Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин

Подождите немного. Документ загружается.

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Для одержання проростків завдовжки 1,5 – 2,0 см у Франції

практикують пророщування бульб сортів, які повільно проростають,

за 4 – 6 тижнів до садіння при

18 – 20 °С.

ають, сортують за фракціями й розміщують у ка-

гат

діння.

значною мірою стимулює

пр

оланіну, поліфенолів та інших ре-

чов

и загниванню висаджених бульб, ураженню па-

рос

що й на товарних посівах.

дін

хов

глибині 10 см 6 – 8 °С і повній спі-

лості ґрунту.

В Україні найпоширенішими способами є прогрівання та про-

рощування садивного матеріалу на відкритих майданчиках, у кон-

тейнерах, рідше — у сховищах.

Бульби перебир

ах або розкладають тонким шаром на відкритих майданчиках

для прогрівання впродовж двох тижнів. Кагати вкривають на ніч

тонким шаром соломи або плівкою. Застосовують також прогрівання

бульб за температури 12 – 14 °С упродовж двох тижнів безпосеред-

ньо у сховищах.

Згідно з рекомендаціями Інституту картоплярства УААН прогрі-

ті бульби повинні мати проростки, не довші за 1 см, а ще краще —

лише пробуджені вічка. У такому стані вони найпридатніші для

механізованого са

Під дією тепла й світла при пророщуванні в бульбах активі-

зуються ферменти, підвищується концентрація розчинних пожив-

них речовин у зоні розміщення вічок, що

оростання, прискорює подальший розвиток проростків і рослин.

При прогріванні бульб і пробудженні вічок, особливо на світлі, в

них різко збільшується вміст с

ин. Тому такі бульби менше уражуються хворобами в ґрунті.

Завдяки прогріванню та пророщуванню бульб вирощені з них

рослини швидше розвиваються, характеризуються вищою фізіоло-

гічною стиглістю в період масового льоту попелиць, що підвищує їх

стійкість до ураження вірусами.

Щоб запобігт

тків ризоктоніозом, а також ураженню нового врожаю фіто-

фторозом, паршею та іншими інфекціями, що зимували в садивних

бульбах, перед садінням їх протруюють тими самими препаратами і

в тій самій концентрації,

Строки та способи садіння на насіннєвих посівах — відпові-

дальний технологічний процес. У різних ґрунтово-кліматичних зо-

нах строки садіння картоплі неоднакові. Дослідженнями Інституту

картоплярства УААН встановлено, що оптимальна тривалість са

ня на насіннєвих посівах становить 6 – 8 діб. Запізнення із са-

дінням призводить до зниження врожаю в усіх зонах України. Ви-

бираючи оптимальний строк садіння, незалежно від зони слід ура

увати весняні погодні умови, тип ґрунту та біологічні особливості

сорту.

Оптимальні строки садіння насіннєвої картоплі настають при до-

сягненні температури ґрунту на

430

Ðîçä³ë 19. Òåõíîëîã³ÿ âèðîùóâàííÿ ³ ï³ñëÿçáèðàëüíå îáðîáëåííÿ íàñ³ííÿ …

На Поліссі прогресивним є гребеневий спосіб садіння. У Лісо-

степу й Степу доцільно застосовувати напівгребеневий спосіб. Пере-

ваги його полягають у полегшенні збирання врожаю і зменшенні

травмування бульб при використанні картоплезбиральних ком-

байнів на ґрунтах важкого механічного складу. На

таких ґрунтах

гребені нарізують восени. Загортають бульби при садінні неглибоко,

на 5 – 6 см від верхівки гребеня до бульби, що забезпечує ефективну

профілактику захворювання бульб на ризоктоніоз.

Густота садіння на насіннєвих посівах істотно впливає не тіль-

ки на врожай та вихід насіннєвих бульб, а й на якість насіннєвого

матеріалу.

Густота садіння значною мірою залежить від родючості ґрунту,

забезпеченості рослин водою, біологічних особливостей сорту, розмі-

ру

бульб та їх стеблоутворювальної здатності. У практичному насін-

ництві оптимальною кількістю кущів на гектарі у період збирання

врожаю на Поліссі є 65 – 70 тис., у Лісостепу — 60, Степу — 50 тис.

