Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Карти..

250

1:1800000. Картами Боплана користува-

лись аж до середини XVIII ст. Під час ге-

тьманування І.Мазепи (1687-1708) в Укра-

їні розгорнулось топографічне знімання

окремих полків (полк - одиниця тодішньо-

го адміністративного поділу). На терито-

рію України в цей час видано „Чертежъ

украинскимъ и черкаскимъ городам

от

Мо-

сквы до Крыма", ,Нертежъ Крыма и Азов-

ского моря", складено карта Київщини,

Криму, Причорномор'я (вміщено в „Рос-

сийском атласе", 1745).

Перші друковані карти в Україні датують-

ся 1661. Це карти „Зображення печери пре-

подобного Феодосія" і „Зображення пече-

ри преподобного

Антонія"

„Патерику Ки-

єво-Печерському", видані

Києві на основі

оригіналів, складенних 1652-55. У першій

пол. XVIH ст. виконано топографічне зні-

мання українських земель і видано карту

Литви і Дніпра на чотирьох аркушах у м-

бі 1:300000. Її

автор

- Томаш Маковський.

Уперше на карті трапляється назва „Укра-

їна". На основі генерального межування

70-80-х років XVIII

ст.

видано карти Київ-

ської та Азовської

губерній.

Геодезичні ви-

мірювання в другій пол. XVIII ст. викону-

вались для потреб картографування місце-

вості, землевпорядкування, будівництва

міст

шляхів. Водночас велось інтенсивне

топографічне знімання всіх україських зе-

мель. З кінця XVIII ст. відповідні служби

Росії, Австрії та Польщі, до яких входили

українські землі, проводили здебільшого

топографічне знімання для військових по-

треб. 2.

КАРТИ ФЕНОЛОГІЧНІ

(фенологичес-

кие карты; phonological maps; phanologi-

sche Karten

fpl): карти тематичні, на

яких за даними фенології зображуються

сезонні зміни різних компонентів природ-

ного комплексу на певній території. До

основних К.ф. належать карти, на яких за-

фіксовані строки настання і апогею весни,

початку і повного літа, початку осені й т.

зв. золотої осені. Ці карти складаються за

фітофенологічними

даними.

Заслуговують

на увагу

К. ф.

тривалості природних періо-

дів, зокрема весни й осені, що характери-

зують міру континентальності клімату, як і

карти

феносиноптичні, на яких показана на-

очно динаміка природи на різних широтах.

Зміст К. ф. здебільшого подається за допо-

могою ізофен.

Карти

найважливіших явищ

неживої природи, напр., утворення

танен-

ня снігового покриву, замерзання і розмер-

зання річок, озер, водоймищ, початку і кін-

ця

посушливого

періоду, варто

відносити до

К. ф., а не до карт кліматичних. 5.

КАРТИ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ

(физи-

ко-географические карты; physisch-geo-

graphische Karten

fpl): карти, основним

змістом яких є зображення географічного

середовища та географічної оболонки. 5.

КАРТИ ХОРОПЛЕТИЧНІ (.хороплети-

ческие карты):

карти тематичні,

які

ві-

дображають статистичні дані для геогра-

фічних зон заповненням простору много-

кутників - кольорами або сірими тонами

відповідно до позначень, що відповідають

варіації статистичних даних. 21.

КАРТИ ЦИФРОВІ

(цифровые карты; di-

gital maps; digitale Karten fpl):

карти, що

є цифровими моделями певної поверхні,

записані на машинному носії у встановле-

них структурах

кодах, які отримано за за-

конами генералізації в прийнятих для та-

ких карт проекції, розграфленні, системі

координат і висот. 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ КОНТУРІВ

(цифро-

вые карты контуров; digital contour maps;

digitale Umrisskarten

fpl): карти цифро-

ві місцевості, що містять інформацію

про планове і висотне положення об'єктів

місцевості (крім рельєфу). 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ МІСЦЕВОСТІ (ци-

фровые карты местности; digital maps of

terrain; digitale Gelandekarten f pi):

карти

ф p

о в і,

що відповідають встановленим

для конкретного використання вимогам

точності та змісту. 5.

КАРТИ ЦИФРОВІ МОРСЬКІ

(морские

цифровые карты; digital naval maps]

digitale Seekarten f pi):

карти циф-

рові що за точністю та змістом відповіда-

ють картам морським певного м-бу. 5.

Карти..

251

КАРТИ ЦИФРОВІ РЕЛЬЄФУ (цифро-

вые карты рельефа; digital relief maps

digitale Reliefskarten f pi): карти цифро-

ві місцевості, що містять інформацію

про рельєф земної поверхні. 5.

КАРТИ ШЕЛЬФУ ТА ВНУТРІШНІХ

ВОДОЙМИЩ (карти шельфа и внутрен-

них водоемов; maps of shelf and inner water

basins; Kartenf pi des Schelfs m, n und der

inneren Wasserbehalter mpi): для потреб різ-

них галузей господарства України з 1975

проводиться загальнодержавне картогра-

фування морського шельфу і дна внутріш-

ніх водоймищ. На західну частину аквато-

рії Азовського моря виконано топографіч-

не знімання в м-бі 1:25000, а на північно-

західну шельфову зону Чорного моря

—

1:10000. На Дніпровсько-Бузький басейн,

річки Прип'ять (до кордону з Білоруссю),

Десну, Південний Буг є карти м-бів 1:10000,

1:25000 або 1:50000, а також лоції для суд-

ноплавства. 2.

