Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання

Подождите немного. Документ загружается.

Чим ширше коло порівнюваних підприємств, тим більші можливості виявлення, а

тоді – поширення передового досвіду.

Від програми порівняльного аналізу, визначених у ній завдань залежить збільшення

чи зменшення кількості порівнюваних підприємств. Якщо вивчати ті сторони діяльності, в

яких виявляються спільні соціальні, організаційні та правові основи підприємств, то їх

можна порівняти без урахування відмінностей продукції, масштабів, техніки і технології

виробництва на кожному з них. Наприклад, порівняльний аналіз використання робочого

часу можна здійснювати на всіх підприємствах з однаковим режимом роботи. Якщо ж

визначене завдання полягає у виявленні резервів, пов’язаних з характером виробництва,

наприклад з економією матеріалів, то поглиблене вивчення цих резервів обмежується

підприємствами, що випускають однакову чи подібну за технологією виготовлення

продукцію.

Щоб розширити коло порівнюваних підприємств, здійснюють порівняння

узагальнених показників по підприємству загалом, а також часткових – за окремими

технологічними дільницями й операціями, що можуть бути однакові на підприємствах

різного виробничого профілю.

При використанні прийому порівняння, особливо при порівняльному аналізі,

необхідно забезпечити порівнянність вхідних даних, якої досягають шляхом дотримання

певних умов, до яких належать єдине оцінювання (окремо виявляється вплив зміни оцінки);

ліквідація впливу зміни об’єкта й асортименту і порівняльних календарних періодів. Будь-

яке порівняння залежно від змісту показників, які вивчають, висуває певну умову для

забезпечення порівнянності та правильності висновків на основі цього порівняння.

Динаміка основних витрат на підприємстві

Таблиця 1

За даними аналізованого

підприємства

Відхилення показників

аналізованого підприємства

Назва

показника

за минулий

період

прогнозні

показники

звітні

показники

Звітні показники

передового

підприємства

від прогнозу

від

попередньо-

го періоду

від рівня

передового

підпри-

ємства

Витрати праці,

люд.-год.

3,1 2,7 2,6 2 – 0,1 – 0,5 0,6

Витрати умовного

палива, кг.

154 147 146,2 144,7 – 0,8 – 7,8 1,5

Групування належить до найпоширеніших прийомів у аналізі, але є суттєва різниця

між використанням групування в статистиці й аналізі. У статистиці групування – умова

отримання науково обумовлених середніх величин, які правильно характеризують вивчення

сукупності, використання для узагальнення, типізації явищ.

В аналізі, навпаки, групування використовують для розкриття змісту середніх, для

визначення впливу окремих одиниць на це середнє.

Найбільше теоретичне і практичне значення в аналізі має групування факторів,

пов’язаних:

а) з живою працею;

б) із засобами праці;

в) з предметами праці.

Використовують групування факторів і за іншими ознаками. Наприклад, їх

поділяють на зовнішні і внутрішньогосподарські; соціальні та індивідуальні; залежні і

незалежні від аналізованого об’єкта; головні і другорядні.

Часто використовують групування за розділами плану підвищення ефективності

виробництва.

Широке використання в аналізі знаходить також групування за фактором техніки,

технології, організації виробництва і за фінансовими результатами.

Особливо часто застосовують прийом групування при аналізі зведених звітів, бо він

дає змогу виділити показники роботи відстаючих підприємств, зосередити на них увагу і

таким чином знайти та мобілізувати невикористані резерви.

В аналізі використовують наявні у звіті групування і проводять додаткові

групування.

Групування допомагає розібратися в суті аналізованих явищ і процесів,

систематизувати матеріали аналізу, знайти і ввести в дію резерви підвищення ефективності

господарювання.

