Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
481
Глава 19. Перцептивна сторона спілкування
важливих понять соціальної психології, воно є одним із найзначні?
ших внесків соціальної психології в сучасну психологію людини.
В рамках традиції дослідження соціальній перцепції практично
надано весь спектр проблем, які потім стали в ній розроблятись. Особ?
ливо активно проблеми соціальної перцепції розроблялись в 70?ті
роки, хоча проблематика існувала з перших років виділення соціаль?
ної психології в самостійну науку, але не під цією назвою.
Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприйняття
людини людиною, вони включають також власне процес сприйняття
спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведін?
ки і очікуваних наслідків поведінки, що сприймається; емоційну оці?
нку, побудову стратегії власної поведінки. Соціальна перцепція в по?
вному обсягу представлена Г.М. Андреєвою у схемі варіантів соціаль?
но?перцептивних процесів (див. мал.).
Ця схема включає різні варіанти не тільки об’єкта, але й
суб’єкта сприйняття. Коли суб’єктом сприйняття виступає
індивід, то він може сприймати іншого індивіда, який належить
до своєї групи (1); іншого індивіда, який належить до “чужої”
групи (2); свою власну групу (3); “чужу” групу (4). Якщо навіть
не включати в перелік великі соціальні спільноти, які також
можуть сприйматися, то і в цьому випадку виходить чотири
різних процеси, кожен з яких має свої специфічні особливості.
Ще складніша картина у випадку, коли в якості суб’єкта сприй?
няття інтерпретується не тільки окремий індивід, але й група.
Тоді до складного переліку процесів соціальної перцепції ще
додається: сприйняття групою свого власного члена (5); сприй?
няття групою представника іншої групи (6); сприйняття групою
самої себе (7); нарешті, сприйняття групою іншої групи (8).
Отже, соціальна перцепція – складне, багатогранне явище, яке
не вкладається в традиційні рамки вивчення перцептивних процесів.
Це видно хоча б з того, що термін “сприйняття” в загальній і со
ціальній психології вживається в різних значеннях. Цю різницю
можна бачити за такими параметрами.
1. На рівні описання предмета дослідження. В загальній пси?
хології предметна область дослідження сприйняття має досить
чіткі межі. Історія дослідження сприйняття в загальній психо?
482
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
логії починалась з “розведення” різних пізнавальних процесів, з
вичленення сприйняття як одного з них, і лише потім було усві?
домлено їх глибокий зв’язок між собою.
В соціальній психології вивчення соціальної перцепції розпочи?
налось в рамках когнітивної традиції, а тому з самого початку акцент
здебільшого робився на когнітивні процеси в сукупності: вони розг?
лядались як єдине, недиференційоване ціле, соціальна перцепція се?
ред них не була ясно вичлененою, сам термін часто вживався для оз?
начення всієї сфери когнітивних процесів. Крім цього, галузь соціаль?
ної перцепції включала в себе не тільки всі когнітивні процеси, але й
сфери, що мають в системі загальнопсихологічного знання свій особ?
ливий статус: мотивацію, емоції, особистість. В загальній психології,
навіть за умови взаємозумовленості всіх цих сфер, їх якісна специф?
іка очевидна. В соціальній перцепції когнітивні, мотиваційні, емоційні
аспекти менше відособлені: вони виступають як невід’ємна змістов?
на характеристика будь?якого соціально?перцептивного процесу.
2. Друга відмінність виявляється при характеристиці струк
тури перцептивного процесу. В ній можна виділити чотири скла?
дових: суб’єкт сприйняття, об’єкт сприйняття, власне процес сприй?
няття і результат цього процесу – образ. В загальній психології зде?
більшого вивчаються процесуальні характеристики, а аналіз суб’єкта
і об’єкта сприйняття представлено лише в тій мірі, в якій це необхі?
дно для вивчення процесу, тобто процес вивчення перцепції закін?
чується створенням образу, який далі не досліджується (наприк?
лад, смислова його сторона).
В соціальній психології, навпаки, акцент зроблено на аналізі ха?
рактеристик суб’єкта і об’єкта сприйняття. Психічні процеси розгля?
даються тільки як умова побудови образу, фоном досліджень соціаль?
ної перцепції є образ як елемент структури перцептивного процесу.
Зокрема, О.М. Леонтьєв розглядав образ сприйняття як “орієнтовну
основу поведінки”. Образ як “результат” соціально?перцептивного про?
