Криволапчук В.О., Бондарчук М.Т., Зленко С.М. та інш. Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції та інших правопорушень серед працівників міліції

Подождите немного. Документ загружается.

8.3. Методи та способи перевірки інформації щодо корупційних

діянь серед працівників органів внутрішніх справ

Процес збору, перевірки та реалізації інформації щодо коруп-

ційних діянь, вчинених у підрозділах та органах внутрішніх справ, по-

садовим особам підрозділів внутрішньої безпеки необхідно розпочи-

нати з визначення, ким вони вчинені, тобто хто є суб’єктом корупцій-

них діянь або інших правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Посадова особа, яка отримала інформацію про корупційне діян-

ня, вчинене співробітником міліції, перш за все, повинна вжити захо-

ди щодо її перевірки. При цьому необхідно:

1) встановити джерело інформації та підвідомчість її розгляду;

2) встановити ступінь вірогідності інформації, можливі обставини,

які виключають провадження у адміністративній чи кримінальній

справі щодо вчинення співробітником міліції корупційного діяння;

3) розглянути відомчі нормативні акти (накази, інструкції, поло-

ження тощо), які регламентують профіль, функціональні обов’язки

службової діяльності працівника міліції, який підозрюється у вчиненні

корупційного діяння;

4) отримати відповідні пояснення від потерпілих, свідків тощо та

з’ясувати характер їх взаємовідносин із співробітником міліції, віднос-

но якого проводиться перевірка;

5) встановити та вивчити коло знайомих співробітника (по службі,

у побуті), з’ясувати сферу їх діяльності;

6) з’ясувати матеріальне становище співробітника (через органи

державної податкової адміністрації тощо), встановити, які він має на

правах власності нерухомість, банківські рахунки та ін.;

7) з’ясувати обставини, які пом’якшують або обтяжують відпові-

дальність співробітника міліції;

8) зібрати докази вини та інші дані щодо обставин корупційного

діяння, відомості, які характеризують співробітника міліції;

9) вилучити документи, які свідчать про причетність співробітни-

ка міліції до вчинення корупційного діяння, сам факт його вчинення

тощо;

10) скласти план проведення у ході перевірки низки заходів (у

т. ч. оперативно-розшукових, після заведення оперативно-розшукової

справи за наявності достатніх даних про вчинення злочину);

11) визначити необхідність, перелік та порядок застосування тех-

нічних засобів та інших можливостей для документування дій, що но-

сять корупційний характер. У разі, коли інформація свідчить про факти

корупційних діянь в органі чи підрозділі внутрішніх справ і при цьому

відсутні відомості про конкретну особу (осіб), яка (які) здійснює (здій-

110

снюють) правопорушення, перевірку слід проводити за такими напрям-

ками:

− вивчити структуру, функції та напрямки діяльності органу

(підрозділу);

− вивчити структурні одиниці органу (підрозділу), до функцій

яких належить напрямок діяльності, пов’язаний з корупційними дія-

ми;

− після визначення конкретного відділу (відділення тощо) необ-

хідно вивчити нормативні (відомчі) документи, що регламентують йо-

го діяльність, посадові обов’язки всіх співробітників відділу (відді-

лення тощо);

− вивчити відносини між співробітниками, коло знайомих осіб

кожного (на службі та в побуті), напрямок роботи кожного співробіт-

ника. При цьому бажано скласти схематичні плани, схеми зв’язків, діа-

грами тощо;

− перевірити матеріальний стан співробітників та членів їх сімей

(у тому числі й через органи податкової адміністрації – сплата подат-

ків, наявність нерухомості, банківських рахунків – коли, скільки було

внесків, яка сума, періодичність тощо);

− перевірити можливість використання кожним співробітником

відділу (відділення тощо) в приватних та інших корисливих цілях по-

садового становища, службових повноважень і пов’язаних з ними

прав, переваг тощо;

− вивчити результати останніх контрольних перевірок у підроз-

ділі (якщо вони проводилися), службових розслідувань та інших форм

контролю за діяльністю відділу (відділення);

− вивчити отриману інформацію та провести її аналіз;

− визначити для вилучення необхідний перелік документів, які

фіксують корупційні дії особи (осіб) в органі (підрозділі), що перевіря-

ється, або його структурній одиниці (відділі. відділенні тощо).

За результатами проведення зазначених заходів перевірки необ-

хідно здійснити попередню індивідуалізацію відповідальності особи

(осіб), яка (які) скоїла (скоїли) правопорушення. Така індивідуалізація

є передумовою визначення покарання в залежності від ступеня й ха-

рактеру суспільної небезпеки вчиненого та особи правопорушника.

Якщо корупційні діяння вчинені декількома співробітниками, то

з’ясовується, що саме кожний з них скоїв, яка його роль у скоєному

правопорушенні, а також інші обставини що характеризують ступінь

відповідальності кожного з правопорушників. В обов’язковому по-

рядку необхідно також визначати ступінь обізнаності про корупційні

діяння підлеглих керівників органів (підрозділів) та вирішувати пи-

тання щодо визначення характеру їх відповідальності.

111

Це вимагає від посадових осіб підрозділів внутрішньої безпеки,

які виявляють та розкривають правопорушення, пов’язані з корупцій-

ними діяннями співробітників органів внутрішніх справ, добре знати

чинне законодавство, вміння та навичок якісно складати документи,

що забезпечують провадження у таких справах та виключають пору-

шення закону.

З метою запобігання помилок у ході проведення перевірок та

реалізації інформації про корупційні діяння, що вчиняються співробі-

тниками органів внутрішніх справ у різних напрямках службової дія-

льності, (проведення відповідних заходів по протидії цим явищам) не-

обхідно:

− неухильно дотримуватися у процесі проведення перевірок

(оперативно-розшукових заходів за наявності ознак злочину) норм

Конституції України, законів України «Про боротьбу з корупцією»,

«Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність»;

− з’ясовувати мотив, характер і мету вчиненого корупційного ді-

яння, повноваження та посадові обов’язки співробітника міліції, який

його вчинив, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням

останнім службових завдань.

Усі отримані дані слід аналізувати у сукупності, у тому числі з

інформацією щодо посадових осіб та їх стосунків (родинні, дружні

тощо), про рахунки в банках та фінансові операції по них, наявну не-

рухомість, що знаходиться в особистому володінні.

При перевірці інформацій про корупційні діяння співробітників

органів внутрішніх справ значну увагу слід приділяти показанням сві-

дків або очевидців.

При цьому важливо пересвідчитися в їх об’єктивності та не слід

виключати свідків, яким, через ті чи інші обставини, відомі дані не

про сам факт корупційних дій, а лише про обставини, які, на перший

погляд, і не пов’язані з ними, але якимось чином характеризують об-

становку чи особистість суб’єкта. Вони можуть допомогти у перевірці

пояснень працівників міліції, які підозрюються у вчиненні корупцій-

них діянь.

Необхідно встановити та опитати щонайбільше таких свідків, їх

показання допоможуть перевірити ту інформацію, яка надійшла, уни-

кнути помилок при прийнятті рішення.

При встановлені фактів корупційних діянь працівником міліції,

необхідно звернути особливу увагу на з’ясування обставин зловжи-

вання службовим становищем, тому що саме тут можна відшукати до-

кази ще на початковій стадії перевірки інформації.

Якщо на якомусь з етапів проведення перевірки інформації що-

до вчинення працівником міліції корупційних діянь будуть отримані

112

дані про вчинення ним злочину або підготовки до його вчинення, тоб-

то за наявності достатніх підстав для проведення оперативно-

розшукової діяльності, заводиться оперативно-розшукова справа. У

цих випадках виноситься постанова про заведення такої справи, яка

затверджується начальником відповідного органу внутрішніх справ.