при

ширині міжрядь 70 см.

Залежно від маси садивного матеріалу норму садіння на 1 га

диференціюють: при масі бульби 25 – 50 г висаджують 60 – 70 тис.,

при 50 – 80 г — 60 – 65 тис., при 80 – 100 г — 55 – 60 тис. бульб.

Ураховуючи, що польова схожість бульб становить 90 – 95 %, а під

час вегетації пошкоджується і гине 3 – 5 тис. рослин, норму садіння

відповідно збільшують.

Науково обґрунтовану норму садіння ще встановлюють, виходячи

із стеблоутворювальної

здатності бульб і оптимального стеблостою

на одиниці площі. Біологічно обґрунтована фотосинтезуюча поверх-

ня становить близько 40 – 50 тис. м/га. Ця площа може бути сфор-

мов

ана такою кількістю стебел на гектарі: у ранньостиглих сортів —

300 – 350 тис., середньоранніх — 250 – 300, середньостиглих —

200 – 250, пізньостиглих — 150 – 200 тис.

У кожного сорту залежно від зони і рівня агротехніки є свій оп-

тимальний стеблостій. За оптимальним стеблостоєм бульби будь-

якої фракції дають однаковий урожай. При цьому дрібні бульби ви-

сад

жують загущено, а великі — розріджено (М Я. Молоцький).

Догляд за посівами передбачає такі самі операції, що й при

вирощуванні товарної картоплі. Залежно від зональних особливос-

тей, механічного складу і фізичного стану ґрунту, погодних умов, за-

бур’яненості та інших чинників знаряддя та окремі технологічні

заходи визначають диференційовано.

Сортові та фітопатологічні прочищення є обов’язковим захо-

дом збереження і поліпшення властивостей бульб при вирощуванні

садивного матеріалу. При цьому видаляють рослини, уражені хво-

робами, з ознаками виродження, відсталі в рості, а також домішки

431

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

інших сортів. Упродовж вегетації на насіннєвих посівах проводять

2 – 3 сортові і фітопатологічні прочищення.

Перше прочищення проводять, коли рослини досягають висоти

15 – 20 см. У цей час на них добре виявл

яються ознаки ураження

вір

ізня-

ти

хімічним (десикація) та

ком

чинають після утворення на бульбах міцної

шк

збе

усними хворобами (зморшкувата і смугаста мозаїка, скручування

листя), а також чорною ніжкою. Уражені рослини викопують і виво-

зять з поля. Друге прочищення проводять у період масового цвітін-

ня. Видаляють домішки інших сортів, які в цю фазу добре розр

. Викопують також рослини із симптомами ураження хворобами,

що не виявлені при першому прочищенні. Третє прочищення здійс-

нюють перед знищенням картоплиння. Видаляють рослини, ураже-

ні кільцевою гниллю та іншими хворобами. Після кожного прочи-

щення складають акт.

Збирання насіннєвої картоплі має дві істотні особливості. По-

перше, всі операції слід виконувати так, щоб запобігти травму-

ванню бульб і зберегти їх посівні властивості. По-друге, збирання,

особливо ранніх і середньостиглих сортів, проводять до повного від-

мирання картоплиння. Знищують картоплиння при фізіологічній

зрілості бульб механічним (скошуванням),

бінованим способами.

При ураженні рослин фітофторозом ефективним способом зни-

щення картоплиння є десикація. Для цього широко застосовують

хлорат магнію (20 – 30 кг/га) або реглон (3 – 5 кг/га). Посіви об-

робляють хлоратом магнію за 10 – 12 діб до збирання бульб.

При комбінованому способі картоплиння скошують, а потім за-

лишки стебел і листя обробляють хімічними препаратами.

У США, Нідерландах, Франції та інших країнах застосовують вог-

неву десикацію, при якій повніше і швидше знищуються кар-

топлиння, патогенна мікрофлора і шкідники на бадиллі.

Копати картоплю по

ірки, як правило, через 12 – 18 діб після знищення бадилля.

Картоплю різних сортів і репродукцій копають окремо, не допус-

каючи змішування.

Збирання насіннєвої картоплі потрібно закінчувати за темпе-

ратури ґрунту не нижче ніж 10 °С. За нижчої температури збільшу-

ється травмування бульб. Зібрані бульби витримують 15 – 20 діб у

кагатах, після чого їх сор

тують. Пошкоджені механічно, уражені

хворобами, нетипові за формами видаляють, а повноцінні закла-

дають на зберігання.

Зберігають картоплю в кагатах та картоплесховищах (у засіках

або контейнерах) за температури 2 – 4 °С. Перед закладан

ням на

рігання насіннєвої картоплі проводять аналіз кожної партії

бульб і складають акт.

432

Ðîçä³ë 19. Òåõíîëîã³ÿ âèðîùóâàííÿ ³ ï³ñëÿçáèðàëüíå îáðîáëåííÿ íàñ³ííÿ …

Закладену на зберігання насіннєву картоплю обліковують по

кожному кагату, засіці чи секції контейнерів у картоплесховищі за

кількістю і призначенням окремо по сортах, репродукціях

і класах.

Об

лік ведуть у «Журналі зберігання насіннєвої картоплі», «Журналі

реєстрації відпущеної сортової картоплі» та у «Відомостях обліку

результатів зберігання насіннєвої картоплі».

Контрольні запитання і завдання

1. Які елементи технології є обов’язковими при вирощуванні якісного насін-

ня зернових культур? 2. Вкажіть на особливості в технології вирощування на-

сіння кукурудзи. 3. Які технологічні елементи слід застосовувати в насінництві

багаторічних трав? 4. Відмінності в технологіях вирощування насіння сортів і

гібридів цукрових буряків? 5. Як виростити здоровий садивний матеріал картоп-

лі?

433

6. Які технологічні процеси здійснюють за післязбирального оброблення

насіння і його зберігання?

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Розділ 20

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ І ДЕРЖАВНИЙ

КОНТРОЛЬ У НАСІННИЦТВІ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР

Серед заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільсь-

когосподарських культур, важливе значення в системі насінництва

має контроль за сортовими і посівними властивостями насіння. За

умов перебудови економічних відносин, з розвитком багатоукладних

форм господарювання проблема виробництва високоякісного насін-

ня стає ще гострішою, а контроль за його якістю залишається акту-

альним. Звичайно його форми змінюватимуться, проте цілі залиша-

тимуться такими самими.

Ведення сучасного насінництва на науковій основі в Україні ґру-

нтується на суворому дотриманні вимог, передбачених у трьох гру-

пах взаємозв’язаних нормативно-технічних документів: державних і

міждержавних стандартах на сортові й посівні властивості насіння,

на методи визначення посівних властивостей насіння та інструкції з

апробації сортових посівів.

В усіх ланках насінницької роботи — господарствах, науково-

дослідних установах, хлібоприймальних підприємствах — постійно

здійснюється внутрішньогосподарський і державний контроль.

20.1. Методи контролю у насінництві

Внутрішньогосподарський контроль передбачає дотримання

правил розмноження сортового насіння, ведення документації в ме-

жах господарства. Головне завдання контролю полягає у забезпечен-

ні правильної організації комплексу заходів щодо виробництва сор-

тового насіння, що має відповідати вимогам стандарту, а також уне-

можливлювати механічне й біологічне засмічення в період вегетації та

під час збирання, транспортування, очищення і зберігання насіння.

Внутрішньогосподарський контроль здійснюють агрономічний

персонал і керівники господарств, фермери та інші господарі, які

вирощують або заготовляють насіння. Кожне господарство має га-

рантувати відповідність сортових і посівних властивостей насіння

показникам, зазначеним у документах.

Документи оформляють за єдиним зразком, згідно з вимогами

інструкції та стандартів, під методичним керівництвом і контролем

Державної насіннєвої інспекції, тобто внутрішньогосподарський

контроль безпосередньо пов’язаний з державним.

