суб’єктів у частині регулювання коопе
раційних зв’язків підприємств і галузей;
організовується спільне опрацювання таких проблем:
розроблення типових договорів і угод про довго
термінову виробничу кооперацію;
проведення маркетингових, лізингових досліджень,
організація виставок і надання рекламних послуг;
розвиток між державами — учасницями Співдруж
ності та іншими заінтересованими державами сучас
них інформаційних комунікацій, що забезпечують
сприяння у пошуку партнерів, підготовці, укладанні
та виконання договорів (контрактів);
г) здійснення спільних заходів щодо підготовки
спеціалістів.
Галузеві та міжгалузеві угоди про виробничу кооперацію з
міністерствами та відомствами держав — учасниць СНД з бо
ку України укладаються відповідними центральними органа
244
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
ми виконавчої влади за напрямами. Обсяг продукції, що по
ставляється за виробничою кооперацією в рамках цих угод і
підлягає квотуванню, визначається відповідними міністерст
вами і відомствами в межах експортних квот, установлених
Кабінетом Міністрів України.
Ці угоди реалізуються шляхом укладання на їхній основі
договорів (контрактів), які подаються до митниці за місцем їх
державної реєстрації. Митні органи здійснюють декларування
та облік продукції (надання послуг), що поставляється за ви
робничою кооперацією.
У міжнародному виробничому кооперуванні виділяють
три форми:
поставка або обмін між кооператорами комплектуючи
ми виробами для здійснення наступного складання
кінцевої продукції на підприємствах кожного з парт
нерів або одного з них;
кооперування на основі організації спільного вироб
ництва. Сторони об’єднують зусилля та кошти щодо ре
алізації конкретних програм створення та випуску но
вого єдиного кінцевого продукту;
кооперування шляхом погодження виробничих про
грам. Асортимент продукції розподіляється між
підприємствами, об’єднуютьсяя зусилля щодо спільних
виступів у торгах, здійснюється співробітництво шля
хом використання вільних потужностей кооперантів
[58, с. 620].
Ефективною формою спільної
підприємницької діяльності між українськи
ми суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єкта
ми господарської діяльності є створення спільних
підприємств (СП).
Спільне підприємство — це підприємство (організація)
будьякої організаційноправової форми, іноземні інвестиції в
статутному фонді якого становлять не менше ніж 10% [12].
245
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
Спільні
підприємства
Сутність спільних підприємств полягає в тому, що вони
базуються на спільному капіталі вітчизняних та іноземних
партнерів, на спільному управлінні та на спільному розподілі
результатів (прибутку) та ризиків.
Загальною метою створення СП є поліпшення довгостро
кових перспектив одержання прибутку підприємством шля
хом реалізації угод про:
спеціалізацію та кооперування виробництва;
спорудження великих промислових та інших об’єктів,
які потребують складного та дорогого устаткування, ве
ликих капіталовкладень;
налагодження виробництва нових видів продукції (по
слуг);
здійснення науковотехнічного співробітництва, у тому
числі спільного використання капіталів, ліцензій, тех
нологічного досвіду та знань.
Створення СП являє собою нову форму поділу ринку,
форму погодження між підприємствами про спільну експлуа
тацію нової виробничої сфери шляхом об’єднання капіталів,
які належать підприємцям двох або декількох країн.
Стимулом до заснування СП можуть бути чотири кате
горії мотивів:
а) правові:
законодавча заборона створення філій іноземних ком
паній без участі в них місцевих партнерів та дис
кримінаційні дії уряду приймаючої країни;
можливість отримати певні пільги з боку країнире
ципієнта (наприклад, пільгове оподаткування для іно
земних фірм за участю місцевого партнера);
б) виробничі:
можливість використати наявні переваги партнера, ко
ли інший партнер зазнає нестачу того чи іншого виду
ресурсу, необхідного йому для прибуткової реалізації
виробничого потенціалу (фінансові, трудові ресурси,
246
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
сировинні матеріали, технології, патенти, управлінські
кадри);
бажання розширити зовнішньоекономічні операції та
підвищити ефективність виробництва (наприклад, до
сягається економія на масштабах за рахунок зростання
обсягів виробництва та збільшення оперативного роз
поділу накладних витрат);
в) ринкові:
зростання витрат, пов’язаних з розвитком
підприємництва та загостренням конкуренції на світово
му ринку. Об’єднуючи ресурси, фірми підвищують свої
шанси в боротьбі з потужними конкурентами. Створю
ються більші можливості щодо підвищення якості і кон
курентоспроможності виробленої продукції та послуг;
можливість для партнерів злити частки своїх виробни
чих потужностей, залишивши неторканою національну
власність материнських компаній, що дає визначні
політичні та пільгові переваги;
досягнення більш повного задоволення потреб насе
лення країн у високоякісних товарах і послугах;
г) зменшення ризику:
у тих випадках, коли здійснення капіталовкладень у
конкретній країні пов’язане з певними економічними
або політичними ризиками, доцільніше залучати до цієї
справи місцевого партнера;
можливість розподілу ризику. Найчастіше цим моти
вом керуються компанії, які здійснюють спільне
підприємництво у сфері НДДКР, а також у тих галузях
виробничої діяльності, що потребують великих
первісних інвестицій і де кінцеві результати важкопе
редбачувані.
Головна перевага спільного підприємництва — це створен
ня сприятливих стартових умов для нового виробництва. Але
створення СП пов’язано з деякими недоліками:
247
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
зіткнення інтересів партнерів. Причиною суперечнос
тей можуть бути питання накопичення і розподілу при
бутку, а також такі аспекти ведення справ як загальна
стратегія фірми, науководослідна діяльність, стиль уп
равління, обмін і контроль, маркетингова політика і
стратегія, особливий склад фірми;
спільне підприємництво означає поєднання двох і
більше корпоративних культур (ліній поводження, ме
тодів ведення справ тощо), які часто можуть бути до
сить різними. Якщо не вдається подолати ці
відмінності, добитися взаєморозуміння і довіри, то
підприємство приречене на провал;
додаткові витрати на підготовку для початку спільної
діяльності. Вони можуть виникати на всьому протязі
створення СП: на етапах первісних контактів з по
тенційними партнерами, попередніх переговорів щодо
укладення договору про співробітництво, а також кон
кретного планування та організації завдань для кожно
го з партнерів;
витрати на комунікацію та координацію дій між парт
нерами. Спільна діяльність партнерів спонукає до роз
роблення певних інформаційних та комунікаційних ме
ханізмів, які не потрібні звичайному підприємству.
Створення та впровадження таких механізмів пов’яза
но з підвищеними витратами на контролювання щодо
їх додержання та ефективного функціонування;
проблема розподілу контролю. Ефективне керування
СП передбачає врахування двох конкуруючих цілей:
перша — створити стимули, які спонукали б партнерів
виділити необхідні ресурси для функціонування ново
го підприємства; друга — змусити партнерів відмови
тись від деякого обсягу контролю над цими ресурсами.
Оскільки мотиви фірм при створенні СП, як правило,
різні, то їх інтереси та вимоги вступають у протиріччя.
248
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Розподіл функцій управління також може стати причи
ною скасування переговорів щодо створення СП.
Спільні підприємства мають свої особливості та харак
терні риси:
СП створюються шляхом часткового об’єднання ак
тивів (грошові кошти, будівлі та обладнання, інтелекту
альна власність тощо);
підприємствапартнери поділяють відповідальність, яка
пов’язана з управлінням, що здійснюється за допомогою
створення нових органів управління у кожному з них;
довгострокові капіталовкладення;
спільне підприємництво може охоплювати тільки час
тину діяльності партнерів. Кожен з них має право
зберігати свою виробничу індивідуальність та продов
жувати реалізовувати проекти, які не підпадають під
угоди про співробітництво;
увесь обсяг спільної діяльності не може складатися з
окремих самостійних підпроектів і тому якість та інтен
сивність взаємозв’язків між партнерами суттєво впли
ває на результати;
розподіл між партнерами прибутку та ризиків
здійснюється відповідно із внеском капіталу кожного з
них.
Найважливішими ознаками, за якими можна класифіку
вати СП, такі [49, с. 148; 55 с. 399; 68, с. 27]:
вид діяльності. Розрізняють виробничі, торговельні,
впроводжувальні, сервісні та інші види СП. У випадку,
якщо підприємство планує здійснювати види діяль
ності, які потребують отримання спеціального дозволу
(ліцензії), то його необхідно отримати до початку прак
тичної діяльності;
організаційноправова форма. Це може бути акціонерне
товариство, товариство з обмеженою відповідальністю,
товариство з додатковою відповідальністю, повне або
249
Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ
командитне товариство. СП створюються з різними ча
стками в акціонерному капіталі:
частка іноземного партнера більше ніж 50% (мажори
тарна участь);
партнерам належать однакові частки (паритетна
участь);
частка іноземного партнера менше ніж 50% (мінори
тарна участь) [55, с. 398].
комплексність співробітництва. За цією ознакою СП
поділяються на:
рівноправні, для яких характерна загальна
відповідальність за управлінські рішення, що прийма
ються, та загальний фінансовий ризик;
договірні, коли підприємства укладають договір про
співробітництво, у якому обумовлюється розподіл
прибутків, витрат, ризиків;
за кількістю країнучасниць:
двосторонні (СП створюється за участю партнерів,
які походять з двох країн);
багатосторонні (СП створюється за участю партнерів,
які походять з декількох країн);
вид зв’язку економічних етапів. За цією ознакою СП
поділяються на:
горизонтальні — інтеграція однакових виробничих
або торговельних етапів;
вертикальні — інтеграція послідовних виробничих
або торговельних етапів;
діагональні — кооперація підприємств різних галузей
та/або різних етапів виробництва та торгівлі;
вплив на управління. СП можуть бути:
рівноважні, тобто партнери мають однакове право
впливати на прийняття рішень;
асиметричні, тобто домінує вплив одного з партнерів;
250
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