Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Подождите немного. Документ загружается.
403
(основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за
деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та
організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і
невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості,
кваліфікації тощо.
Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може
забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності).
При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою
жорсткою, як чинників внутрішніх.
404
Тема 10. Антикризова діяльність підприємства.
10.1. Загальне поняття про кризу, причини виникнення. Види
економічних криз. Аналіз причин та симптомів фінансової кризи та
виявлення ―слабких місць‖.
10.2. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
10.3. Антикризовий фінансовий менеджмент – вимога «нової економіки»
10.4. Антикризовий маркетинг - гарантія успіху
10.5. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
10.6. Характеристика економічної безпеки підприємства
10.7. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства
10.8. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими
функціональними складовими
10.9. Банкрутство підприємств як економічне явище
10.10. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів
господарювання
10.11. Ліквідація збанкрутілих підприємств (організацій)
10.12. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
405
10.1. Загальне поняття про кризу, причини виникнення. Види
економічних криз. Аналіз причин та симптомів фінансової кризи
та виявлення “слабких місць”.
У центрі уваги економічної науки перебуває сучасна криза. Про неї
розмірковують теоретики і практики, представники різних наукових напрямів,
державні діячі та політики. Вона має дуже істотні особливості порівняно з
відомими досі та є дійсно першою глобальною кризою, багаторівневою і
всеохоплюючою, яка нічого не залишила поза сферою свого впливу. В ній
зійшлися численні кризові явища довго-, середньо- і короткострокового
характеру, циклічні, постійні та випадкові процеси, глибинні та поверхові
тенденції. Розібратися в усьому різноманітті проявів глобальної кризи можливо
лише на основі її розуміння як однієї з форм соціально-економічної динаміки.
Криза - розклад, занепад, загострення (політичних, економічних,
соціальних) протиріч.
Економічна криза
Характеризується наступними показниками:
Падіння обсягів виробництва
Падіння фондових індексів
Ріст безробіття і масові звільнення
Падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами
Економічна криза 2008-2009 років в Україні
Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ:
світове падіння попиту на металургійну продукцію більш ніж в 2 рази
потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася
частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися
обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у
вересні на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня
2009 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США.
Основні внутрішні чинники. Поштовхом стала інформація про
зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий
відток вкладів у ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові
зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів
США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові
зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи
ліквідності банків та їх банкрутства.
Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що
практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість.
Політична криза - це ситуація в державі, яка склалася через
неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є
припининня всіх законотворчих процесів і ослаблення дежавного контролю.
Біржова криза - масовий розпродаж акцій та облігацій на фондовій
біржі, спричинений різким падінням курсу цінних паперів.
Валютна криза - різкі коливання валютних курсів, девальвація та
406
ревальвація валют тощо.
Грошово-кредитна криза - порушення грошового обігу внаслідок
інфляційних процесів у країні.
Екологічна криза - ситуація, що виникає в екологічних системах
внаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або
внаслідок впливу антропогенних чинників.
Економічна криза - відносне надвиробництво товарів, які не знаходять
збуту внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення.
Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави.
Причини виникнення кризи
Кризи відбивають не тільки протиріччя функціонування і розвитку, але
можуть виникати й у самих процесах функціонування. Це можуть бути,
наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між
технологіями й умовами їх використання (приміщення, кліматичне середовище,
технологічна культура й ін.).
Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі
(організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі.
Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними.
Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації
і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами
зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні, що відбивають помилки і
волюнтаризм в управлінні.
Причини криз можуть носити також природний характер, що відбивають
явища клімату, землетрусу, повені й інших катаклізмів природного
походження. А можуть носити техногенний відбиток, пов'язаний з діяльністю
людини.
Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші пов'язані з
тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку
світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Другі - з
ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в
організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й
інвестиційною політикою.
Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констатувати ту
обставину, що небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і
прогнозувати.
У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, а й
різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування,
оздоровлення чи виникнення нової кризи. Вихід із кризи не завжди пов'язаний з
позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи,
навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцюгова
реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий
час. Це може пояснюватися певними політичними причинами. Взагалі наслідки
кризи найтісніше пов'язані з двома факторами: її причинами і можливістю
управління процесами кризового розвитку.
Наслідки кризи можуть призвести до різких змін чи м'якого тривалого і
послідовного виходу. Післякризові зміни в розвитку організації бувають
407
довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і
необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний
характер як для самої організації, так і для навколишніх (соціум, екологія і т.д.).
Тому керівництву необхідно вкрай відповідально підходити до прийняття
рішень антикризового характеру.
