Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

 Технології наук про життя людини — застосування на

укових досягнень у медицині (інших ніж біологічних). Напри

клад, досягнення медичних технологій у сферах відображення

ядерного резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних тех

нологій, пов’язаних з виробництвом ліків, які формують нову

продукцію, що дає можливість лікувати і запобігати хворобам.

 Оптоелектроніка — електронна продукція і компонен

ти, які проводять світло та реагують на нього. Наприклад, оп

тичні сканери, оптичні компактдиски, сонячні батареї, фото

елементи, лазерні принтери.

 Комп’ютери і телекомунікація — продукція, що оброб

ляє зростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу.

Наприклад, факсимільні машини, апарати телефонної кому

тації, радари, супутники зв’язку, сервери, комп’ютери та

відповідна апаратна периферія, а також програмна продукція.

 Електроніка — електронні компоненти (без оптоелек

тронних компонентів), такі як інтегральні схеми, плати, рідкі

кристали та інші подібні компоненти, що дозволяють значно

удосконалити і розвинути основні функції, а також мініатюри

зувати вироби.

 Комп’ютеризоване виробництво — технології для ав

томатизації промислового виробництва. Наприклад, роботи,

машини і апарати з числовим програмним управлінням, авто

матизовані засоби транспортування, які дають змогу значно

підвищити гнучкість виробництва і зменшити включеність

людини в технологічний процес.

 Нові матеріали — удосконалення і створення ма

теріалів, таких як напівпровідники, оптичні фіберкабелі, віде

одиски тощо, завдяки яким удосконалюється застосування

інших передових технологій.

 Аерокосмічні технології — більшість військових і

цивільних вертольотів, літаків і космічних апаратів (без су

путників зв’язку), реактивні авіаційні двигуни, літальні трена

жери та автопілоти.

221

Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ

 Озброєння — технології військового застосування для

виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед,

ракетних стартових комплексів тощо.

 Атомні технології — розвиток обладнання атомних еле

ктростанцій, зокрема атомні реактори та їх частини, обладнан

ня для розчеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо (об

ладнання для медичного застосування більше відносять до

групи науки про життя людини).

Для оцінювання обсягів технології, що передається через

торгівлю високотехнологічними товарами використовується

класифікація технологічної ємкості торгівлі (ТЄТ), розроблена

ЮНКТАД. Під технологічною ємкістю торгівлі розуміють част

ку витрат на дослідження і розроблення в загальному обсязі ви

робництва і торгівлі товарами окремих галузей [66, с. 352].

Показник ТЄТ розраховується по кожній країні в розрізі

галузей виробництва й окремих товарів, а потім визначається

середнє значення ТЄТ.

Високотехнологічно ємними вважаються товари і галузі,

чиї ТЄТ перевищують середнє значення для даної країни, гру

пи країн чи галузі; середньотехнологічно ємними — якщо ТЄТ

близька до середнього значення; низькотехнологічно ємними

— якщо ТЄТ значно нижча від середнього значення. Напри

клад, у країнах ОЕСР високотехнологічно ємною вважається

торгівля аерокосмічним устаткуванням (22,7 % витрат на на

уководослідні розробки в загальному обсязі виробництва),

офісним устаткуванням і комп’ютерами (17,5 %); середньотех

нологічно ємна — торгівля автомобілями (2,7 %), хімікатами

(2,3 %); низькотехнологічно ємна — торгівля цеглою, глиною

(0,9 %), продуктами харчування (0,8 %), папером (0,3 %) і т.д.

При цьому середня ТМТ для високотехнологічних товарів

становить 11,4 %, середньотехнологічних — 1,7 %, низькотех

нологічних — 0,5 % [66, с. 352].

2. Монополія найбільших фірм на ринках технологій.

Науководослідні розробки концентруються в найбільших

222

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

фірмах промислово розвинутих країн, оскільки тільки вони

володіють достатніми фінансовими коштами для проведення

дорогих досліджень. Наприклад, у США витрати на НДДКР у

загальній сумі реалізації на одного зайнятого в ТНК “ІБМ” і

“Істмен Козак” становлять 6 %, у “Боїнг” і “Ханіуелл” — 5 %, у

“Дюпон де Немур” і “Ксерокс” — 4 %, у “Дженерал моторс”,

“Форд мотор” — 3 %.

Транснаціональні корпорації активно залучають у прове

дення НДДКР свої закордонні філії, дочірні компанії, для

яких характерне підвищення частки витрат на наукові розроб

ки в загальній сумі цих витрат ТНК.

