Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин

Подождите немного. Документ загружается.

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Як зазначалося, врожай картоплі зумовлюється не лише кількіс-

тю репродукцій, а й ґрунтово-кліматичними, агротехнічними і фіто-

санітарними умовами вирощування насіннєвого матеріалу.

Основними вимогами при сортооновленні мають бути стовідсот-

кова або наближена до неї сортова чистота, відсутність ураження

хворобами, високі посівні та врожайні властивості. Встановлення

єдиних строків для різних сортів і для всіх господарств зони супере-

чить біологічним властивостям та мінливості сортів.

16.7. Система насінництва цукрових буряків

Система насінництва цукрових буряків передбачає виведення,

розмноження і постійне підтримання високих властивостей сортів-

популяцій та гібридів F

селекційними станціями-оригінаторами:

 забезпечення елітно-насінницьких господарств насінням су-

переліти;

 вирощування насіння І репродукції в насінницьких господар-

ствах;

 підготовку насіння на насінницьких заводах;

 забезпечення насінням сортів-популяцій І репродукції та ЧС-

гібридів F

бурякосійних господарств через насіннєві заводи;

 безперервне сортовипробування.

У зв’язку з паралельним використанням у виробництві гетерози-

сного насіння F

ЧС-гібридів і насіння І репродукції сортів-попу-

ляцій у сучасній системі насінництва застосовують дві схеми насін-

ництва (табл. 16.2).

Інститут цукрових буряків та його дослідно-селекційні станції

(Білоцерківська, Верхняцька, Веселоподолянська, Іванівська, Ула-

дівська, Ялтушківська та філіал ІЦБ) вирощують та реалізують ба-

тьківські компоненти (базові лінії) гібридів.

Гібридне насіння (F

) на ліцензійній основі вирощують дослідні

господарства Інституту цукрових буряків та спеціалізовані насін-

ницькі господарства, атестовані селекційним центром ІЦБ згідно з

Реєстром виробників насіння.

Передпосівна підготовка фабричного насіння здійснюється на

Тростянецькому (АТ «Ворскла»), Вінницькому, Лебединському та

Буринському насіннєвих заводах, де його очищають, калібрують, за

потреби дражують, інкрустують, обробляють захисно-стимулюваль-

ними речовинами, доводять до відповідних посівних кондицій і ре-

алізують бурякосійним господарствам для фабричних посівів.

В Україні насінництво цукрових буряків ведеться двома спосо-

бами: висадковим і безвисадковим. У виробництві насіння І репро-

дукції безвисадковим способом вирощують лише близько 5 % буряків.

350

Ðîçä³ë 16. Ñèñòåìà íàñ³ííèöòâà ïîëüîâèõ êóëüòóð

Таблиця 16.2. Схеми насінництва цукрових буряків (М.В. Роїк, 2001)

Рік Категорія Установа

Схема насінництва ЧС-гібридів

1-й Репродукційний посів батьківських компо-

нентів

Селекційні установи —

оригінатори гібридів

2-й Вирощування базисного насіння Селекційні установи —

оригінатори гібридів

3-й Маточний посів базисного насіння Насінницькі господар-

ства

4-й

Вирощування гібридного F

(фабричного)

насіння

Насінницькі господар-

ства

Схема насінництва сортів-популяцій

1-й Вирощування коренеплодів у селекційно-

му розсаднику

Селекційні станції

2-й Вирощування насінників супереліти Селекційні станції

3-й Закладання репродукційних посівів насін-

ням супереліти

Дослідні господарства

4-й Вирощування насінників еліти Дослідні господарства

5-й Маточні посіви насінням еліти Насінницькі господар-

ства

6-й Вирощування насінників І репродукції

(фабричне насіння)

Насінницькі господар-

ства

Виведенням нових сортів та гібридів і поліпшенням цінних гос-

подарських ознак займаються Інститут цукрових буряків, зазначені

вище науково-дослідні установи.

