Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

361Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики

них та організаційних заходів із підготовки до святкування новорічних і

різдвяних свят.

Січень: соціально!педагогічний патронаж на період різдвяних свят

та канікул; вивчення можливостей використання культурно!виховного

простору школи з метою створення умов для внутрішньоінтенційного

розвитку учнів; подальше здійснення системно!функціонального підхо!

ду до соціально!педагогічної діяльності із залученням до неї всіх допомі!

жних сил – суб’єктів цієї діяльності.

Лютий: фахово!орієнтаційна діагностика випускників – представ!

ників групи соціального ризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування

та проведення індивідуальної і групової роботи з ними з метою формування

відповідних рефлексів цілі та свободи.

Березень: прогнозування працевлаштування випускників, віднесених

до групи соціального ризику; попереднє знайомство з особливостями нав!

чання в навчальних закладах, які вони обрали. Психолого!педагогічна підго!

товка їх до навчання в цих закладах.

Квітень: здійснення соціально!педагогічної профілактичної роботи

з метою запобігання проявам відмови від пізнавально!пошукової діяльності

та, у зв’язку з цим, передчасного інтелектуального «старіння» підлітків;

організація занять «школи творчості»; ознайомлення юнаків та дівчат із

відомими методиками, стратегіями і тактиками творчої діяльності; прове!

дення занять з метою демонстрації прикладів використання їх у різнома!

нітних галузях людської діяльності.

Травень: організація та проведення тижня боротьби зі шкідливими

звичками та пропаганди найпопулярніших оздоровчих систем; про!

філактичні заходи з метою запобігання вживанню наркотичних речовин

та небезпеки ВІЛ / інфекції; формування у дітей групи ризику уявлення

про людину, не лише у світлі науки, а й у світлі мистецтва, релігії, філо!

софії, інтуїції; прогнозування організації літнього відпочинку дітей гру!

пи ризику.

Червень: зустріч із дітьми!шестирічками та їхніми батьками; профілак!

тичні заходи щодо подолання так званих шкільних страхів шестирічок; за!

ходи, спрямовані на пом’якшення вікових криз семи та п’ятнадцяти років;

надання консультативної та практичної допомоги в працевлаштуванні ви!

пускників; організація літнього відпочинку дітей групи соціального ризи!

ку; підбиття підсумків соціально!педагогічної діяльності та визначення на!

прямів подальшої її організації.

Для ширшого бачення проблемного поля соціально!педагогічної

діяльності в школі доцільно провести соціальну паспортизацію класів, до

362 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

якої бажано залучити класоводів, вихователів, класних керівників. В основу

її можна покласти методичні рекомендації керівника Центру соціальної

педагогіки Інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки працівників

народної освіти Московської області І.Дементьєва, попередньо пристосу!

вавши їх до різновікових груп учнів.

Технологія соціальної паспортизації класу

Передусім, необхідно зібрати інформацію не лише про особистісні ха!

рактеристики учня, а й соціально значимі характеристики інших членів

сім’ї та умов її проживання. Збір такої інформації можна провести на основі

пропонованої матриці, яка одночасно слугує інструментом для вирахуван!

ня узагальненого показника рівня соціального благополуччя дитини.

Матрицю заповнює соціальний педагог, класовод, вихователь чи клас!

ний керівник. На основі зібраних даних про школяра виявляються ті вихо!

ванці, яких можна віднести до групи ризику і які потребують індивідуальної

роботи з профілактичною метою. Згодом остаточні дані матриці заносяться

у соціальний паспорт класу, оформлений на основі списку його учнів.

Як бачимо, найбільша загальна сума балів може складати 55. 11 балів

засвідчує приналежність учня до групи високого рівня ризику. Від 11 до

22 балів – середній рівень ризику. Від 22 до 33 балів – схильність до

входження у групу ризику. Від 33 до 44 балів – соціальне благополуччя в

межах середньої норми. Більше 44 балів – високий рівень соціального

благополуччя.

Заповнення матриці передбачає вміння соціального педагога застосо!

вувати соціологічний метод спостереження у процесі безпосереднього

спілкування з вихованцем і членами його сім’ї. Для уточнення якісних ха!

рактеристик морально!психологічного клімату в сім’ї в індивідуальній бесіді

з учнем І.Дементьєв пропонує використати такі запитання: «Чи хотів би ти

у своїй майбутній сім’ї:

! мати такі стосунки між чоловіком та дружиною, як у твоїх батьків ?

! виховувати дітей так само, як це роблять твої батьки ?

! ставитися до дідуся та бабусі так само, як це прийнято у твоїй

батьківській сім’ї ?

! розділяти домашню роботу, як це прийнято у сім’ї твоїх батьків ?

! проводити вільний час так само, як твої батьки?».

(Дементьев И. Работа школы с детьми группы риска // Воспитание

школьника. – 2000. – № 7. – С. 24 ).

Уточнювальні запитання доцільно ставити підопічному також для

оцінки його цілей та устремлінь. Ці питання можуть бути такими:

363Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики

«1. Що турбує тебе найбільше в житті ? Вибери п’ять головних про!

блем:

· грошові проблеми твоєї сім’ї;

· стосунки з батьками;

· стосунки між батьками;

· стосунки з ровесниками;

· конфлікти з педагогами;

· труднощі у засвоєнні шкільної навчальної програми;

· здоров’я близьких родичів;

· чим зайнятися у вільний час;

· особисте життя;

· що!небудь інше (що конкретно ?)

2. Яку роботу ти хотів би мати у майбутньому? (Вибери п’ять голов!

них якостей):

· з високою платнею;

· з гарантією від безробіття;

· престижну;

· не шкідливу для здоров’я;

· пов’язану з поїздками, свіжими враженнями;

· таку, яка вимагає особистої винахідливості, діловитості;

· потрібну країні та людям;

· пов’язану зі спілкуванням із дітьми;

· пов’язану зі спілкуванням з тваринами;

· іншу (яку конкретно ?)».

За умови необхідності коло уточнювальних запитань можна розширити.

Доцільно звернути увагу на порядок вибраних учнем позицій, оскільки він

допомагає визначити ієрархію життєвих цілей і домагань вихованця.

У діяльності соціального педагога школи нерідко виникає необхідність

співпраці з громадськістю села, селища чи певного мікрорайону міста та

представником силових структур. Це буває у тих випадках, коли необхідно

з педагогічно доцільною метою втрутитися у стосунки між батьками у не!

благополучній сім’ї, або відповідним чином вплинути на обох.

364 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

№

з/п

Соціальні характеристики Бал

1. Склад сім’ї дитини:

Матір , батько, дідусь, бабуся, сестри, брати

Лише матір і батько

Матір і вітчим, батько і мачуха

Одна матір або один батько

Немає батьків. Замість них – родичі.

2. Шкільна успішність:

Висока

Добра

Задовільна

Незадовільна

Дитина відвідує школу рідко

3. Здоров’я дитини:

Практично здорова

Часто хворіє в межах нормального розвитку

Має хронічні хвороби

Відстає в розумовому розвитку

Має вроджені патології, нервово!психічні хвороби

4. Санітарно-житлові умови життя сім’ї:

Окремий будинок, або окрема квартира

Окрема квартира чи будинок із родичами подружжя

Більше однієї кімнати в комунальній квартирі із зручностями

Кімната в комунальній квартирі із зручностями

Кімната в гуртожитку без зручностей

5. Прибутки сім’ї:

Високий рівень матеріального забезпечення

Грошей в основному не вистачає для купівлі товарів тривалого

користування

На повсякденні витрати грошей вистачає, але купівля одягу

викликає труднощі

Живуть від платні до платні

Грошей до платні не вистачає

6. Морально-психологічний клімат у сім’ї:

Атмосфера доброзичливості, взаємної поваги та любові

Здоровий спосіб життя, але без особливого емоційного забарвлення

У сім’ї сварки, скандали, батько чи матір схильні до алкоголізму

Судимість батьків, п’янство, бійки, ознаки розумової відсталості

одного з батьків

Батьки стоять на обліку як наркомани, п’яниці і поведінка

асоціальна

365Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики

7. Поведінка дитини в школі:

Добра

Задовільна

Незадовільна

Неодноразово помічалися випадки асоціальної поведінки

Стоїть на обліку в інспекції у справах неповнолітніх

8. Позашкільне спілкування дитини:

