Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Ефективність експорту підприємства (Е

еф.е

) розрахо

вується за формулою

еф.е

= (9.7)

де ЧВ — чистий виторг в іноземній валюті за реалізований

товар, переведений у гривні за офіційним курсом на день над

ходження валютної виручки;

ЧВ = (ВВ u К

) — Д

— МП,

де ВВ — валютний виторг за експортований товар;

– діючий ринковий курс іноземної валюти до гривні;

— додаткові витрати всередині країни, пов’язані з екс

портом товару (можливі витрати на оплату ліцензії, комісійні

посереднику, транспортні, складські та інші витрати);

МП — митні платежі;

ОП — обсяг продажу за експортом, грн.

Показник ефективності експорту свідчить, наскільки

ефективно підприємство проводить свою ЗЕД, а також частку

виторгу в загальному обсязі експорту підприємства. Якщо цей

показник більший за одиницю, тоді реалізація товарів на

зовнішньому ринку буде вигідніша, ніж в середині країни.

Рентабельність експорту (Р

) розраховується за форму

лою:

Ре = (9.8)

де ПВ — повні витрати підприємства на експорт продукції,

грн.

Цей показник демонструє суму інвалютного доходу від ре

алізації експортних товарів, що припадає на кожну витрачену

фірмою гривню.

Наведені показники ефективності експорту необхідно

порівняти з аналогічними показниками за минулий період,

%,100

ÏÂ

×Â

ÎÏ

×Â

351

Ðîçä³ë 9. Îö³íþâàííÿ åôåêòèâíîñò³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ...

щоб установити, як змінилася ефективність реалізації товарів

у звітному періоді порівняно з минулим.

Економічний ефект експорту (Е

) розраховується за фор

мулою

= ЧВ + В

оп

— ПВ, (9.9)

де В

оп

— виторг у гривнях від обов’язкового продажу част

ки валюти держави.

Для визначення економічної ефективності експортної

діяльності на рівні підприємства широко використовують ме

тодику, згідно з якою визначаються такі три показники еко

номічної ефективності:

а) Е

еф.е

= (9.10)

б) Е

еф.е

= (9.11)

де Q

— обсяг експорту у внутрішніх середньорічних цінах;

— виробнича собівартість експортних товарів.

в) Е

еф.е

= (9.12)

де К

— середньорічна вартість основних виробничих і

оборотних фондів, що використовуються у виробництві екс

портної продукції.

Показник Е

еф.е

свідчить про ефективність використання

виробничих фондів при експорті.

Показники Е

еф.е

, Е

еф.е

, Е

еф.е

доцільно використовувати

при укладенні угоди з метою вибору найбільш оптимального

за критерієм максимуму економічного ефекту та за умови, що

еф.е

>1, а Е

еф.е

>Е

еф.е

. Якщо виконуються ці дві умови, то екс

Â×Â

100%

Â×Â

ÏÂÂ×Â

îï





ÏÂ

Â×Â

îï



352

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

порт відповідних товарів для підприємства є економічно

вигідним. Звідси слід шукати шляхи збільшення експорту да

них товарів. Показник Е

еф.е

вказує на рівень ефективності

відповідних товарів, причому перша частина формули вказує,

який саме відсоток від результатів експорту підприємства ста

новить доход від експорту, а друга частина формули визначає,

скільки разів за досліджуваний період зміг обернутись авансо

ваний на експорт капітал. Таким чином, чим більші обидві ча

стини формули, а значить і Е

еф.е

, тим вигідніший експорт цих

товарів.

Для характеристики імпортної діяльності підприємства

використовуються показники: економічної (абсолютної)

ефективності імпорту, економіний ефект імпорту, рента

бельність імпорту.

Показник економічної (абсолютної) ефективності

імпорту (Е

еф.і

) товарів розраховується за формулою:

еф.і

= , (9.13)

де Ц

і.в.р

— вартість імпортної продукції на внутрішньому

ринку, грн;

— витрати на придбання імпортної продукції, грн;

= В

+ М + А + ПДВ + М

+ Д

+ ПДВ

де В

— митна вартість товару, перерахована у гривні за

офіційним курсом (К) на дату подання митної декларації, яка

включає валютні витрати імпортера (ВВ

) до місця ввезення

товару на митну територію України, тобто:

= ВВ

u К;

М — імпортне мито;

А — сума акцизного збору з підакцизних товарів;

ПДВ — податок на додану вартість;

— митні збори;

— додаткові витрати імпортера;

³.â.ð

353

Ðîçä³ë 9. Îö³íþâàííÿ åôåêòèâíîñò³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ...

ПДВ

— податки на додану вартість щодо додаткових вит

рат імпортера.

Чим більший цей показник за одиницю, тим ефек

тивнішою буде імпортна діяльність для підприємства.

Економічний ефект імпорту (Е

) розраховується за фор

мулою

= Ц

рі

— В

, (9.14)

де Ц

рі

— ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньо

му ринку, грн..

