
9
Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
Першість серед усіх економічних наук належить економічній
теорії (політичній економії). Політична економія як наука склалась
у XVII ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку еко!
номічної думки.
Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI–
XVII ст. Саме тоді відбулося формування економічних систем, нау!
кових шкіл.
Економіка дійсно по праву посідає одне з лідируючих місць у
сфері наших інтересів. Це наше життя, ми повинні їсти, пити, вдяга!
тися тощо. Отже, ми змушені задовольняти наші потреби в цьому, а
далі — у політиці, культурі, спорті, туризмі тощо.
Необхідність задовольняти всі ці потреби спонукає нас до трудо!
вої діяльності, трудитися і давати користь іншим — це не лише шля!
хетно, а й вигідно. Якщо ми шахраюємо, ухиляємося від роботи, то
й економіка буде шахрайською, рабською. Саме тому зараз багато
уваги приділяється якостям людини: почуттю власної гідності, твер!
дим знанням певної справи, твердості характеру, спроможності опе!
ративно приймати науково обґрунтовані рішення.
На етапі розв’язання проблем властивим моментом є збір необ!
хідної інформації про ситуацію, у якій вони виникли. Головна мета
цього етапу — пошук раціональних варіантів рішення проблем,
ліквідація або усунення причини (джерел) їх виникнення, а також
визначення напрямів їх подолання.
Усі ці дії залежать від творчих можливостей, здібностей керівни!
ка дослідження.
Поняття «творчий» притаманне людям, від природи обдарова!
ним розумовими здібностями: поетам, науковцям, художникам. Але
треба пам’ятати, що творчість притаманна людській діяльності в бух!
галтерській справі, нормуванні, конструкторській справі, в живописі,
музиці, розробці організаційних рішень тощо. Дослідник Уеббер
(R. A. Webber) вважає, що «... розглядаючи творчість як генератора
ідей», ми знаємо про нього і багато, і мало водночас. Про творчість
написано багато, але поки що немає єдиної інтегральної теорії. Це
можна пояснити тим, що творчий процес — це прихована, неясна
можливість для спостереження, яка не підлягає словесному опису
навіть дуже творчої особистості. І тут же автор додає «...творчість
рідко проявляється як поодинокий промінь інтуїції» [67]. Це — цілий
процес, який потребує обширного аналізу множини спостережень,
щоб відокремити важливі справи від дрібниць.