дає змогу поєднати машину і електродвигун в цілісну
електромеханічну систему (електропривод) та щоб
характеристики машини й двигуна відповідали одне одному й
вимогам технологічного процесу, на який працює ця пара.
Другими словами: „щоб машина й двигун зійшлися характерами,
і щоб шлюб їх був міцним і тривалим, а про розлучення було б й
годі говорити”.
Після цього з механікою буде гаразд, але ж
електродвигун, з другого боку, ще є й електрична система, а
тому він повинен мати характеристики у відповідності до
електромагнітних процесів, пов’язаних, разом з тим, ще й з
електромеханічними процесами. Іншими словами, двигун
повинен долати статичний момент опору робочої машини в
межах своєї навантажувальної здатності (допустимого теплового
режиму). Поєднувати ці процеси належним чином закликана
електромеханічна характеристика електродвигуна.
Електромеханічна статична характеристика двигуна являє
собою залежність швидкості електродвигуна від струму його
головного кола
в усталеному режимі роботи електродвигуна й віддзеркалює
зв’язок між електричною величиною та механічною величиною
й дозволяє визначити завантаження електродвигуна струмом при
певних значеннях момента електродвигуна.
Така оцінка електродвигуна надзвичайно важлива для
електричної машини, оскільки величина струму повинна бути
суворо обмежена умовами нагрівання й охолодження обмоток, а
для двигунів постійного струму ще й умовами комутації.
Поряд з цим механічна й електромеханічна статичні
характеристики щільно між собою пов’язані, пов’язані між
собою на стільки, на скільки пов’язані у електродвигуні між
собою струм і момент.
У двигунах постійного струму незалежного збудження
цей зв’язок безпосередній: