Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин

Подождите немного. Документ загружается.

×àñòèíà ². Çàãàëüíà ñåëåêö³ÿ

 розміщувати їх на ділянках, вирівняних за рельєфом, мікроре-

льєфом та родючістю ґрунту, користуючись при цьому матеріалами

топографічної зйомки, ґрунтового та агрохімічного обстежень;

 на недостатньо вирівняних за родючістю чи мікрорельєфом

площах ділянки слід розташовувати таким чином, щоб у межах од-

нієї ґрунтової відміни чи нерівності рельєфу вміщалися цілі повто-

рення чи яруси з кількома повтореннями або збільшувати кількість

повторень;

 в умовах зрошення дослід закладати на добре вирівняній площі

з обов’язковим забезпеченням рівномірності зволоження сортів у

всіх повтореннях досліду;

 розміщення сортів у дослідах та у кожній групі за скоростигліс-

тю і висотою рослин, з метою недопущення впливу нерегульованих

чинників, проводити, як правило, методом рендомізації (допуска-

ється систематичний метод);

 усі технологічні операції з вирощування культури виконують

однаково для всіх сортів. Роботи, пов’язані з оранкою, внесенням

органічних і мінеральних добрив під основний обробіток, вне-

сенням пестицидів проводити рівномірно, впоперек майбутніх ді-

лянок;

 сівбу (садіння), догляд за посівами організовувати так, щоб ро-

боти в межах одного досліду проводилися впродовж кількох годин

або одного дня. Якщо ця умова не може бути дотримана, то на на-

ступний день технологічні операції переносять для цілих повторень

або ярусів.

Конкурсні випробування сортів і гібридів проводять у полях сіво-

змін держсортостанцій і дільниць за ротацією по типових поперед-

никах для відповідної ґрунтово-кліматичної зони.

Рекомендовані розміри облікових площ ділянок конкурсних ви-

пробувань сортів і гібридів та кількість повторень у них подано в

табл. 13.1.

Посівна ширина ділянок узгоджується з шириною захвату сіль-

ськогосподарських машин, які застосовують для сівби, догляду та

збирання, а для ділянок просапних культур вона дорівнює ширині

захвату або кратна їй. Наприклад, при сівбі зернових культур сіва-

лкою СН-16 ПМ ширина ділянки становить 1,96 м, за сівби цукро-

вих буряків сівалкою СТН-12б — половині ширини сівалки, тобто

2,7 м. Посівну ширину ділянки обчислюють як частку від ділення

площі на її ширину. За використання порційних сівалок (СФК-7,

СКС-6-10 та ін.) та комбайнів Сампо-130, Сідмайстер 125, Хеге-125

та ін. посилаються на заводську технічну характеристику та інстру-

кцію з експлуатації. Облікова площа ділянок для всіх сортів і варі-

антів одного досліду має бути однаковою.

300

Ðîçä³ë 13. Äåðæàâíå ñîðòîâèïðîáóâàííÿ

Таблиця 13.1. Розмір ділянок, кількість повторень та потреба в насін-

ні на один сортодослід для сортовипробування польових культур

Потреба в насінні на

один сортодослід, кг

Назва культури

Облікова

площа

ділянок,

Кіль-

кість

повто-

рень

Для кон-

курсного

випробу-

вання

Для ви-

робничого

випробу-

вання на

1 га

Зернові та бобові культури

Пшениця озима 25 4 5,0 250

Пшениця яра 25 4 4,5 250

Жито озиме диплоїдне 25 4 4,5 220

Ячмінь озимий 25 4 4,5 200

Ячмінь ярий 25 4 4,0 200

Овес 25 4 4,0 200

Кукурудза 25 4 2,5 30

Тритикале 25 4 5,0 250

Просо 25 4 2,0 30

Гречка 25 4 2,5 100

Рис 25 4 10 200

Сорго 25 4 2,0 10 – 12

Горох 25 4 8 – 10 250

Соя 25 4 5 100

Технічні культури

Цукровий буряк 25 4 0,7 10

Картопля

Потреба в садивному

матеріалі на один сор-

тодослід бульб, шт.

