Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

231

Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

Як вважає Д.І.Фельдштейн, в процесі соціального розвитку

дитини як особистості виявляються певні закономірності. Однією

з них є зміна соціальної позиції особистості. Переходи з одного

рівня на інший можуть відбуватися плавно і швидко, зі значни?

ми якісними змінами в особистості. Під час плавних перехідних

періодів дитина не дуже задумується над питанням про те, яка її

позиція серед інших людей. У випадку різких змін соціальної

позиції особистості на перший план в самосвідомості дитини ви?

ходять саме ці питання.

В середині кожного періоду процес розвитку проходить че?

рез наступні три стадії, які чергуються: розвиток певної сторони

діяльності; максимальна реалізація, кульмінація розвитку дано?

го типу діяльності; насичення цієї діяльності і актуалізація інших

її сторін (предметний і комунікативний аспекти).

Загалом, у розвитку дитини, незалежно від того, в рамках якої

періодизації ми його уявляємо, існує два чітко виявлених різких

переходи. Перший характеризує перехід від раннього дитинства

до дошкільного, відомий як “криза трьох років”, а другий – перехід

від молодшого шкільного віку до підліткового, відомий як “криза

підліткового віку” або “криза статевого дозрівання”. Вони завжди

знаменують собою перехід дитини від одного рівня розвитку до

другого, успішність якого залежить від того, наскільки вдало буде

подолана криза. Таким чином забезпечується розвиток, перехід

індивіда на нову позицію. Саме визначення цієї нової позиції, сво?

го місця в світі, дає імпульс до розвитку потенцій індивіда, реалі?

зації його можливостей.

Концепція критичних періодів

і криз в розвитку особистості

Дослідження онтогенезу людини з точки зору особливостей

психічного розвитку в певні вікові періоди, що було здійснено ви?

датними зарубіжними та вітчизняними психологами, стали осно?

вою розуміння соціалізації особистості як стадійного процесу.

232

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Розглядання процесу соціалізації з точки зору стадій життєді?

яльності людини дозволяє краще зрозуміти закономірності форму?

вання особистості, складність цього процесу.

Стадійність процесу соціалізації означає наступне.

1. Особистість ? це цілісна система взаємодіючих елементів,

до того ж швидкість розвитку кожного елемента своєрідна. Тому

кожен віковий етап характеризується своєрідністю автокореля?

тивних зв’язків елементів особистісної системи. У кожного індивіда і

на кожному його віковому етапі детермінація процесу соціалізації ви?

являється своєрідною взаємодією чинників. Специфіка окремих

вікових етапів обумовлюється зростанням зовнішніх детермінант

розвитку, які дедалі більш опосередковуються специфікою внут?

рішньої структури особистості.

2. Своєрідність автокорелятивних зв’язків елементів особис?

тісної системи, що є характерною для кожної стадії її розвитку,

впливає на утворення, розвиток і розв’язання тих суперечностей,

що лежать в основі новоутворень певного вікового етапу. Кількісні

зміни, що відбуваються в особистісній системі, у співвідношенні її

детермінант, ведуть до утворення суперечностей. Незначні,

кількісні зміни в структурі особистості на кінцевому етапі дають

якісний стрибок у розвитку. Нові, зріліші структури позбавляють?

ся зайвих елементів. З’являються вікові новоутворення, усуваєть?

ся суперечність. Якби розвиток особистості був лише накопичен?

ням кількісних змін, то ніяких новоутворень не відбувалося б. Весь

життєвий шлях людини складається з виникнення, формування і

усунення суперечностей, які лежать в основі внутрішніх конфліктів

особистості на тому чи іншому етапі життя або в конкретній ситу?

ації. Внутрішній конфлікт з’являється поступово. В якийсь момент

порушується внутрішня рівновага. Суперечність загострюється до

конфлікту, який потребує розв’язання через революційні, швидкі

глибокі зміни якісного стану.

3. Стадійність процесу соціалізації виявляється в такій зако?

номірності розвитку особистості, як нерівномірність, хвиле?

подібність цього процесу. Відносно стабільні періоди змінюються

швидкими, революційними.

233

Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

Нерівномірність розвитку особистісних властивостей та пси?