КАРТКА ЗАКЛАДАННЯ ЦЕНТРІВ

(карточка закладки центров; sketch of lo-

wer centers; Vermarkunskizze f): схематич-

ний рисунок центра геодезичного

пункту (планового або висотного): його

тип, розміри, глибина закладання та місце

розташування. Останнє показують на схе-

матичному рисунку, де вказують віддалі до

3-4 постійних предметів або характерних

точок місцевості. 16.

КАРТОГРАМА (картограмма; collation

map; Kartogramm n, Gebietsstufenkarte f):

спосіб зображення середньої інтенсивно-

сті певного кількісного за своєю характе-

ристикою явища в межах наявних на кар-

ті територіальних одиниць (найчастіше

адміністративних) за допомогою графіч-

них засобів площового відображення

(напр., фонове забарвлення, штрихування);

при цьому інтенсивність графічних позна-

чень відповідає інтенсивності зображува-

ного явища, що суттєво впливає на наоч-

ність карти. 5.

КАРТОГРАМА ТОПОГРАФО-ГЕОДЕ-

ЗИЧНОЇ ВИВЧЕНОСТІ (картограмма

топографо-геодезической изученности;

cartogram of topographic-geodetical level of

scrutiny; Kartogramm n der topographischen

undkartographischen Erlernungf): спеціаль-

на карта, на якій умовними позначеннями

показані існуючі пункти геодезичних ме-

реж, а штрихуванням або зафарбовуванням

- ділянки місцевості, покриті зніманням у

будь-якому м-бі, із зазначенням року зні-

мання та його поновлення. К. т.-г. в. скла-

дають для обліку та планування топогра-

фо-геодезичних робіт. 7.

КАРТОГРАФІЧНА ВИВЧЕНІСТЬ (кар-

тографическая изученность; map covera-

ge; kartographische Erlernung f): ступінь

отримання певної інформації за наявними

картографічними матеріалами. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ

(картогрфическая генерализация; carto-

graphical generalization; kartographische

Generalisation f): творчий процес, що зво-

диться до відбору і узагальнення об'єктів

реальної дійсності під час створення кар-

тографічних творів відповідно до їх при-

значення, м-бу і особливостей території,

що зображується на них. Визначальним

чинником К. г. є призначення картогра-

фічного твору. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ

(картографическая обеспеченность; тар

coverage; kartographische Versorgungf): no-

Картографічна забезпеченість України

М-б

К-сть

аркушів

Площа

покриття,

тис.км

Розподіл кількості аркушів порівняно

останнім

оновленням (виданням),

М-б

К-сть

аркушів

Площа

покриття,

тис.км

1971-80

1981-85 1986-90 1991-93

1994

1: 10000

29202

599,6 16,6

20,1 40,7 13,1

9,6

1: 25000 7610

603,7 54,2

0,4

13,9

23,5 8,0

1: 50000

1987

603,7 19,6

19,4

43,6

13,9 3,5

1:100000 536 603,7

22,5

20,7 42,8 13,3

0,7

Картографічна..

казник наявності картографічних творів,

передусім карт, для виконання відповідних

робіт. 5.

КАРТОГРАФІЧНА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ

УКРАЇНИ

(картографическая

обеспечен-

ность Украины; map coverage of Ukraine;

kartographische Versorgung f der Ukraine):

картографічна забезпеченість, що

подана в табл. 2.

КАРТОГРАФІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

(картографическая информация; cartogra-

phical information; kartographische Informa-

tion f): інформація про реальний об'єкт, те-

риторію, явище тощо, яку отримано з кар -

тографічних матеріалів. К. і. має пізна-

вальний, комунікативний і прагматичний

характер. 5.

КАРТОГРАФІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО

(картографическое производство; map pro-

duction; kartographische Herstellung f): за-

клад або галузь виробництва, які створю-

ють і виготовляють картографічні тво-

ри (карти, глобуси, атласи тощо). 5.

КАРТОГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ

(картографическое изображение; carto-

graphical imagery; kartographische Abbil-

dung f): основний елемент будь-якої кар-

ти, що за допомогою графічних чи інших

засобів розкриває її зміст. 5.

КАРТОГРАФІЧНИЙ ДОКУМЕНТ

ЧЕРГОВИЙ (дежурный картографиче-

ский документ; attendant cartographical do-

cument; kartographisches Meldedokument n,

Korrekturdokument n): документ, де систе-

матично заносять усі зміни, що відбуваю-

ться на конкретній території. Дані такого

К. д. ч. використовуються під час онов-

лення карт наявних або складання

карти нової на певну територію. Зазвичай

К. д. ч. є карта чергова. 5.

КАРТОГРАФІЧНИЙ ТВІР (картогра-

фическое произведение; cartographic work;

kartographisches Werk n, kartographischer

Produkt m): твір, важливою складовою ча-

стиною якого є картографічне зобра-

ження. До К. т. відносять карти й атла-

си, а також рельєфні карти й моделі Землі

та небесних об'єктів у вигляді глобу-

сів. 5.

КАРТОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ (кар-

тографические материалы; cartographical

material; kartographische Dokumente n pi):

графічні, цифрові, текстові, серед них і офі-

ційні, та ін. документи, що використовують-

ся під час картографу вання.К. м. засвоїм

значенням

використанням поділяють на ос-

новні, додаткові та допоміжні.

Основні К. м. - такі матеріали, за якими під

час складання оригіналу карти подаються

основні елементи її змісту. Це здебільшо-

го вже видані інші карти або їх оригінали,

м-б яких такий же, як карти, що складає-

ться, або трохи більший.

Додаткові К. м. - матеріали, які доповню-

ють головні елементи змісту карти,

подають їх додаткову характеристику, а та-

кож матеріали, які є вихідними для нане-

сення на складальній основі додаткових

об'єктів згідно з програмою карти, що

складається.

Допоміжні

К.

м. використовують для оцін-

ки загального змісту карти, уточнення як

якісних, так і кількісних характеристик її

окремих елементів тощо. 5.

КАРТОГРАФІЧНІ ШРИФТИ (карто-

графические шрифты; cartographic type;

kartographische Schriften f pi): див.

Шрифт. 5.

КАРТОГРАФІЯ (картография; cartogra-

phy; Kartographie f): галузь науки, техніки

і виробництва, що охоплює вивчення, ство-

рення і використання різноманітних

картографічних творів, на яких за до-

помогою певної системи умовних позна-

чень відображені різні об'єкти і явища ре-

альної дійсності. К. охоплює такі її скла-

дові частини: картографію мате-

матичну; картознавство; карто-

метрію; проектування карти; складання

карти; оформлення карт; видання карт;

економіку, організацію та управління

картографічного виробництва;

картографію цифрову. К. тісно пов'я-

зана з багатьма галузями науки та вироб-

ництва, особливо з геодезією, фотограм-

метрією, географією. Враховуючи поняття

про метод пізнання картографіч-

Картографія..

253

ний, вважають, що картографія є наукою

про відображення та дослідження природ-

них і соціально-економічних об'єктів та

явищ на моделях картографічних. 5.

КАРТОГРАФІЯ МАТЕМАТИЧНА (.ма-

тематическая картография; mathematical

cartography; mathematische Kartographief):

розділ картографії, який вивчає спосо-

би зображення поверхні еліпсоїда або кулі

на площині, тобто картографічні проекції,

як і відповідні спотворення, що виникають

унаслідок такого зображення. К. м. мате-

матично обґрунтовує створення різномані-

тних карт. 5.

КАРТОГРАФІЯ ЦИФРОВА {цифровая

картография; digital cartography; digitale

Kartographief): розділ картографії, змі-

стом якого є питання теорії

практики ство-

рення та використання карт цифрових і

цифрових моделей земної поверхні. 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ (картографиро-

вание; mapping; Kartierungf): процес ство-

рення карти або карт для конкретної те-

риторії земної поверхні, небесного тіла чи

космічного простору. 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ ТЕМАТИЧНЕ

Стематическое картографирование; sub-

fect mapping; thematische Kartierung f):

зводиться до камерального способу виго-

товлення карт тематичних. К. т. здій-

снюється як у спеціальних картографічних

установах, так і в організаціях і установах

окремих відомств для розв'язання конкрет-

них завдань. Тепер деякі дослідники вва-

жають термін „картографування тематич-

не" застарілим, таким, що не зовсім відпо-

відає основній суті моделювання

картографічного. 5.

КАРТОГРАФУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ

ЗЕМЕЛЬ (картографирование украин-

ских земель; mapping of Ukrainian land;

Kartierung f der ukrainischen Lander n pi):

започатковане в глибокій давнині. До пер-

ших примітивних картографічних зобра-

жень невеликих за обсягом земель нале-

жить „Межиріч-карта". Відомо 10 таких,

але різних за змістом, примітивних зобра-

жень міо.тгевпгті ітпігтппиинпгп ттрґііптги ня

У давні часи інформацію про прибережні

українські землі подавали грецькі п е р и п -

ли. Ці землі зображені й на деяких картах

грец. математика, астронома і картографа

Клавдія Птоломея (II ст. по P. X.), що

містились у його 8-томному „Посібнику з

географії". До давньоримських картогра-

фічних творів належить

т.

зв. Таблиця Пев-

тінгера (IV ст.), на якій зображене північне

узбережжя Чорного моря та ін. українські

землі.

До основних картографічних творів серед-

ніх віків належать

т.

зв. монастирські карти

іпортолани. Серед монастирських карт

є знаменита збірка під назвою „Марра

Mundi" („Карта Світу"), Герефордська

карта Світу (близько 1275), карта світу

іспан. монаха Беата (близько 776). На цих

картах показані примітивні обриси сухо-

долу і морів, серед них Чорного та Егейсь-

кого. Цінними з точки зору К.у.з. є карти

світу араб, географа Аль-Ідрісі, на яких

територіальне розташування наших земель

уперше супроводиться назвою „Русь", а та-

кож є підписи гідро- (Діаброс-Дніпро,

Дніест-Дністер) і топонімів (Київ, Гелісія

- Галич та ін.). На карті (1459) монаха Фра

Мауро із Мурано, що біля Венеції, вперше

з'явився підпис Червона Русь", що окрес-

лює Галичину. На одній із каталонських

портолан (1375), крім берегів Чорного мо-

ря, показано територію України з назвами

Києва і Львова. Із появою в XV ст. друку-

вання й можливості виготовляти оригінали

карт гравіюванням українські землі зобра-

жувались на картах численних перевидань

„Географії" К.Птоломея, які щоразу вдо-

сконалювались і доповнювались, а також

на картах Миколи Кребса (Кузанського),

Бернарда Ваповського, Марка Бенвентан-

ського, Мартіна Вальдземюллера, Вацлава

Гродецького, Севастіяна Мюнстера та ін.