Цей показник характеризує прибуток від реалізації

імпортних товарів.

Рентабельність імпорту (Р

) розраховується за формулою:

(9.15)

Для визначення економічної ефективності імпорту мо

жуть використовуватися різні методики залежно від мети

здійснення імпорту: 1) імпорт товару здійснюється для вироб

ничого споживання імпортером з метою зниження витрат ви

робництва як альтернатива його закупівлі на внутрішньому

ринку; 2) імпорт товарів здійснюється для його реалізації на

внутрішньому ринку з метою одержання прибутку (це імпорт

товарів народного споживання).

Для товарів виробничого призначення економічна ефек

тивність імпорту визначається за двома формулами:

а) Е

еф.і

= (9.16)

де Ц

— купівельна ціна імпортного устаткування;

ЦП — повна ціна споживання імпортного устаткування;

ЦП = Ц

+ Е

де Е

— експлуатаційні витрати при використанні устатку

вання;

ÖÏ

354

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

= В

+ В

+ ЗП,

де В

— вартість сировини, матеріалів, що споживаються,

на одиницю виготовленої на даному устаткуванні продукції;

— вартість палива та енергії на одиницю виготовленої

на даному устаткуванні продукції;

— вартість ремонту устаткування;

— вартість запчастин для устаткування;

ЗП — заробітна плата робітників, які обслуговують устат

кування.

Чим більше Е

еф.і

наближається до 1, тим ефективніший

імпорт відповідних товарів.

Використовуючи цей показник, підприємство може прид

бати устаткування не тільки виходячи із найнижчої ціни, але й

майбутніх експлуатаційних витрат.

б) Е

еф.і

= (9.17)

де Q

— обсяг продукції, яка випускається на даному ус

таткуванні, у внутрішніх середньорічних цінах;

— витрати на імпорт даного устаткування.

Показник Е

еф.і

повинен бути більший за 1. Він показує

кількість продукції, яка випускається, на даному устаткуванні

на 1 грн витрат щодо його придбання для підприємства.

Економічний ефект імпорту товарів народного споживан

ня визначається за формулою 9.14.

На показник ефективності зовнішньоекономічної діяль

ності можуть впливати умови кредитування. Експортні опе

рації, як правило, здійснюються на умовах кредиту. Тому важ

ливо знати, наскільки вигідно підприємству реалізувати товар

з відстрочкою платежу.

Для врахування умов кредитування в розрахунках ефек

тивності зовнішньоекономічних операцій використовується

355

Ðîçä³ë 9. Îö³íþâàííÿ åôåêòèâíîñò³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ...

коефіцієнт кредитного впливу (К

кр)

, який є відношенням су

марного значення валютних надходжень, зведеного до року

поставки товару, до номінальної зовнішньоторговельної ціни

цього товару.

Формули для розрахунку К

кр

складні, тому на практиці

користуються спеціальними таблицями, в яких наведено чис

лові значення цього коефіцієнта.

Формули розрахунків ефективності зовнішньоеко

номічних операцій, які передбачають кредитування, такі:

а) ефект експорту:

= (В

u К

ві

u К

кр

) — В

, (9.18)

де В

— сума виторгу від контракту;

ві

— коефіцієнт переводу національної валюти в інозем

ну;

— витрати на виробництво експортної продукції.

б) ефект імпорту:

= Z

— (9.19)

де Z

– вартісна оцінка придбаної продукції;

— витрати на імпорт продукції;

ве

— коефіцієнт переводу іноземної валюти в національ

ну;

в) економічна (абсолютна) ефективність експорту:

ек.е

= ; (9.20)

г) економічна (абсолютна) ефективність імпорту:

ек.і

= (9.21)

êð³

âåi

ÊÂ

êðâ³ê

ÊÊÂ uu

âå

êði

356

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Якщо експорт (імпорт) здійснюється за рахунок раніше

наданого кредиту, то в цих формулах використовується вели

чина, обернена до коефіцієнта кредитного впливу:

погаш. кр

= . (9.22)

Зовнішньоекономічну діяльність можна оцінити за допо

могою показника інтегрального економічного ефекту (Е

е–і

якщо суб’єкт ЗЕД займається експортом та імпортом одночас

но:

е–і

= (9.23)

де — сума ефектів за всіма експортними угодами,

здійсненими за відповідний період часу, грн;

— сума ефектів за всіма імпортними угодами,

здійсненими за відповідний період часу, грн.

Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Що розуміють під ефективністю зовнішньоекономічної опе

рації?

2. Які принципи розрахунку показників ефективності

зовнішньоекономічної операції?

3. Як оцінюється виконання зобов’язань з експортних та

імпортних операцій?

4. Як розраховується валютна ефективність експорту та імпор

ту?

5. Як розраховується економічна ефективність зовнішньоеко

номічних угод?

³ 1

,ÅÅ



êð

357

Ðîçä³ë 9. Îö³íþâàííÿ åôåêòèâíîñò³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ...