3. Технологічна політика ТНК. Останнім часом відбули

ся зміни в напрямах НДДКР, проведених ТНК. Дослідження

зміщуються в галузі, що визначають успіх у виробничій і збу

товій діяльності:

 удосконалювання традиційних видів виробів для їх

кращого пристосування до вимог світового ринку за по

казниками матеріалоємності, енергоємності, безпеки,

надійності тощо;

 створення принципово нових товарів, дослідження

ринків, де можна очікувати високих прибутків;

 удосконалювання існуючої і створення нової техно

логії.

ТНК використовуються нові підходи до передачі науково

технологічних досягнень:

 продаж ліцензій на початкових етапах життєвого циклу

товарів щоб встигнути окупити частину витрат на

НДДКР доходами від реалізації їх результатів;

 встановлення монопольно високих цін на запатентова

ну продукцію й обмеження виробництва і випуску но

вої продукції покупцями ліцензій;

 укладання угод між ТНК для одержання ексклюзивно

го права на блоки патентів на найбільш важливі вина

ходи. Укладаються угоди між окремими ТНК з метою

223

Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ

утворення патентних пулів

. Права на винаходи здобу

вають усі учасники пула шляхом видачі взаємних

ліцензій. Використання нових винаходів, створених по

за пулом, припиняється;

 використання патентів для контролю за розвитком

техніки або для гальмування цього розвитку;

 позбавлення дочірніх компаній ТНК самостійності у

виборі техніки і технології. Вони повинні керуватися

загальною ліцензійною політикою в рамках ТНК;

 передача ТНК ліцензій на некомерційних умовах своїм

філіям і дочірнім компаніям, що ставить останніх у пе

реважне становище на ринку, сприяє підвищенню кон

курентоспроможності їх продукції. Внутрішньокорпо

раційний обмін технологією дає можливість закордон

ним філіям швидше налагодити виробництво нових то

варів і організувати їх збут; обійти митні бар’єри і ва

лютні обмеження інших країн; знижує ступінь ризику

при укладанні угод і гарантує нерозголошення промис

лових секретів третім країнам.

Внутрішньокорпораційна торгівля є головним напрямом

міжнародного технологічного обміну. Так, серед усіх

ліцензійних надходжень розвинутих країн частка внутрішньо

корпораційних надходжень становить понад 60 %, у тому числі

у США частка надходжень від продажу ліцензій дочірнім

філіям становить близько 80 %, в Англії — 50 %.

Важливе місце в технологічній політиці ТНК займає

міжнародне науковотехнічне співробітництво шляхом ство

рення стратегічних альянсів між ТНК різних країн для

спільного рішення науковотехнічних проблем. У рамках

стратегічних альянсів ТНК проводять спільні НДДКР,

224

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Ïóë — ôîðìà ìîíîïîë³¿, îñîáëèâèé âèä êàðòåë³â, ÿê³ â³äçíà÷àþòüñÿ

òèì, ùî ïðèáóòîê óñ³õ ó÷àñíèê³â íàäõîäèòü äî çàãàëüíîãî ôîíäó, à

ïîò³ì ðîçïîä³ëÿºòüñÿ ì³æ íèìè çã³äíî ç ðàí³øå âñòàíîâëåíîþ ïðî-

ïîðö³ºþ.

здійснюють взаємний обмін науковими досягненнями і вироб

ничим досвідом, підготовку кваліфікованих кадрів. Створюю

чи стратегічні альянси, ТНК скорочують час на проведення

НДДКР, що дуже важливо в умовах швидкого розвитку техно

логій і скорочення життєвого циклу товарів і технологічних

процесів; розподіляють значні суми витрат між фірмами при

проведенні спільних НДДКР, одержують доступ до науково

технічних досягнень партнера по альянсу і розподіляють ри

зик невдачі при проведенні НДДКР.

4. Взаємини ТНК з країнами, що розвиваються. ТНК

намагаються створити таку структуру міжнародного поділу

праці, яка забезпечувала б економічну і технічну залежність

країн, що розвиваються. Так, у цих країнах ТНК створюють

підприємства по випуску комплектуючих виробів, що постав

ляються на дочірні підприємства в інших країнах. Передаючи

технології на виготовлення проміжної продукції в країни з де

шевою робочою силою, ТНК тим самим знижує собівартість

своїх товарів.

Нерідко ТНК переміщує в країни, що розвиваються, ви

робництво товарів, життєвий цикл яких минув і прибуток від

реалізації яких поступово зменшується. Ці товари вони здобу

вають за низькими цінами, а потім реалізують їх у свою збуто

ву мережу під своєю відомою товарною маркою, одержуючи

підвищений прибуток.

