Криволапчук В.О., Бондарчук М.Т., Зленко С.М. та інш. Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції та інших правопорушень серед працівників міліції

Подождите немного. Документ загружается.

тора поліграфа? Існуюча на сьогодні досить велика кількість пропо-

зицій, на жаль, не дозволяє вибрати реальне конкретне рішення. Здій-

снена нами спроба рішення проблеми базується на ряді публікацій

російських авторів [88, 89, 90, 91], що є без сумніву лідерами в засто-

суванні поліграфів на всьому пострадянському просторі.

Аргументи, що приводять автори статей, реальні й переконливі,

але, проте вони не дають повної відповіді на питання: яким же чином

забезпечити й оцінити рівень надійності й неупередженості в оцінці

результатів досліджень із боку оператора поліграфа? Відомо, що самі

фахівці, що працюють на поліграфі, відзначають: «... що залежно від

завдання, оператор розробляє перелік питань, на які повинен відповіс-

ти кандидат». Крім цього, для оператора поліграфа обов’язковим є на-

явність високого рівня підготовки: «для того, щоб поліграф ефективно

застосовувався по призначенню, важливо мати благонадійного й доб-

ре підготовленого оператора». Якщо рівень підготовки можна оціни-

ти, підрахувати, виміряти й т. д., то проблема визначення ступеня на-

дійності оператора збільшується ще й завдяки тому, що сьогодні в бі-

льшості випадків, хоча й не завжди обґрунтовано, поліграф зведений у

ранг останньої інстанції у встановленні істини. При цьому, варто не

забувати й те, що проводити тестування самого оператора на полігра-

фі не рекомендується, а в ряді випадків – і забороняється.

Ситуація додатково ускладнюється ще й тим, що оператор полі-

графа, як правило, досить добре підготовлений і знає практично всі

нюанси не тільки методів і підходів до випробувань на поліграфі, але

й методик побудови тестових структур. Це дає йому можливість вчас-

но «відчути» де правда, а де неправда, забезпечивши тим самим, не-

обхідний для нього підсумковий позитивний результат у випадку тес-

тування на поліграфі.

Рішення існуючої проблеми, на наш погляд, полягає в тім, щоб

створити для оператора поліграфа такі умови тестування, коли навіть

професіонал найвищого рівня не зуміє припустити, що при проведенні

тестування здійснюється інструментальний контроль його психоемо-

ційної й фізіологічної сфери.

Сьогодні, багато авторів, розглядаючи психофізіологічний стан

оператора, що складається із двох основних компонент – психічної і

фізіологічної, оцінюють кожну з них окремо, зневажаючи оцінкою

взаємовпливу й взаємокореляції, що безумовно приводить до істотної

похибки в результатах тестування. До речі, аналогічна ситуація існує і

у дискусії із приводу «чистих» і «змішаних» типів у характері люди-

ни. При цьому, особливо при оцінці психічної компоненти, різні фахі-

вці використовують не тільки різні тестові структури й методики, але

й по різному інтерпретують результати тих самих тестів, у ряді випад-

ків, істотно спотворюючи підсумковий результат.

Вищевикладене дозволяє сформулювати перший висновок: тес-

тування операторів поліграфа необхідно проводити по одному, мак-

симум по двох тестах, які взаємокорелюють і орієнтовані на визна-

чення й оцінку типології їх особистості.

Черговим етапом у визначенні рівня психофізіологічної надій-

ності оператора поліграфа, так само як і при самих випробуваннях на

поліграфі, повинен бути етап, коли проводиться одночасний контроль

психічної й фізіологічної компоненти, з тією лише істотною різницею,

що при контролі психічної компоненти замість переліку питань, що

складає оператор, необхідно використовувати тест «Визначення типу

особистості», а інструментальний контроль фізіологічної компоненти

повинен проводитися в прихованому режимі.