Вид випробування, група

стиглості

Облікова

площа

ділянки,

Кіль-

кість

повто-

рень

Для кон-

курсного

випробу-

вання

Для виро-

бничого

випробу-

вання

На розмноження:

середньостиглі

середньопізні, пізні

400

300

10 000

Для конкурсного випробу-

вання (у межах зони оригі-

натора):

середньостиглі

середньопізні, пізні

600

700

60 000

50 000

Для технологічного випро-

бування (у межах зони ори-

гінатора):

середньостиглі

середньопізні, пізні

100

3000

2500

—

301

×àñòèíà ². Çàãàëüíà ñåëåêö³ÿ

З метою запобігання випадковим пошкодженням під час вегета-

ції ділянки з боку коридорів та оглядових доріжок повинні мати пів-

тораметрові поперечні захисні кінцівки. Для розвороту посівних,

збиральних та інших машин і агрегатів між ярусами залишають

смугу (коридор) завширшки до 8 м, яку засівають найбільш ранньо-

стиглим сортом цієї самої культури.

Щоб унеможливити механічне засмічення одного сорту іншим, у

дослідах культур суцільної сівби між ділянками залишають міжді-

лянкову доріжку. При цьому враховують ширину захвату наявних

на сортостанції чи дільниці сівалок і комбайнів. Використовуючи

сівалку СН-16ПМ та комбайн Сампо-500 ширину міжділянкової до-

ріжки витримують не менше ніж 28 – 30 см.

Сорти в дослідах сортовипробування з метою запобігання си-

стематичному впливу нерегульованих чинників розміщують у по-

вторностях випадково, тобто методом рендомізованих повторень.

При цьому повторності можуть бути розміщені в 1, 2 і більше ярусів.

Стандартний сорт у досліді повторюють, якщо сортів більше ніж 15,

а при зрошенні — понад 10. Випробувані сорти порівнюють із сере-

дніми показниками сорту.

Досліди по елементах сортової технології, в яких вивчають два

чинники (сорти і варіанти технології), закладають методом розщеп-

леної ділянки при 4-кратній повторності обох чинників.

Важливою умовою об’єктивного оцінювання сортів є правильний

вибір напрямку ділянок у досліді.

Порівняння сортів буде найправильнішим, а точність досліду —

найвищою, якщо ділянки розмістити довгим боком у тому самому

напрямку, в якому найбільше змінюються умови на полі, це найчас-

тіше пов’язано з рельєфом.

Для вирівнювання родючості ґрунту при закладанні наступного

досліду проводять суцільне висівання одного сорту культури за

планом ротації сівозміни на полі, яке вийшло з досліду. Як правило,

для цього потрібно 2 – 3 роки. Отже, експериментальні висівання

виконують на третині поля сівозміни, а на решті поля — порівню-

вальні посіви, де вирощують для розмноження дефіцитні та реєст-

ровані сорти відповідної сівозміни культури.

Вимоги до насіннєвого і садивного матеріалу. Насіння і са-

дивний матеріал сортів, гібридів і самозапилених ліній різних селек-

центрів і залучених у складні серії державних випробувань, доціль-

но розмножувати в одному пункті з тим, щоб ліквідувати моди-

фікаційну мінливість у габітусі рослин і врожайності (це одна з

функцій держстанцій і великих держсортодільниць на самостійному

балансі).

Садивний матеріал сортів картоплі, одержаний від оригінатора,

впродовж року вирощують у зоні передбаченого випробування. Ви-

302

Ðîçä³ë 13. Äåðæàâíå ñîðòîâèïðîáóâàííÿ

нятком є зони виродження картоплі, куди садивний матеріал заво-

зять із зон виробництва насіннєвої картоплі.

Насіння закордонних сортів і гібридів повинно мати карантин-

ний сертифікат.

Незалежно від наявності супровідних документів у мережі дер-

жавного сортовипробування аналізують посівні властивості насіння

всіх сортів, які надійшли на випробування. Аналіз проводять у ра-

йонних державних насіннєвих інспекціях.

Закладання та оформлення дослідів. На виконання затвер-

дженої Держсортослужбою перевірки державних випробувань сор-

тів рослин та плану проведення дослідів з післяреєстраційного ви-

вчення сортів, методичних та інших дослідів, на кожній держсорто-

станції (дільниці) складають схему розташування дослідів та вирів-

нювальних посівів у нових сівозмін на рік.

