Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

571

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

Експерименти С. Аша

На відміну від інформаційного соціального впливу, норматив?

ний тиск приводить до публічної поступливості без особистого прий?

няття, тобто людина підпорядковується групі, навіть якщо не по?

діляє її переконань або вважає їх помилковими. Проблема конфор?

мізму отримала широкий резонанс в світовій літературі після опуб?

лікування результатів дослідження американського соціального пси?

холога, професора Корнельського університету Соломона Аша.

С. Аш здійснив серію експериментів (1951, 1956) з метою визначен?

ня нормативного соціального впливу, поставивши задачу перевіри?

ти міру виявлення конформності людини. Ці експерименти стали

для соціальної психології класичними.

В експериментах Шеріфа досліджувані виявляли кон?

формність в умовах неоднозначної ситуації – необхідності оці?

нити, на яку відстань переміщується точка світла в темній кімнаті.

Аш вважав, що якщо ситуація однозначна, люди будуть підходи?

ти до проблеми раціонально і об’єктивно. Якщо група говорить

або робить щось таке, що суперечить істині, людина, звичайно,

відмовиться підкоритись тиску суспільства і буде сама вирішу?

вати, що відбувається. Для перевірки цієї гіпотези С.Аш провів

наступний експеримент. Сутність цього експерименту полягала

в тім, що досліджуваний повинен був порівняти довжину різних

ліній в умовах, коли інші учасники експерименту (“підставна гру?

па”), знаходячись у змові з експериментатором, давали завідомо

неправильні відповіді. Досліджуваний (“наївний”) таким чином

опинявся в ситуації, коли його думка суперечила неправильний,

але одностайній думці інших людей. Коли завдання виконувалось

індивідуально, всі вирішували задачу правильно. Смисл експе?

рименту полягав в тім, щоб виявити тиск групи на індивіда шля?

хом “підставної групи”.

Аш побудував ситуацію так, щоб можна було вияснити, чи бу?

дуть люди виявляти конформність навіть тоді, коли правильна

відповідь очевидна. Виявилось протилежне тому, що передбачав Аш,

експеримент виявив вражаючий рівень конформності. Було вияв?

лено, що в цих умовах 37 % досліджуваних виявляють конформну

572

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

поведінку, тобто підпорядковують свою думку думці групи. Аш

провів серію інших експериментів (1957), результати яких добре

ілюструють силу соціального схвалення у формуванні поведінки.

В дослідженнях Аша, які було проведено з точки зору техні?

ки експерименту дуже ретельно, було отримано ряд цікавих да?

них. Перш за все, вказані дослідження завдяки застосуванню

чіткої методики експериментально підтвердили відомий в житті

факт, що поведінка людини, її думки, оцінки, погляди суттєво

залежать від вчинків, думок, оцінок, поглядів інших людей. Праг?

нення бути прийнятим іншими закладено в людській природі.

Нормативний соціальний вплив діє в нашому повсякденному

житті на багатьох рівнях.

На основі бесід, які проводились після експерименту, Аш

виявив, що не було жодного досліджуваного, для якого оцінки

групи були б байдужі. Як ті, що піддались тиску групи, так і не?

залежні відчували дискомфорт, тривогу. В конформній по?

ведінці Аш виділив три рівні: а) підпорядкування на рівні сприй?

няття, коли під впливом підставної групи змінюється (викрив?

ляється) сприйняття досліджуваного: він починає бачити об?

’єкти такими, якими їх оцінює підставна група; б) підпорядку?

вання на рівні оцінки, коли досліджуваний приєднується до

думки групи, вважаючи її правильною, а свою оцінку вважає

хибною; в) підпорядкування на рівні дії, коли досліджуваний

усвідомлює, що група помиляється, але, не бажаючи вступати з

нею в конфлікт, присвоює її оцінки.

Конформна поведінка зумовлюється не тільки особливостя?

ми групи, але й особливостями самої людини – члена групи. Досл?

ідження цього питання фокусуються на двох аспектах індивіда: осо?

бистість і стать. С. Аш припустив, що люди з низькою самооцін?

кою більш схильні до конформності, бо вони бояться бути знехту?

ваними або покараними групою. Дослідження, яке проводив Р.

Крачфілд, розглядаючи особистісні риси і конформність, підтвер?

дило існування взаємозв’язку між самоповагою і нормативною

конформністю. Інші дослідження також показали, що люди, які

відчувають сильну потребу в схваленні оточуючими, частіше ви?

являють нормативну конформність.

573

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

Друга особистісна змінна, яка розглядається у зв’язку з кон?

формністю, це стать. Відмінності між чоловіками і жінками

найбільш характерні для ситуацій, в яких є тиск групи, тобто

коли оточуючі люди можуть безпосередньо спостерігати, на?

скільки ви з ним згодні (наприклад, в експерименті Аша, де ко?

жен може чути, як ви відповідаєте: так як інші або інакше). Зу?

стрічаючись з цим типом соціального тиску, жінки виявляють

більшу схильність до конформності, ніж чоловіки. Слід зазна?

чити, що відмінності між статями в стійкості до чужого впливу

загалом не дуже великі, до того ж вони залежать від ситуації, в

якій здійснюється цей вплив.

Отримано цікаві дані відносно вікової динаміки ефекту впли?

ву групи. Співставляючи дані про молодших школярів, підлітків і

студентів коледжу, Аш прийшов до висновку про суттєве зменшен?

ня схильності до конформності з віком. Конформізм пов’язано не

тільки з особливостями окремої людини, але й з певними зовнішні?

ми умовами і характеристиками групи.

Теорія соціального поштовху

Коли ж саме люди більш за все схильні підпорядковуватись

нормативному соціальному впливу? Відповідь на це дає теорія

соціального поштовху Біба Латане (1981). Згідно цієї теорії,

ймовірність того, що індивід стане звертати увагу на нормативний

вплив, що виходить від інших людей, змінюється в залежності від

трьох факторів:

– сили групи, тобто того, наскільки важливою для індивіда є

дана група людей;

– безпосереднього впливу, тобто того, як близько у часі і просторі

розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього;

– чисельність, тобто кількість людей, що входять в дану групу.

Теорія соціального поштовху передбачає, що ступінь конфор?

мності буде зростати зі зростанням сили групи і безпосередності

впливу. Зрозуміло, що чим важливішим для індивіда є думка гру?

пи, і чим більше він вступає з нею в контакт, тим скоріше він стане

підпорядковуватись її нормативному впливу. Дія фактора чисель?

574

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

ності виявляється трішечки інакше. По мірі того, як чисельність

групи зростає, кожен додатковий член менше і менше добавляє до

її сили – збільшення кількості людей в групі від трьох до чотирь?

ох має набагато більший ефект, ніж збільшення від 53 до 54 чо?

ловік. Б. Латане побудував математичну модель, що охоплювала

ці гіпотетичні ефекти сили безпосередності і чисельності і засто?

сував отриману форму до результатів багатьох досліджень, пов’я?

заних з конформністю. З’ясувалось, що модель здатна дати хоро?

ше передбачення рівня конформності.

Дія фактора чисельності групи виявляється в тому, що го?

товність підпорядкуватись тиску групи збільшується зі збільшен?

ням числа людей в групі, але тільки до певного рівня. Досліджен?

ня Аша і пізніші роботи інших вчених встановили, що рівень кон?

формності практично не збільшується після того, як чисельність

групи зростає від чотирьох до п’ятнадцяти чоловік. Мілграм з ко?

легами провели експеримент (1969) з дослідження конформізма.

Група зівак (підставних) стояла на тротуарі і дивилась на одне з

вікон шостого поверху. Експериментатори фіксували відсоток про?

хожих, які приєднувались до групи зівак. Коли ця група нарахову?

вала п’ять чоловік, до них приєдналось 16 % прохожих, а коли вона

зросла до п’ятнадцяти чоловік, було зафіксовано 40 % прохожих,

що приєднались. Після цієї відмітинки розмір вже не здійснював

особливо помітного впливу

Інший принцип соціального поштовху полягає в тім, що ве?

лике значення має сила групи, яка визначена як важливість цієї

групи для індивіда. Нормативний вплив набагато сильніше діє

на індивіда, якщо він здійснюється людьми, чия дружба, любов і

повага високо цінується ним і він боїться їх втратити. Отже, гру?

пи, які нам дуже привабливі і з якими ми найбільш схильні себе

ідентифікувати, будуть здійснювати на нас більший норматив?

ний вплив, ніж ті групи, до яких ми не маємо відношення. Аме?

риканський соціальний психолог Е. Аронсон стверджує, що один

з наслідків цього факту полягає в тім, що можливо небезпечно

довіряти прийняття політичних рішень високозгуртованим гру?

пам, оскільки члени таких груп будуть більше турбуватись про

575

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

те, щоб догодити один одному і уникнути конфлікту між собою,

ніж про те, щоб знайти дійсно найбільш розумне і логічне рішен?

ня. Е. Аронсон наводить також приклад. Президент США Дж.

Кеннеді, зразу ж після обрання його в 1961 р. на цю посаду, пови?

нен був прийняти рішення відносно висадки на узбережжі Куби

десанту з метою організації повстання проти Ф. Кастро. Кеннеді

попросив своїх радників ретельно перевірити всі доводи за і про?

ти такого плану. Група біла міцно згуртованою командою і

підійшла до питання з хорошим бажанням знань і досвіду. Після

тривалого обговорення було вирішено слідувати плану і десант

висадився на ділянці узбережжя Куби, відомому як Залив Сви?

ней. Результатом була повна катастрофа. Війська Кастро взяли в

полон і повбивали майже всіх десантників, дружні держави Ла?

тинської Америки були ображені тим, що США організували на?

пад на одного з їх сусідів, а стосунки Куби з СРСР стали ще більш

міцнішими. Президентові Кеннеді прийшлося потім запитувати

себе: “Як ми могли припуститись такої помилки?”

Ще один принцип соціального поштовху полягає в одностай?

ності групи, а саме: нормативний соціальний вплив найбільш

сильно відчувається тоді, коли всі члени говорять або думають

однаково. Чинити опір такому одностайному соціальному впли?

вові дуже важко, а інколи навіть неможливо. Однак, якщо хоча б

одна людина не згодна з групою, то її поведінка допомагає висто?

яти перед тиском групи. Щоб проілюструвати важливість такого

фактору як наявність союзника, Аш поставив ще один експери?

мент з лініями, змінивши його умови. В цьому варіанті експери?

менту шість з семи асистентів давали невірні відповіді, в той час

як один з них кожного разу відповідав вірно. Тепер досліджува?

ний (“наївний”) не був одинаком. В цьому випадку люди виявля?

ли конформність в середньому тільки в 6 % випадках, на відміну

від ситуації, коли всі асистенти давали неправильну відповідь і

досліджувані погоджувались з ними у 37 % випадках. Потім нео?

дноразово проводились дослідження, які підтвердили висновок

вчених про те, що підтримка, отримана хоча б від одного члена

групи, підвищує нонконформативність. Такий ефект наявності

576

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

союзника приводить в повсякденному житті до деяких цікавих

феноменів, а саме: людина, яка дотримується непопулярних пе?

реконань, виявляється здатною відстоювати ці переконання

навіть у випадку дуже сильного тиску групи, якщо їй вдається

запевнити в своїй правоті хоча б декількох інших людей.

Конформізм – явище культурно?історичне. Це було дове?

дено кросс?культурними дослідженнями. Соціальні психологи

Род Бонд і Пітер Сміт провели (1996) метааналіз (метааналіз

– це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані вели?

кої кількості досліджень і отримувати статистично значимий за?

гальний результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки

довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Вели?

кобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі,

Фіджі, Зімбабве, Заірі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані. Вчені

прийшли до висновку, що на характері нормативного соціаль?

ного впливу суттєво виявляються культурні цінності суспіль?

ства. Учасники експерименту, що належали до колективістсь?

ких культур, виявили більш високу ступінь конформності в

своїх судженнях про довжину лінії, ніж такі ж учасники, що на?

лежали до індивідуалістичних культур. В колективістських

культурах конформізм є позитивною характеристикою, що ви?

соко ціниться. Оскільки в таких культурах група має пріоритет

над окремою особистістю, люди, що належать до них, позитив?

но оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує

гармонічні стосунки і взаємну підтримку всередині групи.

Дж. У. Беррі (1993) досліджував питання про конформізм як

культурну цінність, порівнюючи між собою дві культури, що

практикували різний спосіб добування харчів. Він припустив,

що суспільства, в яких основними засобами добування харчів є

полювання і рибалка, будуть цінити в своїх членах незалежність,

впевненість в собі і підприємливість – риси, що необхідні для

того, щоб приносити додому їжу, тоді як суспільства, в яких пе?

реважають сільськогосподарські культури, будуть цінити го?

товність до співробітництва, конформність і поступливість –

риси, що допомагають більш успішно вести сумісне господарство.

577

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

Експерименти С. Мілграма

Існують чисельні модифікації методики Аша, проте суть їх

залишається незмінною – це метод “підставної групи”. В

60?х рр. ХХ ст. американський соціальний психолог Стенлі

Мілграм провів серію експериментів, метою яких було визна?

чити, що буде, коли авторитетні накази розійдуться з совістю.

Мілграм в своїх експериментах вивчав сутність впливу на по?

ведінку і моральні цінності особистості іншої авторитетної осо?

би або групи. В експерименті досліджуваному пропонувалось

“вчити іншу людину, застосовуючи в якості покарання елект?

ричний струм різної сили у випадку “недостатньої” старанності.

Удар струмом міг бути доведеним до смертельно небезпечної

сили. Природно, що ситуація була інсценізованою, але дослід?

жуваний цього не знав. Так от, більшість досліджуваних дово?

дила ступінь свого покарання (не дивлячись на галас “жертви

учіння”) до рівня, на якому об’єкт їх впливу повинен був заги?

нути. Отримані результати С. Мілграм пояснив так: люди, які

живуть в суспільстві, схильні довірятись тим, хто вважається

ними за аторитет, займає більш високе становище, має більш

високий статус, володіє більшими знаннями. Ступінь довіри

авторитету може простягатися аж до нанесення під його впли?

вом непоправної шкоди собі.

Досліджувані пояснювали свою поведінку такими причинами:

– вони попали “в пастку”, погодившись з самого початку прий?

мати участь в роботі і виконувати інструкції експериментатора. По?

чавши діяти, вони вже не могли зупинитись, вийти з експерименту;

– давши обіцянку приймати участь в експерименті, вони не?

мов би взяли на себе обов’язок поводитись так, як вимагає екс?

периментатор, і ці “етикетні” правила порушувати їм було не?

зручно. Але ж коли ті самі дії здійснювались з участю ще двох

людей, і ті відмовлялись продовжувати експеримент, коли з’яв?

лялась небезпека для здоров’я “жертви”, то і досліджувані та?

кож відмовлялись продовжувати дослід. Це відбувалось також

і в тому випадку, коли авторитет експериментатора ким?небудь

в групі ставився під сумнів;

578

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

– якщо насильство здійснювалось не самим досліджуваним, а

лише під його керівництвом чужими руками, бар’єр опору експери?

ментаторові, співчуття до об’єкта впливу різко зменшувались. Крім

того, неможливість безпосередньо спостерігати результати свого

впливу також знижувала поріг співчуття;

– відсутність нагляду за досліджуваним приводила до змен?

шення ступені слухняності;

– авторитет науки, яка немов би прийняла в експерименті

відповідальність на себе, впливав на досліджуваних у напрямку

збільшення слухняності.

Мілграм не тільки виявляв те, до якої міри люди підкоряють?

ся авторитету, він також проаналізував умови, що викликають

підпорядкування. Вирішальними факторами виявились наступні:

емоційна віддаленість від жертви; близькість і легітимність авто?

ритета, обставина, чи є авторитет інституціоналізованим; а також

вплив непідпорядкування колеги?досліджуваного. Досліджувані

Мілграма діяли з меншим співчуттям до “учнів”, коли не могли їх

бачити. Коли жертва знаходилась на значній відстані і “учитель”

не чув її скарг, майже всі спокійно йшли до кінця. Якщо учень зна?

ходився в тій самій кімнаті, то лише 40 % застосовували найсиль?

ніший електричний струм (450 вольт). Повне підпорядкування

падало до 30 %, коли від “учителя” вимагали притискати руку

“учня” до струмопровідної пластини.

Теж саме відбувається і в повсякденному житті, коли легше

виявити жорстокість по відношенню до того, хто деперсоналізо?

ваний або знаходиться на відстані. Тоді люди можуть бути бай?

дужими навіть до великих трагедій. Військова етика дозволяє

бомбити беззахисне селище з висоти 12 км, але не допускає роз?

стрілу в упор таких же беззахисних селян. Люди більше співчу?

вають тим, хто персоналізований.

Фізична присутність експериментатора теж впливає на підпо?

рядкування. Коли Мілграм давав розпорядження по телефону, йому

підпорядковувалось лише 21 % досліджуваних. Інші досліди підтвер?

дили, що коли той, хто надає накази знаходиться у безпосередній

близькості, то відсоток поступливих зростає.

579

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

Авторитет, однак, повинен бути законним. В одному з експери?

ментів, коли після того як “експериментатор” змушений був нена?

довго покинути лабораторію і інший досліджуваний, якому відво?

дилась роль клерка (“підсадного”), брав на себе роль експеримента?

тора, то більшість досліджуваних (80 %) відмовлялась йому підпо?

рядковуватись. Таке повстання проти нелегітимного авторитету

різко контрастує з ввічливою поважливістю, яка звичайно виявля?

лась до експериментатора.

Експерименти С. Аша, С. Мілграма продемонстрували силу

соціальних впливів і ту легкість, з якою поступливість тягне за со?

бою схвалення. Ці експерименти засвідчили, що зло, яке існує в на?

шому світі – це не просто справа рук поганих людей, а є результа?

том могутності ситуацій, які змушують людей погоджуватись з не?

правдою або капітулювати перед жорстокістю. Подальше досліджен?

ня феномену конформності сприяло висновку, що тиск на індивіда

може здійснювати не тільки більшість групи, але й меншість. Аме?

риканські соціальні психологи М. Дойч і Т. Джерард розглядають

вплив меншості як інформаційний тиск, тобто як такий вибір члена

групи, що здійснюється на основі інформації, яку він отримує не від

більшості, а від меншості членів групи. Експерименти Д. Лемена,

І. Депорта і Ж. Луерна показали також, що досліджувані з високим

статусом мало змінюють свою оцінку під впливом тиску більшості,

причому групова норма змінюється в бік оцінки цих осіб. Отримані

результати суперечили моделі однобічного впливу М. Шеріфа і

С. Аша. Виник новий об’єкт дослідження – вплив меншості.

Вплив меншості

В дослідженнях С. Аша і С. Мілграма було виявлено феномен

“соціальної підтримки”, який полягає в тім, що в перцептивних

судженнях досить одного вислову, який суперечить більшості, щоб

досліджуваний не піддавався груповому впливу. Для стійкості нон?

конформістського соціального судження необхідно, щоб хтось

підтримав судження, причому не обов’язково публічно. Важливо,

щоб індивід, відстоюючи свою точку зору, знав, що він не один. Роз?

виток уявлень про природу “соціальної підтримки” привів до побу?

580

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

дови інтеракціоністської моделі групового впливу. На відміну від

функціональної моделі вона будується з урахуванням того, що в

групі під впливом зовнішніх змін співвідношення сил постійно

змінюється і меншість може виступати провідником цих зовнішніх

соціальних впливів. Тим самим асиметричність відносин “меншість

– більшість” нібито вирівнюється.

Важливою особливістю такого підходу є тлумачення “мен

шості”. У традиційних дослідженнях соціальної психології цей

термін використовується в його буквальному значенні як чи?

сельна меншість. У дослідженнях впливу меншості сама

“меншість” визначається як та частина групи, яка має менші

можливості впливу (статус, влада). З цієї точки зору чисельна

меншість фактично може бути “більшістю”, якщо вона здатна

нав’язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи. У

низці досліджень ставилось завдання виявити умови, які дають

змогу меншості впливати на групу.

Експерименти, що було здійснено в Парижі Сержем Московічі

визначили декілька факторів впливу меншості, а саме: послідовність,

впевненість у собі, здатність приваблювати прибічників з числа

представників більшості.

Послідовність. Меншість, яка твердо стоїть на своїх позиці?

ях, більш впливова ніж меншість, що коливається. Московічі і його

помічники виявили, що, якщо меншість постійно називає блакитні

смужки зеленими, представники більшості епізодично погоджу?

ються з цим. Але якщо меншість коливається, називаючи блакит?

ними третину блакитних смужок і “зеленими” – інші, практично

ніхто з більшості не назве їх “зеленими”. С. Московічі вважає, що

слідування меншості за більшістю означає просто публічну поступ?

ливість, а слідування більшості за меншістю відображає справжнє

схвалення – дійсне сприйняття блакитної смужки зеленою. Лю?

дям може просто не подобатись публічно виявляти свій зв’язок з

поглядами меншості, яка відхиляється. Для впливу меншості більш

імовірним є аналітичний прямий спосіб переконання. По?

слідовність поведінки меншості справляє вплив на групу тим, що

сам факт стійкості опозиції підриває згоду в групі. Показовим щодо

цього є експерименти С. Московічі і К. Фошо. В одному з них до?