Наступний етап передбачає побудову математичної моделі, що з

максимально можливим рівнем вірогідності, дозволяє визначити рі-

вень надійності (благонадійності, щирості, точності) оператора полі-

графа. Запропонований підхід, у порівнянні з випробуваннями на по-

ліграфі, має ще одну істотну перевагу, яка полягає в тім, що він не ви-

магає прийняття спеціальної юридичної бази, тому що використовує

комп’ютерну технологію тестування, результати якої носять максима-

льно адаптований рекомендаційний характер, як і всі тести, що вико-

ристовуються сьогодні.

Нами запропонована концепція психологічного тестування й

професійного відбору персоналу [83, 92] під дію якої підпадають і

оператори поліграфа й в основу якої покладений тест „Визначення

типу особистості», а також сформульовані основи теорії психофізіо-

логічної надійності персоналу [93, 96].

I етап пропонованої концепції реалізований у вигляді інтеграль-

ного психофізіологічного комплексу для професійного тестування й

відбору персоналу, який вперше в практиці психодіагностики дозво-

ляє визначити за результатами тестування якісну й кількісну відповід-

ність психофізіологічних характеристик кандидата (за значенням інте-

грального критерію відповідності – ІКВ) вимогам професіограми.

Крім цього, у ході реалізації I етапу були уточнені, оптимізовані й фо-

рмалізовані вимоги до професіограм, які використовуються в

комп’ютерних системах психофізіологічного тестування й професій-

ного відбору персоналу. При цьому були визначені негативні сторони

існуючих професіограм [94], шляхи їхнього усунення й уточнені ви-

моги до стандартних професіограм.

II етап концепції передбачає обґрунтування й шляхи схемотех-

нічної конструкторської реалізації режиму прихованого контролю фі-

зіологічного компонента оператора поліграфа із застосуванням конта-

ктних і безконтактних методів, що забезпечують практично 100 % на-

дійність контролю.

III етап концепції. Дослідження тесту «Визначення типу особис-

тості», його кореляцій з іншими тестами даного напрямку, дозволили

нам висунути гіпотезу про те, що використовуючи тест «Визначення

типу особистості» і відповідні розроблені нами логіко-математичні

моделі, можна оцінити в першому наближенні психологічну суміс-

ність персоналу (членів колективу).

У зв’язку із цим, може бути визнаний обґрунтованим і логічним

другий висновок про те, що для підвищення надійності результатів

випробувань на поліграфі, після етапу співбесіди, повинен йти етап

оцінки психологічної сумісності оператора поліграфа.

IV етап концепції складається у визначенні коефіцієнтів кореля-

ції між розробленими режимами, між психічною і фізіологічною ком-

понентами усередині режиму [95] і уточненні відповідності вимог

професіограми характеристикам типів особистості.

Завдяки введенню в алгоритм тестування фізіологічної компо-

ненти істотно підвищується мотивація тестуємого, забезпечується

об’єктивний контроль за вірогідністю відповідей, підвищується зага-

льна надійність тестування.

6.4. Методи формування професіограми і психограми

спеціаліста-поліграфолога

Процес вимірювання в психології тих чи інших психологіч-

них характеристик, що не можуть бути представлені реальними фізи-

чними моделями, здійснюється за допомогою професіографії.

Результатом професіографічного вивчення є створення про-

фесіограми – документа, у якому подано комплексний, систематизо-

ваний і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сукуп-

ності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини.

Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний

опис власне психологічних характеристик та професійно-важливих

особистісних якостей спеціаліста [97].

У сучасній професіографії використовують три основні мето-

дики формування професіограм: емпірична, аналітична, нарада [97].

До методик першого типу, що базуються на постановці експерименту

можно віднести методики О. Ліпмана та К. К. Платонова [97, 98]

(рис. 6.2).

Рис. 6.2. Методика формування професіограми

В результаті застосування методик О. Ліпмана та

К. К. Платонова користувач отримує опис професії, не отримуючи при

цьому його аналітичного обґрунтування.