434

Ðîçä³ë 20. Âíóòð³øíüîãîñïîäàðñüêèé ³ äåðæàâíèé êîíòðîëü ó íàñ³ííèöòâ³…

Державний сортовий і насіннєвий контроль здійснюють

державні насіннєві інспекції. Організовану державну систему конт-

ролю за вирощуванням сортового насіння в Україні було створено в

1921 р. Подальший розвиток насіннєвого контролю характеризуєть-

ся постійно зростаючим підвищенням вимог до якості сортового на-

сіння, пошуками найдієвіших організаційних форм цієї служби.

З 1965 по 1968 рр. усі контрольно-насіннєві лабораторії реор-

ганізовано в державні насіннєві інспекції. В Україні служба дер-

жавного контролю охоплює державну, обласні, районні насіннєві

інспекції.

Сортовий контроль є науково обґрунтованою системою заходів,

спрямованих на збереження типових для реєстрованих сортів сіль-

ськогосподарських культур морфологічних, біологічних і цінних гос-

подарських ознак і властивостей.

Одним з основних видів сортового контролю є апробація (від лат.

aprobacio — визначення, ухвалення). У сортовому контролі є два

види апробації: польова й комірна.

Польова апробація — це контроль сортової чистоти чи типовос-

ті сортових і гібридних посівів сільськогосподарських культур.

Комірна апробація означає контроль сортових властивостей

деяких культур, який проводять у насіннєсховищах. Він доповнює

польову апробацію й польове обстеження і полягає у перевірці на-

сіння на сортову чистоту або типовість, ураженість хворобами і по-

шкодженість шкідниками.

Апробацію здійснюють згідно з чинною Інструкцією з апробації

сортових посівів. У більшості країн, як і в Україні, апробацію прово-

дять без відбору апробаційного снопа. У деяких країнах (Канада,

Румунія) сортову чистоту визначають лабораторними методами.

Для визначення видової належності насіння, а також ступеня

чоловічої стерильності у стерильних аналогів ліній, сортів, простих

міжлінійних гібридів використовують метод ґрунтового конт-

ролю — висівання насіння в полі, спостереження за розвитком рос-

лин, аналіз їх після збирання, встановлення сортової чистоти.

Після проведеної апробації сортове насіння може засмічуватися

під час збирання, очищення, зберігання. Тоді виникає потреба у

проведенні лабораторно-сортового контролю. Його здійснюють

за допомогою аналізу насіння і проростків у лабораторіях держав-

них насіннєвих інспекцій.

Насіннєвий контроль полягає у проведенні системи заходів

щодо контролю за посівними властивостями насіння сільськогоспо-

дарських культур у процесі його виробництва, заготівлі, зберігання

й реалізації.

Усі показники посівних властивостей насіння (чистота, енергія

проростання, лабораторна схожість, маса 1000 насінин, вологість то-

435

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

що) визначають у лабораторіях державних насіннєвих інспекцій

відповідно до методики і вимог стандартів, які регламентують ви-

моги до насіннєвого матеріалу.

20.2. Польова апробація та реєстрація сортових

посівів, методика і техніка їх виконання

Польова апробація — це визначення справжності сорту, при-

датності сортових і гібридних посівів для використання урожаю з

них на насіння.

Одночасно з оцінюванням сортових властивостей посівів визна-

чають засміченість їх важковідокремлюваними культурними рос-

линами і бур’янами, в тому числі карантинними, злісними й отруй-

ними, ступінь ураження хворобами і пошкодження шкідниками.

Апробації підлягають усі сортові посіви в дослідних господарст-

вах науково-дослідних установ, навчально-дослідних господарствах

аграрних навчальних закладів, спеціалізованих насінницьких та

інших господарствах, якщо зібраний урожай використовують на на-

сіння. Це стосується посівів та сортів і гібридів, внесених до Реєстру

сортів рослин України, а також тих, що проходять виробниче випро-

бування.

Польову апробацію проводять:

а) у дослідних господарствах науково-дослідних установ і навча-

льно-дослідних господарствах навчальних закладів — комісії у

складі спеціалістів обласної та районних державних насіннєвих

інспекцій, співробітників відділу насінництва науково-дослідних

установ, селекціонерів відповідної культури у присутності пред-

ставників господарства. За потреби до комісії можуть залучатися

спеціалісти обласних і районних агроформувань, фітопатологи нау-

ково-дослідних установ, спеціалісти станцій захисту рослин;

б) у спеціалізованих насінницьких господарствах — комісії у

складі агронома насіннєвої інспекції, агрономів управління сільсь-

кого господарства у присутності агрономів господарства та предста-

вника організації — замовника насіння;

в) у реформованих та інших господарствах — агрономи цих гос-

подарств, а за їх відсутності — агрономи інших господарств чи орга-

нізацій, які мають спеціальну підготовку і відповідний документ;

г) реєструють посіви у цих господарствах агрономи цих самих го-

сподарств.