Державний контроль якості вирощеного, підготовленого і відпу-

щеного для висівання насіння здійснюють Українська державна

насіннєва інспекція, спеціалізовані лабораторії та державні районні

насінницькі інспекції.

Спеціалісти інспекції контролюють додержання суб’єктами на-

сінництва методичних і технологічних вимог; дають вказівки щодо

недопущення порушень у веденні насінництва, знайомляться з до-

кументацією з насінництва; контролюють проведення апробації по-

сівів, якість підготовленого до реалізації насіння; мають право забо-

роняти реалізацію будь-якого насіннєвого матеріалу, якщо під час

перевірки виявлено невідповідність його якісних показників дер-

жавному стандарту.

Визнаним як насіннєвий вважається матеріал, який:

 належить до сорту (гібриду), що за наслідками Державного ви-

пробування занесений до Реєстру сортів рослин України або визна-

ний перспективним;

 за сортовою чистотою і посівними властивостями відповідає ви-

могам державного стандарту України.

351

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Належність насіннєвого матеріалу того чи іншого сорту (гібриду)

визначається сортовою документацією.

У разі невідповідності насіннєвого матеріалу вимогам державно-

го стандарту його вилучають із сортового насіння.

Власник насіння, який його реалізовує, повинен мати відповідні

документи, а саме: акт апробації, акт приймання насінників — ба-

зисних (еліти) і І репродукції (фабричних). Ці документи видаються

в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України.

Контрольні запитання і запитання

1. Суть системи насінництва. 2. У чому суть системи насінництва на промис-

ловій основі та щодо яких культур її застосовують? 3. Які системи насінництва

існують для основних сільськогосподарських культур?

352

Ðîçä³ë 17. Ñîðòîçàì³íà ³ ñîðòîîíîâëåííÿ

Розділ 17

СОРТОЗАМІНА І СОРТООНОВЛЕННЯ

17.1. Поняття про сортозаміну, її вплив

на врожайність сільськогосподарських культур

Насінництво нерозривно пов’язане з селекцією і своєю органі-

заційною структурою відображує рівень її розвитку й досягнуті ре-

зультати. Ця галузь є зв’язувальною ланкою між селекцією і вироб-

ництвом. Саме насінництво реалізує досягнення селекції вирощу-

ванням високоврожайного насіння нових сортів і впровадженням їх

у виробництво. Важливим завданням насінництва є виробництво

потрібної кількості високоякісного насіння, забезпечення швидших

сортозаміни і сортооновлення.

Сортозаміна — це повна заміна на виробничих посівах одного

сорту іншим сортом, занесеним до Реєстру. Здійснюється вона на

основі даних державного сортовипробування. Як правило, нові ре-

єстровані сорти істотно перевищують за врожайністю національні

стандарти. Новий сорт може бути занесений до Реєстру, якщо його

врожайність буде на рівні старого сорту, проте з кращими показни-

ками якості продукції (вміст білка, крохмалю, олії, цукру, волокна

тощо) або стійкості до хвороб і шкідників. Для наочності наведемо

дані врожайності по сортах, вперше занесених до Реєстру сортів ро-

слин України на 2004 р. (табл. 17.1).

Таблиця 17.1. Урожайність та інші цінні господарські

ознаки сортів

Сорт

Зона,

до якої

реко-

менду-

ється

сорт

Середня

урожай-

ність за

роки

випро-

буван-

ня, ц/га

Приріст

урожаю

порів-

няно з

сортом-

станда-

ртом,

ц/га

Мак-

си-

маль-

на

вро-

жай-

ність,

ц/га

Деякі цінні госпо-

дарські ознаки

Сорто-

власник

Озима пшениця

Миронів-

ська 65

Лісо-

степ і

Поліс-

ся

51,0

1,7–2,5

95,9

Середньостиглий,

загальна хлібопе-

карська оцінка —

3,9 бала, містить

27,3 клейковини,

належить до цін-

них пшениць

Миронівсь-

кий інсти-

тут пшени-

ці УААН

353

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Продовження табл. 17.1

Сорт

Зона,

до якої

реко-

менду-

ється

сорт

Середня

урожай-

ність за

роки

випро-

буван-

ня, ц/га

Приріст

урожаю

порів-

няно з

сортом-

стандар-

том,

ц/га

Мак-

си-

маль-

на

вро-

жай-

ність,

ц/га

Деякі цінні госпо-

дарські ознаки

Сорто-

власник

Ніконія

Степ 56,4

2,0–2,7

86,2

Середньостиглий,

загальна хлібопе-

карська оцінка —

4,1 бала, містить

13,5 % білка, 27,1

клейковини, на-

лежить до цінних

пшениць

Селекцій-

но-гене-

тичний

інститут

УААН

Перлина

Лісостепу

Лісо-

степ і

Поліс-

ся

51,4

6,3

80,2

Загальна хлібопе-

карська оцінка —

4 бала, містить

13,2 % білка, 28,4

клейковини, на-

лежить до цінних

пшениць

Білоцер-

ківська

дослідно-

селекцій-

на стан-

ція УЦБ

УААН

Харківсь-

ка-96

Лісо-

степ

54,5 — 72,5 Загальна хлібопе-

карська оцінка —

3,6 бала, містить

13,1 % сирого

протеїну, 27,7 %

клейковини, се-

редній за «силою»

