Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

робітників, службовців, інженерно-технічних працівників і інших громадян

не молодших 18 років добровільні пожежні дружини (команди), що

функціонують відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини

(команди), затвердженого наказом Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 р. Добровільна пожежна

дружина (ДПД) створюється при чисельності працюючих, як правило, не

менше 25 чоловік, вона може бути загальоб'єктова і (або) цехова залежно

від структури та особливостей підприємства. На складах, у цехах та інших

структурних підрозділах підприємства можуть створюватись відділення

ДПД (бойові підрозділи) згідно з кількістю робочих змін.

Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час

участі їх у ліквідації пожежі або наслідків аварії, проведення пожежо-

профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань

проводиться з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи.

Членам добровільних пожежних дружин (команд) можуть надаватися

додаткова відпустка до 10 робочих днів на рік зі збереженням заробітної

плати, видаватися премії та цінні подарунки. Члени добровільних

пожежних дружин (команд) підлягають обов'язковому особистому

страхуванню у розмірі десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони

займають, за рахунок коштів підприємств, установ та організацій.

На підприємстві, в установі, організації з чисельністю 50 і більше

чоловік за рішенням трудового колективу створюється пожежо-технічна

комісія (ПТК), яка діє відповідно до Типового положення про пожежо-

технічну комісію, затвердженого наказом Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 р. № 70. У виняткових умовах її

функції може виконувати комісія з охорони праці. Наказами керівника

підприємства (роботодавця) затверджуються положення про ПТК

підприємства, її персональний склад і порядок роботи. До складу комісії

включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з

виконанням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням

електроустановок, систем автоматичного протипожежного захисту та ін., а

також керівник ДПД, спеціаліст з пожежної безпеки підприємства,

уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, представник

профспілкової організації. Очолює комісію головний інженер або один із

заступників керівника підприємства. У функції ПТК будь-якого

підприємства входять: обстеження один раз на квартал усіх виробничих

будівель, споруд, складів, різних приміщень з метою виявлення порушень

пожежної безпеки та визначення шляхів, способів та строків їх усунення.

Результати такого обстеження оформляються актом, який затверджується

керівником підприємства. ПТК бере участь у розробці діючих у межах

підприємства положень, правил, інструкцій з пожежної безпеки, а також у

службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів

щодо запобігання ним, вирішенні інших питань у цій області.

120

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи

проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до Типового

положення. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком

проведення поділяються на вступний і на робочому місці: первинний,

повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою,

затвердженою керівником (заступником керівника, головним інженером)

підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або

тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику

(навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі.

Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні

фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо

на робочому місці до початку виробничої діяльності працівників або участі

прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-

монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструктажу

затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або

керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів

повинні бути узгоджені з начальником об'єктової пожежної охорони або

керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, який включає питання

вступного та первинного інструктажів, повинний проводитись на робочому

місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться

індивідуально або з групою працівників на робочому місці або в спеціально

відведеному приміщенні в наступних випадках: введення в дію нових або

доопрацьованих нормативних актів (правил, інструкцій тощо) з питань

пожежної безпеки; зміни технологічного процесу; застосування нового або

модернізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога

державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо встановлено

незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому

місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами

пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами,

що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками

перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт

(зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків

стихійного лиха.

Первинні, повторні, позапланові та цільовий протипожежні

інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальниками

цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної

безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі повинні

завершуватись перевіркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка

проводила інструктаж.

121

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з

відповідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільового,

реєструються в спеціальних журналах, окремо від інструктажів з питань

охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився

інструктаж, і осіб, що проводили його. Запис про проведення цільового

протипожежного інструктажу робиться в документі (наряді-допуску),

дозволяючому виконання пожежонебезпечних робіт.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на

складах товарів побутової хімії, тканин, папера, меблів, легкозаймистих

рідин) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом

керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце

проведення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт

та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання.

