Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин

Подождите немного. Документ загружается.

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

виробництво насіння, регулюють відносини між насіннярем і фір-

мою.

Наявність різних асоціацій, спілок та інших об’єднань вироб-

ників насіннєвої продукції, організацій торгівлі тощо забезпечує

відповідну захищеність членів цих об’єднань, стимулює виробни-

цтво, розподілення, імпорт, експорт, що дає змогу ефективно функ-

ціонувати всій насінницькій галузі в цілому в загальній системі аг-

ропромислового комплексу.

Інтенсифікація землеробства ставить високі вимоги до якості на-

сіння, яка забезпечується в процесі його післязбирального оброб-

лення, зберігання і транспортування, системи маркетингу, на част-

ку якого припадає до половини вартості насіння, що підлягає реалі-

зації.

Майже в усіх країнах частка насіння, що реалізується через сис-

тему маркетингу, постійно зростає. В світовому масштабі з 1975 по

1985 рр. вона збільшилася на 34 %.

У систему маркетингу входять: насінницькі фірми і компанії,

підприємства оптової і роздрібної торгівлі, організації зі зберігання,

транспортні фірми та інші агентства (рис. 14.4).

Виробники насіння (фірми, фермери-насіннярі тощо)

Доробники насіннєвої

продукції

Організації

зі зберігання

Оптові збутові організації

Фермери-споживачі

Організації з роздрібної торгівлі

Транспортування насіннєвої

продукції

Рис. 14.4. Загальні взаємозв’язки в системі

маркетингу насіннєвої продукції

Незважаючи на різні форми організації насінництва, виробля-

ють такі категорії насіння:

 селекційну еліту (breder Seed) — створюють селекційні устано-

ви — оригінатори сортів;

 базисне насіння (Forendation Seed) — одержують розмножен-

ням селекційної еліти;

 сертифіковане насіння (certificed) — отримують розмноженням

базисного насіння, яке потім продають для виробничих цілей.

320

Ðîçä³ë 14. Íàóêîâ³ îñíîâè íàñ³ííèöòâà

Згідно з міжнародними правилами кожна партія насіння по-

винна мати сертифікат і етикетку відповідного кольору: серти-

фіковане насіння 1-го покоління — блакитного, 2-го і наступних —

червоного.

Базисне насіння повинно мати сортову чистоту не менше ніж

99,9 %: сертифіковане 1-го покоління — 99,7; 2-го і наступних —

99 %.

Основним методом первинного насінництва зернових культур у

більшості країн світу є індивідуальний добір упродовж 1 – 2-х років.

Насінництво зернових культур у США починається з того, що

кращі за даними випробування сорти служба з впровадження реко-

мендує для висівання в певних зонах. Потім фермери-насінняри

приступають до масового розмноження насіння. Збереження про-

дуктивності сортів у процесі масового розмноження вважається од-

ним із головних завдань насінництва. У США насінництво зернових

культур проводять за схемою: первинне розмноження вихідного ма-

теріалу, виробництво насіння еліти, виробництво насіння І репро-

дукції до повного забезпечення потреб фермерських господарств у

насінні для виробничих посівів.

Спеціалізація насінництва в США дає можливість зосередити

виробництво насіння в найсприятливіших ґрунтово-кліматичних

умовах. Так, кукурудзу на зерно вирощують в одній зоні, а насіння

для висівання — в іншій. Наприклад, насіння кукурудзи для пів-

нічної частини США виробляють на 500 – 600 км південніше — в

кукурудзяному поясі (штати Арканзас, Луїзіана, Техас, Каліфор-

нія), де не буває приморозків, триваліший вегетаційний період і

вища врожайність насіння. Цього ж дотримуються при вирощуванні

насіння озимої пшениці, ячменю, вівса, сорго, багаторічних трав,

картоплі.

Контрольні запитання і завдання

321

1. Що ви знаєте про історію розвитку насінництва в Україні? 2. Назвіть основні

закони уряду з насінництва. 3. Які організаційні заходи насінництва в Україні?

4. Принципи організації насінництва за кордоном.