сорт

Інститут

рослинни-

цтва УААН

Тритикале

Амфідип-

лоїд 52

Лісо-

степ

49,5

2,3

84,6

Середньостиглий,

вміст білка в зерні

11,1 %

Інститут

рослинни-

цтва УААН

АДМ-11 48,5 — 79,5 Середньостиглий,

вміст білка в зерні

12,2 %

Миронівсь-

кий інсти-

тут пшени-

ці УААН

Ячмінь ярий

Аскольд

Лісо-

степ і

Поліс-

ся

38,3–42,0 3,7–5,6 90,0

Середньостиглий,

інтенсивний,

має високі пивова-

рні властивості,

білка 11,4 – 11,7 %,

плівчастість 8 – 9,

екстрактивних

речовин — 78 –

79, крохмалю 58 –

61 %

Миронівсь-

кий інсти-

тут пшени-

ці УААН

354

Ðîçä³ë 17. Ñîðòîçàì³íà ³ ñîðòîîíîâëåííÿ

Продовження табл. 17.1

Сорт

Зона,

до якої

реко-

менду-

ється

сорт

Середня

урожай-

ність за

роки

випро-

буван-

ня, ц/га

Приріст

урожаю

порів-

няно з

сортом-

станда-

ртом,

ц/га

Мак-

си-

маль-

на

вро-

жай-

ність,

ц/га

Деякі цінні госпо-

дарські ознаки

Сорто-

власник

Гетьман

Лісо-

степ і

Поліс-

ся

40,9–44,7

3,7 80,0 Середньостиглий,

має високі пивова-

рні властивості,

містить білка 9,5 –

11,0 %, плівчастість

8 – 9, екстрактив-

ність речовин —

70 – 80 %, крохма-

лю 58 – 62 %

Селекцій-

но-гене-

тичний

інститут

УААН

Кукурудза

Титан 220

СВ

В усіх

зонах

73,8–86,9

1,9–7,5

140,8

Середньоранній

(ФАО 220), зерно

кремнисто-зубопо-

дібне, триліній-

ний, модифікова-

ний

Інститут фі-

зіології рос-

лин НАН,

Черкаська

ДСДС

УААН

Кадр 427

МВ

Степ

75,5

140,7

Простий гібрид,

середньостиглий

(ФАО 420), зерно

зубоподібне

ЗАТ Кар-

гілл Дніп-

ро — селек-

ція та на-

сінництво

Дніпров-

ський 473

СВ

Степ 51,5 1,7 134,5 Середньопізній

(ФАО 470), зерно

зубоподібне, три-

лінійний гібрид

Інститут

зернового

господарст-

ва УААН

Горох

Харківсь-

кий 320

Степ і

Лісо-

степ

25,0–25,5 — 60 Середньостиглий,

білка має 23,8 –

25,2 %

Інститут

рослин-

ництва

УААН

Беркут Лісо-

степ

31,7–43,4 — 55 Середньоранній,

білка має 23,7 –

26,6 %

Лугансь-

кий націо-

нальний

аграрний

університет

До реєстру сортів рослин України станом на 2002 р. занесено 525

сортів злакових, 85 — зернобобових, 61 — круп’яних, 132 — техніч-

них, 236 — технічно-олійних, 447 — кормових і 607 овочевих і баш-

танних культур та 100 картоплі. Всього в Реєстрі наведено 2398 сор-

тів сільськогосподарських культур, серед яких 1808, або 75 %, виве-

ли українські селекціонери. Крім того, занесено 384 сорти лікарсь-

ких, квітково-декоративних, лісових культур та шовкопряда.

355

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Науково обґрунтовані строки сортозаміни. Швидка сорто-

заміна — надійний шлях підвищення урожайності. Прискорене

впровадження нових сортів у виробництво безпосередньо залежить

від роботи всіх ланок насінництва, і навпаки, повільне здійснення

сортозаміни — показник незадовільної організації насінництва.

Сортозаміна здійснюється в міру занесення до Державного реєстру

нових сортів у найстисліші строки. Для цього з моменту реєстрації

нового сорту насінницька робота із старим сортом припиняється.

Насіння нових реєстрованих сортів установою-оригінатором пе-

редається іншим науково-дослідним установам, навчально-дослід-

ним господарствам для розмноження в зоні їх діяльності.

Загальновизнано, що сортозаміна має здійснюватися за 3 – 4 ро-

ки, щоб швидше реалізувати переваги нового сорту.

В економічно розвинених країнах накопичено досвід насінницт-

ва на промисловій основі, що забезпечує швидке розмноження кра-

щих сортів і високу якість насіння. Нові сорти зернових культур за-

ймають визначену зону за 3 – 4 роки і перебувають у виробництві

лише 5 років, після чого замінюються більш гідними сортами.

Підвищення коефіцієнта розмноження насіння — шлях до

прискорення сортозаміни. Головним показником роботи системи

насінництва нині стає швидкість впровадження нових сортів у ви-

робництво. Вона характеризується коефіцієнтом розмноження на-

сіння.

Селекціонери розробили способи прискореного розмноження на-

сіння на початкових етапах впровадження нових сортів у вироб-

ництво. П.П. Лук’яненко ще в 50-х роках ХХ ст. показав можливість

розмноження нових сортів інтенсивного типу з високим ко-

ефіцієнтом розмноження, який досягав 200 і більше.

У 60-х роках ХХ ст. для прискореного розмноження і впрова-

дження у виробництво нового сорту озимої пшениці Миронівсь-

ка 808 В.М. Ремесло рекомендував для підвищення коефіцієнта роз-

множення знижувати норму висівання насіння до 50 кг/га і сіяти

стрічковим способом. Якщо цей сорт у рік його районування (1963)

займав тільки 12,5 тис. га, то в 1968 р. — уже понад 7 млн га.

Коефіцієнт розмноження — це відношення кількості одержано-

го насіння до висіяного. У перші роки занесення сорту до Реєстру

цей коефіцієнт високий, а при подальшому використанні його у ви-

робництві знижується.

Головна причина цього полягає в тому, що вже в перші роки за-

несення сорту до Реєстру значна кількість насіння призначається

на товарні потреби, а не використовується повністю на насіння.

