Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання

Подождите немного. Документ загружается.

групи. Перша охоплює певну систему техніко-економічних даних, вимірювання й

узагальнення яких невластиві для бухгалтерського обліку, оскільки ці дані виходять за межі

системи повсякденного обліку, процесів і явищ господарського життя. До таких даних

належать, наприклад, відомості про введення нових потужностей відповідно до одиниць

вимірювання, стан обладнання й освоєння проектних потужностей, баланс виробничих

потужностей, енергобаланс та ін. Багато показників статистичної звітності цієї групи

формуються на основі організації спеціального обліку.

Друга група статистичної звітності підприємств і виробничих об’єднань подібна за

деякими формами і показниками на бухгалтерську. До неї належать місячні звіти про

виконання плану виробництва продукції, про собівартість товарного випуску і розподіл, про

заробітну плату робітників і її склад у звітності з праці. Названі вище форми протягом року

проходять табелі статистичної звітності, але дані для її складання беруть з бухгалтерських

реєстрів.

До статистичної інформації належать також такі дані, які періодично вираховують на

основі тимчасових спостережень або фотографування робочих місць: затрати робочого

часу, простої обладнання.

За періодичністю подання звітність поділяють на місячну, квартальну і річну.

Місячна звітність складається з балансу і довідки до нього, в якій наводять факти про

виручку від реалізації продукції (прибутки і збитки). У місячні звіти вносять також дані про

виконання планів з виробництва, праці і зарплати, про собівартість товарної продукції. Крім

цього, сюди входять: додаток до балансу, де відображені показники реалізації продукції,

прибутків і збитків; розшифровка до балансу; довідки, що містить конкретну

характеристику різних статей балансу, та деякі ін.

Річна звітність за основною діяльністю виробничого об’єднання нараховує 26

типових форм. Обсяг річної звітності ширший від квартальної переважно за рахунок

внесення до неї звітів про основні фонди, про рух від статутного фонду, про витрати на

утримання апарату управління та ін.

За кількістю господарств, які охоплюють звіти, їх поділяють на першочергові і

зведені. Першочергові звіти виражають виробничі об’єднання (комбінати, підприємства),

що складають самостійні баланси, а зведені звіти – вищестоящі господарські об’єднання і

міністерства.

Зведені звіти складають, як правило, за всіма показниками форм, затверджених для

підприємств і об’єднань. При підготовці зведених звітів використовують різні способи

зведення залежно від характеру узагальнених показників.

Значна кількість показників зведених звітів – це арифметична сума відповідних

даних господарських одиниць, що входять до об’єднання. Це стосується, перш за все,

однотипних видів засобів і господарських процесів, серед яких: статті балансу, продукція,

фонди заробітної плати й чисельності працюючих, прибутки і збитки, вартість основних та

обігових коштів і т. д.

Серед звітних даних наявні і ті, які не можна механічно зводити за підприємствами.

До них належать у першу чергу показники виробництва, праці і середньої собівартості

одноманітної продукції, яку випускають на різних підприємствах, або порівняльної

продукції. Ці показники вираховують у зведених звітах як середньозважені.

При аналізі діяльності об’єднань за зведеними звітами необхідно враховувати, що

вони, об’єднуючи підсумки діяльності підприємства з різними рівнями виконання плану,

дають однобічну оцінку загальних результатів. Щоб уникнути цього, потрібно

використовувати в аналізі групування за різними ознаками і ранжування показників.

Позасистемне джерело, на відміну від нормативного, планового й облікового, має

позасистемний характер. Його призначення полягає у тому, щоб доповнити недостатні дані

для проведення аналізу. Потреба в ньому виникає, як правило, за необхідності поглиблення

економічного аналізу і визначення конкретних причин зміни показників, які вивчають.

До позазвітних джерел інформації належать: матеріали ревізій і перевірок,

проведених вищестоящими і контролючими органами; протоколи виробничих нарад;

переписи обладнання і матеріалів, які проводять органи статистичного управління;

фотографії робочого дня і роботи обладнання, проектно-конструкторська і технологічна

документація; робочі креслення деталей; дані візуальних спостережень, опитувань,

анкетувань й інших спеціальних досліджень.

