Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

291

Особлива частина

Право державної власності на ліси набувається і реа-

лізується державою в особі Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих

державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісо-

вого кодексу України).

У комунальній власності перебувають ліси в межах

населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній

або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші

ліси, набуті або віднесені до об’єктів комунальної власності

в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується тери-

торіальними громадами безпосередньо або через утворені

ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 Лісового ко-

дексу України). Воно набувається при розмежуванні в уста-

новленому законом порядку земель державної і комуналь-

ної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок

з державної власності в комунальну та з інших підстав, не

заборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній влас-

ності.

Суб’єктами права приватної власності на ліси є грома-

дяни та юридичні особи України (ст. 10 Лісового кодексу

України). На підставі ст. 12 Лісового кодексу України гро-

мадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або

за плату набувати у власність у складі угідь селянських,

фермерських та інших господарств замкнені земельні лісо-

ві ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може

бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності

ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому

порядку земельних ділянках деградованих і малопродук-

тивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені гро-

мадянами та юридичними особами на земельних ділянках,

292

Екологічне право України

що належать їм на праві власності, перебувають у приват-

ній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридич-

них осіб України виникає з моменту одержання ними до-

кументів, що посвідчують право власності на земельну ді-

лянку, та їх державної реєстрації.

Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами,

особами без громадянства та іноземними юридичними осо-

бами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Документом, що посвідчує право приватної власності

на ліси, є державний акт на право власності на землю,

виданий на відповідну земельну ділянку (ст. 13 Лісового

кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Лісового кодексу України право при-

ватної власності на ліси припиняється в разі припинення

права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в

порядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровіль-

ної відмови власника від права власності на земельну лісо-

ву ділянку на користь держави або територіальної громади

здійснюється за його заявою до відповідного органу в уста-

новленому законом порядку.

Законодавством закріплено дві форми права лісоко-

ристування: постійне та тимчасове (ст. 16 Лісового кодек-

су України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постій-

не користування ліси на землях державної власності для

ведення лісового господарства без встановлення строку

надаються спеціалізованим державним лісогосподарським

підприємствам, іншим державним підприємствам, устано-

вам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісо-

господарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної

власності для ведення лісового господарства без встанов-

293

Особлива частина

лення строку надаються спеціалізованим комунальним

лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним

підприємствам, установам та організаціям, у яких створені

спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рі-

шення органів виконавчої влади або органів місцевого са-

моврядування, прийнятого в межах їх повноважень за по-

годженням з органами виконавчої влади з питань лісового

господарства та з питань охорони навколишнього природ-

ного середовища Автономної Республіки Крим, територі-

альними органами центральних органів виконавчої влади

з питань лісового господарства та з питань охорони навко-

лишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується

державним актом на право постійного користування

земельною ділянкою.

Об’єктом тимчасового користування на підставі ст. 18

Лісового кодексу України можуть бути всі ліси, що перебу-

вають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довго-

строковим – терміном від одного до п’ятдесяти років і ко-

роткостроковим – терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами – засно-

ване на договорі строкове платне використання лісових

ділянок, які виділяються для потреб мисливського госпо-

дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортив-

них, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення

науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами держав-

ної та комунальної власності здійснюється без вилучен-

ня земельних ділянок у постійних користувачів лісами на

підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх

повноважень за погодженням з постійними користувачами

294

Екологічне право України

лісами та органом виконавчої влади з питань лісового гос-

подарства Автономної Республіки Крим, територіальними

органами центрального органу виконавчої влади з питань

лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приват-

ної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок

шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісо-

користувачем договору, який підлягає реєстрації в органі

виконавчої влади з питань лісового господарства Автоном-

ної Республіки Крим, територіальних органах центрального

органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для

заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісо-

вих користувань та інших потреб, передбачених Лісовим

кодексом України, здійснюється без вилучення земель-

них ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача

на підставі спеціального дозволу, що видається власником

лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, устано-

вам, організаціям, громадянам України, іноземцям та осо-

бам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Підстави припинення права постійного користування лі-

сами закріплені у ст. 22 Лісового кодексу України, а саме:

припинення права користування земельною лісовою ді- -

лянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

використання лісових ресурсів способами, які завда- -

ють шкоду навколишньому природному середовищу,

не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та

інших корисних властивостей лісів, негативно вплива-

ють на їх стан і відтворення;

використання лісової ділянки не за цільовим призна- -

ченням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у

випадках, передбачених статтею 78 Лісового кодексу Украї-

ни для припинення права використання лісових ресурсів.

295

Особлива частина

Право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

добровільної відмови від використання лісових ресур- -

сів;

закінчення строку, на який було надано право вико- -

ристання лісових ресурсів;

припинення діяльності лісокористувачів, яким було -

надано право використання лісових ресурсів;

порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів -

на використання лісових ресурсів;

використання лісових ресурсів способами, які негатив- -

но впливають на стан і відтворення лісів, призводять до

погіршення навколишнього природного середовища;

порушення встановлених строків справляння збору за -

використання лісових ресурсів;

використання лісової ділянки не за цільовим призна- -

ченням;

невідшкодування в установленому порядку збитків, -

заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень

лісового законодавства, та невиконання вимог щодо

усунення виявлених недоліків.

§ 3. Правове забезпечення охорони

та захисту лісів

Ліси на території України розташовані нерівномірно.

Найбільш залісненим регіоном нашої держави є Карпати.

І саме тут ліси мають надзвичайно важливе значення, бо

вони повинні вбирати величезну частку води і тим самим

рятувати довкілля від повеней, а також захищати гірські

ґрунти від ерозії

Масове вирубування лісів стало причиною повеней на

Закарпатті, а в районах Криму призвело до суцільних еро-

Рябець К.А. Повені на Закарпатті – результат недосконалого

адміністративно-правового регулювання лісокористування // Юридич-

ний журнал. – 2008. – № 11. – С. 87.

296

Екологічне право України

зійних процесів. Серед підстав, які визначають повені на За-

карпатті стихійним лихом, найчастіше називають надмірну

кількість води у ґрунтовій товщі, коли випадає найбільша

кількість опадів. Крім того, деяка увага приділяється під-

вищенню температури повітря, яке спостерігається насам-

перед у зимові місяці. За останні 100 років температура по-

вітря у січні на півночі України підвищилася приблизно на

2 °С, на півдні – на 1,5 °С

З метою збереження корисних властивостей лісів та

забезпечення запобігання проявам згубних наслідків при-

родних явищ у Карпатському регіоні, відповідно до ст. 2

Закону України «Про мораторій на проведення суцільних

рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпат-

ського регіону» від 10 лютого 2000 року № 1436-III

, було

введено мораторій на проведення рубок головного корис-

тування:

у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів -

над рівнем моря;

у лісах в лавинонебезпечних басейнах (смуги лісу по -

верхній його межі залежно від довжини безлісного

схилу);

у лісах в селенебезпечних басейнах (усі ліси в зонах -

формування селей, що встановлюються національною

гідрометеорологічною службою);

у берегозахисних ділянках лісу. -

На підставі ст. 86 Лісового кодексу України організація

охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу

заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, неза-

Рябець Т.А. Деякі питання адміністративно-правового регулю-

вання діяльності органів державної влади у галузі лісового госпо-

дарства // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез між-

народної наукової конференції «Шості осінні юридичні читання».

– Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління

та права, 2007. – С. 77.

Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 99.

297

Особлива частина

конних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідли-

вого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов’язані

розробляти та проводити в установлений строк комп-

лекс протипожежних та інших заходів, спрямованих

на збереження, охорону та захист лісів. Перелік про-

типожежних та інших заходів, вимоги щодо складання

планів цих заходів визначаються центральним органом

виконавчої влади з питань лісового господарства, орга-

нами місцевого самоврядування відповідно до їх повно-

важень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується

шляхом систематичного спостереження за станом лісів,

своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу,

здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх

локалізації і ліквідації.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосу-

ванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів ви-

значається центральним органом виконавчої влади з питань

лісового господарства з урахуванням замовлень власників

лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на

органи виконавчої влади з питань лісового господарства та

органи місцевого самоврядування, власників лісів і постій-

них лісокористувачів відповідно до норм Лісового кодексу

України.

Згідно із Концепцією національної екологічної політи-

ки України на період до 2020 року, схваленої розпоряджен-

ням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року

№ 880-р, екологізація лісового господарства України перед-

бачає:

запровадження класифікації функцій та напрямів ви- -

користання екосистем, забезпечення проведення їх по-

вної еколого-економічної оцінки як основи для визна-

298

Екологічне право України

чення можливості та екологічно допустимих обсягів

використання сировинної складової екосистеми;

запровадження механізму заборони використання ре- -

сурсу до визначення його кількісних та якісних показ-

ників (заповідання, консервація ресурсу тощо);

запровадження принципу гнучкого управління вико- -

ристанням природних ресурсів, у тому числі постійно-

го моніторингу кількісних та якісних показників таких

ресурсів під час їх використання;

передбачення можливості коригування процесу вико- -

ристання природних ресурсів з урахуванням результа-

тів моніторингу, включаючи їх видову зміну та припи-

нення виснажливого використання;

проведення оцінки впливу природних і антропогенних -

факторів на динаміку ресурсних видів рослин та роз-

роблення прогнозу змін фіторесурсів;

установлення обґрунтованої ціни біоресурсів з ура- -

хуванням їх несировинної цінності, розміру плати за

спеціальне використання та вдосконалення дозвільно-

ліцензійної діяльності у цій сфері;

відновлення чисельності рідкісних та таких, що пере- -

бувають під загрозою зникнення, видів тварин і рос-

лин тощо.

Раціональне використання та відтворення лісових ре-

сурсів потребує створення повноцінної системи моніто-

рингу лісів як комплексу безперервного спостереження,

оцінки і прогнозу їх стану. В рамках системи державно-

го моніторингу навколишнього природного середовища

України моніторинг лісів має стати засобом управління

лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісо-

користування і запобігання критичним екологічним яви-

щам і процесам.

299

Особлива частина

§ 4. Управління в галузі охорони, захисту,

використання та відтворення лісів

На сучасному етапі розбудови української державності

одним із головних завдань країни є формування ефектив-

ної системи державної виконавчої влади

Основним завданням державного регулювання та

управління у сфері лісових відносин згідно зі ст. 25 Лісо-

вого кодексу України є забезпечення ефективної охорони,

належного захисту, раціонального використання та відтво-

рення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових

відносин здійснюється шляхом: формування та визначен-

ня основних напрямів державної політики у сфері лісових

відносин; визначення законом повноважень органів вико-

навчої влади та органів місцевого самоврядування; уста-

новлення відповідно до закону порядку і правил у сфері

охорони, захисту, використання та відтворення лісів; здій-

снення державного контролю за охороною, захистом, вико-

ристанням та відтворенням лісів.

Державне управління у галузі охорони, захисту, вико-

ристання та відтворення лісів здійснюють загальні і спеці-

альні органи державної влади.

На підставі ст. 26 Лісового кодексу України Верховна

Рада України у сфері лісових відносин:

визначає засади державної політики у сфері лісових -

відносин;

приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері; -

затверджує загальнодержавні програми з охорони, за- -

хисту, використання та відтворення лісів;

Рябець Т.А. Деякі питання здійснення державного контролю

у галузі лісового господарства // Новітні тенденції розвитку демо-

кратичного врядування: світовий та український досвід: матеріали

наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С.

60-62.

300

Екологічне право України

вирішує інші питання у сфері лісових відносин відпо- -

відно до Конституції України.

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин згід-

но зі ст. 27 Лісового кодексу України:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері лі- -

сових відносин;

спрямовує та координує діяльність органів виконавчої -

влади щодо організації охорони, захисту, використан-

ня та відтворення лісів;

забезпечує розроблення та виконання загальнодер- -

жавних програм з охорони, захисту, використання та

відтворення лісів;

затверджує державні програми з охорони, захисту, ви- -

користання та відтворення лісів та ін.

Відповідно до ст. 29 Лісового кодексу України Мініс-

терство охорони навколишнього природного середовища у

сфері лісових відносин:

вносить пропозиції щодо формування та реалізації дер- -

жавної політики у сфері охорони, захисту, використан-

ня та відтворення лісів як складової частини державної

політики у сфері охорони навколишнього природного

середовища;

здійснює державне управління, регулювання у сфері -

охорони, захисту, використання та відтворення лісів

як складової частини заходів з охорони навколишньо-

го природного середовища, раціонального використан-

ня, відтворення та охорони природних ресурсів;

здійснює державний контроль за додержанням вимог -

природоохоронного законодавства у сфері охорони,

захисту, використання та відтворення лісів;

координує здійснення органами виконавчої влади за- -

ходів з охорони, захисту, використання та відтворення

лісів;