Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин

Подождите немного. Документ загружается.

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Небезпека перезапилення пилком іншого сорту й виду особливо

велика для перехреснозапильних культур. Без відповідної про-

сторової ізоляції сортові посіви слід вибраковувати. Природне пере-

запилення знижується до мінімуму, якщо в посівах немає меха-

нічних домішок інших культур і витримано просторову ізоляцію.

Розщеплення. Воно відбувається внаслідок гетерозиготності со-

рту гібридного походження. Форми, які з’являються в результаті

розщеплення, стають сортовою домішкою і розмножуються з коефі-

цієнтом, приблизно таким самим, як і рослини основного сорту. Ці

домішки потрібно видаляти на всіх етапах розмноження сорту.

Поява мутантів — це безперервний біологічний процес, який

відбувається в рослинному світі в невеликих обсягах. Спонтанні му-

танти, як правило, погіршують сортову популяцію не кількістю, а

можливістю перезапилення з іншими рослинами, отже, в сферу дії

мутанта залучаються численні рослини.

Зниження імунітету і збільшення захворюваності рос-

лин. Насіння дуже швидко уражується хворобами, особливо новими

расами патогенів, тобто нові, стійкі до хвороб сорти через кілька ро-

ків втрачають свій імунітет. Отже, боротьба з хворобами є обов’язко-

вою на всіх етапах насінницької роботи. Особливо велику роботу

здійснюють у первинних ланках насінництва, де сорт можна повніс-

тю позбавити різних хвороб.

Екологічна депресія сорту. За своєю природою сорти бувають

з широкою екологічною пластичністю і малопластичні. Перші здат-

ні давати високий врожай у різних зонах, за різних екологічних об-

ставин, інші — лише в певних локальних зонах, що пояснюється їх

реакцією на зміну зовнішніх умов.

Якщо немає гармонії між біологією сорту і навколишнім природ-

ним середовищем, то порушуються фізіологічні функції організму, що

призводить до послаблення його життєздатності, депресії і зрештою

до значного зниження продуктивності та якості насіння. Тому для

насінництва кожного сорту слід підбирати оптимальні зони.

З переходом насінництва до промислових методів виробництва

зростає значення спеціалізованих зон вирощування сільськогоспо-

дарських культур для одержання високоякісного насіннєвого мате-

ріалу з максимально можливим набором його позитивних власти-

востей.

15.5. Формування насіння з позитивними

модифікаційними властивостями

Розвиток насінини — складний біологічний процес, що відбу-

вається з моменту утворення і до повної її стиглості.

330

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

Насіння утворюється внаслідок злиття двох гамет. Для самого

акту запліднення потрібне одне пилкове зерно, однак у природі

завжди спостерігається надлишок пилку на кожну яйцеклітину.

Підрахунками встановлено, що на кожну яйцеклітину припадає

така кількість пилкових зерен, шт.: у пшениці — 6000, гороху —

3750, бавовнику — 500. Одне чоловіче суцвіття кукурудзи може да-

вати до 50 млн пилкових зерен.

Роль пилку не обмежується лише актом запліднення, а є ба-

гатогранною в статевому процесі. Навіть тоді, коли пилкова трубка

не бере безпосередньої участі в статевому акті, але проникає в зарод-

ковий мішок, її вміст значною мірою впливає на розвиток насінини.

Ч. Дарвін дійшов висновку, що чоловічий елемент впливає не

тільки на зародок, а й одночасно на різні частини материнської ро-

слини.

Для процесу запліднення важливою є якість пилку, який бере

участь у заплідненні. Відомо, що перехреснозапильні рослини при

запиленні своїм пилком утворюють мало насіння. Отже, для норма-

льного проходження процесу запліднення потрібна не тільки вели-

ка кількість пилку, а й пилок певної якості.

Ч. Дарвін вважав, що в ході статевого процесу взаємодіють бага-

то пилкових зерен і яйцеклітина квітки. Він розумів запліднення

рослин як складний фізіологічний процес, який ґрунтується на ви-

бірковості материнською рослиною статевих елементів. Причини

вибірковості Ч. Дарвін вбачав у різноякісності гамет, зумовленій

взаємодією різних умов зовнішнього середовища.