Технологія, яка передається країнам, що розвиваються, як

правило, погано пристосована до їх можливостей, оскільки во

на розроблена з урахуванням рівня розвитку і структури про

мисловості розвинутих країн.

На частку країн, що розвиваються, припадає близько 10 %

міжнародного технологічного обміну, що пояснюється малою

ємністю їх технологічного ринку.

5. Участь у міжнародному технологічному обміні “вен

чурних” фірм (дрібних і середніх фірм із числом зайнятих до

1 тис. чол.). Перевага цих фірм на ринку технологій полягає у

225

Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ

вузькій спеціалізації. Випускаючи обмежену номенклатуру

товарів, ці фірми отримують доступ на вузькоспеціалізовані

світові ринки; не несуть додаткових витрат на вивчення ринку,

рекламу; приділяють більше уваги безпосередньому

вирішенні науковотехнічних завдань.

Продаж ліцензій є для венчурних фірм найбільш конку

рентною формою передачі технології, тому що вони не можуть

суперничати з великими корпораціями ні за масштабом екс

порту високотехнічної продукції, ні за вивезенням

підприємницького капіталу.

6. Розвиток міжнародної технічної допомоги. Ця допо

мога надається розвинутими країнами країнам, що розвива

ються, і країнам з перехідною економікою в галузі передачі

технічних знань, досвіду, технології, технологічноємної про

дукції, навчання персоналу. Міжнародні програми технічної

допомоги спрямовані на підвищення технічного рівня країн

одержувачів і здійснюється на багатосторонній основі, у тому

числі по лінії міжнародних організацій (наприклад, МВФ,

Світового банку, ОЕСР та ін.) чи на двосторонній основі.

Технічна допомога надається у вигляді безоплатних техно

логічних грантів на одержання країною, що розвивається, тех

нології технологічноємних товарів, фінансових засобів на

купівлю технології, навчання кадрів, а також у вигляді

софінансування, тобто одержувач допомоги відповідно до уго

ди не тільки організаційно забезпечує її одержання, а й частко

во фінансує, хоча частка фінансової участі в загальній вартості

проекту незначна.

Основними покупцями на ринку технологій є:

 закордонні філії чи дочірні компанії ТНК;

 окремі незалежні фірми.

Передача ТНК новітніх технологій своїм закордонним

підрозділам обумовлена тим, що:

 переборюється протиріччя між необхідністю широкого

використання новітніх технічних розробок з метою

226

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

одержання максимального прибутку і виникаючої у

зв’язку з цим загрозою втрати монопольного права на

науковотехнічні досягнення;

 зменшуються питомі витрати на проведення НДДКР;

 виключається витік виробничих секретів за межі ТНК;

 збільшується прибуток материнської компанії

(оскільки в багатьох країнах платежі за отриману нову

технологію звільняються від податків).

Незалежним фірмам, як правило, продаються технології

тих галузей, у яких невелика частка витрат на НДДКР (мета

лургія, металообробка, текстильна, швейна промисловість).

При продажу технології незалежним компаніям фірма

продавець втрачає монопольне право на її використання, при

цьому покупець технології може стати серйозним конкурен

том, якщо володіє значним науковотехнічним потенціалом.

Тому при передачі технології фірмапродавець з метою ком

пенсації втрати монопольного права прагне одержати частку в

акціонерному капіталі, об’єднати передачу технології з поста

чаннями свого устаткування, домогтися одержання макси

мальних доходів від продажу, щоб компенсувати втрату моно

польних прав.

Зовнішня торгівля ліцензіями є основним

економічним механізмом міжнародного тех

нологічного обміну і наразі набула значного і

швидкого поширення [74, с. 122].

Зростання зовнішньої торгівлі ліцензіями зумовлене ря

дом чинників, що стимулюють фірми продавати і купувати

ліцензії на світовому ринку:

 комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного

трансферту, як з боку ліцензіара (продаючи ліцензію,

він за короткий термін окуповує витрати на НДДКР,

дістає додатковий прибуток за рахунок швидкого ос

воєння винаходу і випуску на його основі нових видів

продукції), так і з боку ліцензіата (купуючи ліцензію,

227

Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ

Торгівля

ліцензіями

він економить на НДДКР, має доступ до передових на

уковотехнічних досягнень, одержує доходи від вико

ристання новітніх технологій);

 посилення конкурентної боротьби на світовому ринку;

 прискорення випуску на ринок нової продукції;

 одержання доступу до додаткових ресурсів;

 проникнення і завоювання важкодоступних ринків у

країнах, де широко використовуються тарифні і нета

рифні бар’єри;

