Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
241
Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації
15. Дайте загальну характеристику гіпотези Ж. Піаже про стадії
інтелектуального розвитку дитини.
16. Назвіть основні стадії розвитку інтелекту за Ж. Піаже.
17. Чому стадії інтелектуального розвитку, за Ж. Піаже, мож?
на розглядати як стадії психічного розвитку в цілому?
18. Назвіть відомі Вам класифікації вікової періодизації людини.
19. Які три групи вікової періодизації виділяв Л.С. Виготський?
20. Які Вам відомі періодизації розвитку людини, що побудо?
вані на основі зовнішнього критерію?
21. На основі яких критеріїв побудовано вікові періодизації
Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, Д.І. Фельдштейна?
22. Яке значення, на Ваш погляд, для психологічної науки має
теорія стадійного розвитку особистості, яку створив З. Фрейд?
23. В чому сутність психосоціальної теорії Е. Еріксона? В чому
полягають відмінності в розумінні стадійного розвитку людини між
теорією З. Фрейда і Е. Еріксона?
24. Назвіть основні положення культурно?історичної теорії
Л.С. Виготського.
25. В чому сутність теорії стадійності соціалізації особистості,
основою якої є культурно?історична теорія?
26. Що лежить в основі вікових новоутворень за Л.С. Виготським?
27. Яку роль в теорії соціалізації відіграє поняття “соціальна
ситуація розвитку”?
28. Які основні закономірності розвитку дитини визначив
Л.С. Виготський?
29. Назвіть вікові періоди розвитку особистості, які виділяє
Л.С. Виготський.
30. Дайте загальну характеристику вікової періодизації, яку
розроблено Д.Б. Ельконіним.
31. Дайте роз’яснення поняттям “дитина–річ”, “дитина–дорос?
лий”, “суспільний дорослий”, “суспільний предмет”, “людина?люди?
на”. Яку роль відіграє ця система категорій в теорії Д.Б. Ельконіна?
32. В чому сутність закону періодичності розвитку, сформу?
льованого Д.Б.Ельконіним?
33. Яку роль у розвитку людини відводить грі Д.Б. Ельконін?
242
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
34. Яке значення має теорія стадійності соціалізації для розу?
міння закономірностей формування особистості?
35. Наведіть приклади нерівномірності, хвилеподібності про?
цесу розвитку особистості.
36. Дайте визначення поняттю “критичний період” розвит?
ку людини.
37. Яке значення має психологічний вік людини у розв’язанні
кризового стану?
38. Порівняйте поняття: “критичний період розвитку”, “кризо?
вий стан”, “оптимальний період розвитку”, “сензитивний період”.
39. Яке значення для практики мають дослідження критично?
го періоду розвитку людини?
Література
1. Выготский Л.С. Проблемы развития психики. Собр.соч. в
6 т.– Т.З.– М., 1983.
2. Выготский Л.С. Детская психология. Собр. соч. в 6т. – Т.4. –
М., 1984.
3. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время лич?
ности. ? К., 1984.
4. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.
5. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка
от рождения до 17 лет. – М.: ПРАО, 1998.
6. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Избр. пис?
холог. труды. – М., 1988.
7. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, пробле?
мы. – М., 1996.
8. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка. – М.?Л., 1932.
9. Пиаже Ж. Избр. психол. труды. ? М., 1969.
10. Психологія життєвої кризи / Відпов ред. Т.М.Титаренко. –
К.: Агропромвидав України, 1998. – 348 с.
11. Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онто?
генезе. – М., 1989.
12. Флейвел Дж. Генетическая психология Жана Пиаже. – М., 1967.
13. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1989.
243
Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації
14. Эльконин Д.Б. Детская психология. – М., 1960.
15. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического раз?
вития в детском возрасте // Вопр. психологии. – 1971. – № 4.
16. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978.
17. Эриксон Э. Детство и общество. – СПб, 1996.
18. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М., 1996.
