Проблемы горного дела и экологии горного производства

Подождите немного. Документ загружается.

Таблица 1

Сводная таблица затрат материалов на сооружение 1 м выработки с

металлической рамной крепью КМП-А3

№

п/п

Наименование материалов

Стоимость,

грн./м

1 Меаллокрепь КМП-А3-27-13,8 2771,25 72,0

2 Скоба М-24 с планкой 69,46 1,8

3 Скоба М-16 с планкой 56,36 1,4

4 Труба вентиляционная ø 800 мм 53,13 1,3

5 Лесоматериалы 84,00 2,5

6 Электродетонаторы 154,50 4,0

7 Взрывчатые вещества 367,50 9,5

8 Труба металлическая 86,20 2,2

9 Рельс Р-24 206,88 5,3

ИТОГО: 3849,28 100

Для среднестатистических условий шахты «Комсомольская» в

соответствии с действующим с 2007 г. отраслевым стандартом [2] была

расчитана необходимая плотность установки рам крепи для различных глубин

заложения выработки и прочностей вмещающих пород. Изучаемый диапазон

глубин составляет 600…1200 м, а прочности 40…100 МПа. При этом, для

детализации исследований прочностной диапазон разбит на 6 интервалов (40-

50, 50-60, 60-70, 70-80, 80-90 и 90-100 МПа), охватывающих

все характерные

породы поля шахты «Комсомольская» (песчаники, известняки, сланцы,

песчаные, песчано-глинистые и глинистые). По результатам расчетов

построено шесть нормативных графиков рациональной плотности установки

рамно-арочной крепи от глубины ведения подготовительных работ (рис. 1).

Рис. 1. Графики зависимости плотности установки рам крепи от глубины

заложения выработки (в соответствии с отралевым стандартом)

На следующем этапе были проведены исследования фактических

параметров крепления и состояния устойчивости 53 подготовительных

выработок шахты «Комсомольская». Фактические данные были

рассортированы на шесть групп, в соответствии с принятыми интервалами

прочностей вмещающих пород.

Анализ совмещенных на одной координатной плоскости нормативных

графиков зависимости плотности установки крепи от глубины с фактическими

точками на шахте «Комсомольская

» (рис. 2, 3 для примера приведены

зависимости только для двух интервалов прочностей) позволил сделать

следующие выводы:

1. Нормативный график зависимости плотности установки крепи от

глубины заложения выработки является графическим критерием оценки

эффективности использования рамно-арочной крепи.

2. Фактические точки, находящиеся геометрически выше нормативного

графика свидетельствуют о перерасходе металла и необоснованном завышении

плотности рамной

крепи.

3. Фактические точки, располагающиеся геометрически ниже

нормативного графика свидетельствуют о недостаточной устойчивости

выработки при эксплуатации, возможных отказах элементов крепления и даже

возможности вывалообразования в выработку.

4. Для наиболее эффективного и экономически целесообразно

использования металлокрепей необходимо расширить существующий

типоразмерный ряд плотности установки рам (3, 2, 1,5, 1,25, и 1 рама/м), что

особенно актуально для выработок, проводимых

в породах прочностью свыше

80 МПа.

5. Предложенный графический критерий оценки позволяет, при

использовании соответствующего математического аппарата, разработать

математический критерий для количественной оценки эффективности

применения металлокрепи для условий шахты «Комсомольская», а также

разработать методику расчета этого критерия для условий любых других шахт.

Рис. 2. Сравнительный график зависимости плотности установки рам крепи от

глубины заложения выработки для вмещающих пород прочностью 50-60 МПа

Рис. 3. Сравнительный график зависимости плотности установки рам крепи от

глубины заложения выработки для вмещающих пород прочностью 80-90 МПа

Литература

1. Каретников В.Н., Клейменов В.Б., Нуждихин А.Г. Крепление

капитальных и подготовительных горных выработок: Справочник. – М.: Недра,

1989. – 571 с.

2. СОУ 10.1.00185790.011:2007. Підготовчі виробки на пологих пластах.

Вибір кріплення, способів і засобів охорони. – К.: Мінвуглепром України, 2007.

– 116 с.