Отже, тільки з повноцінних статевих клітин можна мати потом-

ство з високою життєздатністю, тому потрібно створювати оптима-

льні умови для запилення рослин на насіннєвих посівах.

Висока якість пилку може бути тільки у здорових рослин. Забез-

печення нормальних умов запилення і запліднення є обов’язковим

у насінництві. Цього досягають різними способами: висівають бать-

ківські форми в різні строки, широко використовують бджіл для за-

пилення. На посівах перехреснозапильних культур проводять до-

даткове штучне запилення, що підвищує масу 1000 насінин, їх жит-

тєздатність і врожайні властивості.

Особливо важливе значення додаткове запилення має на насін-

никах цукрових буряків при вирощуванні гібридного насіння на

основі цитоплазматичної чоловічої стерильності. Наявність достат-

ньої кількості пилку для чоловічостерильного компонента є голов-

ною умовою одержання насіння з високою схожістю.

Дослідами Інституту цукрових буряків установлено, що навіть

одноразове додаткове запилення з використанням гелікоптера,

який, пролітаючи зі швидкістю 40 км/год на висоті 5 – 10 м над на-

сінниками, дає позитивний ефект. Циркулюючі повітряні потоки,

331

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

створені гелікоптером, переміщують пилок в усі яруси насінників.

При цьому пилок-запилювач рівномірно розподіляється в повітря-

ному потоці на рівні квітконосних гілок ЧС-рослин. Порівняно з ко-

нтролем (без дозапилення) врожайність насіння підвищувалася на

3,0 ц/га, ступінь зав’язування також підвищувався на 4,6 – 7,6 %,

енергія проростання зростала на 8 – 10 % завдяки одноразовому до-

запиленню (В.А. Доронін, 2003).

Установлено, що погодні умови дуже впливають на посівні та

врожайні властивості насіння. Сприятливі для розвитку насіння

погодні умови зумовлюють його високі посівні і врожайні власти-

вості.

У дослідах Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (І.Г. Строна)

при вирощуванні насіння озимої пшениці на Полтавській дослідній

станції в різні роки, але за однакових агротехнічних заходів різниця

між врожаями при пересіванні становила 7,3 ц/га зерна. Причиною

цього були тільки метеорологічні чинники в період розвитку насіння.

Послаблення життєздатності насіння сортів ярої пшениці в деякі

роки виявив М.М. Кулєшов. Залежно від року вирощування життє-

здатність насіння була різною і кількість рослин, що загинули до

збирання врожаю, коливалася від 12,3 до 50,3 %. Це слід ураховува-

ти для ефективного ведення насінництва. Заготовляти насіння для

страхових фондів та інших запасів потрібно насамперед у роки,

сприятливі для його формування. З такого насіння можна очікувати

вищі врожаї.

Дуже відповідальним чинником, який визначає формування

якості насіння, є строки збирання. Порушення природного ходу до-

зрівання насіння змінюють його біохімізм, тобто виявляється нова

якість насіння.

Дослідження багатьох вчених довели факт підвищення посівних

і врожайних властивостей насіння при збиранні у фазі воскової сти-

глості. При цьому не простежується глибоких перетворень низько-

молекулярних органічних сполук у високомолекулярні форми, по-

живні речовини і ферментативна система перебувають у більш ла-

більному стані.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (І.Г. Строна),

насіння озимої пшениці, зібране у фазі воскової стиглості, мало ви-

щі масу, вирівняність, енергію проростання і силу росту порівняно з

насінням, зібраним у фазі повної стиглості. Насіння, зібране у фазі

воскової стиглості, в потомстві мало підвищену життєздатність,

урожайність на 10 – 15 % вищу порівняно з насінням, зібраним у

фазі повної стиглості.

З агрономічної практики відомо, що при ранньому виляганні

хлібів зерно формується щуплим, з гіршими технологічними влас-

тивостями.

332

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

Дані наукових досліджень засвідчують, що насіння з полеглих

рослин дає в потомстві рослини, дещо ослаблені в загальному роз-

витку; вони мають меншу масу з одиниці площі і короткий колос,

нижчу продуктивність і значно зменшену кількість колосоносних

стебел.

15.6. Екологічні основи насінництва

Екологія — наука, яка вивчає умови існування живих організмів

і взаємозв’язки між організмами та середовищем їх існування.

Екологія (від грец. оісоs — дім і lоgоs — наука) — це наука про

зв’язок організмів із середовищем. Ця наука виділяє рослини з тісно

переплетеного комплексу організмів біосфери і досліджує характер-

ну поведінку окремих видів залежно від умов навколишнього при-

родного середовища та впливу зовнішніх чинників на склад рос-

линного покриву й конкуренцію між окремими рослинами у фіто-

ценозі.

Предмет «Екологія насіння» — це новий напрям, який розвива-

ється на стику екології рослин, насіннєзнавства та інших біологіч-

них наук. На основі екології вивчають формування посівних і вро-

жайних властивостей насіння. Основне завдання екології насін-

ня — дослідження взаємозв’язку між умовами вирощування, підго-

товки, зберігання і проростання насіння та його біологічними влас-

тивостями, а також вивчення умов, за яких насіння найповніше ре-

алізує свою потенційну продуктивність.

Для вивчення екології насіння важливо визначити, які періоди

онтогенезу материнської рослини та насіння є оптимальними для

дослідження впливу на них екологічних чинників. І.Г. Строна і

М.М. Макрушин пропонують вивчення екології насіння обмежити

періодом від ембріонального розвитку насіння до початку автотроф-

ного живлення рослини, яка з нього виросла. Вони виокремлюють в

екології насіння три етапи: формування, оброблення і зберігання,

проростання. М.О. Кіндрук, Л.К. Січняк, О.К. Слюсаренко (Селек-

ційно-генетичний інститут, Одеса) вважають, що предмет екології

насіння в широкому розумінні має вивчати не тільки чинники фор-

мування, оброблення, зберігання і проростання насіння, а й умови

вирощування материнських рослин та їх потомства. Вони запропо-

нували нову схему екологічних чинників, що визначають екологію

насіння. Основні чинники зовнішнього середовища згруповані за

етапами екології насіння: вирощування материнських рослин і

формування насіння; збереження і поліпшення його властивостей;

вирощування дочірнього покоління й реалізація врожайних влас-

тивостей насіння.

333

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

До першої групи належать чинники, що безпосередньо впли-

вають на насіння в період його формування, збирання, передпо-

сівної підготовки і проростання: температура, освітлення, волога,

спосіб збирання, сортування, мікрофлора, шкідники тощо.

Друга група охоплює чинники, які впливають на материнські рос-

лини в період вегетативного росту і формування генеративних ор-

ганів, тобто до початку утворення насіння: родючість, фізичні та

хімічні властивості ґрунту, агротехнічні й біотичні чинники.

Дослідження, пов’язані з вивченням впливу різних чинників на

врожайні властивості насіння, в Україні проводилися переважно у

двох напрямах: вплив ґрунту (природної родючості, добрив, агротех-

ніки); вплив кліматичних чинників (географія, погодні умови).

У Селекційно-генетичному інституті на великій кількості сортів

вивчався вплив попередників на врожайність насіння і було пока-

зано, що її рівень залежить здебільшого від сорту. В цілому вплив

попередників незначний і не завжди кращий із них поліпшує вро-

жайні властивості насіння. Подібні результати, які отримав

С.М. Білецький на Луганській дослідній станції, свідчать про те, що

чорний пар — не кращий попередник при вирощуванні насіння.

Кращим було насіння озимої пшениці, вирощене після непарових

попередників.

Найбільша кількість досліджень чинників першого напряму

пов’язана з використанням добрив для поліпшення врожайних влас-

тивостей насіння, проте у цьому питанні не існує єдиної думки як

серед агрономів-практиків, так і серед учених. Результати багатьох

досліджень засвідчують, що вирощування насіння на багатому аг-

рофоні забезпечує в потомстві вищий урожай.