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Розділ 15

СОРТОВІ ТА ВРОЖАЙНІ

ВЛАСТИВОСТІ НАСІННЯ

15.1. Сорт і гетерозисний гібрид

як об’єкти насінництва

У системі агротехнічних та організаційних заходів щодо під-

вищення і забезпечення стабільності врожаїв сільськогосподарських

культур провідне місце належить сортовому насінню, через яке реа-

лізуються потенційні можливості сорту, і навпаки, найбільш висо-

копродуктивний сорт дає низький урожай при сівбі низькоякісним

насінням. Тому об’єктами насінництва є сорт рослин (клон, лінія),

гібрид (популяція, сортосуміш), які становлять сукупність рослин

тієї або іншої, створеної шляхом селекції культури, що має певні

спадкові морфологічні, біологічні та цінні господарські ознаки і

властивості. До об’єктів належать також насіння і садивний матері-

ал, насіннєві посіви та насадження.

Сорт є одним із основних засобів сільськогосподарського вироб-

ництва, від генотипу якого значною мірою залежать реалізація біо-

потенціалу поля, ефективність меліоративних і агротехнічних захо-

дів, особливо за несприятливих умов середовища.

Біологічний потенціал поля визначається генетичними особли-

востями сорту чи гібрида, екологічними ресурсами конкретної ді-

лянки і технологією вирощування.

За останнє десятиріччя в підвищенні врожайності сільськогос-

подарських культур зросла роль сорту. За підрахунками спеціа-

лістів, зростання врожайності у світовій практиці землеробства в

цілому забезпечується однаковою мірою за рахунок як агротехніки,

так і впровадження нових, досконаліших сортів і гібридів. Однак

потенціальні можливості сорту чи гібрида можуть бути реалізовані

лише за високої якості насіння.

У виробничих умовах сорт поступово погіршується. Для під-

тримання всіх цінних біологічних властивостей сорту і гібрида на

високому рівні на всіх етапах вирощування насіння застосовують

спеціальні насінницькі методи і заходи: добір типових здорових ро-

слин і потомств у первинних ланках насінництва при виробництві

оригінального насіння та на ділянках гібридизації при ви-

рощуванні гібридного насіння 1-го покоління; вирощування рослин

за оптимальних агротехнічних умов, які сприяють формуванню ви-

соковрожайного насіння; запобігання пошкодженню посівів і насін-

322

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

ня хворобами та шкідниками; проведення видового і сортового про-

полювання; виділення для висівання найбільш повноцінних фрак-

цій. Одержане за таких умов насіння забезпечує збільшення врожай-

ності на товарних посівах (за даними багатьох вчених) на 2 – 3 ц/га.

Ось чому так важливо щороку забезпечувати на насіннєвих посівах

комплекс агротехнічних, фітосанітарних і організаційних заходів,

спрямованих на одержання насіння з високими врожайними влас-

тивостями.

Господарства України щороку 93 – 98 % площ під озимі і ярі зер-

нові культури засівають насінням високих репродукцій. Частка сор-

тів і гібридів, занесених до Реєстру сортів рослин, становить

94 – 95%, з них української селекції — 75 – 78 %. Це значною мірою

впливає на підвищення врожайності.

15.2. Залежність рівня врожайності

від якості насіння

Насіння переважно визначає рівень урожайності, і чим воно

краще, тим вища врожайність. За даними І.Г. Строни, завдяки

впровадженню нових сортів урожайність зернових культур у вироб-

ництві підвищувалася в середньому на 1 ц/га за кожні п’ять років, а

весь останній приріст урожайності досягається за рахунок агротех-

ніки й насінництва. На частку насінництва припадає приблизно

30 – 32 %.

Насіння високої якості порівняно із звичайним забезпечує при-

ріст урожаю близько 2 – 3 ц/га. Цей резерв підвищення врожайності

слід використовувати в сільському господарстві, тому вимоги до

якості насіння мають бути високими.

Сортові властивості насіння — це сукупність показників,

що характеризують належність насіння до відповідного сорту і ха-

рактеризуються переважно ступенем їх чистосортності. Так, у м’якої

і твердої озимої та ярої пшениці сортова чистота має відповідати

таким вимогам стандарту: ОН — не менше ніж 99,9 %; ЕН — 99,7;

РН-1-3 — 98 і РН-h — 97 %.