Програма пожежо-технічного мінімуму розробляється, як правило, на

підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим

органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального

навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства,

повинна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких

оформляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається

посвідчення відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з

питань пожежної безпеки здійснюється комісією щорічно також з

оформленням протоколу. При цьому до посвідчення про проходження

спеціального навчання з пожежо-технічного мінімуму вносяться відповідні

відмітки.

Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан

різних об'єктів та підприємства у цілому, перед початком виконання

обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і

перевірку знань з питань пожежної безпеки.

На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань

пожежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель,

споруд, технологічних процесів та обладнання розробляються та

затверджуються (роботодавцями) інструкції, які підрозділяються на види:

загальні (загальоб'єктові) для підприємств, організацій, установ; для

окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; з

виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних

установок, устаткування та ін. Інструкції встановлюють порядок та засоби

забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок

виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та

повідомлення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних

цінностей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами

пожежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні

протипожежних інструктажів і проходженні пожежо-технічного мінімуму, а

також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

122

На підприємствах торгівлі, що мають два поверхи і більш, та інших

аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50

чоловік і більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що

визначає дії персоналу по забезпеченню безпечної і швидкої евакуації

людей. Не рідше одного разу в півріччя здійснюються тренувальні дії

працівників зазначених підприємств і об'єктів відповідно до цієї інструкції.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для

працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових).

4.2 Фактори пожежовибухонебезпеки, технічні та організаційні

рішення щодо усунення їх у галузі

4.2.1 Класифікація, розслідування та облік пожеж

Пожежі горючих речовин та матеріалів підрозділяються на класи: А -

пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких

супроводжується тлінням (деревина, папір); В - пожежі горючих рідин або

твердих речовин, які плавляться; С - пожежі газів; D - пожежі металів та їх

сплавів; Е- пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про

затвердження Порядку обліку пожеж і їхніх наслідків від 26 грудня 2003р.

№2030, розрізняють пожежі з великими та особливо великими

матеріальними збитками: прямі збитки перевищують, відповідно, 300 і 1000

розмірів неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян.

Збитки від пожеж визначаються сумою прямих і побічних втрат за

цінами, що діють на час пожежі. Прямі збитки – оцінені в грошовому

вираженні матеріальні цінності, знищені та (або) пошкоджені внаслідок

безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі. Побічні збитки –

оцінені в грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість

вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її

наслідків (враховуються соціально-економічні та екологічні втрати), у тому

числі на відбудову об'єкта, а також втрати, зумовлені простоєм у

виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів

тощо.

Факт пожежі підтверджується актом, що підписується членами комісії

в складі не менше трьох чоловік, включаючи представника органа

державного пожежного нагляду, представника адміністрації підприємства

(установи, організації), де була подія, потерпілого.

Усі пожежі, незалежно від місця їхнього виникнення і наслідків,

підлягають обліку.

4.2.2 Класифікація речовин і матеріалів за потенційною небезпекою

викликати пожежу, підсилювати її небезпечні фактори, впливати

на людину і навколишнє середовище

123

Залежно від температури спалаху пари рідини поділяються на

легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61

С у закритому

тиглі або 66°С у відкритому тиглі та горючі (ГР) з температурою спалаху

вище зазначених величин. Бензин, розчинники - дуже небезпечні ЛЗР із

температурою спалаху пари від -17 до +44

С, до них відносяться також

нітроемалі та більшість лаків. У виробничих приміщеннях тара з ЛЗР і ГР

може зберігатись тільки у металевих шафах або ящиках, які щільно

закриваються. Забороняється зберігати легкозаймисті і горючі рідини у

відкритому або непридатному посуді, а також у посуді, який б’ється. Не

допускається їхнє спільне зберігання з будь-якими іншими речовинами і

матеріалами.

