Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Компенсація.

270

КОМПЕНСАЦІЯ ЗМАЗУВАННЯ ЗОБ-

РАЖЕННЯ (компенсация сдвига изобра-

жения; compensation of image; Kompensa-

tion f des Abbildungsrutschs

my.

комплекс за-

ходів (методик і технічних засобів) для

зменшення змазування зображення під час

переміщення фотокамери разом з носієм

(літаком, космічним апаратом тощо). Ви-

конують аналітичним, механічним або оп-

тичним методами. В аналітичному - (для

шторно-щілинних закривачів) обчислюють

поправки у виміряні координати точок знім-

ка за умови строгого калібрування аерофо-

тоапарата. В механічному - в момент фо-

тографування виконується паралельний

зсув проектувальних променів відносно

плівки. В оптичному - зображення повер-

тається або за допомогою дзеркала, або

двома оптичними клинами, встановлени-

ми перед об'єктивом. 8.

КОМПЕНСАЦІЯ ПОХИБОК ГІРОВЕР-

ТИКАЛІ (компенсация ошибок гировер-

тикали; compensation of gyrovertical errors;

Fehlerkompensation f der Hyrovertikale f):

метод, який підвищує точність роботи гі-

ровертикалі під час аерофотознімання. У

механічному методі згідно з обчисленими

кутами а, /З відхилення гіровертикалі у на-

прямі сх-зх та відхилення у напрямі пн-пд

маятниковий давач вертикалі нахиляють на

кути -а та -/3. В електричному методі в

контур гіровертикалі вводять електричні

сигнали, пропорційні кутам -а та -/3, які

виникають через вплив відцентрових та ко-

ріолісових прискорень. 8.

КОМПОЗИЦІЇ ЗАКОНІВ РОЗПОДІЛУ

(колтозиции законов распределения; com-

position of distribution laws; Kompositionen

f pi des Verteilungsgesetzes n): закон розпо-

ділу суми випадкових величин, коли вони

незалежні. Для двох незалежних величин

випадкових Хта Y, які підкоряються від-

повідно законам розподілу fix) та f

(x),

їх композиція g

/і

запишеться як

+оо

)

\f\{x)f

{z-x)dx,

+00

або g(

\f(z-y)f

(y)dy,

дQZ = X+Y\ * - символ композиції. 20.

КОМПОНУВАННЯ КАРТИ (компонов-

ка карты; map montage; Kartenkomponie-

rungf): розташування рамки карти відно-

сно території, яка зображається на ній,

інших додаткових карт, а також вставок,

графіків, діаграм тощо. 5.

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ КАРТИ (ком-

муникабельность карты; map capacity):

змога карти подавати читачеві максималь-

ну кількість картографічної інформа-

ції при добрійчитаності карти, що дає

змогу швидко й без особливих труднощів

отримати з карти потрібні відомості. 5.

КОМУНІКАТИВНИЙ ХАРАКТЕР

КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

(коммуникативный характер картографи-

ческой информации; communicative nature

of cartographic information): своєрідна фор-

ма відображення на картографічних

творах просторового розподілу об'єктів

і явищ реальної дійсності і відповідного

зв'язку між цими об'єктами (явищами).

Обов'язковою умовою К. х. к. і. мусить бу-

ти просторова локалізація цих об'єктів і

явищ на картографічних творах. 5.

КОНВЕРТОР (конвертор; converter; Коп-

vertor

т):

транслятор з однієї мови програ-

мування на іншу. 21.

Конденсор

271

КОНДЕНСОР (конденсор; condenser;

Kondensor т): оптична система перефор-

мування світлового пучка для більшої кон-

центрації світлової енергії в заданому на-

прямі. У світловіддалемірах К. спрямовує

випромінювання джерела світла в модуля-

тор. 13.

КОНСТРУКТИВНА ВІСЬ ФОТО-

ТРАНСФОРМАТОРА (конструктивная

ось фототрансформатора; constructive

axis of phototransformer; Konstruktivachse f

des Entzerrungsgerates n): пряма, що про-

ходить через центр об'єктива фототран-

сформатора паралельно до його основ-

них вертикальних колонок, уздовж яких пе-

ресуваються каретки об'єктива і касети. 8.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ СХИЛ (конти-

нентальный склон; continental slope; Fest-

landsabhang m): середня частина підводної

окраїни материка, яка є нахиленою плос-

кою або розчленованою рівниною значної

стрімкості і простягається від брівки ше-

льфу до материкового підніжжя. Площа

6 2

К. с. 55-10 км , тобто близько 15% площі

Світового океану. Верхня межа К. с.