В апробації сортових посівів, урожай з яких заготовляють для

Державного насіннєвого страхового фонду, можуть брати участь аг-

рономи хлібоприймальних підприємств.

436

Ðîçä³ë 20. Âíóòð³øíüîãîñïîäàðñüêèé ³ äåðæàâíèé êîíòðîëü ó íàñ³ííèöòâ³…

Польову апробацію в елітно-насінницьких господарствах про-

водить комісія (представник наукової установи, обласної або район-

них державних насіннєвих інспекцій) разом з агрономами з на-

сінництва цих господарств, в інших господарствах — агрономи цих

або інших господарств. До проведення апробації залучаються агро-

номи, які пройшли спеціальну підготовку (20 – 30-денні курси) і

мають посвідчення апробатора, термін дії якого в певному районі

2 – 3 роки.

До апробації та реєстрації посівів проводять підготовчу роботу,

яка обов’язково охоплює такі заходи: перевірку наявності в госпо-

дарстві документів на висіяне сортове й гібридне насіння і, якщо їх

немає, проведення заходів щодо їх відновлення; встановлення, чи

не змішалося насіння апробованого сорту (гібрида) з насінням ін-

ших сортів, а також місця, площі посіву і попередника; огляд сорто-

вих посівів у натурі і, якщо є потреба, організацію (до апробації)

сортового й видового прополювання, видалення бур’янів; перевірку

дотримання просторової ізоляції між сортами (гібридами) перехрес-

нозапильних культур; визначення меж кожного поля, яке підлягає

апробації, і планування ліній проходу для візуального оцінювання

рослин у полі.

В Україні з 1992 р. сортову чистоту посівів зернових та зернобо-

бових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса, тритикале, проса,

гречки, гороху, квасолі, сочевиці, нуту, вики) визначають без відбо-

ру апробаційних снопів.

Апробацію посівів проводять методом оковимірного (візуального)

оцінювання рослин у полі. Рослини елітних посівів аналізують по

двох діагоналях поля, а інших — по одній. Площа апробаційної ді-

лянки посіву не повинна перевищувати встановленого для апроба-

ції розміру (табл. 20.1).

Якщо площа посіву перевищує встановлений розмір, то її розби-

вають на кілька ділянок і на кожній з них проводять апробацію

окремо.

Апробатор, проходячи по найдовшій діагоналі поля, через одна-

кові інтервали в установленій для кожної культури кількості пунк-

тів (через 50 – 150 м) аналізує рослини на пні. Аналізуючи рослини

у полі, апробатор оковимірно визначає ступінь засміченості посіву і

наявність карантинних бур’янів.

Ступінь загальної засміченості бур’янами визначають за шка-

лою: 0 — повна відсутність засміченості; 1 — незначна засміченість;

2 — середня; 3 — сильна засміченість.

437

×àñòèíà ²². Íàñ³ííèöòâî

Таблиця 20.1. Нормативні вимоги до апробації посівів зернових

і зернобобових культур

Культура

Фаза розвитку

під час апробації

Гранич-

на пло-

ща для

огляду

рослин,

га

Кіль-

кість

пунктів

для

огляду

рослин

(не мен-

ше)

Кількість

рослин,

стебел,

огляну-

тих на

всій

площі

(не мен-

ше)

Норми

просто-

рової

ізоляції

(не мен-

ше), м

Пшениця,

ячмінь, овес

На початку воскової

стиглості

150

100

1500

Тритикале Воскова стиглість 450 100 1500 150

Просо Після появи забарв-

лення квіткових плі-

вок у верхній частині

волоті

350

100

1500 —

Жито Не раніше від молоч-

ної стиглості

450

100

500

200

Рис Початок повної стиг-

лості (при появі за-

барвлення квіткових

плівок і зерна)

100

1500 —

Горох Дозрівання нижніх

бобів у основної маси

рослин

200

250

—

Квасоля,

сочевиця,

нут, вика яра

Дозрівання нижніх

бобів у основної маси

рослин

100

250

—

Вика озима Те саме 100 50 250 200

Серадела Дозрівання нижніх

бобів у основної маси

рослин

100

250

200

Чина Те саме 100 50 250 200

Боби « 100 50 250 500

Люпин кор-

мовий білий і

жовтий

Початок цвітіння

100 50 250 200

Люпин вузь-

колистий кор-

мовий і гіркий

Те саме

100 50 250 —

Люпин бага-

торічний

100 50 250 500

Сорго зерно-

ве

Початок повної стиг-

лості насіння основ-

ної маси рослин

500

250**

Сорго цукро-

ве

Те саме

500

350**

Сорго віничне

50 50 500 500**

Гречка « 100 100 500 200

* Насіннєві посіви озимої твердої пшениці слід розміщувати не ближче як за 200

м від посівів м’якої.

** При розміщенні посівів на відкритій місцевості норма просторової ізоляції збі-

льшується вдвічі.

438

Ðîçä³ë 20. Âíóòð³øíüîãîñïîäàðñüêèé ³ äåðæàâíèé êîíòðîëü ó íàñ³ííèöòâ³…

20.3. Особливості апробації окремих культур

Пшениця, ячмінь, овес, просо, тритикале. Апробацію насін-

нєвих посівів для визначення сортової чистоти проводять на почат-

ку фази воскової стиглості.

В полі аналізують не менше ніж 1500

стебел у 150 пунктах. Максимально допустима площа апробаційної

ділянки проса становить 350 га, а решти культур — 450 га.

При аналізі рослин у кожному пункті виокремлюють такі групи

стебел: основного сорту апробованої культури; інших видів, різнови-

дів і сортів апробованої культури (сортові домішки); основної куль-

тури, уражені різними видами сажки; інших культурних рослин,

насіння яких важко відокремлюється від насіння апробованої куль-

тури; бур’янів, насіння яких важко відокремлюється від насіння ап-

робованої культури; злісних бур’янів; карантинних бур’янів; недо-

розвинені стебла основної культури (відповідно до Інструкції з ап-

робації сортових посівів).

До важковідокремлюваних культурних рослин належать: в ози-

мій пшениці — жито, ячмінь; у ячмені — пшениця, овес; у вівсі —

ячмінь, жито; у тритикале — пшениця, жито, ячмінь.

Бур’яни з важковідокремлюваним насінням: в озимій пшениці —

гречка витка, гречка татарська, пажитниця п’янка, кукіль звичай-

ний; у житі — стоколос житній, у ячмені та вівсі — вівсюг зви-

чайний, гречка витка, софора товстоплідна, в просі — амброзія по-

линолиста, мишій сизий, плоскуха звичайна, гірчиця польова.

Злісними бур’янами є осот польовий, берізка польова, молочай

польовий, пирій, вівсюги тощо.

Карантинні бур’яни — всі види амброзії, повитиця, гірчак пов-

зучий, паслін колючий, ремерія відігнута, кропива конопляна, ло-

бода Берладье, солянка (курай), полин Сіверса, молочай зубчастий,

сорго алепське (гумай) тощо.

Отруйні бур’яни — триходесма сива і геліотроп опушеноплідний.

Сортову чистоту визначають (у відсотках) за співвідношенням

кількості плодоносних стебел основного сорту до загальної кількості

розвинених стебел апробованої культури.

Ураження посіву сажкою визначають (у відсотках) по кожному її

виду окремо і обчислюють за співвідношенням рослин до всіх роз-

винених стебел основної культури (включаючи й стебла, уражені

сажкою).

Засміченість посіву важковідокремлюваними культурними рос-

линами й бур’янами встановлюють (у відсотках) за відношенням

кількості стебел кожної з цих груп до загальної кількості продук-

тивних стебел основної культури, в тому числі стебел визначеної

групи, за винятком стебел, уражених сажкою.

439