Риторика                                                                                         7 
 
------------------------------------------------------------------------------------------------------------ 
Риторична  освіченість  допомагає  впевнено  почувати  себе  в 
усіх  життєвих  та  професійних  ситуаціях,  коли  треба  або 
повідомити,  поінформувати,  проаналізувати,  підбити  висновки, 
висловити  власну  точку  зору,  пояснити,  скритикувати,  або 
ефективно  спілкуватися  у  різних  форматах (діалог,  полілог, 
“круглий стіл”), або організовувати та креативно скеровувати свою 
мисленнєво-мовленнєву  діяльність  на  засадах  двох 
взаємопов‘язаних риторичних постулатів – доброзичливо ставитися 
до  слухачів  і  своєю  промовою  прагнути  торжества “людського  в 
людині”, або доцільно використовувати методи аргументування. Це 
сприяє  вдосконаленню  комунікативного  простору  у  професійно-
діловій  сфері,  посилює  комунікативну  інтуїцію,  дозволяє  досягти 
високого  рівня  культури  вербального  спілкування  і  культури 
мовлення. 
Кожен  мовець  має  прагнути  до  риторичного  ідеалу,  який 
передбачає  гармонію,  як  мінімум,  трьох  складників:  мовлення  і 
спілкування  має  бути  доцільним,  інформативним,  доброчинним. 
Сьогодні  риторика, “цариця  наук”  і “княгиня  мистецтв”,  постає 
перед  нами “знайомим  незнайомцем”:  як  давня  й  одночасно  нова 
лінгвокультурологічна  дисципліна,  як  навчальна  філологічна 
дисципліна,  котру  в  кінці  ХVІІІ ст.  було  посунуто  на  периферію 
гуманітарної освіти та знову “відкрито” у ХХ ст., яке щедро надало 
їй нового життєдайного імпульсу. Цей подвійний статус риторики, 
зумовлений  історичною  перспективою  та  залежністю  від 
конкретної  культури,  пояснюється,  крім  іншого,  її  надзвичайною 
роллю у вихідному комунікативному просторі, в якому вона набула 
актуальної  значущості  та  неосяжного  впливу  як  нормативно-
дидактична інстанція, і, насамперед, її вагомою поліфункційністю в 
часи  античності,  середньовіччя,  епохи  Ренесансу,  бароко, 
класицизму.  Однак  пізніше,  і  з  різних  причин  їй  довелося 
поступитися  цими  функціями  іншим інстанціям та дисциплінам. 
У  ХХ ст.  драматична  доля  риторики  набула  перспектив 
відродження:  вона  повернулася  з  фактичного  забуття,  крок  за 
кроком  відновлюючи  свій  авторитет  завдяки  новій  ціннісній 
орієнтації  та  новим  гуманістичним  категоріям  нового  часу.  З 60-х 
років, розпочався період її ренесансу. 
Ціннісна  парадигма  риторики  як  навчальної  дисципліни 
випливає  з  її  історичної,  соціальної  та  гуманітарної  ролі  і 
визначається  гармонійною  організацією  мовленнєвих  цілей, 
комунікативних  форм  та  її  ієрархізованих  функцій:  функції техніки 
(мистецтва)  переконання,  функції  настанови,  функцій  філологічної