Виходячи з коефіцієнту висіву, маси 1000 насінин і господарської

придатності насіння, розраховують вагову норму висіву (в кілогра-

мах на гектар) кожного сорту і завчасно відважують потрібну кіль-

кість насіння для кожної ділянки. Підготовку сівалок і встановлен-

ня на норму висіву проводять за заводською технічною характерис-

тикою та інструкцією з експлуатації.

Помилки, допущені за сівби, виправити неможливо, тому керів-

ники і спеціалісти держсортостанцій і дільниць мають старанно ор-

ганізувати всі роботи, пов’язані з сівбою на дослідних ділянках.

Досліди з великою кількістю сортів, які неможливо висіяти (по-

садити) за один день, розділяють на блоки по 10 – 15 сортів. На на-

ступний день переносять закладання цілого блоку (блоків). Якщо ж

за несприятливих погодних умов буде допущено значний розрив у

часі закладання окремих блоків, то останні, закладені в різні стро-

ки, потрібно розглядати, як окремі досліди.

Вилучення, випадання та бракування дослідів. Вилучен-

ня — це частини поля або ділянки, що не входять до облікової пло-

щі. Вони бувають постійними або тимчасовими. Постійні вилучен-

ня, як правило, зумовлені мікрорельєфом (западини, горби, валуни)

та іншими причинами, як то: солончакуваті плями, місця з-під бу-

дівель, доріг, неякісне виконання меліоративних робіт тощо.

Вилучену з облікової площі частину ділянки, досліду внаслідок

стихійного лиха (злива, град тощо), з інших випадкових причин, не

пов’язаних з особливостями випробуваних сортів (потрави худобою,

пошкодження всеїдними шкідниками, гризунами та ін., а також

неякісним виконанням робіт під час сівби та догляду за рослинами,

що зумовило необхідність бракування), зараховують до тимчасових

вилучень.

Випадання з обліку окремих ділянок, повторень, сортів або ціло-

го досліду, а також даних окремих обліків та спостережень, запобі-

303

×àñòèíà ². Çàãàëüíà ñåëåêö³ÿ

гання та усунення яких залежало від фахівців держсортостанцій та

дільниць, належать до браку. Бракування проводять, як правило,

за неоднакових умов випробувань, та з інших причин.

Спостереження і облік у період вегетації та оцінювання

продукції. Сорти зернових і круп’яних культур у конкурсному

сортовипробуванні оцінюють за такими показниками: придатністю

для інтенсивної технології виробництва продуктів рослинництва;

врожайністю зерна; несприйнятливістю до хвороб і шкідників; зи-

мостійкістю (озимих культур); тривалістю вегетаційного періоду;

стійкістю до вилягання, осипання, проростання зерна на пні та у

валках, несприятливих метеорологічних умов; висотою рослин;

кущінням; відношенням зерна і соломи; масою 1000 зернин; нату-

рою зерна; плівчастістю (рис, просо, гречка, овес, пивоварний яч-

мінь); виходом білка (сирого протеїну) з гектара, вмістом і якістю

клейковини, борошномельно-хлібопекарськими, макаронними,

круп’яними властивостями.

Сорти кормових коренеплодів оцінюють за врожайністю абсолют-

но сухої речовини товарних коренеплодів, тривалістю періоду веге-

тації, ступенем заглиблення коренеплодів у ґрунт, придатністю до

механізованої технології вирощування, несприйнятливістю до хво-

роб і шкідників, вмістом протеїну і загального цукру, а сортів морк-

ви ще за вмістом каротину.

Сорти трав випробовують за такими показниками: врожайністю

зеленої маси за сухою речовиною; врожайністю насіння; терміном

настання укісної стиглості; облистяністю; зимостійкістю (багаторічні

трави); несприйнятливістю до хвороб і шкідників; стійкістю до ви-

лягання; вмістом і виходом протеїну; вмістом клітковини.

Збирання та облік урожаю. Збирання та облік урожаю — це

завершальний етап досліду. Всю роботу організовують таким чином,

щоб не допустити змішування сортів і втрат урожаю. Для цього

своєчасно готують збиральну техніку, складські приміщення, облад-

нання та інвентар, здійснюють дезінфекцію приміщень для збері-

гання врожаю.