Сортові властивості залежать від генотипу самого насіння, тобто

якщо насіння належить до високопродуктивного сорту, то його по-

тенціальні можливості дають змогу вирощувати високий урожай, а

якщо до низькопродуктивного, то навіть при висіванні насіння ви-

соких репродукцій високий урожай одержати неможливо.

Урожайні властивості насіння — це здатність різного на-

сіння одного генотипу за однакових агротехнічних умов давати різ-

ні врожаї, а рослини, одержані з насіння з різними врожайними

властивостями, можуть відрізнятися за фенотиповими і цінними

323

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

господарськими ознаками. Отже, врожайні властивості насіння —

це сукупність його властивостей і ознак, здатних відповідно впли-

вати на формування посіву як фотосинтезуючої системи — його

структуру, ріст, розвиток, що зрештою визначає рівень біологічного

й господарського врожаю (М.О. Кіндрук, Л. К. Січняк, О. К. Слюса-

ренко).

Урожайні властивості насіння пов’язані з фенотиповою мінли-

вістю і мають модифікаційний характер.

Кліматичні й метеорологічні чинники, агротехніка, технологія

насінництва — все це формує врожайні властивості насіння. Різ-

ниця в урожайності одного і того самого сорту залежно від умов

формування насіння на материнських рослинах може досягати

80 – 120 %.

Першим з цих чинників є ґрунт. Дослідженнями Селекційно-

генетичного інституту (Одеса) встановлено, що відмінність в уро-

жайних властивостях насіння, вирощеного на різних типах ґрунту,

невелика і виявляється не в усі роки. Найнижчі врожайні вла-

стивості насіння озимої пшениці формувалися на бурих чорноземах,

оскільки вони містять мінімальну кількість азоту і фосфору. При

збалансованому вмісті NРК відмінності у формуванні врожайних

властивостей насіння на всіх типах ґрунту не спостерігалося. Це

свідчить про те, що вплив ґрунтових відмінностей на формування

врожайних властивостей насіння залежить здебільшого від рівня

поживних речовин у них. Якогось специфічного впливу типу ґрунту

не встановлено.

На формування врожайних властивостей насіння значною мірою

впливає температура, особливо в період від колосіння або появи во-

лоті до дозрівання. Найурожайніше насіння формується, коли серед-

ньодобова температура становить 15 °С. Як підвищення, так і зни-

ження температури повітря в цей період погіршують урожайні вла-

стивості насіння. Безпосередніми наслідками цього є: за зниженої

температури — зменшення польової схожості; за підвищеної — різ-

ке зниження виживаності рослин.

Дія світла впливає на рослини в двох напрямах: як енергетич-

ний чинник визначає продуктивність фотосинтезу, а також виконує

регуляторну роль через різні системи.

З посівних властивостей залежно від фотоперіоду змінюється на-

самперед маса і показники сили росту насіння. В озимої пшениці

виявляється тенденція підвищення крупності зерен і маси сухої ре-

човини проростків та корінців при збільшенні тривалості дня. На

такі показники, як лабораторна схожість, енергія і дружність про-

ростання, кількість проростків при визначенні сили росту, трива-

лість фотоперіоду істотно не впливає.

324

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

У дослідах Селекційно-генетичного інституту при безперервному

освітленні (порівняно з 8-годинним днем) урожайність потомства

насіння озимої пшениці підвищувалася майже в 1,5 раза.

Італійський вчений Дж. Ацці зазначив різний вплив на зародок

та ендосперм одних і тих самих умов зовнішнього середовища. Під

певним впливом чинників середовища і фізіологічного стану мате-

ринських рослин зародок та ендосперм виконують нерівнозначні

функції у виявленні продуктивності насіння. Зародок у насінні ви-

конує переважно генетичну функцію. У ньому закладено механізм і

програму розгортання спадкової інформації. Запасні речовини ен-

досперму забезпечують реалізацію цієї програми і виявлення потен-

ційних можливостей генотипу. Якість ендосперму зумовлює реалі-

зацію можливостей зародка. Лімітувальні чинники в комплексі

умов формування і реалізації продуктивності насіння створюють

різні варіації модифікаційного характеру і, отже, впливають на вро-

жайні властивості.