Окремі дослідники у різних зонах країни або спостерігали не-

значний ефект післядії добрив, або зовсім не виявляли позитивної

дії агрофону на врожайні властивості насіння. Зокрема, в дослідах

кафедри селекції та насінництва Білоцерківського сільськогоспо-

дарського інституту кращі врожайні властивості мало насіння ози-

мої пшениці, вирощеної на фоні мінерального добрива N

Застосування підвищених доз N

не впливало на формуван-

ня насіння з підвищеними посівними і врожайними властивостями,

а в окремі роки навіть знижувало їх.

Щодо впливу окремих елементів мінерального живлення на під-

вищення врожайних властивостей насіння думки науковців також

неоднозначні, хоча більшість вчених зазначає позитивний вплив

фосфору і калію та негативний вплив надлишку азотних добрив.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, наявність

мікроелементів у ґрунті дуже важлива для насіння. Нестача чи від-

сутність життєво важливого мікроелемента призводить до виро-

334

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

дження насіння. Найбільше вивчено позитивний вплив на форму-

вання високоврожайного насіння таких мікроелементів, як бор, ман-

ган, цинк тощо. Вплив добрив залежить також від індивідуальної

реакції сорту, яка специфічно виявляється за різних природних

умов. На формування врожайних властивостей насіння впливають

такі способи агротехніки, як норми висіву, способи та строки сівби,

глибина загортання насіння, зрошення, способи і строки збирання.

Географічні умови позначаються на врожайних властивостях на-

сіння значно більше, ніж агротехнічні, оскільки в різних географіч-

них районах діє багато чинників (тривалість дня, хімічний склад

ґрунту, клімат). Вплив цих чинників зумовлює зміни, які і створю-

ють сумарний ефект урожайності, якості насіння та інших показни-

ків потомства.

Широкі географічні досліди, проведені з ініціативи М.І. Вавило-

ва, заклали основу для розв’язання багатьох питань з екології рос-

лин і насіння.

Залежно від типу ґрунту, рельєфу, а також погодних умов у різні

періоди вегетації рослин простежуються значні відхилення вро-

жайності та врожайних властивостей насіння. Це слід ураховувати

при виокремленні окремих зон, що за природними умовами сприят-

ливіші для вирощування високоякісного посівного матеріалу.

Результати багаторічних досліджень науковців Інституту цукро-

вих буряків показали, що якість цукрових буряків значною мірою

залежить від екологічних умов вирощування насіння. Так, найниж-

чою схожістю характеризувалося насіння, одержане в західній час-

тині Лісостепу України. Схожість насіння, вирощеного в цій зоні, на

4,7 % нижча, ніж у центральній, і на 4 % нижча, ніж у східній час-

тині. Особливо помітно зменшується якість насіння анізоплоїдних

гібридів, що пов’язано з несприятливими погодними умовами під

час збирання насінників.

Тому найбільшу кількість насіння цукрових буряків виробляють

у Центральному Лісостепу України — в зоні, помірно зволоженій і

теплій. Гідротермічний коефіцієнт у цій зоні становить 1,1, кіль-

кість опадів за вегетаційний період — 295 мм, сума активних тем-

ператур 2500 – 2550 °С. Майже третину насіння вирощують у схід-

ній лісостеповій зоні, яка відрізняється вищою сумою активних тем-

ператур (понад 2600 °С), меншою вологістю повітря в період цвітін-

ня й утворення плодів.

У західній лісостеповій зоні України виробляють лише десяту

частину всього насіння. Для цієї зони характерні підвищена воло-

гість повітря, дещо нижча сума активних температур і порівняно

сильна сонячна радіація. Найсприятливішими для створення висо-

кого врожаю насіння з добрими посівними і врожайними властивос-

тями є центральна та південна зони Західного Лісостепу.

335

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Дослідження, проведені в західних областях України з озимою

пшеницею, ячменем, горохом, показали, що сприятливі зони можна

виокремити як у межах великих регіонів, так і в окремих областях і

адміністративних районах (М.М. Макрушин, Т.О. Зюбровська). Для

цього на основі даних про врожайність і посівні властивості насіння,

а також спеціальних географічних експериментів складають карто-

грами. У західному регіоні України виділені зони стійкого насін-

ництва. Це насамперед Західний Лісостеп, Малий Лісостеп і При-

дністров’я, де ґрунти більш родючі і погодні умови сприятливі для

формування високоякісного посівного матеріалу.