Напередодні збирання оцінюють стійкість сортів до вилягання,

відбирають основні зразки із закріплених майданчиків і уточнюють

фактичну облікову площу ділянок, що дорівнює обліковій площі за

винятком вилучень. Водночас збирають урожай з кінцівок, коридо-

рів, нулівок та забракованих ділянок. У культур, урожай з яких

збирають за кілька строків, усі необлікові площі збирають перед

кожним обліковим збором.

Важливо правильно визначити строк збирання кожного сорту

залежно від часу його достигання, що дасть змогу забезпечити по-

рівнюваність сортів за врожайністю. З усіх повторень сорт збирають

за один день, одним способом і однією збиральною машиною.

304

Ðîçä³ë 13. Äåðæàâíå ñîðòîâèïðîáóâàííÿ

Після обмолоту кожної ділянки комбайн або молотарка працює

на холостому ходу з увімкненим пневмоочищенням, а після обмоло-

ту останнього повторення машину ретельно чистять. Одержане при

цьому зерно облікують окремо і добавляють пропорційно до всіх по-

вторень.

Сортувальні машини завчасно оглядають та розміщують таким

чином, щоб запобігти змішуванню сортів. Перед очищенням наступ-

ного сорту машину зупиняють і ретельно чистять.

Вологість зерна, зеленої маси, а для деяких культур — стебел,

листків, суцвіть, інших видів продукції визначають для зведення

врожайності різних сортів до порівнянного стану за стандартної во-

логості або для визначення виходу сухої речовини. З цією метою

відбирають середній зразок з кожної ділянки при зважуванні вро-

жаю. Зразок супроводжують зовнішньою і внутрішньою етикетками

із зазначенням виду випробування, сорту чи варіанту.

Урожайність зі зведенням до стандартної вологості визначають

за формулою

У(100 В)

100 СВ

−

де У — урожайність за збирання, ц/га; В — вологість урожаю, %;

СВ — стандартна вологість культури, %.

За збирання зернових, зернобобових, трав та інших культур на

насіння та використання стебел на корм, обліковують урожай соло-

ми за пробним снопом, який беруть для лабораторного аналізу. При

цьому сніп зважують, обрізають на відповідну для комбайна висоту

зрізу (10 – 15 см), потім зважують стебла, після чого колосся обмоло-

чують. Зерно відвівають, зважують і за різницею між масою снопа і

зерна визначають масу соломи. Відсоток виходу соломи і зерна ви-

значають діленням маси соломи або зерна на загальну масу снопа і

множенням отриманого результату на 100.

Урожайність соломи, ц/га, визначають загалом за сортом та об-

числюють за формулою

де а — урожайність зерна, ц/га; b — солома в загальній масі, %; с —

зерно в загальній масі, %.

Оформлення дослідів. Оформлення кожного досліду почина-

ють відразу після появи сходів. З культур суцільного рядкового по-

сіву і широкорядних без проривання в рядках облікову частину ді-

лянки від поперечних кінцівок відділяють доріжками завширшки

15 – 20 см. Для просапних культур із заданою відстанню між росли-

305

×àñòèíà ². Çàãàëüíà ñåëåêö³ÿ

нами облікову частину ділянок відмічають перед збиранням бороз-

ною або шнуром.

Біля досліду виставляють таблицю, на якій має зазначатися: на-

зва культури і попередника, вид випробування, кількість сортів

(варіантів) у досліді, дату сівби (садіння).

Окрім цього на кожному полі встановлюють таблицю, на якій

має бути вказано площу поля, назви вирощуваних культур та їхні

площі, назви і площі дослідів та кількість сортів (сортоваріантів) у

них.

13.4. Документація державного сортовипробування

Основний первинний документ — польовий журнал, до якого за-

носять усі дані із сільськогосподарських робіт, обліків, спосте-

режень.

На держсортостанціях і держсортодільницях ведуть книгу історії

полів, яка є первинним документом, що відображає фактичне роз-

міщення дослідів і порівняльних посівів, технологічні операції, дози

і строки внесення добрив, рівень урожайності.

Не пізніше ніж через 15 діб після збирання врожаю керівник

держсортостанції або держсортодільниці зобов’язаний подати до ін-

спекції області результати випробування сортів з даними статисти-

чного оброблення «Основні показники випробуваних сортів». У цій

формі дають також загальну оцінку кожного сорту за п’ятибальною

системою.