Останні карти належать до XV - першої

пол. XVI ст. В атласах Герарда Меркатора,

Абрагама Ортелія та ін. вміщені карти

українських земель таких картографів, як

В. Гродецький, Андрій Поґрабка (Погра-

Картографування..

254

КАРТОГРАФУВАННЯ ЦИФРОВЕ {кар-

тографирование цифровое; digital map-

ping; digitate Kartierung f): картографу-

вання, за допомогою якого можна отіго

товитикарти цифрові тацифрові

мо-

делі земної поверхні.

КАРТОДІАГРАМА {картодиаграмма;

map's diagram; Kartendiagramm n): спосіб

зображення на карті за допомогою діаг-

рам сумарної (кількісної) величини яко-

гось явища, що стосується певної терито-

ріальної одиниці (найчастіше політико-

адміністративної, хоча, напр., для карт ри-

бальських такими одиницями можуть бу-

ти акваторії морів, озер). Діаграмні фігури

можуть бути: лінійні

- у

вигляді стовпчи-

ків, смужок тощо; площові

квадрати, кру-

ги тощо; об 'ємні

кулі, куби тощо. Діа-

грамні фігури можуть бути ще й структур-

ні: фігура поділена на частини відповідно

до величини зображуваного явища (напр.,

круг подає кількість населення області,

площові сектори круга

національний

склад населення). Найкраще пояснюють

зображуване явище лінійні К., але вони не

економні.

КАРТОЗНАВСТВО {картоведение; тар

study; Kartenkundef): розділ картограф ії,

який вивчає виникнення і розвиток карти

ге

гр а

ої, її складові елементи і вла-

стивості, можливості використання таких

карт

практичній діяльності. Значну час-

тину змісту К. становить історія картогра-

фії.

КАРТОМЕТРІЯ {картометрия; carto-

metry; Kartometrie f): розділ картографії,

що розглядає способи

засоби виконання

відповідних вимірювань

на

картах

для

отримання різноманітних характеристик,

зокрема й морфометричних, а також питан-

ня, пов'язані

аналізом

оцінкою точнос-

ті цих вимірювань.

КАСА НАБІРНА {наборная касса; type-

setting case; Satzkasten m): плоска скринь-

ка, поділена повздовжніми

поперечними

перегородками на гнізда,

яких містяться

літери друкарські, або літери фото-

набірні.

КАСЕТА {кассета; cassette; Kassette J):

складова частина приладу, в якій містяться

фотоплівка, фотопластинка або негатив.

Розрізняють К.:

аерофотокамери

—

призначена для розмі-

щення, перемотування

вирівнювання

момент фотографування фотоплівки спе-

ціальними пристроями

механізмами,

за-

побігання

її

засвічуванню. Більшість К. зні-

мається

легко відділяється від аерофото-

апарата;

фототеодоліта

—

призначена для розмі-

щення фотоплівки або фотопластинки

та

запобігання

їх

засвічуванню. Фототеодо-

літний комплект має

12-24

касети. Корпус

К. металевий або комбінований (дерево

метал). Формат

К.

(см

)

13x18, 10x15,

9x12

залежно від марки фототеодоліта.

корпусі

К. є

фіксатор положення фото-

пластинки (щоб запобігти самовільному

випаданню пластинки

К.), пружини для

забезпечення притискання фотопластинки

до прикладної рамки фототеодоліта. К. має

затулку. Якщо

К.

вставлено

фототеодо-

літ, то перед фотографуванням затулку ви-

тягують, і фотопластинка притискається до

прикладної рамки.

фототрансформатора

—

для розміщення

та закріплення окремого негатива

або

всього фільму.

КАССІНІ ЗАКОНИ {законы Кассини;

laws

Cassini; Gesetz

von Kassini): три

закони, які сформулював Д. Кассіні

1693,

описують обертання Місяця навколо своєї

осі: 1. Місяць обертається із заходу на схід

навколо своєї полярної осі з постійною ку-

товою швидкістю і періодом обертання, що

дорівнює періодові оббігу навколо Землі.

2. Нахилення екватора Місяця до площини

екліптики постійне. 3. Полюси осей обер-

тання Місяця, екліптики і орбіти лежать на

одному великому колі

зазначеному

по-

рядку, тобто площини екватора Місяця,

його орбіти

екліптики перетинаються по

одній

тій же прямій, яку наз. лінією вуз-

лів; низхідний вузол екватора

вузлом

орбіти висхідним. Насправді обертання

Каталог..

255

Місяця відрізняється від обертання за

законами Кассіні на величину лібрації

фізичної. 11.