Спілкування в позакласних формах навчально!виховної роботи на основі

спільних позитивних інтересів

Епізодичне спілкування на основі спільних позитивних інтересів

Спілкування за умови відсутності спільних позитивних інтересів

Спілкування в асоціальних групах з орієнтацією на дрібне хуліганство та

шкідливі звички

Спілкування в криміногенних групах, які стоять на відповідному обліку

9. Цілі та устремління дитини:

Яскраво виражене бажання бути хорошим, спрямованість до занять

улюбленою справою, досягнень успіхів у навчанні

Намагання досягнути успіхів у навчанні, але позитивна спрямованість до

занять улюбленою справою має фрагментарний характер

Намагання бути хорошим без відповідної діяльнісної підтримки

Відраза до навчальної праці, орієнтація на старших учнів із асоціальною

поведінкою

Позакласне життя в асоціальних групах підлітків, участь у

правопорушеннях

10. Емоційні стосунки батьків з дітьми:

Атмосфера довір’я, демократизм стосунків, підтримка

Батьки зайняті собою, але ставлення до дітей доброзичливе, зацікавлене

Гіперопіка, сліпа любов

Батьки не цікавляться дітьми, бездоглядність дітей

Конфліктні стосунки батьків із дітьми, випадки насильства над ними

11. Інтелектуальний фон сім’ї:

Сімейна бібліотека, преса, телевізор, картини, часті розмови за межами

побутових справ

Сімейна бібліотека, телевізор, картини; однак розмови найчастіше

знаходяться в рамках побутових справ.

Книга присутня в квартирі, але культ її відсутній; розмови не виходять за

рамки побутових справ

Крім підручників, інших книг немає. Основне джерело інформації –

телевізор

Відсутні книги і будь!які засоби інформації

(продовження)

366 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

уу

фр

Для учнів середнього шкільного віку пункт 9 виглядатиме так:

9. Цілі та устремління школяра:

Бажання досягти навчальних успіхів за рахунок сумлінної

праці, захопленість гуртковою роботою

Бажання втриматися у складі «хорошистів», ситуації позитивної

захопленості певним видом діяльності не спостерігається

Бажання бути хорошим за рахунок реалізації його будь!якою

ціною

Відраза до навчальної праці, потяг до формування шкідливих

звичок

Участь у правопорушеннях, здійснюваних у складі асоціальних

груп підлітків

Для учнів старшого шкільного віку пункт 9 виглядатиме так:

9. Цілі та устремління учня:

Чітко визначені життєві плани, сформований відповідний

рефлекс цілі

Позитивна орієнтація у формуванні життєвих цілей, але

уявлення про шляхи і засоби їх досягнення розпливчасті

Відсутність позитивних перспективних цілей, соціальна

незрілість, інфантилізм

Негативні цільові орієнтації, примітивні, бездуховні;

референтна група – ровесники з асоціальною спрямованістю

інтересів

Участь у правопорушеннях; постановка на облік в інспекції у

справах неповнолітніх

(продовження)

367Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики

Методика співпраці соціального педагога з опорним пунктом

громадськості та міліції

Раніше такі пункти створювали згідно з ухвалою місцевих (районних)

Рад народних депутатів. Вони нагромадили певний позитивний досвід со!

ціально!педагогічної роботи. Доцільним є відновлення їхньої діяльності,

що й спостерігається в окремих місцях.

Такий пункт може очолювати сам соціальний педагог. До його складу

обов’язково вводять депутатів місцевої ради, представника силових органів,

авторитетних представників громадськості, кваліфікованого медичного пра!

цівника, когось із членів адміністрації школи (найчастіше заступника ди!

ректора з виховної роботи). У випадку необхідності склад опорного пункту

може змінюватися залежно від характеру розглядуваних на його засіданні

питань. Розгляд їх відбувається відповідно до заяв, що надходять. У багать!

ох із них – прохання вплинути на батька чи матір, які, самозвільняючись

від сімейних обов’язків, залишають дітей бездоглядними. Нерідко такі бать!

ки стають рабами шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія) і потребують

до себе не меншої уваги, ніж їх діти. Допомога дільничного міліціонера

інколи необхідна для того щоб приборкати п’яного дебошира, доставити

на засідання опорного пункту (оскільки в протилежному випадку він може

просто!напросто на нього не з’явитися), офіційно оформити направлення

на примусове лікування від алкоголізму, забезпечити явку в лікувальний

заклад для примусового лікування.