×ÀÑÒÈÍÀ ²²²

Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÀ ÊÎÍÊÓÐÅÍÒÎÑÏÐÎÌÎÆÍ²ÑÒÜ

Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

Ðîçä³ë 10. Ì³æíàðîäíà êîíêóðåíö³ÿ ³

êîíêóðåíòîñïðîìîæí³ñòü

Ключові терміни: конкуренція; міжнародна конкуренція;

конкурентоспроможність; міжнародна конкурентоспро1

можність; міжнародний ринок; конкурентоспроможність га1

лузі та національної економіки.

10.1. Ñóòí³ñòü ì³æíàðîäíî¿ êîíêóðåíö³¿

На міжнародному ринку конкурують окремі

підприємства. Від рівня їх конкурентоспроможності залежить

місце, яке вони займають на цьому ринку. Кожне

підприємство входить до складу відповідної галузі і

національної економіки. Від рівня конкурентоспроможності

окремого підприємства залежить, певним чином, конкуренто

спроможність галузі і національної економіки в цілому.

Конкуренція в найширшому розумінні цього слова озна

чає суперництво на будьякому поприщі між окремими юри

дичними або фізичними особами (конкурентами), які зацікав

лені в досягненні однакової мети — переваги над своїми супер

никами (конкурентами).

З точки зору підприємства такою метою є максимізація

прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. І хоча ця

мета орієнтує розвиток ринку з моменту його виникнення,

358

перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні си

ли конкурентної боротьби з’явилися лише в середині ХVШ ст.

Класична політична економія розглядала конкуренцію як зви

чайне явище, яке пронизує всі галузі економіки і яке обме

жується тільки суб’єктивними причинами.

Так, А.Сміт вперше довів, що конкуренція, урівнюючи

норму прибутку, приводить до оптимального розподілу праці

і капіталу. Вона повинна зрівноважувати приватні інтереси і

економічну ефективність. А. Сміт вважав конкуренцію “неви

димою рукою” ринку, яка автоматично врівноважує ринок, і,

таким чином, регулює відповідність приватних і суспільних

інтересів.

На середину ХХ ст. визначилися загальні уявлення про

сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилося

у чотирьох постулатах класичних моделей: досконалої (чис

тої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конку

ренції та чистої монополії.

Чиста конкуренція відбувається при наявності досить ве

ликої кількості підприємств, які реалізують стандартизовану

продукцію; контроль над цінами відсутній; дуже еластичний

попит; нецінові методи конкуренції не практикуються;

відсутні перешкоди для організації бізнесу.

Монополістична конкуренція відбувається за наявності

великої кількості підприємств, які реалізують диференційова

ну продукцію; при цьому діапазон контролю цін вузький, ела

стичний попит; використовуються нецінові методи конку

ренції; вхідний бар’єр у галузь незначний.

Олігополістична конкуренція відбувається при наявності

невеликої кількості підприємств; діапазон контролю цін зале

жить від рівня узгодженості дій підприємств; переважає

нецінова конкуренція, наявні суттєві перешкоди для ор

ганізації бізнесу.

Чиста монополія — наявність одного підприємства, яке

виробляє унікальну продукцію і не має ефективних

359

Ðîçä³ë 10. Ì³æíàðîäíà êîíêóðåíö³ÿ ³ êîíêóðåíòîñïðîìîæí³ñòü

замінників; контроль над цінами значний; попит нееластич

ний; вхід у галузь для інших фірм заблокований.

За деякими оцінками, близько 75% усіх підприємств в еко

номічно розвинутих країнах конкурують на ринках, де збутова

система функціонує в умовах монополістичної конкуренції.

Середовище конкуренції заповнене великою кількістю малих і

середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки в за

гальному обсягу продаж. Ключова конкурентна особливість

такого ринку — відсутність широко відомих лідерів, які мо

жуть суттєво впливати на розвиток умов і тенденцій у галузі

[47, с. 5–11].

Конкуренція на ринку складається з п’яти сил:

1) суперництво між конкуруючими продавцями однієї га

лузі;

2) спроби компаній з інших галузей залучити покупців

даної галузі на бік своїх товарівзамінників;

3) потенціал входження в галузі нових фірм;

4) ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку поста

чальників ресурсів;

5) ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку по

купців продукції.

Модель п’яти сил конкуренції (див. рис. 10.1) є цінним

концептуальним інструментом вивчення основних впливів

конкуренції на ринок і оцінки сили і слабкості кожного з них.

Використання цієї моделі дає можливість зрозуміти, як

функціонує конкуренція [84, с. 428–429].

Щодо міжнародної конкуренції, то її форми в різних галу

зях суттєво відрізняються між собою. На одному кінці спектра

форм конкуренції знаходиться форма, яку можна назвати

“множиннонаціональною” (multidomestic).

Конкуренція в кожній країні або невеликій групі країн

відбувається незалежно; певна галузь наявна в багатьох

країнах (наприклад, ощадні банки є у Кореї, Італії, США), але

в кожній з них конкуренція йде посвоєму. Репутація, коло

360

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