збігається із зовнішньою межею шельфу.

За нижню межу К. с. приймають ділянку

дна, де різко змінюються кути нахилу (гли-

бина близько 3000 м). Ширина материко-

вого схилу в середньому майже 90 км. 6.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ШЕЛЬФ (кон-

тинентальный шельф; continental shelf;

kontinentale Schelff): материкова мілина,

що має площу 29-10

км

, або майже 8%

усієї площі Світового океану. Збоку ма-

териків шельф обмежений береговою лі-

нією. За зовнішню межу К. ш. приймають

ту ділянку дна, де спостерігається різке

збільшення кутів нахилу (на глибині

200 м). Середня ширина шельфу 70 км. На-

хил поверхні К. ш. у середньому 1'. 6.

КОНТРАСТ ОБ'ЄКТА (контраст объек-

та; subject contrast; Objektkontrastm): вла-

стивість об'єкта відрізнятись від інших

об'єктів завдяки відмінностям їх яскраво-

сті. Контраст характеризується відношен-

ням яскравостей суміжних об'єктів або їх

елементів

к = (в

-в

)/в

-,к = в

/в

{

К = \п(В

/В

де В

, В

- яскравості об'єктів або їх еле-

ментів. Для аналізу фотографічних систем

за допомогою частотних методів контраст

записується як

= (

тах

_ В

т\п )/(

тах +

тт

Здатність розрізняти деталі яскравості оці-

нюється пороговим контрастом яскравос-

тей. 3.

КОНТРАСТНІСТЬ ШРИФТУ (кон-

трастность шрифта; contrast of the print;

Schriftkontrast

m)\

одна з ознак, за якою кла-

сифікуються картографічні шрифти. Виз-

начається відношенням неосновного (тон-

кого) елемента н до основного (потовще-

ного) о елемента букви, К

= н/о. Що біль-

ша різниця між товщиною цих елементів,

то більша К

. За К

визначають відповід-

ну шрифтову групу. 5.

КОНТРАСТНО-ЧАСТОТНА ХАРАК-

ТЕРИСТИКА АЕРОФОТОЗОБРА-

ЖЕННЯ (контрастно-частотная харак-

теристика аэрофотоизображения; cont-

rasting-frequency characteristic of aeropho-

toimage): характеристика, яка відображає

вплив окремих факторів на якість зобра-

ження і дає оцінку відтворення деталей

об'єкта. Вона виражає передавання спів-

відношення контрасту залежно від просто-

рових частот об'єкта, тобто від його роз-

мірів і форми. К. ч. х. а. є сукупністю для

різних частот N коефіцієнтів Т, які показу-

ють ступінь зменшення контрасту К

по-

рівняно з вихідним К'

: Т= K'jK

. К. ч. х. а.

- це монотонно спадна відповідно до час-

тоти функція. На рис. зображено контра-

стно-частотні характеристики двох аеро-

фотосистем. Частота N

відповідає поро-

говому контрасту T(N

nop

), тобто такому,

який ще сприймається системою.

Контроль..

272

Результуюча К.-ч. х. a. T(N) залежить від

контрастно-частотної характеристики різ-

них чинників, які впливають на якість зо-

браження,

T(N)

= T(N)„

•

Т(М)

•

T(N)

•

T(N)

де

T(N)

- контрастно-частотна характерис-

тика аерофотооб'єктива;

T(N)

rj)

- контрас-

тно-частотна характеристика аерофотоп-

лівки;

T(N)

-контрастно-частотна

характерис-

тика, яка описує вплив нерізкості зобра-

ження за рахунок переміщення аерофото-

камери під час експонування; T(N)y

кон-

трастно-частотна характеристика, яка опи-

сує вплив атмосфери. Контрастно-частот-

на характеристика аерофотооб'єктива ви-

значається за допомогою калібрувача

електронно-оптичного, контрастно-

частотна характеристика аерофотоплівки

- копіюванням міри на резольвометрі. 3.

КОНТРОЛЬ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРА-

МЕТРІВ

(контроль

геометрических пара-

метров; checking of geometric parameters;

Kontrolle f der geometrischen Parameter m

pi): вимірювання значень фактичних гео-

метричних параметрів і визначення їх від-

хилень від номінальних (проектних) зна-

чень. 1.

КОНТРОЛЬ МЕТРОЛОГІЧНОЇ

СПРАВНОСТІ (контроль метрологичес-

кой исправности; control of metrological

correctness; Kontrolle f der metrologischen

Intaktheit f): виконують для з'ясування від-

повідності метрологічних характеристик

засобів вимірювань поставленим ви-

могам. 21.

КОНТРОЛЬ МОНТАЖУ (контроль мо-

нтажа; checking of erection; Montagekont-

rolle /): процес геодезичних вимірювань

для визначення відхилень геометричних

параметрів змонтованих конструкцій спо-

руд та устаткування. 1.

КОНТРОЛЬ ТОЧНОСТІ РОЗМІЧУ-

ВАННЯ (контроль точности разбивки;

checking of layout accuracy; Kontrolle f der

Absteckgenauigkeitf): перевірка правильно-

сті розміченої споруди. 1.

КОНТРОЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ (контроль-

ный

элемент;

checking element; Kontrollele-

ment

n):

лінійна або кутова величина, за до-

помогою якої контролюють геометричні

параметри споруд. 1.

КОНТРОЛЬНИЙ НАПРЯМ У ФОТО-

ТЕОДОЛІТНОМУ ЗНІМАННІ (контро-

льное направление при фототеодолитной

съемке; control direction on terrestrial photo-

graph survey; Kontrollrichtung f bei Photo-

theodolitaufnahmef): зафіксований горизон-

тальним та вертикальним кутами напрям

із фотостанції на віддалену точку місцево-

сті, яка точно розпізнається на знімку. Го-

ризонтальний кут вимірюють між напря-

мом на вибрану точку та лінією базису фо-

тографування. Вертикальний кут

—між

на-

прямом на цю точку

горизонтальною пло-

щиною. Вершина обох кутів міститься у

лівій (правій) фотостанції. Контрольні на-

прями дають змогу зменшити вплив похи-

бок елементів внутрішнього (зовні-

шнього) орієнтування фотознімків

на фотограмметричні побудови. 8.

КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНИЙ

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИЛАД (контрольно-

измерительный

геодезический прибор; tester;

Kontrollvermessungsgerat п): прилад, при-

значений для випробовувань, перевірки,

дослідження інших приладів. 14.

КОНТУР ВОДОСХОВИЩА (контур во-

дохранилища; storage pool contour; Wasser-

behaltersumrifi m, Wasserbehalterkontur f):

лінія урізу води водосховища з висота-

ми нормального підпірного рівня. 4.

КООРДИНАТИ АСТРОНОМІЧНІ

(астрономические координаты; celestial

coordinates; astronomische Koordinatenfpl):

Координати..

273

1) сферичні координати світила (див. Коор-

динати небесні); 2) координати гео-

графічні точки земної поверхні (широта

і довгота), визначені за результатами астро-

номічних спостережень. 10.

КООРДИНАТИ БАРИЦЕНТРИЧНІ

(барицентрические координаты; barycent-

ric coordinates; baryzentrische Koordinaten

fpl): система координат небесних з

початком у центрі мас Сонця і чотирьох

внутрішніх планет - Меркурія, Венери,

Землі та Марса. 18.

КООРДИНАТИ ГЕЛІОЦЕНТРИЧНІ

(гелиоцентрические координаты; heliocent-

ric coordinates; geliozentrische Koordinaten f

pi): це система небесних координат, початок

яких збігається з центром Сонця. 10.

КООРДИНАТИ ГЕОГРАФІЧНІ (геогра-

фические координаты; geographical coor-

dinates; geographische Koordinaten fрГ): уза-

гальнене поняття координат геодезич-

них В, L і координат астрономічних

(р, Я заданого пункту на земній поверхні,

коли допускається збіжність прямовисної

лінії і нормалі до еліпсоїда земного.

Земний еліпсоїд ототожнюється з земною

кулею, належно підібраного радіуса. 17.

КООРДИНАТИ ГЕОДЕЗИЧНІ (геодези-

ческие координаты; geodetical coordinates;

geodatische Koordinaten/pi): широта

дов-

гота, що визначають положення точки на

поверхні еліпсоїда і відповідно на карті.

Широтою геодезичною В наз. гострий кут,

утворений нормаллю до поверхні еліпсої-

да і площиною його екватора (рис., а).

11 745-1

Геодезичні широти відлічують від площи-

ни екватора в межах 0 - ±90°; для точок

північного півсфероїда вони додатні, для

південного - від'ємні. Паралель - це

координатна лінія, для якої В = const.

Довготою геодезичною L наз. двогранний

кут, утворений площиною початкового

меридіана і площиною заданого меридіана.

Меридіан геодезичний - це координат-

на лінія, для якої L = const. Довготи, від-

лічувані від площини початкового меридіа-

на на схід (на північному полюсі проти руху

годинникової стрілки) у межах 0 - +180°, наз.

східними, а на захід у межах 0 —180° - за-

хідними. За міжнародний початковий мери-

діан прийнято меридіан грінвіцький.

З інших величин, що мають стале значен-

ня для певної паралелі, у геодезії застосо-

вують геоцентричну широту і зведену ши-

роту. Широтою геоцентричною Фназ.

гострий кут, утворений радіусом-вектором

р т. Q з площиною екватора (рис. ,б).

Якщо в т. Q на поверхні еліпсоїда відклас-

ти відрізок Qh, що дорівнює великій півосі

еліпсоїда, так, щоб другий його кінець ле-

жав у т. h на осі обертання еліпсоїда, то

гострий кут, утворений цим відрізком з

площиною екватора, наз. широтою зведе-

ною и.

Для розв'язування геодезичних задач між

точками простору використовують систему

просторових геодезичних координат (рис.,

а): геодезична широта В, геодезична довго-

та L, геодезична висота Н- найкоротша від-

Координати..

274

даль від заданої точки простору до поверх-

ні еліпсоїда, що вимірюється відрізком Q

нормалі до поверхні еліпсоїда. 17.

КООРДИНАТИ ГЕОЦЕНТРИЧНІ {гео-

центрические координаты; geocentric

coordinates; geozentrische Koordinatenf pi):

це система координат загальнозем-

них або координат небесних, з почат-

ком у центрі мас Землі. 10.

КООРДИНАТИ ГЕОЦЕНТРИЧНІ

ПРЯМОКУТНІ X, Y, Z {геоцентрические

прямоугольные координаты X,

Z; rectan-

gular geocentric coordinates X, Y, Z; recht-

winklige geozentrische Koordinaten f pi X, Y,

Z): система координат для визначення ко-

ординат точок простору, зокрема на фізич-

ній поверхні Землі, з центром у центрі ре-

ференц-еліпсоїда. Вісь Z розташована

уздовж малої осі еліпсоїда і спрямована на

північний полюс, вісь X- у площині почат-

кового меридіана й екватора L = 0, вісь Y-

у площині меридіана з довготою L = 90° (до-

повнює систему координат до правої). (Див.

рис. Координати геодезичні). 17.

КООРДИНАТИ КОНФОРМНІ ПЛО-

СКІ {плоские конформные координаты;

plane conformal coordinates; konforniische

ebene Koordinaten f pi): див. Проекція

Ґавсса-Крюгера. 17.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ

ІСТИННІ {истинные координаты небес-

ных светил; true coordinates of celestial

stars; wahre Koordinaten f pi der Himmels-

korpermpl): див. Астрономічні редук-

ції. 10.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ

СЕРЕДНІ {средние координаты небесных

светил; mean coordinates of celestial bodies;

mittlere Koordinaten f pi der Himmelskdrper

mpl): див. Астрономічні редукції. 18.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНІ {небесные

координаты; celestial coordinates; Hi-

mmelskoordinatenfpl): координати точ-

ки на небесній сфері. Застосовують та-

кі системи К. н.: горизонтну, екваторіаль-

ну, екліптичну і галактичну. Координати

горизонтної

екваторіальної систем визна-

чають зі спостережень, екліптичної

галак-

тичної - обчислюють.

Горизонтна система

К. н. Основна пло-

щина - площина небесного (істинного) го-

ризонту SWNE у точці спостереження О,

основний напрям - напрям осі, проведе-

ний з початку координат у точку півдня -

(див. рис., а Небесна сфера).

Координати, що визначають положення

світила ст на небесній сфері: азимут А -

дуга горизонту від т. півдня S у бік т. захо-

ду W до вертикала світила ZaZ', або дво-

гранний кут між площинами меридіана

ZSP

вертикала світила; висота h - ду-

га вертикала від т. М горизонту до світила

СТ, або кут аОМ (рис. ,а). Азимут

відлі-

чується від 0 до 360° , висота

—

від 0 до

90° (ст над горизонтом) і від 0 до -90° (ст

під горизонтом). Замість висоти h можна

прийняти її доповнення до 90°, яке наз. зе-

нітною відстанню z і відлічується по дузі

вертикала від точки зеніту Z до альмукан-

тарата світила. Зенітна відстань z зміню-

ється від 0 до 180°, так що завжди z + h =

= 90°.

Екваторіальні системи

К. н. Застосову-

ють дві системи.

Перша екваторіальна система. Основна

площина - площина небесного екватора

QKQ', основний напрям - напрям осі, про-

ведений з початку координат О у південну

т. Q екватора (рис. ,б). Положення світила

СТ на небесній сфері визначається годин-

Координати..

275

ним кутом

t, що відлічується по дузі еква-

тора від його південної точки до кола схи-

лень P

oKP

за годинниковою стрілкою, і

схиленням

<5,

що відлічується по дузі кола

схилень від екватора до світила о. Годин-

ний кут t відлічується від 0 до 360°, або

від 0 до 24

за ходом годинникової стріл-

ки, деколи - від 0 до +180° або від 0 до

+ 12

за годинниковою стрілкою, та від 0

до -180°, або від 0 до - 12

проти годинни-

кової стрілки; схилення 5

—

від 0 до +90° у

північній півкулі та від 0 до -90° у півден-

ній півкулі небесної сфери. Замість схилен-

ня

деколи використовують його допов-

нення до 90°, яке наз. полярною відстан-

ню А. Вона відлічується по дузі кола схи-

лень від північного полюса світу P

до сві-

тила

та змінюється від 0 до 180°.

Друга екваторіальна система. Основна

площина - площина небесного екватора

QKQ', основний напрям - напрям осі, про-

ведений з початку координат О у точку ве-

сняного рівнодення

<у>

(рис. ,б). Положен-

ня світила сг на небесній сфері визначає-

ться прямим сходженням

сс

і схиленням S.

Пряме сходження визначається дугою

екватора у К або кутом у площині еквато-

ра <у> OK і відлічується від 0 до 24

проти

годинникової стрілки, якщо дивитися на

небесну сферу з північного полюса.

Екліптична система

К.н. Основна площи-

на- площина екліптики ЕМЕ'М', основний

напрям-пряма, проведена з початку коор-

динат О у

т.

весняного рівнодення у (рис.,

в). Початок екліптичної системи К. н. зде-

більшого розташовують у центрі мас Сон-

ця або в центрі мас Землі. Положення сві-

тила (7 на небесній сфері визначається

екліптичними довготою Я та широтою /3.

Екліптична довгота відлічується від точки

весняного рівнодення у до кола широт

світила R

OMR

проти годинникової стріл-

ки (для спостерігача на північному полю-

сі екліптики) від

до 360°. Екліптична ши-

рота визначається дугою МА і відлічуєть-

ся від від 0 до 90° або від 0 до -90°.

Координати..

276

Галактична система

К. н. Основна пло-

щина - площина Галактики (Чумацького

Шляху), яка наз. площиною галактичного

екватора. Основний напрям - пряма, про-

ведена з початку координат О в точку вис-

хідного вузла cQ. Ця точка є перетином га-

лактичного та небесного екваторів; її ко-

ординати: а = 18

= 0° (рис., г). Ве-

ликі кола небесної сфери, що проходять че-

рез галактичні полюси Г

, Г

та світило

<7, наз. колами галактичної широти. Га-

лактичною довготою

наз. дуга галактич-

ного екватора від 61 до т. К перетину кола

галактичної широти з галактичним еква-

тором. Довгота відлічується від висхідно-

го вузла по галактичному екватору в на-

прямі зростання прямих сходжень від 0 до

360°. Галактичною широтою b наз. дуга

кола галактичної широти Ко від галактич-

ного екватора до світила. Вона відлічуєть-

ся до північного і південного галактичних

полюсів від 0 до ±90°. Додатні значення

широти відлічуються до північного Г

, а

від'ємні до південного Г

полюсів Галак-

тики. 10.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНОГО СВІ-

ТИЛА ВИДНІ (видимые координаты не-

бесного светила; apparent coordinates;

sichtbare Koordinaten f pi des Himmels-

korpers m): див. Астрономічні ре-

дукції. 10.

КООРДИНАТИ ОРБІТАЛЬНІ (орби-

тальные координаты; orbital coordinates;

Bahnkoordinatenfpiy. координата, що виз-

начають положення небесного об'єкта на

його орбіті. їх можна визначити за еле-

ментами орбіти; вони потрібні для

і?

/ V

Ь\

°£

•<р\>

і?

/ V

Ь\

°£

а-е q x

обчислення інерціальних координат цього

об'єкта, тобто координат у зоряній плане-

тоцентричній екваторіальній системі Oxyz.

Для ШСЗ, у космічній геодезії, як орбіталь-

ні найчастіше використовуються полярні

координати з початком у центр

мас пла-

нети (що перебувають в одному з фокусів

його орбіти) і полярною віссю, спрямова-

ною в її перицентр. Координатною пло-

щиною є площина орбіти. Кутова коорди-

ната v(рис. Аномалія істинна)наз. ано-

малією істинною (або справжньою).

Відлічують v у бік руху супутника до його

геоцентричного радіуса-вектора г, що є

другою (лінійною) координатою, від 0 до

360°.

v = 2arctg(((l + e)/(l - е))

1/2

tg(£/2));

r = a(l - е

)/(l + ecosv),

де а - велика піввісь орбіти; е - ексцент-

риситет орбіти; Е - ексцентрична анома-

лія. 9.

КООРДИНАТИ ПЛАНЕТОГРАФІЧНІ

(планетографические координаты; plane-

tographic coordinates; planetographische

Koordinaten fpT): задаються в системі коор-

динат, яка залежить від прийнятої рефере-

нц-поверхні(поверхні відліку),потріб-

ної для обчислення картографічних проек-

цій. Планетографічна система координат

використовується для побудови карт. 11.

КООРДИНАТИ ПЛАНЕТОЦЕНТРИЧ-

НІ (планетоцентрические координаты;

planetocentric coordinates; planetozentrische

Koordinaten f pi): задаються в системі коор-

динат, де вісь Z спрямована по середній осі

обертання планети, площина екватора збі-

гається з перпендикулярною до цієї осі

площиною: вісь

X—

лінія перетину площи-

ни екватора планети з площиною прийня-

того нульового меридіана; вісь Y - допов-

нює систему до правої. Планецентричні си-

стеми координат використовують для по-

будови опорних мереж на поверхні, при-

в'язки систем параметрів Гравітаційного

поля, навігації автоматичних міжпланет-

них станцій тощо. 11.

Координати..

277

КООРДИНАТИ ПОЛЯРНІ

0полярные

ко-

ординаты; polar coordinates; Polarkoordi-

natenfpl): див. Координати точки. 19.

КООРДИНАТИ ПРОЄКТНІ (проектные

координати; projected coordinates; Ent-

wurfkoordinaten f рї): плоскі прямокутні

координати точок споруди або пунктів гео-

дезичної основи, які подані в проекті. 1.

КООРДИНАТИ ПРОСТОРОВІ топо-

ЦЕНТРИЧНІ ПОЛЯРНІ (полярные то-

поцентрические пространственные коор-

динаты; spatial topocentric polar coordina-

tes; 3D-topozentrische Polarkoordinatenfpl):

див. Задача геодезична пряма. 17.

КООРДИНАТИ РОБОЧІ (рабочие коор-

динаты; working coordinates; Arbeitskoor-

dinaten f pi): наближені координати пунк-

тів, потрібні для попередньої оцінки точ-

ності геодезичних мереж і для виконання

топографічних робіт. Напр., для знімання

в м-бі 1:5000 досить знати К. р. із точніс-

тю 0,5 м; К. р. пунктів полігонометрії отри-

мують із роздільного зрівноваження ходів.

Якщо кутові та лінійні нев'язки в ходах до-

пустимі, тоді обчислюють К. р. пунктів. 19.

КООРДИНАТИ СФЕРИЧНІ (сферичес-

кие координаты; spherical coordinates;

spharische Koordinaten f рї): див. Систе-

ма координат. 5.

КООРДИНАТИ СФЕРИЧНІ ПОЛЯРНІ

(полярные сферические координаты; polar

spherical coordinates; spharische Polarkoor-

dinatenfpl): див. Система координат. 5.

КООРДИНАТИ СФЕРОЇДНІ ПРЯМО-

КУТНІ (прямоугольные сфероидальные

координаты; spheroid rectangular coordi-

nates; spheroidale rechtwinklige Koordinaten

f pi): визначаються дугою p меридіана

РА'СР

і дугою q геодезичної лінії А'А,

проведеної в т. А' під кутом 90°. Точка С

прийнята за початок координат. У цій сис-

темі додатні р і q відлічуються на північ

від

т.

С і на схід від меридіана РСР

відпо-

відно. 5.

КООРДИНАТИ ТОЧКИ (координаты

точки; coordinates of the point; Koordinaten

f pi des Punktes m): числа, які визначають

положення точки на лінії, площині, повер-

хні або в просторі.

а) На лінії.

Віддаль по лінії, вибраній за вісь від поча-

тку координат, що розташований на ній, до

заданої точки.

б) На площині.

Прямокутні, або декортові координати -

віддалі х (абсциса) та у (ордината) цієї точ-

ки від двох взаємно перпендикулярних

прямих Оу та Ох, що є координатними ося-

ми, які перетинаються в деякій т. О - по-

чатку координат.

Полярні координати - полярна віддаль то-

чки від фіксованого початку та полярний

кут між вибраною полярною віссю і напря-

мом на точку. За полярну вісь на площині

часто приймають напрям, паралельний до

осі абсцис, або зображення північного на-

пряму меридіана. У першому випадку по-

лярним кутом буде дирекційний кут на

площині,удругому-азимут геодези-

чний.