Річні результати державного сортовипробування по кожній

культурі узагальнюють у річних звітах, до яких заносять кожний

дослід.

13.5. Порядок занесення нових сортів і гібридів

до державного сортовипробування

До державного сортовипробування заносять селекційні сорти ві-

тчизняної і закордонної, а також народної селекції, які перева-

жають, за даними трирічного конкурсного сортовипробування уста-

нови-оригінатора, за врожайністю кращі сорти (національні станда-

рти) і гібриди при вищих або близьких показниках якості продукції,

стійкості до хвороб і шкідників, пристосування до умов вирощуван-

ня тощо. Для гібридів кукурудзи, переведених на стерильну основу,

цей термін скорочено до 2-х років. Крім того, всі сорти сільськогос-

подарських культур до передачі їх до державного сортовипробуван-

ня мають проходити не менше ніж 2 роки виробниче сортовипробу-

вання.

306

Ðîçä³ë 13. Äåðæàâíå ñîðòîâèïðîáóâàííÿ

Сорт, який передається на державне сортовипробування, має бу-

ти новим, константним, достатньо однорідним.

Крім даних, які характеризують господарські ознаки та біологіч-

ні властивості нового сорту порівняно з кращим стандартним сор-

том, слід подавати результати лабораторних досліджень моро-

зостійкості, посухостійкості, якості продукції та показники стійкості

до основних патогенів і прихованих стеблових шкідників при штуч-

ному зараженні на інфекційному фоні.

Крім того, в лабораторії Держекспертсорту здійснюють якісне

оцінювання сортів, які передають до державного сортовипробу-

вання, зокрема: хлібопекарських властивостей у сортів пшениці і

жита; виходу крупи та якості каші у сортів круп’яних культур; вміс-

ту білка та розварюваності у сортів зернобобових культур; жиру у

сортів олійних культур; вмісту білка і крохмалю у картоплі.

Для сортів картоплі обов’язковим є подання довідки про рако- і

фітофторостійкість, яку видає установа-сортовипробувач.

Установи, господарства, особи, які пропонують сорти і гібриди до

державного сортовипробування, мають подати до Держсортослужби

України матеріали згідно з існуючими вимогами.

Списки сортів, які приймають до державного сортовипробування,

затверджує президія Держсортослужби, і їх включають до Держав-

ного реєстру сортів рослин України, заявлених на випробування.

Для занесення сорту до Реєстру заявник подає заявку встановле-

ного зразка.

13.6. Узагальнення даних державного

сортовипробування і порядок занесення сортів

до Реєстру сортів рослин України та їх вилучення

Одержані матеріали сортовипробування аналізують фахівці

Українського інституту експертизи сортів рослин та Державної ін-

спекції з охорони прав на сорти рослин. У процесі аналізу випробо-

вувані сорти поділяють на:

 сорти, що пройшли достатні випробування та виявили переваги

над національними стандартами за продуктивністю або такими са-

мими за цим показником, але мають переваги за іншими цінними

господарськими ознаками (зимостійкість, якість урожаю, ранньо-

стиглість, технологічність, толерантність до ураження хворобами

тощо);

 сорти, що пройшли випробування, але не виявили переваг над

умовними стандартами або поступилися їм за основними цінними

господарськими ознаками;

 сорти, випробування яких іще не завершено.

307

×àñòèíà ². Çàãàëüíà ñåëåêö³ÿ

На підставі такого аналізу готують пропозиції, де вказують:

 сорти, що пропонуються до Реєстру;

 сорти, випробування яких закінчено і які не виявили переваг

над умовними стандартами, а тому пропонуються до зняття з ви-

пробувань;

 сорти, випробування яких не закінчено, залишаються в науко-

во-дослідній програмі державних випробувань на наступний рік;

 сорти, що пропонуються до вилучення з Реєстру;

 пропозиції щодо змін та доповнень до методики державних сор-

товипробувань.

Занесення сортів до Державного реєстру сортів рослин, придат-

них для поширення в Україні (далі — Реєстр сортів), ведення Реєст-

ру сортів, видача свідоцтв про державну реєстрацію сортів рослин,

вилучення сорту із зазначеного Реєстру здійснюють відповідно до

Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для

поширення в Україні. До Реєстру сортів відомості про сорт заносять

після прийняття Держсортслужбою рішення про його державну ре-

єстрацію.