Щоб прискорити впровадження нових сортів, потрібно у перші

2 роки весь урожай насіння використовувати виключно для розмно-

356

Ðîçä³ë 17. Ñîðòîçàì³íà ³ ñîðòîîíîâëåííÿ

ження. Вирощене насіння нових сортів слід передавати якомога бі-

льшій кількості господарств для розмноження.

Підвищенню коефіцієнта розмноження і прискоренню впро-

вадження у виробництво нових сортів сприяє удосконалення спеці-

алізації насінницьких господарств. Можливі міжгосподарська спе-

ціалізація і кооперація, а також організація систем і фірм з вироб-

ництва й реалізації сортового насіння.

17.2. Строки сортооновлення та врожайність

сільськогосподарських культур

У нових сортів упродовж виробничого використання з часом можуть

погіршуватися господарські ознаки і біологічні властивості, що зумов-

люється механічним і біологічним засміченням, розщепленням, по-

явою мутантів, збільшенням ураження рослин хворобами, які переда-

ються через насіння, екологічною депресією. Урожайні та сортові влас-

тивості насіння також знижуються внаслідок порушення насінницької

агротехніки. Тому виникає потреба проводити сортооновлення.

Сортооновлення — це заміна сортового насіння в господарст-

вах насінням цих самих сортів, але вищих репродукцій.

Сортооновлення в товарних господарствах проводиться елітою

або І репродукцією в певні строки, прийняті науково-дослідною

установою в зоні її діяльності.

Для систематичного сортооновлення ще в 1932 р. було встанов-

лено порядок виробництва і сортооновлення сортового насіння: ви-

робництво насіння І репродукції здійснювалося на полях розмно-

ження селекстанцій; насіння II репродукції вирощувалося на полях

насінницьких радгоспів «Сортнасіннєтресту»; виробництво насіння

III репродукції — на полях насінницьких колгоспів; на товарні по-

сіви надходило насіння IV репродукції. Проте систематичне сорто-

оновлення по зернових культурах почалося лише в 1937 р. після

ухвалення урядом постанови, якою передбачалося проводити сорто-

оновлення раз на 4 роки.

Це пов’язано з неправильним уявленням про вплив репродукцій

на врожайні властивості насіння. Панував погляд про «старіння»,

«виродження» сортів і потребу проведення періодичного сортоонов-

лення у заздалегідь визначені короткі строки для запобігання нега-

тивній дії цих явищ. Ці уявлення, як зазначає Г.В. Гуляєв, вияви-

лися надзвичайно живучими, стали своєрідною догмою насін-

ництва, хоча і не мали під собою ні теоретичної, ні експерименталь-

ної основи.

Л.П. Максимчук, проаналізувавши дані сортодільниць і дослід-

них станцій України з випробовування насіння еліти і наступних

357

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

репродукцій, дійшов висновку, що елітне насіння зернових та зер-

нобобових культур не завжди за врожайністю перевищує насіння

нижчих репродукцій.

П.П. Лук’яненко встановив, що відмінність в урожайності насін-

ня еліти і кожної наступної репродукції зменшувалася при випро-

буванні його за однакових умов. Так, якщо насіння III репродукції,

вирощене в господарствах, поступалося за врожайністю еліті на

6,4 – 13,4 %, то насіння IV репродукції, вирощене за тих самих умов,

що й насіння еліти (поля Краснодарського НДІСГ), – тільки на

4,3 – 8,7 %, а V репродукції — на 2,3 – 2,5 %. Насіння VI репродукції

озимої пшениці Безоста 1 давало врожай, що дорівнював урожаю

еліти.

Прямої залежності врожайності від репродукції насіння не вста-

новлено в дослідах з горохом, ярою пшеницею, вівсом, ячменем

(Л.А. Бурденюк, В.Е. Росенкова, М.А. Мороз, С.П. Васильківський).

Цей висновок підтверджують дослідження колишнього Білоцерків-

ського сільськогосподарського інституту (табл. 17.2). Вони свідчать,

що насіння IV – VII репродукцій не поступалося за врожайністю

насінню еліти — III репродукції і залежало від погодних умов.