Соціальному педагогу, готуючи матеріали для такого засідання опор!

ного пункту громадськості та міліції, доцільно попередньо ознайомитися

з даними соціальних паспортів класів, пізніше в ході індивідуальних бесід

із класоводами та класними керівниками визначити ті сім’ї, які потребу!

ють подібного втручання. Згодом бажано такі сім’ї відвідати самому, щоб

пересвідчитися у необхідності та особливостях втручання в сім’ю з метою

соціально!педагогічної корекції організації життя та поведінки або ко!

гось одного з батьків, або й обох. Не завадять у цьому випадку спостере!

ження й думки сусідів щодо антигромадської поведінки п’яниці й дебо!

шира, порушення ним норм сусідського співжиття. Але найважливішими

є думки самих дітей, інших членів сім’ї, або й дружини, яка втратила

здатність опору горе!чоловікові й нерідко носить на собі сліди його по!

боїв. На жаль, досить частими є випадки, коли жінки приховують ос!

таннє, намагаючись «не руйнувати» сім’ю.

Лише відвідування безпосередньо соціальним педагогом неблагопо!

лучної сім’ї дозволяє остаточно впевнитися в необхідності виклику одного

чи й кількох її членів на засідання опорного пункту. Однак з організацією

368 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

такого виклику не варто поспішати. Слід використати можливість запобіж!

ного впливу самого соціального педагога. В окремих випадках це допома!

гає. П’яниці й дебошири, відчуваючи перспективу потрапити на засідання

опорного пункту, вимушено йдуть на контакт із фахівцем соціальної роботи

і готові прислухатися до його вимог та порад. У протилежному випадку за

підписами постраждалих членів сім’ї, сусідів, представників навчально!ос!

вітнього закладу, в якому навчаються та виховуються діти безвідповідально!

го сім’янина, оформляється заява з проханням викликати останнього на

засідання опорного пункту. У ній вказуються причини виклику та розкри!

вається суть прохання. Відповідно до заяви у місцевій раді визначаються

час та місце засідання і міститься вимога явки на нього вказаного адресата.

Посильний, вручаючи повістку, вимагає від нього гарантії з’явлення, що й

просить засвідчити підписом. У протилежному ж випадку передбачається

насильне доставляння представником силових органів незаконнослухня!

ного на заплановане засідання опорного пункту.

Як уже згадувалося, кількісний і якісний склад членів цієї соціально!

педагогічної структури змінний і залежить від характеру розглядуваних пи!

тань. Основним принципом формування такого складу є принцип причет!

ності. Наприклад, у випадку, коли розглядається поведінка батька, який за

пияцтвом не лише залишає бездоглядною сім’ю, а й створює в ній ситуацію

крайнього нервового напруження, що безпосередньо загрожує здоров’ю її

членів, склад опорного пункту може бути таким: 1) представники від нав!

чального закладу, в якому навчаються діти безвідповідального сім’янина,

2) представник медичного закладу, в якому стоїть на обліку заявлений,

3) представник виробничого колективу, в якому він працює, 4) депутат місце!

вої ради, 5) представник від сусідів або відповідного вуличного комітету,

6) представник відділу міліції, за яким закріплений мікрорайон проживан!

ня батька!п’яниці, 7) представник дитячої кімнати міліції або криміналь!

ного відділу міліції у справах неповнолітніх.

Таким чином, така структура суб’єкта соціально!педагогічного впливу

дозволяє кваліфіковано висвітлити характер поведінки заявленого і її наслідки

з таких боків впливу: 1) на навчання, виховання та розвиток його дітей, 2) на

мікроклімат у сім’ї та відображення його на здоров’ї не лише домочадців, а й

глави сім’ї, 3) на характер стосунків із сусідами та іншими людьми, 4) на широ!

ке порушення правил співжиття у суспільстві, 5) на порушення прав дитини,

закріплених міжнародним документом – Конвенцією прав дитини, яка набу!

ла чинності для України з 27 вересня 1991 року.

На основі поставлених відповідачу запитань, отриманих відповідей на

них та певних можливих свідчень відкритим голосуванням простою

369Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики

більшістю голосів ухвалюється відповідне рішення, визначаються виконавці,

терміни виконання та система контролю.

У процесі соціально!педагогічної діяльності соціальному педагогу до!

