Крикунов В.Г. Грунтознавство

Подождите немного. Документ загружается.

області.

У кожному з геоморфологічних районів Карпатської буроземно-лісової

області часто трапляються кілька своєрідних підтипів грунтів.

У гірській частині залягають буроземи і дерново-буроземні грунти. Вони

сформувалися на елювії-делювії щільних порід переважно на палеогенових

мілкозерни-стих піщаниках, у депресіях на фліті (піщаники, сланці, аргіліт,

глина). На території закарпатського вулканічного хребта грунти залягають на

андезитобазальтах, а в районі міста Рахова - на кристалічних метаморфічних

породах. Іноді трапляються і вапняки.

За глибиною залягання скальної породи грунти поділяють на глибокі (85

- 120 см), середньоглибокі (65 - 85), неглибокі (45 - 65), короткопрофільні (25

- 45) і недорозвинені (25 - 30м). Це найбільш важливо для теплого і помірно

теплого поясів, де в червні - вересні спостерігається дефіцит вологи.

На території Закарпатського і Прикарпатського передгір'їв, Березно-

Липчанського міжгір'я та інших гірських котловин поширені підзолисто-

буроземні кислі поверхнево-оглеєні грунти, які сформувались під дубово-

буковими лісами на делювіальних суглинкових відкладах.

На Передкарпатській височині поширені бурі підзолисті кислі

поверхнево-оглеєні грунти на покривних лесо-видних відкладах. Місцями на

цій же території залягають і дернові кислі грунти, які характеризуються

темно-сірим забарвленням. На низькій надзаплавній терасі поширені дернові

кислі оглеєні грунти, що утворилися на алювіальних відкладах.

На Притисенській низовині в Закарпатті поширені лучно-буроземні

кислі оглеєні грунти змішаного зволоження, а також кислі лучні, лучно-

болотні та оторфовано-глейові грунти, які утворилися на древніх озерно-

алювіальних суглинково-глинистих відкладах. Грунти Карпатського регіону

поділяють на види за кількома ознаками. Наприклад, на прилеглих до гір

територіях однією з основних ознак є диференціація профілю в горизонті за

підзолистим типом, а також вид і ступінь оглеєності. До підзолистих

належать грунти з різкою диференціацією профілю на два шари: верхній -

пухкий, збіднений мулом, і нижній - дуже злитий, важкий за

гранулометричним складом. За щільністю білуватого елювіального

горизонту визначають ступінь опідзолення грунтів.

За типом зволоження оглеєні грунти бувають поверхневозволожені,

грунтовозволожені, змішанозволожені, мочарнозволожені.

Змішанозволоженим грунтам властиве зволоження і поверхневе, і ґрунтове.

Мочарне зволоження - це виклинювання води на схилах у періоди сильних

дощів. За ступенем оглеєння оглеєні грунти поділяють на глеюваті, глейові і

сильно глейові.

У глеюватих грунтах чіткі ознаки оглеєння спостерігаються в нижній

частині профілю, а у верхній (40 - 60 см) міститься 1 - 2 % дрібних залізисто-

марганцевистих конкрецій, а також помітні залізисто-марганцевисті

примазки.

Глейові види грунтів мають чіткі ознаки періодичних глейових процесів

по всьому профілю. Верхні гумусно-елювіальний і елювіальний горизонти

містять 4 - 10 % залізисто-марганцевистих конкрецій, елювіальний горизонт

погано забарвлений гумусом. Ці грунти треба дренувати, на них росте лучно-

болотна рослинність.

Сильно оглеєні грунти є грунтами змішаного зволоження з явними

ознаками процесів оглеєння по всьому профілю, постійно оглеєні сизі

горизонти залягають у них на глибині близько 100 - 150 см. Вище розміщені

вохристі і голубуваті плями і розводи. У вологому стані гумусний горизонт

цих грунтів сизуватий, в сухому - білястий. Культурна рослинність на цих

грунтах гине на ранніх стадіях росту і розвитку.

Посилення процесів опідзолення і поверхневого оглеєння часто

відбувається паралельно. Однак кількість видів грунтів, які виділяють за

опідзоленістю, значно більша, ніж за оглеєністю. Це залежить в основному

від потреб сільськогосподарського виробництва (заходи щодо осушення і

окультурення), а також досвіду поділу грунтів за опідзоленістю, що найбільш

важливо для лісового господарства.

Частина четверта

Агрономічна характеристика та бонітування ґрунтів

Розрахунок балансу гумусу

В результаті сільськогосподарського використання ґрунтів порушується

природне гумусотворення, змінюється кількість і якість рослинних залишків,

що впливає на інтенсивність процесу гуміфікації і в більшості випадків

призводить до зниження вмісту гумусу в ґрунті.

За даними УНДІГА ім. О.М. Соколовського. чорноземи, які в 30-ті роки

відносились до середньогумусних (6 - 9% гумусу), в теперішній час

трансформувались в малогумусні (менше 6%). В цілому за 100-річний період

втрати гумусу в ґрунтах Полісся складають 18,9, в Лісостепу - 21,9; Степу -

19,5%; а середньорічні втрати його досягли відповідно 0,18; 0,37; 0,31%.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва збільшує втрати

гумусу у всіх грунтово-кліматичних зонах. Так, середньорічні втрати його за

останні 20 років у порівнянні з темпами втрат за попередні 80 років

збільшились у лісостеповій зоні в 1,65 раза, в степовій - в 2,4 і в зоні Полісся

- в 1,8 раза.

Щоб контролювати зміни вмісту гумусу і своєчасно запобігти його

зниження до рівня погіршення властивостей грунтів, спеціалісти господарств

повинні оволодіти методикою прогнозу направлення процесів трансформації

органічної речовини грунту. Для оперативного вирішення цього завдання

використовують розрахункові методи визначення балансу гумусу в ґрунті.

Баланс гумусу математично являє собою різницю між статтями його

прибутку та витрат за однаковий проміжок часу. Розрізняють слідуючі

основні типи балансу гумусу в грунті:

- бездефіцитний - коли втрати гумусу поповнюються його

новоутворенням;

- позитивний - новоутворення гумусу перевищує його втрати на

мінералізацію;

- від'ємний (або дефіцитний) - втрати гумусу перевищують його

новоутворення.

При визначенні величини середнього балансу гумусу в ґрунті

розрахунки необхідно вести за формулою С.І. Веремеенко (1996).

= Г

х а хΛt - (П х в + Н х с) хΛt, (І)

де Б

— середньорічний баланс гумусу в грунті на 1 га за ротацію

сівозміни, т/га;

- фактичні запаси гумусу в орному шарі ґрунту, т/га;

П - кількість поживно-кореневих решток, що надходять в грунт, т/га;

а - коефіцієнт мінералізації гумусу;

в - коефіцієнт гуміфікації поживно-кореневих решток;

с - кількість гумусу, що утворюється з 1 т органічних добрив, т/га;

Λt - час на який розраховується баланс гумусу, роки.

Практично розрахунок балансу гумусу виконують для типових сівозмін

за станом на рік їх освоєння для орного шару ґрунту, в якому процеси

мінералізації і новоутворення гумусу протікають найбільш інтенсивно та в

більшій мірі піддаються регулюванню.

Розрахунки гумусового балансу починають з вибору типової для

господарства сівозміни, ґрунтової відміни, визначення вмісту та запасу

гумусу в орному шарі грунту. Студенти стаціонарного відділення вміст

гумусу в фунті визначають самостійно в лабораторії кафедри. Студенти

заочного відділення використовують дані пояснювальної записки до

ґрунтової карти господарства. Запас гумусу в орному шарі грунту

розраховують за формулою

М = а х d

х h, (2)

де М - запас гумусу, т/га;

а - вміст гумусу в ґрунті, %;

- щільність грунту, г/см

;

h - глибина орного шару, см.

Приклад: вміст гумусу в чорноземі типовому складає 3,8%; щільність

ґрунту - 1,2 г/см

; глибина орного шару - 30 см

М - 3,8 х 1,2 х 30- 136,8 т/га

Слідуючим етапом розрахунку є облік витратної частини гумусового

балансу, який включає мінералізацію органічної речовини ґрунту в умовах

прийнятої технології виробництва.

