Металлургическая и горнорудная промышленность 2010 №2

Подождите немного. Документ загружается.

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



Наши юбиляры

Куцину Владимиру Семеновичу – 60 лет

КУЦИН ВЛАДИМИР СЕМЕНОВИЧ родился 14 мая 1950 г.

в городе Сызрани Куйбышевской области (Российская Феде-

рация). В 1972 г. закончил Днепропетровский металлургиче-

ский институт (в настоящее время – НМетАУ).

Основные направления профессиональной деятельности:

организация производства и совершенствование технологии в

металлургической промышленности.

Кандидат технических наук, опубликовал более 60 научных

работ, на его счету 15 изобретений.

Работал в Днепропетровском институте черной металлур-

гии, на Днепропетровском металлургическом заводе им. Ко-

минтерна («Коминмет»), металлургическом заводе им. Г.И. Пе-

тровского, в ОАО «Новомосковский трубный завод», в Дне-

пропетровской облгосадминистрации, в ОАО «Никопольский

завод ферросплавов».

Прошел трудовой путь от мастера и начальника цеха

до главного инженера и директора завода. Занимал долж-

ность заместителя главы – начальника управления горно-

металлургического комплекса Днепропетровской облгосадми-

нистрации.

С 1999 г. по настоящее время – председатель правления, генеральный директор ОАО «НЗФ».

ОАО «НЗФ» – мировой лидер в производстве марганцевых ферросплавов. Завод выполняет работы в

области защиты окружающей среды в соответствии с действующим экологическим законодательством Укра-

ины, а также с утвержденной «Программой улучшения экологического состояния Днепропетровской обла-

сти за счет уменьшения загрязнения природной среды основными предприятиями-загрязнителями на 2007-

2015 гг.». Основными приоритетами деятельности предприятия является улучшение эффективности производ-

ства, качества выпускаемой продукции и охрана окружающей среды.

В ОАО НЗФ разработана и утверждена «Программа развития завода», срок действия которой рассчи-

тан до 2015 г. В основе программы - проведение капитальных ремонтов основного оборудования, новое

строительство и экологические мероприятия, а также инвестиционные проекты, направленные на достижение

экономического эффекта и снижение затрат. Новым в развитии предприятия стало строительство напольно-

го склада, контейнерного терминала, в соответствии с мировыми тенденциями в производстве ферроспла-

вов - строительство ДСК-6. С учетом требований экологического законодательства Украины завод приступил

к строительству газоочистных систем В-3, В-5 в аглоцехе, в марте 2010 г. вошла в строй ГАС-5 (газоаспира-

ционная станция в ЦПФ).

Внедрение новых технологий направлено на максимальное извлечение марганца, снижение потребления

марганцевого сырья и электроэнергии. Особое внимание в последние годы уделялось технологиям дробле-

ния и фракционирования ферросплавов. Поставлена задача - подвергать фракционированию 100 % выпу-

скаемой продукции

В период 2002-2006 гг. – депутат Днепропетровского областного совета, с 2006 г. – депутат Никополь-

ского горсовета.

Куцин В.С. – заслуженный металлург Украины (2002 г.), награжден орденом «За заслуги» 3-й (2004 г.) и 2-й

степени (2007 г.).

Совет и редколлегия журнала сердечно поздравляет Владимира Семеновича с юбилеем и желает

крепкого здоровья, творческих успехов, семейного благополучия, счастья, радости и добра.

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

УДК 621.771.23

Мазур В.Л. /д.т.н./

ФТІМС НАНУ

Металургія України: стан,

конкурентоспроможність, перспективи

Мазур В.Л., 2010 г.

Проаналізовані виробничі можливості, економічний стан та перспективи

гірничо-металургійного комплексу України (ГМК). Показана слабкість

конкурентної позиції українських підприємств на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Суттєвим недоліком сучасного стану металургії є обмежений вплив держави на

її розвиток. Запропоновані заходи, які можуть підтримати металургійну галузь

України в час нинішньої світової фінансово-економічної кризи і на перспек

тиву.

Ключові слова: металургія, економічний стан, конкурентоспроможність,

перспективи

Manufacturing capabilities, economic situation and prospects of mining and smelting industry of

Ukraine are analyzed. The weak competitive position of Ukrainian enterprises in the home and international

markets is shown. Essential drawback of current metallurgy is the limited inﬂ uence of the government on its

development. The suggested methods can support the metallurgical branch in Ukraine during the current

world ﬁ nancial and economic crisis and for future.

Keywords: metallurgy, economic situation, competitiveness, prospects

ГМК України поки що залишається базовим еле-

ментом економіки держави. Металургія є основним

донором бюджету, головним постачальником валю-

ти в Україну. У докризові часи частка ГМК склала

27 % у валовому внутрішньому продукті (ВВП) усі-

єї України. Більше 40 % валюти надходило в державу

від металургів. З роботою ГМК мають прямий і зво-

ротній зв’яз

ок енергетика, вугледобування, машино-

будування, будівництво, фінансова сфера тощо. За-

значені та багато ще інших галузей спираються і пра-

цюють на металургійну промисловість. Сьогодні га-

лузь забезпечує близько 500 тисяч робочих місць в

найбільш густонаселених регіонах України. До не-

давнього часу металургійна промисловість України

за обсягами виробництва посідала сьоме місце в світі.

оловним чинником, що обумовив характер, прин-

ципи розвитку ГМК в останні десять років, стала кор-

поративна революція в галузі, перехід прав власнос-

ті на стратегічні підприємства у приватні руки і втра-

та державою керованості не тільки гірничорудними

та металургійними гігантами, а і підприємствами се-

редньої ланки. Створилась абсурдна ситуація – ре-

ерс влади, коли вже не держава керує, спрямовує ді-

яльність галузі в бажаному для держави напрямку,

виходячи виключно з державних інтересів, а навпа-

ки – власники підприємств ГМК почали готувати і за-

безпечувати прийняття державних рішень на користь

власних корпоративних інтересів, які в більшості не

співпадали з національними інтересами. Результа-

том та

кої хибної політики в державі стало майже ка-

тастрофічне погіршення конкурентної позиції під-

приємств ГМК України вже з самого початку світової

економічної кризи, що автоматично відобразилось на

фінансовій стабільності держави в цілому.

Нечуваний підйом світових цін на металопродук-

цію, що мав місце на протязі трьох-п’яти років тому,

призвів до ейфорії навк

оло можливостей металургій-

ного комплексу і помилкової оцінки конкурентної по-

зиції підприємств галузі на світовому ринку.

Нинішня криза світової економіки зразу ж висвіт-

лила слабкість підприємств ГМК України. Більшість

з них опинились на грані виживання. Для порятунку

ситуації держава вимушена була в черговий раз вжи-

вати екстраординарні заходи підтримки мет

алургії, в

тому числі і за рахунок втрат бюджету.

Металургійні підприємства України за часи її не-

залежності суттєво скоротили марочний та розмір-

ний сортаментний ряд своєї продукції, суттєво змен-

шили виробництво високотехнологічної продукції,

задля розширення експорту перейшли на збільшення

виготовлення напівфабрикатів. По сортаменту і якос-

ті продукції відставання українських меткомбинатів,

наприклад, від ро

сійських настільки велике, що для

його подолання необхідно десятки років на прове-

дення модернізації. Скоріше за все відставання укра-

їнської металургії не буде подолане і в перспективі.

Прикро, але треба це визнати, не приховувати і не ті-

шитись нездійсненими мріями.

Основною сировиною для металургії є залізна

руда і коксівне в

угілля.

Не кажучи вже про Бразилію чи Південну Африку,

кращу по якості і затратам на видобування залізоруд-

ну сировинну базу ніж Україна, має Росія, незважаю-

чи на всі достоїнства Кривбасу. Лебединський, Ми-

хайлівський, Стойлинський гірничо-збагачувальні

комбінати (ГЗК) забезпечують металургію Росії і на-

віть періодично постачають залізорудну сировину в

Україну, наприклад, Маріупо

льському комбінату ім.

Ілліча. Відносно коксівного вугілля, то також слід

констатувати, що його поклади в Україні зменшують-

ся, а видобування все ускладнюється і дорожчає. Згід-

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

но з деякими експертними оцінками витрати на си-

ровину і матеріали при виробництві квадратної заго-

товки із конвертерної сталі в Україні на 7-30 % вище,

ніж в Росії.

Україна має навіть надлишкові для власної ме-

талургії потужності коксохімічних заводів, але біль-

шість з них використовує застарілі, енергозатратні

технології і обладнання. Власного коксівного вугіл-

ля для зав

антаження всіх коксохімів України не ви-

стачає як по кількості, так і по якості. Тому для ви-

робництва сталі на рівні 40 млн. т на рік Україні не-

обхідно імпортувати 3,5-5,0 млн. т коксівного вугіл-

ля з Росії, Польщи чи з дальнього зарубіжжя, а це ве-

ликі фінансові витрати. Енергоємність, сумарні енер-

овитрати на виробництво чавуну, сталі і прокату на

українських меткомбінатах приблизно на 30 % біль-

ші, ніж на сучасних підприємствах країн ЄС, Індії,

Китаю. Енергоємність виробництва тонни сталі, вра-

ховуючи затрати коксу, електроенергії та природного

газу, на українських металургійних комбінатах сягає

840 кг у.п. На меткомбінатах країн ЄС в 1,9 рази мен-

ша (450 кг у.п./т). У ст

руктурі собівартості метало-

прокату в Україні затрати на паливно-енергетичні ре-

сурси становлять 50 %, у той час як для промислово

розвинутих країн цей показник знаходиться на рівні

20 %. Слід також зазначити, що в усьому світі мета-

лургія рухається в напрямку розвитку електромета-

лургії, якою замінюють технічно заст

арілі мартенів-

ські печі, і будівництва міні-електрометалургійних

заводів. Виробництво 1 т. сталі на міні-заводі потре-

бує до 150 кг у.п., в той час як на комбінаті з повним

металургійним циклом для виплавки такої ж кількос-

ті металу необхідно 600 кг у.п.

Ринок металопродукції по розташуванню розді-

ляється на внутрішній (в

середині власної держави) і

зовнішній (близьке та дальнє зарубіжжя). ГМК Укра-

їни відвантажує тільки 20 % металопродукції на вну-

трішній ринок, а 80 % експортує. У нашого сусіда і

найближчого конкурента в металургійній сфері, Росії,

це співвідношення становить приблизно п’ятдесят на

п’ятдесят відсотків. Можна не сумніватись, що ро-

сіяни не віддадуть свій внутрішній ринок ст

алевого

прокату іноземним виробникам, а свій експорт, в тому

числі в Україну, будуть нарощувати. Підтвердженням

цієї тези слугує той факт, що обсяги експорту україн-

ської металопродукції до країн СНД постійно змен-

шуються. Саме завдяки розвинутому внутрішньо-

му ринку металопродукції російські меткомбінати в

умовах світової економічної кризи зазнають менших

втрат ніж українські. М

еталурги України можуть спо-

діватися лише на те, що товстий лист, що традицій-

но займає перші позиції (25 %) в експорті українсько-

го металопрокату до інших країн залишиться на тому

ж високому рівні, оскільки в Україні експлуатуються

3 сучасних товстолистових прокатних станів («3000»

на Маріупольськом ім. Ілліча і Алчевськом меткомбі-

натах та ст

ан «3600» на Азовсталі).

Основними споживачами металопродукції є ба-

зові галузі промисловості (будь-яке машинобудуван-

ня, автомобілебудування, будівництво і т.д.). На най-

ближчу перспективу продукція чорної металургії не

має конкурентів і не має реальних замінників. В той

же час вимоги до металопродукції (в часті механіч-

них властивостей, корозостійкості, бездефектності та

інш.) б

удуть постійно зростати і розширюватись. Ку-

півельна спроможність споживачів металопродукції

цілком залежить від стану світової економіки. Кожна

держава повинна надавати (і це робиться) певні пере-

ваги і преференції своїм виробникам. Дії України в

цій сфері ще недостатньо ефективні. Підтвердженням

сказаному є те, що при потужній металургійній про-

мисловості Україна останнім часо

м імпортує більше

1 млн. т. металу в рік. Це з одного боку свідчить про

незахищеність українського ринку металопродукції.

З другого боку, причина полягає в тому, що Україна

скоротила виробництво на своїх підприємствах висо-

котехнологічної металопродукції, наприклад, з лего-

ваних, нержавіючих та спеціальних сталей та інш.

Основними конкурентами листопрокатних під-

приємств У

країни в Європі є металургійні комбінати

Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Словаччини,

а на сході комбінати Японії, Китаю, Індії, Південної

Кореї. Слід очікувати, що вже в найближчому май-

бутньому металурги Китаю, Індії внаслідок швидких

темпів розвитку витіснять іноземну металопродук-

цію з ринків своїх країн і збільшать свої частки ринку

в країнах Близького Сх

оду та Індокитаю. Для прода-

жу українського металу за світовими цінами місця на

тих ринках не залишиться. А демпінговати українські

металурги не зможуть тому, що із-за застарілих тех-

нології і обладнання підприємств, собівартість про-

дукції значно вища, ніж на сучасних виробництвах.

Головною причиною цього є те, що гірничо-

металургійні підприємств

а України за час екстре-

мально високих цін на металопродукцію у попередні

роки стрімко нарощували обсяги її виготовлення, не

приділяючи потрібної уваги і не виділяючи необхід-

них фінансів на переоснащення, модернізацію і ре-

конструкцію виробничих потужностей. Фінансово-

промислові групи, що володіють металургійними

комбінатами України, не бачили для себе потреби в

переоснащенні підприємств і розвитк

у сучасних тех-

нологій та обладнання. В результаті зношеність фон-

дів ГМК України складає приблизно 65 %, використо-

вуються застаріли технології виробництва сталі, ви-

трати сировини і енергоносіїв є завищеними, а собі-

вартість продукції занадто високою. Покращення цих

показників не відбулося і найближчим часом не ста-

неться. Така реальність, на жа

ль.

На протязі всіх років незалежності однією з най-

гостріших проблем реформування ГМК України є на-

явність надлишкових потужностей. В Україні продо-

вжують експлуатуватися деякі апріорі не конкурент-

ні застарілі металургійні заводи, які в сучасних умо-

вах ринкової економіки можуть існувати лише при

екстремально високих цінах на металеву продукцію

або за рах

унок отримання від держави суттєвих пре-

ференцій, а саме здешевленого за рахунок держав-

них дотацій газу, вугілля, електроенергії, пільг на за-

лізничні перевезення та інш. Виведення із експлуата-

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

ції надлишкового, застарілого обладнання чи в ціло-

му підприємств, в умовах ринкової економіки є пи-

танням їх власників, а не урядових структур держави.

Функцією державних органів України повинно бути

вирішення питань щодо диференційованого підходу

до кожного підприємства при наданні їм фінансової

підтримки чи преференцій, що не відбувається. Од-

наковий підхід до в

сіх призводить до розпорошення

коштів, консервує проблему модернізації галузі, зали-

шає металургію незахищеною від коливань цін і по-

питу на метал на світових ринках.

В попередні роки деякі металургійні холдинги

України вкладали великі фінансові ресурси в закупів-

лю металургійних потужностей за кордоном. Врахову-

ючи, що Україна експортувала приблизно 8-12 млн. т

напівфабрикатів, виг

лядало вигідним придбати за кор-

доном потужності для їх переробки в кінцеву продук-

цію. Але придбані в Європі, США металургійні за-

води не є сучасними і, здається, прибуткова перероб-

ка на цих підприємствах напівфабрикатів економічно

вигідна лише при низьких цінах, а точніше низькій

собівартості українських слябів чи заготовки, чого в

мовах кризи і на майбутнє не слід очікувати. Внаслі-

док провальної технічної і фінансово-економічної по-

літики в металургії України в минулі роки зараз деякі

власники підприємств в цій галузі почали вже не ку-

пувати, а продавати активи. Така тенденція. Головне,

щоб ці активи надійшли до потужних компаній, які

реально мають фінансові мо

жливості для інвестицій

в модернізацію і реконструкцію промислових потуж-

ностей. І не має значення чи це інвестори з Росії, Ки-

таю, Індії або з якоїсь іншої країни.

Сьогодні в Україні державні преференції отриму-

ють і стабільно працюють навіть в умовах кризи під-

приємства, що мають монопольне становище на сві-

ових ринках і не потребують дотацій. Наприклад,

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» свою про-

дукцію постачає головним чином на російські алюмі-

нієві заводи. Виникає запитання – а чи повинна Укра-

їна дотувати приватну алюмінієву промисловість Ро-

сії шляхом здешевлення ціни на глинозем, за раху-

нок використання у виробництві штучно здешев-

леної елктроенергії. Таке ж пит

ання може бути по-

ставлено щодо українських феросплавних, Запоріж-

ського алюмінієвого заводів та деяких інших підпри-

ємств. Викликає подив включення до переліку під-

приємств, яким рекомендовано зупинити підвищення

ціни на електроенергію, наприклад, Балаклавського

рудоуправління. Це підприємство розташоване на бе-

резі Чорного моря і суттєво не впливає на роботу ме-

алургії. Очевидно, що треба його найскоріше лікві-

дувати, звільнити узбережжя від забруднюючого ку-

рортну зону об’єкта, а не підтримувати його діяль-

ність.

Дії держави щодо свого гірничо-металургійного

комплексу в останні десять років ніяк не можна ви-

значити такими, що відповідали національним ін-

тересам України. Перш за все це стосується прийня-

тих лобіст

ських законів, щодо приватизації за безцінь

всієї гірничорудної бази України та деяких металур-

гійних комбінатів. На цьому Україна втратила до со-

тні мільярдів доларів. Антидержавні акти здійснюва-

лись під соціалістичними гаслами підтримки власно-

го (національного) виробника, збереження робочих

місць, трудових колективів, створення умов для залу-

чення інвестицій та інших міфів. Зараз навіть для не-

до

свідчених зрозумілий увесь цей блеф. Ніхто нічо-

го в металургії не зберіг, не зробив і навіть не плану-

вав щось кардинальне здійснити. Власники більшості

отриманих під певні інвестиційні зобов’язання за без-

цінь у приватні руки привабливих напівстратегичних

підприємств не виконали і навіть скасували будь-які

обов’язання. Приклад - той же Миколаївський гли-

ноземний завод. А гроші від приватизації привабли-

вих підприємств ГМК, які б могли врятувати галузь

під час світової економічної кризи, держава не отри-

мала.

Слід згадати, що різке погіршення виробничих та

фінансово-економічних показників роботи підпри-

ємств ГМК мало місце і раніше, на

приклад у друго-

му півріччі 1998 р., яке було пов’язано з фінансово-

економічною кризою в ряді промислово розвинутих

країн. Тоді також різко звузився зовнішній ринок збуту

та впали ціни на металопродукцію. Ціна на метал на

зовнішніх ринках знизилась на 35-40 %. З метою ста-

білізації фінансово-економічного та виробничого ста-

ну підприємств галузі то

ді Верховною Радою і Кабі-

нетом Міністрів України були прийняті відповідні за-

конодавчі, розпорядчі акти та постанови, якими окре-

мим підприємствам надали підтримку шляхом роз-

строчок (відстрочки) деяких платежів до державного

або місцевих бюджетів, фондів та інш. Для металур-

гів була на 70 % знижена ставка оподаткування при-

бутку, зменшені на 50 % відрахування в державний

іннов

аційний фонд, екологічний збір не перевищу-

вав 0,15 % валових затрат. З металургів були скасова-

ні нараховані раніше пені і штрафи на 855,7 млн. грн.

Проте ніякої модернізації, реконструкції виробництва

за ці гроші та пільги не було зроблено. Стабілізація

і підвищення виробництва в ГМК відбулися завдяки

підвищенню попиту і світових цін на мет

алопродук-

цію. Борг держави ніхто не компенсував, відповідні

висновки не були зроблені. Чергова світова криза зно-

ву дестабілізувала металургійну промисловість Укра-

їни і показала, що попередні заходи Уряду і ступень

їх реалізації не адекватні глибині кризових явищ, які

відбуваються безпосередньо в самому ГМК. Тому,

в державних заходах щодо стабілізації ситуації, як

сталася в гірничо-металургійному комплексі внаслі-

док економічної кризи, необхідно в першу чергу пе-

редбачити і реалізувати дії по примушенню власни-

ків підприємств переорієнтувати фінансові ресурсі,

зароблені в попередні роки, на підтримку своїх під-

приємств, їх трудових колективів. По-друге, прийня-

ти рішення щодо примусової націоналізації і прода-

жу тепер вж

е за реальні гроші ефективному власни-

ку по суті збанкрутілих підприємств. Треба прийняти

відповідні закони України і чим скоріше, тим краще.

Серед заходів, що вживаються зараз урядом Укра-

їни в межах меморандуму порозуміння з підприєм-

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

ствами ГМК, не всі можуть бути визнані як одно-

значно ефективні. Так, марно вести будь-які розмови

щодо суттєвого розвитку внутрішнього ринку мета-

лопродукції, як передумови сталого функціонування

ГМК України та зменшення його залежності від ко-

ливань кон’юнктури світового ринку. Не буде цього.

Країна не має об’єктивних підстав для с

уттєвого на-

рощування свого внутрішнього ринку металу на най-

ближчі десять-п’ятнадцять років. І не треба обіцяти

суспільству нереальні речі навіть задля популізму.

Єдине що необхідно негайно зробити – так це завади-

ти імпорту металопрокату в Україну в обсязі близько

1 млн. т на рік, який за номенклатурою може виготов-

лятися в

ласними виробниками.

Вимагаючи для себе певних преференцій під-

приємства ГМК України в черговий раз беруть

зобов’язання зберегти виробничі потужності в робо-

чому стані. Але, як вже було відмічено вище, застарі-

лі, неефективні потужності немає сенсу зберігати, бо

це додаткові зайві витрати, які навряд чи окуплять-

ся. Треба навпаки вжити заходи по оптимізації п

отуж-

ностей.

Головний елемент тиску на уряд з боку гірничо-

металургійних підприємств – є необхідність збере-

ження професійного складу, кількості робочих місць

та існуючого рівня заробітної плати для працівни-

ків галузі. Це дійсно проблемне питання. Але шляхи

його вирішення треба шукати в інших напрямках, ніж

утримання на підприємствам ГМК чис

ельності пра-

цюючих, яка непомірно завищена і не відповідає ви-

могам збереження конкурентної спроможності під-

приємств. Внаслідок низького технологічного рівня

виробництва на підприємствах металургійної галузі

на виготовлення однієї тони сталі в Україні витрача-

ється 52,8 людино-годин, тоді як в Росії цей показник

складає 38,1, а в Німеччині 16,8. При повній заванта-

женості металургійних к

омбінатів України з повним

металургійним циклом продуктивність праці складає

приблизно 200-250 т сталі на 1 робітника в рік, в той

же час на сучасних міні-електрометалургійних заво-

дах з обсягами виробництва 1,5-2,0 млн. т сталі в рік

цей показник дорівнює 3000-4000 т. Незважаючи на

те, що заробітна плата металургів України в середньо-

му у 2-3 рази ниж

ча, ніж в країнах ЄС і, навіть, в Ро-

сії, доля витрат на заробітну плату в собівартості про-

дукції металургійних підприємств (7-8 %) приблиз-

но така ж, як і в собівартості продукції кращих світо-

вих виробників. Висновок один – штати на підприєм-

ствах ГМК треба скорочувати, як це не гірко визна-

вати. Іншого рішення на шлях

у виживання не існує.

Виведення із експлуатації застарілих потужнос-

тей і скорочення чисельності працюючих, переорієн-

тація їх на інші галузі виробництва і сфери діяльнос-

ті безумовно потребують значних фінансових витрат.

Україні треба ретельно проаналізувати досвід Фран-

ції у вирішенні цієї проблеми, коли за 10 р. вироб-

ничі потужності в мет

алургії були зменшені з 30 до

16 млн. т в рік, а чисельність працюючих з 200 до

50 тис. при умові вирішення соціальних питань. На

це витрачалось до 3 млрд. дол. США щорічно. Для

здійснення подібних кроків в Україні потрібні глибо-

кі економічні розрахунки, оцінка можливих наслідків

і політична воля керівництва країни, розуміння того,

що рано чи пізно пріоритети га

лузей в українському

господарстві будуть переформатовані і не на користь

застарілих металургійних підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від

14 жовтня 2008 р. № 925 «Про заходи підтримки під-

приємств ГМК» передбачається скасування цінової

надбавки до діючого тарифу на газ, а також введен-

ня мораторію на підвищення тарифів на перевезення

антажів та вартості електроенергії. Але можливос-

ті держави дотувати металургію таким чином, тобто

за рахунок інших галузей промисловості обмежені і

тимчасові. Меморандумом про порозуміння між Ка-

бінетом Міністрів та підприємствами ГМК передба-

чено зниження для металургів ціни на українське кок-

сівне вугілля. Металурги зі свого боку обіцяють ско-

ротити витрати приро

дного газу в доменних печах за

рахунок використання коксу. Ефективна реалізація

цих положень меморандуму викликає великий сум-

нів. По-перше, здешевлення для металургів коксівно-

го вугілля потребує знову ж таки виділення з бюдже-

ту додаткових коштів у вугільну промисловість. По-

друге, у зв’язку із зупиненням ряду доменних печей

попит на ко

кс, на коксівне вугілля суттєво зменшив-

ся. По-третє, витрати коксу на українських металур-

гійних комбінатах у півтора рази перевищує витрати

коксу на аналогічних європейських заводах і подаль-

ше підвищення витрат коксу при виробництві чаву-

на скоріше всього призведе до негативних наслідків.

При цьому нагадаємо, що в будь-якому разі для ви-

робництв

а коксу треба імпортувати із Росії значні об-

сяги коксівного вугілля тих марок, які в Україні не ви-

добуваються.

Серед можливих заходів, націлених на підвищен-

ня ефективності роботи вугільної і металургійної га-

лузей промисловості України на різних рівнях, в

тому числі і в органах державної влади, розглядаєть-

ся питання про ств

орення вертикально-інтегрованих

об’єднань у складі шахта, коксохімічний завод, мета-

лургійний комбінат. Така структура ніби-то створить

умови для фінансової підтримки вуглевидобувних

підприємств. Але подібне рішення може навпаки за-

шкодити одночасно і вугільній, і металургійній галу-

зям як це сталося, наприклад, після придбання окре-

мими меткомбінатами гірничорудних підприємств.

Як підкре

слюють експерти в гірничо-металургійній

галузі в Україні склалася парадоксальна ситуація.

Фінансово-промислові групи, які свого часу всти-

гли приватизувати гірничо-збагачувальні комбінати

України тепер до 30 % видобутку руди експортують

за кордон. А ті металургійні комбінати, що належать

до цих груп, майже стільки ж залізної руди завозять в

Україну головним чином з Р

осії. Навряд чи таке ста-

новище відповідає державним інтересам. Бо собівар-

тість продукції великої частини металургійних під-

приємств завищується ще внаслідок великих витрат

на транспортування закордонної залізорудної сирови-

ни.

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

Корисним заходом для стабілізації ситуації в ме-

талургії виглядає моніторинг і декларування оптово-

відпускних цін на гірничорудну сировину та металур-

гійну продукцію, що реалізується на внутрішньому

ринку. Залучення Антимонопольного комітету до цієї

справи може завадити перевищенню цін на зазначену

продукцію на внутрішньому ринку порівняно із сві-

товими цінами і собівартістю її виг

отовлення. Мова

тут йде поперед всього про запобігання безпідставно-

му завищенню монополістами цін на залізорудну си-

ровину для тих металургійних комбінатів України, які

не мають своєї сировинної бази, що вкрай негативно

позначається на собівартості та конкурентоспромож-

ності їх продукції. Для підприємств, які мають власні

гірничо-збагачувальні комбінати, залізорудна сирови-

на нещодавно к

оштувала майже вдвічі дешевше ніж

для тих, хто сировинною базою не володіє. Такого в

цивілізованій державі не повинно бути, бо напівмо-

нопольні ринки завжди деградують.

Можна впевнено очікувати, що позитивний вплив

на розвиток металургійної галузі дасть прийняте Ка-

бінетом Міністрів рішення щодо звільнення від ввіз-

ного мита матеріалів та обладнання для енерг

озбере-

ження, які в Україні не виробляються. В той же час

урядовим органом України треба розробити і реалі-

зувати заходи по захисту внутрішнього ринку мета-

лопродукції від закордонної експансії. Відомо, що

США, Росія та деякі інші країни ввели антидемпін-

гові санкції проти українських підприємств, що екс-

портують до них феросплави, т

руби, товстий лист,

обмежили ввіз цієї продукції до своїх країн. Україна

ж не проявляє необхідної жорсткості щодо захисту ві-

тчизняного виробника металургійної продукції.

Однозначно всім металовиробникам треба роз-

ширювати сортамент продукції та скорочувати част-

ку напівфабрикатів в експорті. Цю тезу треба не тіль-

ки декларувати, а вимагати від підприємств втілен-

ня її у житт

я, створювати для цього відповідні умо-

ви, стимули.

При розгляді виконання Меморандуму порозу-

міння між Урядом та підприємствами ГМК на на-

раді в Маріуполі 6 листопада 2009 р. були висунуті

пропозиції щодо розроблення Закону України «Про

підвищення конкурентоспроможності підприємств

гірничо-металургійного комплексу», яким передба-

чити створення механізму співпраці держави та під-

приємств у пит

анні модернізації та реконструкції ді-

ючих виробництв. Безумовно розробку і реалізацію

ефективних рішень в цьому напрямку слід оцінюва-

ти як позитивний крок з боку Держави. Але навряд

чи слід навіть обговорювати можливість надання дер-

жавних гарантій підприємствам у разі залучення ко-

штів фінансових організацій та установ інших країн

для рек

онструкції та модернізації виробництв. Вкрай

негативний досвід таких заходів Україна вже отри-

мала 10-15 років тому, коли були надані гарантії Уря-

ду під кредити, залучені підприємствами для закупів-

лі нового обладнання, для реконструкції та модерні-

зації діючого устаткування та інш. В результаті ні-

чого кардинального в плані національних інтересів

Україна не о

тримала, а запозичені сотні мільйонів до-

ларів повертала кредиторам держава з бюджету. Тому

не треба наступати на ті ж самі граблі. Тим більше,

що сьогодні мова йде вже не про мільйони, а мільяр-

ди доларів.

Зрозуміло, що держава також не повинна брати

на себе будь-які зобов’язання щодо «надання держав-

ної допо

моги» (?!) під час реструктуризації вже взя-

тих кредитних зобов’язань, в тому числі і за угода-

ми, укладеними з метою модернізації та реконструк-

ції металургійних виробництв. Такого немає у світо-

вій практиці. Населення України мабуть не повинно

фінансувати володарів металургійних гігантів. Влас-

ники металургійних та гірничорудних активів пови-

нні с

амостійно відповідати за свої борги, а не намага-

тися ще раз «розкрутити» державу на гроші.

Наприклад, отримання металургами від держа-

ви значних преференцій спонукає і машинобудівель-

ні підприємства, що мають у своєму складі металур-

гійні виробництва, вимагати такі ж пільги. А чому ні,

коли іншим дають.

У не заангажованих ана

літиків питання лише

одне – за рахунок кого здійснюється і далі плану-

ють здійснювати цю чергову багатомільярдну «під-

тримку» далеко не бідних корпорацій, фінансово-

промислових груп. Не бідних тому, що навіть незва-

жаючи на кризу, корпорації ГМК України отримали у

2009 р. по орієнтовним експертним оцінкам чистого

прибутку приблизно 1,5 млрд. доларів.

Поступила 02.12.2009

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

УДК 378

Плискановский С.Т. /д.т.н./

ГИПОпром

Подготовка востребованного специалиста

Плискановский С.Т., 2010 г.

Сотрудничество ГИПОпрома с НМетАУ в рамках созданного учебно-

научного комплекса «НМетАУ-ГИПОпром» обеспечило качественное

методическое обеспечение учебного процесса, максимально эффективное

использование материально-технической базы. Руководство института

своей первоочередной задачей всегда считает соответствие учебного

процесса требованиям времени. Ил. 1.

Ключевые слова: учебный процесс, квалифицированный специалист,

современное технологическое обучение

Cooperation of State Institute of Personnel Training for Manufacturing Industry

with National Metallurgical Academy of Ukraine within educational-scientiﬁ c

complex "NMetAU-GIPOprom" ensured quality methodological support of educational process, maximum

effective application of material and technical base. Conformity of educational process to time demands is

considered to be the priority of institute`s administration.

Keywords: educational process, qualiﬁ ed specialist, advanced technological education

ГИПОпром – высшее учебное заведение ІІІ уров-

ня аккредитации, имеющее в своем составе три фа-

культета, в т.ч. в Никополе и Кривом Роге. В соответ-

ствии с лицензиями Министерства образования и на-

уки Украины институт осуществляет подготовку, пе-

реподготовку и повышение квалификации специали-

стов горно-металлургического комплекса (как, впро-

чем, и вс

ех желающих) в основном по техническим

специальностям, среди которых: «Металлургия чер-

ных металлов», в т.ч. «Электрометаллургия», «Метал-

лургическое оборудование», «Технология машино-

строения», «Сварочное производство, обслуживание

и ремонт оборудования», «Прикладное материалове-

дение», «Обработка металлов давлением: прокатное

производство; трубное производство», «Автомати-

зация производственных процессов и компьютерно-

интегрированные технологии», «Качество, стандар-

тизация и с

ертификация», «Теплоэнергетика», «Ли-

тейное производство черных и цветных металлов»,

«Экономика предприятия», «Финансы», «Учет и ау-

дит», «Менеджмент».

Сегодня работодателю нужен грамотный, квали-

фицированный специалист, досконально знающий

экономику и технологию производства, умеющий ру-

ководить коллективом.

Как подготовить такого специалиста?

Ответить на этот вопрос нам помогают многолет-

ние тесные связи с ведущими мет

аллургическими и

машиностроительными предприятиями, техникума-

ми, вузами, направляющими к нам на обучение и по-

вышение квалификации своих специалистов. Со мно-

гими заключены договора о сотрудничестве, прово-

дится постоянный мониторинг потребностей пред-

приятий, что позволяет своевременно реагировать на

потребности Заказчиков. Для уточнения содержания

учебного процесса используем отзывы работодате-

лей о наших выпускник

ах, работающих на предпри-

ятии. Иными словами, не отходя от требований стан-

дартов образования, наполняем содержание учебного

процесса с учетом пожеланий Заказчика.

Более чем десятилетнее сотрудничество с

НМетАУ в рамках созданного учебно-научного ком-

плекса «НМетАУ-ГИПОпром» позволило обеспе-

чить качественное методическое обеспечение учебно-

го процесса, максимально эффективно использовать

материально-техническую базу, совместными усилия-

ми решать вопросы комплектации и использования би-

блиотечного фонда, лабора

торного оборудования и др.

Руководство института своей первоочередной за-

дачей всегда считает соответствие учебного процес-

са требованиям времени, т.е. знания, которые получа-

ют студенты, должны обеспечить им не просто «аб-

страктную» фундаментальную подготовку, а возмож-

ность успешно конкурировать на современном рын-

ке труда. Специфика контингента наших студентов

заключается в том, чт

о большая его часть уже име-

ют диплом младшего специалиста и совмещают ра-

боту с учебой, т.е. имеют опыт практической ра-

боты и пришли к нам, чтобы восполнить свой «ба-

гаж знаний» и тут же использовать его на практи-

ке. Чтобы учить таких студентов, нужны препода-

ватели, которые могут не т

олько квалифицирован-

но изложить учебный материал, но и могут выдер-

жать «экзамен» в виде ответов на «трудные вопро-

сы», которые у студентов возникают в процессе сво-

ей практической работы. Эта проблема успешно ре-

шается профессорско-преподавательским составом

ГИПОпрома, который, без преувеличения, является

основным капиталом института. Учебный процесс в

институте обеспечивают 18 док

торов наук, профессо-

ров и 110 кандидатов наук, доцентов (штатных и со-

вместителей), преподаватели и лаборанты. Среди со-

вместителей – представители ведущих вузов Днепро-

петровска, Кривого Рога, Никополя. Периодически

для чтения лекций привлекаются также ведущие спе-

циалисты различных предприятий и организаций.

Студенты нашего института в прохождении прак-

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

тики на предприятиях затруднений не испытывают.

Кроме этого, находясь на рабочем месте, наши сту-

денты имеют возможность оценить излагаемый им на

лекциях материал и сопоставить его с реальной дей-

ствительностью и при необходимости получить отве-

ты на возникающие вопросы буквально на очередной

лекции в ГИПОпроме.

Институт постоянно внедряет современные тех-

нологии об

учения, позволяющие в максимальной

степени усвоить учебный материал студентам и в

первую очередь тем, которые сочетают учебу с ра-

ботой. Так, например, полностью компьютеризо-

ван учебный процесс. Большинство преподавателей

имеют адреса электронной почты, известные студен-

там, что позволяет в процессе выполнения самосто-

ятельной работы (изучение литературы, выполнение

контрольной работы, расчет по к

урсовому проекту и

др.) общаться с преподавателем: задать вопрос и по-

лучить ответ, не дожидаясь встречи с ним на лекции

или консультации. Кроме этого, студент имеет воз-

можность воспользоваться сайтом института, где раз-

мещены необходимые методические материалы, кон-

спекты лекций и др. При необходимости студент мо-

жет получить в деканате ну

жные для него материалы

на бумажном носителе. В последнее время использу-

ются видеолекции для удаленных факультетов (Нико-

поль и Кривой Рог) через Интернет. Основная цель –

предоставить возможность как можно большему чис-

лу студентов прослушать лекции ведущих специали-

стов.

