
Чи знаємо ми наші обряди і звичаї,
чи їх не затьмили канони чужі?
Пригадую, скільки краси таємничої
у щедрому вечорі - святі душі.
Між нами і бятвком кутя і крученики,
шкварки, холодці - все аж очі вбирає,
борщ, пампухи, у макітрі - вареники,
коржів, пирогів отакенна гора...
Вертаюсь до мови тієї чарівної
і щиро бажаю, щоб вічно жили
такі дорогі родові наші звичаї,
І гнулись у нас від достатку столи.
— Після такої багатої вечері дівчата йдуть щедрувати по хатах, а їм за це
дають всякі гостинці.
— От і ми зараз вивчимо щедрівку „Павочка ходить", щоб уміли защедрувати
своїм родичам.
— Тож послухайте, я вам її защедрую.
(Розучую пісню по фразах, звертаю увагу на чистоту інтонування, дикцію).
IV. Музично-ритмічні рухи.
— Давайте згадаємо пісню П.Майбороди „Новорічна нескінченна" і вико-1
наємо, інсценізуючи зміст пісні.
V. Слухання музики
розпочинаю з бесіди про творчість М.Римського-Корсакова, з якою учні]
знайомились у другому
класі.
Опера „Казка про царя Саптаиа" вам вже відома.]
Пам'ятаєте, як заздрісні сестри царицю Мелітрису посадили з немовлям
у
бочку]
і кинули в море? Та вони вижили, і вже великий царевич Гвідон хоче побач
свого батька. Перетворившись на джмеля, він летить через море у царствО|
Салтана. „Політ джмеля" в опері виконують скрипки. Мелодія рухається
швидкому
темпі,
скочується з високого регістру
в
середній
і
починає кр>
по сусідніх звуках, яскраво змальовуючи політ і дзижчання настирливо^
комахи.
— Ось зараз послухайте, як майстерно зобразив композитор, Доліт джмеля"
якими виражальними засобами?
VI. Підсумок уроку
242