15.3. Різноякісність насіння

та її значення в насінництві

Кожна насінина має певні біологічні властивості, які визначають

її якість. Відмінності в якості можуть бути як морфологічного, так і

фізіологічного характеру. Навіть у межах одного сорту, в тому числі

і в самозапильних рослин, одна насінина біологічно відрізняється

від іншої, зберігаючи загальні ознаки сорту.

Якість насіння може бути позитивною (крупність, продуктив-

ність, ранньостиглість) або негативною (щуплість, пізньостиглість).

Тому важливо знати чинники, що впливають на розвиток насіння,

для використання їх у практиці насінництва.

Якість насіння є складним комплексом його генетичних і фізіо-

лого-біохімічних властивостей, які можуть сильно змінюватися при

збереженні генотипу сорту.

Модифікаційні зміни, що акумулюються насінням, значною мі-

рою визначають і розвиток майбутнього покоління. Отже, різно-

якісність насіння є виявом модифікаційної мінливості. Це явище

поширене в рослинному світі. Воно виявляється в тому, що насіння

однієї рослини або навіть колоса, волоті, качана, коробочки нерів-

нозначне за своїми морфологічними, анатомічними та фізіолого-

біохімічними властивостями. Причиною цього є неоднаковість про-

ходження морфогенезу, нерівноцінність статевих елементів, які

беруть участь у заплідненні, відмінності в діяльності асиміляцій-

ного апарату, живлення мінеральними речовинами і постачання

водою.

325

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Першу спробу класифікації різноманітності насіння зробив

Т.Р. Тамберг. Проте вона не була визнана в науковому світі. Зага-

льновизнаною як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних вчених

є класифікація Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (І.Г. Стро-

на). Згідно з цією класифікацією є три категорії різноякісності: еко-

логічна, генетична, матрикальна.

Екологічна різноякісність насіння є наслідком взаємодії ор-

ганізму і умов зовнішнього середовища. Вона зумовлена вирощу-

ванням рослин на різних ґрунтах, дією метеорологічних та інших

чинників, які впливають на забезпечення насіння водою та мета-

болітами під час його формування, що призводить до зміни його фі-

зичних, морфологічних і фізіолого-біохімічних ознак та власти-

востей. Екологічна різноякісність насіння не є спадковою, проте знач-

ною мірою впливає на його врожайні властивості.

Генетична різноякісність виникає як наслідок поєднання

спадковостей батьківських форм, тобто різних гамет або різного пе-

ребігу процесу запліднення.

У перехреснозапильних культур біологічно різнорідне потомство

завжди зумовлене злиттям гамет з різною спадковістю при заплід-

ненні. Тому в межах рослин насіння утворює гетерогенну популяцію.

У самозапильних культур генетична різноманітність виявляє-

ться менше, ніж у перехреснозапильних. Найпомітніша вона у са-

мозапильних рослин, схильних до спонтанного перехресного за-

пилення. У зв’язку з цим у межах рослини і суцвіття одночасно з

гомозиготним насінням формується і гетерозиготне. Частота ви-

никнення таких зерен визначається здатністю сорту до відкритого

цвітіння. Генетична різноякісність може бути також наслідком му-

таційної мінливості, особливо при генних мікромутаціях, які по-

стійно відбуваються в організмі. Ці мутаційні зміни залучаються до

перехресного запилення і посилюють генетичну різноманітність на-

сіння.

Чоловіча стерильність рослин, яка виникає спонтанно, зумовлює

формування зерна лише за рахунок перехресного запилення і та-

кож є причиною різноманітності насіння в межах сорту.

Матрикальна (материнська) різноякісність є наслідком різ-

ного розміщення насіння на материнській рослині. Вона залежить

від умов розвитку зародка у зв’язку з різним забезпеченням еле-

ментами живлення, неоднаковим перебігом етапів органогенезу і

анатомічних особливостей окремих органів рослин.

Однією з причин материнської різноякісності є асинхронність ор-

ганоутворювальних процесів у різних пагонах рослин. Різноякіс-

ність пагонів рослин і сформованого на них насіння є результатом

неоднакового надходження поживних речовин, яке визначається

розвитком кореневої системи.

326

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

Усі три форми різноякісності взаємопов’язані, проте насінняр має

розуміти їх природу.

Великою кількістю дослідів на багатьох культурах доведено, що

насіння першого строку формування має вищі біологічні та продук-

тивні властивості. У цьому разі поєднання матрикальної й екологіч-

ної різноякісності, яке зумовило ранню появу насіння, дає значний

ефект. Таке насіння забезпечує вищий урожай, ніж з усієї рослини в

цілому. Цю біологічну закономірність потрібно враховувати при ви-

рощуванні насіння.

Різноякісність насіння зумовлюється місцем його формування на

рослині. Відмінності в насінні визначаються ще до запліднення. Це

виявляється як за біологічними властивостями репродуктивних ор-

ганів, так і за надходженням поживних речовин до насіннєвого за-

родка.

Однією з умов формування різноякісного насіння є час закла-

дання генеративних органів і різні темпи проходження етапів ор-

ганогенезу. Ступінь диференціації залежить від часу сегментації ко-

нуса наростання із закладанням колоскових горбків. Як правило, що

вищі порядок і ярус закладання, то швидше розвиваються генератив-

ні органи. На багатьох культурах показано, що насіння в межах суц-

віття різноякісне і завжди краще у верхній частині волоті, у перифе-

рійній частині кошика, в середній частині колоса, причому це на-

сіння зберігає свої властивості і в кількох наступних поколіннях.

Вплив місця формування насіння на ріст і розвиток рослин чітко

простежується і в інших культур. Так, за даними Санкт-Петербур-

зького сільськогосподарського інституту рослини гречки, які вирос-

ли з насіння різних ярусів (верхній, середній, нижній), відрізняють-

ся за тривалістю вегетаційного періоду. Рослини, одержані при ви-

сіванні насінням верхнього і середнього ярусів, мали триваліший

період розвитку і були краще розвиненими.

У цукрових буряків (Білоцерківська дослідно-селекційна стан-

ція) встановлено залежність між різноякісністю насіння і врожаєм.

Насіння, сформоване з квіток більш раннього цвітіння (центральної

частини рослин), має підвищену масу 1000 насінин і дає вищі вро-

жаї коренеплодів і цукристість, ніж насіння з периферійної частини

куща.

Насіння, сформоване на головному стеблі, за посівними і вро-

жайними властивостями значно краще, ніж насіння, сформоване на

стеблах другого і наступних порядків. Про це свідчать дані, одер-

жані у Селекційно-генетичному інституті (В.М. Насипайко, Г.А. Бі-

лоус) (табл. 15.1).

Дослідження показують, що агротехнічними засобами на насін-

ницьких посівах можна збільшувати частку головних і першого по-

рядку стебел, що дасть змогу підвищити врожаї зернових культур.

327

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Таблиця 15.1. Посівні та врожайні властивості насіння

озимої пшениці із стебел різних порядків сорту Безоста 1

Урожай-

ність

Порядок стебел

за часом утворення

Висота стебел, см

Кількість зерен у

колосі, шт.

Маса зерна з ко-

лоса, г

Маса 1000 зерен,

Сила росту (маса

100 проростків), г

Маса сирих коре-

нів на 22-гу добу,

І покоління,

г/ділянка

ІІ покоління,

ц/га

Головні стебла 106 18,3 1,67 45,6 7,94 12,4 528,5 41,7

Ранньоосіннього

кущіння

99 16,5 1,31 42,4 7,13 9,7 503,2 41,5

Пізньоосіннього

кущіння

84 14,7 0,99 37,8 6,57 8,2 431,9 41,3

Весняного кущіння 67 13,1 0,78 31,7 4,41 5,3 423,8 40,5

На кафедрі селекції та насінництва колишнього Білоцерківсько-

го сільськогосподарського інституту вивчали вплив різноякісності

насіння озимої пшениці та ярого ячменю, зумовленої вирощуван-

ням материнських рослин за різних норм та строків висівання, на

врожайні властивості (С.П. Васильківський, В.І. Князюк, Г.Я. Тара-

сенко). Найкращі врожайні властивості мало насіння, вирощене при

підвищених нормах висівання, що збільшувало вихід насіння з ко-

лосів головних стебел та стебел першого порядку.