в) На криволінійній поверхні.

Залежно від того, яку з математичних по-

верхонь прийнято за поверхню Землі, кри-

волінійні К. т. поділяються на координа-

ти геодезичнітакоординати сферич-

ні.

Сферичні координати - географічні коор-

динати, і позначення їх таке ж, як і геогра-

фічних: широта (р і довгота Я.

Положення точки на сфері можна визна-

чати прямокутними сферичними коорди-

натами X,

(права система координат, по-

чаток якої в центрі сфери; осі X, Y розта-

шовані в площині екватора, вісь X- у пло-

Координати..

278

щині початкового меридіана) і прямокут-

ними сферичними просторовими коорди-

натами X, Y, 2 (права система координат,

початок якої в центрі сфери; вісь Z збігає-

ться з віссю обертання а осіХ, /розташо-

вані в площині екватора, вісь

X—

у площи-

ні початкового меридіана).

Географічні координати - див. Коорди-

нати географічні.

Еліпсоїдні координати -широтагеодези-

чна, довгота геодезична - визначають

положення точки на земному еліпсоїді.

До поверхні еліпсоїда відносять і такі сис-

теми кординат: з широтою геоцент-

ричною і довготою геодезичною, з

широтою зведеною і довготою гео-

дезичною; просторові прямокутній, Y,Z

(див. Система координат просторо-

ва прямокутна екваторіальна); пря-

мокутні х, у, що належать до площини ме-

ридіанного еліпса (вісь х збігається з віс-

сю обертання еліпсоїда, у

—

лежить у пло-

щині меридіана заданої точки); коорди-

нати сфероїдні прямокутні р, q.

Полярні координати - довжина геодезич-

ної лінії на еліпсоїді (або дуга великого ко-

ла на кулі) і кут між цією лінією і північ-

ним напрямом меридіана.

г)

У просторі.

Прямокутні координати в просторі - три

числа х, у, z (апліката), що визначають по-

ложення точки відносно трьох взаємно

перпендикулярних площин. Площини пе-

ретинаються в початку координат, (розта-

шований у центрі еліпсоїда) по координат-

них осяхХ, Y, Z.

Просторові координати геодезичні:

широта геодезична, довгота геоде-

зична і висота геодезична, що визна-

чає положення точки земної поверхні від-

носно земного еліпсоїда.

Полярні координати - радіус-вектор (від-

даль від початку координат до заданої точ-

ки), вертикальний кут і азимут.

д)

Залежно від розташування початку

координат.

Топоцентричні координати з початком на

земній поверхні або в навколоземному про-

сторі; координати геоцентричні з по-

чатком у центрі мас; координати квазі-

геоцентричні - біля центра мас Землі.

Координати точки є також: екваторіаль-

на система координат-однією з коор-

динатних площин є площина екватора;

екліптична система координат -

однією з координатних площин є площи-

на екліптики; горизонтальна система

координат - координатною площиною є

площина горизонту. На еліпсоїді, кулі за-

стосовують криволінійні координати - сіт-

ку меридіанів і паралелей. Розглядаючи

окремі теоретичні і практичні питання, в

геодезії та картографії застосовують й інші

типи та види координат, проте вони мають

частковий характер. 5; 18.

КООРДИНАТИ ТОЧКИ ФОТОГРАФУ-

ВАННЯ (координаты точки фотографи-

рования; coordinates of photographing point;

Koordinaten f pi des Aufnahmenortes): про-

сторові координати X

, Y

, Z

центра

проекції S у вибраній просторовій прямо-

кутній системі координат XYZ. Це лінійні

"елементи зовнішнього орієнтуван-

ня фотознімка. 8.

КООРДИНАТИ ФІЗИЧНІ СОНЦЯ, МІ-

СЯЦЯ І ПЛАНЕТ (физические координа-

ты Солнца, Луны и планет; physical coor-

dinates of Sun, Moon and planets; physische

Koordinaten f pi der Sonne f, des Monds, der

Planeten f

pT):

величини, що визначають

орієнтування небесного тіла відносно спо-

стерігача та його

вигляд.

Для визначення по-

ложення деталей на диску Сонця, Місяця,

Марса, Юпітера є спеціальні системи коор-

динат, подібні до географічної. За аналогією

з географічною, ці координати наз.: геліо-

графічною (Геліос - бог Сонця), селеногра-

фічною (Селена - богиня Місяця), ареогра-

фічною (Арес - бог війни Марса), йовіогра-

фічною (від лат. Jovis - родовий відмінок

від слова Юпітер). Відлік широт у цих сис-

темах виконують, як завжди, від екватора

±90°, а відлік довгот - від деякого меридіа-

на, прийнятого за початковий. 18.

Координати..

279

КООРДИНАТИ ЦЕНТРА ЬОТОГРА-

ФУВАННЯ КОСМІЧНОГО ФОТО-

ЗНІМКА (координаты центра фотогра-

фирования космического фотоснимка;

coordinate centre ofspace photography; Auf-

nahmepunktkoordinaten f pi des Weltraum-

bildes n): координата точки фотографуван-

ня (центра проекції), що міститься на лі-

тальному космічному апараті й визначаєть-

ся інтегруванням диференційних рівнянь

руху. 8.

КООРДИНАТИ ЦЕНТРАЛЬНІ (цен-

тральные координаты; central coordina-

tes; Zentralkoordinatenfpi): визначають від-

носно встановленого центра ваги. Викори-

стовують під час обчислення сер. кв. по-

хибки положення точки полігонометрич-

ного ходу для врахування його витягнуто-

сті. У випадку попередньо ув'язаних кутів

ходу координати центра ваги Х

, Y

визна-

чають за формулами:

= "Іхі{п

\)-,у

іуі{п

\),

і і

де п - кількість ліній; X, Y - координати

пунктів ходу. К. ц. г\

і та відстань D

0 j

обчислюють за формулами:

Лі=Уі-Уо'й

=х,-х

]

Контроль: [і]] = 0, [£] = 0. Для витягнутого

ходу [Д

] = і}{п + 3)/і2, де L - замикаль-

на ходу. 19.

КООРДИНАТНІ ЗОНИ (координатные

зоны; coordinate zones; Koordinatenzonefpl):

див. Проекція Ґавсса-Крюгера. 17.

КООРДИНАТНІ ПОЗНАЧКИ {координа-

тные метки; coordinate marks; Rahmen-

marken n pi, Koordinatenmarken n pi): де-

талі (механічні або оптичні), розташовані

в площині притискної рамки фотокамери,

які фіксують систему плоских прямокут-

них координат знімка. Механічні познач-

ки - зубці, виготовлені з металу та закріп-

лені на притискній рамці. Найчастіше

—

це

чотири позначки, розташовані посередині

кожної зі сторін, що утворюють кадр знім-

ка. В деяких конструкціях фотоапаратів по-

значок є 8 або 16. Оптичні позначки - скля-

ні мініатюрні плоскопаралельні пластин-

ки з двома взаємно перпендикулярними

штрихами. Під час експонування познач-

ки зображаються на знімку. 8.

КООРДИНАТНО-ЧАСОВА ПРИВ'ЯЗ-

КА ТОЧОК КОСМІЧНИХ ЗНІМКІВ

{координатно-временная привязка точек

космических снимков; time and coordinate

adjustment ofpoints of space pictures; Zeit-

koordinatenanschluss m der Punkte m pi der

Weltraumbilder n pi): методика визначення

координат точки в геоцентричній системі

за її зображеннями на знімках. При цьому

вважається, що початкові умови рівнянь

руху ШСЗ відомі з даних наземних коор-

динатно-вимірних комплексів. Вона перед-

бачає: ідентифікацію та вимірювання коор-

динат точки в системах координат г'-го та

k-ro знімків; визначення операторів орієн-

тації зоряних знімків у моменти знімання;

знаходження супутникоцентричних векто-

рів точки; числове інтегрування рівнянь ру-

ху та інтерполювання координат ШСЗ на

момент фотографування. 3.

КООРДИНАТОГРАФ {координатограф;

coordinatograph; Plotter т, Zeichentisch пі):

прилад, що в картографічному виробни-

цтві використовують для побудови і конт-

ролю побудови основи карт математи-

чної. Здебільшого застосовують К. для на-

несення прямокутних координат, але є й К.

для нанесення на тверду основу полярних

координат відповідних точок (напр., К. Ко-

раді). Схема побудови К. для нанесення

прямокутних координат така. К. складаєть-

ся з двох взаємно перпендикулярних ліні-

йок, одна з яких, найчастіше горизонталь-

на, нерухома (пересування її здійснюється

за допомогою спеціального пристрою) і є

віссю Y, друга, що пересувається вздовж

неї, є віссю X. На цій лінії пересувається

каретка з наколювачем і мікроскопом для

точного наведення цієї каретки над нане-

сеними на основі точками, якщо треба ви-

значити їх координати (напр., проконтро-

лювати їх нанесення). К. для нанесення

плоских прямокутних координат залежно

від конструкції лічильника поділяють на

координатографи: