Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці,

установки, території), повинна забезпечувати перевірку стану об'єкта

протягом двох наступних годин. Після приведення місця вогневих робіт у

пожежонебезпечний стан виконавець та відповідальна особа роблять

відповідні позначки у наряді - допуску.

Не допускається проведення вогневих робіт на свіжопофарбованих

конструкціях і виробах, а також на елементах будівель, виготовлених з

легких металевих конструкцій з горючими утеплювачами. Паяльні лампи та

інші джерела відкритого вогню не можна використовувати для відігрівання

завмерлих труб. Забороняється виконувати вогневі роботи під час

знаходження людей у торгівельних та обідніх залах.

4.3 Евакуація людей при пожежах

У будівлях і спорудах на випадок виникнення пожежі необхідно

передбачати евакуаційні шляхи і виходи.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть: із приміщень

першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибуль,

сходову клітку; із приміщень інших поверхів у сходову клітку

(безпосередньо, у тому числі через хол або через коридор), яка повинна

мати вихід назовні безпосередньо або через вестибуль, відділений від

примикаючих коридорів перегородками з дверима; із приміщень у сусіднє

приміщення на тому же поверсі, забезпечене зазначеними вище виходами.

При влаштуванні евакуаційних виходів із двох сходових кліток через

спільний вестибуль одна з них повинна мати ще один вихід безпосередньо

назовні. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з

будівель та з кожного поверху будівлі повинна бути не менше двох. На

підприємствах торгівлі та харчування в багатьох випадках один

евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший - для

обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати

для торгівлі та зберігання (навіть тимчасового) яких-небудь матеріалів і

інвентарю.

Евакуаційними шляхами вважаються такі, що безпосередньо ведуть

до евакуаційного виходу та забезпечують безпечний рух людей. Ліфти та

ескалатори не відносяться до шляхів евакуації. На шляхах евакуації не

допускається наявність перешкод для руху людей. Проходи, коридори,

сходи, тамбури, виходи у будівлях підприємств, баз та складів не повинні

загромаджуватись. Двері повинні відчинятись назовні та бути

двостулковими, висота їх у світлі приймається не менше 2м. На шляхах

евакуації та у торгівельних залах передбачається аварійне освітлення.

Підприємства торгівлі та харчування, бази та склади повинні бути

забезпечені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Ширина евакуаційних проходів, довжина шляхів евакуації, кількість

та ширина евакуаційних виходів (дверей) визначаються розрахунковим

шляхом. Так, у магазинах із площею торгівельних залів менше 1000м

140

сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів і

проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не

менше 0,6м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації та дверей у всіх

випадках повинна бути не менше 1,0 і 0,8м, відповідно. У кіосках і

павільонах ширина дверей приймається не менше, відповідно, 0,6 і 0,8м.

Ширина проходів між прилавками та устаткуванням за прилавком

приймається не менше 0,9м. У торгівельних залах їдалень, кафе і ресторанів

основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається шириною

не менше 1,35м. Ширина сходової площадки повинна бути не менше

ширини маршу, а перед входом у ліфт з двостулковими дверима - не менше

1,6м. На площадках сходових кліток та у ліфтових холах не можна

встановлювати кіоски і ларки. Не допускаються організація торгівлі,

розміщення торгових та ігрових автоматів на площадках сходових кліток та

інших шляхах евакуації людей. Згідно СНиП 2.01.02-85, відстань між

найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з

приміщення, що має периметр Р, повинна задовольняти вимозі: l1,5

Відстань по проходах від найбільш віддаленої точки торгівельного залу до

виходу на евакуаційну сходову клітку або назовні слід приймати не більше

25м. При неможливості виконати цю вимогу евакуаційні виходи

розташовують по периметру торгівельного залу з розрахунку один вихід на

100 чол. Відстань між виходами повинна бути не більше 50м. У магазинах

самообслуговування та універсамах двері для входу покупців у

торгівельний зал та виходи з нього необхідно влаштовувати у різних кінцях

залу. При площі приміщень понад 300м

кількість виходів з них має бути, як

правило, не менше двох. Така ж кількість виходів передбачається,

наприклад, зі складів паперу та ізольованих відсіків цих складів площею

більше 100м

, із торгівельних павільонів зі загальною площею більше 60м

Із машинних відділень аміачних холодильних установок площею до 40м

допускається мати один вихід. У приміщеннях з одним евакуаційним

виходом допускається одночасне перебування не більше 50 чоловік. У

торгівельних залах та на шляхах евакуації людей не допускається

зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковок та контейнерів.

Місткість торгівельних залів для магазинів приймається з розрахунку

не менше 1,35м

на одну людину, місткість залів для відвідувачів

ресторанів, кафе, їдалень - з розрахунку не менше 1,4м

на одне посадочне

місце. При цьому для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе,

розташованих у будівлях I і II ступенів вогнестійкості, необхідний час

евакуації людей приймається 6 хв., у будівлях III і IV ступенів

вогнестійкості - 4 хв., V ступеню - 3 хв.

Територія відкритого ринку має бути розподілена на ділянки площею

до 1га проїздами шириною не менше 4м. Кількість в’їздів на територію

ринку приймається залежно від його площі, але має бути не менше двох.

Торгівельні прилавки розміщують таким чином, щоб не утворювалися

перешкоди евакуації людей, та проходи між ними були не менше 2м.

141

Відстань між торгівельними рядами приймається не менше 2м, причому в

них влаштовуються поперечні проходи шириною 2м через кожні 50м.

На торгівельних підприємствах, базах та складах, а також на ринках

мають бути плани евакуації людей і дій працюючих на випадок виникнення

пожежі. Плани (схеми) евакуації людей на випадок виникнення пожежі

мають бути розроблені та вивішені на видних місцях у будівлях та спорудах

(окрім житлових будинків), які мають два поверхи і більше, якщо

одночасно перебувають на поверсі більше 25 чоловік.

4.4. Засоби гасіння та виявлення пожеж

Протипожежне водопостачання підприємств. Протипожежне

водопостачання підприємств забезпечується системою протипожежного

водогону, який поєднується з господарчо-питним або виробничим

водопроводом. Водогінні мережі влаштовуються, як правило, кільцевими.

Тупикові водопроводи можуть мати довжину не більше 200м. Забір води з

підземної водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі здійснюється

через пожежні гідранти, що встановлюються в колодязях. Пожежні гідранти

розташовують уздовж доріг на відстані не більш 2,5м від краю проїзної

частини, не далі 20м і не ближче 5м від стін будівлі. На відстані менше 5м

від пожежного гідранта не допускається стоянка автотранспорту. Покажчик

гідранта повинний бути світловим або флуоресцентним з нанесенням

літерного індексу ПГ, цифрових значень відстані в метрах від покажчика до

гідранта та внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного

водопроводу в будівлях та приміщеннях, а також витрати води на

пожежогасіння визначаються залежно від їхнього призначення, об’єму та

висоти. У будівлях магазинів та підприємств харчування об’ємом від 5000

до 25000м

включно передбачається один струмінь з витратою води 2,5 л/с.

При більшому об’ємі цих будівель вимагаються два струмені з витратою

води по 2,5 л/с. Внутрішній протипожежний трубопровід не передбачається

у магазинах та підприємствах харчування з об’ємом до 5000м

, що стоять

окремо або вбудовані у будівлі іншого призначення. У будівлях ринків, що

мають будівельній об’єм 500м

та більше, має бути протипожежний

водогін, який забезпечує створення одного струменя води з витратою 2,5л/с.

Забір води з внутрішнього трубопроводу для гасіння пожежі у будівлі

здійснюється через пожежні крани. Вони встановлюються на висоті 1,35м

над підлогою біля входів, на майданчиках опалювальних сходових кліток, у

вестибулях, коридорах, проходах та інших доступних місцях. Кожний

пожежний кран, постачений пожежним рукавом довжиною 10 або 20м та

стволом, встановлюється в шафці. На шафці мають бути напис ПК,

порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини.

Внутрішній протипожежний водогін та пожежні крани через кожні 6

місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на

142

працездатність шляхом пуску води. Результати техобслуговування та

перевірки їх реєструються в спеціальному журналі.

Автоматичні установки пожежегасіння. Автоматичне гасіння пожежі

у місці її виникнення та подачу сигналу пожежної тривоги забезпечують

спринклерні і дренчерні установки, а також установки пінного, газового

(аерозольного) та порошкового пожежогасіння.

Спринклерна система являє собою сукупність водоживильників,

мережі труб, розташованих усередині приміщення під стелею,

спринклерних голівок (зрошувачів), контрольно-сигнального клапана та

сигнальних апаратів. Спринклерні голівки-зрошувачі - автоматичні

пристрої, які розкриваються при підвищенні температури у приміщенні. Під

дією високої температури (57, 72, 93, 141, 182 та 240°С) руйнується

виносний легкоплавкий замок, запірний пристрій - клапан випадає зі

спринклерної голівки і вогнегасна речовина (вода, вода зі змочувачем,

піна), що знаходиться у трубах, розприскується через отвір над осередком

пожежі. Одночасно з цим подається сигнал тривоги. Спринклерні голівки

встановлюють з таким розрахунком, щоб кожна зрошувала зону площею

6...9 м

Дренчерні установки являють собою систему трубопроводів, на яких

розташовані спеціальні голівки-дренчери. Дренчери не мають замків,

вихідні отвори в них постійно відкриті. Надходженню вогнегасної речовини

в мережу перешкоджає клапан, що утримується у робочому положенні

спеціальним тросом. Відрізки троса з'єднуються легкоплавкими замками чи

легкоспаленними вставками. При плавленні замка під дією високої

температури або згорянні вставки трос розривається, клапан відкривається

та вогнегасна речовина надходить до дренчерних голівок і розприскується

над осередком горіння. Дренчерні установки використовуються як для

гасіння пожежі, так і для створення водяних завіс з метою ізоляції вогню і

запобігання його поширенню. Дренчери можуть установлюватися з

зовнішнього боку будівлі за її периметром, над віконними та дверними

прорізами.

Для гасіння пожеж усередині приміщень можуть бути використані

автоматичні газові та порошкові установки.

В установках газового пожежогасіння використовують диоксид

вуглецю або азот. Вони застосовуються для гасіння пожеж в

електроустановках під напругою, складах харчових продуктів, виробничих

приміщеннях з вогненебезпечними рідинами. Для протипожежного захисту

приміщень і технологічного устаткування використовуються в даний час

металопластикові модулі типу “ГАМА” на 25, 50 чи 100л різних газових

вогнегасних речовин.

Стаціонарні установки порошкового пожежогасіння призначені для

гасіння пожеж і загорянь спиртів, нафтопродуктів, лужних металів, інших

горючих матеріалів, а також різних установок, у тому числі тих, що

знаходяться під напругою до 1000В.

143

Затверджений і введений у дію Перелік однотипних за призначенням

об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками

пожежогасіння та пожежної сигналізації. Перелік поширюється на будівлі і

приміщення магазинів та підприємств харчування, в яких зберігаються або

знаходяться в обігу горючі матеріали. Автоматичні установки

пожежогасіння застосовуються: при торгівельній площі більше 3500м

двоповерхових будівлях магазинів та їхніх одноповерхових будівлях при

розміщенні торгівельних залів у цокольних або підвальних поверхах;

незалежно від розмірів торгівельної площі у будівлях магазинів висотою в

три поверхи та вище, а так само висотою у два поверхи при розміщенні

торгівельних залів у цокольних чи підвальних поверхах.

Установками автоматичного пожежогасіння повинні бути обладнані:

приміщення складів горючих матеріалів площею 1000м

та більше;

негорючих матеріалів у горючій упаковці площею 1500м

та більше; такі ж

приміщення площею 700м

та більше, розташовані у підвалах; приміщення

для зберігання вовни незалежно від площі; складські приміщення площею

200м

і більше для зберігання мастильних матеріалів у підвалах і цокольних

поверхах, а також площею 750м

і більше для зберігання гумо-технічних

виробів та шин; склади для зберігання горючих і негорючих вантажів у

горючій упаковці при висоті їхнього зберігання понад 5,5м не залежно від

площі. Спринклерні установки використовуються в універсальних

магазинах з торговими залами загальною площею 3600м

та більше, а також

у будівлях універсальних магазинів у три поверхи і більше незалежно від

площі торгівельних залів.

Керівники підприємств торгівлі, баз і складів несуть відповідальність

за стан та правильну експлуатацію протипожежних систем і установок

пожежної автоматики. Для осіб, що працюють у приміщеннях, які

захищаються установками, мають бути розроблені і вивішені спеціальні

інструкції.

Первинні засоби пожежогасіння. На всіх підприємствах, базах та

складах, інших об'єктах мають бути в необхідній кількості первинні засоби

пожежогасіння, призначені для боротьби з вогнем у початковій стадії

пожежі. До таких засобів відносяться вогнегасники. Вогнегасники залежно

від виду використовуваних у них вогнегасних речовин поділяються на

типи: ВВ (водяні), ВВП (водопінні), ВВПА (водопінні аерозольні), ВВК

(вуглекислотні), ВП (порошкові). Після позначення типу вогнегасника

наведена цифра, яка означає масу вогнегасної речовини у кілограмах, що

міститься у його корпусі. Цифра після

позначення аерозольного водопінного

вогнегасника означає масу в ньому

вогнегасної речовини в грамах.

Вогнегасник повітряно-пінний ВВП-

10.01 ємкістю 10л (рис.3) призначений для

ліквідації пожеж класів А и В.

144

1 – корпус - посудина з розчином

піноутворювача,

2 – піногенератор,

3 – важіль запорно-пускового пристрою,

4 – сифонна трубка,

5 – шланг,

6 – горловина,

7 – голівка,

8 – пробійник,

9 – мембрана,

10 – балон зі стисненим повітрям,

11 – рукоятка

Рис. 3. Вогнегасник ВВП-10.01

Він не застосовується для гасіння загорянь лужних і лужноземельних

металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу

кисню, а також електрообладнання, що знаходиться під напругою.

У цьому вогнегаснику використовується як вогнегасна речовина

розчин піноутворювача (ПО-6К чи ПО-ЗАИ), як енергоносій - стиснене

повітря. Розчин піноутворювача знаходиться в посудині, стиснене повітря -

у балоні. Для приведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що

фіксує положення пробійника відносно голівки, та ударом долоні

переміщають пробійник усередину посудини. При цьому пробійник

проколює гострим кінцем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим

повітрям. Унаслідок цього стиснене повітря (маса його 35...40г) надходить у

посудину вогнегасника, створює в ньому надлишковий тиск 1,0...1,5 МПа,

під дією якого розчин піноутворювача (5%) витісняється у піногенератор.

Піна, що створюється у піногенераторі, витісняється під тиском назовні у

вигляді компактного струменя довжиною не менше 4,5м. При гасінні

пожежі вогнегасник утримують за ручку та піногенератор. Тривалість дії

цього вогнегасника не менше 40 с.

Вуглекислотні вогнегасники (рис. 4) застосовуються для гасіння

загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою, а також

гасіння загорянь матеріалів, що можуть бути зіпсовані водою, піною та

іншими речовинами. Ці вогнегасники заповнюються вуглекислотою під

тиском.

1 – корпус,

2 – сифонна трубка,

3 – розтруб-снігоутворювач,

4 – важіль,

5 – запобіжна чека,

6 – рукоятка

145

Рис. 4. Вогнегасник вуглекислотний (ВВК)

Для приведення вогнегасника в дію необхідно направити розтруб -

снігоутворювач на осередок горіння та відкрити вентиль. В обігу є

вуглекислотні вогнегасники, у яких вентилі постачені маховичком або

важілем (рис. 10), притиснення якого зусиллям руки до рукоятки приводить

до відкривання у них клапана і витіснення назовні вуглекислоти у вигляді

снігоподібної маси. Залежно від ємкості балона час дії вуглекислотних

вогнегасників 25...40с, корисна довжина струменя 1,5...3,5 м.

Вогнегасники порошкові призначені для ліквідації пожеж класів А, В,

С, а також загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою до

1140В. У цих вогнегасниках використовуються як вогнегасна речовина

порошок марки П-2АПМ або ПСБ, як енергоносій – стиснене повітря. У

вогнегасниках, наприклад ВП-10 (рис.5), порошок знаходиться в посудині,

стиснене повітря – у спеціальному балоні.

1 – корпус - посудина з порошком,

2 –мембрана еластична,

3 – спушувач,

4 – сифон,

5 – рукоятка,

6 – важіль,

7 – пробійник,

8 – клапан,

9 – голівка,

10 – шланг,

11 – балон зі стисненим повітрям,

12 – насадок,

13 – фіксатор-насадка

Рис. 5. Вогнегасник порошковий ВП-10

Для приведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що

фіксує положення пробійника відносно голівки, та ударом долоні

переміщають пробійник усередину посудини. При цьому пробійник

проколює гострим кінцем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим

повітрям. Внаслідок цього стиснене повітря (маса його 65...70 г) надходить

через спушувач у порожнину мембрани і потім - у масив порошку та у зазор

між днищем посудини та мембраною. У посудині відбувається механічне

розпушування порошку мембраною, що коливається, та рівномірне

псевдозрідження його потоками по3вітря. Псевдозрідженний порошок під

тиском повітря 1,0...1,4 МПа надходить у сифон. Утримуючи вогнегасник

однією рукою за рукоятку та важіль, направляють іншою рукою насадок на

осередок горіння. Шляхом притиснення зусиллям руки важіля до рукоятки,

відкривають клапан у запірній голівці. При цьому повітряно-порошкова

суміш витісняється із посудини через насадок на осередок горіння.

146

Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини 4,5м. Тривалість дії

цього вогнегасника не менше 15 с.

У вогнегасниках ємкістю 2, 6 і 9л (виробництво Маріупольського

механічного заводу) стиснене повітря знаходиться не в спеціальному

балоні, а безпосередньо у внутрішньому просторі вогнегасника,

заповненому порошком. Для контролю наявності тиску повітря усередині

вогнегасника на корпусі його встановлений манометр. Повітряно-

порошкова суміш витісняється з нього через насадок при притисненні

зусиллям руки важеля до рукоятки.

Усередині будівель вогнегасники встановлюють поблизу пожежних

кранів, а також на видних та доступних місцях (у коридорах, вестибулях, на

сходових клітках, біля виходів із приміщень) на висоті не більше 1,5м (від

рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника) і на відстані не менше 1,2м

від краю дверей при їх відкриванні. Кількість вогнегасників для

підприємства, бази і складу, інших об'єктів визначають розрахунковим

шляхом згідно з діючими нормами.

У Правилах пожежної безпеки в Україні наведено рекомендації щодо

оснащення переносними вогнегасниками приміщень залежно від їхньої

площі, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також

класу можливої пожежі. У приміщеннях з горючими газами та

вогненебезпечними рідинами, віднесених до категорій А (наприклад,

склади товарів побутової хімії та ЛЗР), Б (відділення сушіння крохмалю) і

В (склади соняшникової олії та інших рослинних олій, лікеро-горілчаних

виробів і вина), при наявності небезпеки виникнення пожеж класу В

(горіння рідин) та С (горіння газів) на кожні 200м

площі необхідно

встановлювати один порошковий вогнегасник з масою заряду 10кг

(наприклад, ВП-10). При наявності небезпеки виникнення пожежі класу Е

(горіння електроустановок) у цих приміщеннях на ту ж площу

встановлюють додатково два вуглекислотні вогнегасники ємкістю 5 або 8л

(ВВК-5 або ВВК-8).

У приміщеннях категорії В, де відсутні горючі гази і вогненебезпечні

рідини (наприклад, склади готового одягу, тканин, культтоварів, дерев'яної

тари, паперу та готових пакетів), на кожні 200м

площі встановлюють

вогнегасники: один повітряно-пінний ємкістю 10л (наприклад, ВВП-10.01)

та один порошковий з масою заряду 5кг - при наявності небезпеки

виникнення пожеж класу А (горіння деревини, текстилю, паперу тощо);

один такий же порошковий та один вуглекислотний (ВВК-5 чи ВВК-8)

ємкістю 5 чи 8л - на випадок виникнення пожежі класу Е. Приміщення

категорії Г (наприклад, приміщення обпалення птахів, гарячі цехи

підприємств харчування) повинні мати: один порошковий вогнегасник з

масою заряду 5кг на кожні 400м

площі - на випадок небезпеки виникнення

пожежі класу С; один повітряно-пінний вогнегасник ємкістю 10л та один

порошковий вогнегасник із зазначеною вище масою заряду на кожні 900м

площі - при небезпеці виникнення пожежі класу А; такий же порошковий та

один вуглекислотний (ВВК-5 чи ВВК-8) вогнегасники на ту ж площу - на

147

випадок пожежі класу Е. У приміщеннях категорії Д (наприклад, машинні

відділення хладонових холодильних установок, холодильні камери з

температурою +10

С та нижче) на кожні 900м

площі встановлюють

вогнегасники: повітряно-пінний ємкістю 10л і порошковий з масою заряду

5кг - на випадок виникнення пожежі класу А; такий же порошковий та один

вуглекислотний (ВВК-5 або ВВК-8) вогнегасники - при наявності небезпеки

виникнення пожеж класу Е. Виробничі приміщення категорії Д, а також

приміщення, у яких знаходяться негорючі речовини і матеріали, можуть не

оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100м

. У

громадських будівлях та спорудах при небезпеці виникнення пожежі класу

А необхідно мати на кожні 400м

площі два повітряно-пінні вогнегасники

ємкістю по 10л та два порошкові вогнегасники з масою заряду по 5кг, а при

небезпеці виникнення пожежі класу Е - два такі ж порошкові та один

вуглекислотний (ВВК-5 або ВВК-8) вогнегасники. На кожному поверсі цих

будівель та споруд установлюють не менше двох переносних вогнегасників.

Кожний працюючий кіоск (ларьок) повинний бути забезпечений

вогнегасником. На кожні п'ять торгових автоматів встановлюється один

вуглекислотний вогнегасник.

Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників для виробничих і

складських будівель та приміщень промислових підприємств визначаються

відповідно до типових норм належності вогнегасників, затверджених

наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004р.

№ 151.

Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для

захисту об’єкта є: рівень його пожежної небезпеки; клас пожежі горючих

речовин та матеріалів, наявних у ньому; категорія приміщення за

вибухопожежною або пожежною небезпекою; площа його. Так, наприклад,

у виробничих і складських будівлях, приміщеннях промислових

підприємств при розміщенні в них виробництв категорій А, Б, В (з

наявністю горючих газів і рідин), площі більше 250 – до 500м

необхідно

використовувати один з варіантів установки вогнегасників: 8 порошкових

вогнегасників з зарядом вогнегасної речовини 5 або 6кг (ВП-5 або ВП-6); 6

таких вогнегасників з зарядом 8 або 9кг (ВП-8 або ВП-9); 4 вогнегасника з

зарядом 12кг (ВП-12). Слід передбачати по одному вуглекислотному

вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3кг і більше (ВВК-

3,5, ВВК-5) на 20м

площі підлоги електрощитових, комор, офісних

приміщень з ПЕОМ, вентиляційних камер та інших технічних приміщень.

Приміщення, у яких розміщені ПЕОМ, слід оснащувати переносними

вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку: один вогнегасник ВВК-1,4

чи ВВК-2 або один ВВПА-400 на три ПЕОМ, але не менше ніж один

вогнегасник зазначених типів на приміщення. Громадські та

адміністративно-побутові будівлі на кожному поверсі повинні мати не

менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних)

148

вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5кг і більше (ВП-5,

ВВП-6, ВВ-5).

Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна

перевищувати: 15м – для приміщень категорій А, Б, В, (горючі гази та

рідини); 20м – для приміщень категорій В, Г.

На території торгівельних підприємств первинні засоби

пожежогасіння (шанцевий інструмент, відра, вогнегасники) групують на

спеціальних щитах. Щити розташовують так, щоб кожний з них

обслуговував групу споруд у радіусі не більше 100м, сховища з

вогненебезпечними матеріалами - на відстані 50м. Територію підприємства

забезпечують пожежними щитами з розрахунку I щит на площу до 5000м

Засоби пожежогасіння фарбують у червоний колір, а написи на них та

поверхня щита повинні бути білими.

Для показу місцезнаходження пожежної техніки та вогнегасних

засобів використовуються вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76, які

розміщують на видних місцях на висоті 2...2,5 м.

Пожежний зв'язок і сигналізація. Успішна боротьба з пожежами

можлива при наявності пожежної сигналізації та надійного зв'язку

підприємств із пожежними частинами. В даний час широко

використовується радіозв'язок, а також телефонний, радіотелефонний та

інший зв'язок.

Надійне та швидке повідомлення про пожежі на різних об'єктах

забезпечує електрична пожежна сигналізація, що складається з пожежних

сповіщувачів ручної та автоматичної дії, приймально-контрольного приладу

та спеціальної електричної мережі. Автоматичні пожежні сповіщувачі

застосовуються на небезпечних у пожежному відношенні об'єктах, у тому

числі на підприємствах торгівлі та харчування, базах та складах. За

принципом дії сповіщувачі поділяються на теплові, полум'яні, димові,

газові і комбіновані. Вибір автоматичних пожежних сповіщувачів залежно

від призначення приміщень регламентований ДБН В. 2.5-13-98.

Теплові сповіщувачі спрацьовують під впливом теплоти

(конвективної або променистої), яка виходить від осередка пожежі. Теплові

сповіщувачи використовуються в установках охоронної та охоронно-

пожежної сигналізації. У теплових магнітних сповіщувачах у нормальних

умовах герметичні контакти під дією постійного магніту замкнені. При

підвищенні температури магнітний потік слабне і контакти розмикаються.

Пожежні сповіщувачі полум'яні реагують на електромагнітне

випромінювання полум'я.

Димові сповіщувачі служать для подачі сигналу про пожежну

небезпеку з появою диму в закритих приміщеннях. Наявність диму

реєструється ослабленням потоку внаслідок зменшення прозорості

навколишнього середовища та інтенсивності відбитого (розсіяного)

частками диму світлового потоку.

149