З метою отримання доказів у рамках заведеної оперативно-

розшукової справи обов’язково слід передбачити використання техні-

чних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку; спостереження за

працівником, застосуванням фото-, кіно- та відеозйомки, а також про-

ведення інших негласних оперативно-розшукових заходів, визначених

у ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Це надасть можливість виявити і задокументувати зв’язки

суб’єктів корупційних злочинів, фактичні дані, які не можуть бути за-

фіксовані в результаті проведення гласних заходів в офіційних доку-

ментах і у подальшому будуть ними заперечуватись. Безпосередньо

перед реалізацією оперативних матеріалів (перед проведенням глас-

них заходів) необхідно зібрати достатні дані для вилучення докумен-

тів та інших носіїв інформації.

113

Розділ 9. УЗАГАЛЬНЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПРОПОЗИЦІЙ

ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

(АНТИКОРУПЦІЙНІ ЗАХОДИ)

9.1. Заходи загальнодержавного рівня

Результати світового і вітчизняного досвіду роботи у напрямку

боротьби з корупцією, а також відповідних наукових досліджень ви-

значили певний перелік спеціалізованих заходів (політичного, еконо-

мічного, правового, соціально-психологічного та організаційного ха-

рактеру) на загальнодержавному й відомчих рівнях, послідовна реалі-

зація яких дозволить підвищити не тільки ефективність полімодально-

го, у даному випадку, механізму протидії цьому явищу безпосередньо,

але й активно впливати на формування громадської думки щодо усві-

домлення реальних і потенційних загроз корупції суспільству взагалі

та окремій особистості зокрема.

До таких потенційно ефективних та необхідних заходів загаль-

ного характеру відносять наступні:

− конкретизація поняття корупції у кримінально-правовому зна-

ченні та законодавчого закріплення його у Кримінальному кодексі

України;

− удосконалення законодавства, позбавлення його таких вад як

суперечливість вимог законів один одному, розробки підзаконних ак-

тів, створення необхідних матеріально-фінансових умов для подаль-

шого вдосконалення законодавчого поля боротьби з корупцією;

− скорочення сателітних службових посад невиправдано гіпер-

трофованого управлінського апарату, а також його повноважень, на-

самперед, з питань надання пільг, переваг, ліцензій, замінивши такі

повноваження контрольними з дотримання норм, які мають бути пе-

редбачені у законах;

− удосконалення кадрово-професійного забезпечення боротьби з

корупцією, створення ефективної системи підготовки, добору та роз-

становки кадрів для державної служби, управлінських ланок, їх атес-

тації, професійного навчання та виховання, перепідготовки, а також

стимулювання чесного і сумлінного ставлення до виконання службо-

вих обов’язків;

− визначення переліку посад державних службовців та інших

відповідальних працівників управлінських ланок, кандидати на за-

йняття яких підлягають обов’язковій спеціальній перевірці, умови її

проведення, в тому числі щодо тих, хто вже працює на цих посадах,

перелік обов’язкових документів для особової (кадрової) справи за-

значених категорій працівників та умови її ведення; порядок періоди-

чної ротації цих осіб та їх однорівневого переміщення;

114

− вивчення практики конкурсного добору під час заміщення ва-

кантних посад та атестації державних службовців, з’ясування причини

упущень та інших недоліків при їх проведенні;

− розробка нормативно-правової основи та організаційно-

управлінського механізму забезпечення декларування витрат на при-

дбання нерухомого майна і транспортних засобів державними служ-

бовцями, іншими відповідальними працівниками управлінських ла-

нок, співробітниками правоохоронних органів, суддями, звільнення

цих категорій працівників із займаних посад у разі ухилення від де-

кларування доходів; удосконалення механізму та практики контролю

за декларуванням доходів зазначених категорій службовців;

− запровадження загальнодержавної системи безготівкових роз-

рахунків на основі магнітних носіїв під контролем Національного ба-

нку [65].