КАТАЛОГ (каталог; catalogue; Katalog

т): складений за певною схемою на окре-

мих картках перелік будь-яких предметів,

книг, карт, координат тощо, наявних в уста-

нові, бібліотеці, картосховищі. Складання

К. картографічної продукції може здійсню-

ватись за м

- б о

м, територіальним району-

ванням, призначенням, тематикою тощо. К.

може бути оформлений окремою, за тема-

тикою, збіркою у вигляді книжки. 5.

КАТАЛОГ ГРАВІМЕТРИЧНИХ ПУНК-

ТІВ (каталог гравиметрических пунктов;

catalogue of gravimetric points; Katalog m

der gravimetrischen Punkte mpi): каталог

гравіметричних пунктів з такими даними

про них: назва пункту, опис його місця

розташування, зарис пунктів, номенклату-

ра трапеції, прискорення сили ваги (в мі-

ліґалах) і сер. кв. похибка її визначення,

планові координати і висота. 6.

КАТАЛОГ КООРДИНАТ ГЕОДЕЗИЧ-

НИХ ПУНКТІВ (каталог координат гео-

дезических

пунктов;

list of geodetic

beacon

co-

ordinates; Koordinatenkatalog m der geo-

datischen Punkte mpi): каталог пунктів для

одного аркуша карти або на деяку іншу ви-

значену територію, в якому подаються такі

дані: клас пунктів, їх координати, висоти цен-

трів

дирекційні кути напрямів на сусідні або

орієнтирні пункти.

К.

к. г. п. супроводжуєть-

ся схемою геодезичної мережі, описом цен-

трів та ін. відомостями, потрібними під час

використання геодезичної мережі. Деколи

складають окремі каталоги державних пла-

нових і висотних мереж. 12.

КАТАЛОГИ ЗОРЯНІ {звездные катало-

ги; star catalogues; Sternkataloge т pi):

перелік зір, об'єднаних за однією або де-

кількома характеристиками: положенням,

власним рухом, зоряною величиною

тощо. Особливе значення мають фунда-

ментальні каталоги положень зір. Міжна-

родним стандартом К. з. є фундаменталь-

ний каталог

FK5.

18.

КАТЕГОРІЇ ПРИДАТНОСТІ ЗЕМЕЛЬ

{категории пригодности земель; categori-

es of land fitness; Bodebbrauchbarketskate-

gorie f): виділяють декілька категорій зе-

мель за основними стадіями їх утворення

і розвитку, відповідно до відносного віку

земель і основного с/г призначення. 21.

КВАДРАНТ ОПТИЧНИЙ {оптический

квадрант; optical quadrant; optisches Quad-

rant

n):

прилад для вимірювання кутів на-

хилу устаткування з плоскими та цилінд-

ричними поверхнями, а також їх встанов-

лення під заданим кутом до горизонту.

Основні частини К. о.: корпус із ручками,

нерухомо закріплений у ньому скляний

круг, поворотний круг

—

алідада з відліко-

вим мікроскопом

двома рівнями

—

поздов-

жнім та поперечним. Для вимірювання ку-

та нахилу прилад установлюють на пло-

щину (поверхню) конструкції, відкріплю-

ють закріплювальний гвинт і рукою нахи-

ляють алідаду, доки бульбашка поздовж-

нього рівня стане в нуль-пункті. Далі наві-

дним гвинтом коригують положення буль-

башки рівня і відлічують V' вертикальний

круг. Кут нахилу обчислюють за формулою

V'-МО, де МО - місце нуля шкали.

Похибка вимірювання кутів нахилу при-

ладами типу К. о.-10 становить відповід-

но ЗО'і 10'. 1.

КВАДРАТ {квадрат; quadrat; Quadrat п):

у друкуванні: 1) більша від пункту у дру-

куванні одиниця вимірювання шрифтів,

ширини й висоти набору, полів тощо. К.

становить 48 пунктів (18 мм); 2) пробіль-

ний матеріал у друкарському наборі, ши-

рина якого становить 48 пунктів, а товщи-

на така, як кегль шрифту. 5.

КВАЗІГЕОЇД {квазигеоид; quasigeoid;

Quasigeoid п): поверхня, що збігається з

геоїдом у морях та океанах і дуже мало

відступає від поверхні геоїда на суходолі;

переважно розміщується вище геоїда, не

більше 2,5 см у рівнинних районах і 2 м

на високогірних плато. Поверхню К. мож-

на визначити за наземними вимірювання-

ми. 17.

Квартал

256

КВАРТАЛ (квартал; block of houses;

Stadtviertel n): 1) частина забудованої те-

риторії міста (населеного пункту), обмеже-

на кількома вулицями, що перетинаються;

2) квадратні облікові ділянки, на які поді-

ляють ліс. 4.

КЕҐЛЬ (кегль; script; Kegel т): розмір дру-

карського шрифту, що дорівнює висоті

вічка разом із запліччям, в якому умовно

за одиницю виміру приймається пункт

(див. Пункт у друкуванні). Найменший

розмір друкарського шрифту - четвертий К.,

що дорівнює чотирьом пунктам (1,5 мм).

Стандартом передбачені такі К.: 4 -1,5 мм

(діамант), 5-1,88 мм (перл), 6 - 2,26 мм

(нонпарель), 7 - 2,63 мм (міньйон), 8 -

3,01 мм (петит), 9-3,39 мм (боргес), 10 -

3,76 мм (корпус), 12-4,51 мм (цицеро),

14 - 5,26 мм (мітель), 16 - 6,02 мм (терція),

20 - 7,52 мм (текст), 24 - 9,92 мм, 28 -

10,52 мм і 36-12,03 мм. Шрифти вище 28

кегля спеціальних назв не мають і різнять-

ся лише за кількістю пунктів (напр., кегль

24 має 24 пункти). 5.

КЕРМОВА МАШИНА {рулевая машина;

steering engine; Steuermaschine f): машина

з гідравлічним чи електричним приводом,

кінематично зв'язана з кермами літака. Є

виконавчим елементом у системі керуван-

ня літаком з автопілотом (витримування

курсу, крену, висоти, дотримання задано-

го режиму лету під час зміни центрування

носія, ваги, тягла двигунів та ін.). 8.

КЕРОВАНА СТАНЦІЯ (ведомая стан-

ция; quest station; Nebenstation f): див.

Гетеродинний віддалемір з актив-

ним відбивачем. 13.

КЕРРА ЕФЕКТ (эффект Керра; Kerr's

effect; Kerrischer Effekt m): полягає в тому,

що деякі рідини й аморфні тверді тіла в

електричному полі набувають властивос-

тей одновісного кристала, вісь якого збі-

гається з напрямом силових ліній поля; від-

крив Д. Керр 1875. В електричному полі

плоскополяризований промінь, який про-

ходить через рідину перпендикулярно до

силових ліній поля, розщеплюється на два

- звичайний і незвичайний. Площина ко-

ливань першого перпендикулярна до сило-

вих ліній, а другого - паралельна. Різниця

показників заломлення рідин для цих про-

менів прямо пропорційна квадрату напру-

женості і

електричного поля: щ - п

- kF

К.

е. наз.

квадратичним. Найчіткіше

К. е.

вия-

вляється в нітробензолі (C

). К.

е.

за-

стосовують у модуляторах електрооп-

тичних,які наз. компенсаційними ко-

мірками Керра. 13.

КИСЛЮК ВІТАЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

(20.01.1940). 1962 закінчив геодезичний

факультет Львівського політехнічного ін-

ту за спеціальністю астрономогеодезія. З

1962 працює в Головній астрономічній об-

серваторії НАН України: інженер (1962-

65), аспірант (1965-68), молодший науко-

вий співробітник (1968-73), учений секре-

тар (1973-78), заступник директора з нау-

кової роботи (1978-84). З 1984 - зав. від-

ділу астрометрії. Спеціаліст у царині се-

ленодезії, динаміки Місяця та астрометрії.

Канд. фіз.-мат. наук (1970), д-р фіз.-мат. на-

ук (1986), проф. (1995). Відповідальний се-

кретар журналу „Космічна наука і техно-

логія", член редколегії журналу „Кинема-

тика и физика небесных тел" та щорічни-

ка „Астрономічний календар" (1976-95 -

відповідальний редактор „Астрономічно-

го календаря"). Член міжнародної астро-

номічної спілки, робочої групи з історії

астрономії Німецького астрономічного то-

вариства, Европейського астрономічного

товариства та Української астрономічної

асоціації. Лавреат Державної премії Укра-

їни в галузі науки і техніки (1983) та пре-

мії ім. М.П. Барабашова НАН України

(1977).

КІНОТЕОДОЛІТ (кинотеодолит; cine-

theodolite; Kinotheodolit т): апарат для фо-

тографування рухомих об'єктів та дослід-

ження динамічних процесів. Складається

з точного теодоліта і швидкісної кінокаме-

ри з високими метричними показниками.

В момент фотографування об'єкта на кі-

ноплівці автоматично фіксуються відліки

горизонтального і вертикального кругів тео-

доліта та час знімання. Найпоширеніший

Кіпрегель..

257

К. „Асканія Верке" (Німеччина); він має

змінні об'єктиви ЗО, 60, 100 і 300 мм

збільшення зорових труб від 5 до 20 разів,

швидкість знімання до 20 кадрів за 1 с на

стандартну фотоплівку формату кадра

24x36 мм

КІПРЕГЕЛЬ (кипрегель; telescopic alida-

de; Kippregel f): геодезичний прилад, для

вимірювання перевищень, віддалей, верти-

кальних кутів і графічних побудов напря-

мів під час знімання топографічного.

К. використовують разом з мензулою. Су-

часні К. номограмні (КН), якими можна

безпосередньо по рейці визначити горизо-

нтальну проекцію віддалі та перевищен-

ня. КН має апохроматичну трубу з прямим

зображенням.

Основні частини К. (рис., а): об'єктив 7;

кремальєрний гвинт 19; окуляр 12, який

можна обертати під різними кутами до ві-

зирної осі; закріплювальний гвинт труби

15 і співвісний з ним навідний гвинт 16. У

корпусі 13 вмонтовано циліндричний рі-

вень при вертикальному крузі (на рис. ба-

чимо лише його дзеркало 17), його навід-

ний гвинт 18, з протилежного боку якого

на корпусі 13 є виправний гвинт згаданого

рівня під покришкою. Вертикальний круг

розташований у кожусі 2. Кожух з трубою

є суцільним корпусом. Під час обертання

труби круг нерухомий. Рівень 21 при тру-

бі має виправні гвинти, розташовані під по-

кришкою 14. До колонки 3 кріпиться осно-

вна лінійка 9, до якої на суставах 4 прикрі-

плена додаткова лінійка

У пазах лінійки

8 пересувається м-бна лінійка 7 з пуансо-

ном 5. У комплект входять м-бні лінійки з

м-бами 1:1000, 1:2000, 1:2500 і 1:5000. На

основній лінійці встановлено циліндрич-

ний рівень 11 з виправними гвинтами 10.