водиться співробітничати з інспектором відділу міліції у справах непов!

нолітніх. Стратегічні основи такого співробітництва передбачають:

1) виявлення «важких» підлітків, дітей групи ризику, вивчення ха!

рактеру та умов їх соціалізації;

2) щорічний профілактичний курс лекцій про правопорушення, які

здійснюють підлітки та старшокласники;

3) обмін інформацією для підготовки психолого!педагогічних харак!

теристик на проблемних підлітків, які здійснюють протиправні дії (кра!

діжка, рекет);

4) соціально!педагогічну роботу в неблагополучних сім’ях, зокрема,

виховання батьків засобами залучення до світу потреб та проблем їх дітей;

5) виявлення і нейтралізацію джерел негативного впливу на непов!

нолітніх (ровесників, друзів, антисоціальних груп, випадкових знайомих

тощо);

6) обмін інформацією про дітей і підлітків, які уже стоять на обліку в

інспекції у справах неповнолітніх (кілька разів були піймані на крадіжці,

допускали дрібне хуліганство, з’являлися в громадських місцях у нетве!

резому стані або уже здійснили злочин і стосовно них застосовувалися

заходи, не пов’язані з реальним позбавленням волі, тобто йдеться про

умовне покарання терміном на 2!3 роки);

7) спільний пошук «особливо важливої персони» (термін однієї з

відомих голландських методик соціально!педагогічного впливу), яка,

розуміючи і підтримуючи дитину, має особливо сильний емоційний,

вольовий чи моральний вплив на неї; використання цієї людини для

необхідної соціально!педагогічної корекції поведінки неповнолітнього

правопорушника;

8) пошук можливостей для надання матеріальної допомоги тим хто

потребує її;

9) вивчення проблем доцільності подання школою клопотання про

помилування у тому випадку, коли підліток на основі рішення суду за

здійснений злочин був позбавлений волі;

10) консолідація сил школи, громадськості, інспекцій у справах не!

повнолітніх з метою розв’язання назрілих соціально!педагогічних проб!

лем, які потребують свого термінового вирішення.

Важливою ділянкою роботи соціального педагога в загальноосвітніх на!

вчальних закладах є профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учн!

370 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

івської молоді. На жаль, у зв’язку з особливостями соціально!економічної

ситуації останніх років Україна увійшла до групи країн із високим рівнем

суїцидальної активності (понад 20 самогубств на 100 тис. населення). Зрос!

ла кількість дитячих суїцидів. Зважаючи на це, Міністерство освіти і на!

уки України підготувало лист від 27.06.2001 р. «Про профілактику суїци!

дальної поведінки серед дітей та підлітків». Відповідно до нього практич!

ним психологам та соціальним педагогам рекомендується низка про!

філактичних заходів:

1. Виявлення дітей, котрі мають труднощі в навчанні, проблеми у

поведінці та ознаки емоційних розладів як учасників можливої «групи

ризику». З цією метою бажано провести:

· бесіди з класними керівниками та іншими категоріями педагогіч!

них працівників;

· психолого!педагогічні спостереження у класах;

· тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

· бесіди і консультації з батьками, діти яких мають труднощі у нав!

чанні, проблеми у поведінці і ознаки емоційних розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів «групи ризику», яке можливо

провести через:

· індивідуальні обстеження дітей «групи ризику» (тестування, бесіди,

інтерв’ю);

· функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних при!

чин, які обумовлюють її труднощі;

· визначення типу «групи ризику» та рівня небезпеки.

3. Використання можливих шляхів подолання труднощів:

· переадресування до фахівців – дитячого психоневролога, психотера!

певта, в соціальні служби для молоді;

· індивідуальна чи групова психолого!педагогічна корекція;

· робота психолога (соціального педагога) з сім’єю: рекомендації

щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

· рекомендації вчителям щодо вибору індивідуального педагогічно!

го стилю спілкування з конкретною дитиною;

· зниження вимог до виконання навчальної програми;

· тимчасовий перехід на індивідуальну форму навчання;

· зміна дитячого колективу;

· переведення до іншого вчителя;

· заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуації успіху»;

· допомога сім’ї з боку вихователів, соціальних педагогів із охорони

дитинства.

4. Психологічна просвіта вчителів та батьків, яка включає: