
198  Розділ 2. СТЕПЕНЕВА ФУНКЦІЯ
Пояснення й обґрунтування
Степеневими функціями називають функції виду у  =  х
α
, де α — 
будь-яке дійсне число.
З окремими видами таких функцій ви вже ознайомилися в  курсі 
алгебри 7–9 класів. Це, наприклад, функції у = х
1
 = х, у = х
2
, у = х
3
. При 
довільному натуральному α графіки і властивості функції у = х
α
 анало-
гічні відомим вам графікам і властивостям указаних функцій.
Описуючи властивості степеневих функцій, виділимо ті характерис-
тики функцій, які ми використовували в § 10: 1) область визначення; 
2) область значень; 3) парність чи непарність; 4) точки перетину з осями 
координат; 5) проміжки знакосталості; 6) проміжки зростання і спадан-
ня; 7) найбіль�е та наймен�е значення функції.
1.  Функція y = x
α
 (α — парне натуральне число). Якщо α — парне на-
туральне число, то функція у = х
2n
, п ∈ N, має властивості та графік, 
повністю аналогічні властивостям і графіку функції у = х
2
.
Дійсно, область визначення функції у = х
2n
: D (y) = R, оскільки зна-
чення цієї функції можна обчислити при будь-яких значеннях х.
Функція парна: якщо f (х) = х
2n
, то f (–х) = (–х)
2n
 = х
2n
 = f (х). Отже, 
графік функції у = х
2n
 симетричний відносно осі Оу.
Оскільки при х = 0 значення у = 0, то графік функції y = x
2n
 завжди 
проходить через початок координат.
На проміжку [0; +∞) функція зростає. 
   Дійсно, для невід’ємних значень при x
2
 > x
1
 (x
1
 l 0, x
2
 l 0) одержу-
ємо 
2
2
1
2
> ,
 оскільки, як відомо з курсу алгебри 9 класу, при під-
несенні обох частин правильної нерівності з невід’ємними членами 
до парного степеня (із збереженням знака нерівності) одержуємо 
правильну нерівність. 
На проміжку (–∞; 0] функція спадає.
  Дійсно, для недодатних значень x
1
 і x
2
 (x
1
 m 0, x
2
 m 0), якщо x
2
 > x
1
, 
то –x
2
 < –x
1
 (і тепер –x
1
 l 0, –x
2
 l 0). Тоді (–x
2
)
2n
 < (–x
1
)
2n
, отже, 
2
2
1
2
< ,  тобто f (x
2
) < f (x
1
). 
Для того щоб знайти область значень функції у = х
2n
, п ∈ N, складемо 
рівняння x
2n
 = a. Воно має розв’язки для всіх а l 0 (тоді 
n
=±
2
 і тіль-
ки при таких значеннях а. Усі ці числа і складуть область значень функ-
ції. Отже, область значень заданої функції: у l 0, тобто Е (у) = [0; +∞).
Таким чином, для всіх дійсних значень x значення у l 0. Найменше 
значення функції дорівнює нулю (y = 0 при x = 0). Найбільшого значен-
ня функція не має.
Зазначимо також, що при x = 1 значення y = 1
2n
 = 1. 
Ураховуючи властивості функції у = х
2n
, п ∈ N, одержуємо її графік 
(рис. 85).