Приблизне прицілювання труби викону-

ють за допомогою приціла 20. Поле зору

КН (рис., б) аналогічне тахеометру но-

мограмному, лише в полі зору КН вид-

но кутомірний круг з п'ятимінутними по-

ділками і без віддалемірних штрихів сітки

ниток. На рис., б показано знизу вверх:

круг з поділками, основну криву, криві від-

далей з коефіцієнтом 200 і 100 та криві пе-

ревищень +10 і -10. 14.

КІПРЕГЕЛЬ НОМОГРАМНИЙ (НОМО-

граммный кипрегель; nomogram alidade;

nomogrammische Kippregel f): кіпрегель

з номограмами віддалей і перевищень, що

зображуються в полі зору труби. 14.

КЛАС ТОЧНОСТІ (класс точности;

accuracy classification; Genauigkeitsklasse f):

сукупність допусків, що залежать від номі-

нальних значень геометричних параметрів. 1.

КЛАСИ ТОЧНОСТІ ВАЛЬНИЦЬ (классы

точности подшипников; bearing accuracy

classification;Genauigkeitsklasse f des Lagers

n): кл. 0,6,5,4,2, в яких державним стандар-

том визначені вимоги до точності виготов-

лення вальниць кочення. У фотограмметри-

чних приладах використовують кулькові

вальниці 4 і 2 кл. точності. Напр., для зовні-

шнього діаметра кілець від 18 до 30 мм ви-

моги такі: 2 кл.

—г

= 3 мкм, b = 8 мкм,4

кл.

г = 5 мкм, b = 13 мкм, де г-радіальне биття,

b - бокове биття вальниці. 8.

Класифікатор

258

КЛАСИФІКАТОР ТОПОГРАФІЧНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ (классификатор топогра-

фической информации; topographic infor-

mation classifier; Klassifikator der topogra-

phischen Information f): основний документ,

який встановлює для цифрових топогра-

фічних карт склад і коди об'ктів місцевос-

ті, їх характеристики та підписи і забезпе-

чує єдиний підхід до кодування картогра-

фічної інформації. 21.

КЛАСИФІКАЦІЯ АТЛАСІВ (классифи-

кация атласов; atlas 'es classification;

Atlasseklassifikationf): однією з ознак К. а.

Є предмет зображення'; за ціш йзнакою

атласи поділяють на географічні й астро-

номічні. Майже всі карти географічних

атласів відображають поверхню Землі та

явища, що відбуваються на ній. Астроно-

мічні атласи зображають зоряне небо, пла-

нети і Всесвіт. Позаяк останніх є порівня-

но небагато, то К. а. здійснюють на при-

кладі географічних атласів аналогічно кла-

сифікації карт. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕОГРАФІЧНИХ

АТЛАСІВ (классификация географических

атласов; classification of the geographical

atlas; Klassifikation f der geographieschen

Atlasse m pi): класифікуються за терито-

ріальною ознакою, змістом, призначенням,

форматом, способом використання.

У К. г. а. за територіальною ознакою роз-

різняють атласи: 1) світу; 2) частин світу,

континентів (океанів) і великих регіонів;

3) держав або їх груп; 4) частин держав;

5) порівняно невеликих природних та еко-

номічних районів; 6) міст, здебільшого ве-

ликих. Можуть бути й окремі атласи неве-

ликих адміністративно-територіальних

одиниць. За змістом К. г. а. охоплює атла-

си: загальногеографічні, тематичні та за-

гальні комплексні.

Атлас загальногеографічний

складається

здебільшого з карт загальногеогра-

ф і ч н их. Спочатку подається декілька карт

дрібного м-бу тієї території, для якої скла-

дений атлас. Це здебільшого карти по-

літичні (по л іти ко-адміністративні)

і карти фізико-географічні. Можуть

бути й інші карти, напр., карта поясного

часу. Далі розміщені загальногеографічні

карти цієї території (акваторії) вже трохи

більших, як для атласу, м-бів, які й станов-

лять основний зміст цього атласу.

Атлас тематичний

складається здебіль-

шого з різних за змістом карт тематич-

них. Тематичні атласи поділяють на атла-

си природних явищ (фізико-географічні) і

атласи суспільних явищ (соціально-еконо-

мічні). Фізико-географічні атласи можуть

бути: 1. Вузькогалузеві, що містять одноти-

пні карти певної галузі (напр., геологічні

атласи); 2. Комплексні галузеві, в яких на-

явні різні, але взаємодоповнювальні карти

деякого природного явища (напр., кліма-

тологічні атласи з картами окремих метео-

рологічних елементів); 3. Комплексні, в

яких подається низка взаємозв'язаних між

собою природних явищ (напр., клімат

оке-

анологія Світового океану). Соціально-

економічні атласи поділяють аналогічно до

фізико-географічних.

Загальний комплексний атлас

складаєть-

ся з карт природних

соціально-економічних

явищ і загальногеографічних карт. Подає

всебічну характеристику об'єкта (терито-

рії), для якого складено і видано атлас. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ

МЕРЕЖ (классификация геодезических

сетей; geodetic network classification; Kla-

ssifikation f der Vermessungsnetze n pi): пе-

редбачає поділ планово-висотних геоде-

зичних мереж на державні мережі гео-

дезичні,мережі згущення тамережі

знімальні. Державна мережа складаєть-

ся з планової мережі 1, 2, 3 кл., створеної

методами тріангуляції, полігонометрії,

трилатерації, GPS та висотної (нівелірної)

мережі I, И, III, IV кл. Геодезичні мережі

згущення прив'язані до пунктів державної

мережі. До планових мереж згущення на-

лежать мережі тріангуляції, полігономет-

рії та трилатерації - 4 кл., 1 і 2 розрядів, а

до висотних - мережі технічного нівелю-

вання. Знімальні мережі потрібні для то-

пографічного знімання місцевості. До них

належать: мережі теодолітних, тахеомет-

Класифікація..

259

ричних і мензульних ходів, мікротріангу-

ляції, засічки, технічне та тригонометрич-

не нівелювання. 13.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТ (классификация

карт; map classification; Kartenklassifika-

tionf): поділ карт на окремі групи за пев-

ними ознаками. Найчастіше карти класи-

фікують за такими ознаками: об'єкт зобра-

ження (географічні та астрономічні), зміст

(загальногеографічні та тематичні), м-б

(велико-, середньо-, дрібномасштабні), те-

риторіальне охоплення (вся поверхня Зем-

лі, території півкуль, окремих материків,

регіонів, країн тощо), призначення. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНИХ

ПРОЄКЦІЙ (классификация картогра-

фических проекций; classification of the car-

tographic projections; Klassifikation f der

kartographischen Abbildungen f pi): поділ

або групування проекцій картографічних

за певними спільними ознаками, власти-

востями. Проекції картографічні зде-

більшого класифікуються за такими влас-

тивостями: за характером спотворень -

рівнокутові (конформні), рівноплощові

(рівновеликі), довільні, зокрема рівнопро-

міжкові; за виглядом нормальної сітки

картографічної - азимутні, конічні, ци-

ліндричні, поліконічні, колові, похідні,

умовні та ін.; за орієнтуванням картогра-

фічної сітки - нормальні або прямі, скісні

та поперечні. Картографічні проекції мо-

жуть ще поділятися за іншими ознаками,

напр., за виглядом ізокол, за кількісними

показниками спотворень. 5.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАНОВИХ МЕ-

РЕЖ (классификация плановых сетей;

plane network classification; Klassifikation f

derHorizontalnetze npi): див. Класифіка-

ція геодезичних мереж. 13.

КЛАСТЕР (кластер; cluster): 1) група ди-

скових секторів, що утворюють основну

одиницю, яка потім використовується під

час розподілу дискового простору; 2) під-

множина об'єктів з певними ознаками, які

виявляють під час кластерного аналізу. 21.

КЛАСТЕР-АНАЛІЗ (кластер-анализ;

cluster-analyses): багатовимірний статисти-

чний аналіз, який дає змогу поділити до-

слідну сукупність елементів так, щоб еле-

менти одного класу перебували на невели-

кій відстані, а різних класів - на досить зна-

чних відстанях один від одного. 21.

КЛЕРО ТЕОРЕМА (теорема Клеро; Сіаі-

raut's theorem; Clairaut'sches Theorem n,

Clairaut'scher Lehrsatz m): записується рів-

нянням

y = y

(l + j3sinfi),

де /3 = 2,5q -а; В - широта; у - значення

сили ваги; у

-значення у на екваторі; (X

- стиснення планети; q - відношення від-

центрової сили до

; /3 = (у

-у

)/у

;

- значення у на полюсі, виражає закон

зміни сили ваги на поверхні Землі залежно

від широти. 15.

КЛЕРО ТЕОРІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФІГУ-

РИ ЗЕМЛІ (теория определения фигуры

Земли Клеро; Clairaut's theory for determi-

nation of the Earth's figure; Clairaut'sche

Theoriefder Figurbestimmung f der Erdef):

теорія (1743) ґрунтується на припущенні,

що маси Землі задовольняють закони гід-

родинаміки і що густина всередині плане-

ти змінюється з глибиною так, що в кож-

ному із нескінченно тонких шарів, які роз-

ташовані між двома близькими співфокус-

ними еліпсоїдами, густина стала, а при пе-

реході від одного тонкого шару до суміж-

ного змінюється. Клеро одержав інтеґро-

диференційне („основне") рівняння, яке те-

оретично дає змогу визначити стиснення

послідовних верств неоднорідної рідини,

якщо їх густина задана у вигляді функції

віддалі від центра, а отже, й стиснення зов-

нішньої поверхні планети. 15.

КЛИНОМЕТР (клинометр; inclinometer,

inclinatorium; Keilmesser m): переносний

прилад (подібний домікрокренометра)

з двома точними рівнями з вимірювальни-

ми елеваційними гвинтами, який викори-