Таблиця 17.2. Урожайність зерна ячменю залежно від репродукції

висіяного насіння

Репродукція насіння Урожайність, ц/га

Рік Рік

1970 1971 1972 1973 1970 1971 1972 1973

Супер-

еліта

Еліта

III

Еліта

III

Еліта

VII

29,9

28,7

29,5

27,4

35,9

35,8

35,6

34,5

38,7

40,1

40,2

39,9

24,5

25,2

25,4

25,3

Вирощування насіння зернових культур за умов високої куль-

тури насінництва сприяє збереженню його врожайних властивостей

упродовж багатьох років. Низький рівень організації насінництва

призводить до втрат посівних і врожайних властивостей насіння

вже в перших репродукціях.

Строки сортооновлення мають встановлюватися залежно від при-

йнятої системи насінництва і можливостей науково-дослідних уста-

нов із забезпечення потрібною кількістю елітного насіння зони своєї

діяльності.

У багатьох високорозвинених країнах у системі промислового на-

сінництва всі виробничі площі щороку засіваються насінням, одер-

жаним від спеціалізованих насінницьких фірм, тобто насіння щоро-

ку оновлюється. Таке сортооновлення не обов’язково проводити тіль-

358

Ðîçä³ë 17. Ñîðòîçàì³íà ³ ñîðòîîíîâëåííÿ

тільки насінням еліти або I репродукції. Головними вимогами до

насіння при сортооновленні мають бути: 100%-ва сортова чистота;

посівні властивості не нижче за перший клас; високі фізичні й уро-

жайні властивості.

Встановлення єдиних строків сортооновлення насіння для всіх

господарств зони суперечить суті мінливості сорту. Строки сортоонов-

лення мають визначатися рівнем організації насінництва на основі

даних апробації. За такого підходу до сортооновлення насіння од-

них і тих самих сортів зернових культур можна використовувати

навіть до VII репродукції в одному районі зони, а в іншому слід за-

мінювати вже після III – IV репродукцій.

На відміну від зернових культур сортооновлення картоплі має

свої особливості. Тут періодичність сортооновлення встановлюється

залежно від поширення вірусної інфекції та швидкості погіршення

насінних властивостей бульб при репродукуванні за несприятливих

природно-кліматичних умов.

У дослідах колишнього Білоцерківського сільськогосподарського

інституту (М.Я. Молоцький, І.С. Кривенко) встановлено, що якість

насіння картоплі знижується з кожною наступною репродукцією.

Чим нижча репродукція, тим більше знижується врожайність. Про-

те цей процес залежить від сорту (табл. 17.3).

Таблиця 17.3. Урожайність картоплі залежно від сорту і репродукції

Гатчинська Невська Гарт Зов

Репро-

дукція

ц/га % ц/га % ц/га % ц/га %

Еліта

(конт-

роль)

354

100

340

100

260

100

330

100

I 323 91 305 89 226 84 309 93

II 287 81 263 77 185 71 260 79

III 246 70 226 66 151 58 218 66

IV 246 81 263 77 185 71 260 79

V 203 57 136 40 93 36 125 38

Аналіз даних свідчить про те, що незалежно від сорту з кожною

наступною репродукцією врожайність знижується. Порівняно з елі-

тою врожайність I репродукції знизилася на 21 – 35 ц/га, або на

7 – 16 %, II — відповідно на 66 – 77 і 19 – 30, III — на 108 – 114 і

30 – 42, IV — на 140 – 178 і 40 – 55, V — на 151 – 205 ц/га і 43 – 64 %.

У деяких перехреснозапильних культур (соняшник, цукрові бу-

ряки) низка важливих цінних господарських ознак (високий вміст

олії, цукру) не є біологічно необхідними для рослин, тому за цими

показниками їх насіння з кожною наступною репродукцією, навіть

при вирощуванні на високому агрофоні, може погіршуватися. Отже,

359