Результати цих досліджень свідчать про те, що на Поліссі і в Лі-

состепу на насінних ділянках озимої пшениці та ячменю слід засто-

совувати підвищені норми висіву (оригінатор сорту, як правило, ре-

комендує на виробничих посівах норму висіву в певних межах від

вищої до нижчої, а на насіннєвих посівах — вищу), які забезпечують

в урожаї високу частку насіння з колосів головних стебел (табл. 15.2).

Таблиця 15.2. Вплив різноякісності насіння ярого ячменю сорту

Носівський 2 на його врожайні властивості

Урожайність зерна, ц/га

Норма висі-

ву материн-

ських рос-

лин, млн/га

Кількість

головних сте-

бел у посіві, %

Сила початко-

вого росту (маса

100 абсолютно

сухих пророст-

ків), г

Материн-

ських рос-

лин

При пересі-

ванні

3,0 30,3 8,5 29,9 31,7

3,5 32,3 8,8 29,9 33,3

4,0 37,9 9,3 30,9 34,6

4,5 38,5 8,9 29,1 35,7

5,0 45,4 7,7 29,3 33,5

НІР

0,95

0,66 ц 1,23 ц

328

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

Різнострокове формування насіння в колосі, волоті, качані сприяє

неоднаковому нагромадженню метаболітів, що є одним із важливих

чинників, які зумовлюють різноякісність. Це пов’язано як з різною

дією на формування насіння умов зовнішнього середовища (інтен-

сивність і тривалість освітлення, температура, вологість тощо), так і

з неоднаковим забезпеченням його поживними речовинами.

15.4. Причини погіршення сортів

Нові високоврожайні сорти є важливим чинником інтенсифікації

сільського господарства, однак у процесі розмноження і ви-

рощування у виробничих умовах їх сортові властивості поступово

погіршуються. Розглянемо основні причини їх погіршення.

Механічне засмічення. Воно може відбуватися в сівалках, та-

рі, комбайні, при очищенні і сортуванні, в коморах тощо. Механічне

засмічення озимої пшениці житом, озимим ячменем, ярого ячменю

вівсом, і навпаки, понад допустимі норми призводить до вибракову-

вання сортових посівів при апробації.

Швидкість погіршення посівів унаслідок засмічення досліджено

у Селекційно-генетичному інституті (Одеса). Досліди проводили із

сумішами озимої пшениці і жита. У штучній міжродовій суміші було

90 % зерен озимої пшениці сорту Одеська 16 і 10 % озимого жита

сорту Одеське 1. У перший рік збирання врожаю кількість зерен

озимої пшениці зменшилася до 68,4 %, а жита — зросла до 31,6 %,

на другий — відповідно до 7,8 і 92,2 %, на третій рік озиме жито

практично повністю витіснило озиму пшеницю із суміші. Аналогічні

дані одержали також інші дослідники.

За виробничих умов у насінницьких посівах особливо небез-

печною є видова домішка, коли озима пшениця засмічена житом,

м’яка пшениця — твердою, овес — вівсюгом і ячменем, ячмінь —

вівсом і пшеницею. Ці домішки важко відокремлюються при очи-

щенні насіння і знижують його врожайні та сортові властивості.

Природне перезапилення (біологічне засмічення). У природі

не існує абсолютних самозапилювачів.

Для сортових посівів перехреснозапильних культур встановлено

відповідні норми просторової ізоляції, яких слід суворо дотри-

муватися. Для посівів самозапильних культур такі норми не вста-

новлено, хоча спонтанна гібридизація можлива між рослинами ба-

гатьох самозапильних культур, особливо пшениці. За даними

А.П. Горіна, у пшениці спонтанна гібридизація за умов Підмосков’я

досягла в середньому 0,2 %, а в південніших районах Росії була

значно вищою.

329