хічних функцій доводиться багатьма дослідженнями. Психологи

відмічають, наприклад, що в період 18?25 років відбуваються

найбільші зміни в інтелектуальних функціях, рухливість і

гнучкість зв’язків між сприйняттям і увагою людини. В 26?29 років

увага у своєму розвитку випереджає пам’ять і мислення. В 30?33

роки знову відмічається високий розвиток таких інтелектуальних

функцій як пам’ять, увага, які знижуються у 40 років. Виявлено,

що у 41?46 років найбільш високий рівень має увага, а найбільш

низький – пам’ять. Середній пік творчої активності для багатьох

спеціальностей ? 35?39 років. Пік творчих здібностей для різних

наук не є однаковим: для математики і фізики ? 30?34 років, гео?

логії, медицини ? 35?39 років, філософії і політики ? 40?55 років.

Інтенсивність старіння інтелектуальних функцій залежить від

двох факторів: обдарованості і освіти. Освіта гальмує старіння, саме

тому безперервна освіта є важливою умовою інтелектуального і

професійного розвитку людини.

4. Стадійність процесу соціалізації означає те, що кожний віко?

вий етап розвитку людини характеризується появою специфічних

новоутворень, які знаменують перехід до іншої системи цінностей.

Це може відбуватися у будь?якому віці. Переоцінка цінностей пе?

реживається людиною дуже болісно. На поверхні це виявляється

в різних відхиленнях поведінки, в її непередбачуваності, що

свідчить про критичний стан особистості. Людині, яка переживає

такий стан, доводиться себе перебудовувати, відмовляючись від

звичних цінностей. Звичні ціннісні орієнтації вже не спрацьову?

ють. Цей критичний стан часто супроводжується такими емоцій?

ними корелятами, як напруженість, тривога, інколи – депресив?

ними симптомами. Вихід з цього стану відбувається в результаті

зміни особистістю соціальної позиції, в основі якої була провідна

діяльність, що вже вичерпала себе в межах попереднього вікового

етапу. Критичні періоди виникають на рубежі вікових періодів і

пов’язані з перебудовою психіки, зі зміною соціальної ситуації.

Критичний період потребує розв’язання внутрішнього конфлікту,

адекватної переоцінки цінностей, тобто ресоціалізації. Отже, ут?

234

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

ворення критичних періодів в розвитку особистості є законо?

мірністю соціалізації.

5. Критичні періоди пов’язано з розв’язанням криз в розвит?

ку особистості. У різних людей і в різних обставинах кризи розв’я?

зуються по?різному. В психології виділяють нормальні кризи і

анормальні кризи.

Нормальна криза – це той критичний період в розвитку особи?

стості, який пов’язано з переходом від одного вікового етапу до іншо?

го. Розв’язання кризи потребує переходу до іншої системи ціннос?

тей, в результаті чого відбувається корекція стану. Все це нормаль?

но. Адекватна переоцінка цінностей створює сприятливі можливості

і передумови для входження в наступну стадію розвитку. Такі кри?

зи є нормальними, або нормативними (існування у межах норми)

тому, що немає людини, яка б не переживала такої кризи протягом

життя. Критичний період розвитку особистості може ускладнюва?

тись анормальною кризою. Анормальна криза може бути й не по?

в’язаною із завершенням певної вікової стадії. Головною ознакою

анормальної кризи є неможливість прогнозувати власне майбутнє.

Як відомо, потреба вийти за межі сьогодення є однією з найважлив?

іших біологічних потреб людини, яка пов’язана з особливостями

свідомості як можливості вийти за межі самої себе. Анормальна кри?

за руйнує адаптивні можливості людини. Самій людині важко вий?

ти з процесу руйнації анормальної кризи. Подолання такого кризо?

вого стану потребує допомоги з боку психолога?консультанта.

6. Як у випадку нормальної кризи, так і анормальної, розв’я?

зання кризи значною мірою залежить від особливостей самої осо?

бистості, зокрема її вікових етапів, які визначаються не тільки за

біологічною ознакою, але й психологічною. У різних людей навіть

одного й того ж віку критичні періоди проходять по?різному.

Віковий період кожної людини має свої неповторні за змістом

особливості розвитку психічних функцій (пам’ять, мислення,

сприйняття), особистісних властивостей (інтереси, погляди, суд?

ження, мотиви поведінки), а також особливості взаємостосунків з

оточуючими. Ці психологічні, поведінкові властивості, які харак?

теризують психологічний вік людини, суттєво впливають на мож?

ливості особистості у подоланні критичного стану. Подолання цьо?

235

Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

го стану тісно пов’язано зі ступенем його усвідомлення, який

збільшується зі зростанням особистісної зрілості, зі здатністю до

рефлексування. Оскільки останнє має зв’язок з психологічним

віком, то той чи інший психологічний вік суттєво впливає на особ?

ливості подолання людиною критичного стану. Саме тому пробле?

ма розв’язання людиною критичного стану тісно пов’язана з пи?

танням психологічного віку людини.

„Теорія подій” про вікові періоди особистості

Як відомо, окрім біологічного (стан організму) і хронолог?

ічного (паспортного) існує психологічний вік з його унікальним,

характерним тільки для нього поєднанням психологічних, по?

ведінкових властивостей, які за межами цього віку більш ніко?

ли не повторюються.

Серед наукових теорій, які дають визначення психологіч?

ного віку, найбільш точною і популярною є “теорія подій”, яку

розробили київські вчені (Е.Головаха). Психологічний час – це

не кількість днів, які прожито, а кількість зробленого, пережи?

того, продуманого. У кожної людини своя тривалість часу. Один

встигає, інший зіває.

Психологічний вік – це стрілка терезів, на одній чаші яких

минуле, а на іншій – майбутнє. Коли більш значимим є минуле,

то ми відчуваємо себе старшими, а коли майбутнє, то молодши?

ми. Ось чому є реальним такий феномен, як психологічне помо?

лодіння (з кожним роком майбутнє не скорочується, а все більше

розвертається).

Особливостями психологічного віку пояснюється феномен

“пізніх” людей – тих, чиє справжнє життя розпочалось у доволі

зрілому віці. Цікавий факт: уміння правильно змінювати пси?

хологічний вік змінює і біологічний, який підтягується до пси?

хологічного.

236

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Сензитивні періоди розвитку особистості

Поняття “критичний період” як характеристика певного ета?

пу розвитку вживається також в значенні проміжку часу, в який

і тільки?но який певний середовищний фактор може викликати

ефект. Декілька таких періодів припадає на час пренатального

розвитку, коли деякі хімічні препарати, ліки або хвороби мо?

жуть несприятливо вплинути на розвиток певних органів пло?

ду. Існують також періоди в розвитку людини, які більшою або

меншою мірою сприятливі до впливів оточуючого середовища.

В цьому випадку критичний період є оптимальним періодом для

розвитку певних властивостей особистості. Це той проміжок

часу, коли в результаті взаємодії визрівання і научіння найбільш

успішно розвивається певна поведінка.

Періоди найбільшого відчуття певних зовнішніх впливів в

психології називають “сензитивними періодами розвитку”. Так,

наприклад, сензитивним періодом розвитку мовлення є період

від 1 року до 3 років, і якщо цей етап прогаяно, то компенсувати

втрати в подальшому дуже важко. Сензитивному періоду не вла?

стива така якість як “все або ніщо”. Хоча і існує оптимальний

термін для розвитку певної поведінки, навчитись цієї поведін?

ки можна і раніше, і пізніше цього строку. Проте індивід найк?

раще засвоює певну поведінку в конкретному віці: етичні уяв?

лення і норми – в дошкільному віці, основи наукових знань – у

молодшому шкільному і т.ін. Тому важливо не пропустити сен?

зитивний період, надати індивідові те, що потрібно для його роз?

витку в конкретний період. Потрібно також пам’ятати, що в сен?

зитивний період певні впливи відбиваються на всьому проце?

сові розвитку людини, зачіпаючи його глибокі сфери психіки

(Л.С.Виготський). В інші періоди ті ж самі умови можуть бути

нейтральними, або навіть може з’явитись їх зворотній вплив на

хід розвитку.

Знання сензитивних періодів в розвитку психіки індивіда

має велике практичне значення, воно дає можливість врахову?

вати, що найліпше людина може засвоїти в тому чи іншому віці.

237

Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

Проблема виявлення і максимально можливого використан?

ня для розвитку кожного сензитивного періоду є однією з

найважливіших проблем психології навчання і виховання дітей.

Проблематичність цього питання полягає в тім, що нам, по?перше,

невідомі всі сензитивні періоди розвитку інтелекту і особистості

дитини, їх початок, тривалість і закінчення. По?друге, в житті кож?

ної дитини вони, мабуть, є індивідуально своєрідними, починають?

ся в різний час і протікають по?різному. Труднощі, які пов’язані з

практичним, педагогічним вирішенням цієї проблеми, полягають

також в тім, щоб точно визначити ознаки початку сензитивного

періоду, а також комплекси педагогічних якостей дитини, які мо?

жуть формуватись і розвиватись в межах того чи іншого сензитив?

ного періоду. Психологи припускають, що для більшості психоло?

гічних якостей і поведінкових особливостей дитини протягом її

життя наступає не один, а декілька сензитивних періодів. Індиві?

дуально вивчаючи дітей, необхідно, крім того, навчитись прогно?

зувати появу різних сензитивних періодів розвитку. В сучасній

педагогічній психології з більшості цих питань не має однознач?

ної, цілком задовільної відповіді.

Висновки

1. Теорія стадійності соціалізації особистості базується на ре?

зультатах досліджень генетичної психології, особливий внесок в

яку було зроблено видатним швейцарським психологом Жаном

Піаже, зокрема його дослідженнями закономірностей розвитку

інтелекту особистості.

2. В психології існує три групи періодизації в залежності від

критерію, на основі якого виділяється певний віковий період роз?

витку людини: перша група – це періодизація за зовнішньою озна?

кою; друга група – це періодизація, критерієм якої є якась одна

ознака розвитку людини; третя група – це періодизація за декіль?

кома ознаками розвитку.

Прикладом першої групи є періодизація В. Штерна, згідно з

якою онтогенез повторює у згорнутому вигляді філогенез. При?

кладом другої групи є психоаналітична теорія З. Фрейда, де в ос?

238

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

нову стадій розвитку особистості покладено такий критерій, як

зміна дитячої сексуальності. Прикладом третьої групи періодизації

є теорія Л.С.Виготського.

3. Вітчизняна психологія в питанні розвитку особистості спи?

рається здебільшого на культурно?історичну теорію Л.С.Виготсь?

кого. Його теорія стадійності процесу розвитку особистості ґрун?

тується на віковій періодизації, в основу якої покладено три озна?

ки: ситуація розвитку, провідна діяльність і вікове новоутворен?

ня. Згідно з цією теорією, стадії соціалізації характеризуються віко?

вими новоутвореннями, а джерелом розвитку є соціальне середо?

вище. Л.С.Виготський вводить поняття “соціальна ситуація роз?

витку” – специфічне для кожного віку відношення між дитиною і

соціальним середовищем. Саме “соціальна ситуація розвитку” є

основним фактором соціалізації особистості. Теорія стадійності

психічного розвитку знайшла подальший розвиток у Д.Б.Елькон?

іна, Д.І.Фельдштейна та ін.

4. На основі узагальнення досліджень, які здійснено в галузі віко?

вої періодизації психічного розвитку, можна виділити деякі положен?

ня, що розкривають основні моменти стадійності процесу соціалізації:

а) специфіка окремих вікових етапів визначається своєрідні?

стю автокорелятивних зв’язків елементів особистісної системи, зро?

станням зовнішніх детермінант розвитку;

б) кількісні зміни, що відбуваються в особистісній системі, у

співвідношенні її детермінант ведуть до утворення суперечнос?

тей. Внутрішні суперечності з’являються поступово в результаті

кількісних змін в структурі особистості. Суперечність загост?

рюється до конфлікту, який потребує розв’язання через швидкі,

глибокі зміни якісного стану. Незначні кількісні зміни в струк?

турі особистості на кінцевому етапі дають якісний стрибок у роз?

витку. Нові, зріліші структури позбавляються зайвих елементів,

з’являються новоутворення, розв’язується суперечність.

Стадійність процесу соціалізації виявляється у такій законо?

мірності розвитку особистості, як нерівномірність, хвиле?

подібність цього процесу. Відносно стабільні періоди змінюють?

ся швидкими, революційними;

в) кожен віковий етап розвитку людини характеризується по?

явою специфічних новоутворень, які знаменують перехід до іншої

239

Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

системи цінностей. Останнє пов’язано з перебудовою психіки,

зміною соціальної позиції. На поверхні це виявляється в різних

відхиленнях поведінки, в її непередбачуваності, що свідчить про

критичний стан особистості. В психології такий стан називаєть?

ся критичним періодом життєдіяльності людини.

5. Поняття “критичний період” розвитку людини має декіль?

ка значень: як етап розвитку, який пов’язано з переходом від од?

ного вікового стану до іншого, як якісний стрибок, який пов’яза?

но з появою вікових новоутворень.

6. Говорячи про той критичний період в розвитку особистості,

який пов’язано з переходом від одного вікового етапу до іншого і

який переживає кожна людина, потрібно зазначити, що цей пер?

іод може ускладнюватись кризою. Інакше кажучи, критичний

період може протікати по?різному. Він може протікати нормаль?

но як необхідна передумова входження в наступну вікову стадію

розвитку. Адекватна переоцінка цінностей, яка відбувається в

цьому періоді, створює сприятливі можливості для розвитку осо?

бистості на іншій віковій стадії. В іншому випадку критичний

період може протікати як анормальна криза, яка руйнує адаптивні

можливості людини. Подолання такого кризового стану потре?

бує допомоги з боку психолога?консультанта. Анормальна криза

може бути й не пов’язаною із завершенням певної вікової стадії.

7. Оскільки розв’язання кризи значною мірою залежить від

особливостей самої особистості, зокрема, особливостей її вікової

стадії, то проблема розв’язання людиною критичного стану тісно

пов’язана з питанням психологічного віку людини.

Основні терміни та поняття

Адаптація, акомодація, анімізм, артифікалізм, анальна ста?

дія сексуального розвитку, анормальна криза, асиміляція, вікова

періодизація, вікове новоутворення, генетичний, генетична пси?

хологія, генітальна стадія сексуального розвитку, дискретність

розвитку, децентрація, інволюція, конструкція, критерії класиф?

ікації вікової періодизації, культурно?історична теорія, криза но?

вонародженості, криза трьох років, криза семи років, криза пу?

бертатного періоду, криза сімнадцяти років, критичний період

240

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

розвитку, кризовий стан, латентна стадія сексуального розвит?

ку, “метаморфози” дитячого розвитку, нерівномірність розвитку,

нормальна криза розвитку, оральна стадія сексуального розвит?

ку, оптимальний період розвитку, об’єктивність, партиціпація,

пубертатний період, психологічний вік, реалізм, реалістична по?

зиція дитини, реципрокність, релятивізм, релятивне мислення,

рольова гра, соціальна ситуація розвитку, сензитивний період,

сенсомоторні структури, стадія формальної логіки, структури

конкретних операцій, схема дій, суспільний предмет, суспільний

дорослий, стадійність розвитку, тарнсформація, феномен “збере?

ження”, феномен егоцентричної мови, фалічна стадія сексуаль?

ного розвитку, циклічність розвитку, еволюція, егоцентризм.

Питання для обговорення

та закріплення матеріалу

1. Назвіть найбільш суттєві ознаки, які характеризують про?

цес розвитку об’єкта.

2. Хто перший в науці висунув гіпотезу про існування стадій

розвитку людини?

3. Що досліджує і які задачі вирішує генетична психологія?

4. Назвіть основні ідеї теорії розвитку інтелекту Жана Піаже.

5. Що означає поняття “схема дії” в теорії розвитку інтелекту

Жана Піаже?

6. Розкрийте, в чому сутність відкритого Ж. Піаже егоцент?

ризму дитини?

7. Чим відрізняється “реалізм” дитини від об’єктивності?

8. В чому полягає реципрокність мислення (за Ж. Піаже)?

9. Чому релятивність є невід’ємною рисою сучасного мислення?

10. Поясніть, як Ви розумієте феномен егоцентричної мови.

11. Яке значення мають експериментальні дослідження Ж. Піа?

же в розкритті закономірностей дитячого інтелекту?

12. Назвіть відомі Вам експерименти, які проводились Ж. Піа?

же в дослідженні закономірностей дитячого інтелекту.

13. Що таке феномен “збереження”?

14. Як Ж. Піаже визначає соціалізацію?