Виокремлення “вузьких місць” у провідних ланках використовують для того, щоб

з’ясувати, які учасники чи які види ресурсів перешкоджають підвищенню ефективності

господарювання, які є “вузькими місцями”, від яких сторін діяльності залежить значне

поліпшення роботи і що є провідною ланкою в цій роботі. Концентрація уваги на “вузьких

місцях” у провідних ланках – характерний прийом, який широко використовують на

практиці, особливо для регіональної організації пошуку резервів.

Вивчення в першу чергу “вузьких місць” і провідних ланок підвищує оперативність

аналізу, вплив висновків і в той же час зменшує праці аналізованих підприємств. Так, якщо

серед використовуваних матеріалів є такі, які виділяють підприємству в обмеженій

кількості, то потрібно, в першу чергу, виявити можливості найекономнішого використання

або заміни цих матеріалів (наприклад, кольорових і дорогоцінних металів). Вивчаючи

використання обладнання необхідно звернути увагу на верстати, що гальмують зростання

виробництва.

Поряд з аналізом “вузьких місць” потрібно вивчити провідні ланки, що визначають

зростання ефективності виробництва, наприклад, вчасне введення в експлуатацію нових

потужностей, виконання підвищення сортності продукції, дотримання передбаченого плану

щодо співвідношення між зростанням виробництва праці і зростанням зарплати виробників

і т. д.

Розробка і використання системи показників для оцінювання стану і динаміки

об’єкта, який вивчають, – характерна особливість методу аналізу. Це дає змогу

охарактеризувати вплив окремих факторів на виконання плану і виявлення резервів. У

процесі аналізу не лише використовують показники, які є в плані, в обліку і звітності, а й на

їх основі підраховують виробничі показники, що дають змогу детальніше охарактеризувати

різні сторони роботи підприємства і їх вплив на виконання плану, тобто в аналізі система

показників планування, обліку і звітності розширюється.

Найчастіше додаткові аналітичні показники розраховують у вигляді процентів і

коефіцієнтів, об’єднаних у загальну таблицю. Підбір і порівняння показників в аналітичних

таблицях дають уявлення не тільки про економічні результати роботи підприємства, а й

факторів, які визначили ці результати, що робить майже непотрібним текстове роз’яснення.

Це значно скорочує трудомісткість і допомагає оперативності аналізу.

У системі аналітичних показників роз’яснюють узагальнені показники оцінювання

стану об’єкта і часткові (факторні) показники, які використовують для виявлення впливу

деяких факторів на узагальнені показники.

Деталізацію показників за місцем і часом здійснення господарських операцій

здійснюють шляхом розкладання узагальнених показників на часткові. Узагальнені

показники звітності підприємств не характеризують якість роботи окремих його підрозділів

і виконавців. У них можуть нейтралізуватися позитивні і негативні результати, отримані на

різних ділянках роботи і в різний період часу.

Розділяємо показники і, деталізуючи їх за підрозділами підприємств, можемо

визначити вплив кожного з них на використання ресурсів і на виконання плану, виявити

передових і відстаючих. Велике значення також має деталізація показників за часом, тобто

за хронологічними періодами. Наприклад, за рік підприємство отримало прибуток, але в

деякі місяці воно працювало як збиткове. Необхідно дослідити, коли і за яких причин

підприємство зазнало збитків, щоб уникнути їх у майбутньому. Узагальнення результатів

аналізу – остання стадія вивчення господарської діяльності. Узагальнення виключає

висновки, що містять оцінку діяльності, підрахунок і рекомендації щодо їх використання.

При узагальненні розкривають зв’язок між підсумками діяльності окремих її учасників і

виконавців, визначають ступінь їх впливу на загальні результати щодо об’єкта загалом.

Весь процес аналізу можна зобразити у вигляді піраміди показників, на вершині якої

знаходяться відповідні директивні показники господарської діяльності, а нижче – у ширшій

і детальнішій формі система аналітичних показників.

На першому етапі проводять аналіз – поступове сходження від вершини піраміди до

основи, у процесі якого з’ясовується, які фактори і якою мірою визначили досягнутий

рівень директивного узагальненого показника. На другому етапі відбувається сходження від

основи до вершини – синтез, отриманий шляхом аналізу результатів.

Введення нових директивних показників оцінювання діяльності потребує внесення

відповідних змін і в піраміду аналітичних показників.

Виявлення, визначення й елімінування впливу окремих факторів на результат їх

взаємодії базуються на деталізації показників, що дають змогу окремо розглянути кожний із

факторів (комплекс факторів), який вивчають, хоч в процесі господарської діяльності їх

вплив перехрещується. Штучного розчленування факторів досягають у результаті

застосування методу абстракцій.

Визначення впливу окремих факторів, а за необхідності – їх елімінування проводять

за допомогою різних прийомів.

Ланцюгові підстановки і заснований на їх математичному перетворенні спосіб

різниць абсолютних та відносних величин є найпоширенішими прийомами кількісного

визначення впливу окремих факторів на результат їх взаємодії.

При цьому суть ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базового

показника, що входить у розрахункову формулу цієї заміни, на досліджуваний узагальнений

показник.

Спочатку визначають відхилення фактичної величини досліджуваного узагальненого

показника від базової (планової, минулорічної). Потім відкидають кількісну залежність

цього відхилення від зміни часткових показників, що входять у розрахункову формулу. З

цією метою поступово і послідовно, як вони подані у формулі, замінюють базові величини

часткових показників на фактичні, виконуючи над ними всі математичні дії (множення,

ділення, додавання, віднімання), передбачені формулою. Від отриманого результату

розрахунків віднімають попередній (до заміни цього показника). Різниця відображає

шукану величину впливу зміни даного часткового показника на узагальнений, бо всі інші

показники, які послідовно порівнюють у розрахунках, однакові.

Заміну базової величини показника фактично називають підстановкою.

Як і в будь-якій системі лінійних алгебраїчних рівнянь, число невідомих визначає

число підстановок, а невідомі при ланцюгових підстановках є величинами впливу всіх

вхідних у формулу часткових показників на зміну узагальненого показника (на його

відхилення від базового).

Число подальших розрахунків стає більшим на одиницю, ніж число часткових

показників, тому що для визначення загальної величини відхилення вводять базовий

розрахунок (найчастіше – плановий). Так, при визначенні впливу двох часткових показників

проводять три розрахунки, трьох показників – чотири і т. д.

Послідовна підстановка не є довільною, а випливає з попереднього якісного аналізу

взаємозв’язку і взаємозалежності, досліджуваних факторів у процесі їх спільної дії. У

випадках, коли характер зв’язку з’ясований, можна визначити і правильну послідовність

підстановок.

Вірно вирішити питання про послідовність підстановок допомагає розподіл

часткових показників на показники кількості (і структури) і показники якості.

До першої групи показників належать, наприклад, обсяг товарної і валової продукції,

кількість робітників, устаткування і т. д. До другої групи зараховують такі показники, як

собівартість одиниці виробу, середня продуктивність праці одного робітника, середня

зарплата одного робітника і т. д.

У всіх випадках використання прийому ланцюгових підстановок спочатку замість

базових величин підставляють фактичні за аналізований період, що виражають кількісні і

структурні зміни, а потім проводять підстановку якісних показників. При цьому оцінювання

впливу відхилень кількісних показників від плану проводять на основі порівняння їх з

базовими за питомою вагою, оскільки самі собою кількісні зміни можуть не зумовлювати

зміни якісних показників. Наприклад, збільшення або зменшення кількості робітників за

інших незмінних умов не змінює середній виробіток на одного робітника.

Для розрахунку впливу якісних показників на загальний результат виконання

завдання вдаються до їх порівняння за питомою вагою, що характеризує фактичну

сукупність. Так, середній виробіток на одного робітника залежить від фактичного складу

робітників і від рівня їх кваліфікації, від виконання норм виробітку кожним з них і т. ін.

