Тому, реалізація соціально-педагогічної технології представляє собою
процес діяльності. За своєю сутністю процес реалізації соціально-педагогічної
технології – це ціле направлена послідовність дії соціального педагога
(суб’єкта), яка забезпечує найбільш оптимальне досягнення відповідної
соціально-педагогічної цілі в соціальному розвитку, оволодінні уміннями і
навичками в самообслуговуванні, навчанні, професійної підготовки об’єкта.
За змістом процес реалізації соціально-педагогічної технології
проявляється в його структурних компонентах, кожний з яких виконує
визначене функціональне значення і якісно-кількісне вирішення.
Суб’єкт – це підготовлений соціальний педагог (соціальний педагог), або
батьки, чи яке-небудь третє лице (група). Орієнтиром для соціального педагога
виступає той соціальний досвід, який він отримав, засвоєні ним і призначення в
суспільстві соціальні цінності, національна культура. суспільство, нація,
держава, в якому він ріс і виховувався, орієнтує суб’єкта в його направленості,
в його соціально-педагогічної діяльності.
Для соціально-педагогічного закладу соціальним замовленням являється
його основне призначення. Замовленням для соціального педагога являється
його функціональні обов’язки. Вони визначають його призначення як
службового лиця по відношенню до клієнта: що , як і в якому об’ємі він
повинен вміти забезпечити своєю професійною діяльністю. В службових
обов’язках відображається головні цілі, задачі і зміни професійної діяльності
соціальний педагога.
Основним компонентом, визначаючим зміст і направленість соціально-
педагогічного процесу реалізації технології, виступає її об’єкт.
Соціально-педагогічна технологія вибрана для реалізації в конкретній
ситуації, орієнтована на досягнення визначеної цілі. Кожна ціль потребує у
вирішенні коло задач і допускає конкретний зміст соціально-педагогічної
діяльності для її реалізації.
Найбільш важливо. І відповідальною являється діяльність соціального
педагога на етапах вибору цільової технології і її практичної реалізації.