Згідно з Концепцією боротьби з корупцією на 1998–2005 роки,

затвердженою Указом Президента України від 24 квітня 1998 року

№ 367/98, активізації виявлення корупційних діянь сприятимуть такі

заходи:

− виділення у складі спеціальних підрозділів боротьби з органі-

зованою злочинністю і корупцією окремих законспірованих структур

та працівників, незалежних у своїй діяльності, на яких було б покла-

дено організацію виявлення корупційних діянь, аналіз інформації про

такі діяння та вжиття передбачених законом заходів щодо осіб, які

вчинили такі діяння або причетні до них;

− радикальна перебудова спрямованості та системи забезпечення

результативності здійснення спеціальних оперативно-розшукових за-

ходів з метою виявлення фактів корупції;

− виділення у статистичній звітності органів Міністерства внут-

рішніх справ України, Служби безпеки України та, за умови його

створення, Національного бюро розслідувань України відомостей про

кількість виявлених корупційних діянь, суспільні сфери їх вчинення,

своєчасність, повноту та результативність перевірки цієї інформації;

запровадження окремої звітності щодо інформації про створення та

прояви організованих злочинних угруповань (груп) у сферах економі-

ки, фінансово-банківської, зовнішньоекономічної діяльності та у сфері

здійснення державної влади і про виявлені корупційні зв’язки під час

викриття цих угруповань (груп). Ця інформація за всіма показниками

має бути відокремлена від даних про виявлення та викриття організо-

ваних злочинних груп, які готують та вчиняють злочини загально

кримінального характеру;

− встановлення і додержання порядку, згідно з яким підрозділ

(орган) відповідного правоохоронного органу, що одержав або реалі-

зує інформацію про діяльність організованого злочинного угрупован-

115

ня (групи) у сферах економіки, фінансово-банківської, зовнішньоеко-

номічної діяльності та у сфері здійснення державної влади, зо-

бов’язаний проводити роботу щодо виявлення корупційних зв’язків,

які сприяли утворенню, прикриттю, захисту, іншому забезпеченню іс-

нування цього злочинного угруповання (групи);

− запровадження механізму вдосконалення контрольних опера-

цій, у тому числі раптових, не правоохоронними державними органа-

ми, які здійснюють контроль за певними сторонами діяльності держа-

вних і недержавних управлінських структур, з метою повного вияв-

лення фактів порушення норм і правил виконання службових

обов’язків, що можуть сприяти корупційним діянням, налагодження

передачі інформації про такі факти правоохоронним органам;

− створення у рамках розроблюваної державної автоматизованої

системи кримінологічної інформації інформаційної підсистеми щодо

криміногенних чинників корупційних діянь, проведення на цій інфор-

маційній базі постійного моніторингу їх динаміки, аналізу чинників,

використання інформації про них для запобігання проявам корупції, їх

виявлення та прогнозування. Запровадження спеціалізованої (антико-

рупційного спрямування) кримінологічної експертизи проектів зако-

нодавчих, інших нормативно-правових актів, управлінських рішень,

комерційних, кредитних, зовнішньоекономічних та інших господарсь-

ких угод тощо;

− забезпечення своєчасного реагування на повідомлення контро-

льних органів, громадян і засобів масової інформації про корупційні

діяння та інші протиправні дії посадових осіб, встановлення суворого

контролю за додержанням цього порядку.