Самозаймисті матеріали і речовини можна розділити на три групи:

самозаймисті при співдотику з повітрям - фосфор (білий), рослинні олії та

жири, вологе борошно, сажа, металеві порошки (магнію, алюмінію та ін);

самозаймисті при співдотику з водою - натрій, калій, карбіди та гідриди

лужних металів тощо; органічні сполуки, що самозаймаються при контакті

(співдотику та змішуванні) із твердими, рідкими або газоподібними

окислювачами (хлором, бромом, фтором, азотною та сірчаною кислотами,

селітрою, рідким та стиснутим киснем).

У практиці спостерігається чимало випадків самозаймання різних

матеріалів і речовин. Самозаймаються промащені матеріали внаслідок

окислювання у них киснем повітря оліфи, рослинних та мінеральних олій.

Не можна зберігати промащені матеріали вкупі, особливо поблизу джерел

тепловиділення. Промащені матеріали необхідно збирати у металеві ящики

з кришками, які щільно закриваються. Не допускається зберігання на складі

рослинних олій будь-яких інших матеріалів та продуктів, окрім тваринних

жирів. Металеві порошки (алюмінію, магнію, нікелю), фосфор повинні

зберігатись у герметично закритій тарі в окремих відсіках складів. Лужні

метали слід зберігати у металевих банках або контейнерах під захисним

шаром інертного газу, мінеральної олії, парафіну також в окремих відсіках

(секціях). При зберіганні на базах і складах кислот повинні бути вжиті

заходи щодо недопущення співдотику їх з деревиною, соломою та іншими

речовинами органічного походження. Концентровану азотну кислоту не

можна розливати у скляний посуд. У місцях зберігання кислот, що повинні

бути позначені, необхідно мати готові суспензії крейди, вапна або розчин

соди для нейтралізації пролитої рідини. Балони з киснем не повинні

стикатись з промащеними матеріалами, мати сліди олій та жирів. Не

допускається зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з

горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, олій і жирів.

Можливе самозапалювання матеріалів (речовин) під дією

мікробіологічних і хімічних процесів, а також теплоти, що підводиться

ззовні. Теплота передається матеріалам шляхом безпосереднього

співдотику їх з нагрітими тілами, конвекції та випромінювання. Можливе,

наприклад, самозапалювання деревини від співдотику з паропроводом.

Горючі матеріали необхідно ізолювати від нагрітих тіл теплоізоляційним

124

шаром (азбесту, повсті, просоченої глиняною суспензієй). Самозаймаються

волокна та пил унаслідок тепловиділення при терті деталей у машинах і

механізмах, при розрядах статистичної електрики. Для уникнення цього

деталі слід вчасно змащувати, устаткування - заземлювати.

Самозапалювання горючих речовин можливо під дією тепловипромінювань

від відкритих джерел вогню та розжарених тіл, при зломлюванні променів

Сонця лінзами або скляними посудинами з рідинами. Внаслідок цього

можуть загорітись, наприклад, тканини, просочені горючими рідинами.

Небезпечними факторами пожеж є: токсичні гази, знижена

концентрація кисню, висока температура, безпосередня дія іскор та полум'я,

задимленість. Найбільш небезпечними речовинами в зоні задимленості є

оксид вуглецю та синильна кислота (розчин в атмосферній волозі

цианводню НСN). Пари синильної кислоти утворяться при горінні вовни,

шовку, нейлону, багатьох пластмас і каучуку. Синильна кислота викликає

отруєння організму людини навіть при дії її на непошкоджену шкіру.

Перебування понад 5 хв. в атмосфері, яка містить 1% синильної кислоти,

небезпечно для життя. Слід зазначити, що термічна деструкція матеріалів,

що мають у своєму складі сполуки хлору, у першу чергу, пластмас

(наприклад, поліхлорвинила) супроводжується виділенням диоксинів, які

займають третє місце за ступенем небезпеки після кураре та ядів, що

викликають ботулізм. Зниження концентрації кисню до 12..15% приводить

до порушень м'язової координації, до 10..14% - до непритомних станів, до

6% та менше - смерті протягом 6..8 хв. У сухому повітрі з температурою

80..100

С та у вологому повітрі з температурою 50..60

С людина може

знаходитися без засобів захисту всього декілька хвилин. Втрата видимості у

задимлених приміщеннях ускладнює своєчасну евакуацію людей із

приміщень і будівель.