При перемноженні кількох співмножників, з яких один складають числа чи дані у

натуральному виразі, а інші – дані у грошовому виразі, раніше робили підстановку спочатку

натуральних показників, а тоді – вартісних.

Проте нерідко доводиться визначати вплив не одного, а кількох показників кількості

і якості. У цих випадках для визначення послідовності підстановки попередньо з’ясовують,

який показник є основним, незалежним від інших, а який – залежним.

Наприклад, потрібно визначити вплив на обсяг продукції зміни числа робітників,

кількості відпрацьованих людино-годин і людино-днів (кількісні показники) і

середньогодинного виробітку на одного робітника (якісний показник). Кількість показників

у даному випадку є основним кількісним показником, число відпрацьованих людино-днів –

добутком числа робітників, з’явлень на роботу і тривалості робочого дня кожного

робітника. Звичайно, можна з'явитися на роботу і відпрацювати повну кількість годин, але

не можна відпрацювати ці години не з’явившись. Із цього випливає, що другий показник є

залежним від першого, а третій – від першого і другого. Перш за все, потрібно виключити

вплив на перемножені показники вже врахованих їх співмножників. У даному випадку

способом ділення числа відпрацьованих людино-днів на число робітників потрібно знайти

середнє число днів, які відпрацював один робітник, а поділивши число відпрацьованих

людино-годин на число людино-днів, визначити середнє число годин роботи протягом

одного робочого дня. Потім ці показники у розрахунковій формулі підставляють з

урахуванням їх залежності.

Окремі фактори впливають на результат їх взаємодії і у бік збільшення чи

зменшення. Тому їх вплив має виражатися алгебраїчною величиною, тобто абсолютною

величиною зі знаком “+” чи “–”.

Прийом ланцюгових підстановок використовують для вимірювання відхилення від

плану фактичних показників. Виконання плану щодо узагальненого показника можна

простежити нижче на прикладі розрахунку впливу трудових факторів на виконання плану

щодо обсягу валової продукції.

Зв’язок між показниками відображений у такій формулі:

R х D х t х W = Q,

де r – середнє число робітників;

D – середнє число днів роботи;

t – середня тривалість робочого дня;

W – середній заробіток на одного робітника;

Q – товарна продукція.

Розрахунок наведений у табл. 2.

Таблиця 2

Порядок підстановок при застосуванні прийому ланцюгових підстановок

Взаємодія часткових

показників

Послідовність

розрахунків

r D

год.

грн.

Узагальнени

й показник

Q, тис. грн.

Відхилення

від поперед-

нього

розрахунку,

тис. грн.

Причина відхилення

1-й розрахунок

– план

Завд.

1020

Завд.

235

Завд.

7,6

Завд.

2,069

Завдання

3769

– –

2-й – перша

підстановка

Звіт

1000

План

235

План

7,6

План

2,069

Розрахунок

3695

– 74 Недоукомплектованість

робітників

3-й – друга

підстановка

Звіт

1000

Звіт

231,6

План

7,6

План

2,069

Розрахунок

З642

– 53 Зменшення середнього числа

днів роботи

4-й – третя

підстановка

Звіт

1000

Звіт

231,6

Звіт

7,46

План

2,069

Розрахунок

3589

– 53 Зменшення тривалості робочого

дня

5-й – четверта

підстановка

Звіт

1000

Звіт

231,6

Звіт

7,49

Звіт

2,276

Розрахунок

3948

359 Над планове збільшення

виробітку

Унаслідок негативного впливу екстенсивних факторів (недоукомплектованості

робітників на 20 осіб. (1000 – 1020), зменшення середнього числа днів на 3,1 дня і середньої

тривалості робочого дня на 0,11 год. (7,49 – 7,6)) товарна продукція зменшилась на 74 тис.

грн., 53 тис. грн., і 53 тис. грн., а разом на 180 тис. грн. Це компенсував надлишок дії

фактора – зростання середнього виробітку на 0,207 грн. (2,276 – 2,069), що привело до

зростання товарної продукції на 359 тис. грн. У результаті обсяг продукції становив 179 тис.

грн. (3948 – 3768).

Прийом різниць, тобто знаходження різниць між фактичними і базовими величинами

порівняльних показників з подальшим визначенням впливу цих різниць – зміною часткових

показників на загальне відхилення узагальненого показника від плану чи іншої бази, – це

технічне спрощення прийому ланцюгових підстановок. Вплив різниць на загальне

відхилення визначають у тій же послідовності, що й ланцюгові підстановки, але величину

відхилення отримують відразу в підсумку кожного розрахунку.

Так, у прикладі, розв’язаному раніше способом ланцюгових підстановок, різниці в

абсолютних величинах становили:

а) у числі робітників – 20 осіб.;

б) у середній кількості днів, які відпрацював один робітник, – 3,4 дня;

в) у середній тривалості робочого дня – 0,11 год.;

г) у середньому виробітку одного робітника + 0,207 грн.

Перемноження цих різниць на інші часткові показники відображає кількісний вплив

на загальний показник. У нашому прикладі отримуємо результати:

а) вплив недоукомплектованості робітників – 20 х 235 х 7,6 х 2,069 = – 74 тис. грн.;

б) вплив зменшення кількості днів роботи – 3,4 х 1000 х 7,6 х 2,069 = – 53 тис. грн.;

в) вплив зміни тривалості робочого дня – 0,11 х 1000 х 231,6 х 2,069 = – 53 тис. грн.;

г) вплив збільшення середнього виробітку + 0,207 х 1000 х 231,6 х 7,49 = + 359 тис.

грн.

Результати розрахунків збігаються з раніше отриманими при використанні

ланцюгових підстановок. Інколи вони можуть не збігатися через округлення чисел при

розрахунках. Останнім часом поширенішим став прийом відносних різниць. При цьому

спрощеному варіанті ланцюгових підстановок попередньо підраховують зміну показників у

процентах відповідно до базової величини, а тоді порівнюють проценти за послідовними

добутками деяких часткових показників, що відображають їх залежність один від одного.

Практичне використання цього методу показано нижче на основі даних

попереднього прикладу (див. табл. 3).

Таблиця 3

№

з/п

Назва показника

% виконання

завдання

Різниця

відсотків

Вплив на

обсяг

продукції,

тис. грн.

Середньоспискова чисельність

робітників.

98,40

– 1,96

– 73,9

Загальна кількість відпрацьованих

людино-днів.

96,64

– 1,40

– 52,8

Загальна кількість відпрацьованих

людино-годин.

95,22

– 1,42

– 53,5

4. Товарна продукція. 104,75 + 9,53 + 359,2

Основою для використання цього прийому є наведені нижче роздуми.

Якщо план щодо кількості робітників не виконують на 1,96%, то обсяг продукції за

інших рівних умов має скоротитися на 1,96%, або на 73,9 тис. грн. (3769 х 1,96:100).

Фонд робочого часу в людино-днях використаний на зайвий відсоток, ніби

зменшилася кількість робітників, і рівність між цими відсотками (1,4) свідчить про

невиконання планового числа робочих днів на кожного робітника. Через це обсяг продукції

маєн пропорційно зменшитися ще на 1,4%, тобто на 52,8 тис. грн.

Відсоток виконання відпрацьованих людино-годин менший, ніж людино-днів на

1,42%. Оскільки людино-години – це добуток людино-днів і середньої тривалості робочого

дня, то різниця між процентами використання фонду робочого часу в людино-годинах і в

людино-днях показує вплив виконання плану щодо тривалості робочого дня.