9.2. Заходи відомчого рівня

Зважаючи на підвищені увагу і вимоги суспільства до форм, ме-

тодів та результативності роботи правоохоронних органів, зокрема, й

безпосередньо до особистісних якостей співробітників органів внут-

рішніх справ, вирішення завдання щодо попередження правопору-

шень та протидії корупції в системі МВС України потребує більш

конкретних і більш цілеспрямованих (в тому числі і у частині інтегра-

льної оцінки морально-етичних якостей працівника органів внутрі-

шніх справ) заходів. До таких, згідно висновків науково-теоретичних і

практичних досліджень та розробок, проведених в останні роки у сис-

темі МВС України, слід віднести наступні:

− проведення аналізу діяльності окремих підрозділів і служб ор-

ганів внутрішніх справ, службових повноважень посадових осіб з ме-

тою виявлення потенційних можливостей для зловживання співробіт-

никами органів внутрішніх справ своїм посадовим становищем;

116

− розробка і введення в дію службових інструкцій та інших нор-

мативних документів, що забезпечили б розширення можливостей ви-

явлення корумпованих співробітників, проведення превентивних за-

ходів впливу на ту категорію працівників, що близькі до здійснення

протиправних діянь корупційної властивості, а також припинення не-

гативних явищ;

− в основу антикорупційних заходів закласти елементи службо-

вого, матеріального, морального, суспільного впливу, здатні істотно

змінити в позитивну сторону, насамперед мотивацію поводження

співробітників;

− створення і підтримання в підрозділах ОВД атмосфери осуду і

неприйняття дій корупційного характеру. Для цього бажано прагнути

до таких нововведень і змін, що вели б до оздоровлення обстановки,

насаджували стереотипи порядності в професійній поведінці;

− запровадження сучасних психотехнологій у професійно-

психологічному відборі кадрів з урахуванням специфіки служби (ви-

сокий рівень емоційно-стресових навантажень, наявність чинників ри-

зику, підвищених вимог до «морального обличчя» співробітника) з ме-

тою попередження випадків зарахування на службу в органи внутрі-

шніх справ осіб, що не відповідають сучасним вимогам до працівника

ОВС, та осіб, які пов’язані з антигромадськими елементами, криміна-

льними структурами. З числа тих з них, які не пройшли психологічний

відбір через непридатність до певних видів службової діяльності, ство-

рювати кадровий резерв для заміщення посад, до яких вони придатні;

− визначення переліку посад працівників управлінських ланок,

кандидати на заміщення яких підлягають обов’язковій спеціальній пе-

ревірці, в тому числі щодо тих, хто вже працює на цих посадах, умов

її проведення, переліку обов’язкових документів для особової (кадро-

вої) справи зазначених категорій працівників та умов її ведення; по-

рядку періодичної ротації цих осіб та їх однорівневого переміщення;

− вивчення діючої практики конкурсного добору під час замі-

щення вакантних посад та атестації кандидатів на керівні посади в ор-

гани внутрішніх справ, з’ясування причин упущень та інших недоліків

при їх проведенні з метою удосконалення системи підбору осіб на по-

сади, що небезпечні з точки зору корупції, шляхом використання но-

вітніх психологічних технологій та методів роботи з персоналом;

− розробка нормативно-правових й організаційних засад та за-

провадження на постійній основі профілактичної ротації керівного

складу через кожні п’ять років;

− розробка спеціальних програм навчання та підвищення квалі-

фікації співробітників з питань запобігання та протидії корупції у

службовій діяльності;

117

− запровадження практики оперативного інформування особово-

го складу щодо усіх виявлених фактів корупції серед працівників ор-

ганів внутрішніх справ;

− за аналогією досвіду роботи поліції західних країн, запрова-

дження програми «активно діючих співробітників». У її межах спів-

робітники міліції залучаються для одержання інформації про коруп-

цію серед своїх колег. Ці співробітники мають діяти у межах звичай-

них службових обов’язків і повинні повідомляти про факти вчинення

корупційних діянь. Всі працівники органів внутрішніх справ мають

бути поінформовані про існування цієї програми, однак імена «актив-

них співробітників» не оприлюднюються;

