
232  Розділ 2. СТЕПЕНЕВА ФУНКЦІЯ
ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ
Поняття  степеня  виникло в  далекій давнині. Збереглися глиняні 
плитки стародавніх вавилонян (близько 1700  р. до н. е.), які містять 
записи таблиць квадратів і кубів та їх обернених значень. До множення 
рівних множників приводить розв’язування багатьох задач. Вираз ква-
драт числа виник унаслідок обчислення площі квадрата, а куб числа — 
унаслідок знаходження об’єму куба. Але сучасні позначення (типу а
4
, а
5
) 
введено в XVII ст. Р. Декар том (1596–1650).
Дробові показники степеня та найпрості�і правила дій над степеня-
ми з дробовими показниками застосував у XIV ст. французький матема-
тик Н. Орема (бл. 1323–1382). Відомо, що Н. Ш юке (бл. 1445–бл. 1500) 
розглядав степені з від’ємними і нульовим показниками.
С. Стев ін запропонував розуміти під  a
n
1
 корінь 
a
n
.  Але система-
тично дробові та від’ємні показники пер�им став застосовувати І. Нью-
тон (1643—1727).
Німецький математик М. Штіфе ль (1487–1567) дав позначення 
а
0
 = 1, якщо a ≠ 1, і  ввів назву показник (від  німецьк.  ехроnеnt). Ні-
мецьке potenzieren означає піднести до степеня. У свою чергу, термін 
eхроnеnten виник унаслідок не зовсім точного перекладу з грецької сло-
ва, яким Діофа нт Ал е ксан д рійс ь кий (бл. ІІІ ст.) позначав квадрат 
невідомої величини.
Терміни радикал і корінь, уведені в XII ст., походять від латинсько-
го  radix, що  має два значення: сторона і  корінь.  Грецькі математики 
замість «добути корінь» казали «знайти сторону квадрата за його даною 
величиною (площею)». Знак кореня у вигляді символу Ç з’явився впер-
�е в 1525 р. Сучасний символ увів Декарт, який додав горизонтальну 
риску. Ньютон уже позначав показники коренів так: 
3
,  
4
.