Підставою для ухвалення рішення про державну реєстрацію сор-

ту, що підлягає державному випробуванню, є позитивні результати

кваліфікаційної експертизи щодо рівня його урожайності, визначе-

ного впродовж періоду проведення державного випробування, якщо

вона:

 більша за усереднену врожайність сортів, що пройшли держав-

ну реєстрацію за п’ять попередніх років, на верхнє значення дворіч-

ного інтервалу, що обчислюється за відповідною методикою;

 менша за усереднену врожайність сортів, що пройшли держав-

ну реєстрацію за п’ять попередніх років, але сорт має високі показ-

ники якості та інші цінні господарські ознаки;

 перебуває на рівні усередненої врожайності сортів, що пройшли

державну реєстрацію за п’ять попередніх років, але сорт має підви-

щену стійкість до хвороб, шкідників, вилягання, обсипання, посухи,

а також зимостійкість.

Рішення про визнання сорту перспективним та занесення його

до переліку сортів рослин, перспективних для поширення в Україні,

який є складовою каталогу сортів, приймають на підставі позитив-

ного висновку Українського інституту експертизи сортів рослин про

результати кваліфікаційної експертизи щодо рівня його врожай-

ності або інших цінних господарських ознак, визначених упродовж

одного року проведення державного випробування. Такий сорт до-

пускається для комерційного поширення в Україні, починаючи з

року занесення до переліку сортів рослин, перспективних для по-

ширення в Україні, з одночасним продовженням його державного

випробування.

308

Ðîçä³ë 13. Äåðæàâíå ñîðòîâèïðîáóâàííÿ

Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин видає Держсор-

тослужба в місячний термін від дати державної реєстрації сорту осо-

бі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою,

що зазначена у заявці.

Державний реєстр прав власників сортів рослин (Реєстр патен-

тів) є документом, який призначений для державної реєстрації прав

на сорт рослин в Україні та містить відомості щодо майнового права

власності на сорт та прав, пов’язаних з цим правом. Державна ре-

єстрація прав на сорт здійснюється, якщо він відповідає критеріям

охороноздатності, йому присвоєно назву та якщо він отримав пози-

тивний висновок за результатами проведення формальної і квалі-

фікаційної експертизи заявки рослин на підставі рішення Держсор-

тослужби про державну реєстрацію прав на сорт, занесенням відо-

мостей про цей сорт до Реєстру патентів та сплати державного мита

згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р.

«Про державне мито».

Вилучення сорту з Реєстру сортів. Підставою для вилучення

сорту з Реєстру сортів є рішення Держсортослужби, яке може бути

прийняте у зв’язку з:

 поданням клопотання власником (власниками) сорту або під-

тримувачем (підтримувачами) сорту;

 відсутністю первинного насінництва сорту за інформацією

Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин;

 утратою сортом критеріїв охороноздатності;

 несвоєчасною сплатою збору за підтримування сорту в Реєстрі

сортів;

 в інших випадках, передбачених законодавством.

Вилучення сорту з Реєстру сортів здійснюють за наказом Держ-

сортослужби, про що у Реєстрі сортів роблять відповідний запис.

Згідно з Законом України «Про насіння» заборонено вирощуван-

ня, розмноження та продаж насіння сортів, не занесених до Реєстру

чи переліку перспективних.

Реєстр сортів рослин України складається з Реєстру сортів зерно-

вих, зернобобових та круп’яних культур, Реєстру сортів технічних та

кормових культур, Реєстру сортів картоплі, овочевих та баштанних

культур, Реєстру сортів плодових, ягідних, горіхоплідних, субтропіч-

них культур та винограду, Реєстру сортів ефіроолійних, лікарських,

лісових рослин та гібридів тутового шовкопряда. У Реєстрі вказують

ботанічну назву виду українською та латинською мовами, номер

заявки, назву сорту, код заявника, рік реєстрації, рекомендовану

зону вирощування, напрямок використання, групу стиглості, плоїд-

ність, деякі інші показники. Періодичність публікації Реєстру вста-

новлює Держсортослужба, але час між його послідовними видання-

ми не повинен перевищувати 2 роки.

309