Кількість гумусу, яка мінералізується визначають для кожної культури

сівозміни, використовуючи показники середньорічної мінералізації з таблиці

Таблиця 22

Середньорічна мінералізація гумусу під сільськогосподарськими

культурами, т/га

Культура Грунтово-кліматична зона України

Полісся Лісостеп Степ

Чорний пар

1,50 2,00

Озимі на зелений корм

1,14 1,00 1,24

Озимі на зерно

0,90 0,70 1,35

Цукрові буряки

1,70 1,50 1,59

Кукурудза на зерно

1,40 1,10

1,56

Кукурудза на силос

1,30 1,25 1,47

Ячмінь

1,05 0,70 1,23

Овес

1,27 0,82 1,20

Просо

1,00 0,72 1,10

Гречка

1,12 1,06 1,10

Пшениця яра

— - 1,10

Овочі 1,45 1,20 1,60

Льон 0,90 — —

Картопля 1,50 1,20 1,61

Соняшник — 1,00 1,39

Однорічні трави 0,80 0,80 1,10

Багаторічні трави 0,55 0,30 0,60

Розміри мінералізації коректуються поправкою на гранулометричний

склад грунту в співвідношенні з коефіцієнтами приведеними в таблиці 23.

Таблиця 23

Коефіцієнт мінералізації гумусу в залежності від

гранулометричного складу ґрунту

Група грунтів за гранулометричним складом

Коефіцієнт мінералізації

Піщані 1,8

Супіщані 1,4

Легкосуглинкові 1,2

Середньо суглинкові 1 ,0

Важкосуглинкові та глинисті 0,8

Наприклад, під кукурудзою на силос, яка вирощується в зоні Лісостепу,

мінералізація гумусу за рік складає 1,25 т/га, а для чорноземів типових

легкосуглинкового гранулометричного складу з врахуванням поправочного

коефіцієнту (1,2) складає: 1,25 т/га х 1,2 =' 1,5 т/га.

Втрата гумусу з ґрунту внаслідок водної ерозії з поверхневим змивом

оцінюється в зоні Полісся в 70-100 кг/га, а в зоні Лісостепу і Степу

спостерігається тільки на еродованих ґрунтових відмінах і залежить від

ступеню еродованості ґрунтів.

Вимивання органічних речовин у одному шарі спостерігається на

ґрунтах легкого гранулометричного складу і становить на піщаних ґрунтах

0,09 т/га, а супіщаних - 0,08 т/га.

Дані мінералізації гумусу, втрати його за рахунок змиву і вимивання

сумуються і заносяться в графу 10 таблиці 24 (загальні втрати гумусу, т/га).

Прибуткова частина гумусового балансу включає облік новоутворення

гумусу, виходячи із накопичення пожнивно-кореневих решток рослин,

внесення гною або інших органічних - добрив і коефіцієнтів гуміфікації її

органічної речовини.

Кількість рослинних решток визначають за фактичним (або плановим)

урожаєм продукції культур сівозміни. Із таблиці 24 беруть коефіцієнт виходу

пожнивних і кореневих решток для конкретних культур і множать на рівень

урожаю головної продукції.

Таблиця 24

Коефіцієнт виходу пожнивних і кореневих решток від урожайності

головної продукції

Грунтово-кліматична зона України

Культура

Полісся Лісостеп

Степ

Озимі зернові 1 ,50 1,10 1,30

Ячмінь 1,10 0,90 1,00

Овес 1,30 1,10 1,00

Просо 1,10 1,00 1,00

Кукурудза на зерно 1 ,30 0,80 1,42

Кукурудза на силос 0,18 0,16 0,21

Горох 0,90 0,80 0,85

Цукрові буряки 0,08 0,04 0,03

Картопля 0,14 0,06 0,05

Льон 3,2 - —

Однорічні трави на сіно 1,00 0,80 0,90

Однорічні та багаторічні

трави на зелений корм 0,31 0,20 0.25

Наприклад: урожайність озимої пшениці в зоні Полісся складає 40 ц/га,

коефіцієнт виходу рослинних решток - 1,5. Кількість пожнивних і кореневих

решток складає 40 х 1,5 - 60 ц/га.

Розрахунок кількості новоутвореного гумусу із рослинних залишків

проводять, використовуючи коефіцієнти гуміфікації їх з таблиці 25.

Наприклад: якщо маса рослинних решток озимої пшениці в зоні Полісся

дорівнює 60 ц/га, а коефіцієнт їх гуміфікації - 0,23, то вихід гумусу складає:

60 ц/га х 0,23 - 1,38 т/га.

Система удобрення у сівозміні передбачає внесення органічних добрив

під окремі культури (картопля, цукрові буряки, кукурудза та інш.).