Першу карту-прогноз урожайних властивостей насіння озимої

пшениці склало Українське республіканське управління з гідроме-

теорології на основі екологічної моделі в 1987 р. З неї видно, що на-

сіння з підвищеними врожайними властивостями формується в бі-

льшості районів Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, на

заході Донецької, в окремих районах Луганської та Миколаївської

областей, а також у Криму.

Знижені властивості насіння формуються у Волинській, Рівнен-

ській, Житомирській, Тернопільській, Хмельницькій, північних ра-

йонах Львівської, північно-східній частині Харківської, в західних

районах Київської, Чернігівської і центральних районах Кірово-

градської областей. Погіршення врожайних властивостей насіння в

північно-західних областях зумовлене зниженим температурним

режимом, підвищеною вологістю повітря та надмірними опадами,

особливо в період дозрівання і збирання озимої пшениці. У півден-

них і східних районах це погіршення спричинене підвищеним тем-

пературним режимом, відсутністю ефективних опадів і низькою

відносною вологістю повітря. На решті території країни врожайні

властивості насіння були на рівні середніх.

На підставі аналізу експериментальних даних польових дослі-

джень, багаторічних результатів метеорологічних спостережень,

статистичних даних урожайності й фактичного стану посівних влас-

тивостей насіння М.М. Гаврилюк, М.А. Литвиненко, М.О. Кіндрук

та ін. (2003) визначили зони екологічного районування насінництва

озимої пшениці в межах України.

Зона гарантованого насінництва. До цієї зони належать

центральна і правобережна частини Лісостепу (Вінницька, Київсь-

ка, Черкаська області). Тут найвища можливість одержання насін-

ня з високими врожайними властивостями. Імовірність формування

насіння з низькими врожайними властивостями — раз в 5 – 14 ро-

ків.

Зона стійкого насінництва охоплює лівобережну частину Лі-

состепу (Сумська, Полтавська, Харківська області), райони Північ-

ного і Центрального Степу (північні райони Кіровоградської, Дніп-

336

Ðîçä³ë 15. Ñîðòîâ³ òà âðîæàéí³ âëàñòèâîñò³ íàñ³ííÿ

ропетровської, Луганської та Одеської областей), що межують з Лі-

состепом. Частота випадків одержання насіння з низькими врожай-

ними властивостями — раз у 4 – 6 років.

Зона нестійкого насінництва. До цієї зони належать півден-

но-східні райони Північного і Центрального Степу (Дніпропетров-

ська, Донецька, Луганська, Запорізька області), Південний Степ, а

також Центральне і Східне Полісся (Житомирська, Київська, Черні-

гівська області). Насіння з низькими урожайними властивостями

може формуватися раз у 3 – 4 роки.

Зона ризикованого насінництва охоплює північно-західну ча-

стину Полісся (Волинська, Рівненська області), західну частину Лі-

состепу, північно-західну частину Хмельницької області, гірські та

передгірські райони Карпат. Імовірність одержання низьковрожай-

ного насіння в цій зоні — раз у 2 – 3 роки.

Окрім того, у внутрішньообласній зональності можна виокреми-

ти дрібні ґрунтово-кліматичні зони з чіткими особливостями природ-

них умов. Таку зональність використовує Державна комісія України

з випробування й охорони сортів сільськогосподарських рослин.

Це перші кроки переведення насінництва на екологічну основу.

Вони підтвердили, що зональність розміщення насінництва може

бути ефективною лише в поєднанні з прогнозом урожайних власти-

востей насіння.

Головне завдання екологічного насінництва — виявити і не до-

пустити до висівання насіння з низьким рівнем урожайних власти-

востей, якщо навіть воно має хороші посівні властивості.

Високоврожайне насіння має бути збережене і повністю викорис-

тане безпосередньо для висівання в зоні вирощування, створення

страхових фондів, держресурсів, а також в інших зонах.