 одержання прибутку від продажу ліцензій на про

дукцію, що не відповідає новим стратегічним пріорите

там. Так, фірми з диверсифікованим виробництвом

постійно коригують асортимент продукції, переключа

ючи ресурси на виробництво найбільш прибуткових

виробів. При цьому “по бортом” можуть виявитися ви

ди продукції чи технології, які для самих фірм уже не

мають інтересу, але можуть бути з вигодою передані за

кордонним підприємствам, зацікавленим у їх продажу;

 країни з обмеженими ресурсами науковотехнічного

розвитку, беручи участь у міжнародному технологічно

му обміні, мають можливість зайняти тверду позицію

на світовому ринку без додаткових витрат;

 за допомогою ліцензій створюється реклама вітчизня

ної продукції і завдяки цьому зростає попит на неї в

інших країнах, а також вивчаються закордонні ринки;

 політичні і правові мотиви. Так, ліцензування — більш

вигідний спосіб інтернаціоналізації при бажанні

ліцензіара захистити свої активи в умовах недоскона

лого законодавства, нестабільної політичної ситуації в

країніліцензіаті, що до того ж проводить політику з об

меження панування іноземного капіталу і зміцнення

державної власності.

Крім переваг, міжнародне ліцензування має і недоліки, що

для ліцензіара обертаються наступним:

228

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 обмеження можливостей одержання майбутніх при

бутків, пов’язаних із самостійним використанням нема

теріальних активів, внаслідок передачі прав на досить

тривалий період;

 втрата контролю над якістю своєї продукції і техно

логії, а також над збереженням репутації своєї фірми у

випадку передачі права іншій фірмі. Основними

наслідками контролю є неадекватне використання

ліцензій, низька якість продукції, перетворення

ліцензіата в конкурента;

 зниження цінності технологій у тих випадках, коли во

ни можуть стати широко відомими і доступними.

Наразі ліцензійні угоди в більшості випадків укладають на

термін 10–15 років.

Розповсюдженою формою торгівлі про

дукцією інтелектуальної праці є інжиніринг

[74, с. 132–135].

Інжиніринг — це комплекс інженерноконсультаційних

послуг по використанню технологічних та інших науково

технічних розробок.

Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послуга

ми полягає в наданні однією стороною іншій на основі дого

ворів комерційних інженернорозрахункових, консуль

таційних, інженернобудівельних послуг щодо:

 підготовки виробництва:

 передпроектні послуги (соціальноекономічні

дослідження, польові дослідження, топографічна

зйомка, розвідка корисних копалин, підготовка

технікоекономічних обґрунтувань, консультації і на

гляд за проведенням цих робіт);

 проектні послуги (складання генеральних планів,

схем, робочих креслень, технічних специфікацій, кон

сультації, нагляд тощо);

229

Ðîçä³ë 6. Îñíîâí³ ìîäåë³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâ

Інжиніринг

 післяпроектні послуги (підготовка контрактної доку

ментації, нагляд за здійсненням робіт, керування

будівництвом, приймальноздавальні роботи і т. ін.);

 забезпечення процесу виробництва (послуги з ор

ганізації процесу виробництва, керування

підприємством, навчання персоналу);

 забезпечення реалізації продукції;

 обслуговування будівництва й експлуатації промисло

вих, інфраструктурних, сільськогосподарських та

інших об’єктів.

Усі ці послуги інтелектуальні і спрямовані на оптимізацію

інвестиційних проектів на всіх етапах їх реалізації.

Міжнародний ринок інжинірингових послуг активно роз

вивається з кінця 60х років. Цьому сприяло надання розвину

тими країнами технічного сприяння країнам, що розвивають

ся, на основі міжнародних програм допомоги. Спостерігається

зростання експорту інженерноконсультаційних послуг з

європейських країн. З кінця 80х років внаслідок збільшення

приватних інвестицій розширюються національні ринки інже

нерноконсультаційних послуг, а потім і ринки інженерно

будівельних послуг. Наразі значно збільшилися обсяги і су

марна вартість інжинірингових послуг, крім того зросла част

ка участі в цій діяльності західноєвропейських і японських

фірм при збереженні домінуючого положення американських

компаній.

Основними чинниками, що впливають на розвиток міжна

родного ринку інжинірингових послуг, є:

 прискорення науковотехнічного прогресу, що призво

дить до істотних зрушень у структурі міжнародної

торгівлі убік збільшення торгівлі суміжними видами

устаткування, що потребують спеціальних знань для

вирішення технологічних та організаційних питань, по

чинаючи від проектування підприємства до введення

його в експлуатацію;

230

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