цесу функціонує далі у всій системі взаємовідносин людей. “Образи”
іншої людини відіграють важливу роль у спілкуванні, інколи навіть
більшу, ніж самі об’єкти спілкування. У сприйнятті складних соціаль?
них об’єктів перцептивна задача полягає в тім, щоб дати одночасно
оцінку і об’єктивно, і суб’єктивно значущих характеристик цих об’єктів.
483
Глава 19. Перцептивна сторона спілкування
3. Третя відмінність підходів загальної і соціальної психології до
проблем перцепції стосується детермінант перцептивного процесу.
В загальній психології культурно?історична (соціальна) зу?
мовленість перцептивних та інших психологічних процесів висту?
пає як методологічний принцип. В соціальній психології процес
детермінації досліджується більш детально: сама діяльність як де?
термінант перцептивного процесу визначена в її конкретній формі
– “сумісна групова діяльність”. Виявлені також параметри діяль?
ності, які детермінують процес сприйняття (рівень її розвитку:
тіснота кооперативних зв’язків, її успішність або неуспішність та
ін.). Також більш детально досліджені конкретні параметри сприй?
няття, на які впливає сумісна діяльність (повнота і точність сприй?
няття, його динаміка, змістовні характеристики, як, наприклад,
“набір” якостей іншої людини, які сприймаються суб’єктом сприй?
няття). Тому для соціально?психологічних досліджень перцептив?
них процесів є більш важливим, ніж в загальній психології, вив?
чення їх в умовах реальної соціальної групи.
Названі відмінності в розумінні перцепції в загальній та со?
ціальній психології свідчать, що в останній сприйняття більшою
мірою включено в спектр інших пізнавальних процесів, а також
більш безпосередньо пов’язано з широким колом “чисто” соціаль?
них проблем. В соціально?психологічній літературі висловлюються
думки щодо пошуків більш точного поняття для характеристики
процесу сприйняття людини людиною. Мета цього пошуку поля?
гає в тім, щоб включити в процес сприйняття іншої людини в більш
повному обсязі деякі інші когнітивні процеси, а саме – в цілому
процес пізнання іншої людини. У вітчизняній літературі, наприк?
лад, в дослідженнях О. Бодальова часто як синонім “сприйняття
іншої людини” вживається вираз “пізнання іншої людини”. Це
більш широке розуміння терміна зумовлено дослідженнями спе?
цифічних рис сприйняття соціальних об’єктів, до яких відносить?
ся сприйняття не тільки фізичних характеристик об’єкта, але й по?
ведінкових його характеристик, формування уявлень про його на?
міри, думки, емоції, здібності, установки та ін. Крім того, в зміст
цього поняття включається формування уявлень про ті відношен?
ня, які пов’язують суб’єкт і об’єкт сприйняття.
484
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Брунер висловив думку про те, що у сприйнятті соціальних
об’єктів особливо велике значення мають ряд додаткових факторів,
які не відіграють суттєвої ролі у перцептивних процесах взагалі.
Так, наприклад, така характерна риса, як селективність сприйнят?
тя тут виявляється дуже своєрідно, оскільки в процес селекції
включено значимість цілей суб’єкта, який пізнає, його минулий
досвід. Нові враження про об’єкт сприймаються, категоризуються
на основі схожості з минулими враженнями. Активна участь суб’єк?
та сприйняття у транзакціях передбачає роль очікувань, намірів,
побажань як специфічних детермінант перцептивної ситуації. Вра?
хування всіх цих обставин є дуже важливим, коли пізнання іншої
людини розглядається як складова частина процесу спілкування,
як основа не тільки для розуміння партнера, але й для встановлен?
ня з ним узгоджених дій.
В загальному розумінні соціальна перцепція – це бага
тофункціональний психологічний процес сприйняття іншої
людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистіс
ними характеристиками і інтерпретація та прогнозування
на цій основі її вчинків. Дослідження процесу соціальної пер?
цепції включає характеристику суб’єкта і об’єкта сприйняття,
вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а та?
кож ефектів, що супроводжують цей процес. У об’єкта сприй?
няття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки,
серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні
дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаю?
чи ці ознаки, спостерігач (суб’єкт сприйняття) оцінює їх і ро?
бить деякі висновки (іноді неусвідомлено) про внутрішні пси?
хологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує
певне ставлення до об’єкта сприйняття. Це ставлення здебіль?
шого є емоційним (подобається – не подобається). На основі тих
властивостей, які передбачено спостерігачем у об’єкта спосте?