244
Глава 12. Сучасні теоретичні підходи
у вирішенні проблеми соціалізації
особистості
Не дивлячись на традиційність проблематики, пов’язаної з соц?
іалізацією особистості, останні два десятиліття вона переживає “дру?
ге народження”. Це стало можливим завдяки виникненню певних
соціальних та теоретичних передумов.
Вплив трансформаційних
процесів суспільства
на соціалізацію особистості
Соціальні передумови полягають в суспільних змінах, які відбу?
ваються в нашому суспільстві в період його трансформації. Ці зміни
впливають на всі складові і хід соціалізації особистості. Трансфор?
маційні процеси в суспільстві можна розглядати з точки зору об’єк?
тивних змін у всіх сферах їх суб’єктивної інтерпретації, які відбува?
ються як на соцієтальному, так і на особистісному рівнях.
Загальновідомим є існування різних факторів соціальної ре?
гуляції: владно?силових і ціннісно?нормативних. Особливістю
більшості вітчизняних змін форм соціальної організації було їх
проведення з позиції сили через злам майже всіх соціокультур?
них регуляторів. Зараз можна спостерігати фактичну відсутність
не тільки соціокультурних, але й силових факторів соціальної ре?
гуляції. Спроби свідомої трансформації тих чи інших форм со?
ціальної організації стають марними. Ця обставина сприяє со?
ціальній нестабільності, яка на рівні суспільної свідомості суб’єк?
тивно виявляється як криза нормативних уявлень про відноси?
ни особистості і суспільства.
Іншим виявом соціальної нестабільності на рівні соціуму є різке
посилення соціальної стратифікації, розподіл різних соціальних
верств за двома основними критеріями – етнічної належності і ма?
теріальної забезпеченості. На рівні суспільної свідомості ця страти?
245
Глава 12. Сучасні теоретичні підходи у вирішенні проблеми соціалізації особистості
фікація суб’єктивно переживається як криза соціальних цінностей
та ідеалів, зокрема ідеалів справедливого суспільного устрою.
На соціально?психологічному, тобто на рівні групи, трансфор?
мація визначається, по?перше, зростанням невизначених соціаль?
них ситуацій, в яких конкретна соціальна група немає нормативних
приписів відносно мети і результату своєї діяльності. По?друге, зміна
соціальної реальності супроводжується виникненням нових соціаль?
них ролей, нових видів соціальної діяльності. Ці об’єктивні обста?
вини є умовою виникнення на рівні групової свідомості нових гру?
пових норм, яких не існувало раніше. Одночасне існування в сучас?
ний період багатьох пластів цінностей, жоден з яких не являє собою
чітко структурованої нормативної моделі, утруднює ситуацію со?
ціального вибору і прийняття соціальних норм, а в кінцевому ра?
хунку ускладнює процес соціалізації в цілому.
Третій – особистісний рівень розглядання соціальної трансфор?
мації – це розглядання її з точки зору змін, які відбуваються в самій
особистості під впливом нестабільності. В загальному розумінні тут
можна говорити про підвищення тривожності, актуалізацію спе?
цифічних захистів, тобто про комплекс явищ, які іноді об’єднують
терміном “соціальний невроз”.
Можна стверджувати про певну дестабілізацію соціального жит?
тя і ціннісно?нормативну кризу нашого суспільства в умовах його
трансформації. Криза полягає не стільки у відсутності соціальних
норм і цінностей, скільки в тім, що сьогодні вони є суперечливими.
Відмічаючи різнонаправленість соціалізаційних впливів на процес
соціалізації, Г.М. Андреєва підкреслює, що неузгодженість соціаль?
них змін складає сутність трансформаційних процесів суспільства.
Сутнісною характеристикою життя в сучасному світі стає ситуа?
ція швидких змін. Прискорення темпів соціальної динаміки, перетво?
рення старих і виникнення нових соціальних структур, трансформа?
ція соціальних ідеалів і цінностей неминуче задають нових параметрів
протіканню соціалізації, пред’являючи до його суб’єкта підвищені ви?
моги у формуванні нових моделей соціальної поведінки, конструюванні
персональної системи цінностей і ідентифікаційних структур особис?
тості. Така ситуація вимагає одночасного виявлення двох протилеж?
них соціально?психологічних особливостей – соціальної лабільності,
246
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
що забезпечує постійну адаптацію людини до соціальних змін, і розви?
нутої персональної ідентичності, яка складає внутрішній “стрижень”
особистості, що є опорою для її самовизначення.
Швидкі зміни суспільства обумовлюють в багатьох випадках
відсутність зразків для відтворення. Прямим психологічним на?
слідком відсутності або розгалуженості соціальних орієнтирів в ході
соціалізації є ускладнення для людини ситуації вибору. Процес со?
ціалізації відбувається в умовах невизначених соціальних ситуацій,
варіативності, багатоманітності принципів організації, видів діяль?
ності, соціальних ролей і групових норм.
Актуальними в дослідженні цього процесу стають такі питання:
? Як співвідносяться впливи макро? і мікрорівнів соціального
оточення на хід і характер процесу соціалізації?
? Які способи, фактори і агенти соціалізації повинні включа?
тися в цей процес, щоб сформувати високу особистісну толе?
рантність до невизначеності і такі риси, як уміння орієнтуватись
у непередбачених ситуаціях?
Отже, сучасні соціально?економічні умови вимагають нових
теоретико?методологічних підходів до аналізу процесу соціалізації.
Ці підходи визначаються не тільки потребами соціально?економіч?
ного життя, але й самою логікою розвитку соціально?психологічної
науки, ступенем розробки тих її галузей, які так чи інакше стосу?
ються проблеми соціалізації особистості.
Когнітивна революція і проблема соціалізації
Суттєвий вплив на проблематику соціалізації особистості
здійснено когнітивною революцією 70?х рр. Стрімкий розвиток
когнітивістської орієнтації в останнє двадцятиріччя відкрило нові
перспективи в дослідженні соціалізації через аналіз процесів со?
ціальної категоризації і самокатегоризації. Одночасно в соціолог?
ічному аналізі цієї проблеми починає домінувати інтерпретаційна
парадигма. (Поняття “інтерпретаційна парадигма” введено амери?
канським соціологом Т. Уілсоном в 70?х рр. на протиставлення
“нормативній парадигмі”, яка найяскравіше представлена в струк?
турному функціоналізмі Т. Парсонса).
247
Глава 12. Сучасні теоретичні підходи у вирішенні проблеми соціалізації особистості
Основним пафосом інтерпретаційної парадигми є уявлення про
активну роль індивіда в ході соціалізації. З цієї точки зору суб’єкт
соціалізації не може бути жорстко детермінований соціальними нор?
мами тому, що він ці норми інтерпретує. Людина є творцем свого со?
ціального світу. А тому невідповідність індивіда вимогам суспільства
не є недоліком, який вимагає насильницького пристосування. Подібна
невідповідність є основним джерелом соціальної динаміки.
На основі досліджень в галузі когнітивної соціальної психології,
яка стала в останні роки основним напрямком соціальної психології,
базується висновок про те, що індивід є творцем соціального просто?
ру, ненормованого в момент свого становлення. Нормативні моделі,
які засвоює індивід в процесі соціалізації, змінюються через їх смис?
лову інтерпретацію ще до того, як він застосує їх в певних ситуаціях.
Напрямком теоретичних досліджень, яким обумовлено якісні
зміни у поглядах на соціалізацію, є також розвиток ситуаціоністсь?
ких теорій. Згідно з ними, зміна параметрів безпосередньої соціаль?
ної ситуації може відобразитись на поведінці особистості сильніше,
ніж індивідуальні відмінності в особистісних рисах і диспозиціях.
В дослідженнях в галузі психологічної теорії ситуації (Росс Л.,
Нісбеттр, 2000) акцентується увага на ідеї сильного детермінуючо?
го впливу безпосередньої соціальної ситуації, в якій знаходиться
людина, зокрема вплив, який часто надходить з боку незначних, на
перший погляд, особливостей ситуації (наявність певних “каналів”,
які сприяють виявленню активності індивіда). Ситуаціоністський
підхід в соціальній сфері психології акцентує увагу на суб’єктивній
інтерпретації ситуації і її впливові на людину. З точки зору цього
підходу, соціалізація – це процес, який включає готовність особис?
тості до переходу в нові і нові ситуації соціального розвитку.
Говорячи про теорії, які суттєво обумовили нові підходи до ана?
лізу соціалізації, потрібно вказати на активну розробку проблеми іден?
тичності в 70?х рр., яка пов’язана з когнітивною революцією, з іменами
А. Тешфела, Дж. Тернера, С. Московічі. З точки зору цих дослідників,
ідентичність є результатом категоризації і самокатегоризації, яка, відбу?
ваючись на різних рівнях, формує персональну та соціальну ідентич?
ності. Індивід визначається системною ієрархією ідентичностей. Со?
ціалізація розглядається як формування ідентичностей особистості.
248
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Конструктивістський підхід
у дослідженні соціалізації
Дослідження останніх двох десятиліть обумовили появу нових
характерних загальних тенденцій в теорії соціалізації, які свідчать
про якісні зміни в розвитку цього напрямку соціальної психології.
Головною тенденцією є домінування конструкціоністського підхо?
ду в аналізі соціалізації.
Традиційно соціалізація розглядається як зміна якісних фаз,
до кожної з яких людина повинна бути підготовленою попереднім
етапом свого розвитку. Соціалізація, за традицією, розглядається
як процес ніби?то повернений назад, як реакція, що наступає за
змінами соціальної ситуації. Конструктивістський підхід, навпа?
ки, повинен вирішувати проблему знаходження характеристик осо?
бистості, які забезпечують майбутній успіх. В процесі соціалізації
формуються особистісні передумови для виконання задач наступ?
ного етапу розвитку людини. Як відмічає відомий американський
соціальний психолог А.Інкелес, аналіз соціалізації з цього боку по?
винен вирішувати проблему “заглядування вперед”. Соціалізація
виступає як процес, звернений в майбутнє.
Конструктивістський підхід суттєво відрізняється від тради?
ційного “диспозиціонізму”, який у поясненні процесу соціалізації
акцентує увагу на особистісних властивостях як стійких утворен?
нях, що жорстко обумовлюють поведінку індивіда.
Диспозиційний підхід, з точки зору якого соціалізація – це
формування характеристик, що забезпечують нормативне фун?
кціонування індивіда, склався ще в 30?х рр. ХХ ст. В своєму ана?
лізові соціальної успішності (соціалізованості) людини
Ф.Гіддінгс спирається на наявність у неї певних особистісних
рис. Так, з його точки зору, більш соціально бажаними є люди
уважні, відповідальні, незалежні в думках і такі, що прагнуть
принести користь суспільству. Навпаки, безвідповідальні, бай?
дужі, егоїстичні індивіди погано пристосовані до соціального се?
редовища і не мають успіху. Отже, досягнення рівня успішності,
адекватного соціальній ситуації, обумовлено певними особист?
існими установками, аттитюдами.
249
Глава 12. Сучасні теоретичні підходи у вирішенні проблеми соціалізації особистості
Дійсно, цей підхід в певному діапазоні спрацьовує, а саме: якщо
це стосується пояснень поведінки і розвитку особистості в буден?
них обставинах, тобто в обставинах обмеженого кола повторюва?
них ситуацій. Спостерігаючи за індивідом в певних соціальних умо?
вах, ми виходимо з того, що ті ж самі закономірності будуть вияв?
лятися в іншій ситуації. Саме так і відбувається, якщо інша не дуже
відрізняється від попередньої. Буденний диспозиціонізм спрацьо?