Види економічних криз
Кризи бувають регулярні (циклічні) чи періодичні, котрі повторюються з
визначеною закономірністю, і нерегулярні. Регулярні кризи надвиробництва
дають початок новому циклу, у ході якого економіка послідовно проходить
чотири фази, і підготовляє базу для наступної кризи. Вони характеризуються
тим, що охоплюють усі сфери економіки, досягаючи великої глибини і
тривалості. До нерегулярних «економічних криз відносять проміжні, часткові,
галузеві і структурні. Проміжна криза не дає початку новому циклу, а
перериває на визначений час плин фази чи підйому пожвавлення. Він менш
глибокий і менш тривалий у порівнянні з періодичним і, як правило, носять
локальний характер.
Часткова криза відрізняється від проміжної тим, що вона охоплює не всю
економіку, а яку-небудь сферу суспільного відтворення. Характерним
прикладом є банківська криза в Німеччині 1932 р.
Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства.
Приводом для цього можуть послужити різноманітні причини. У [.ньому числі:
диспропорції в розвитку галузі, структурна перебудова, надвиробництво. Такі
кризи бувають національними і міжнародний. До останньої відноситься криза
світового судноплавства в 958-1-962 pp. і криза в текстильній промисловості у
1977 р.
Структурна криза є порушенням закону пропорційного розвитку
суспільного виробництва. Це виявляється в серйозних диспропорціях між
галузями, з одного боку, і випуском найважливіших видів продукції в
натуральному вираженні, необхідних для збалансованого розвитку, з іншої. У
70-і роки економіку Заходу паралізували енергетична, сировинна і продовольча
кризи.
Перед настанням чергової періодичної кризи виробництво досягає
найбільш високого рівня, за яким уже ховається надвиробництво.
Найбільш вдалими є такі трактування кризи на підприємстві:
Криза на підприємстві - то є незапланований та небажаний,
обмежений в часі процес, який може суттєво заважати і навіть
зробити неможливим функціонування підприємства;
Криза являє собою ситуативну характеристику функціонування
будь-якого суб'єкта, що є наслідком невизначеності в його
зовнішньому та внутрішньому середовищі.
Наведені трактування відображають два основних ставлення до кризових
ситуацій, що зустрічаються в працях зарубіжних та вітчизняних авторів -
негативне та позитивне. При негативному ставленні до кризи увага акценту-
ється на її руйнівному впливі на діяльність підприємства; на загрозі
банкрутства, яку спричиняє криза. Позитивне ставлення грунтується на розу-
мінні кризи як об'єктивного процесу, пов'язаного з розвитком системи.
408
Ми поділяємо ставлення до кризи, як до об'єктивного процесу, що
призводить до оптимізації системи або до її знищення у разі неспроможності
адаптуватися до нових умов та розвиватися, адже це ставлення грунтується на
діалектичній єдності основних тенденцій в існуванні системи - сталого
функціонування та розвитку, що поступово змінюють одна одну.
Рис. 10.1. Узагальнена система класифікації криз на підприємстві
Таким чином, подолання кризи дає новий поштовх розвитку
підприємства, сприяє переходу на принципово новий рівень організації та
управління за короткий час, тобто у разі вдалого подолання кризи значно
підвищується ефективність менеджменту на підприємстві, повільний
еволюційний розвиток підприємства змінюється різким революційним
стрибком. Але для досягнення вказаних позитивних результатів підприємство
має бути готовим до подолання кризових ситуацій, а види та параметри кризи, а
також тенденції її розгортання - чітко визначеними.
На сьогоднішній день різними авторами запропоновано багато схем
класифікації криз на підприємстві. Для опису кризи як процесу існують різні
точки зору. Узагальнюючи різні підходи, кризи на підприємстві можна
класифікувати з таких позицій: з позиції стратегічного розвитку, стадії
життєвого циклу, походження чинників, з точки зору масштабу, агрегованого
стану, загрози цілям підприємства, основних складових діяльності
підприємства (рис. 10.1).
Ключовими параметрами, що описують кризу, деякі автори пропонують
вважати такі: проблематика кризи; масштаб кризи; галузь розвитку, охоплена
кризою; стадія (фаза) кризи; причини кризи; можливі наслідки; гострота кризи.
409
Інші автори пропонують розглядати їх скорочений перелік у такому вигляді:
вид кризи, фактори (причини) кризи, фаза розвитку кризи. На наш погляд, до
параметрів, що описують кризу, доцільно віднести:
1) масштаб кризи як показник рівня її системності;
2) вид кризи як показник, що характеризує вражені кризою сфери та
напрями діяльності;
3) фазу (стадію) кризи як показник, що характеризує розгортання кризи в
часі;
4) гостроту кризи як показник, що характеризує ступінь загрози
існуванню підприємства.
Розглядаючи кризу як процес, що існує та розвивається в тривимірному
просторі, доцільно використовувати 2-й, 3-й та 4-й з наведених вище
параметрів. Тоді кризовий процес на підприємстві можна відобразити таким чи-
ном (рис. 10.2):
Рис. 10.2. Графічне зображення виникнення та розгортання кризи
Щодо кількісних показників, які мають характеризувати кожний із
запропонованих параметрів, то найбільш доцільним ми вважаємо:
використання класичних показників, що характеризують певні види діяльності
підприємства; використання відхилень показників від значень, притаманних
сталому успішному функціонуванню.
Для розробки та обгрунтування системи класичних показників було
проведено анкетування керівників 20 українських підприємств, їм
запропонували вибрати коефіцієнти, які, на їхню думку, найкраще
характеризують діяльність основних складових підприємства. Відповідно до
410
рівня освіти та досвіду роботи відповідям керівників було присвоєно рейтинг за
значенням в діапазоні від 0,1 до 0,9. Сформовану таким чином систему
показників наведено в таблиці.
Як бачимо, на українських підприємствах використовується обмежена
кількість коефіцієнтів, що не дозволяє зробити поглиблений аналіз.
Таблиця10.1.
Показники, що характеризують основні напрями діяльності підприємств
Вид
Показник
Розрахунок
Маркетинг
Частка ринку
Обсяг продажу / Місткість ринку
Ефективність заходів
Економічний ефект / Витрати
Фінанси
Ліквідність
Поточні активи / Поточні
зобов'язання
Платоспроможність
Грошові кошти / Поточні
зобов'язання
Фінансова залежність
Активи / Власний капітал
Виробництво
Рентабельність активів
Чистий прибуток / Активи (середні)
Фондомісткість
Вартість основних фондів / Валовий
прибуток
Торгівля
Рентабельність продажу
Чистий прибуток / Обсяг продажу
Інновації
Ефективність заходів
Економічний ефект / Витрати
Персонал
Плинність кадрів
Кількість звільнених, переведених та
нових співробітників
Економічний ефект від
підвищення кваліфікації
Економічний ефект / Витрати на
навчання
Дослідження наведених вище параметрів кризи та відхилень коефіцієнтів
від значень, притаманних успішному функціонуванню, дозволить поглибити
розуміння кризи як процесу, його закономірностей та тенденцій розгортання.
Подальша розробка системи показників для опису кожного із запропонованих
параметрів дасть змогу моделювати та більш детально досліджувати кризові
ситуації, а також удосконалити методи їх прогнозування.
Відповідно до такого підходу, на основі узагальнення різноманітних кри-
зових проявів у структурі кризи можна виділити три найбільші складові:
цивілізаційну, соціогуманітарну і фінансово-економічну.
Цивілізаційна криза проявляється у кризі самого цивілізаційного
устрою світу, в основі якого лежать економічні підходи і економічна людина з
її раціональною поведінкою. Розвиток суспільства, з одного боку, впирається у
природні рамки економічного зростання, з іншого - сам ставить рамки, не роз-
в'язуючи проблем збереження людської цивілізації, а загострюючи їх у світо-
вому масштабі. "Нинішня ... світова криза, - зазначає Ю. Осипов, - якраз з числа
не просто економічних криз, а саме, криз самої по собі економіки, мало того, з
числа криз, які сходять до загальної кризи економізму, тобто криза вже епохи
загальної кризи економічної цивілізації, та сама криза, яка, з одного боку,
породжується загальною кризою економічної цивілізації, а з другого - за
допомогою якої економічна цивілізація намагається свою загальну кризу
подолати" .
Соціогуманітарна криза полягає в тому, що з економічним розвитком у
411
світовому масштабі поглиблюються соціальні суперечності, зростає
диференціація суспільства, дедалі повніший розвиток одних членів суспільства
поєднується з деградацією інших, зростають ризики фрагментації та
розкладання суспільства. Середній доход у США перевищує середній доход в
Африці у 20 разів. Співвідношення ВВП на душу населення у найбагатшій
країні та середнього доходу у найбіднішій країні становить 120:1. А середній
доход 1 % найбагатших громадян США перевищує середній доход 1 %
найбіднішого населення Конго у 5000 разів. Тим часом ще п'ять століть тому ці
відмінності практично не були помітні.
Нарешті, фінансово-економічна криза становить серцевину сучасної
глобальної кризи, охоплює всі основні складові економіки і включає в себе цілу
систему локальних криз (зокрема, іпотечну, банківську, боргову, виробничу,
будівельну, а також кризи в окремих країнах і регіонах). Разом з тим у її
структурі можна виділити дві найважливіші складові, які істотною мірою
визначають її сучасні особливості: фінансову і економічну. Криза розпочалась у
США як іпотечна, охопила банківську систему і потім поширилася по всьому
світу, проникнувши до виробничої сфери, набуваючи у кожній країні
особливих характеристик і форм проходження залежно від місцевої специфіки.
Причини та симптоми фінансової кризи.
Симптоми кризи :
рівень ліквідності;
рівень прибутковості;
величина Cash-Flow;
якість менеджменту;
відносини із споживачами, вир. партнерами та Д. органами;
відносини з засновниками;
відносини із банками.
Ідентифікація ―слабких місць :
дефіцит ліквідності;
високий рівень заборгованості;
високий рівень собівартості в порівнянні з конкурентами;
прорахунки в інвестиційній сфері;
відсутність контролінгу;
низька якість маркетингу.
Вихід з кризи означає знаходження шляхів руху фінансово-економічної
системи і розв'язання її внутрішніх суперечностей:
- встановлення відповідності між рухом реальної вартості та її представ-
ників у фінансовій сфері, яка б забезпечувала адекватну станові економіки міру
співвідношення монетизації, капіталізації та сек'юритизації; блокування їх реф-
лексивної мультиплікації та ентропії фінансово-економічної системи;
- утворення декількох емісійних центрів регіональних валют (наприклад,
зони юаня, динара, рубля та ін.), які візьмуть на себе частину функцій, викону-
ваних сьогодні доларом як світовими грошима, що зробить емісію більш кон-
трольованою;
- перехід від переважно параметричного до переважно інституційного ре-
412
гулювання економіки шляхом вироблення системи правил і обмежень (бюд-
жетних, монетарних, інвестиційних та ін.), які б дозволяли суб'єктам приймати
збалансовані рішення в умовах зростання параметричної невизначеності, а
також глобалізація регулювання.
10.2. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
Світова економічна наука розробила теорії циклічного розвитку та
економічних криз в кінці Х1Х - середені ХХ ст. і виробила конкретні шляхи та
механізми подолання кризових явищ та пом`якшення їх соціальних наслідків.
Згідно праць відомих економістів - К. Маркса, М. Туган-Барановського, Р.
Гильфердінга, А. Афталіона, М. Бунятяна та ін. - процес економічного
зростання передбачає безперервний розвиток, але практика свідчить, що ця
безперервність неоднорідна і має свої фази, стадії і особливості. Так,
періодично спостерігаються стадії: стабільного розвитку економіки,
пожвавлення підприємницкої діяльності; загострення всіх суперечностей
суспільного відтворення , в тому числі між виробництвом та споживанням,
попитом та пропозицією, з наступним застоєм у всіх галузях економіки.
Економіка проходить періодично повторюючи періоди росту об`ємів
національного виробництва та їх скорочення. Відрізнятись можуть не тільки
темпи змін /наприклад річних підйомів ВВП/ , але і направленність змін
/підйоми або спади/. Стабільність повторів, проходження національною
економікою певних станів дає можливість стверджувати про циклічність її
розвитку.
Економічний цикл – це сукупність певних станів національної
економіки, що періодично повтоюються - розширення або скорочення об`ємів
виробництва. Його ще називають циклом ділової активності. На малюнку 1.
бачимо, що економічний розвиток йде хвилєобразно:
здійснюється постійна зміна підйомів та спадів ділової активності,
розширення та скорочення об`ємів національного виробництва. Перехід від
однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично-на базі ринкових
регуляторів.
Циклічність є не випадковим, а є закономірним явищем господарського
життя суспільства в умовах ринку і виробництва, що розвивається. При цьому
коливання фаз що знижуються та фаз, що підвищуються в процесі
економічного зростання супроводжуються істотними модифікаціями в
структурі економіки, динаміці цін, обсягах виробництва, співвідношеннях
продуктивності праці і доходів, нагромадженні і споживанні, виробництві
засобів виробництва і виробництві предметів споживання. Циклічність
висловлює нерівномірний розвиток економіки по спіралі, перехід від одного
сталого її стану до іншого. За своїм бурхливим і нерівномірним проявом
економічні цикли, як образно відзначав американський економіст П.
Самуельсон, нагадує хвилі епідемічних захворювань, капризи погоди або
коливання температури у дитини.
Періодичність зміни фаз і стадій в розвитку економіки викликане в життя