Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII

Подождите немного. Документ загружается.

Інститут історичних досліджень

Львівського національного університету

імені Івана Франка

Mykola Krykun

Between Warfare and Treaty

The Cossacks of Right Bank Ukrainę

in the Second Half of the 17

and the Early 18

Century

Studies and Source Materials

Krytyka

Kyiv 2006

Микола Крикун

Між війною і радою

Козацтво Правобережної України

в другій половині XVII -

на початку XVIII століття

Статті і матеріяли

оцифровано

cizarion-oм

(Hurtom.com)

Критика

Київ 2006

ББК 63.3 (4Укр)

К58

Книжку знаного українського історика, професора Львівського універ

ситету Миколи Крикуна складають статті і прокоментовані публікації

джерельних матеріялів про долю правобережного козацтва за часів Руїни.

Хронологічно увага історика охоплює період від вибуху Хмельниччини до

1679 року, коли помер один із чільних історичних персонажів цієї книжки,

наказний гетьман Остап Гоголь. Особливий інтерес для дослідника ста

новлять інструкції послам Війська Запорозького на сейми Речі Посполитої,

документи, які ілюструють договірні стосунки між козацтвом і владою та

внутрішньополітичні настанови провідних козацьких діячів. Окрему увагу

приділено малодослідженому й драматичному сюжету - згону населення Пра

вобережної України у Лівобережну в 1711-1712 роках, унаслідок чого орга

нізоване правобережне козацтво назавжди перестало існувати.

Редактор

Ярина Цимбал

Художник

Ярослав Гаврилюк

Книжку видано за підтримки Фонду катедр українознавства (США)

та Меморіяльного фонду імені Миколи Кліда

(Канадський інститут українських студій)

Усі права застережено.

Відтворювати будь-яку частину цього видання у будь-якій формі

та в будь-який спосіб без письмової згоди правовласників

заборонено

ISBN 966-7679-92-6

Зміст

Передмова........................................................................................................ 7

1. З історії української козацької старшини другої половини

XVII століття. Полковник Остап Гоголь

...............................................

2. Перепис Подільського козацького полку 1659 року

............................

3. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм

1664 року................................................................................................... 99

4. Доля гетьманських інсиґній (клейнодів), вивезених

Павлом Тетерею до Польщі 1665 року

.................................................

175

5. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський сейм

1666 року і відповідь на неї короля Яна Казимира

.............................

205

6. Корсунська козацька рада 1669 року

....................................................

249

7. Інструкції послам Війська Запорозького на елекційний

та коронаційний сейми 1669 року

.........................................................

283

8. Остап Гоголь - гетьман козацтва Правобережної України

.................311

9. Неопублікований лист Михайла Максимовича

до Пантелеймона Куліша........................................................................335

10. Турецький похід на Правобережну Україну 1674 року

......................

351

11. Згін населення з Правобережної України в Лівобережну

1711-1712 років (До питання про політику Петра І

стосовно України)

................................................................................... 393

Бібліографія вміщених статтей....................................................................445

Покажчик........................................................................................................447

Передмова

Науковий інтерес до козацтва виник у мене 1968 року, коли в Центральному

(нині - Російському) державному архіві давніх актів (РГАДА) я натрапив на

документи про міграції населення на Правобережжі та з Правобережної України

в Лівобережну

. Досліджуючи ці міграції, спричинені тогочасною політичною

ситуацією, я не міг не відзначити активну участь у них козаків. Інтерес до ко

зацтва вивів мене на зовсім не досліджену подію - згін населення всіх семи

правобережних полків у Лівобережну Україну, що його в кінці грудня (ст. ст.)

1711 - лютому 1712 р. здійснили російські війська за наказом царя Петра І.

Захопившись, я почав по крихтах збирати все, що відклалося про згін у джере

лах, - а до нас дійшли лише фрагментарні згадки. Матеріял назбирувався протягом

25 років, за цей час було опрацьовано всі опубліковані документи, де хоча б

кілька слів сказано про згін. Серед рукописів Львівської наукової бібліотеки

ім. Василя Стефаника Н АН У країни виявлено унікальний доку мент- «конотацію»,

датовану 1714 р., яка статистично представляє примусове виселення людности

з частини Правобережжя. Останньою крапкою в накопиченні фактів стали

пошуки у червні-липні 1993 р. в РГАДА. Принагідно хочу подякувати за корисні

поради московському історикові Владіміру Артамонову, який вивчав відносини

Росії з Річчю Посполитою у 1709-1713 рр. і завдяки архівним документам добре

орієнтувався в тогочасній ситуації на Правобережжі. Після того я сів писати

статтю про згін, до якої додав також повний текст «конотації». У статті відстеже-

но підготовку до згону, встановлено, на якій території його здійснювали, зроблено

спробу вивести кількість козацького і некозацького населення, яке охопив згін.

На жаль, сам перебіг виселення і розміщення вигнанців на Лівобережжі вдалося

відтворити лише частково. Внаслідок згону з організованим (полково-сотенним)

козацтвом на Правобережжі було покінчено назавжди, що дозволило Речі

Посполитій відновити (остаточно 1714 р.) своє панування в цьому регіоні.

Результати опрацювання цих документів див.: Крикун М. Г. З історії міграцій населення у

другій половині XVII ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1973.

Вип. 9. С. 78-89.