І нарешті, якщо би відбулося тільки відхилення у використанні робочого часу, то

процент виконання завдання щодо обсягу продукції дорівнював би відсотку виконання

завдання щодо фонду робочого часу в людино-годинах. Різниця між цими відсотками

(9,53%) показує вплив інтенсивного фактора – відхилення фактичного середньолюдинного

виробітку від прогнозного.

Перемножуючи різницю процентів на базову величину узагальненого показника (у

нашому прикладі – на прогнозний обсяг товарної продукції), визначають вплив

відповідного часткового показника на зміну узагальненого показника.

Прийом перерахунку прогнозних показників з урахуванням зміни обсягу і структури

продукції, складу сировини, цін і т. ін. також є однією з форм практичного використання

ланцюгових підстановок.

Перераховані показники – база для порівняння з фактичними даними при оцінюванні

госпрозрахункових досягнень підприємства. Вони допомагають виділити результати роботи

самого підприємства, які не залежать від впливу на них різних причин, або розмежувати

відхилення від завдання на допустимі і недопустимі.

Підрахунок прогнозних показників проводять у ряді випадків уже в процесі

складання звітності. Наприклад, у звітності про собівартість поряд з фактичними витратами

наводять дані про планову собівартість випущеної товарної продукції.

Прийом пайової участі, тобто пропорційного розподілу відхилення щодо

узагальненого показника між фактичними і базовими показниками, застосовують замість

прийому ланцюгових підстановок у тих випадках, коли при значній кількості часткових

показників, що входять у розрахункову формулу, не можна визначити їх залежність один

від одного.

Балансовий метод – це спеціальний прийом порівняння взаємопов’язаних показників

господарської діяльності з метою з’ясування і визначення їх взаємного впливу, а також

підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва.

При застосуванні балансового методу аналізу зв’язку між окремими показниками

вплив факторів відображають у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних їх

порівнянь.

Оскільки першим історичним прикладом зв’язків великої кількості показників

господарської діяльності через виведення рівності двох підсумків був бухгалтерський

баланс, то цей прийом аналізу отримав назву балансового. При його використанні рівність

підсумків є підтвердженням того, що в аналізі враховані всі взаємодіючі фактори та

відображені в них економічні показники і що зв’язок між ними представлений вірно. Так,

для виявлення причин, що зумовили відхилення від завдання обсягу реалізованої продукції,

перш за все, роблять порівняння звітного і прогнозного балансів (див. табл. 4).

Таблиця 4

(тис. грн. в оптових цінах підприємства)

Відхилення

№

з/п

Назва показника

Умовні

позна-

чення

Завдання Звіт

Умовні

позначення

Абсолютна

величина

Залишки нереалізованої

продукції на початок

року.

Оо

1200

1400

∆Оо

+ 200

Випуск товарної

продукції за рік.

8000

8400

∆В

+ 400

Залишки нереалізованої

продукції на кінець

року.

1000

1100

∆О

+ 100

Реалізація продукції

за рік.

8200

8700

∆Р

+ 500

Показуємо баланс відхилень від завдання порівняльних показників з урахуванням їх

взаємозв’язку:

∆Р = ∆В + ∆Оо – ∆О

, або + 400 тис. грн. + 200 тис. грн. – 100 тис. грн. = 500 тис. грн.

Балансовий метод високоефективний у різних галузях аналітичної роботи, але

особливо широкого застосування він набув в аналізі фінансового стану підприємства, де

основним джерелом інформації є бухгалтерський баланс. З допомогою балансового методу

з’ясовують, чи всі засоби господарства використовують за цільовим призначенням, чи

відповідає сума власних обігових засобів запланованій потребі в них, чи правильно

розміщені обігові засоби між окремими видами товарно-матеріальних цінностей.

Балансовий метод використовують також як допоміжний при перевірці розрахунків,

проведених за допомогою інших алгебраїчних аналітичних прийомів. Так, для перевірки