Контрольні запитання і завдання

337

1. Суть сортових і врожайних властивостей насіння. 2. Яка залежність існує

між якістю насіння і врожайністю? 3. Причини погіршення сортів у процесі їх

виробничого використання. 4. Як сформувати насіння з позитивними модифі-

каційними властивостями? 5. У чому полягає суть екологічних основ насінницт-

ва?

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Розділ 16

СИСТЕМА НАСІННИЦТВА

ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

Селекційно-насінницьку роботу в Україні ведуть на основі єдиної

централізованої системи. Ця система об’єднує ланки з виведення

(селекція), випробування, реєстрації нових сортів (Державне сорто-

випробування), масового їх розмноження і заготівлі сортового на-

сіння, здійснення контролю за сортовими (апробація) і посівними

(насіннєвий контроль) властивостями насіння.

Завдання основних ланок системи, зв’язок між окремими вико-

навцями подано у табл. 16.1.

Таблиця 16.1. Завдання основних ланок системи

Ланка системи Завдання Виконавці

Селекція

Виведення нових сортів та їх

первинне розмноження

Науково-дослідні інсти-

тути, селекційно-

дослідні станції

Сортовипробування

Випробування, оцінювання й

занесення до Державного

реєстру сортів рослин, прида-

тних до поширення в Україні

Державна служба Укра-

їни з охорони прав на

сорти рослин

Виробництво й розмноження

сортового насіння при одно-

часному поліпшенні й під-

триманні його сортових влас-

тивостей:

Насінництво

а) виробництво оригінального

насіння та еліти;

Науково-дослідні уста-

нови — оригінатори но-

вих сортів

б) виробництво насіння еліти

і І репродукції;

Дослідні станції, навча-

льно-дослідні господар-

ства сільськогосподарсь-

ких ВНЗ і технікумів

в) розмноження насіння еліти

і І репродукції для повного

забезпечення потреби гос-

подарств у насінні для ви-

робничих посівів

Елітно-насінницькі й

насінницькі господарст-

ва, занесені до Держав-

ного і обласного реєстрів

виробників насіння й

садивного матеріалу

Сортовий і насіннє-

вий контроль

Контроль за сортовими влас-

тивостями насіння (апроба-

ція); перевірка посівних і

фізичних властивостей на-

сіння

Українська державна,

обласні, районні насін-

нєві інспекції

338

Ðîçä³ë 16. Ñèñòåìà íàñ³ííèöòâà ïîëüîâèõ êóëüòóð

Система насінництва — комплекс взаємопов’язаних організацій-

них, наукових й агротехнічних заходів, спрямованих на забезпе-

чення виробництва й реалізації високоякісного насіння садивного

матеріалу сільськогосподарських рослин для забезпечення потреб

товаровиробників та державного резервного фонду. Система насін-

ництва прогнозує організацію виробництва сортового насіння.

16.1. Система насінництва зернових культур

До 1976 р. в Україні діяла система насінництва зернових куль-

тур, затверджена постановою Уряду в 1960 р. Відповідно до цієї сис-

теми елітне насіння або І репродукції з науково-дослідних установ

та навчально-дослідних господарств сільськогосподарських вищих

навчальних закладів (ВНЗ) і технікумів надходило безпосередньо в

господарства, де воно розмножувалося на ділянці розмноження і на

насінній ділянці. На товарних посівах вирощували ІІІ – ІV і V ре-

продукції.

Україна була першою республікою колишнього СРСР, де було

прийнято рішення про вдосконалення системи насінництва зер-

нових культур з організацією її за внутрішньорайонним принципом

та переведенням на промислову основу.

Розглянемо систему промислового насінництва зернових культур

(рис. 16.1).

Науково-дослідні установи, оригінальне насіння

Науково-дослідні установи,

оригінальне насіння і еліта

Елітно-насінницькі господарства, еліта

Насінницькі господарства,

виробництво насіння І репродукції

Насіннєобробні заводи,

комплексні пункти оброблення насіння

Господарства

—

виробники товарного насіння

Рис. 16.1. Система насінництва зернових культур

Оригінатори нових сортів забезпечують вихідним насіннєвим

матеріалом районованих і перспективних сортів дослідно-виробни-

чі господарства науково-дослідних установ та навчально-дослідні

339