Перераховані вище види інформації використовують в економічному аналізі, перш за

все, для оцінювання ступеня виконання планових завдань, контролю за рухом виробництва і

реалізації, виявлення і поширення передового досвіду. З метою з’ясування причин

допущених відхилень від планових завдань як позитивних, так і від’ємних розробляють

деталізацію інформації, яку використовують в аналізі: за періодами часу (для встановлення

моменту виникнення відхилень); за видами продукції (для встановлення носіїв цих

відхилень); за фактами формування показників (для розробки заходів щодо усунення

виявлених відхилень). При досягненні цієї мети важливим є знання зазначених вище різних

даних та характеру їх взаємозв’язків.

Контроль за достовірністю інформації

Достовірність економічної інформації, її адекватність господарським явищам

визначається достовірністю результатів аналізу, правильністю й обгрунтованістю висновків

та пропозицій, що випливають із них. Використання в аналізі недостовірної інформації

спотворює наші уявлення про реальну економічну дійсність і призводить до помилкових

рішень. Тому вся відібрана інформація для аналізу має підлягати ретельній перевірці.

Контроль за достовірністю використовуваної інформації можна здійснювати у різних

формах. Переважно розрізняють формально-логічний контроль і розрахункову перевірку.

Дія формально-логічного контролю полягає у перевірці повноти і правильності заповнення

різних документів.

Ознака повноти дотримана, якщо при контролі: охоплено всі підрозділи об’єднання

(підприємства); наявні необхідні форми звітності, передбачені відповідними інструкціями;

заповнено всі розділи типових планових і звітних форм, а також всі макети аналогічних

таблиць вихідних даних, розроблених на основі програми збору інформації.

Правильність заповнення показників із формально-логічної точки зору означає

відповідність певних даних їх змісту в рядках і графах, де вони проставлені. Перевіряють

також наявність обов’язкових реквізитів – назв чи кодів організації та її підрозділів,

підписів відповідних посадових осіб, дати складання і т. ін.

Розрахункова перевірка є трудомісткішою операцією. Вона визначає рівень певних

навичок і знань. Основне значення розрахункової перевірки зводиться до:

перевірки взаємної погодженості, або тотожності, показників, наведених у різних

документах. При цьому важливо знати порядок формування показників і відображення їх у

звітності.

Крім простих форм погодженості зв’язку даних, коли необхідно лише зіставити їх

величини, вказані в різних документах, існують складніший, де потрібно здійснювати

спеціальні розрахунки. Прикладом такої погодженості може бути перевірка погодженості

сум прибутку від реалізації. У таких випадках потрібно керуватися методичними вказівками

щодо перевірки звітності, виданими Міністерством фінансів України;

– встановлення відповідності планових даних, наведених у звітності, даним,

затвердженим планом і кошторисом. При коригуванні планових завдань протягом

звітного періоду перевіряють наявність відповідного рішення і його

обгрунтованість, а також наявність інших планових показників, що змінюються у

зв’язку з проведенням коригувань;

– звіряння прийнятності планових та звітних показників, статей балансу. Про

характеристику прийнятності планових і звітних показників вже йшла мова

раніше. Прийнятність балансу перевіряють шляхом зіставлення даних його статей

на початок звітного періоду з даними проаналізованих статей на кінець

попереднього періоду;

– перевірки правильності арифметичних розрахунків: результатів поділу середніх,

відносних та питомих величин і т. ін.

Один зі способів перевірки достовірності звітних показників – зустрічна перевірка. Суть її

полягає у зіставленні окремих показників у звітах об’єднань (підприємств) з аналогічними даними їх

контрагентів. Так, дані про платежі в бюджет за балансом об’єднання мають відповідати даним у

відомостях місцевого фінансового органу про виконання бюджету. Показники заборгованості за

короткотерміновим і довготерміновим кредитами мають повністю збігатися з відповідними даними

установ Національного банку України. Ідентичними мають бути також звітні дані об'єднання

(підприємства) про кредиторську і дебіторську заборгованості (крім суперечливої) та суми, які

нараховуються у кредиторів і дебіторів.

При поглибленому контролі за достовірністю звітних даних необхідно перевірити

правильність вирахування показників, виходячи з прийнятого порядку їх формування та

правильності застосування тих чи інших видів оцінювання.

Так, для контролю за обсягами виробництва необхідно перевірити, чи дотримані

ознаки готовності виробів при внесенні їх до товарної продукції, чи не зарахована до

виконаного завдання продукція, виготовлена з відхиленнями від державних стандартів і

технічних умов; щодо реалізованої продукції – чи враховані терміни надходження виручки

на розрахунковий чи спецпозичковий рахунок, чи правильно визначені елементи виручки

від реалізації, що не входять до обсягу реалізованої продукції за плановими гуртовими

цінами і т. ін. Приклади перевірки звітних показників реалізації значною мірою залежать від

використовуваних форм розрахунків із покупцями.

При оцінюванні достовірності “витратних” показників основною є перевірка

обгрунтованості зарахування витрат до собівартості продукції, яку проводять у кожній

калькуляційній статті.

Щодо матеріальних затрат важливою є перевірка правильності зарахування

транспортно-заготівельних затрат чи відхилень від планової собівартості заготівлі

матеріалів до собівартості продукції, а також правомірності списування уповноваженими на

витрати виробництва недостач понад норму, збитків і втрат від пошкодження матеріальних

цінностей за результатами їх інвентаризації.

У ході перевірки статей заробітної плати показники звітів про виконання завдання з

праці зіставляють з бухгалтерськими зведеннями розрахунків з робітниками і службовцями,

зі зведеннями заробітної плати за її складом і категоріями робітників. За даними

відомостями (машинограмами) розподілу заробітної плати вивчають обгрунтованість

списування нарахованих сум на рахунки виробничих затрат, на витрати непромислових

господарств, на капітальний ремонт й ін.

Суцільна перевірка цих операцій за первинними даними є дуже трудомісткою. Тому

доречно вибірково зіставити показники виробітку, прийняті для розрахунку заробітної

плати, з даними про здавання продукції, а також перевірити правильність застосування

розцінок.

За відрахуванням на соціальне страхування контролюють правильність визначення

джерел його покриття зі всіх видів винагород і премій.

Спосіб облікової перевірки витрат на обслуговування виробництва і управління

залежить від виду контрольованих затрат. Так, за амортизаційними відрахуваннями в першу

чергу перевіряють правильність використання встановлених норм; за витратами на

утримання апарату управління – відповідність фактичних витрат загальній сумі граничних

асигнувань і т. д. Важливо при цьому чітко розмежувати затрати, які йдуть на утримання

виробництва і які покриваються за рахунок фондів економічного стимулювання та

спеціального призначення або при розподілі прибутку.

Аналогічно перевіряють обгрунтованість зарахування затрат і за іншими статтями.

Керуватися в ході перевірки необхідно чинними інструкціями про облік затрат на

виробництво, калькуляцію собівартості продукції. Особливе значення має оцінювання

достовірності показників валового прибутку, оскільки воно оцінювальним показником і

джерелом доходів державного бюджету.

Перевірку проводять за окремими групами фінансових результатів, врахованих при

нарахуванні валового прибутку. При перевірці прибутків від реалізації товарної продукції

необхідно врахувати, що вона є продовженням попереднього контролю за достовірністю

даних звітності про виручку від реалізації, затрати на виробництво і невиробничі витрати.

У ході перевірки потрібно встановити, чи правильно визначена фактична сума

валового прибутку, зарахована до виконання завдання, чи відображена у звітності та її

частина, що отримана за рахунок порушення цін, стандартів, технічних умов, відхилення від

рецептур тощо і підлягає внесенню до бюджету.

Крім цього, перевіряють дотримання встановленого порядку розрахунків,

правильність застосування відповідних цін, обгрунтованість зарахування результатів до

прибутків і збитків.

За підсумками контролю за достовірністю економічної інформації роблять висновки

про можливість її використання в аналізі чи про необхідність проведення відповідних

коригувань.

Обробка інформації

Процес перетворення інформації – підсумковий етап інформаційного забезпечення

економічного аналізу. Йому передують етапи реєстрації, збору і передачі даних. Організація

і способи здійснення вказаних операцій відчутно впливають на організацію, суть і терміни

проведення економічного аналізу.

Реєстрацію, збір і передавання інформації можна здійснювати на людино-читальних

документах, на машинних носіях інформації і на документах змішаного типу.

Використання людино-читальних документів підвищує трудомісткість підготовки

даних до обробітку, оскільки спочатку їх потрібно перенести на машинні носії, де висока

питома вага ручної праці, а тоді необхідно застосовувати операції контролю і сортування, у

результаті чого знижується оперативність аналізу й частіше скорочується програма його

проведення через недостачу часу.

Для швидкого перебігу операцій з підготовки інформації до обробки і скорочення

часу, необхідного для цієї мети, перевагу віддають машинним носіям. Високоефективними є

спеціальні системи реєстрації і збору даних, призначені для автоматичного формування

масивів інформації. Так, системи включають перфорацію, контроль, сортування й інші

підготовчі операції, здійснюють разове записування даних і забезпечують багаторазове

використання їх за допомогою ЕОМ.

Використання ЕОМ у процесі обробки економічної інформації суттєво розширює

можливості аналізу господарської діяльності підприємств і об’єднань: підвищує його

оперативність; розширює базу для підготовки різних варіантів керівних рішень; сприяє

зростанню якості самого аналізу за рахунок проведення детальнішого аналізу, розширення

факторних моделей і використання (за необхідності) економічно-математичних методів і т.

ін.

Обробка даних і підготовка їх до аналізу є одним з перших його етапів. Отже,

процеси перетворення економічної інформації потрібно будувати з урахуванням вимог

аналізу господарської діяльності. На практиці це означає формування машинограм не лише

на основі фіксації нормативно-планових і звітних даних, а й на основі виявлення

абсолютних і відносних відхилень, вирахування середніх величин, індексів динаміки,

окремих показників і т. ін. Конкретний зміст програми перетворення інформації визначають

залежно від мети і завдань, видів та програм економічного аналізу.

Інформаційна база окремих видів економічного аналізу

Більшість відносно стійких видів економічного аналізу (оперативний, послідовний,

попередній та ін.) зорієнтована на використання даних інтеграційних інформаційних систем

і має традиційні джерела (плани, звіти тощо).

Проте деякі види аналізу потребують створення спеціальної інформаційної бази. Це

стосується, перш за все, функціонально-вартісного і міжзаводського порівняльного аналізів.

Необхідність формування спеціальних масивів даних пов’язана з використанням при

проведенні названих видів аналізу широкого кола додаткової інформації системного і

позасистемного характеру.

Інформаційна база міжзаводського порівняльного аналізу спирається переважно на

системні дані. Характер, зміст необхідних даних визначають об’єкт і завдання аналізу.

При проведенні порівняльного аналізу для виявлення причин розбіжностей на рівні

господарювання окремих господарств використовують всі основні джерела нормативної,

планової і звітної інформації господарських одиниць, які аналізують. Основним тягарем є

доведення даних до порівняльного вигляду.

При виконанні локальних (автоматичних) порівняльних аналізів з’являється

необхідність у додатковій інформації позасистемного характеру. Дуже важкою є підготовка

інформаційної бази для міжнародних зіставлень, порівнянь зі світовим рівнем виробітку.

Для здійснення міжнародних зіставлень собівартості і ціни виробітку

використовують такі дані: науково-технічні і робочі параметри, показники технологічності;

економічні показники при виробництві й експлуатації виробітку (затрати, ціни, окремі

витрати матеріалів і енергії); дані про умови реалізації на внутрішньому і зовнішньому

ринках.