Розраховують використовуючи дані таблиці, кількість гумусу, яка

утворилась із органічних добрив.

Таблиця 25

Коефіцієнт гумуфікації рослинних решток і органічних добрив в

орному шарі ґрунту

Грунтово-кліматична зона України

Культура

Полісся Лісостеп Степ

Озимі на зелений корм 0,15 0,14 0,13

Озимі зернові 0,23 0,25 0,20

Горох, вика, соя 0,24 0,23 0,25

Кукурудза на зерно 0,22 0,20 0,20

Ячмінь, овес, просо,

сорго, гречка 0,23 0,22 0,22

Однорічні трави, вика-овес 0,24 0,25 0.22

Люцерна, конюшина, еспарцет 0,23 0,25 0,25

Кукурудза на силос 0,14 0,15 0,15

Цукрові буряки і кормові 0,08 0,10 0,10

Картопля, овочі, баштанні 0,13 0,08 0,10

Льон 0,25 — —

Соняшник — — 0,14

Солома на добрива 0,20 0,22 0.25

Гній підстилковий 0,066 0,075 0,080

Наприклад: якщо в Лісостеповій зоні під кукурудзу передбачали

внесення 30 т/га гною, то утворюється: 30 х 0,075 = 2,3 т/га гумусу.

Аналогічний розрахунок проводять і для інших культур сівозміни під які

вносять органічні добрива. Ці дані вносять у графи 14 та 15 таблиці 26.

Визначають загальні витрати гумусу під кожною культурою і в цілому по

сівозміні (графа 10), а також загальне нагромадження новоутвореного

гумусу (графа 16).

Розрахунок балансу гумусу в ґрунті по полях сівозміни та на 1га

сівозміни площі проводяться за формулою середньорічного балансу гумусу

(І).

Визначення мінімальної норми гною на 1га сівозмінної площі, яка

забезпечує бездефіцитний вміст гумусу, проводиться за формулою

= Н + Б

/ кг, (3)

де Н

- мінімальна норма гною, яка забезпечує бездефіцитний баланс

гумусу, т/га;

Н - норма гною, яка використовувалась у сівозміні, т/га;

Кг - кількість гумусу, що утворюється з 1 т гною

(на Поліссі - 0,066, Лісостепу - 0,075, Степу - 0,080), т.

При використанні інших видів органічних добрив (у разі недостатнього

виробництва гною) потреба в них для забезпечення бездефіцитного балансу

гумусу встановлюється за відповідними коефіцієнтами перерахунку на

підстилковий гній:

Підстилковий гній (вологість 77%) 1,0

Тверда фракція безпідстилкового гною 1,0

Безпідстилковий напіврідкий гній

(вологість 90-93%) 0,5

Рідкий гній (вологість 94-97%) 0.25

Гноєві стоки (вологість понад 97%) 0,10

Торфогноєвий компост 1,2

Торфопослідний компост 1,3

Пташиний послід підстилковий 0,65

Солома (з добавленням 8-12 кг/т азоту) 3,4

Сапропель (вологість 60%) 0,25

Сидеральні добрива (природна вологість) 0,25

На закінчення даного розділу вкажіть найдоцільніше місце внесення

гною або інших органічних добрив у сівозміні та шляхи зменшення

напруженості гумусового балансу. Порівняйте використовувану норму гною

з нормою, яка забезпечує бездефіцитний вміст гумусу та розрахуйте потребу

гною на всю удобрювальну площу. При недостатній кількості гною треба

намітити відповідні заходи та визначити обсяг виробництва інших

Таблиця 26

Розрахунок балансу гумусу в грунті

Вміст гуму-

су в орному

шарі грунту

Змив, т/га

№

поля

Куль-

тура

Площа,

га

Уро-

жай-

ність,

ц/га

т/га

Міне-

ралі-

зація

гуму-

су,

т/га

грун-

ту

гуму-

су

Загаль-

ні втра-

ти гу -

мусу,

т/га

Коефіцієнт виходу пожнивних

кореневих решток, т/га

Поповнення гумусу з рослинних

решток, т/га

Вихід пожнивних і кореневих

решток, т/га

Внесення органічних добрив, т/га

Поповнення гумусу з органічних

добрив, т/га

Всього утворилось гумусу, т/га

Баланс гумусу (+. -)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 14 15 16