Інакший вигляд має методика Е. М. Іванової [99], яка представляє

собою аналітичний підхід і базується на логічному аналізі операційно-

технологічної структури професії, суть якої полягає в поетапному переході

від опису професії до опису вимог до людини (рис. 6.3).

Рис. 6.3 Методика поетапного створення професіограми

Результатом спільної взаємодії висококваліфікованого експерта

і професійного психолога, в даному випадку, є аналітична професіог-

рама [99], що має вигляд таблиці в останній колонці якої наведено пе-

релік ПВЯ, а в попередніх – обґрунтування такого переліку.

Нарадчий підхід полягає в проведенні колегіального обгово-

рення експертами і психологами можливого переліку ПВЯ [100]. Осо-

бливістю такого підходу є якісний характер і неповнота отримуємого

Операційно-технологічна структура професії

Опис

задачі

Опис професійних

функцій

Ознаки вико-

нання профе-

сійних функцій

Психологічна структура професійної діяльності

Опис

задачі

Психологічна хара-

ктеристика дій

Перелік ПВЯ

Об’єкт

профе-

сія

Об’єкт,

професія

Обробка ре-

зультатів ек-

сперимен-

тальної оцін-

ки ПВЯ

Перелік ПВЯ з

кількісною

оцінкою рівня

визначеності

Повний перелік професійно-важливих яко-

стей (ПВЯ) – опитувальний лист

Експерт 1

Експерт 2

Експерт n

…

Експертна

оцінка ПВЯ

переліку ПВЯ, а також неоднакова глибока аргументація складових

його якостей.

Останнім часом при формуванні професіограм отримали роз-

виток такі методи: вивчення виробничої документації, спостереження,

самоспостереження, експериментальний та аналізу критичних ситуа-

цій [97–102].

Метод вивчення виробничої документації використовується

для збору об’єктивної інформації про процес праці, стан здоров’я пра-

цівників, їх кваліфікацію, режим праці, основні професійні завдання

тощо.

Метод спостереження. Спостереження є способом збору пер-

винної інформації про професію шляхом безпосереднього сприймання

і прямої реєстрації різних фактів і сторін діяльності. До основних ета-

пів у підготовці і проведенні спостереження слід віднести:

− визначення мети і завдань спостереження, формулювання за-

вдань, відповіді на які передбачається здобути шляхом спостереження

за діяльністю спеціаліста;

− визначення об’єкта і предмета спостереження у загальній

структурі діяльності;

− вибір способу спостереження і способу реєстрації ознак

об’єкта спостереження, підготовка необхідних технічних засобів і до-

кументації;

− проведення спостереження, фіксація його результатів і даних

про професію;

− опрацювання і психологічна інтерпретація одержаної інфор-

мації.

Важливим принципом спостереження є порівняльний підхід у

вивченні професії.

Самоспостереження і самозвіт. Самоспостереження в профе-

сіографії можна використовувати у двох формах: як самозвіт спеціалі-

ста і як самоспостереження психолога. Під час самозвіту спеціаліст

фіксує свій робочий день за основними пунктами:

− детальний опис робочого дня із зазначенням змісту робочого

процесу, характерних випадків, які тим чи іншим чином впливають на

успішність професійної діяльності;

− причини труднощів, які стали перешкодою для досягнення хо-

роших результатів у роботі;

− реєстрація появи професійної втоми, помилок у роботі, спові-

льнення її темпу;

− загальні зауваження: підсумкові відомості про професійну дія-

льність, рекомендації, які стосуються внесення змін у процес праці з

метою підвищення її продуктивності.

Експериментальний метод. Експеримент у процесі психологіч-

ного вивчення професійної діяльності використовується переважно для

виявлення тих аспектів, які неможливо встановити лише на основі аналі-

тичного спостереження природного протікання робочого процесу. За до-

помогою експерименту в ряді випадків уточнюється попередньо складена

психограма. Особистісні тести в експериментальному дослідженні спря-

мовані на вивчення психологічних особливостей суб’єкта праці. Такими

властивостями можуть бути нейротизм, екстраверсія-інтроверсія, емоцій-

на стійкість, організаторські і комунікативні здібності, самоконтроль, кре-

ативність тощо.

Метод аналізу критичних ситуацій. Ґрунтується на зборі ін-

формації про поведінку людей у певних складних ситуаціях. Кінце-

вою метою аналізу помилок і поведінки спеціаліста у критичних ситу-

аціях є виявлення вимог професії до психологічної структури особис-

тості і встановлення психологічних протипоказань до даної професій-

ної діяльності.

Процес розробки професіограм передбачає такі етапи:

− попередня розробка психограм;

− добір психодіагностичних методик для дослідження і оцінки

рівня розвитку професійно-важливих функцій, визначених психогра-

мою;

− проведення експерименту з метою перевірки адекватності ме-

тодик і уточнення психограм в різних групах спеціалістів (з високою,

середньою і низькою продуктивністю праці);

− складання методичних рекомендацій.

Професія спеціаліста-поліграфолога відноситься до типу про-

фесій «людина-людина», оскільки предметом праці є людина. До та-

кого ж типу професій можна віднести і працівників правоохоронних

органів [97].

Розглядаючи функції спеціаліста-поліграфолога в системі

«людина-людина», його можна визначити як користувача системи, до

особистості якого, враховуючи специфіку професійної діяльності,

пред’являються додаткові вимоги. Розглянемо їх із двох точок зору:

коли оператор поліграфа є професійним психологом і коли його мож-

на кваліфікувати як користувача-непсихолога.

Користувач-психолог:

− повинен знати й застосовувати на практиці загальні теоретико-

методологічні принципи психодіагностики, володіти основами дифе-

ренціальної психометрики;

− повинен відповідати за рішення, прийняті на основі тестуван-

ня, забезпечуючи їх відповідність репрезентативності й прогностичній

валідності методики, повинен попереджати можливі помилки, що до-

пускають непрофесіонали, незнайомі з обмеженнями у використанні

того або іншого тесту;

− повинен користуватися переважним правом у порівнянні з не-

професійними користувачами на проведення психодіагностики в за-

даній області, на використання протоколів відповідно до професійно-

етичних принципів і інтересів психології. Психолог забезпечує необ-

хідний рівень надійності діагнозу, застосовуючи паралельні стандар-

тизовані й нестандартизовані методики, а також метод незалежних

експертних оцінок;

− не повинен керуватися в підборі методик у батарею (програму

обстеження) суб’єктивними перевагами й упередженнями в оцінці ме-

тодик, а виходити з вимог максимальної ефективності діагностики -

максимум надійності при мінімумі витрат;

− повинен забезпечувати ретельне дотримання всіх вимог для

проведення стандартних методик обстеження. Підрахунок балів, ін-

терпретація, прогноз робляться в суворій відповідності з методичними

вказівками. Психолог не має права відхилятися від стандарту у вико-

ристанні методики, прийнятого на певний період;

− повинен забезпечувати конфіденційність психодіагностичної

інформації, отриманої від випробуваного на основі особистої довіри.

Психолог обов’язково попереджає випробуваного про те, хто й для

чого може використати його результати. Психолог не має права при-

ховувати від випробуваного те, які рішення можуть бути винесені на

основі психологічної діагностики; повинен зберігати професійну тає-

мницю: не передавати особам, не вповноваженим вести психодіагнос-

тичну практику інструктивних матеріалів, не розкривати перед потен-

ційними випробуваними секрет тієї або іншої психодіагностичної ме-

тодики, на якому заснована її валідність;

− обов’язково повинен розглядати поруч з найбільш імовірною й

альтернативну діагностичну гіпотезу (інтерпретацію даних), застосо-

вуючи в психодіагностиці принцип, аналогічний принципу презумпції

невинності в судочинстві [97, 103, 105].