Микола Крикун

Того ж таки 1993 р. я вирішив зреалізувати свій задум, який навіяла ре

цензія незабутнього Федора Павловича Шевченка - мого опонента на захисті

кандидатської дисертації в грудні 1965 р. У дисертації йшлося про міграційно-

колонізаційні процеси і чисельні характеристики населення Подільського воє

водства в XVII-XVIII ст. Федір Павлович закинув мені, що я не використав

перепис Подільського козацького полку 1659 р., який зберігається в РГАДА, і я

постановив цей документ видати. З Москви надіслали мікрофільм перепису, на

основі якого була підготовлена публікація з передмовою і примітками. Перепис

складено з нагоди присяги полку на вірність московському цареві згідно з рішенням

Переяславської ради, яка відбулася в жовтні 1659 р. Це унікальне джерело,

особливо якщо зважити, що тогорічні переписи інших полків не вціліли. Перепис

Подільського козацького полку дає уявлення про сотенну структуру полку, його

територію, кількість козацького і некозацького населення. Підготовлена до друку

публікація п’ять років пролежала в течці редакції київського «Українського

археографічного щорічника», але за цей час не вийшов жоден випуск видання,

тоді я віддав її до «Записок Наукового товариства імені Шевченка», де вона й

побачила світ.

Перепис 1659 р. навів на думку зайнятися історією Подільського полку, який

проіснував із перервами від кінця 1648 або початку 1649 р. до 1676 р. Матеріял,

нагромаджений у публікаціях, помітно доповнили рукописні документи, віднай

дені в архівах і бібліотеках Польщі (під час наукового відрядження в січні-бе-

резні 1995 р., профінансованого фондом «Відродження») та у РГАДА у вигляді

мікрофільмів. Результати дослідження відбиті у доповіді на науковій конференції

в жовтні 1995 р. у Львівському університеті та в статті у збірнику матеріялів

цієї конференції. Тут докладно описано періоди існування Подільського полку

та його полковників

. Жоден інший козацький полк (ХУІІ-ХУПІ ст.) досі не має

такого дослідження.

Робота з переписом 1659 р. і над статтею про Подільський полк зміцнила

мій інтерес до Остапа Гоголя, котрий багато років (1659 р. теж) був подільським

полковником (а, як потім з’ясувалося, якийсь час і брацлавським полковником).

Використання численних джерельних свідчень, зокрема й рукописних, зібраних під

час згаданого відрядження до Польщі та в Київському центральному державному

історичному архіві, дало змогу якнайдокладніше описати полковницький

період у житті Остапа Гоголя. У статті на цю тему вказано ймовірне місце на

Крикун М. Подільський козацький полк: періоди існування та полковники // Козацькі війни

в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-

Української зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / За ред. Леоніда Зашкільняка. Львів;

Люблін, 1996. С. 116-144. У цій книжці стаття не передрукована, бо за змістом вона дуже

близька до статті про Остапа Гоголя.

Передмова

родження Гоголя, простежено з року в рік його участь у тогочасних подіях,

його ставлення до козацьких гетьманів, під началом яких він перебував (від

Богдана Хмельницького до Петра Дорошенка), до Московської держави і Речі

Посполитої, подано відомості про його родину. Тут також повністю наведено

два рукописні документи, з яких на особливу увагу заслуговує Гоголева присяга

на вірність королю Янові III Собєському і Речі Посполитій в листопаді 1674 р.:

іншої такої присяги козацького полковника на вірність правителеві - королеві,

цареві, султанові - досі не знайдено.

Остап Гоголь був також наказним гетьманом правобережного козацт

ва - від квітня 1675 р. до своєї смерти на початку 1679 р. Ця сторінка його

життя так само маловідома. Під час роботи у РГАДА в березні-квітні 1996 р.

було завершено збір матеріялів до теми. У статті про гетьмана Остапа Гоголя

відтворено місце дислокації Війська Запорозького, яке він очолював, його дії,

безрезультатні намагання Москви й Бійська Запорозького на чолі з Іваном

Самойловичем переманити Гоголя на свій бік. До статті додано два документи

про це переманювання - листи до Гоголя київського полковника Костянтина

Солонини та московського резидента у Варшаві, полковника і стольника Васілія

Тяпкіна (1677 р.), а також автентичний лист Остапа Гоголя до сеймика Руського

воєводства з проханням надати йому, його родині та козакам допомогу з прибутків

Самбірської економії (1675 р.).

До статтей про Гоголя тематично примикає публікація листа відомого

українського вченого Михайла Максимовича до Пантелеймона Куліша від

18 червня (ст. ст.) 1856 р. У листі помилково стверджується, ніби був такий

козацький полковник Андрій Гоголь і нібито він був предком відомого пись

менника Миколи Гоголя (насправді ж його імовірний предок якраз Остап Гоголь).

Водночас у листі згадано багато забутих і невідомих представників козацької

старшини другої половини XVII ст., про які Максимович знав із джерел, що до

нас уже не дійшли.

Переглядаючи 1995 р. рукописи у краківській Бібліотеці Чарторийських, я

звернув увагу на згадки в діяріях (щоденниках) елекційного сейму Речі Посполитої,

який відбувався у травні-червні 1669 р., про Корсунську козацьку раду з березня

того ж таки року. Як відомо, ця рада знаменувала вирішальний етап у переході

частини України, яку контролювало Військо Запорозьке на чолі з Петром

Дорошенком, під протекторат Османської імперії. Встановлення протекторату

мало важливі наслідки для політичного розвитку цієї території і суміжних

українських земель. В історіографії його безпідставно оцінюють переважно

негативно. 1997 року в тій самій Бібліотеці Чарторийських пощастило натрапити

на оригінал україномовного листа Петра Дорошенка до великого візира Порти

Кьопрюлю-заде Фазіля Агмеда-паші, написаний наступного дня після ради, а

Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття

Подождите немного. Документ загружается.