Важливі джерела інформації для міжнародних зіставлень можна розподілити на

основні і другорядні.

До основних джерел належать: проспекти закордонних фірм; звіти про ярмарки;

відрядження; оголошення у спеціальних журналах, матеріали різних нарад; паспорти

порівняльних взірців виробів та інша технічна документація; звіти про науково-дослідні і

дослідно-конструкторські роботи; дисертації та інші наукові роботи; патенти; заявки на

раціоналізаторські пропозиції; звіти про контроль і дослідження виробів; звіти служби

сервісу; стандарти різних країн.

Джерелами другорядної інформації є документи служби інформації; патентні

рефератори; бібліографія й науково-економічна література; матеріали вивчення ринкового

збуту.

Зміст необхідних зведень і їх джерела для функціонально-вартісного аналізу (ФВА)

розрізняють залежно від того, на якій стадії життєвого циклу виробів його проводять.

Найбільший ефект ФВА дає, як відомо, на початкових стадіях, і при цьому

використовують найширший обсяг даних, тому зупинимось на характеристиці

інформаційної бази ФВА на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт

(НДДКР).

Основні види і джерела використовуваної інформації можна поділити на наступних

кілька груп.

1. Загальні дані-завдання на стадії НДДКР; завдання виробництва даних виробів;

патенти і стандарти на аналогічні вироби; результати аналізу світового рівня виробів цього

класу і тенденції його розвитку; спеціальна література.

2. Загальні дані про проектований виріб (техніко-економічні показники); взірці;

інструкції з експлуатації; проспекти; умови поставок.

3. Дані про потребу у виробах і про збуто-розрахункові зміни споживчого попиту;

головні споживачі.

4. Свідчення про дослідно-конструкторську роботу – креслення виробів; протоколи

захисту результатів попередніх етапів робіт; розрахункова документація; документація

щодо раціоналізаторських пропозицій.

5. Технологічні дані – технологічні карти; нормативи часу (трудомісткість),

машинний час; ступінь уніфікації і стандартизації деталей; частка оригінальних деталей і їх

повторюваність.

6. Ціни на затрати – цінники і розрахунки до них (ліміти цін і затрати); очікувані

зміни цін на зовнішньому ринку (прогнози); розміри заохочувальних надбавок; попередні

калькуляції (матеріаломісткість, заміна матеріалів, нормативи комплексних затрат, тарифні

показники із зарплати); розрахунки необхідності в матеріальних ресурсах.

Деякі види інформації для проведення ФВА створюють за допомогою спеціальних

методів: опитування експертів, покупців і споживачів продукції; конференції ідей тощо.

При створенні інформаційної бази економічного аналізу потрібно врахувати не лише

необхідність даних у конкретному випадку, а й затрати на їх збір і обробку або надзвичайні

затрати на інформаційне забезпечення, що знижують ефективність самого аналізу, тому,

складаючи програму аналізу, необхідно передбачити проведення спеціальних розрахунків

необхідності в інформації й оцінювання затрат на її збір і перетворення.

1. 8. Евристичні методи в аналізі

Евристичними називають спеціальні методи здобуття нових знань, засновані на

використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих

людині механізмів вирішення творчих завдань (встановлення ситуативних відносин при

з’ясуванні проблеми, відкидання безперспективних варіантів вирішення, узагальнення,

аналогія, спростування за допомогою контрприкладів та ін.). Евристичні методи є

універсальними, і їх застосовують у всіх сферах науки і практики. Їх широко

використовують також в економічному аналізі. Можна стверджувати, що оволодіння

евристичними методами визначає мистецтво аналізу.

Серед евристичних виділяють експертні та психологічні методи.