Окремі теоретично й психометрично обґрунтовані методики,

що не вимагають спеціальних знань при інтерпретації, можуть вико-

ристовувати фахівці в суміжних із психологією областях: вчителі, лі-

карі, соціологи, інженери, економісти та ін.

При цьому користувач-непсихолог:

− повинен попередньо проконсультуватися із психологами, що

працюють у даній практичній галузі, про те, які саме методики мо-

жуть бути застосовані для вирішення поставлених завдань. При наяв-

ності атестованих методик користувач повинен застосувати саме атес-

товані методики;

− повинен вибрати іншу методику, або пройти відповідну під-

готовку, або залучити до проведення психодіагностики психолога, або

відмовитися від проведення психодіагностики, якщо психологи попе-

реджають користувача про те, що правильне використання методики

вимагає загальних знань по психодіагностиці або спеціальну підгото-

вку (по оволодіванню методикою);

− повинен автоматично брати на себе зобов’язання по дотри-

манню всіх вимог професійної таємниці, одержуючи доступ до деяких

методик;

− повинен додержуватися всім етичним нормативам у проведен-

ні обстеження стосовно випробуваного й будь-яких третіх осіб. Він не

має права зловживати довірою й зобов’язаний попереджати випробу-

ваного про те, як буде використана інформація;

− не повинен використовувати методики, які не забезпечені од-

нозначною стандартною інструкцією, необхідними показниками на-

дійності й валідності і вимагають паралельного застосування високо-

професійних експертних методів;

− повинен вживати заходів для запобігання некоректного вико-

ристання методик [105].

Всі приведені вимоги відповідають міжнародними професій-

но-етичним стандартам, що прийняті в роботі психологів. Основні ідеї

цих стандартів можуть бути коротко сформульовані у вигляді наступ-

них принципів: відповідальності; компетентності; етичної і юридичної

правочинності; кваліфікованої пропаганди психології; конфіденційно-

сті; благополуччя клієнта; професійної кооперації; інформування клі-

єнта про цілі обстеження; морально-позитивного ефекту дослідження;

патріотизму [103, 105].

Таким чином, розглянуті і проаналізовані вимоги до професії

оператора поліграфа (спеціаліста-поліграфолога) дозволяють усвідоми-

ти і розкрити всю складність професії спеціаліста-поліграфолога, ви-

явити її змістовні і структурні особливості, визначити її специфіку і рі-

зноманітність взаємовідносин особистості оператора поліграфа із осо-

бою, що проходить поліграфічне обстеження, з рядом специфічних і

неспецифічних явищ, що супроводжують такі обстеження, і на основі

цього визначити весь спектр вимог до кандидатів на посаду спеціаліс-

та-поліграфолога, як до суб’єктів відповідної професійної діяльності.

Наступним етапом є побудова алгоритмів вирішення задач

оцінки і відбору кандидатів на посаду спеціаліста-поліграфолога. По

аналогії з [77] будемо використовувати зразковий профіль кандидата –

перелік ПВЯ, сформований з урахуванням нормованих вагових коефі-

цієнтів та поточний профіль – оцінку визначеності ПВЯ у кандидата,

що проходить тестування.

Специфікою задачі відбору кандидатів, на відміну від оцінки

ПВЯ, що формує рекомендації по розвитку відповідних ПВЯ є те, що

кінцевим результатом буде прийняття рішення про професійну прида-

тність кандидата. Вихідними даними в обох випадках буде результат

покоординатного порівняння зразкового і поточного профілів

[]

[

]

[

]

NnnEnAnD ,,2,1, K

−

Тоді узагальнений алгоритм формування рекомендацій фор-

мально може бути представлений наступними процедурами:

− формують кодовану форму R рекомендацій шляхом упорядку-

вання (по контексту) елементів множини {D [n];

[

]

{

nDUR

де U {– оператор упорядкування;

− перетворюють кодовану форму рекомендацій R в вербальну

форму V = U {D [n], що базується на раніше заданій множині одно-

значних відповідностей типу:

[

]

[

]

nVnD

↔

У випадку відбору персоналу, узагальнений алгоритм прийн-

яття рішення про професійну придатність кандидата може бути пред-

ставлений наступним чином:

− використовуючи попередньо вибрану міру близькості в

N-вимірному просторі, вираховують відстань p (A, E) між зразковим E

[n] і поточним A [n] профілями; наприклад в просторі L

та L

маємо

відповідно (для функцій E [n] і A [n]):

()

eaeaeaEA

−++−+−= K

2211

()

[]

eaeaeaEA

−++−+−= K

де a

і e

n = 1, 2, …, N – значення A [n] і E [n], відповідно;

− приймають рішення, порівнюючи величину p з порогом П:

якщо р

≤

П – приймають рішення про професійну придатність; якщо

р > П – приймають рішення про профнепридатність.

Як уже відзначалося, професія спеціаліста-поліграфолога до-

статньо специфічна, що не дозволяє застосовувати до процедури оцін-

ки і відбору кандидатів будь-якої методики або методу в чистому ви-

гляді. В зв’язку з цим виникає необхідність розробки такого методу,

при якому буде досягнуто максимальну об’єктивність оцінки ПВЯ ка-

ндидата і який представлений в розділі [106].

Розділ 7. ІНДИКАТОРИ ПРОЯВІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У

ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

7.1. Психологічні чинники ризику виникнення професійної

деформації працівників правоохоронної сфери

У сучасних вітчизняних дослідженнях психологічних особливос-

тей працівників органів внутрішніх справ, що є основою поведінкових

реакцій в цілому і, зокрема, у професійної діяльності, усі випадки нега-

тивних девіацій (відхилень) такої поведінки від загальноприйнятих у

суспільстві морально-етичних і правових норм розглядаються як про-

яви професійної деформації особистості [51–53] та професійної дегра-

дації [49; 53; 54].

Професійна деформація (ПД) людини як особистості являє собою

комплекс специфічних, взаємопов’язаних змін в її структурі, виникаю-

чих внаслідок здійснення трудової діяльності. Як свідчать дослідження,

найчастіше ПД вражає представників професій типу «людина-

людина»: педагогів, акторів, працівників сфери обслуговування, юрис-

тів і, особливо, працівників міліції. Стосовно особистості працівника

органів внутрішніх справ (ОВС) ці зміни також мають місце у процесі

виконання ними протягом певного часу правоохоронної діяльності як

основної професії і зумовлені, перш за все, її специфічними змістом,

організацією та умовами здійснення, зокрема:

1) службова діяльність працівників здійснюється у вигляді

безпосереднього, психологічно насиченого спілкування, яке має

активно-двобічний характер і за своєю суттю є суб’єкт-суб’єктним

взаємовпливом;

2) узагальнений об’єкт службової діяльності в переважній кіль-

кості випадків є носієм негативних морально-психологічних характе-

ристик, що об’єктивно викликає у працівників ОВС негативні емоції,

призводить до стійкого дефіциту позитивних вражень, розчарування і

зневіри в людях;

3) досить часто працівники за своїми особистісними якостями,

загальноосвітнім і професійним рівнем не переважають, а навіть, по-

ступаються об’єктам своєї професійної діяльності.

Зміни особистості працівників ОВС виникають внаслідок причин

соціального та біопсихічного характеру і проявляються на різних рів-

нях – процесів, станів, властивостей особистості, її свідомості та під-

свідомості, призводять до якісних відхилень від певних соціальних орі-

єнтирів, норм, негативних змін у поведінці та професійній діяльності

[55]. Така розбіжність норм активності особистості і загальновизнаних

соціальних норм являє собою певний різновид ненормативної (девіант-

ної) поведінки. Враховуючи соціальну значущість професії правоохо-