реження, суб’єкт робить певні висновки відносно того, якої по?
ведінки можна очікувати від об’єкта спостереження і, спираю?
чись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по
відношенню до об’єкта сприйняття.
485
Глава 19. Перцептивна сторона спілкування
Описаний процес соціальної перцепції М.Р. Бітянова предста?
вила у такій схемі.
Сприйняття зовнішнього вигляду і
поведінки об’єкта спостереження
Створення уявлень про психологічні
особливості і стан об'єкта спостереження
Створення уявлень про причини і наслідки
Створення стратегії власної поведінки
Оцінка
Оцінка
Оцінка
Об'єкт соціальної перцепції
Об’єкт соціальної перцепції (об’єкт спостереження) – це автор
повідомлення, яке приймає, інтерпретує спостерігач (суб’єкт). Со?
ціальні психологи вже давно досліджують характеристики зовніш?
ності і поведінки, які є найбільш важливими з точки зору сприй?
няття і розуміння.
В момент сприйняття людина, яка спостерігається, є для суб’єк?
та спостереження деякою сукупністю соціально значимих ознак,
завдяки яким в певній культурі традиційно транслюються психо?
логічні властивості і стани. Ці ознаки, які інколи називають „пер?
486
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
цептивними гачками”, є для даної людини певним соціальним шиф?
ром. Сприйняття зовнішнього вигляду людини, вираз її емоцій ви?
кликає у відповідь емоційні переживання і реакції у людей. Вміння
читати виразні рухи передбачає тонке розуміння всіх відтінків і
нюансів у виразі обличчя, жесту, пози і рухів тіла іншої людини.
Розпізнати індивідуально?психологічні особливості особистості
можна по міміці, пантоміміці, по фізіологічним реакціям, що супро?
воджують емоції – судинним, дихальним, секреторним; по особли?
востям побудови тіла, рисах обличчя, рисункам кисті рук, пальців
та інших природно?біологічних ознаках.
Вивчення і систематизація даних про характерні відмінності зов?
нішнього вигляду людей і особистості, їх виразних рухів має довгу
історію. Ще з давнини, наприклад, певному типу побудови тіла при?
писувались різні моральні і психологічні особливості. На основі цьо?
го вченими було створено досить багато типологій, основаних на особ?
ливостях тілобудови людини. Найбільш систематизовано одна з та?
ких типологій представлена в „Трактаті про людську фізіономію”
Ежена Ледо (1815), в якому описано п’ять основних типів тілобудо?
ви і дано їх психологічні характеристики. В основі цієї типології ле?
жить твердження, що будова тіла людини відповідає, в основному,
п’яти геометричним фігурам: чотирикутнику, колу, овалу, трикутни?
ку, конусу. На думку Е. Ледо, кожен тип включає в себе приховані
здібності, інстинкти і емоції, які приводяться у дію або залишаються
у бездіяльності в залежності від розвитку особистості, її життєвого
шляху. Так, невідповідність між типом і темпераментом породжує
внутрішні конфлікти, через що з’являються суперечності в почуттях,
побажаннях, вчинках, що виявляється у чудернацтвах характеру.
Фізіогноміка, френологія, хіромантія, астрологія, графологія –
це галузі знань, які намагались за зовнішніми ознаками тих або інших
частин тіла, виразними рухами та іншими особливостями поведін?
ки людини виявити її психологічну сутність.
Фізіогноміка розробляла систему відповідності між рисами
обличчя людини і властивостями її характеру, здібностями і та?
лантами. Фізіогноміка виникла в стародавні часи. Засновником її
вважають Піфагора, нею займався Аристотель. Багато емпірично?
го матеріалу міститься в „Поучіннях оратору” Квінтіліана (І в.).
487
Глава 19. Перцептивна сторона спілкування
Відомою є книга швейцарського автора І.К. Лафатера „Фізіог?
номічні моменти” (1777 р.). Австрійський лікар Ф.Й. Галь ство?
рив френологію – теорію, в якій намагався систематизувати і роз?
винути далі знання про зв’язок психічних особливостей людини з
зовнішньою формою її черепа. Результати вивчення різних вираз?
них рухів знайшли відображення в роботах Ч. Дарвіна („Про ви?
раження відчуття”, 1872), В. Бехтерєва („Об’єктивна психологія”,
1910), які стверджували, що психологія повинна вивчати не тільки
явища свідомості і безсвідомого, але й зовнішні вияви в діяльності
людини, оскільки вони є вираженням її психіки.
В глибині тисячоліть криються джерела хіромантії – учін?
ня про зв’язок будови кисті руки, форми пальців, опуклостей і
западин, ліній і борозенок на долоні з внутрішньою сутністю лю?
дини, її минулим і майбутнім. Хіромантію знали у стародавньо?
му Китаї та Індії, а також у Греції і Римі задовго до нашої ери.
Не менш стародавню історію мають астрологія, яка розробляла
планетарну і зодіакальну типологію людини, а також графоло?
гія, яка шукала закономірні зв’язки між почерком і характером
індивіда. Дослідження зв’язку між зовнішніми ознаками люди?
ни і її психологічними характеристиками в історії розвитку
знань здійснювались двома напрямками: перший напрямок ста?
вив своєю метою на основі зовнішніх ознак виявити психологі?
чну сутність, другий – на основі внутрішніх властивостей (зок?
рема психологічних) виділити типи особистості, які відрізня?
ються зовнішніми ознаками.
На рубежі ХІХ і ХХ ст. під впливом антропологів, які звер?
нули увагу на відмінності у будові тіла, а також психіатрів, що
побачили індивідуальні відмінності у схильностях до психічних
захворювань, концепція зв’язку між тілобудовою і типологічни?
ми особливостями людини отримала подальший розвиток, зок?
рема у французького лікаря Клода Сіго, який в залежності від
переважання в організмі однієї з основних систем (дихальної,
травневої, мускульної або мозкової) виділив відповідні їм будо?
ви тіла. Ці погляди здійснили суттєвий вплив на формування
сучасних конституціональних теорій, які отримали поширен?
ня в психології індивідуальних відмінностей.
488
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Найбільш відомими з цих теорій є типологія німецького
психолога і психіатра Ернеста Кречмера (1888?1964), гіпотеза
якого про співвідношення психічних властивостей людини з
конституцією її організму, дала поштовх новим дослідженням
проблеми зв’язку між соматичною будовою і психічним скла?
дом особистості. Е. Кречмером було розроблено типологію тіло?
будови, що включала астенічний, пікнічний і атлетичний типи.
Окрім класифікації типів тілобудови за Е. Кречмером, існує
класифікація У. Шелдона, який визначив такі основні типи тіло?
будови (соматипи): ендоморфний тип, мезоморфний тип, екто?
морфний тип. Дослідження, початі Б.Г. Ананьєвим і продовжені
М. Обозовим, дозволили уточнити типологію Е. Кречмера і
У. Шелдона на основі сучасних психологічних даних. Так, було
встановлено, що працездатність, мобільність, ригідність повед?
інки здебільше залежить від типу тілобудови. Дослідження, про?
ведені В.І. Куліковим, теж підтверджують наявність полярних
типів особистості, які мають певні морфологічні і психологічні
особливості. Ці типи описуються ним в його роботі „Індивід?
ний тест”, „Словесний портрет” (1988).
В типологіях, які виділяються вказаними авторами, ясно про?
слідковується виділення трикомпонентної структури людської по?
ведінки, в якій виявляється психіка. Ця структура включає в себе
когнітивний (пізнавальний, мислительний), афективний (чуттєвий,
емоційний) і практичний, або конативний (перетворюючий, сенсор?
ний) компоненти. В людській поведінці завжди є присутнім всі три
компоненти, однак один з них, як правило, домінує. Аналізуючи
співвідношення цих компонентів, М. Обозов виділив три типи осо?
бистостей в залежності від домінування одного з компонентів струк?
тури особистості: „мислитель”, „співбесідник”, „практик”.
Крім морфологічних і гуморальних типологій людини, що стосу?
ються, в основному, різних характеристик типу темпераменту, існують
ще так звані функціональні типології, в основі яких лежать відмінності
основних психологічних функцій або властивостей (мислення, емоцій,
волі, відчуття, інтуїції, здібностей і т.ін.). До числа функціональних
типологій належать специфічні людські типи І.П. Павлова, класифі?
489
Глава 19. Перцептивна сторона спілкування
кація особистостей О.Ф. Лазурського, психологічні типи К.Г. Юнга,
акцентуйовані особистості К. Леонгарда та ін.
Кожен з виділених в наведених класифікаціях типів особис?
тості можна фіксувати також і на основі морфологічних ознак.
Класифікацію психологічних типів К. Юнга було покладено в
основу соціоніки. У візуальному плані, за даними соціоніків, ра?
ціональність–ірраціональність краще спостерігається в профілі
обличчя. Раціональні профілі більш різко окреслені, більш ку?
тасті, виділяються окремими деталями або їх сукупністю (лінія
носа, носо?губної зморшки, підборіддя, надбрівних дуг і т.ін.);
„ірраціональні” – мають більш м’які і плавні лінії профілю об?
личчя. Інтуїтивні типи, як правило, мають високий лоб, слабо
окреслене, або невелике трикутне підборіддя; їх обличчя нагадує
скоріше овал, ніж круг. Сенсорні типи – круглолиці, підборіддя
пружне, а лоб, якщо і високий, то скошений назад. Мислитель?
ний і емоційний типи розрізняються за активністю верхньої і
нижньої частин обличчя. Перший маніпулює більше верхньою
частиною (наморщує лоб, розкриває і щурить очі), а другий –
нижньою (посмішка, зуби, щоки). Мислительні типи більш
„кісткаті”, у емоційних – переважає брюшина і низ грудної кліти?
ни, у сенсорних – м’язова маса тіла (кращі культуристи, штангі?
сти, борці, як правило, відносяться до сенсорного типу). Інтуї?
тивні типи мають серед всіх інших найбільш довгі ноги. Їм також
морфологічно більш властиві довгі пальці рук і довга шия.
Знання зовнішніх ознак людини, їх зв’язку з іншими особ?
ливостями особистості дуже необхідно психологу, взагалі кож?
ному спеціалісту, діяльність якого пов’язана зі спілкуванням з
людьми. Розпізнавання індивідуально?психологічних особливо?
стей особистості шляхом безпосереднього візуального сприйнят?
тя, як уже зазначалось, має велике значення в невербальній ко?
мунікації. Тому не дивно, що і сучасна наука виявляє неабиякий
інтерес до досліджень „мови тіла”. Тільки в останній час вийшло
майже одночасно декілька крупних робіт різних спеціалістів в
галузі невербальної комунікації, серед яких широко відомі кни?
ги Д. Ньюренберга, Г. Валеро, А. Штангля, А. Піза та інші.
490
РОЗДІЛ V. СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ
Візуальна психодіагностика
На основі використання досліджень сучасної психології з різних
типологій і класифікацій, заснованих на виявленні і систематизації
характерних зовнішніх відмінностей людей, а також результатів ет?
нічних, антропологічних і лінгвістичних досліджень, основних по?
ложень загальної і диференціальної психології, психологами ство?
рена візуальна психодіагностика як система практичних знань і
технік пізнання людей за їх зовнішніми ознаками. Візуальна психо?
діагностика досліджує всі зовнішні виявлення вигляду і поведінки
людини з метою вивчення її особистісного змісту. Візуальна психо?
діагностика (термін введено українським психологом Г.В. Щекіним
у 1989 р.) є сугубо пикладним знанням, яке особливо потрібно спе?
ціалістам, що працюють з людьми, для діагностики їх особистісних,
індивідуально?типових і професійно важливих якостей.
З візуальної психології вийшло ряд робіт, написаних Г.В. Щекі?
ним, які мають своїм призначенням задоволення потреб спеціалістів
кадрових і соціально?психологічних служб у знаннях для розробок
методик підбору, підготовки і раціонального використання персоналу
в різних галузях виробничої і невиробничої сфери суспільного життя.
Практична спрямованість і відносна доступність візуальної психодіаг?
ностики, необхідність широкого втілення прикладної психології в різні
галузі суспільної діяльності передбачає можливість проведення окре?
мих обстежень особами без спеціальної психологічної підготовки: пе?
дагогами, лікарями, керівниками різних рівнів, спеціалістами по ро?
боті з персоналом та ін. В зв’язку із застосуванням технік візуальної
психодіагностики виникає проблема точності міжособистісної пер?
цепції. З цього приводу В.Г. Щекін зазначає, що правильна діагности?
ка, яка спирається на наукову інтерпретацію даних обстеження, резуль?
тати комплексного вивчення людини в рамках особистісного підходу,
глибокий аналіз змісту отриманих в діагностичному обстеженні відо?
мостей можуть бути забезпеченими тільки висококваліфікованими
спеціалістами, які мають знання в галузі теоретичної психодіагности?
ки, психометрії, теорії психологічних вимірювань, варіаційної статис?
тики. Застосування тестів, експертних оцінок не є методиками прямої
реєстрації чисельних якостей особистості іншої людини, вони не зніма?