вує, поки не виникає нестандартна ситуація, наприклад, та, що
змоделював у своєму відомому дослідженні Стенлі Мілгрем. Про?
те, реакцію людей в нестандартних ситуаціях передбачити немож?
ливо з будь?якою точністю. Принаймні, це неможливо зробити,
використовуючи інформацію про особистісні диспозиції цих лю?
дей або навіть про їх поведінку в минулому. Це підтверджується
досвідом піввікових досліджень. Максимальна статистична ко?
реляція (0,30) виявленості тих чи інших індивідуальних відмінно?
стей, з одного боку, і поведінкою в новій ситуації, що підтверд?
жує або заперечує ці показники, ? з другого, найкраще відобра?
жає існування цієї “стелі передбаченості”.
Перебільшене уявлення людей про значимість особистісних рис
і диспозицій з одночасною нездатністю визнати важливість впливу
ситуативних факторів на поведінку індивіда отримало назву “фунB
даментальної помилки атрибуції”.
На відміну від традиційних підходів, які наголошують на важ?
ливості досліджень рушійних факторів соціалізації, нові тенденції
в теорії соціалізації виявляються у підкресленні того, що аналіз об?
межувальних факторів є так само важливий, як і рушійних. Ці тен?
денції ґрунтуються на визнанні того, що соціалізація відбувається
як динамічний багатофакторний процес, в якому задіяна велика
кількість одночасно існуючих факторів, які мають характер сило?
вого поля і існують як напружена система. В нестандартній ситуації
різко виявляються внутрішні чинники соціалізації, які характери?
зують активність суб’єкта, ту конфігурацію сил, яка діє всередині
суб’єкта. Ця внутрішня сила взаємодіє із зовнішньою як суб’єктив?
на інтерпретація індивідом соціальної ситуації. Концепція напру?
жених систем у розгорнутому вигляді представлена в роботах ви?
датного американського соціального психолога Леона Фестінгера.
250
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Отже, для конструктивістського підходу важливими є такі
положення:
? реальність соціального світу і реальність внутрішнього світу
особистості – це реальності, що постійно пізнаються, осмислюють?
ся і інтерпретуються, і в цьому смислі – вони є створеними;
? результатом процесу конструювання є створення людиною
образу світу, частиною якого є уявлення про саму себе як частину
цього світу – соціальна ідентичність;
? соціальна ідентичність – це та створена соціальна реальність,
яку потрібно розглядати як результат ресоціалізації особистості в
умовах трансформації суспільства;
? завдяки формуванню соціальної ідентичності людина вміє
орієнтуватись в непередбачених ситуаціях.
Проблема „дитина – суспільство” в сучасних
дослідженнях соціалізації особистості
Нові підходи до вирішення проблем соціалізації обумовлені
також зростанням інтересу в різних галузях гуманітарного знання
до проблеми взаємовідносин “дитина – суспільство”. Проблема “ди?
тина – суспільство” займає провідне місце не тільки в соціальній
психології, але й віковій психології, психології особистості, етног?
рафії дитинства, соціології сім’ї.
Світ дитинства – невід’ємна частина способу життя і культури будь?
якого окремо взятого народу і людства в цілому. Дитинство і суспіль?
ство взаємопов’язані так, що суспільство не може пізнати себе, не зрозу?
мівши закономірностей свого дитинства, і воно не може зрозуміти світ
дитинства, не знаючи історії і особливостей дорослої культури. Світ ди?
тинства співвідноситься з загальними властивостями і ціннісними оріє?
нтаціями відповідного суспільства. Це співвідношення якнайяскравіше
відбивається в процесі соціалізації дитини, в ході якого індивід, змінюю?
чись, отримує соціальність, а суспільство стає світом людини, який без?
перервно конструюється особистістю згідно з її потребами.
Дослідження проблеми “дитина – суспільство” під кутом зору
процесу соціалізації дитини активно розпочалось наприкінці 20?х
рр. ХХ ст., перш за все під впливом З.Фрейда.