− запровадження практики використання поліграфу при психо-

логічному обстеженні кандидатів на службу в органи внутрішніх

справ, розстановці кадрів та проведенні службових розслідувань за

фактами надзвичайних подій серед особового складу;

− внесення у проект Закону України «Про службу в органах вну-

трішніх справ» й у відповідні форми контрактів на навчання та роботу

в органах внутрішніх справ (при їх впровадженні) окремої позиції що-

до неприпустимості будь-яких видів корупційних діянь, наслідком

яких має бути беззаперечне звільнення без права на поновлення в ор-

ганах внутрішніх справ;

− всі матеріали, що пов’язані з корупційними діями, якщо вони

не торкаються сфери національної безпеки, в обов’язковому порядку

зробити доступними для громадськості через засоби масової інформа-

ції. Запровадження постійної практики радіо та телевізійних виступів

(звітів) перед населенням керівників територіальних органів та під-

розділів органів внутрішніх справ з оприлюдненням як позитивних,

так і негативних фактів роботи міліції на місцях;

− приведення у відповідність зарплати рівню кваліфікації пра-

цівника та усунення формального підходу до її диференціації в межах

посадового окладу;

− вирішення проблеми підвищення рівня матеріального забезпе-

чення правоохоронців з низькими окладами і встановлення доплат до

їх зарплати у залежності від кількості і якості роботи, у тому числі,

запровадження грошової та іншої компенсації за роботу в позауроч-

ний час;

− практичне вирішення питання щодо надання працівникам ор-

ганів внутрішніх справ довготривалих безвідсоткових кредитів для

будівництва або придбання житла;

− за аналогією матеріального стимулювання осіб, які мають пра-

во на пенсію за вислугою років у судових органах та слідчих підрозді-

118

лах МВС (до 100 % пенсії), вирішення питання щодо розповсюдження

цього права на всі категорії працівників органів внутрішніх справ;

− розробка нормативно-правової основи та організаційно-

управлінського механізму забезпечення декларування витрат на при-

дбання нерухомого майна і транспортних засобів співробітниками ор-

ганів внутрішніх справ, звільнення працівників із займаних посад у

разі ухилення від декларування доходів;

− використання анонімних «телефонів довіри» чи Інтернет-

технологій, за допомогою яких будь-який громадянин може повідоми-

ти підрозділи внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ про не-

правомірні (на його думку) дії працівників міліції.

9.3. Запобіжні заходи в установі (підрозділі)

9.3.1. Визначення особливо ризикованих напрямів роботи в

установі (підрозділі); проведення аналізу; пристосування робочого

процесу до набутого досвіду.

Оптимізація способів роботи, що придушують корупцію завдя-

ки чіткому визначенню компетенцій та прозорому способу роботи.

Встановлення внутрішніх розпоряджень та правил для запобі-

гання та подолання корупції.

Поліпшення контрольних функцій.

Підвищення ризику розкриття завдяки посиленому контролю.

Розширення внутрішньої ревізії.

Застосування принципу «Більше очей» в особливо ризикованих

за напрямами роботи установи підрозділах.

Перевірка, чи можлива ротація кадрів в зазначених підрозділах.

Повна заборона приймати подарунки.

Сувора регламентація та перевірка додаткової діяльності, особ-

ливо запобігання конфліктам інтересів.

Загальні навчання та поради співробітникам по темі запобігання

корупції.

Зважання на ознаки та індикатори корупції.

Регулярні спеціальні заходи по підвищенню кваліфікації для

співробітників в підрозділах, ризикованих за напрямами їх роботи.

Спеціальні заходи по підвищенню кваліфікації для керівників

для підвищення чутливості в напрямах запобігання, викриття та пока-

рання за корупцію; особливо з метою запобігання відповідним недолі-

кам в керівництві, неправильному менеджменту та недостатньому

службовому та фаховому контролю.

Створення спеціальних відділів для надання порад органам

державного управління, керівникам та співробітникам.

119