Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

371

Особлива частина

§ 2. Правові засади стандартизації і нормування у

галузі охорони атмосферного повітря

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмос-

ферного повітря відповідно до ст. 4 Закону України «Про

охорону атмосферного повітря» проводяться з метою вста-

новлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до

охорони атмосферного повітря від забруднення та забезпе-

чення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмос-

ферного повітря спрямовані на:

забезпечення безпечного навколишнього природного -

середовища та запобігання екологічним катастрофам;

реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі -

охорони атмосферного повітря;

встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд -

щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

забезпечення безпеки господарських об’єктів і запобі- -

гання виникненню аварій та техногенних катастроф;

впровадження і використання сучасних екологічно -

безпечних технологій.

Змістом стандартизації є діяльність, що полягає у вста-

новленні положень для загального і багаторазового засто-

сування щодо наявних чи можливих завдань з метою до-

сягнення оптимального ступеня впорядкування у певній

сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності

продукції, процесів та послуг їх функціональному призна-

ченню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-

технічному співробітництву (ст. 1 Закону України «Про

стандартизацію» від 17 травня 2001 року № 2408-3

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря роз-

робляються, приймаються, схвалюються, переглядаються,

змінюються, їх дія припиняється в порядку, встановленому

Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

372

Екологічне право України

законом (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про охорону атмосфер-

ного повітря»).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону атмосфер-

ного повітря» у галузі охорони атмосферного повітря вста-

новлюються такі нормативи:

нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; -

нормативи граничнодопустимих викидів забруднюю- -

чих речовин стаціонарних джерел;

нормативи граничнодопустимого впливу фізичних та -

біологічних факторів стаціонарних джерел;

нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьо- -

ваних газах та впливу фізичних факторів пересувних

джерел;

технологічні нормативи допустимого викиду забруд- -

нюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нор-

мативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у га-

лузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабі-

нетом Міністрів України відповідно до закону.

Визначення понять зазначених нормативів закріплене

у ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного пові-

тря».

Нормативи екологічної безпеки атмосферного по-

вітря – це група нормативів, дотримання яких запобігає

виникненню небезпеки для здоров’я людини та стану навко-

лишнього природного середовища від впливу шкідливих чин-

ників атмосферного повітря.

У п. 3 Порядку розроблення та затвердження нормати-

вів екологічної безпеки атмосферного повітря, регламен-

тованого постановою Кабінету Міністрів України від 13

березня 2002 року № 299

, для оцінки стану забруднення

атмосферного повітря у місцях постійного чи тимчасово-

Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 571.

373

Особлива частина

го перебування людей встановлено нормативи екологічної

безпеки атмосферного повітря, до яких належать: нормати-

ви якості атмосферного повітря; граничнодопустимі рівні

акустичного, електромагнітного, іонізуючого, інших видів

впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмос-

ферного повітря населених пунктів.

Міністерство охорони навколишнього природного се-

редовища України визначає перелік забруднюючих речо-

вин, фізичних та біологічних факторів, для яких розробля-

ються нормативи.

Під час розроблення нормативів враховуються: ступінь

впливу фізичних та біологічних факторів на населення, їх

граничнодопустимі рівні, концентрації забруднюючих ре-

човин, встановлені Міністерством охорони здоров’я Укра-

їни; кліматичні умови; вразливість представників флори і

фауни та місць їх поширення; вплив забруднення атмос-

ферного повітря на історичні пам’ятки; техніко-економічне

обґрунтування граничнодопустимого рівня впливу фізич-

них та біологічних факторів і забруднення; можливість

транскордонного перенесення забруднюючих речовин (п. 5

Порядку розроблення та затвердження нормативів еколо-

гічної безпеки атмосферного повітря).

Норматив граничнодопустимого викиду забруднюю-

чої речовини стаціонарного джерела – це граничнодопус-

тимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин

в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

На підставі ст. 7 Закону України «Про охорону атмос-

ферного повітря» нормативи граничнодопустимих вики-

дів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться

у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від

окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмос-

ферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються

з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної

безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної

374

Екологічне право України

доцільності, рівня технологічних процесів, технічного ста-

ну обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів об-

ладнання і споруд залежно від часу розроблення та введен-

ня у дію, наявності наукових і технічних розробок, еконо-

мічної доцільності встановлюються:

- норматив граничнодопустимого викиду забруднюючої

речовини стаціонарного джерела;

- технологічні нормативи допустимих викидів забруд-

нюючих речовин або їх суміші, які визначаються у міс-

ці їх виходу з устаткування.

Вищезазначені нормативи розробляються та затвер-

джують відповідно до постанови Кабінету Міністрів Укра-

їни від 28 грудня 2001 року № 1780

Нормативи граничнодопустимих викидів забрудню-

ючих речовин із стаціонарних джерел визначаються за

методикою, яка затверджується Міністерством охорони на-

вколишнього природного середовища України, з метою за-

безпечення дотримання нормативів екологічної безпеки ат-

мосферного повітря з урахуванням економічної доцільності,

рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та

газоочисних установок, вимог національного законодавства і

законодавства Європейського Союзу та розробляються:

- на одиницю маси за одиницю часу;

- на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів забруднюючих речовин

або їх сумішей (включаючи ступінь розведення) встанов-

люються технологічні нормативи (п. 2 Порядку розроблен-

ня та затвердження нормативів граничнодопустимих вики-

дів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел).

Про Порядок розроблення та затвердження нормативів гранич-

нодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел:

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1780

// Офіційний вісник України. – 2002. – № 1. – Ст. 9.

375

Особлива частина

Технологічний норматив допустимого викиду за-

бруднюючої речовини – це граничнодопустимий викид за-

бруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визнача-

ється у місці його виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів за-

бруднюючих речовин належать:

поточні технологічні нормативи - – для діючих окремих

типів обладнання, споруд на рівні підприємств з най-

кращою існуючою технологією виробництва аналогіч-

них за потужністю технологічних процесів;

перспективні технологічні нормативи - – для нових і та-

ких, що проектуються, будуються або модернізуються,

окремих типів обладнання, споруд з урахуванням до-

сягнень на рівні передових вітчизняних і світових тех-

нологій та обладнання (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про

охорону атмосферного повітря»).

Норматив граничнодопустимого впливу фізичних

та біологічних факторів стаціонарних джерел – це

норматив, який встановлюється для кожного стаціонар-

ного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого

та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого

фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з

урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії

встановленого нормативу не призведе до перевищення нор-

мативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за най-

більш суворим нормативом).

Згідно з п. 2 Порядку розроблення і затвердження нор-

мативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та

біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на

стан атмосферного повітря, який врегульований постано-

вою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року

№ 300

, нормативи встановлюються для кожного стаціо-

нарного джерела забруднення з урахуванням рівня, за умо-

Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 572.

376

Екологічне право України

ви додержання якого фізичний та біологічний вплив усіх

стаціонарних джерел забруднення у тому чи іншому райо-

ні, враховуючи перспективи його розвитку, у визначений

термін не перевищуватиме нормативи екологічної безпеки

атмосферного повітря.

Розроблення нормативів відповідно до п. 4 зазначеного

Порядку здійснюється підприємствами, установами, орга-

нізаціями та громадянами – суб’єктами підприємницької

діяльності за власні кошти.

Норматив вмісту забруднюючої речовини у відпра-

цьованих газах та впливу фізичних факторів пересув-

ного джерела – це граничнодопустима кількість забрудню-

ючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела,

що відводиться в атмосферне повітря.

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуату-

ються на території України, встановлюються нормативи

вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та

впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляють-

ся з урахуванням сучасних технічних рішень щодо змен-

шення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів

впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів

та економічної доцільності (ст. 9 Закону України «Про охо-

рону атмосферного повітря»). Правовим підґрунтям вста-

новлення таких нормативів є не лише відповідні положен-

ня Закону України «Про охорону атмосферного повітря»,

а й положення Порядку розроблення та затвердження

нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьова-

них газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел

забруднення атмосферного повітря, який регламентуєть-

ся постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня

2002 року

№ 303

Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 575.

377

Особлива частина

§ 3. Управління та контроль у галузі охорони

атмосферного повітря

На підставі ст. 3 Закону України «Про охорону атмос-

ферного повітря» державне управління в галузі охорони

атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють:

Кабінет Міністрів України; -

спеціально уповноважений центральний орган вико- -

навчої влади з питань охорони навколишнього при-

родного середовища;

спеціально уповноважений центральний орган вико- -

навчої влади з питань охорони здоров’я;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві -

державні адміністрації, інші центральні та місцеві ор-

гани виконавчої влади, органи місцевого самовряду-

вання.

На законодавчому рівні основна увага приділена таким

спеціальним функціям державного управління у галузі

охорони атмосферного повітря як стандартизація, норму-

вання, державний облік та моніторинг. Правове регулю-

вання стандартизації і нормування у зазначеній галузі див.

у § 2 цього розділу.

Державному обліку в галузі охорони атмосферного пові-

тря підлягають:

об’єкти, які справляють або можуть справити шкідли- -

вий вплив на здоров’я людей та на стан атмосферного

повітря;

види та обсяги забруднюючих речовин, що викидають- -

ся в атмосферне повітря;

види і ступені впливу фізичних та біологічних факто- -

рів на стан атмосферного повітря.

Державний облік у галузі охорони атмосферного пові-

тря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначе-

ному Кабінетом Міністрів України (ст. 31 Закону України

«Про охорону атмосферного повітря»).

378

Екологічне право України

Згідно з п. 2 Порядку ведення державного обліку в га-

лузі охорони атмосферного повітря, затвердженого поста-

новою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року

№ 1655

, державний облік ведеться з метою: забезпечення

державного контролю в галузі охорони атмосферного по-

вітря та прогнозування зміни його стану; розроблення

державних, регіональних, місцевих екологічних програм

та програм у галузі охорони здоров’я, здійснення інших за-

ходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферно-

го повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в

атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел,

ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних фак-

торів.

На підставі п. 3 цього Порядку державний облік вклю-

чає: взяття на облік об’єктів, які справляють шкідливий

вплив; ведення на об’єктах первинного обліку стаціонар-

них джерел, які справляють шкідливий вплив; складення

державної статистичної звітності в галузі охорони атмос-

ферного повітря за стаціонарними та пересувними дже-

релами, які справляють шкідливий вплив; проведення ін-

вентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на

зазначених об’єктах.

Взяття на державний облік об’єктів, які справляють

шкідливий вплив, здійснює Міністерство охорони навко-

лишнього природного середовища України за критерія-

ми, встановленими цим Міністерством за погодженням з

Держкомстатом (п. 4 Порядку ведення державного обліку

в галузі охорони атмосферного повітря).

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про охорону атмос-

ферного повітря» моніторинг у галузі охорони атмосфер-

ного повітря проводиться з метою отримання, збирання,

оброблення, збереження та аналізу інформації про викиди

забруднюючих речовин та рівень забруднення атмосфер-

Офіційний вісник України. – 2001. – № 51. – Ст. 2274.

379

Особлива частина

ного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня

небезпечності та розроблення науково обґрунтованих ре-

комендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмос-

ферного повітря.

Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря є

складовою частиною державної системи моніторингу на-

вколишнього природного середовища.

Порядок організації та проведення моніторингу в галу-

зі охорони атмосферного повітря, затверджений постано-

вою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року №

343

, визначає об’єкти моніторингу атмосферного повітря,

а саме:

атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади; -

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря -

(п. 2).

Моніторинг атмосферного повітря проводиться Мініс-

терством охорони навколишнього природного середовища

України разом з іншими суб’єктами моніторингу атмос-

ферного повітря в рамках Програми проведення в Украї-

ні моніторингу атмосферного повітря та відповідних регі-

ональних (місцевих) програм (п. 4 Порядку організації та

проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного

повітря).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмос-

ферного повітря» контроль у галузі охорони атмосферного по-

вітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог

законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими

органами виконавчої влади, органами місцевого самовряду-

вання, посадовими особами цих органів, а також підприєм-

ствами, установами, організаціями та громадянами.

Законом України «Про охорону атмосферного повітря»

визначено три форми контролю у галузі охорони атмос-

ферного повітря: державний, виробничий, громадський.

Офіційний вісник України. – 1999. – № 10. – Ст. 393.

380

Екологічне право України

Так, згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону ат-

мосферного повітря» державний контроль у галузі охорони

атмосферного повітря здійснюється спеціально уповно-

важеним центральним органом виконавчої влади з питань

охорони навколишнього природного середовища, його те-

риторіальними органами, а також іншими спеціально упо-

вноваженими на це органами виконавчої влади.

Порядок здійснення державного контролю у галузі охоро-

ни атмосферного повітря визначається відповідно до закону.

Виробничий контроль за охороною атмосферного пові-

тря здійснюється підприємствами, установами, організаці-

ями та громадянами – суб’єктами підприємницької діяль-

ності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо

вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного по-

вітря (ст. 29 Закону України «Про охорону атмосферного

повітря»).

Громадський контроль у галузі охорони атмосферного

повітря на підставі ст. 30 Закону України «Про охорону ат-

мосферного повітря» здійснюється громадськими інспек-

торами охорони навколишнього природного середовища

відповідно до Закону України «Про охорону навколиш-

нього природного середовища».

§ 4. Юридична відповідальність за порушення

законодавства в галузі охорони атмосферного

повітря

Законом України «Про охорону атмосферного повітря»

перелік видів юридичної відповідальності за порушення за-

конодавства в галузі охорони атмосферного повітря не вста-

новлений. Проте норми чинного кримінального, адміністра-

тивного, цивільного, трудового законодавства та практика їх

застосування свідчать про наявність у даній галузі наступ-

них видів юридичної відповідальності: кримінальної, адміні-

стративної, цивільно-правової, дисциплінарної.