Евристичні методи звичайно протиставляють формалізованим, що спираються на

точний математичний опис явищ. Соціально-економічні явища і процеси цілком або

частково не піддаються математичній формалізації, тобто для них неможливо чи дуже

важко розробити адекватну модель. Це пов'язано з труднощами кількісного оцінювання

політичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають господарську діяльність

людей; численністю таких виробничих процесів, збір репрезентативних зведень про які

потребує великих витрат часу і засобів; обмеженою придатністю інформації про минуле для

прогнозування майбутнього. Нарешті, багатозначні, багатовимірні та якісно непорівнянні

показники господарської діяльності чи підприємства її окремих аспектів не мають

однозначного узагальненого критерію, на основі якого можна оцінити можливі варіанти

вирішення проблеми. Усе це потребує застосування в аналізі поряд з логіко- й економіко-

математичними також експертних методів, які розуміють як комплекс логічних та

математичних прийомів і процедур, що забезпечують отримання від фахівців-експертів

інформації, яка дає змогу оцінити причини, що посприяли досягненню високого рівня

господарювання, підготувати і вибрати раціональні управлінські рішення.

Для пошуку нових рішень і заходів, що забезпечать їхнє втілення у життя, необхідно

активізувати творче мислення фахівців. Цьому сприяє застосування в аналізі психологічних

методів, що є сукупністю правил і процедур, які стимулюють вирішення творчих завдань.

Експертні методи

Застосування експертних методів дає змогу заповнити прогалину необхідною для

аналізу інформацією, грунтуючись на судженнях, ймовірних оцінкахвиявлення експертів у

виробництві та управлінні досліджуваних причинно-наслідкових зв’язків. Виходячи із

застосованої методики експертизи, розрізняють два види отриманої від експертів інформації

і, відповідно, два класи аналітичних завдань, розв’язуваних на її основі.

По-перше, експертні методи переважно забезпечують отримання інформації про

одиничні прояви типових причинно-наслідкових зв’язків у конкретних обставинах місця і

часу. Такі зведення одержують при опитуванні робітників, бригадирів, технічних та

економічних фахівців цехових служб, керівників підрозділів підприємства. Цю інформацію

використовують для вирішення аналітичних завдань, спрямованих на вдосконалення

виробництва і керування на окремих робочих місцях, ділянках, у цехах і на підприємстві

загалом. Наприклад, мова може йти про виявлення причин і визначення заходів щодо

запобігання непродуктивним витратам часу і засобів, неритмічній роботі, бракові,

невиконанню норм виробітку, відставанням від графіка впровадження нової техніки тощо в

одному або кількох підрозділах чи бригадах.

По-друге, на основі експертних методів отримують інформацію про типовий прояв

досліджуваних взаємозв'язків. Ці зведення одержують від обмеженої кількості експертів

високої кваліфікації, які володіють глибокими знаннями закономірностей перебігу

соціально-економічних процесів у різних ситуаціях. Серед завдань економічного аналізу,

які розв’язують на основі такої інформації, дуже поширені: а) ранжування факторів і

показників за їхньою значимістю при оцінюванні якогось явища; б) ранжування бригад,

ділянок, цехів і підприємств: за місцем, зайнятим кожним з них на підприємстві в умовах

конкуренції; за станом розвитку окремих аспектів господарської діяльності, оцінювальних

різнорідних показників, наприклад: за техніко-економічним рівнем виробництва,

фінансовим станом та ін.; в) попереднє оцінювання очікуваного виконання плану за

відповідним показником.

Основними етапами проведення цільового аналізу на основі експертних методів є

такі: визначення мети дослідження на основі результатів періодичного економічного

аналізу; створення групи фахівців-аналітиків, на яких покладають організацію експертизи;

вибір опитування стосовно конкретної господарської ситуації; розробка програми

обстеження і складання опитувального листка; визначення кількості і складу експертів;

проведення опитування; аналіз та обробка інформації, отриманої від експертів;

узагальнення результатів експертизи і підготовка варіантів рішення, що забезпечить

досягнення визначеної мети.

Серед експертних методів виділяють індивідуальні і колективні. Індивідуальні

експертні методи полягають у використанні думок експертів – фахівців відповідного

профілю, сформульованих кожним з них незалежно один від одного. До індивідуальних

належать такі експертні методи, як інтерв’ю й анкетування.

Метод інтерв’ю полягає в постановці аналітиком у ході бесіди з експертом запитань