Вручение дипломов осуществляем в торжествен-

ной обстановке, где кроме выпускников присутству-

ют их ро

дные и товарищи. Лучших выпускников на-

граждаем грамотами, сувенирами и др. Темы диплом-

ных проектов и работ, как правило, предварительно

согласовываются с Заказчиком – таким образом обе-

спечивается связь с реальными проблемами произ-

водства, цеха, участка, на котором трудятся наши вы-

пускники. Периодически организовываем защиту ди-

пломных проектов нашими выпускниками непосред-

ств

енно на предприятии. Большинство наших сту-

дентов после защиты дипломных проектов получают

продвижение по «служебной лестнице», повышение

оклада и др. Наши выпускники работают на должно-

стях директора предприятия, главного специалиста,

начальника цеха и др. Некоторые продолжают обу-

чение на «магистра», в аспирантуре. В целом по ин-

ституту более 60 % выпускников трудоустроены, а в

Крив

ом Роге и Никополе 80-90 %.

В результате постоянного участия преподавателей

института в выставках и конференциях, в т.ч. между-

народных, ряд работ (доклады, статьи) отмечены ме-

далями и дипломами. Такой обмен опытом с веду-

щими вузами Украины, ближнего и дальнего зарубе-

жья, несомненно, повышает квалификацию участни-

ков. С 2005 г. ГИПОпром еж

егодно совместно с Тех-

ническим университетом Варны (Болгария) прово-

дит Международную научно-техническую конферен-

цию «Стратегия качества в промышленности и обра-

зовании». Благодаря этой конференции институт не

только расширил «географию» сотрудничества с выс-

шими учебными заведениями, но и предоставил воз-

можность десяткам вузам Украины, СНГ и Восточ-

ной Европы наладить взаимовыгодные пар

тнерские

отношения, организовать обмен студентами и препо-

давателями. На прошедшей в декабре 2009 г. в Кие-

ве Международной выставке «Образование и карье-

ра – 2009» институт был отмечен бронзовой медалью

в номинации «Международное сотрудничество в об-

ласти науки и образования» (рисунок).

Со времени своего основания и по сегодняшний

день наш институт работает рентабельно, на по

лном

хозрасчете, своевременно рассчитывается с бюдже-

том, не имеет задолженностей по выплате заработной

платы. По нашему мнению востребованность образо-

вательных услуг нашего института обеспечивается за

счет:

- высококвалифицированного профессорско-

преподавательского состава;

- постоянной ориентации на требования Заказчи-

ка (работодателя);

- территориальной близости института и его фа-

культетов к промышленным регионам;

- современной м

атериально-технической базы,

полного методического обеспечения и использования

передовых технологий организации учебного про-

цесса;

- системного контроля качества обучения.

Поступила 02.12.2009

Рисунок. Бронзовая медаль «За развитие международно-

го сотрудничества в области науки и образования» (2009 г.)

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

УДК 669.18

Харлашин П.С. /д.т.н./

Приазовский ГТУ

Роль фундаментальных исследований в решении

актуальных проблем производства чёрных

металлов

Харлашин П.С., 2010 г.

В статье выполнен анализ современного положения и тенденций развития

чёрной металлургии в стране и мире, рассмотрены пути усовершенствования

металлургического производства, представлены новые методики изучения

диффузии в сплавах, межфазных и поверхностных свойств расплавов,

прецизионных измерений вязкости металлургических расплавов. Библиогр.: 8 назв.

Ключевые слова: сталеплавильное производство, металлургическое оборудование,

диффузия, межфазные и пов

ерхностные свойства, вискозиметр

Current state and development trends of iron and steel industry in Ukraine and in the world are analyzed,

ways of metallurgical manufacture advancement are considered, the new methods of investigation of

diffusion in alloys, interphase and surface properties of melts, high-precision measurements of viscosity of

metallurgical melts are presented.

Keywords: steelmaking, metallurgical equipment, diffusion, interphase and surface properties,

viscosimeter

Необходимость повышения качества получаемо-

го металла, его надежности и долговечности при экс-

плуатации, снижение уровня металлоемкости при од-

новременной интенсификации и модернизации ме-

таллургических процессов является первостепенной

задачей ученых и практикующих металлургов. Реше-

ние комплекса указанных вопросов должно происхо-

дить на фоне одновременной модернизации и интен-

сификации процессов.

Отмечающий 50-летие международный

на

учно-технический и производственный жур-

нал «Металлургическая и горнорудная промыш-

ленность» широко известен в нашей стране, ближ-

нем и дальнем зарубежье, как издание, уделяю-

щее указанным вопросам первостепенное внима-

ние, оперативное освещение новых теоретических

изысканий и усовершенствованных вариантов

технологий делают журнал весьма привлекатель-

ным для широкого ознакомления научной обще-

ственности с со

временными исследованиями тео-

ретического и прикладного характеров.

В настоящее время внедрение научных разрабо-

ток и технических достижений с целью улучшения

технического потенциала металлургии можно осу-

ществить двумя вариантами: путём наработки и вне-

дрения приемов, связанных с современным уровнем

модернизации производства и путём применения не-

традиционных экологически чистых высокоэффек-

тивных технологий. Вт

орой путь наиболее благопри-

ятен, но требует значительных и дорогостоящих за-

трат, напряженного труда учёных.

Фундаментальные теоретические основы класси-

ческих сталеплавильных технологий заложены рабо-

тами известных отечественных и зарубежных иссле-

дователей – Арсентьева П.П., Попеля С.И., Самарина

А.М., Филипова С.И., Явойского В.И., Баптизманско-

го В.И., Меджибожского М.Я., К

уликова И.С., Афана-

сьева С.Г., Гранта Д., Чипмена Дж., Шенка Г. и мно-

гих других. Полученные ими закономерности много-

кратно подтверждены практическими, лабораторны-

ми исследованиями и экспериментами, проводимыми

в течение многих десятилетий на различных агрега-

тах в изменяющихся технологических и конъюнктур-

ных условиях.

Проблемой не одного дня с да

лёкой перспективой

является создание непрерывного автоматизирован-

ного процесса прямого получения металлоиз делий

с гарантированным уровнем надежности непосред-

ственно из руд, что соответствует положениям про-

граммы ESID. Данная программа устойчивого эколо-

гически безопасного промышленного развития наце-

лена на сокращение энерго- и ресурсозатрат, исклю-

чение токсичных материалов, редуцирование количе-

ства и уменьшение опасно

сти отходов внутри произ-

водственного цикла с целью минимизации поступле-

ния вредных веществ в окружающую среду. Реали-

зуя потенциал ESID, промышленно развитые страны

используют экоэффективные технологии для интен-

сивного экономического роста. По мнению ряда ав-

торитетных ученых-металлургов без достаточно глу-

бокого научного анализа этой проблемы невозмож-

но подой ти к коренному усов

ершенствованию суще-

ствующих и созданию новых технологий получе ния

сталей и сплавов с заданными свойствами. Но, тем не

менее, необходимо присту пить к решению этой про-

блемы.

В данный временной период необходим всесто-

ронний подход к проблеме получения бездефект-

ной стали. Процес сы структурообразования и фор-

мирования свойств сталей и сплавов начинаются с

выплавки их в ст

алеплавильных агрегатах и конча-

ются этапами прокатки и термообработки. Однако в

отечественной и зарубежной литературе отсутству-

I l%2 ++30#(7%1* ? ( #.0-.03$- ? /0.,;8+%--.12</2010



ЖУРНАЛУ - 50 лет

ют обобщающие исследования по анализу и взаимос-

вязи процессов структурообразования и формирова-

ния свойств сталей и сплавов, начиная с жидкого со-

стояния, перехода их в кристаллическое состояние и

затем в процессах термообработки и прокатки. При

этом наименее освещены процессы генетической свя-

зи структуры и свойств жидких и твердых металлов

и сплавов [1]. Особо

е внимание ученых, работающих

в области физики высоких температур, физической

химии расплавов, тепло энергетики на основе суще-

ствующих теоретических положений, должно быть

направлено к всестороннему комплексному изуче-

нию свойств расплавов на основе железа. С этой це-

лью предполагается создать теоретически обоснован-

ную физико-химическую модель строения расплавов

[2,3].

Сегодня, когда содержание некоторых приме

сей

в стали определяется уже не процентами, а десятка-

ми (иногда единицами) ppm, требуется принципи-

ально новый взгляд на отдельные положения теории

строения сплавов на основе железа. Разработка ком-

плексных методов исследования свойств рас плавов

включает создание системы контроля качества, обе-

спеченной средствами дефекто скопии и средствами

предупреждения дефектов, создание группы прибо-

ров ав

томатического регулирования технологическо-

го процесса. Применение в производственных усло-

виях средств активного регулирования и прогнозиро-

вания свойств металлоизделий в процессах выплавки

и термообработки с использованием компьютерных

программ позволяет получить свободную от дефек-

тов сталь, полностью контролировать ход металлур-

гического процесса. По словам знаменитого ученого

А.А. Байкова: «Металлургия только тогда превраща-

ет

ся из искусства в науку, когда будут изучены свой-

ства металлов в жидком состоянии». Существующие

многочисленные эмпирические зависимости, экспе-

риментальные дан ные с невысокой степенью воспро-

изводимости, излишней конкретизацией реагентов не

дают, к сожалению, в полной мере воплотить в жизнь

идею академика А.А. Байкова.

С целью дальнейшего усовершенствования ме-

аллургического производства необходимо рассмо-

треть вопросы, связанные с соз данием банка экспе-

риментальных данных. Такие данные могут быть по-

лучены лишь в ре зультате современного эксперимен-

та с высоким уровнем воспроизводства. При прове-

дении программы по созданию банка данных для ре-

гулирования и прогнозирования свойств метал ла на

первый план выдвигается основное т

ребование для

исследователя-металлурга - полу чить надежные ре-

зультаты, способные существенно влиять на усовер-

шенствование сущест вующих технологий.

Особенности природы расплава предусматри-

вает проведение высокотемпературных измерений,

использование сложных приемов и не менее слож-

ных систем обработки полученных эксперименталь-

ных данных. Перечисленные особенности, присущие

эксперименту по изучению металлургиче ских жид-

ких систем, затрудняют по

лучение корректных, на-

учно обоснованных, воспроизво димых результатов

характеристик по диффузии, межфазному взаимо-

действию в системах металл-шлак, поверхностному

натяжению, вязкости, ад сорбции металл-газ, металл-

неметаллическое включение и т.д. Во многих процес-

сах, происходящих при производстве чугуна и стали,

явления, развивающиеся на границах соприкоснове-

ния отдельных фаз играют ведущую, а иног

да и ре-

шающую роль.

Представление об отличии структуры и свойств

пограничных слоёв, их областей проникло в теорию

в 1930-х гг. Впервые Н.Н. Доброхотов в полемике с

М.М. Карнауховым применил при анализе термоди-

намики окисления углерода и кинетики зарождения

новой газообразной фазы (пузырьков СО) внутри

жидкой металлической ванны понятие о к

апиллярном

давлении и дал общеизвестное уравнение для опре-

деления суммарного противодавления, препятствую-

щего зарождению пузырьков оксида углерода. Позд-

нее И.А. Андреев, основываясь на работах Фольмера

и Томпсона, детально разработал вопросы кинетики

зарождения пузырьков газа в гомогенной жидкости и

на межфазных поверхностях контакта этой жидкости

и твёрдых тел. В к

онце 1940-х гг. С.И. Сапиро с успе-

хом использовал появившиеся уже к тому времени

данные о поверхностном натяжении железа, его спла-

вов, а также различных шлаков для изучения вопро-

сов укрупнения неметаллических включений в стали.

Указанные разработки были весьма полезны, так как

обратили серьёзное внимание металлургов на необ-

ходимость из

учения поверхностных свойств метал-

лургических расплавов.

Существует ряд вопросов и проблем, посвящён-

ных образованию и очищению жидкого металла от

неметаллических включений, в частности: объектив-

ное определение их количества, что связано с задачей

оценки минимальных размеров устойчивых в распла-

вах включений; определение спектра размеров неме-

таллических включений; разработка новых методов

исследования, о

тносящихся к системам включения

– матрица, как в жидком, так и твёрдом состоянии;

изучение диспергированной фазы и закономерностей

движения частиц в расплавах.

Можно сделать вывод, что исследования, прове-

денные даже в рамках строгой теории подобия на ор-

ганических жидкостях, вряд ли могут дать достовер-

ную информацию о движении конденсированных фаз

в ре

альных расплавах. Таким образом, можно конста-

тировать, что закономерности движения конденсиро-

ванных фаз в расплавах и закономерности, связан-

ные с процессами образования и очищения металла

от н.в. окончательно не раскрыты.

На протяжении последних нескольких десяти-

летий в Приазовском государственном техническом

университете создавалась экспериментальная база по

изучению свойств расплавов на основе ж

елеза, раз-

работаны методики ис следования, необходимая аппа-

ратура. На учные группы проанализировали сущест-

вующие проблемы современной экспери ментальной

базы. На основе законов металлургической теп-