На підприємствах торгівлі, базах і складах наявні в обігу речовини,

які самі по собі (аміак, пропан, бутан) або пари яких (лаки, фарби) здатні

утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші. Вибухи у виробничих

умовах можуть стати причиною людських жертв, руйнування устаткування

та будівельних конструкцій, зупинки виробництва і великого матеріального

збитку.

Крім об'ємних меж, для пар ЛЗР та ГР встановлені нижня і верхня

температурні межі вибуховості. Нижня температурна межа вибуховості

вогненебезпечних рідин дорівнює температурі спалаху. Якщо ЛЗР зберігати

у відкритій тарі, що сполучається з атмосферою, то при будь-якій (навіть

мінусовій) температурі, коли вона вище температури спалаху даної рідини,

можна очікувати утворення вибухонебезпечної концентрації пар у повітрі.

Тому необхідно стежити у сховищах за тим, щоб тара з ЛЗР була щільно

закрита.

За потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати

небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря,

воду, ґрунт, флору та фауну), впливати на людину через шкіру, слизові

оболонки органів дихання безпосередньо або на відстані речовини та

125

матеріали поділяються на розряди: безпечні, малонебезпечні, небезпечні,

особливо небезпечні. До безпечних належать негорючі речовини та

матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють

небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення,

не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких,

екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Малонебезпечними є горючі

речовини і матеріали, на які не поширюються особливі вимоги ГОСТ

19433-88, а також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці.

Небезпечними вважаються горючі та негорючі речовини і матеріали,

виявлення властивостей яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі,

травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин,

пошкодження споруд, транспортних засобів, причому небезпечні

властивості можуть виявитись у речовинах у чистому вигляді або при

взаємодії їх із речовинами та матеріалами інших категорій (визначені у

ГОСТ19433-88) у нормальних або аварійних умовах. До особливо

небезпечних відносяться такі небезпечні речовини і матеріали, що не

сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за

ГОСТ 19433-88.

Вимоги до розподілу речовин та матеріалів при зберіганні містяться в

Правилах пожежної безпеки в Україні. Окремо від інших речовин та

матеріалів повинні зберігатись, наприклад: речовини в аерозольній

упаковці; гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском; отруйні гази;

горючі гази; легкозаймисті рідини; легкозаймисті тверді речовини та деякі

інші.

4.2.3 Урахування при організації торгівлі та зберіганні матеріальних

цінностей наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів

У житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях не

допускається розміщувати магазини та склади товарів побутової хімії, ЛЗР

та ГР, вогненебезпечних матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху та

ін.), балонів з газами. У підвальних та цокольних поверхах будь-яких

будівель не допускається зберігання і використання ЛЗР та ГР, вибухових

речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію

та інших речовин і матеріалів з підвищеною вибуховопожежною

небезпекою. Не дозволяється використовувати приміщення горищ та

технічні поверхи для зберігання товарів, продукції, устаткування, меблів та

інших предметів.

Не допускається розміщувати торгівельні підприємства для продажу

ЛЗР, ГР (фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних товарів побутової

хімії) та горючих газів (балонів з газами), боєприпасів та піротехнічних

виробів у будівлях іншого призначення.

У торгівельних центрах, універмагах, великих магазинах торгівля

товарами з підвищеною пожежною небезпекою (сірниками, парфумерією,

одеколонами, аерозольними упаковками тощо) повинна здійснюватись на

126

верхніх поверхах. Ці товари необхідно зберігати окремо від інших у

спеціально пристосованих приміщеннях. Не допускається зберігати в

магазині одночасно більше 15 тисяч аерозольних упаковок і більше 2 тисяч

фляшок (або більше 1м

) спирту та інших ЛЗР. Товари побутової хімії, лаки,

фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці не дозволяється

розміщувати ближче 0,5м від приладів опалення та у віконних вітринах. Не

допускається торгівля пожежонебезпечними товарами побутової хімії,

лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у

скляну тару місткістю більше одного літра, а також пожежонебезпечними

товарами без попереджувального напису “Вогненебезпечно”. Зберігати

горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці можна тільки в

приміщеннях, що мають віконні отвори або спеціальні засоби

димовидалення. Відділи, секції, прилавки для продажу пожежонебезпечних

товарів повинні бути розташовані не ближче 4 метрів від виходів, сходових

кліток та інших евакуаційних шляхів. Розфасовка пожежонебезпечних

товарів (крохмалю, борошна, цукрового піску, крупи) повинна

здійснюватись у спеціально пристосованих для цього приміщеннях.

Забороняється користуватись побутовими електронагрівальними приладами

у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до

продажу.

Зберігання та продаж гасу, інших горючих рідин дозволяється лише в

окремо розташованих будівлях, побудованих з негорючих матеріалів. У

приміщеннях забезпечується іскробезпечність, не допускається зберігання

горючих тари і пакувальних матеріалів (картону, паперу тощо). Тара з-під

цих рідин повинна зберігатися на спеціальних майданчиках, ізольованих

огорожею. Продаж гасу та інших горючих рідин з автоцистерн може

здійснюватись на відстані не менше 15м від розташованих поблизу

будівель.

Продаж боєприпасів та піротехнічних виробів дозволяється тільки на

верхніх поверхах спеціалізованих магазинів, які мають центральне

опалення. Зберігання цих товарів здійснюється у металевих шафах, які

повинні знаходитись у пожежобезпечних приміщеннях. Безпосередньо у

будівлях магазинів дозволяється зберігати лише по одному ящику димного

та бездимного пороху (по 50кг) та до 15 тисяч споряджених набоїв.

Відповідні заходи пожежної безпеки передбачаються в матеріальних

складах та базах загального призначення. Тут конторські та побутові

приміщення мають бути ізольовані від складських приміщень. Робочі місця

комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) у складських

приміщеннях необхідно огороджувати заскленими перегородками з

негорючих матеріалів висотою 1,8м. Всі операції, пов'язані з розкриттям

тари, розфасуванням продукції, приготуванням робочих сумішей

вогненебезпечних рідин і дрібним ремонтом, здійснюються в ізольованих

приміщеннях. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних

або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9м х 1,2м

із приямком для видалення диму у випадку пожежі. У складських

127

приміщеннях від дверних отворів повинні бути проходи, що відповідають

ширині дверей, але не менше 1м. При ширині складу більше 10м посередині

його влаштовується поздовжній прохід, ширина якого приймається не

менше 2м. Між штабелями передбачаються проходи шириною не менше

1м. Відстань від штабелів до стін приймається не менше 0,8м. Проходи та

місця розташування штабелів позначають чіткими лініями на підлозі.

Балони з горючими газами, ємкості з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки

необхідно захищати від сонячного та будь-якого іншого теплового впливу.

У складах загального призначення допускається зберігання не більше 5

тисяч аерозольних упаковок, в ізольованих протипожежних відсіках цих

складів - не більше 15 тисяч упаковок. У багатоповерховому складі

зберігання аерозольних упаковок допускається лише на верхньому поверсі

у протипожежних відсіках, у кожному з яких може знаходитись не більше

150 тисяч цих упаковок. При цьому загальна місткість складу не може

перевищувати 900 тисяч упаковок. На відкритих майданчиках або під

навісом аерозольні упаковки повинні знаходитись в негорючих

контейнерах, що замикаються. На зовнішньому боці дверей (воріт)

складських приміщень, де зберігаються пожежовибухонебезпечні товари,

речовини та матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з

газами і продукція в аерозольній упаковці, повинна бути вивішена

інформаційна карта, яка характеризує їхню пожежонебезпеку та кількість, а

також заходи, що вживаються при гасінні пожежі.

Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на

спеціальних майданчиках, захищених від опадів та дії сонячних променів.

Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути

одноповерховими з легко скидаємим покриттям, без горищних приміщень.

Покриття підлоги та рампи має бути таким, щоб при ударах не могли

утворитися іскри. Для захисту балонів від прямої дії сонячних променів

скла у вікнах складів слід зафарбовувати білою фарбою або затінювати

сонцезахисними пристосуваннями. У цих складах необхідно мати постійно

діючу примусову вентиляцію. Опалення в них має бути водяне, парове

низького тиску або повітряне.

Специфічну небезпеку як речовина для зберігання в балонах являє

собою ацетилен: при підвищенні тиску понад 0,1 МПа він вибухає. Для

зберігання і перевезення ацетилену використовуються балони, заповнені

пористою масою, просоченою ацетоном – розчинником його.

У приміщеннях для зберігання горючих газів необхідно мати

газоаналізатори або здійснювати відбір та контроль проб повітря. Балони з

горючими газами необхідно зберігати окремо від балонів з киснем,

стисненим повітрям, хлором, фтором і іншими окислювачами. В одному

відсіку складу можна розміщувати не більше 500 балонів з горючими або

отруйними газами, 1 тис. балонів з іншими газами. У цілому на складі може

зберігатися не більше 3 тис. балонів (у перерахунку на місткість кожного

40л). Балони з горючими газами, що мають башмаки, зберігають у

вертикальному положенні в спеціальних гніздах або клітках, що виключає

128

їхнє падіння. Балони без башмаків слід зберігати в горизонтальному

положенні на дерев'яних рамах або стелажах. У цьому випадку висота

штабеля не повинна перевищувати 1,5м. Між рядами балонів розміщують

прокладки, що виключають їхнє розкочування та співдотик між собою.

Вентилі балонів мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в

один бік. Обслуговуючий персонал повинний знати про пожежну небезпеку

газів, що зберігаються, порядок евакуації балонів та гасіння пожеж,

викликаних горінням цих газів.

4.2.4. Класифікація приміщень щодо вибухопожежної

і пожежної небезпеки

Виробництва і склади залежно від схильності до загоряння матеріалів

та речовин, що застосовуються або зберігаються у них, поділяються за

вибухопожежною і пожежною небезпекою на категорії: А, Б, В, Г, Д.

Категорії приміщень щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки

приймаються відповідно до ДНАПБ Б.03.002–2007. Дані з цього

нормативного документа наведено в таблиці 10.

Таблиця 10

Категорії приміщень щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки

Категорія

приміщення

Характеристика речовин і матеріалів, що

знаходяться (обертаються) у приміщенні

1 2

вибухо-

пожежо-

небезпечна

Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не

більше 28

С у такій кількості, що можуть утворювати

вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при запаленні яких

розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в

приміщенні, який перевищує 5кПа. Речовини і матеріали, здатні

вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між

собою, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск

вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.

вибухо-

пожежо-

небезпечна

Горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою

спалаху більше 28

С, горючі рідини в такій кількості, що можуть

утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні

суміші, при запаленні яких розвивається розрахунковий

надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5кПа.

пожежо-

небезпечна

Горючі рідини, тверді горючі речовини і матеріали (у тому числі

пил та волокна), речовини і матеріали, здатні при взаємодії з

водою, киснем повітря або між собою тільки горіти, за умови, що

приміщення, у яких вони є в наявності або обертаються, не

відносяться до категорій А чи Б.

Г Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розпеченому або

розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується

виділенням променистої теплоти, іскор і полум'я; горючі гази,

рідини і тверді речовини, що спалюються або утилізуються як

паливо.

Д Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається

129