УДК 622.83

Должиков П.Н., д.т.н., проф., АФГТ ВНУ им. В.Даля, г. Антрацит, Украина

Сергиенко Р.Н., Дмитриева Л.Н., Восток ГРГП, г. Луганск, Украина

ИССЛЕДОВАНИЕ ЗОНЫ ИСКУССТВЕННОЙ ТРЕЩИНОВАТОСТИ

НАД ОЧИСТНЫМИ ВЫРАБОТКАМИ

В процессе ведения горно-эксплуатационных работ имеет широкое

распространение искусственная трещиноватость. На образование

искусственных трещин влияет целый ряд факторов горнотехнического

характера, прежде всего опорное давление и применяемые способы управления

кровлей.

Наиболее значительная по размерам зона искусственной трещиноватости

возникает над очистными выработками. Интенсивное развитие трещин здесь

обусловлено деформациями и сдвижениями массива вследствие применяемых

способов управления кровлей (преимущественно полным обрушением).

Согласно современным представлениям, при обрушении кровли

образуется три зоны: зона обрушения, зона связанного движения с появлением

трещин и зона связанного плавнового движения.

В первой зоне блоки и глыбы породы, разбитые крупными трещинами,

обрушаются в выработанное пространство. При этом возрастает водоотдающая

способность пород, что приводит к резкому увеличению поступления

подземных вод в горные выработки.

Во второй зоне происходит прогиб пластов пород, сопровождаемый

возникновением трещин, через которые дренируются подземные воды.

В третьей зоне в основном совершается плавный прогиб пластов без

образования трещин. С точки зрения интенсивности развития искусственной

трещиноватости наибольший интерес представляют две первые зоны.

На основании данных о поглощении промывочной жидкости в скважинах

пересекающих горные выработки установлена зависимость мощности зоны

искусственной трещиноватости от мощности угольного пласта и способа

управления кровлей.

При сборе материалов по разведочным скважинам на уголь о поглощении

промывочной жидкости были также собраны сведения по скважинам,

пробуренным через пустоты очистных и подготовительных горных выработок с

полным или частичным поглощением промывочной жидкости. Сведения по

скважинам, перебурившим горные выработки сведены в таблицу.

Как видно из таблицы, поглощение промывочной жидкости в некоторых

скважинах происходило в 2-х, 3-х и более местах (выше и ниже горных вырабо-

ток), отстоящих друг от друга от нескольких до 100-200-300 и более метров. По

разности между глубиной горной выработки и глубиной начала поглощения

близ расположенного поглощающего горизонта (расположенного выше –

первый от годной выработки) определялась мощность зоны искусственной

трещиноватости враждой скважине. Выше этой зоны подземные воды не

дренируются и горные выработки влияния на них не оказывают.

Содержащиеся над зоной искусственных трещин водоносные горизонты,

как бы подвешены над частью горного массива, подвергшегося сдвижению.

При обработке материалов данные по скважинам группировались

отдельно по факторам, влияющим на мощность зоны искусственной

трещиноватости. Зависимость мощности трещиноватой зоны от мощности

разрабатываемого угольного пласта и способа управления кровлей хорошо

прослеживается на поостроенном графике (рис. 1).

На основании данных о поглощении промывочной жидкости в

скважинах, перебуривших горные выработки шахт, произведен расчет

максимальной мощности зоны искусственной трещиноватости от мощности

угольного пласта и управления кровлей для антрацитовых углей Должано-

Ровенецкого геолого-промышленного района. Расчет максимальной мощности

зоны искусственной трещиноватости произведен отдельно для случая

управления кровлей способом полного обрушения и для случая управления

кровлей способом частичной закладки выработанного пространства.

Мощность зоны развития искусственных трещин над очистной

выработкой наибольшая при полном обрушении кровли. При частичной

закладке эта зона, естественно, меньше (рис. 1). Размеры ее в значительной

степени зависят от объема закладки выработанного пространства и прочности

закладочного материала.

Таблица 1

Мощность зоны развития искусственных трещин над очистной выработкой

Продолжение таблицы 1

Рис. 1 Зависимость мощности трещиноватой зоны от мощности

разрабатываемого пласта антрацита и способа управления кровлей

Полное обрушение: I – Максимальная мощность зоны обрушения и

искусственной трещиноватости; I' – Средняя -//-; • – Фактические данные

Частичная закладка: II – Максимальная мощность зоны обрушения и

искусственной трещиноватости; II' – Средняя -//-; • – Фактические данные

УДК 658. 011.1

Величко Н.М., Левчинський Г.С., к.т.н., доц.,

АФГТ СНУ ім. В.Даля, м. Антрацит, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ БАЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ ПІДПРИЄМСТВА У

КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Постановка проблеми. Розвиток вітчизняного бізнесу наряду з

проникненням на ринок закордонних виробників веде до зростання

інтенсивності конкуренції на внутрішньому ринку, що потребує розробки та

впровадження виробничих, організаційних та управлінських новацій стратегічного

характеру. Поряд с цим, вітчизняні підприємства ще не мають, або не бажають

використовувати у своїй діяльності ефективні засоби ведення конкурентної

боротьби Стратегічна поведінка та інновації є сьогодні предметом дослідження

науковців та спеціалістів практиків. Можливість підприємства конкурувати на

визначеному товарному ринку знаходиться в прямої залежності від

конкурентноздатності продукції, а також економічних методів управління, що

роблять вплив на результати конкурентної боротьби Незважаючи на конкурентні

переваги підприємства, йому необхідно мати визначену базову стратегію, що

дозволила б забезпечити успіх. Від її раціонального вибору залежать усі наступні

управлінські дії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування вітчизняної

концепції стратегічного управління можна простежити в роботах таких вчених як

В. Герасимчук, В. Пономаренко, О Тридід, М. Кизим, А. Воронкова, 3.

Шершньова, П. Гордієнко, Г. Кіндрацька, І. Тульпа, О. Сумець [1-7]. Ці та інші

автори цілком послідовно розкривають основи здійснення стратегічного

управління, стратегічного аналізу та стратегічного планування. В Герасимчук

концентрується на графічному моделюванні як інструменті стратегічного аналізу

[2]. В. Пономаренко, О. Тридід, М. Кизим розглядають стратегію як головний

чинник розвитку підприємства [5].

А. Воронкова досліджує питання діагностики та організації стратегічного

управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства [1].

3. Шершньова виділяє підсистеми забезпечення стратегічного управління,

що має велике практичне значення [7]. П Гордієнко концентрується на

стратегічному аналізі, як головному елементі стратегічного управління [3] Г.

Кіндрацька подає методологію розроблення і впровадження економічної стратегії з

урахуванням зовнішнього конкурентного середовища [4]. І. Тульпа і О. Сумець

досліджують інноваційні стратегії підприємств [6].

Мета статті полягає у дослідженні підходів до визначення базової

стратегії поведінки підприємства у конкурентному середовищі.

Виклад основного матеріалу дослідження. На практиці є різні підходи до

вибору базової стратегії конкуренції, але кожний з них несе в собі визначені

недоліки, на які необхідно вказати. Так, деякі підприємства, володіючи

визначеною конкурентною перевагою, не роблять ніяких зусиль для того, щоб не

втратити їх. Необхідно постійно вишукувати всі нові конкурентні переваги 3

іншого боку, прагнення бути лідером у всіх сферах конкурентної боротьби часто

змушує підприємства відмовлятися від раніше розробленої стратеги конкуренції,

що не дозволяє їм зосередитися на довгострокових цілях в області конкурентної

боротьби.

Питання, де конкурувати, на якому ринку отримувати значний прибуток,

завжди є ключовим у маркетинговій орієнтації підприємства. Однак, як показує

практика, надмірна концентрація на ньому на шкоду іншим важливим

параметрам стратегії конкуренції часто приводить до негативних наслідків.

Існує також неправильне уявлення про те, який ринок є найбільш

перспективним з погляду конкуренції.

Недостатня увага приділяється і визначенню початку і закінчення періоду

використання розробленої стратегії конкуренції Загальна тенденція скорочення

життєвого циклу продукції, зміна економічної, фінансової і політичної ситуації

в країні й інші динамічні фактори вимагають відповідної реакції з боку

підприємств.

До загального недоліку процесу розробки стратегії конкуренції можна

віднести його слабку персональну орієнтацію. Часто стратегія орієнтована на

протидію підприємствам-конкурентам і в меншому ступені враховує

особливості керування цими підприємствами, зокрема, тип поведінки його

керівників та виконавців Разом з тим, поведінка окремих виконавців, їхні

підходи до ведення бізнесу, досвід, здібності й інші персональні

характеристики багато в чому визначають можливі реакції на зміну ринку. Це

означає, що стратегія конкуренції повинна розглядати як об'єкт суперництва не

тільки підприємство, але і його апарат управління з властивим йому стилем

керівництва, а також поведінку окремих виконавців, що дозволить більш точно

й адекватно реагувати на можливі контрзаходи.

І, нарешті, більшість український підприємств не намагаються зробити

свою стратегію більш чіткою і принципово не посвящають у неї своїх

працівників. Без ясного розуміння стратегічної орієнтації підприємства

неможливо планувати свою діяльність, дотримувати наступність у підготовці і

реалізації конкретних заходів.

Крім того, ефективність реалізації стратегій (а значить і перевага над

конкурентами) багато в чому залежить від згуртованості колективу. Кожне

підприємство повинне усвідомлено працювати на досягнення однієї і тієї ж

поставленої мети.

Стратегії розвитку підприємства в якості своїх складових включає базову

і функціональні стратегії. Базова стратегія - це модель поводження

підприємства в цілому, чи окремої стратегічної одиниці в тій чи іншій

конкретній ринковій ситуації. Вона є основою стратегічного управління.

Формування базової стратегії - це основа для всіх наступних рішень в області

стратегічного планування, у тому числі для вибору стратегії інноваційної

діяльності, що є однією з функціональних стратегій

Вибір базової стратегії, найбільшою мірою відповідає особливостям

підприємства і тенденціям розвитку ринкової ситуації, включає ряд процедур:

оцінку переваг стратегії і її ризиків; аналіз відповідності ринкових умов,

необхідних для реалізації стратегії, реальної ситуації на ринку, аналіз

відповідності особливостей організації виробництва і управління на

підприємстві вимогам зовнішнього середовища.

Підприємство, що має яскраво виражений основний вид діяльності, як

правило, реалізується за допомогою однієї з базових стратегій конкуренції.

Однак, це не означає неможливість чи небезпеку використання двох чи більше

стратегій.

Сучасні підходи менеджменту свідчать про те, що сполучення стратегій

конкуренції в рамках одного підприємства не тільки можливі, але в ряді

випадків більш ефективні.

По-перше, цього вимагає ринок і умови, у яких працює більшість

виробництв. По-друге, сучасні технологічні концепції і методи організації

виробництва дозволяють здійснити динамічне об'єднання різних стратегій у

ході проведення диверсифікації, у рамках групових технологій, гнучких

виробничих систем, автономних робочих груп. У результаті при правильній

організації можливе отримання синергетичного ефекту й одержання додаткової

конкурентної переваги.

Базові стратегії конкуренції мають істотне розходження в характері

конкурентних переваг, що досягаються (рис. 1).

Рис. 1. Базові стратегії поведінки підприємства у конкурентному середовищі

Якщо звернутися до досвіду ведучих західних промислових компаній, і

зокрема, дослідженням X Корстена і Т.Вілла [8] , Г. Десса і П.Дзвиса [9], Д.

Хамбрика [10], що стосується доказів і спростувань можливості одночасного

використання стратегій конкуренції, то можна виділити ряд узагальнень.

По-перше, положення про несумісність різних базових стратегій

конкуренції досить популярно, особливо для рішення проблем проектування

виробничої структури підприємства. Однак, у своїй основі дане положення не

представляється діючим, принаймні як загальна концепція розвитку

виробництва, тому що суперечить вимогам забезпечення і розширення арсеналу

різнорідних конкурентних переваг підприємства.

По-друге, найбільш важливою причиною, що визначає необхідність

зосередження діяльності підприємства на різних стратегіях конкуренції в

рамках єдиного виробничого комплексу, є обмеженість виробничих ресурсів і